ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.01.2021 Справа № 920/1207/20м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1207/20 в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: дослідної станції «Маяк» інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України (16645, Чернігівська область, Ніжинський район, с. Крути, вул. Незалежності, 39, код ЄДРПОУ 32585608)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтокомплект-Сервіс» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Генерала Тхора, 148, код ЄДРПОУ 31097550)

про стягнення 24265,19 грн.,

представники сторін:

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача 24265,19 грн., з яких: 14669,52 грн. основний борг, 9455,00 грн. штраф, 84,40 грн. пеня, 42,20 грн. 3% річних, 14,07 грн. інфляційні збитки, а також судові витрати стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 08.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 12.01.2021 з повідомленням сторін.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, які містяться в матеріалах справи.

30.12.2020 від відповідача надійшов відзив від 28.12.2020 (вх. №11655) на позовну заяву, в якому станом на 28.12.2020 ТОВ «Ремавтокомплект-Сервіс» визнає заборгованість перед позивачем в розмірі 14699,52 грн. з ПДВ.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень сторонам створено всі належні умови для надання доказів.

09 вересня 2019 року між дослідною станцією «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України і товариством з обмеженою відповідальністю «Ремавтокомплект-Сервіс» було укладено Генеральну угоду про співробітництво (далі за текстом «Генеральна угода»), предметом якої є об`єднання зусиль сторін з метою вивчення методів та технологій підвищення врожайності зернових культур, а також дослідження та вдосконалення технологій вирощування зернових культур у зоні Полісся України.

Зі змісту п. 3 Генеральної угоди вбачається, що господарські відносини сторін, спрямовані на реалізацію досягнутої цією угодою домовленості, у тому числі за участю інших суб`єктів господарювання, оформлюються у вигляді окремих договорів.

05 лютого 2020 між позивачем і відповідачем укладено договір №9 (далі за текстом «Договір № 9») відповідно до умов якого відповідач (Замовник) замовляє, а позивач (Консультант) зобов`язується надавати науково-консультаційні послуги по веденню технологічного процесу вирощування сільськогосподарської продукції на площі 250 га в межах Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області відповідно до вимог та умов, встановлених в технологічну процес-карту. Земельні ділянки є комунальною власністю, знаходяться в постійному користуванні позивача і підлягають використанню за призначенням, передбаченим Земельним законодавством України та іншими нормативними актами. Земельні ділянки не підлягають вилученню і їх статус залишається незмінним на весь період дії Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору № 9 відповідач в строк до 05.02.200 по 31.12.2020 зобов`язується забезпечити для виконання науково-консультаційної програми та обробітку землі наявну техніку та обслуговуючий персонал. На свій ризик в оптимальні періоди, з високою якістю та за рахунок власних коштів виконувати навчальні роботи по обробітку учбових площ згідно з додатками до цього договору. Фактична площа погоджується актом.

05 лютого 2020 між позивачем і відповідачем було укладено Додатковий договір №1 до Договору № 9 (далі за текстом «Додатковий договір №1»), відповідно до умов якого на виконання умов Генеральної угоди та Договору №9 Замовник зобов`язується виконати роботи, що є результатом спільної діяльності сторін, зокрема поставити Консультанту сировину, матеріали та виконати роботи, а Консультант прийняти їх та у розмірі їх вартості відшкодувати Замовнику вартість понесених Замовником витрат, згідно з цим Договором та договором №9, здійснивши на його користь поставку продукції.

Згідно з п. 1.2. Додаткового договору №1 Замовник зобов`язується сплатити на користь Консультанта компенсацію різниці вартості вирощеного урожаю (продукції) від вартості фактично підтверджених витрат Замовника.

Пунктом 2.1. Додаткового договору №1 передбачено, що Замовник зобов`язується виконати Роботи згідно з додатком 1 до цього Договору. Загальна вартість Робіт, з врахуванням ПДВ, складає 1095000,00 грн. ПДВ складає 182500,00 грн. (п. 2.2.).

Зі місту п. 2.3. Додаткового договору №1 вбачається, що строк виконання Робіт Замовником: до 31.12.2020 та відповідно до замовлень Консультанта.

13 жовтня 2020 року між позивачем і відповідачем укладено Додатковий договір №2 до Договору №9 та Додаткового договору №1 (далі за текстом «Додатковий договір №2»), відповідно до умов якого на виконання умов Генеральної угоди, договору №9 та Додаткового договору №1, Замовник та Консультант погоджують фактичні умови виконання зобов`язань.

Згідно з п. 2. Додаткового договору №2 сторони підтверджують, що Замовник та Консультант виконали наступні зобов`язання, а саме:

-Сторони підтверджують, що загальна вартість наданих Консультантом послуг складає 870000,00 грн. з врахуванням ПДВ. ПДВ складає 145000,00 грн., що підтверджується актом №1від 13.10.2020.

-Консультант передає Замовнику, а Замовник приймає від Консультанта, уречевлений результат виконання робіт Замовника за Договором, а саме врожай 2020 року «Кукурудза 3-тій клас (для кормових потреб)» в обсязі бункерної ваги 895,36 т.

-Ціна «Кукурудзи 3-тього класу (для кормових потреб)» складає 5280,00 грн. за одну тону, з врахуванням ПДВ.

-Сторони підтверджують, що загальна вартість виконаних Замовником робіт складає 4462831,28 грн. з врахуванням ПДВ. ПДВ - 743805,21 грн., що підтверджується актом №2 від 13.10.2020.

