Білогірський районний суд Хмельницької області 30200 Хмельницька обл., смт Білогір`я, вул. Шевченка, 42, inbox@bg.km.court.gov.ua, Тел.(факс) 038 41 2 1444

Справа № 669/357/20

Провадження № 2/669/229/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2020 року смт.Білогір`я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі :

головуючої - судді Бараболі Н.С.,

за участю секретаря Бульбах Т.М.,

позивачки ОСОБА_1 ,

та представника відповідача Троцюка М.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Білогір`я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Юровецького ліцею Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

07 квітня 2020 року ОСОБА_1 (надалі позивачка) звернулася до суду з позовом до Юровецького ліцею Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області (надалі Юровецький ліцей/відповідач) в якому просить:

- поновити строк звернення до суду із позовом;

- визнати недійсними акти, складені директором Юровецького ліцею Троцюком М.Н., про відмову від підписання попередження щодо скорочення від 11.01.2019 року та про відмову від підписання наказу про звільнення від 15.01.2020 року;

- зобов`язати відповідача поновити її на посаді «сторожа» у Юровецькому ліцеї Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області;

- стягнути із відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 15.01.2020 року.

В обґрунтування позову вказала, що з 01.09.2006 року працювала на посаді «сторожа» в Юровецькому ліцеї Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області та була звільнена з роботи згідно наказу директора ліцею від 14.01.2020 року у зв`язку із скороченням посади сторожа згідно рішення двадцять першої сесії сьомого скликання Білогірської селищної ради Хмельницької області №16-21/2019 від 07.11.2019 року «Про проведення організаційних заходів щодо скорочення чисельності і штату працівників з числа обслуговуючого персоналу закладів загальної середньої освіти».

Вважає, що її, матір трьох неповнолітніх дітей, одна з яких являється інвалідом з дитинства, працюючу одну в родині, із чотирнадцятирічним берперервним стажем, відповідачем звільнено протиправно з наступних підстав.

Так, рішенням двадцять першої сесії сьомого скликання Білогірської селищної ради Хмельницької області №16-21/2019 від 07.11.2019 року «Про проведення організаційних заходів щодо скорочення чисельності і штату працівників з числа обслуговуючого персоналу закладів загальної середньої освіти» не було вказано, що скорочується посада сторожа, тому відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.42 КЗпП України, враховуючи вищевказані обставини (наявність трьох неповнолітніх дітей, одна з яких є інвалідом з дитинства, наявність тривалого і безперервного стажу роботи з 2006 року, являється однією працюючою особою в родині) вважає, що має переважне право на залишення на роботі над особами деяких інших штатних одиниць. Відповідач завчасно був письмово повідомлений позивачкою про наявність обставин, що дають їй переважне право на залишення на роботі.

Зазначила, що відповідач в особі директора ОСОБА_2 з порушенням своїх повноважень склав акт про нібито відмову позивачки від підписання попередження щодо скорочення від 11.01.2019 року та акт про відмову від підписання наказу про звільнення, оскільки він, скориставшись своїм службовим становищем при підписанні актів, як свідків залучив свою дружину ОСОБА_3 , яка обіймає посаду педагога організатора, та прибиральницю ОСОБА_4 , яка в момент складання актів не була присутня.

Відмітила, що згідно відповіді Управління Держпраці у Хмельницькій області від 28.02.2020 року при інспектуванні виявлено, що особові картки форми П-2 відповідачем не ведуться, що, як наслідок, всупереч вимоги п.2.5 Інструкції №25 унеможливлюється ознайомлення працівника під розписку в особистій картці з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу про призначення на роботу, переведення і звільнення. Вказаним підтверджується факт унеможливлення під розписку ознайомлення позивачки з наказом про звільнення, що вноситься до трудової книжки.

Крім того, звернула увагу на те, що їй запропоновано було при звільненні формально посади «опалювача котелень» та «робітника з благоустрою та ремонту будівель», які потребують певних фахових навиків або перенавчання за рахунок відповідача, чого позивачці не було запропоновано. При цьому, на дані вакансії місцева служба зайнятості не може знайти людей відповідного фаху.

Позивачка відмітила, що в зв`язку із тим, що вона має трьох неповнолітніх дітей, одна з яких є інвалідом з дитинства, надзвичайною ситуацією, що склалася в Україні, що зумовило складність отримання правової допомоги та розмноження копій долучених документів, тому строк подання позовної заяви був порушений з об`єктивних причин і потребує поновлення. Крім того, порушення вказаного строку було зумовлено зверненням позивачки до Міністерства соціального захисту населення, Держпраці та інших державних органі з метою надання письмових висновків.

