ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року м. Житомир справа № 240/13026/20

категорія 109040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Майстренко Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Україна" до Державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області Головного Управління Держгеокадастру у Житомирській області Хом`якова Геннадія Віталійовича, Козиря Романа Анатолійовича, Метельського Василя Володимировича, за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування припису і повідомлення,

встановив:

Приватне підприємство "Україна" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області Головного Управління Держгеокадастру у Житомирській області Хом`якова Геннадія Віталійовича, Козиря Романа Анатолійовича, Метельського Василя Володимировича, в якому просить:

- визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області Козиря Романа Анатолійовича, Метельського Василя Володимировича та Хом`якова Геннадія Віталійовича - з проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, про що складено акт перевірки від 29.07.2020 №616-ДК/437/АП/09/01/-20;

- визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області Хом`якова Геннадія Віталійовича, ОСОБА_1 та Метельського Василя Володимировича - з проведення обстеження земельної ділянки, про що складено акт обстеження земельної ділянки від 29.07.2020 №616-ДК/170/АО/10/01/-20;

- визнати протиправним та скасувати припис від 29.07.2020, реєстраційний №616-ДК/0230Пр/03/01/-20, складений і підписаний державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області Козирем Романом Анатолійовичем, щодо усунення порушення вимог земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок або оформлення права власності чи користування (оренди);

- визнати протиправним та скасувати повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, від 29.07.2020 №616-ДК/0079ШК/11/01, про вимогу у 15-денний термін сплатити розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, у розмірі 115420,416 грн., складене і підписане державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області Козирем Романом Анатолійовичем, разом з додатком до нього - розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок (для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за адресою: Брусилівська ОТГ Брусилівського району, складеним та підписаним державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області Хом`яковим Геннадієм Віталійовичем і Козирем Романом Анатолійовичем.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідно до п. 4 ч. 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" від 17.03.2020 № 530 (із змінами внесеними згідно із Законами від 30.03.2020 № 540-ІХ, від 13.04.2020 №553-ІХ) та постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2", на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19): з 1 серпня до 31 серпня 2020 року Головному Управлінню Держгеокадастру у Житомирській області, яке є органам державного нагляду (контролю), посадовим особам Головного Управління Держгеокадастру у Житомирській області забороняється проведення планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Вважає, що проведення відповідачами перевірки та обстеження земельних ділянок, винесення припису та повідомлення безпосередньо стосується прав та законних інтересів позивача, порушує права та законні інтереси позивача, оскільки позивач користується земельними ділянками для вирощування сільськогосподарських культур на підставі договорів інвестування з власником цих земельних ділянок - Брусилівською селищною радою. Позивач вказує, що договори інвестування, які затверджені рішенням органу місцевого самоврядування, є законною підставою для використання земельних ділянок.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Від відповідача - ОСОБА_2 - надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що державні інспектори уповноважені безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності, передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування, акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення. Вважає, що право власності або право користування в установленому законом порядку земельними ділянками загальною площею 109,6902 га за ПП "Україна" не зареєстровано, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України. На підтвердження того, що право користування земельними ділянками, які були об`єктом перевірки, не зареєстровано, надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Протокольною ухвалою від 29.09.2020 залучено до участі у справі Брусилівську селищну раду в якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору, оскільки рішення у даній справі може вплинути на її права та обов`язки.

Від позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог.

Ухвалою суду від 04.11.2020 закрито підготовче провадження і призначено адміністративну справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі.

Від Брусилівської селищної ради надійшли письмові пояснення щодо суті позовних вимог, в яких третьою особою зазначено, що проведення заходів державного нагляду (контролю) по Брусилівській селищній раді Брусилівського району Житомирської області Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області на 2020 рік не було заплановано. Вважає, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом-земельної ділянки від 29.07.2020 №616-ДК/437/АП/ОГ/01/-20 складено з порушенням норм проведення перевірок, форм складання процесуальних документів. Також зазначає, що форма припису від 29.07.2020 №616-ДК/0230Пр/03/01/-20 не відповідає формі, встановленій наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06.11.2018 №53 "Про затвердження уніфікованої форми акта, що складається за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель, та інших форм розпорядчих документів", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2018 за №1321/32773.

Від відповідачів надійшли письмові пояснення, в яких вони просять відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначають, що проведення перевірки та обстеження регулюється нормами Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Відповідно до договору інвестування вбачається, що обов`язком інвестора є використання в господарській діяльності повного обсягу земель, що є об`єктом інвестиційної програми, тобто відбувається фактична незаконна передача у користування земельної ділянки без дотримання вимог Закону України "Про оренду землі".

