ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 р.Справа № 632/1279/20Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 30.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Библів С.В., м. Первомайський, повний текст складено 30.09.20 року по справі № 632/1279/20

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції треті особи Інспектор взводу № 2 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Кучерявий Валерій Володимирович

про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, третя особа: інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції В.В. Кучерявий про скасування постанови ДП № 18 № 334225 від 02.08.2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладення штрафу в сумі 340 грн.

Підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було те, що він 02 серпня 2020 року о 08 год. 47 хв., під час керування автомобілем «VOLKSWAGEN LT», державний номерний знак НОМЕР_1 на 295 кілометрі автодороги Київ-Довжанський , був зупинений інспектором поліції за те, що автомобіль, яким він керував мав тріщини лобового скла в зоні роботи склоочисників, чим на думку інспектора поліції порушив п. 31.4.7 ПДР України та не пройшов технічний огляд.

В позовній заяві позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що він дійсно у вказаній постанові поліцейського день, час та місці керував автомобілем «VOLKSWAGEN LT», державний номерний знак НОМЕР_1 на 295 кілометрі автодороги Київ-Довжанський. Після того як позивача було зупинено, поліцейським одразу було складено постанову про накладення адміністративного стягнення. З даною постановою позивач не згоден, оскільки пояснював поліцейському, що згідно діючого законодавства йому не потрібно проходити техогляд на машину, якою він керує, однак останній його не послухав та склав постанову.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 30.09.2020р. скасовано постанову серії ДП 18 № 334225 від 02.08.2020 року, постановлену інспектором взводу № 2 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП Кучерявим Віталієм Володимировичем, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладено штраф в сумі 340,00 грн., а провадження у справі про адмінправопорушення закрито.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Управлінням патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції подано апеляційну скаргу в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, що потягло за собою звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності внаслідок скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Вказує, що відповідно до бази даних Національної автоматизованої інформаційної системи ДДАІ МВС України автомобіль Volkswagen LT 35, номерний знак НОМЕР_2 , за типом ВАНТАЖНИЙ. Судом першої інстанції також не заперечується, що тип транспортного засобу вантажний. Згідно бази даних вантажопідйомність автомобіля Volkswagen LT 35, номерний знак НОМЕР_1 , менше, ніж 3,5 тонни. Щодо строку експлуатації, то слід зазначити, що згідно бази даних транспортний засіб позивача Volkswagen LT 35, номерний знак НОМЕР_1 , 2000 року випуску, а дата первинної реєстрації - 02.10.2010 р. Тобто строк експлуатації значно більший, ніж 2 роки. Отже, транспортний засіб є вантажним вантажопідйомністю до 3,5 тонни, зі строком експлуатації більше 2-х років, а відтак підлягає обов`язковому технічному контролю, однак на момент перевірки 02.08.2020 автомобіль Volkswagen LT 35, номерний знак НОМЕР_1 , не пройшов О ГК, хоча повинен був пройти 19.03.2020. Також вказує, що позивач, усвідомлюючи необхідність проходження ОТК та протиправність своїх дій, згідно бази даних пройшов ОГК 21.08.2020 року (через 19 днів після винесення постанови), наступна планова перевірка 21.08.2022 року. Зважаючи на вищевикладене просить скасувати рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 30.09.2020 по адміністративній справі № 632/1279/20 за позовом гр. ОСОБА_1 до УПП в Полтавській області ДПП. Ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог. Провести розгляд справи без участі представника УПП в Полтавській області ДПП.

Відзиви на апеляційну скаргу не подані.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві.

Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідач та третя особа повідомлені на електронні адреси, яка містяться а матеріалах справи.

Позивач повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за номером телефону, що підтверджується телефонограмою від 30.12.2020р. (а.с. 95 ).

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що транспортний засіб на якому рухався позивач є вантажним, але з вантажопідйомністю до 3,5 тонн, а відтак не підлягає обов`язковому технічному контролю. Також сама по собі тріщина на лобовому склі не є технічною несправністю в світлі статті 121 КУпАП.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відносно ОСОБА_1 було складено постанову про накладення адміністративного стягнення, підставою стало те, що він 02 серпня 2020 року о 08 год. 47 хв., під час керування автомобілем «VOLKSWAGEN LT», державний номерний знак НОМЕР_1 на 295 кілометрі автодороги Київ-Довжанський, був зупинений інспектором поліції за те, що автомобіль, яким він керував мав тріщини лобового скла в зоні роботи склоочисників, чим на думку інспектора поліції порушив п. 31.4.7 ПДР України, також інспектором встановлено, що позивач не пройшов технічний огляд, чим порушив п. 31.3 Б ПДР України (а.с.3).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Згідно частини 1 статті 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті..

