В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТДВ «Страхова компанія «Кредо» про стягнення страхової виплати, посилаючись на те, що 25 квітня 2018 року її дочка ОСОБА_2 уклала договір добровільного страхування від нещасних випадків в ТДВ «Страхова компанія «Кредо».

20 грудня 2018 року її донька ОСОБА_2 була вбита з особливою жорстокістю, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину, виданого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Буліч Н.В., спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є її мати ОСОБА_1

08 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про настання страхової події.

01 квітня 2019 року позивач отримала відповідь № 01.04.2019/154-Z1918PB70000GF, якою їй відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з ненаданням відповідних документів.

19 серпня 2019 року позивач направила відповідачу заяву про настання страхової події за договором страхування № KGAWNS-183P37X від 25 квітня 2018 року.

У своїй відповіді № 23.08.2019/084-Z197JPB70000FD страхова компанія зазначила, що у відповідності до страхового акту від 22 серпня 2019 року № Z197JPB70000FD прийнято рішення, що смерть ОСОБА_2 , страхувальника, кваліфікується як смерть внаслідок нещасного випадку, а згідно п. 4.2 Умов страхування до Договору не визнаються страховими випадками травматичні ушкодження, функціональні розлади, смерть, що сталися у зв`язку з вживанням застрахованою особою алкоголю…; отримані Застрахованою особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння, тому у виплаті страхового відшкодування відмовлено.

22 січня 2020 року адвокат Любович Л.В. направила генеральному директору ТДВ СК «Кредо» лист щодо перегляду рішення страхової компанії про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Проте відповіддю від 05 лютого 2020 року № Э.37.7.0.0/418 відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування з посиланням на пп. 6 п. 4.2 умов страхування до договору, відповідно до якого не визнаються страховими випадками травматичні ушкодження, функціональні розлади, смерть, що сталася у зв`язку з вживанням застрахованою особою алкоголю, наркотичних, токсичних, психотропних речовин, ліків без призначення лікаря, самолікування або лікування особою, яка не має медичної освіти; отримані застрахованою особою, яка перебуває в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння.

ОСОБА_1 вказує, що відповідач ухиляється від виконання узятих на себе зобов`язань за договором страхування, чим порушує її право як спадкоємця застрахованої особи, передбачене ст. 1229 ЦК України.

Вважає відмову у виплаті страхового відшкодування незаконною і необґрунтованою, оскільки смерть ОСОБА_2 настала у зв`язку з її вбивством з особливою жорстокістю, причиною смерті стала гостра крововтрата (шок), яка розвинена внаслідок множинних колото-різаних ран в області грудної клітини, шиї, верхніх кінцівок, ран, проникаючих в плевральну порожнину зліва з пошкодженням тканини лівої легені. Померла не знаходилась в стані алкогольного сп`яніння відповідно до висновку експерта, що підтверджується судово-токсикологічним дослідженням крові, яким виявлений етиловий алкоголь у кількості 0,33 г/дм в кубі, що відповідає відсутності впливу алкоголю на організм.

Зазначає, що страховиком в п. 6.2 електронного полісу добровільного страхування від нещасних випадків визначають що є нещасним випадком в розумінні цього договору, а саме: раптова, випадкова, короткочасна, незалежна від волі Застрахованої особи поді, що фактично відбулась і внаслідок якої став розлад здоров`я. Страховою компанією надається перелік розладів здоров`я: травматичне пошкодження, опіки, отруєння, захворювання кліщовим енцефалітом, поліомієлітом, сказ. В абзаці 4 цього пункту визначено, що нещасними випадками є також наступні події, які призвели до розладу здоров`я або смерті Застрахованої особи: утоплення, поразка блискавкою або електричним струмом, укус тварин або отруйних комах, змій, проникнення стороннього тіла, протиправні дії третіх осіб.