-загальна вартість уречевленого вираження результату виконаних робіт (вирощеного урожаю (продукції)) складає - 4727500,80 грн. з врахуванням ПДВ. ПДВ-787916,80 грн., що підтверджено Актом №2 та Актом №3 від 13.10.2020.

-Сторони підтверджують, що грошові зобов`язання Замовника, виконані перед Консультантом, за Договором складають 5582 831,28 грн. з врахуванням ПДВ. ПДВ - 930 471,88 грн., що підтверджено Актом №1, Актом №2 та Актом №3 від 13.10.2020.

-Сторони підтверджують, що грошові зобов`язання Консультанта, виконані перед Замовником, за Договором складають 5597500,80 грн., з врахуванням ПДВ. ПДВ-932916,80 грн., що підтверджується Актом №1, Актом №2 та Актом №3 від 13.10.2020.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що Сторони провели остаточне узгодження розрахунків за Договором №9, Додатковим договором №1 та Додатковим договором №2, що підтверджується Актом №1, Актом №2, Актом №3 ,Актом №4 від 13.10.2020 та Актом звірки розрахунків №27 від 15.10.2020, який підписаний Замовником лише 30.10.2020 у порушення п. 6 Додаткового договору №2. Станом на 02.12.2020 Замовник не здійснив розрахунки з Консультантом у повному обсязі на умовах, визначених Додатковим договором №2, Актом №1, Актом №2, Актом №3 ,Актом №4 від 13.10.2020 та Актом звірки розрахунків №27 від 15.10.2020,у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 14669,52 грн., яку позивач і просить суд стягнути з відповідача, а також штраф в розмірі 9455,00 грн., 84,40 грн. пені, 42,20 грн. - 3% річних, 14,07 грн. інфляційних збитків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №1 від 06.11.2020 (лист №20/11/06 від 06.11.2020) з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 14669,52 грн. та штрафу в розмірі 9455,00 грн., яка отримана відповідачем 09.11.2020, проте залишена відповідачем без відповідного реагування.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що зобов`язання по Договорах виконані позивачем у повному обсязі. Крім того, з відзиву від 28.12.2020 вбачається, що згідно з рахунком від 06.11.2020 №11/1 відповідач мав сплатити позивачу 14699,52 грн і станом на 28.12.2020 відповідачем зазначена сума боргу визнана.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 14669,52 грн. та задовольняє їх.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 84,40 грн пені, нарахованої відповідно до вимог ст. 231 ГК України за період з 29.10.2020 по 02.12.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Зі змісту ч. 2 ст. 231 ГК України вбачається, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією (ч.7 цієї ж статі)

Згідно з п. 3 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст.218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст.127 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст.230 ГК України).

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи те, що позивач є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, а судом встановлено факт порушення з боку відповідача грошового зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати виконаних позивачем робіт, а також не заперечується відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 84,40 грн пені, нарахованої за період з 29.10.2020 по 02.12.2020.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов п. 6 Додаткового договору №2 в частині недосягнення згоди щодо підписання акту звірки заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 9455,00 грн. штрафу.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3 Додаткового договору №2 Сторони підтверджують, що остаточне узгодження розрахунків за договором від 05.02.2020 №9 та додатковим договором №1 від 05.02.2020 зобов`язуються провести протягом 10 робочих днів з дати підписання цього договору, та мають скласти акт звірки заборгованості. обов`язок по складанню акту звірки заборгованості лежить на Консультантові.

Згідно з п. 4 Додаткового договору №2 Консультант зобов`язується скласти акт звірки заборгованості протягом 3 робочих днів з дати підписання цього Договору та направити його для узгодження Замовникові.

Пунктом 5 Додаткового договору №2 передбачено, що Замовник протягом 3 робочих днів з дати отримання акту звірки заборгованості зобов`язаний його підписати або обґрунтовано відмовити, про що має направити відповідного листа з мотивованими запереченнями щодо змісту акту звірки заборгованості.

Зі змісту п. 6 Додаткового договору №2 вбачається, що у випадку недосягнення згоди щодо підписання акту звірки заборгованості, сторона з вини якої відбулося прострочення, зобов`язується сплатити на користь іншої сторони штраф у розмірі 0,2% від суми, визначеної у п. 2.5 цього Договору.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У той же час у матеріалах справи відсутні докази часу складання, направлення позивачем Акту звірки заборгованості для узгодження Замовникові та отримання його відповідачем. У зв`язку з цим суд не має змоги встановити факт наявності вини відповідача у недосягненні згоди щодо підписання акту звірки заборгованості, а отже вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 9455,00 грн штрафу є неправомірною, необґрунтованою і такою, що задоволенню не підлягає.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 14,07 грн. інфляційних збитків та 42,20 грн. - 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором, нарахованих за загальний період з 29.10.2020 по 02.12.2020, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Судом вище було встановлено факт порушення з боку відповідача грошового зобов`язання по Додатковому договору № 2, а отже, перевіривши розрахунок позовних вимог в цій частині, суд дійшов до висновку про їх задоволення, а з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 42,20 грн. 3% річних та 14,07 грн. інфляційних збитків за загальний період з 29.10.2020 по 02.12.2020.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із Законом України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1282,85 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтокомплект-Сервіс» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Генерала Тхора, 148, код ЄДРПОУ 31097550) на користь дослідної станції «Маяк» інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України (16645, Чернігівська область, Ніжинський район, с. Крути, вул. Незалежності, 39, код ЄДРПОУ 32585608) 14669,52 грн. основного боргу, 84,40 грн. пені, 42,20 грн. - 3% річних, 14,07 грн. інфляційних збитків, 1282,85 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 13.01.2021.

СуддяВ.В. Яковенко