ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2020м. ДніпроСправа № 904/4728/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панни С.П. за участю секретаря судового засідання Савенко О.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМС БІЛДІНГ"

до Комунального підприємства "БЛАГОУСТРІЙ МІСТА" Дніпровської міської ради

про відшкодування збитків, завданих суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав юридичними особами в розмірі 200 817,00 грн.

Представники:

від позивача: Гайбатов М.Е.; Жорніченко Д.В.

від відповідача: Кисіль А.М.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таймс Білдінг" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради про відшкодування збитків, завданих суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав юридичними особами в розмірі 200 817,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем було безпідставно та незаконно здійснено демонтаж належного позивачу нерухомого майна торгівельного комплексу (32 м2) по вул. Новокримська 4-Л/М.

Ухвалою суду від 14.11.2019 р. відкрито провадження у справі № 904/4728/19, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

05.12.2019 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому він посилається на те, що ТОВ «Таймс Білдінг» посилалися на те, що підприємство, на підставі договору купівлі-продажу від 24.06.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Р.О. за реєстровим № 1026, є одноосібним, добросовісним і повноцінним власником об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 899253512101) - нежитлового будинку № ІІ, яке є торговельним комплексом (літ. А-1 - нежитловий будинок - ІІ), поз. 2, 3, 4, загальною площею 32 кв. м.), який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська, 4-Л/М та яке позивач використовує у своїй господарській діяльності. Право власності на підставі зазначеного правочину за позивачем зареєстровано 24.06.2016 року. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що первісна реєстрація права власності на торгівельний павільйон літ. А-1, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська, 4-Л/М, відбулась на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.12.2015 року у справі № 202/9415/15-ц (з урахуванням ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.02.2016 року), яким було визнано за Царенко Максимом Вікторовича право власності на об`єкти нерухомості, в тому числі торгівельний павільйон літ. А-1, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Новокримська, 4-Л/М, загальною площею 56,00 кв. м.. В подальшому, як вказує відповідач, ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі № 202/9415/15-ц від 24.06.2016 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.12.2015 року скасовано та призначено цивільну справу до розгляду в загальному порядку.31.10.2016 року ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська залишено без розгляду позовну заяву по цивільній справі № 202/9415/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Грандсіті-Інвест», ПН ДМНО Зайченко І.А. про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії. Відповідач також посилається на те, що будь-яких відомостей про введення цього об`єкту в експлуатацію у встановленому порядку на момент подання вказаного позову, ТОВ «Таймс Білдінг» до матеріалів справи не надано. Оскільки, до позовної заяви ТОВ «Таймс Білдінг» не додано будь-яких доказів прийняття спірного майна за адресою: АДРЕСА_1 до експлуатації станом на дату подавання позову, відповідач вважає, що належне позивачу ТОВ «Таймс Білдінг» майно не є об`єктом нерухомості в розумінні законодавства України. Відповідач вказує на те, що п.2.30 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради №33/31 від 30.01.2013 року, зі змінами внесеними рішенням Дніпропетровської міської ради №43/37 від 24.07.2013 року, передбачено, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорту прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди, така тимчасова споруда підлягає демонтажу. Положеннями п.5.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Дніпропетровську, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради №33/31 від 30.01.2013 року, зі змінами внесеними рішенням Дніпропетровської міської ради №43/37 від 24.07.2013 року, передбачено, що порушнику, за результати виявленого порушення, також видається припис з вимогою демонтажу самочинно встановленої тимчасової споруди. 02 липня 2018 року, за дорученням Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради, на адресу: м. Дніпро, вул. Новокримська, 1 прибув інспектор КП «Благоустрій міста» ДМР з метою перевірки дозвільних (правовстановлюючих) документів на право розміщення тимчасової споруди на вказаній території. У зв`язку з вищенаведеним та відсутністю станом на 02 липня 2018 року будь-яких дозвільних (правовстановлюючих) документів на розміщення тимчасової споруди або хоча б посилання на них, інспектор вбачав порушення п. 3.2.1 Правил благоустрою міста Дніпропетровська самовільне розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, та склав припис від 02.07.2018 року №9154 Д, відповідно до змісту якого, вказувалось власнику тимчасової споруди павільйону сірого, у разі наявності правовстановлюючих документів їх надати до КП «Благоустрій міста» (вул. Короленко, 1, 3-й поверх). У разі відсутності правовстановлюючих документів, для усунення наслідків порушень Правил благоустрою території м. Дніпропетровська, вжити заходи по звільненню об`єктів благоустрою шляхом демонтування самовільно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська, 1. В той же час відповідач зазначає, що, КП «Благоустрій міста» не має повноважень на виконання демонтажу об`єктів нерухомого майна, а повноваження підприємства поширюються лише на тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності. Враховуючи вищенаведене вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт того, що 10 липня 2019 року КП «Благоустрій міста» вчинялись дії спрямовані на демонтаж торговельного комплексу, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська, 4 Л/М. Окрім цього відповідач вважає, що заявляючи вимоги про стягнення повної вартості знесеного торговельного комплексу, що розташовувався за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська, 4 Л/М, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту знищення (знесення) вказаного об`єкта. В той же час, лише у випадку знищення майна, власник може вимагати відшкодування її повної вартості.