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами, представником відповідача Юровецького ліцею Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області подано відзив на позов, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на їх безпідставність. Свої заперечення представник відповідача мотивував тим, що згідно рішення двадцять першої сесії сьомого скликання Білогірської селищної ради Хмельницької області №16-21/2019 від 07.11.2019 року «Про проведення організаційних заходів, скорочення чисельності і штату працівників з числа обслуговуючого персоналу закладів загальної середньої освіти», відповідно до кошторису на 2020 рік, який не дозволяє сформувати фонд оплати праці, наказом директора Юровецького ліцею від 14.01.2020 року №1-к «Про звільнення ОСОБА_1 » скорочено посаду сторожа та звільнено позивачку.

Зазначено, що від підпису про ознайомлення позивачка відмовилася, фактично забрала свій примірник та повернула його лише 11.01.2020 року, про що складено акт від 11.01.2020 року «Про відмову сторожа ліцею підписати попередження про наступне вивільнення з роботи».

При звільненні, з врахуванням вимог ст.49-2 КЗпП України, позивачці одночасно з попередженням про звільнення запропоновано вакантну посаду «оператор котельні». Вона зверталася до селищного голови Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області ОСОБА_5 із заявою про переведення на іншу посаду і їй знову було запропоновано посади «оператор котельні» та «робітник з благоустрою та ремонту будівель». Таким чином, позивачка двічі відмовилася від пропозиції іншої роботи.

Крім того, відмічено, що відповідно до листа селищного голови директора ліцею було повідомлено про майбутнє встановлення системи охоронного відео спостереження на території ліцею, тому в посаді сторожа за таких умов не було необхідності.

Наостанок вказав, що в установі відсутні профспілкова організація, тому ОСОБА_1 членом профспілки не була.

В поданій відповіді на відзив ОСОБА_1 виклала свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених у відзиві представника відповідача заперечень і мотиви їх відхилення, що полягають в наступному. Так, остання зазначила, що відповідач, мотивуючи її скорочення плануванням встановлення системи відеоспостереження на території навчального закладу, не надав суду рішення про виділення коштів на закупівлю та встановлення відповідного обладнання та не надав документів, які б підтверджували тендерну закупівлю відповідного обладнання.

З урахуванням викладеного вбачає, що пояснення, міркування і аргументи, що наведені представником відповідача у відзиві на позов є безпідставними і підлягають відхиленню.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 позов підтримала.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З наданих до суду доказів, встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 01.09.2006 року займала посаду сторожа в Юровецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, який згодом було перейменовано на Юровецький ліцей Білогірської районної ради Хмельницької області, що підтверджується даними записів №№5,6 трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Рішенням двадцять першої сесії сьомого скликання Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області №16-21/2019 від 07 листопада 2019 року «Про проведення організаційних заходів щодо скорочення чисельності і штату працівників з числа обслуговуючого персоналу закладів загальної середньої освіти» у зв`язку з необхідністю скорочення витрат на заробітну плату і оптимізації штатної чисельності в закладах загальної середньої освіти, керівникам закладів загальної середньої освіти запропоновано: привести до 15.01.2019 року штатні розписи закладів загальної середньої освіти у відповідність до затвердженої чисельності працівників згідно додатку; повідомити працівників про майбутнє вивільнення або погіршення умов праці у зв`язкузі скороченням чисельності та штату» повідомити профспілкову організацію про майбутнє скорочення чисельності і штату; затвердити штатні розписи закладів загальної середньої освіти та надати їх відділу фінансово-економічного та бухгалтерського обліку до 15.11.2019 року. Згідно додатку до вказаного рішення, кількість ставок обслуговуючого персоналу за штатним розписом станом на 01.11.2019 року в Юровецькому ліцеї становить 9,6, а кількість ставок обслуговуючого персоналу, що будуть фінансуватися станом на 01.01.2020 року, в цьому ж ліцеї встановлена на рівні 8,6.

Згідно даних штатних розписів Юровецького ліцею Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області на 2019 рік та 2020 рік, затверджених селищним головою Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області ОСОБА_5 , вбачається, що посада «сторожа» в ліцеї у 2020 році відсутня.

Попередженням про скорочення штату працівників від 14.11.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що відповідно до рішення двадцять першої сесії сьомого скликання Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області №16-21/2019 від 07 листопада 2019 року «Про проведення організаційних заходів щодо скорочення чисельності і штату працівників з числа обслуговуючого персоналу закладів загальної середньої освіти» та відсутності фінансових коштів та резервів, що не дозволяє сформувати фонд оплати праці, буде прийнято рішення про скорочення штату працівників. Попереджено, що відповідно до наказу №6-о від 14 січня 2020 року «Про скорочення штату працівників», посаду, яку займає позивачка, підлягає скороченню з 15.01.2020 року відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, з дотриманням вимог чинного законодавства, надання пільг та компенсацій згідно з Законом. Крім того, повідомлено про наявність у ліцеї вакантної посади «оператор котельні». У разі виникнення підходящої за кваліфікацією вакансії до закінчення двохмісячного терміну попередження, вона буде запропонована ОСОБА_1 у відповідності до чинного законодавства. Попередження складено у двох оригінальних примірниках: один ОСОБА_1 (особі, яка попереджається); другий в матеріалах кадрового діловодства.