За приписами частин 2 та 3 статті 35 Закону України «Про дорожній рух» обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища. Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Частина 7 статті 35 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:

- для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

- для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;

- для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

В той же час, частина 2 статт1 35 Закону України «Про дорожній рух» визначає, що обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України";

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 №137 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:

- для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

- для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

- для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;

- для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

Згідно підпункту «б» пункту 31.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - Правила дорожнього руху) забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством,якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Частиною 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт; автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб);

автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев`ять з місцем водія включно.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на: транспортні засоби загального призначення; транспортні засоби спеціалізованого призначення; транспортні засоби спеціального призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» при державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що вантажним автомобілем є колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів. Такі транспортні засоби незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, які знаходяться в експлуатації понад два роки, підлягають обов`язковому технічному огляду.

Відповідно до частини 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн.).

Судом встановлено, що згідно з витягу з бази даних транспортний засіб "Volkswagen LT 35" номерний знак НОМЕР_1 , 2000 року випуску, а дата первинної реєстрації - 02.10.2010 р., по типу ТЗ (за конструкцією) є вантажним транспортним засобом; тип кузову ТЗ - фургон малотоннажний-В, повна маса 3500.

Тобто автомобіль позивача, 2000 року випуску, вперше зареєстрований у 2010 році, до категорії, зазначеної в ч.2 ст.35 Закону України «Про дорожній рух», не належить, оскільки строк його експлуатації становить більше 2 років.

З наведеного вбачається, що автомобіль є вантажним, строк його експлуатації - більше двох років, вантажопідйомність до 3,5 т., відтак такий підлягає обов`язковому технічному контролю кожних два роки.

За встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що керований позивачем автомобіль "Volkswagen LT 35" номерний знак НОМЕР_1 експлуатується з 2000 року, а тому відповідно до наведених вимог частини сьомої статті 35 Закону України «Про дорожній рух» та пункту 3 Порядку підлягає обов`язковому технічному контролю.

Вказаний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11 січня 2019 року у справі №361/7761/15-а.

Вищезазначене спростовує висновки суду першої інстанції про те, що його транспортний засіб позивача не повинен проходити обов`язковий технічний контроль.

Доказів того, що зазначений транспортний засіб проходив відповідний технічний огляд протягом останніх двох років, що передували даті вчиненні адміністративного правопорушення, стороною позивача не надано, посилань на їх наявність не наведено та судовим розглядом не встановлено.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов не правильного висновку про не правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП, оскільки він керував автомобілем, який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.

Факт не проходження обов`язкового технічного контролю позивач в позовній заяві не оспорює, зазначаючи про відсутність обов`язку для його проходження.

Враховуючи вищенаведене, доводи позивача та висновки суду першої інстанції щодо не обов`язковості проходження позивачем технічного контролю є помилковими.

Щодо зазначення в оскаржуваній постанові про порушення позивачем п.31.4.7 ПДР України, а саме що автомобіль, яким він керував мав тріщини лобового скла в зоні роботи склоочисників, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зупинка транспортного засобу позивача була здійснена у зв`язку з наявністю тріщини лобового скла в зоні роботи склоочисників, що не суперечить вимогам ст. 35 Закону України "Про національну поліцію".

Наявність тріщини лобового скла в зоні роботи склоочисників підтверджується наданим відповідачем відеозаписом.

Відповідно до п. 31.4.7 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, інші елементи конструкції: а) немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду; б) не працює звуковий сигнал; в) встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість; г) не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова або кабіни, запори бортів вантажної платформи, запори горловин цистерн і паливних баків, механізм регулювання положення сидіння водія, аварійні виходи, пристрої для приведення їх у дію, привід керування дверима, спідометр, тахограф, пристрій для обігрівання і обдування скла; ґ) зруйновано корінний лист або центральний болт ресори; д) зіпсовано тягово-зчіпний або опорно-зчіпний пристрій тягача і причіпної ланки у складі автопоїзда, а також передбачені їхньою конструкцією страхувальні троси (ланцюги). Є люфти в з`єднаннях рами мотоцикла з рамою бокового причепа; е) відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики; є) відсутні: медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусі, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж; знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі; на вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5 т - противідкотні упори (щонайменше два); проблискові маячки оранжевого кольору на великовагових та великогабаритних транспортних засобах; працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі; ж) відсутні ремені безпеки та підголовники в транспортних засобах, де їх установка передбачена конструкцією; з) ремені безпеки не в робочому стані або мають видимі надриви на лямках; и) на мотоциклі немає передбачених конструкцією дуг безпеки; і) на мотоциклах і мопедах немає передбачених конструкцією підніжок, на сідлі - поперечних рукояток для пасажира; ї) відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені пунктом 30.3 цих Правил.

ДСТУ 3649: 2010 Національний стандарт України «Колісні транспортні засоби», «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», затверджені наказом Держспоживстандарту України від 28.12.2010 року № 630.

Відповідно до ст. 1 ДСТУ 3649 : 2010 цей стандарт поширюють на колісні транспортні засоби (надалі - КТЗ), в тому числі і на КТЗ категорії М, до яких відносяться самохідні КТЗ (автомобілі або автомобільні транспортні засоби), що мають не менше ніж чотири колеса і призначені для перевезення пасажирів (легкові автомобілі, мікроавтобуси, автобуси, тролейбуси).