Протокольною ухвалою від 21.12.2020 суд, заслухавши пояснення учасників справи, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 23.07.2020 №616-ДК "Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності" 29.07.2020 державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управлінням Держгеокадастру у Житомирській області Хом`яковим Г.В., Козирем Р.А. та Метельським В.В. було проведено перевірку та обстеження земельних ділянок, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 29.07.2020 №616-ДК/437/АП/09/01/-20.

Перевіркою встановлено, що рішенням 44 сесії 7 скликання Брусилівської селищної ради від 16.04.2020 №1455 затверджено договори інвестування та додаткові угоди, укладені селищним головою від імені ради у міжсесійний період, а саме:

-договір інвестування, укладений між Брусилівською селищною радою та ПП "Україна" стосовно земельної ділянки площею 27,1487 га;

-договір інвестування, укладений між Брусилівською селищною радою та ПП "Україна", стосовно земельної ділянки площею 22,7540 га;

-договір інвестування, укладений між Брусилівською селищною радою та ПП "Україна", стосовно земельної ділянки площею 59,7857 га.

За висновками перевірки ПП "Україна" використовує для вирощування сільськогосподарських культур вказані земельні ділянки, які згідно відомостей державного земельного кадастру відносяться до земель сільськогосподарського призначення, комунальної форми власності, з цільовим призначенням - землі запасу, загальною площею 109,6902 га та розташовані на території Брусилівської селищної ОТГ. Право власності або право користування в установленому законом порядку земельними ділянками загальною площею 109,6902 га за ПП "Україна" не зареєстровано, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 29.07.2020 №616-ДК/170/АО/10/01/01/-20 проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться на території Брусилівської селищної ОТТ Брусилівського району Житомирської області та встановлено, що право власності або право користування в установленому законом порядку земельними ділянками загальною площею 109,6902 га за ПП "Україна" не зареєстровано. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу вказаних земельних ділянок у власність або користування (оренду) ПП "України" не приймалося, земельні торги щодо права оренди на вказані земельні ділянки не проводилися та договори оренди на вказані земельні ділянки за результатами земельних торгів не укладалися, що свідчить про самовільне зайняття земельних ділянок.

У зв`язку з цим, 29.07.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області винесено протокол про адміністративне правопорушення №616-ДК/0115П/07/01/-20.

У цей же день посадовою особою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області винесено припис №616-ДК/0230Пр/03/01/-20, яким зобов`язано ПП "Україна" усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок або оформлення права власності чи користування (оренди).

ПП "Україна" зобов`язано у 15-ти денний термін сплатити розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу у розмірі 115420,416 грн., про що винесено повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу від 29.07.2020 №616-ДК/0079ШК/11/01.

Не погоджуючись із вказаними діями відповідачів щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, обстеження земельної ділянки, винесення припису про усунення порушень та повідомленням про необхідність відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховується, що частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом (ст. 188 ЗК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №482 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" встановлено, що організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V) дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно - правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Вказаним Законом №877-V визначено чіткий перелік відносин, на які поширюється його дія. До вказаного переліку не входять відносини, що виникають під час здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а Держгеокадастр та його територіальні органи не відносяться до перелічених у частині 2 статті 2 Закону №877-V.

Враховуючи зазначене, доводи позивача про те, що державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області порушено вимоги Закону №877-V є безпідставними, оскільки особливості та обмеження перевірок, визначені у вказаному Законі №877-V, не відносяться до здійснення Держгеокадастром та його територіальними органами перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель.

Враховуючи те, що норми Закону №877-V стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та жодним чином не стосуються перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 №963-IV.

Підпунктом 4 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 №530-ІХ встановлено заборону на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Закон №877-V визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Суд зауважує, що в даному випадку об`єктом перевірки та обстеження згідно актів були земельні ділянки відповідно до вимог Закону №963-IV, який є спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини. Відтак, норми Закону №877-V не є застосовними до спірних правовідносин, а доводи позивача про проведення перевірки господарської діяльності ПП "України" в період визначених Законом від 17.03.2020 №530-ІХ обмежень є юридично необґрунтованими.