Оскільки матеріалами кримінального провадження підтверджено факт вбивства доньки заявниці, це говорить про смерть ОСОБА_2 в результаті протиправних дій третіх осіб. Відповідно до висновку експерта, кількість алкоголю в крові померлої не впливала на організм, тобто померла ОСОБА_2 не була в стані алкогольного сп`яніння, тому пункт 4.2.5 Умов страхування не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Зазначає, що находження в крові етилового спирту в незначній кількості само по собі не є ознакою алкогольного сп`яніння і підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Посилаючись на зазначені обставини просила суд стягнути з відповідача страхову виплату за договором страхування № KGAWNS-183P37X від 25 квітня 2018 року у розмірі 50 000 грн., штрафні санкції - пеню у розмірі 0,01% від належної до сплати суми за кожен день прострочення та стягнути судові витрати по справі, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 страхову виплату за договором страхування № KGAWNS-183P37X від 25 квітня 2018 року в загальному розмірі 51710 грн., з яких: 50000 грн. страхове відшкодування; 1710 грн. пеня.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 9000 грн.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ТДВ «Страхова компанія Кредо» зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом не в повній мірі досліджені обставини справи та не надана належна оцінка наданим доказам по справі. Залишилось поза увагою суду, що згідно умов договору страхування не визнається страховим випадком смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку застрахованої особи в стані алкогольного сп`яніння. Судом не враховано, що вимоги позивача щодо стягнення пені є необґрунтованими, оскільки строк на прийняття рішення відповідачем по страховій справі у розумінні договору страхування навіть ще не розпочався. Вважає, що висновок суду в мотивувальній частині рішення щодо завдання відповідачем моральної шкоди відповідачу є неправомірним. Просить скасувати рішення суду повністю, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову в повному обсязі.

На зазначену апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 подала відзив у якому зазначає, що суд першої інстанції ухвалив правильне та обґрунтоване рішення, надав належну оцінку всім доказам по справі, також зазначає, що наявність етилового спирту в крові не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, що чітко визначено умовами договору страхування. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України в суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 25 квітня 2018 року між ОСОБА_2 (Застрахованою особою) та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Кредо» (Страховиком), укладено Договір добровільного страхування від нещасних випадків № KGAWNS-183P37X, відповідно до змісту якого відповідач зобов`язався у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування Страхувальнику.

Згідно змісту п.п. 6.1.1. п. 6.1. Договору, страховим випадком є смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, при умові настання якого страхова сума складає 50 000 грн.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22 грудня 2018 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з довідкою про причину смерті № 1149 від 21 грудня 2018 року, видану КЗ «Кіровоградське обласне бюро судово-медичної експертизи», причиною смерті ОСОБА_2 є проникаюче колото-різане поранення грудної клітини з пошкодженням легень.

08 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування (про страхову виплату) за договором № KGAWNS-183P37X від 25 квітня 2018 року.

Згідно відповіді від 01 квітня 2019 року, описану страхову подію (смерть ОСОБА_2 ) страховою компанією кваліфіковано як смерть внаслідок нещасного випадку, однак позивачці було відмовлено у виплаті страхового відшкодування оскільки нею, відповідно до п.п. 1.2.6, 3.2., 3.3. Умов страхування до Договору, не були надані всі документи, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку.

Згідно довідки, що видана приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Буліч Н.В. позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 грудня 2019 року, який набрав законної сили, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 4, 6, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України відносно ОСОБА_2

22 січня 2020 року адвокатом ОСОБА_5 було направлено запит генеральному директору ТДВ СК «Кредо» з проханням переглянути рішення щодо відмови у виплаті страхового відшкодування за договором страхування № KGAWNS-183P37X від 25 квітня 2018 року.

У відповіді від 05 лютого 2020 року № Э.37.7.0.0/418 ТДВ «СК «Кредо» відмовлено у виплаті страхового відшкодування з посиланням на п. 4.2 Умов страхування до Договору, відповідно до якого не визнаються страховими випадками травматичні ушкодження, функціональні розлади, смерть, що сталася у зв`язку з вживанням застрахованою особою алкоголю, наркотичних, токсичних, психотропних речовин, ліків без призначення лікаря, самолікування або лікування особою, яка не має медичної освіти; отримані застрахованою особою, яка перебуває в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що вважав їх законними та обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно доч.1,2ст.76ЦПК Українидоказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи.Ці данівстановлюються такимизасобами: 1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані ЦК України, Законом України «Про страхування», договором страхування та Умовами страхування.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування», ст. 979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Згідно з положеннями статей 11, 525, 526, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від виконання умов якого не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 1-3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 989 ЦК України на страхувальника покладено обов`язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналіз зазначених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі № 215/3158/16-ц.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на п.п. 5, 6 п. 4.2. Умов страхування, яким передбачено, що не визнається страховим випадком травматичні ушкодження, функціональні розлади, смерть, отримані застрахованою особою, яка перебуває в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, а також у зв`язку з вживанням застрахованою особою алкоголю, наркотичних, токсичних, психотропних речовин, ліків без призначення лікаря, самолікування або лікування особою, яка не має медичної освіти.

Висновком експерта № 1073 від 11 січня 2019 року встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок гострої крововтрати (шоку), яка розвинулася внаслідок множинних колото-різаних ран в області грудної клітини, шиї, верхніх кінцівок, ран, проникаючих в плевральну порожнину зліва з пошкодженням тканини лівої легені. При дослідженні крові трупа ОСОБА_2 виявлений етиловий спирт у кількості 0,33 г/дм3, що може відповідати відсутності впливу алкоголю на організм.

Таким чином перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння експертом не встановлено.

З аналізу пункту 4.2 Умов страхування слідує, що встановлення факту перебування застрахованої особи у стані алкогольного сп`яніння є підставою не визнавати подію страховим випадком лише у тому разі, якщо смерть застрахованої особи наступила внаслідок вживання алкоголю або внаслідок навмисного заподіяння застрахованою особою собі тілесних ушкоджень або травм у стані алкогольного сп`яніння.

Отже, встановивши, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок множинних колото-різаних ран, тобто внаслідок протиправних дій третіх осіб, а не внаслідок вживання алкоголю або внаслідок навмисного заподіяння застрахованою особою собі тілесних ушкоджень або травм у стані алкогольного сп`яніння, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування пункту 4.2. Умов страхування і про те, що цей випадок є страховим.

Колегія суддів також не бере до уваги посилання скаржника в апеляційній скарзі на нормативні документи судово-медичної експертизи щодо норм концентрації алкоголю в крові.

Так, по-перше твердження, що вміст етилового спирту в крові у кількості 0,33 г/дм3 свідчить про існування впливу на організм є припущенням, оскільки у висновку експерта зазначено, що така концентрація може відповідати відсутності впливу алкоголю на організм, по-друге скаржник не зазначає на які саме нормативно-правові акти він посилається.

Також колегія відхиляє довід ТДВ СК «Кредо», який полягає у твердженні, що обов`язок відповідача щодо прийняття остаточного рішення про виплату страхового відшкодування є таким, що не настав у зв`язку з тим, що позивачем не надано страховій компанії копії вироку суду.

Так, відповідач посилається на пункт 3.3. Умов страхування, яким визначено, що до заяви про страхову виплату додаються, зокрема, документи, що підтверджують факт настання страхового випадку (копія свідоцтва про смерть, копія лікарського свідоцтва про смерть, посмертний епікриз, судове рішення або вирок суду). З матеріалів справи вбачаться, що у страховика наявні: копія лікарського свідоцтва про смерть, копія довідки про причину смерті, копія витягу з ЄРДР, копія висновку експерта, копія свідоцтва про смерть. Таким чином у відповідача наявні всі необхідні документи, що підтверджують факт настання страхового випадку смерті застрахованої особи.

Окрім того, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що він скористався своїм правом на відкладення здійснення страхової виплати до закінчення досудового розслідування, надане йому п. 1.3.8 Умов страхування, оскільки з відповідей, що були надані позивачу страховиком чітко вбачається саме відмова у здійсненні страхової виплати, а не відкладення вирішення даного питання.

Що стосується вимоги апеляційної скарги визнати незаконним висновок суду, викладений в мотивувальній частині оскаржуваного рішення щодо завдання відповідачем позивачу моральної шкоди, колегія суддів відхиляє її, оскільки вважає зазначений висновок суду законним та обґрунтованим, оскільки погоджується, що моральна шкода, заподіяна позивачу виразилися у негативних емоціях та переживаннях з приводу відмови у відшкодуванні коштів, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 , нібито, перебувала в стані алкогольного сп`яніння, необхідністю доведення зворотного та перебування позивачки, внаслідок дій відповідача, в глибокому нервовому потрясінні, захищаючи своє право на отримання страхового відшкодування, а також честі своєї дитини, яка була жорстоко вбита.

Інші докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Таким чином,судова колегіявважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а тому не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства здодатковою відповідальністю«Страхова компанія«Кредо» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районногосуду м.Запоріжжя від18вересня 2020рокув цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справ, зазначений строк обчисляються з дня складання повного тексту постанови.

Повна постанова складена 12 січня 2021 року.

Головуючий В.Ю. Бєлка

Судді С.В. Кухар

Е.А. Онищенко