Згідно п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України Колісні транспортні засоби "Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання" на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.

Вимоги ГОСТ 5727-88 "Скло безпечне для наземного транспортного засобу. Загальні технічні умови", не допускають наявність тріщин завдовжки більш як 50 мм на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу. Наявність тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу погіршують його прозорість.

В матеріалах справи відсутні жодні докази того, що посадовою особою поліції було встановлено розмір тріщини на вітровому склі автомобіля позивача.

Крім того, зазначений стандарт застосовують виключно при технічному огляді колісного транспортного засобу для здійснення контролю технічного стану КТЗ на відповідність вимогам ДСТУ 3649 під час проведення державного технічного огляду колісного транспортного засобу.

Нормами статті 35 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-ХІІ від 30.06.1993 року передбачено проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Обов`язковий технічний контроль транспортних засобів здійснюють суб`єкти проведення обов`язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.

В той же час, в частині другій статті 35 цього Закону визначено, що легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років не підлягають обов`язковому технічному контролю.

Відповідно до положень цієї статті обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Технічний опис та зразок протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу затверджує Кабінет Міністрів України.

В положеннях статті 37 Закону України «Про дорожній рух» визначенні підстави для заборони експлуатації транспортних засобів.

Перелік технічних несправностей, при яких забороняється експлуатація транспортного засобу наведений у розділі 31 Правил дорожнього руху України, а саме «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання».

Однак, в цьому переліку відсутня, окремо, така несправність, як тріщина та сколи на лобовому склі, тобто Правилами дорожнього руху не забороняється експлуатувати транспортний засіб в цьому випадку.

Із системного аналізу діючого законодавства України про адміністративні правопорушення вбачається, що саме порушення Правил дорожнього руху України, а не стандартів ДСТУ є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідачем не надано доказів того, що наявність тріщини чи сколів в районі роботи склоочисників не відповідає вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, а також, що саме з вказаною технічною несправністю відповідно до встановлених правил забороняється експлуатація транспортного засобу.

Крім того, в оскарженій постанові конкретно не зазначено, яким саме вимогам ДСТУ 3649 не відповідає технічний стан автомобіля під керуванням позивача.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ДП 18 № 334225 від 02.08.2020 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 125 КУпАП, а саме за порушення п. 31.4.7 ПДР України.

Однак, з урахуванням зазначеного, постанова серії ДП 18 № 334225 від 02.08.2020 року підлягає скасуванню в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 125 КУпАП, а саме за порушення п. 31.4.7 ПДР України.

Щодо посилань позивача, а позовній заяві, на те, що Інспектором взводу № 2 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Кучерявим Валерієм Володимировичем порушено процедуру розгляду адміністративних матеріалів, а саме положення ст. 251, 252 КУпАП та Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1395, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачем, до суду першої інстанції, було надано відеозапис на якому зафіксовано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та зафіксовано наявність тріщини на вітровому склі автомобіля позивача.

З урахуванням зазначено вище даний відеозапис не свідчить про порушення позивачем вимог п. 31.4.7 ПДР України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з наявного в матеріалах справи відеозапису видно, що працівником патрульної поліції дотримано процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідності у вигляді накладення штрафу, повідомлено про посадову особу , що розглядає справу, про причину зупинки автомобіля, повідомлено про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення, зачитано права правопорушнику, ознайомлено з прийнятою постановою тощо.

З відеозапису не вбачається надання позивачем документів проходження обов`язкового технічного контролю, та як вже було зазначено вище, не проходження позивачем технічного контролю підтверджується копією витягу із бази даних Національної автоматизованої інформаційної системи ДДАІ МВС України стосовно автомобіля Volkswagen LT 35 номерний знак НОМЕР_1 .

При цьому в позовній заяві позивач наполягає не на наявності доказів проходження обов`язкового технічного контролю, а на відсутність у нього обов`язків проходження такого технічного контролю.

Крім того, додатково факт не проходження позивачем обов`язкового технічного контролю підтверджується наданими відповідачем копією витягу із бази даних Національної автоматизованої інформаційної системи ДДАІ МВС України стосовно автомобіля Volkswagen LT 35 номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 26).

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні з позовною заявою, відповідно до оригіналу квитанції №20 від 04.09.2020 сплатив судовий збір у розмірі 420, 40 грн. (а.с.12).

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову, положення ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов`язаннями відповідача, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 210 грн. 20 коп.

Сплачений суб`єктом владних повноважень (відповідачем по справі) судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 30.09.2020 р., з огляду на приписи ст.139 КАС України, не враховується судом апеляційної інстанції під час вирішення питання про розподіл судових витрат, оскільки повернення таких коштів суб`єкту владних повноважень положеннями КАС України не передбачено.

Відповідно до ч. 3 ст. 272 судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 30.09.2020 року по справі № 632/1279/20 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ДП 18 № 334225 від 02.08.2020 року скасувати в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 125 КУпАП, а саме за порушення п. 31.4.7 ПДР України, провадження в цій частині закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за зобов`язаннями Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 210, 20 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)А.М. ГригоровСудді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош