ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2021 р. Справа№ 925/1234/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явились;

від відповідача - Кураса С.А.;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро Агро"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2020 (повний текст рішення складено 19.10.2020)

у справі № 925/1234/20 (суддя Спаських Н.М.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро Агро"

до Фермерського господарства "Наумець"

про визнання права власності на врожай,-

ВСТАНОВИВ:

У 2020 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро Агро" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом Фермерського господарства "Наумець" про визнання права власності на врожай.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є належним землекористувачем та набуває права власності на врожай, що вирощений на земельних ділянках, які перебувають в оренді в останнього, однак відповідач не визнає право власності позивача на майно (врожай), тобто виникла ситуація, що робота ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро» повністю заблокована представниками відповідача та працівниками поліції.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.10.2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних і допустимих доказів того, що відповідач дійсно оспорює право власності позивача на врожай кукурудзи на орендованих ТОВ "Черкаси-Дніпро Агро" земельних ділянках, позивач не надав доказів, що відповідач зібрав врожай на полях, які орендує позивач, протиправно утримує його, що б викликало потребу у визнанні права власності на це майно чи його витребуванні. Тому намір захистити своє право на збір врожаю (що потребує усунення перешкод у користуванні майном) не може захищатися через визнання за позивачем права власності на врожай (такий захист не буде ефективним, бо не приводить позивача до бажаного наслідку). Тим більше що це право власності належить позивачу в силу законодавства. Отже позов до задоволення не підлягає через його недоведеність зібраними у справі доказами та через обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро Агро" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2020 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи та у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема на думку скаржника місцевий господарський суд безпідставно зазначив про відсутність в матеріалах справи доказів, які жодним чином не стосуються предмету та наявність/відсутність яких не може бути підставою для відмови/задоволення позовних вимог, оскільки предметом позову є визнання права власності на врожай, який знаходиться на орендованих позивачем земельних ділянках, а не стягнення суми понесених позивачем витрат по обробітку земельних ділянок та витрат по вирощенню врожаю. Позивач також не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в матеріалах справи доказів того, що відповідач дійсно оспорює право власності позивача на врожай кукурудзи на орендованих позивачем земельних ділянках, оскільки на думку скаржника місцевий господарський суд сам в своєму рішенні зазначає, що директором ФГ «Наумець» ОСОБА_1 подано заяву до поліції щодо кримінального правопорушення - крадіжки урожаю посівів кукурудзи представниками ТОВ «Черкаси-Дніпро Агро». При цьому, як стверджує позивач він надав суду першої інстанції документи на підтвердження права власності на врожай, зокрема договори оренди земельних ділянок, витяги з реєстрів досудових розслідувань, звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року за формою 4-сг, ухвалу Городищенського районного суду від 30.09.2020 року у справі №691/1080/20 (провадження №1-кс/691/168/20). Скаржник також наголошує, що даний позов було пред`явлено не з наміром, як зазначив суд першої інстанції, захистити своє право на збір врожаю (що потребує усунення перешкод у користуванні майном), а з наміром захистити своє право власності, яке не визнається відповідачем. Й наостанок позивач звертає увагу, що місцевий господарський суд не врахував правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 року у справі №918/335/17.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Зубець Л.П., судді Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 року задоволено заяву про самовідвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючої судді - Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І. від розгляду справи №925/1234/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2020.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2020 року, справу №925/1234/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Агрикова О.В. - головуюча суддя; судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро Агро" на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2020 року у справі №925/1234/20 та призначено розгляд справи на 13.01.2021 року.

14.12.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

11.01.2021 року засобами електронного зв`язку, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon"

12.01.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби та у зв`язку з тим, що представник не має можливості взяти участь в судовому засіданні.

В судовому засіданні 13.01.2021 року представник відвідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів неможливості прибути в судове засідання та розглядати справи без його участі, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ "Черкаси-Дніпро Агро" з фізичними особами у 2013 та 2014 роках укладено 30 договорів оренди землі щодо земельних ділянок зі строком дії на 10 років, які розташовані в адмінмежах Калинівської сільської ради Городищенського району Черкаської області. Право оренди по кожній земельній ділянці зареєстровано за позивачем належним чином у ДР речових прав на нерухоме майно. В матеріалах справи наявні копії договорів оренди, додаткових угод, актів приймання-передачі земельних ділянок та витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. (т.1, а.с. 9-254, т. 2, а.с. 1-67).

Місцевим господарським судом також вірно встановлено, що у відповідності до п. 31 всіх договорів до прав Орендаря відноситься право на отримання продукції та доходів.

Спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що 19.09.2020 року при зборі урожаю ТОВ "Черкаси-Дніпро Агро" на вищезазначених земельних ділянках, робота позивача була заблокована озброєними людьми відповідача, які своїми автомобілями припинили роботу комбайнів, прокололи їм шини, що унеможливлювало подальшу роботу по збору урожаю.

У доказ здійснення відповідачем таких перешкод позивачем долучено до матеріалів справи витяги з єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальним провадженням №12020250110000305, №12020250110000302, №12020250110000303 та ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 30.09.2020 року №691/1080/20. (т.2, а.с. 68-69, 102, 103-106).

Також позивачем долучено до матеріалів справи звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року за формою 4-сг. (т.2, а.с. 107-109).

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В контексті зазначеної норми, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері господарсько-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

З аналізу вищезазначених норм, вбачається, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача.

Так, в даному випадку позивач звернувся з позовом про визнання права власності на врожай кукурудзи 2020 року, що посіяний та вирощений на земельних ділянках, розташованих на території Калинівської сільської ради Городищенського району Черкаської області за кадастровими номерами:

7120384000:02:001:0377; 7120384000:02:001:0379;

7120384000:02:001:0380; 7120384000:02:001:0381;

7120384000:02:001:0382; 7120384000:02:001:0383;

7120384000:02:001:0384; 7120384000:02:001:0385;

7120384000:02:001:0386; 7120384000:02:001:0388;

7120384000:02:001:0389; 7120384000:02:001:0390;

7120384000:02:001:0391; 7120384000:02:001:0392;

7120384000:02:001:0393; 7120384000:02:001:0394;

7120384000:02:001:0395; 7120384000:02:001:0396;

7120384000:02:001:0397; 7120384000:02:001:0398;

7120384000:02:001:0399; 7120384000:02:001:0400;

7120384000:02:001:0401; 7120384000:02:001:0402;

7120384000:02:001:0403; 7120384000:02:001:0404;

7120384000:02:001:0405; 7120384000:02:001:0406;

7120384000:02:001:0407; 7120384000:02:001:0497.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Метою використання вказаного позову є усунення невизначеності відносин права власності щодо індивідуально-визначеної речі, власником якої є позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

За приписами ч. 2 ст. 184 Цивільного кодексу України, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" закріплено визначення поняття зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей.

Частиною 1 ст. 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

З аналізу ст. 179 та ч.1 ст. 331 Цивільного кодексу України слід зробити висновок, що для рухомих речей право власності виникає з моменту закінчення відповідної діяльності щодо її створення (виготовлення, збирання, переробки).

У справі, яка переглядається, предметом спору є визнання права власності на врожай.

Особливості виникнення права власності на посіви і насадження визначені Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України і пов`язуються з правомірним користуванням земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 775 Цивільного кодексу України наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.