05.12.2019 р. відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі №904/4728/19 до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №204/6852/18.

У судовому засіданні 05.12.2019 р. оголошено перерву до 09.01.2020 р.

02.01.2020 р. позивачем подано заперечення на клопотання позивача про зупинення провадження у справі №904/4728/19 до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №204/6852/18. Клопотання не підлягає задоволенню із-за достатності матеріалів у справі для розгляду ії по суті про що винесено протокольну ухвалу.

Ухвалою суду від 09.01.2020 р. відкладено на 21.01.2020 р. та продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

У судовому засіданні 21.01.2020 р. оголошено перерву до 04.02.2020 р.

03.02.2020 р. позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву в якій позивач не погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву та зазначає, що декларація про початок виконання будівельних робіт та акт інженера-проектувальника Кирничанської О.О. є доказом того, що відповідачем був знесений саме об`єкт нерухомості, що розташованих за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська, буд. 4-Л/М, а не тимчасова споруда. Окрім цього, позивач зазначає, що твердження відповідача про нездійснення демонтажу належного позивачу нерухомого майна, спростовується фотознімками та відеозаписом позивача, з яких, на думку позивача, вбачається, що демонтаж здійснювався за участю працівників КП «Благоустрій міста» та спецтехнікою (кран, трактор, легковий автомобіль з причепом в якому знаходився балон для газової зварки, різання металу, відбійний молот). Позивач вказує, що на зазначених фото видно, що даний об`єкт нерухомості - магазин, є за характеристикою капітальним, містить фундамент, який заглиблений у землю та бетонна підлога, яка залита по усьому периметру даного будівельного об`єкту, зверху бетону було укладено кахель, а сама площа об`єкту становила більше 30 м.кв., а саме 32 м.кв..

