Справа № 405/4234/19

2/405/575/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2020 року м. Кропивницький

Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді: Драного В.В.

при секретарі: Дерев`янко А.В.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Григоренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького Національного медичного університету про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Донецького Національного медичного університету про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову вказала, що з 23 травня 2017 року відповідно до наказу ректора № 05/23/3-п від 23.05.2017 року вона була прийнята на роботу найманим працівником Донецького Національного медичного університету, в якому з 02.09.2018 року вона перебувала на посаді викладача кафедри філософії, соціально-гуманітарних дисциплін, іноземних мов, української та латинської мови № 2. У відповідності до вказаного наказу з 23 травня 2017 року їй встановлені та виплачувалась заробітна плата за вказаною посадою - посадовий оклад в сумі 4464, 00 грн., з виплатою 20% доплати за вислугу років та 10% доплатою за знання та використання іноземної мови. Надалі, згідно наказу ректора № 09/03/6 К-пр від 03 вересня 2018 року вона була переведена на іншу роботу на умовах раніше укладеного контракту і здійснювала професійну діяльність на посаді викладача кафедри української та російської мови на ставку з окладом 4916,00 грн. та 20 % доплатою за вислугу років. Водночас із цим, згідно цього ж наказу № 09/03/6 К-пр від 03 вересня 2018 року, з 03 вересня 2018 року також була прийнята на роботу на посаду викладача кафедри української та російської мови за сумісництвом на 0,5 ставки з окладом 2458,00 грн. та 20 % доплатою за вислугу років. Зазначає, на має на утриманні двохнеповнолітніх дітей віком до 14 років - 2008 та 2012 року народження. Вказує, що будучи найманим працівником відповідача, 16 травня 2019 року через кадровий орган відповідача, який розташований за адресою: м. Кропивницький вул. Велика Перспективна, 1, двома письмовими заявами від 16.05.2019 року звернулася до в.о. ректора ОСОБА_4 з вимогами надати належні їй дні відпочинку, а саме: додаткову (соціальну) відпустку, як жінці-працівнику, яка має на своєму утриманні 2-х дітей віком до 15 років у кількості 10 календарних днів - за 2018 рік та 10 календарних днів - за 2019 рік. Окремою письмовою заявою від 16.05.2019 року зазначила про бажання фактичного відпочинку та надання їй основної щорічної відпустки тривалістю 47 календарних днів, починаючи з 16 травня 2019 року. Вказані письмові заяви погоджені безпосереднім керівником, були прийняті працівником кадрового органу 16 травня 2019 року та надані на підпис в.о. ректора ДНМУ ОСОБА_4 .

Однак у подальшому в.о. ректора ОСОБА_4 всупереч нормам законодавства, тільки 20 травня 2019 року видав наказ № 05/20/1-в, згідно якого надано позивачу щорічну основну відпустку у кількості 3-х календарних днів, з 20 по 22 травня 2019 року включно, мотивуючи своє рішення нібито закінченням її трудового контракту. У подальшому, тільки 21 травня 2019 року вона була особисто ознайомлена з цим наказом, на тексті якого вона письмово вказала про свою категоричну незгоду з цим письмовим документом і нібито прийнятим в.о. ректора ОСОБА_4 таким вкрай незаконним і несправедливим рішенням.

Поряд із цим, через нетривалий час, тобто 23 травня 2019 року працівником кадрового органу відповідача у місті Кропивницький їй було запропоновано для ознайомлення два ідентичні за формою, змістом і підписом накази від 22 травня 2019 року: №05/22/2-3, №05/22/3-з нібито за підписом в.о. ректора ОСОБА_4 , про припинення трудового договору та її звільнення з 22 травня 2019 року з посад викладача кафедри української та російської мови на ставку і викладача кафедри української та російської мови на 0,5 ставки за сумісництвом, у зв`язку із закінченням строку трудового договору, згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України. Вважає видані відповідачем накази незаконними, вкрай несправедливими і такими, що видані з грубим порушенням норм законодавства.

За таких обставин просить:

- наказ відповідача від 22 травня 2019 року № 05/22/2-3 за підписом в.о. ректора ОСОБА_4 про припинення трудового договору та її звільнення з 22 травня 2019 року з посади викладача кафедри української та російської мови на ставку, у зв`язку із закінченням строку трудового договору, згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України - скасувати у повному обсязі;

- наказ відповідача від 22 травня 2019 року № 05/22/3-3 за підписом в.о. ректора ОСОБА_4 про припинення трудового договору та її звільнення з 22 травня 2019 року з посади викладача кафедри української та російської мови на 0,5 ставки за сумісництвом, у зв`язку із закінченням строку трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України - скасувати у повному обсязі;

- наказ відповідача від 20 травня 2019 року № 05/20/1-в за підписом в.о. ректора ОСОБА_4 про надання їй щорічної основної відпустки у кількості 3-х календарних днів, з 20 по 22 травня 2019 рокувключно - скасувати у повному обсязі;

- поновити її з 23 травня 2019 року на посаді викладача кафедри української та російської мови на ставку;

- поновити її з 23 травня 2019 року на посаді викладача кафедри української та російської мови на 0,5 ставки за сумісництвом;

- зобов`язати відповідача з 23 травня 2019 року нарахувати та виплатити заробітну плату за посадою викладача кафедри української та російської мови на ставку за час вимушеного прогулу;

-зобов`язати відповідача з 23 травня 2019 року нарахувати та виплатити заробітну плату за посадою викладача кафедри української та російської мови на 0,5 ставки за сумісництвом за час вимушеного прогулу;

- зобов`язати відповідача вчинити певні дії - із дня фактичного поновлення її на роботі, видати наказ і надати їй належні оплачувані дні відпусток за цією посадою - додаткової соціальної відпустки (як жінці, яка має двох дітей віком до 15-ти років) за 2017, 2018 та 2019 роки загальною тривалістю 30 календарних днів та основної щорічної відпустки тривалістю 44 календарні дні у повному обсязі для фактичного використання відпочинку.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.06.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

іс

Відповідачем надано відзив на позовну заяву в якому останній, посилаючись на норми трудового законодавства, ст. 24 Закону України «Про відпустки» та лист Мінсоцполітики України від 28.10.2016 року № 1500/13/84/16 заперечив проти позову, просив залишити його без задоволення.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та посилаючись на обставини викладені в позові просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволені в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наказу ректора № 05/23/3-п від 23.05.2017 року, з позивачем ОСОБА_1 укладено трудовий договір на умовах контракту на посаді викладача кафедри філософії, соціально-гуманітарних дисциплін, іноземних мов, української та латинської мов № 2 на 2 роки з 23.05.2017 року на ставку з окладом 4464,00 грн., 20% доплата за вислугу років, 10% доплата за знання та використання іноземної мови (а.с. 25).

03.09.2018 року на підставі наказу № 09/03/6 К-пр від 03.09.2018 року ОСОБА_1 переведена на посаду викладача кафедри української та російської мови на умовах раніше укладеного контраку (а.с. 28).

Наказом № 05/22/2-з від 22.05.2019 року за підписом в.о. ректора ОСОБА_4 «Про припинення трудового договору» з 22.05.2019 року звільнено ОСОБА_1 з посади викладача української та російської мови на ставку у зв`язку з закінченням строку трудового договору, згідно п.2 ст. 36 КЗпПУ, основна щорічна відпустка 44 календарних днів, додаткова соціальна відпустка (як жінці яка працює та має двох дітей віком від 15 років за 2017-2019 роки) 30 календарних днів (а.с. 19).

Наказом № 05/22/3-з від 22.05.2019 року за підписом в.о. ректора ОСОБА_4 «Про припинення трудового договору» з 22.05.2019 року звільнено ОСОБА_1 з посади викладача української та російської мови на 0,5 ставки за сумісництвом у зв`язку з закінченням строку трудового договору, згідно п.2 ст. 36 КЗпПУ, компенсація за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 08.09.2018 по 22.05.2019 року складає: основна щорічна відпустка 44 календарних днів, додаткова соціальна відпустка (як жінці яка працює та має двох дітей віком від 15 років за 2017-2019 роки) 30 календарних днів (а.с. 20).

В копіях наказів ОСОБА_1 зазначила, що 23.05.2019 року ознайомлена зі сканкопіями вказаних наказів, оригінали наказів про її звільнення їй не доведені, у день звільнення не вручені, розрахунок у день звільнення не проведений.