Статтею 4 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 №963-IV (далі - Закон №963-IV) передбачено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Відповідно до ст. 6 Закону №963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Згідно зі ст. 9 Закону №963-IV передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №963-IV визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

- викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

- передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Отже, контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів; законодавством визначено перелік конкретних дій та заходів, на вчинення яких уповноважено державних інспекторів.

У межах розгляду даної справи судом не встановлено порушень зі сторони відповідачів підстав проведення перевірки та обстеження, їх процедури та оформлення їх результатів, вимоги до яких висуваються чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

У той же час, суд не погоджується з висновком, зробленим за наслідками перевірки, щодо кваліфікації дій позивача як самовільного зайняття земельних ділянок.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Судом встановлено, що рішенням 44 сесії 7 скликання Брусилівської селищної ради від 16.04.2020 №1455 затверджено договори інвестування та додаткові угоди, укладені селищним головою від імені ради у міжсесійний період, а саме:

-договір інвестування, укладений між Брусилівською селищною радою та ПП "Україна", стосовно земельної ділянки площею 27,1487 га;

-договір інвестування, укладений між Брусилівською селищною радою та ПП "Україна", стосовно земельної ділянки площею 22,7540 га;

-договір інвестування, укладений між Брусилівською селищною радою та ПП "Україна", стосовно земельної ділянки площею 59,7857 га.

Станом на час розгляду справи інвестиційні договори вичерпали свою дію, оскільки укладалися строком до 01.10.2020.

Позивачем не заперечується, що ним використовувались вказані земельні ділянки на підставі інвестиційних договорів.

Вирішуючи спір, суд беззастережно погоджується з твердженнями відповідачів, що законна передача у власність або користування земельної ділянки можлива лише з дотриманням правових норм Земельного кодексу України.

Так, ст. 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).

Таким чином, без державної реєстрації речового права на земельну ділянку його виникнення не узгоджується з вимогами земельного законодавства.

Позивач, обґрунтовуючи своє право на користування спірними земельними ділянками, посилається на норми Закону України "Про державно-приватне партнерство", за статтею першою якого державно-приватне партнерство - співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних державних органів, що згідно із Законом України "Про управління об`єктами державної власності" здійснюють управління об`єктами державної власності, органів місцевого самоврядування, Національною академією наук України, національних галузевих академій наук (державних партнерів) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, установ, організацій (приватних партнерів), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами, та відповідає ознакам державно-приватного партнерства, визначеним цим Законом.

Проте нормами статті 94 Земельного кодексу України передбачено, що для здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі концесії, приватному партнеру (концесіонеру) надаються в оренду земельні ділянки (крім концесії на будівництво та подальшу експлуатацію автомобільних доріг) у порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, не зважаючи на вид здійснення господарської діяльності, законне набуття права користування земельною ділянкою здійснюється лише за легітимним правочином.

Зокрема, статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. У ст. 15 цього Закону наведено перелік істотних умов договору оренди землі. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У той же час, надаючи оцінку факту укладення договорів інвестування, суд вважає, що їх наявність не дозволяє кваліфікувати поведінку позивача як самовільне зайняття земельної ділянки та притягувати його за це до одноосібної відповідальності. За наведеним визначенням цього поняття самовільне зайняття - це фактичне використання земельної ділянки без будь-якого дозволу на це.

Натомість, за обставин даної справи, орган, який діє як власник земельної ділянки, надав свою згоду на використання земельних ділянок як шляхом укладення договорів інвестування, так і прийняття рішення 44 сесії 7 скликання Брусилівської селищної ради від 16.04.2020 №1455 про їх затвердження. Таким чином, користування земельними ділянками було санкціоновано органом місцевого самоврядування, який діє як власник по відношенню до цієї землі.

Той факт, що таке погодження вчинено у дефектній формі, не може призводити до настання негативних наслідків виключно для позивача.

Крім того, судового рішення про визнання недійсними вказаних договорів інвестування або рішення 44 сесії 7 скликання Брусилівської селищної ради від 16.04.2020 №1455 не існує, а відтак останнє є чинним.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" та у справах "Ґаші проти Хорватії" "Трґо проти Хорватії").

Таким чином, договори інвестування, укладені між Брусилівською селищною радою та ПП "Україна" на земельні ділянки загальною площею 109,6902 га, свідчать про те, що ПП "Україна" не допускало їх самовільного зайняття у розумінні, наведеному у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", а відтак і не може нести виключну відповідальність у вигляді майнового обов`язку сплатити завдану шкоду у сумі 115420,41 грн.

Враховуючи те, що судом не підтверджено факту самовільного зайняття позивачем земельної ділянки у розумінні зазначеного Закону, суд дійшов висновку, що оскаржуваний припис підлягає скасуванню.

Судом також враховується, що позивачем на виконання своїх інвестиційних зобов`язань за вказаними договорами сплачені інвестиційні виплати за 2020 рік на казначейський рахунок у Брусилівському районі, що підтверджується платіжними дорученнями: від 03.04.2020 №2664 на суму 88070,00 грн., від 14.04.2020 №2689 на суму 44035,00 грн., від 21.04.2020 №2718 на суму 44035,00 грн., тобто у більшому розмірі, ніж визначена шкода, що ставить під сумнів факт її заподіяння.

Визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, визначається Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У цьому випадку розрахунок розміру шкоди не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини 1 статті 19 КАС України.

Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Між тим, розрахунок не породжує обов`язкових юридичних наслідків. Такі дані розрахунку можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про стягнення сум збитків, в основу яких покладені згадувані дані розрахунку.

Отже, предметом оскарження є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що саме по собі повідомлення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не є обов`язковим до виконання, а тому не порушує прав та інтересів позивача, у зв`язку з чим також відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що під час судового розгляду адміністративної справи встановлено протиправність припису Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, судовий збір в частині, що сплачений за цю позовну вимогу, підлягає стягненню у сумі 2102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області як органу, що здійснює відповідні владні функції. Суд не вбачає підстав для стягнення цих судових витрат безпосередньо з відповідачів, оскільки вони є лише посадовими особами державного органу та не отримують окремого бюджетного фінансування на реалізацію відповідних державних функцій.

Представником позивача також зроблено заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат адвокатом Угринчуком Г.Р. надано до суду:

- договір про надання правової допомоги від 05.08.2020, який укладений між ним та ПП "Україна";

- платіжні доручення від 06.08.2020 №3047, від 07.08.2020 №3063, від 14.08.2020 №3095;

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги по справі №240/13026/20.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат з правничої допомоги, суд зазначає таке.

Положеннями частини 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Представником позивача заявлено, що загальна вартість наданих ним послуг склала 8000,00 грн., з яких:

- підготовка позовної заяви, клопотання про приєднання доказів до справи, письмових пояснень по справі - 5000,00 грн.;

- представництво інтересів позивача в суді - 3000,00 грн.;

Передбачаючи вирішення судом питання про розподіл судових витрат, законодавець у ч. 9 ст. 139 КАС України зобов`язує суд враховувати наступні критерії:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI, відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, для визначення суми відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує необхідність та розумність юридичних послуг, вартість яких заявлено позивачем до відшкодування, виходячи з конкретних обставин справи.

Обставини даної справи не дозволяють суду визнати співмірними заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу.

Так, суд не може визнати такими, що підлягають відшкодуванню, витрати у сумі 5000,00 грн. за підготовку позовної заяви, клопотання про приєднання доказів до справи, письмових пояснень по справі, адже висновок суду про часткове задоволення позову зроблений з інших мотивів, ніж зазначені у позові та письмових поясненнях.

Зібрання доказів, якими фактично є документи ПП "Україна", дійсно потребувало часу для їх технічного відтворення, проте не є таким, що зумовлювало складність доказування та потребувало зусиль для відшукання джерел їх отримання.

Що стосується витрат на оплату участі адвоката у судовому засіданні у сумі 3000,00 грн., то з матеріалів справи вбачається, що під час її розгляду судові засідання сукупно тривали 3 години 40 хвилин., зважаючи на що заявлену суму суд не вважає адекватною.

Враховуючи необхідність розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи, а також застосовуючи принцип їх співмірності та підтвердження, заява представника позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі 1000,00 грн., які є відшкодуванням за фактичну ініціацію судового процесу та його супроводження.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 КАС України

вирішив:

Позов Приватного підприємства "Україна" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис від 29.07.2020, реєстраційний №616-ДК/0230Пр/03/01/-20, складений і підписаний державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області Козирем Романом Анатолійовичем, щодо усунення Приватним підприємством "Україна" порушення вимог земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок або оформлення права власності чи користування (оренди).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) на користь Приватного підприємства "Україна" (вул. Центральна, 25, с. Водотиї, Брусилівський район, Житомирська область, 12624, код ЄДРПОУ 03746361) 2102,00 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору та 1000,00 грн. на відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 11.01.2021.

Суддя Н.М. Майстренко