11.02.2020 р. відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив в якому КП «Благоустрій міста» вважає відсутнім причинний зв`язок між діями відповідача щодо проведення перевірки законності розташування тимчасових споруд за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська, 1, і попередження власника тимчасової споруди про необхідність усунення наслідків порушень Правил і звільнення зайнятих земельних ділянок, та можливим завданням шкоди ТОВ «Таймс Білдінг», у зв`язку з демонтажем торговельного комплексу за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська, 4 Л/М, що виключає настання для підприємства цивільної відповідальність у вигляді відшкодування шкоди. Також, договір купівлі-продажу від 24.06.2016 року не можна вважати належним та допустимим доказом розміру спричиненої матеріальної шкоди, оскільки він не свідчить про дійсну реальну вартість торговельного комплексу, зокрема, з урахування зносу, станом на 10 липня 2018 року дату демонтажу торговельну комплексу, як вказано позивачем. Окрім цього, заявляючи вимоги про стягнення повної вартості знесеного торговельного комплексу, що розташовувався за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська, 4 Л/М, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту знищення (знесення) відповідачем вказаного об`єкта. В той же час, лише у випадку знищення майна, власник може вимагати відшкодування її повної вартості. Відповідач вказує, що скасування законних підстав набуття права власності на споруду як нерухоме майно, позбавляє запис про державну реєстрацію права власності самостійного правового значення. Відомості в реєстрі про набуття права власності позивачем на вказаний об`єкт нерухомості не можуть братися до уваги як офіційні і достовірні. З огляду на те, що запис про державну реєстрацію права власності на споруди за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська, буд. 4-Л/М не скасовано, не свідчать про те, що даний об`єкт є нерухомим майном. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 року по справі №465/249/15-а. В той же час відповідач зазначає, що будь-яких відомостей про введення цього об`єкту в експлуатацію у встановленому порядку на момент подання вказаного позову, ТОВ «Таймс Білдінг» до матеріалів справи не надано. Щодо вказаної позивачем декларації про початок виконання будівельних робіт реконструкції нежитлового приміщення №ІІ під магазин по вул. Новокримській, буд. 4-Л/М в м. Дніпро, 49000, зареєстрованої в Департаменті державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області Дніпровської міської ради, вх. №301020-031317-207-08-2016 від 03.10.2016, відповідач вважає, що даний документ, сам по собі не свідчить про те, що споруди, на час демонтажу, мали статус об`єктів нерухомого майна, без надання інших доказів на підтвердження введення цих споруд в експлуатацію у передбаченому законом порядку. Відповідач вважає, що з наданих позивачем фотографій та відеозаписів неможливо встановити, що особи, які проводили роботи з демонтажу, зображених на них споруд, є працівниками відповідача або іншого підприємства чи організації. Також, по дані зображення не дають достовірно встановити, що будівельна техніка належить чи перебуває на балансі у КП «Благоустрій міста». У зв`язку із чим відповідач в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

11.02.2020 р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог в якій позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду (завдані збитки) в розмірі 689308, 80 грн..

Ухвалою суду від 11.02.2020 р. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 21.02.2020 р. поновлено провадження у справі.

03.03.2020 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву ( у редакції заяви про збільшення позовних вимог від 11.02.2020 р.) в якому звертає увагу суду на те, що КП «Благоустрій міста» не має повноважень на виконання демонтажу об`єктів нерухомого майна, а повноваження підприємства поширюються лише на тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності. Також відповідач зазначає, що висновок №71 оціночно-будівельного експертного дослідження, складеного 23.11.2016 р. судовим експертом Чашиним Д.Ю. також не можна вважати належним та допустимим доказом розміру спричиненої матеріальної шкоди, так як судовим експертом досліджувалось питання ринкової вартості споруди нежитлового приміщення №І, площею 24 кв. м, яка за своїми характеристиками (планом, розмірами, площею) відрізняється від споруди нежитлового приміщення №ІІ, площею 32 кв. м про демонтаж якої зазначено у позові ТОВ «Таймс Білдінг». Крім того, зазначений висновок №71, складений станом на 03.10.2016 р., тому він не свідчить про дійсну реальну вартість торговельного комплексу, зокрема, з урахування зносу, станом на 10.07.2018 року дату демонтажу торговельну комплексу, як вказано позивачем. З урахуванням вищезазначеного, КП «Благоустрій міста» вважає розмір позовних вимог ТОВ «Таймс Білдінг» про відшкодування матеріальної шкоди не доведеним належними, допустимими та достатніми доказами, тому, на думку відповідача, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

09.04.2020 р. відповідачем подано клопотання про відкладення підготовчого засідання по справі.

Ухвалою суду від 14.04.2020 р. відкладено підготовче засідання на 19.05.2020 р.

14.05.2020 р. позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву в якому виклав доводи, аналогічні викладеним у раніше поданій відповіді на відзив та додатково зазначив, що відповідачем було розібрано не тимчасову споруду, а будівлю (торгівельний комплекс) саме за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська, 4-Л/М.

19.05.2020 р. позивач у судове засідання не з`явився.

Ухвалою суду від 19.05.2020 р. відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 01.06.2020 р..

Ухвалою суду від 01.06.2020 р. відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 10.06.2020 р..

У судовому засіданні від 10.06.2020 р. оголошено перерву до 21.07.2020 р. о 12:00 год.

08.07.2020 р. до господарського суду від позивача надійшло клопотання по справі.

У судовому засіданні від 21.07.2020 р. оголошено перерву до 15.09.2020 р. о 12:30 год.

Ухвалою суду від 17.09.2020 р. відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 15.10.2020 р..

Ухвалою суду від 17.09.2020 р.враховуючи заяву позивача від 15.09.2020р.(а. с. 208 т. 2), задоволено заяву позивача про витребування доказів судом в редакції від 15.09.2020 р.. Зобов`язано Чечелівське відділення поліції ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надати для огляду в судовому засіданні 15.10.2020 року о 12 год. 00 хв. оригінали матеріалів кримінального провадження ЄРДР №12018040680001429 від 17.08.2018 та письмову інформацію щодо стану його розгляду.

15.10.2020 р. до господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

До судового засідання 15.10.2020 р. з`явився представник позивача, відповідач явку повноважного представника не забезпечив.

Ухвалою суду від 15.10.2020 р. було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання від 12.11.2020 р. з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився.

Ухвалою суду від 12.11.2020 р. відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 08.12.2020 о 11:30 год.

В призначене на 08.12.2020 р. судове засідання з`явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

У зв`язку з тим, що суддя Панна С.П. була на лікарняному (листки непрацездатності АDЮ № 627772 з 09.12.2020 по 22.12.2020р., АDЮ № 627846 з 23.12.2020р. по 28.12.2020р.) повний текст рішення було складено 11.01.2021р.

За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таймс Білдінг» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БОНД-ІНВЕСТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛ КОРПОРЕЙШН» (продавці) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, зареєстрований в реєстрі за № 1026 (а.с.13-14 т.1).

Відповідно до пункту 1 договору, продавці передають у власність, а покупець приймає у приватну власність придатне для використання за призначенням нежитлове приміщення №ІІ, яке є торговельним комплексом (літ. А-1 нежитловий будинок ІІ), поз. 2,3,4, загальною площею 32 кв.м, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Новокримська, буд. 4-Л/М, і сплачує за нього грошову суму, визначену цим договором.

Пунктом 4 договору визначено, що згідно звіту про оцінку майна ТОВ «Укрспецекспертиза» від 16.06.2016 ринкова вартість нежитлового приміщення становить 200817 грн.

Пунктом 5 договору передбачено, що продаж нежитлового приміщення вчиняється між сторонами за 149000,00 грн.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - торговельний комплекс літ. А-1 нежитлове приміщення ІІ, поз. 2,3,4, площею 32 кв.м, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Новокримська, буд. 4-Л/М, належить позивачу, про що 24.06.2016 внесено відповідний запис №15127897, про що зазначено у інформаційній довідці №125676577 від 30.05.2018 р. (а.с.15).

28.09.2016 р. за №DП082162722599 позивачем зареєстровано в Департаменті державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області Декларацію про початок виконання будівельних робіт реконструкція нежитлового приміщення № ІІ під магазин по вул. Новокримській, буд. 4-Л/М в м. Дніпро вх. № 301020-031317-207-08-2016 (а.с.161-165 т.1).

Згідно з висновком оціночно-будівельного експертного дослідження № 71складеного за заявою гр. ОСОБА_2 від 23.11.2016, зробленого судовим експертом Чашин Дмитром Юрійовичем, ринкова вартість об`єкту нерухомого майна нежитлового приміщення № 1 загальною площею 24 кв., що заходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська, 4-Л/М, станом на 01.10.2016 без урахування ПДВ складає: 689308 грн. 80 коп.(а.с.19-39).

02.07.2018 р. КП «Благоустрій міста» видано припис №9154 Д в якому зазначено, що власнику «Павільон сірий» належить вжити заходи по звільненню об`єктів благоустрою шляхом демонтування самовільно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що розташовані за адресою: вул. Новокримська, 1 власними силами та за власні кошти протягом 7 діб. У разі наявності правовстановлюючих документів запропоновано надати їх копії до КП «Благоустрій міста».

Позивач, звертаючись із даним позовом зазначає, що 10.07.2019 року відповідачем було здійснено демонтаж належного позивачу нерухомого майна, а саме торговельного комплексу: літ. А-1 нежитловий будинок ІІ, поз. 2,3,4, загальною площею 32 кв.м, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Новокримська, буд. 4-Л/М, внаслідок чого позивачу завдано майнову шкоду в розмірі 689 308 грн. 80 коп. яку він просить стягнути з відповідача.

Суд, розглянувши заявлені вимоги, зазначає наступне.

Предметом доказування по даній справі є наявність чи відсутність в діях відповідача складу цивільного правопорушення як підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В ході вирішення спору позивачем не доведено всіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Обов`язковою підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність складу цивільного правопорушення: неправомірні дії цієї особи, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного елементу складу цивільного правопорушення виключає можливість задоволення позову.

Питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та завдавача шкоди, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.

Дії посадових осіб КП «Благоустрій міста», внаслідок яких було завдано шкоди, є основним предметом доказування та встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 ЦК України). Вказана позиція узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) та постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року по справі №643/15118/18.

З матеріалів справи вбачається, що 10.07.2018 року слідчим Чечелівського відділення поліції ДВП ГУНП в Дніпропетровській області складено протокол прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення зі змісту якого вбачається, що 10.07.2018 р. працівниками КП «Благоустрій міста» без належних на те підстав знищено та пошкоджено майно, належне ТОВ «Таймс Білдінг» (а.с.5 т.2).

За даним фактом 17.08.2018 р. зареєстровано в ЄРДР кримінальне провадження №12018040680001429 (а.с.4 т.2.)

Ухвалою суду від 17.09.2020 р. задоволено заяву позивача про витребування доказів судом в редакції від 15.09.2020 р. та зобов`язано Чечелівське відділення поліції ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надати для огляду в судовому засіданні 15.10.2020 року о 12 год. 00 хв. оригінали матеріалів кримінального провадження ЄРДР №12018040680001429 від 17.08.2018 та письмову інформацію щодо стану його розгляду.

Фактично позивач, стверджуючи про неправомірність дій відповідача, веде мову про вчинення такою особою кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Чинним законодавством чітко передбачено порядок встановлення в діях особи ознак кримінальних правопорушень.

Оскільки, станом на момент розгляду даної справи, витребувана ухвалою суду від 17.09.2020 р. інформація суду не була надана, вказане позбавляє суд можливості встановити обставини щодо наявності або відсутності в діях відповідача складу кримінального правопорушення, що є в прямому та взаємному зв`язку із вирішенням питання про застосування до спірних правовідносин наслідків деліктного зобов`язання та покладення на винну особу цивільно правової відповідальності у вигляді відшкодування заподіяної шкоди.

Суд також зазначає, що з фотознімків та відеозаписів позивача, наявних в матеріалах справи не вбачається, що демонтаж здійснювався саме відповідачем.

На наданому позивачем диску наявні фотографії та відеозаписи, на яких зображені особи, що здійснюють роботи з розбирання та демонтажу споруд, а також відповідна будівельна техніка.

В той же час, з даних фотографій та відеозаписів неможливо встановити, що особи, які проводили роботи з демонтажу, зображених на них споруд, є працівниками відповідача або іншого підприємства чи організації. Також, по дані зображення не дають достовірно встановити, що будівельна техніка належить чи перебуває на балансі у КП «Благоустрій міста», про що сввідчить довідка Комунального підприємста "Благоустрій міста" від 10.06.2020р. № 1.9.626.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи те, що матеріали даної справи не містять належних доказів здійснення відповідачем цивільного правопорушення, суд вважає, що позивачем не доведена неправомірність дій відповідача.

Також, недоведеною є матеріальна шкода, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для підтвердження збитків позивачем надано:

- договір купівлі продажу від 24.06.2016, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Бондаренко Р.О., за реєстровим № 1026 (далі Договір купівлі-продажу), відповідно до якого ТОВ «Таймс білдінг» за 200 817 грн. придбало у власність нежитлове приміщення № ІІ загальною площею 32 кв. м. по вул. Новокримська, 4-Л/М;

- звіт про оцінку майна ТОВ «Укрспецекспертиза» від 16.06.2016 (ідентифікатор за базою ФДМУ № 1141597_16062016_USE6.1606-013) (далі Звіт про оцінку майна), відповідно до якого ринкова вартість будівлі нежитлового приміщення № ІІ, загальною площею 32 кв.м., що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Новокримська, буд. 4Л/М , становить без ПДВ: 200817 грн.;

- висновок № 71 оціночно-будівельного експертного дослідження за заявою гр. ОСОБА_2 від 23.11.2026 (далі Висновок № 71), зроблений судовим експертом Чашин Дмитром Юрійовичем, відповідно до якого ринкова вартість об`єкту нерухомого майна нежитлового приміщення № 1 загальною площею 24 кв., що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.10.2016 без урахування ПДВ складає: 689308 грн. 80 коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що шкода ТОВ «Таймс білдінг» була завдана 10.07.2018, тоді як Договір купівлі продажу визначає кошти витрачені ТОВ «Таймс білдінг» на придбання приміщення 24.06.2016, Звіт про оцінку майна - визначає ринкову вартість приміщення станом на 16.06.2016 та Висновок № 71 оціночно-будівельного експертного дослідження- станом на 01.10.2016, що свідчить про те, що надані до суду документи не відображають ринкову вартість приміщення № ІІ по вул. Новокримська, № 4 Л/М на момент розгляду справи.

Позивачем не було надано жодного доказу щодо ринкової вартості приміщення, а також щодо його стану (із врахуванням зносу та знецінення за два роки експлуатації), станом на 10.07.2018 чи на дату подання позову.

Відповідач звернув увагу суду на те, що Звіт про оцінку майна, є неналежним і не допустимим доказом з огляду на таке. Звіт про оцінку визначає мету оцінки для цілей оподаткування сплати інших обов`язкових платежів, які справляються згідно із законом, а не з метою визначення збитків або розміру відшкодування. Відповідно до п. 1.4. цього звіту, звіт про незалежну оцінку має силу у тому випадку, коли він представлений повністю і використовується з метою вказаною вище. Отже, недозволене використання звіту робить його недійсним у цілому.

1.Термін дії звіту шість місяців від дати оцінки, тобто звіт діяв до 16.12.2016. Тобто на дату розгляду справи звіт є не дійсним.

2.У звіті про оцінку майна оцінювач порівнював приміщення, що розташовані на першому поверсі багатоповерхових будинків, тоді як відповідно до п. 1.7.2. Звіту повинен був оцінювати самостійні одноповерхові не житлові будівлі, що не є вбудованими або прибудованими приміщеннями. Що ставить під сумнів достовірність та надійність висновків оцінювача щодо ринкової вартості оцінюваного приміщення.

3.Відповідно Звіту про оцінку майна, звіт є дійсним за умови наявності особистого підпису замовника в додатку «вихідні данні» та підписаної заяви замовником ТОВ «Укрспецекспертиза», проте, відповідно до додатків звіту, вказаний підпис замовника відсутній, що також вказує на недійсність вказаного звіту та визнання його як неналежного доказу.

Згідно ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках: визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» істотними умовами договору на проведення оцінки майна є (у тому числі) мета, з якою проводиться оцінка. Законодавством або за згодою сторін договору в ньому можуть бути передбачені інші істотні умови.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Відповідно до абз. 3 п. 37 Національного стандарту № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440, застереження та обмеження щодо використання результатів оцінки об`єкта оцінки зазначаються у звіті про оцінку майна.

Відповідно до звіту про оцінку майна № 1141597_16062016_USE161606-013 від 16.06.2016 мета оцінки: визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються згідно до законодавства.

Відповідно до п. 85 Методики оцінки майна затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1891 незалежна оцінка збитків проводиться із застосуванням оціночних процедур будь-якого з методичних підходів та їх поєднання, які найбільш повно відповідають меті оцінки, з урахуванням вимог статті 22 Цивільного кодексу України. Обґрунтування застосування методичних підходів та окремих оціночних процедур у процесі оцінки зазначається у звіті про оцінку збитків.

При цьому, оцінка збитків проводиться на принципах, визначених пунктами 4-10 Національного стандарту № 1, та припущеннях про типовий характер використання майна.

Відповідно до п. 11 Національного стандарту №1 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440 оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості. Вибір бази оцінки передує укладанню договору на проведення оцінки майна. Вибір бази оцінки залежить від мети, з якою проводиться оцінка майна, його особливостей, а також нормативних вимог.

Згідно із п. 1.4. звіту, звіт про незалежну оцінку має силу у тому випадку, коли він представлений повністю і використовується з метою, вказаною вище.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з тим, що оцінка майна була виконана з метою визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються згідно до законодавства, а не з метою визначення збитків або розміру відшкодування, та звіт використовується не з метою, вказаною у ньому, вищезазначений звіт про оцінку майна не має силу, та є неналежним доказом у даній справі.

Також, слід врахувати, що оцінювач під час виконання оцінки майна використовуючи порівняльний підхід відповідно до п. 1.7. та 1.7.2. звіту, порушив вимоги викладені у п .1.7.2. звіту та порівнював об`єкт всупереч основним елементам порівняння, що виражається у характеристиці подібного майна за місцем його розташування, фізичним та функціональним характеристика, умовам продажу. Оцінювач відповідно до Додатку № 2 вищевказаного звіту посилався на об`єкти порівняння, які знаходяться на першому поверсі будинків, хоча об`єкт оцінки фактично розташований в окремій будівлі.

Також, відповідно до п. 56 Національного стандарту №1 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440 звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства. Відповідно до висновку про вартість об`єкта оцінки термін дії вищевказаного звіту про оцінку майна становить шість місяців від дати оцінки, тобто до 16.12.2016 року.

Окрім того, суд враховує те, що вищевказаний звіт виконано у 2016 році, а зі слів позивача фактично завдання шкоди майну було вчинено у 2018 році, що також вказує на недопустимість використання вищевказаного звіту у даній справі.

Оскільки наданий суду звіт відображає вартість майна станом на 2016 рік, та не містить тих характеристик, що мало майно станом 2018 рік, він не відображає вартості нерухомого майна на липень 2018 року.

Окрім того, відповідно даного звіту про оцінку майна, звіт є дійсним за умови наявності особистого підпису замовника в додатку «вихідні данні» та підписаної заяви замовником ТОВ «Укрспецекспертиза», проте, відповідно до додатків звіту, вказаний підпис замовника відсутній, що також вказує на недійсність вказаного звіту та є підставою визнання його судом як неналежного доказу.

Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що наявний в матеріалах справи висновок № 71 оціночно-будівельного експертного дослідження є також неналежним та недопустимим доказом оскільки, відповідно до п. 4.14. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затверджену наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 висновок експерта складається з обов`язковим зазначенням його реквізитів (найменування документа, дати та номера складання висновку, категорії експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), виду експертизи (за галуззю знань) та трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки). У вступній частині висновку експерта зазначаються: попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1-2, 5 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

У висновку експерта зазначається, зокрема, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Проте, у висновку судового експерта Чашина Д. Ю. № 71 від 23.11.2016 року не зазначено про попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України, що свідчить про те, що судовий експерт не в повному обсязі виклав обов`язкову вступну частину висновку, а висновок експерта є неналежним та недопустимим доказом у справі.

Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 18.06.2019 справа № 910/17261/16.

Відтак, суд не вбачає наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями відповідача та несприятливими наслідками, які у зв`язку з цим зазнав позивач, тому відсутні підстави для відшкодування збитків.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог через їх недоведеність.

Розподіл судових витрат позивача зі сплати судового збору здійснюється відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ

Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судовий збір покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 11.01.2021

Суддя С.П. Панна