Наказом № 05/20/1-в від 20.05.2019 року за підписом в.о. ректора ОСОБА_4 «Про надання щорічної відпустки» надано ОСОБА_1 щорічну основну відпустку у кількості 3 календарних днів з 20.05.2019 року по 22.05.2019 року за період роботи з 08.09.2018 по 22.05.22019 року до закінчення контракту. Надано ОСОБА_1 на 0,5 ставки за сумісництвом щорічну основну відпустку у кількості 3 календарних днів з 20.05.2019 року по 22.05.2019 року за період роботи з 08.09.2018 по 22.05.2019 року до закінчення контракту (а.с. 18).

Статтею 2 КЗпП України встановлено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці тощо та інші пільги та соціальні гарантії.

Згідно ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує, зокрема правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У відповідності до ст. 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, неухильно держуватись законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Стаття 153 КЗпП України зобов`язує роботодавця створювати належні, безпечні і здорові умови праці. Частина перша ст. 21 КЗпП України покладає обов`язок виконувати роботу, передбачену трудовим договором.

Вимогами ст. 22 КЗпПУ визначено, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Частинами 3, 4 ст. 32 КЗпПУ передбачено, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 97 КЗпПУ визначено, що власник або уповноважений ним орган не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Зокрема, положення ст. 103 КЗпПУ і ст. 29 Закону «Про оплату праці» зобов`язують власника про запровадження нових або зміні діючих умов оплати праці в бік погіршення повідомляти працівників не пізніш ніж за 2 місяці.

Таким чином, про зміну істотних умов праці - систем і розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, установлення чи скасування неповного робочого часу, суміщення професій (посад), зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначається позивачем про зміни умов праці в бік погіршення відповідач повинен був повідомити позивача не пізніше 22.03.2019 року, чого не здійснив та не спростував під час судового розгляду.

Крім того, звільнення позивача відбулось з 22.05.2019 року, у той час як наказом № 05/20/1-в від 20.05.2019 року ОСОБА_1 надано відпустку у кількості 3 календарних днів з 20.05.2019 року по 22.05.2019 року включно.

Відповідно до ч. 2 чт. 40 КЗпПУ не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Тобто в порушення даної норми закону позивач була звільнена у період перебування у відпустці.

Враховуючи вищевикладене, накази в.о. ректора Донецького Національного медичного університету ОСОБА_4 від 22.05.2019 року № 05/22/2-з, 05/22/3-з «Про припинення трудового договору» та звільнення ОСОБА_1 з посади викладача кафедри української та російської мови на ставку та на 0,5 ставки за сумісництвом підлягають скасуванню, оскільки винесені з порушенням норм діючого законодавства, а позивач поновленню на роботі.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з абзацом 3 п. 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

У відповідності до пункту 5 розділу IV вказаного Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної ( годинної) заробітної плати.

На підставі п. 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 п. 8 розділу IV Порядку).

При нарахуванні середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходить із розрахунку середньоденної заробітної плати, наданого відповідачем (а.с. 91), а відтак за місцем роботи середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 склала 535,46 грн. грн. З 22.05.2019 року по день ухвалення рішення 09.06.2020 року складає 241 робочих днів.

Таким чином, розмір середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, що слід стягнути з відповідача на користь позивача, складає 129 045,86 грн. (535,46 грн. середньоденна заробітна плата ? 241 р.д.).

Вимогами ст. ст. 74 -76 КЗпП України законодавцем встановлені обов`язкові щорічні (основна і додаткові) відпустки для працівників.

Статтею 79 КЗпП України встановлені порядок і умови надання щорічних відпусток. При цьому, щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Частиною 4 статті 79 КЗпП України визначено черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Статтею 81 КЗпП України встановлено право за бажанням працівника на щорічну відпустку, який переведений на інше робоче місце, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення.

Частиною 4 статті 83 КЗпП України визначено за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому, тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Положеннями статті 182-1 КЗпП України визначені умови додаткових відпусток для жінки, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю.

Зазначена у частині першій цієї статті відпустка надається понад щорічні відпустки, передбачені статтями 75 і 76 цього Кодексу, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переноситься на інший період або продовжується у порядку, визначеному статтею 80 цього Кодексу.

За вказаних обставин статті 182-1 КЗпП України щодо надання відпустки для жінок цієї категорії, будь-яка компенсація у грошовій формі за невикористання цієї відпустки та/або при звільненні, законодавцем не передбачена.

Частиною 14 ст. 10 Закону України «Про відпустки» передбачено, керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних викладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Статтею 11 Закону України «Про відпустки» законодавцем визначені умови обов`язкового перенесення щорічної відпустки на вимогу працівника на інший період.

Частиною 3 ст. 11 цього ж Закону передбачено, щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Статтею 19 Закону передбачені умови і строки надання додаткової відпустки жінкам - працівникам, які мають дітей або дитину з інвалідністю.

Така щорічна додаткова оплачувана відпустка надається тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки, її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Частиною 4 статті 22 Закону законодавцем визначено та безальтернативно встановлено, що виключно за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Як вже було зазначено, згідно наказів № 05/22/2-з від 22.05.2019 року за підписом в.о. ректора ОСОБА_4 «Про припинення трудового договору» з 22.05.2019 року звільнено ОСОБА_1 з посади викладача української та російської мови на ставку у зв`язку з закінченням строку трудового договору, згідно п.2 ст. 36 КЗпПУ, основна щорічна відпустка 44 календарних днів, додаткова соціальна відпустка (як жінці яка працює та має двох дітей віком від 15 років за 2017-2019 роки) 30 календарних днів, та № 05/22/3-з від 22.05.2019 року за підписом в.о. ректора ОСОБА_4 «Про припинення трудового договору» з 22.05.2019 року звільнено ОСОБА_1 з посади викладача української та російської мови на 0,5 ставки за сумісництвом у зв`язку з закінченням строку трудового договору, згідно п.2 ст. 36 КЗпПУ, компенсація за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 08.09.2018 по 22.05.2019 року складає: основна щорічна відпустка 44 календарних днів, додаткова соціальна відпустка (як жінці яка працює та має двох дітей віком від 15 років за 2017-2019 роки) 30 календарних днів.

Згідно довідки Донецького національного медичного університету № ДОН 780 від 01.11.2019 року за підписом ректора ОСОБА_5 , головного бухгалтера ОСОБА_6 та довідки Донецького національного медичного університету від 11.03.2020 року за підписом ректора ОСОБА_7 , заступника головного бухгалтера ОСОБА_8 заробітна плата та компенсація за невикористану щорічну відпустку терміном 74 календарних днів була зарахована на картковий рахунок ОСОБА_1 29.05.2019 року в сумі 10 328,84 грн. та 28401,28 грн. (а.с. 108,121), що визнано позивачем та не заперечується, що компенсація за невикористані відпустки терміном 74 календарних днів нею отримана.

Враховуючи вищевикладені норми законів та компенсацію за невикористані відпустки тривалістю 74 календарних днів, яку отримала позивач при звільненні, що не заперечувалось нею під час судового розгляду, у задоволенні позовної вимоги в частині зобов`язати відповідача вчинити певні дії - із дня фактичного поновлення її на роботі, видати наказ і надати їй належні оплачувані дні відпусток за цією посадою - додаткової соціальної відпустки (як жінці, яка має двох дітей віком до 15-ти років) за 2017, 2018 та 2019 роки загальною тривалістю 30 календарних днів та основної щорічної відпустки тривалістю 44 календарні дні слід відмовити.

Відповідно до пунктів 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 2305,20 грн. за три самостійні задоволені позовні вимоги по 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 11 - 13, 19, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Донецького Національного медичного університету про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Скасувати наказ в.о. ректора Донецького Національного медичного університету ОСОБА_4 від 22.05.2019 року № 05/22/2-з «Про припинення трудового договору» та звільнення ОСОБА_1 , викладача кафедри української та російської мови на ставку 22.05.2019 року у зв`язку з закінченням строку трудового договору, згідно п.2 ст.36 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на посаді викладача кафедри української та російської мови Донецького Національного медичного університету на ставку з 23.05.2019 року.

Скасувати наказ в.о. ректора Донецького Національного медичного університету ОСОБА_4 від 22.05.2019 року № 05/22/3-з «Про припинення трудового договору» та звільнення ОСОБА_1 , викладача кафедри української та російської мови на 0,5 ставки за сумісництвом 22.05.2019 року у зв`язку з закінченням строку трудового договору, згідно п.2 ст.36 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на посаді викладача кафедри української та російської мови Донецького Національного медичного університету на 0,5 ставки за сумісництвом з 23.05.2019 року.

Стягнути з Донецького Національного медичного університету (код ЄДРПОУ 02010698, місцезнаходження: 84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 27) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 129045 грн. 86 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Донецького Національного медичного університету (код ЄДРПОУ 02010698, місцезнаходження: 84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 27) на користь держави судовий збір в розмірі 2305,20 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 15.05.2020 року.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда В.В. Драний