Від підписання даного попередження про скорочення штату працівників та від запропонованої вакантної посади ОСОБА_1 14.11.2019 року відмовилася, забрала свій примірник попередження та повернула його 11.01.2020 року із своїм поясненням про те, що вона не погоджується із її звільненням, оскільки їй не запропоновано вакансії, яка б відповідала її рівню професійних навичок. Крім того, зазначила, що виховує дитину-інваліда з дитинства. Вказані обставини підтверджуються даними копій попереджень про скорочення штату працівників від 14.11.2019 року та даними Акту про відмову сторожа ліцею підписати попередження про наступне вивільнення з роботи, складеного 11.01.2020 року комісією у складі директора Юровецького ліцею ОСОБА_2 , заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_6 , завідуючої господарством ОСОБА_7 і педагога організатора ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_1 .

Наказом директора Юровецького ліцею № 1-к від 14.01.2020 року скорочено пасаду строжа та звільно сторожа ліцею ОСОБА_1 з 15.01.2020 року відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, з дотриманням вимог чинного законодавства України, наданням пільг та компенсацій згідно з Законом та виплатою компенсації за дев`ять календарних днів невикористаної щорічної відпустки. Тобто позивачку було звільнено внаслідок скорочення чисельності і штату працівників, зумовленого зміною в організації праці Юровецького ліцею.

15.01.2020 року після оголошення вказаного наказу про звільнення ОСОБА_1 відмовилася його підписувати, про що комісією в складі директора Юровецького ліцею ОСОБА_2 , заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_6 , педагога-організатора ОСОБА_3 і прибиральниці службових приміщень ОСОБА_4 15.01.2020 року складено Акт про відмову сторожа ліцею підписати наказ про звільнення.

Трудова книжка видана позивачці 15.01.2020 року, що підтверджується підписом ОСОБА_1 в отриманні трудової книжки у відповідному журналі.

Крім того, судом встановлено, що 02.12.2019 року ОСОБА_1 зверталася із заявою до селищного голови Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області Мельника В.В. в якій вказувала, що одна в родині працює, має двох неповнолітніх дітей та дитину інваліда з дитинства та просила врахувати дані обставини при скороченні штатної одиниці та перевести її в межах населеного пункту на роботу, яка б її підходила. З іншою заявою такого ж змісту ОСОБА_1 02.12.2019 року зверталася і до директора Юровецького ліцею.

У відповідь на вказану заяву селищним головою Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області Мельником В.В. позивачці направлено повідомлення за вих. №1564 від 28.12.2019 року, яким повідомлено ОСОБА_1 про розгляд її заяви та наявність в межах Юровецького старостинського округу вакансій опалювач котельні та робітних з благоустрою та ремонту будівель.

В ході інспекційного відвідування Юровецького ліцею встановлено, що особові картки форми П-2, затверджені Наказом Держкомстату та Міноборони від 25.12.2009 року №495/656 в установі не ведуться, що, як наслідок, усупереч вимогам п.2.5 Інструкції №58 унеможливлюється ознайомлення працівника під розписку в особистуй картці з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу про призначення на роботу, переведення і звільнення. Вказані обставини підтверджуються повідомленням Управління Держпраці у Хмельницькій області №1019/20 від 03.03.2020 року.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

За приписами ст.ст. 12, 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Право на працю є основним конституційним правом громадян України. Воно проголошене ст. 43 Конституції України, визнається за кожною людиною і становить собою можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений устатті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах про поновлення на роботі, в яких оспорюється незаконність звільнення, обов`язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача. При цьому розгляд та вирішення трудових спорів повинні спрямовуватися на охорону конституційного права кожного на працю.

Згідно ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У відповідності до ст. 234 КЗпП у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Виходячи з показань сторін в судовому засіданні та досліджених в судовому засіданні в сукупності усіх письмових доказів, суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1 , звернувшись з даним позовом до суду лише 07 квітня 2020 року, без поважних причин пропустила місячний строк на звернення до суду після видачі їй трудової книжки (трудову книжку ОСОБА_1 отримала 15.01.2020 року), тому її вимога про поновлення строку на звернення до суду є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Разом з тим, пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлено, що передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов`язки сторін. При розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові (п.18).

Також, проаналізувавши та надавши оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд приходить до висновку, що звільнення позивачки із займаної посади сторожа відбулося з дотриманням відповідачем вимог, передбачених ст. ст. 40, 49-2 КЗпП України, тому позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадкау змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Згідно ч.2 даної статті звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ст.43-1 КЗпАП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації; звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на дату звільнення не була членом профспілкової організації, тому в даному випадку допускається розірвання трудового договору з ініціативи власника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Зокрема, довідкою Білогірської районної організації Профспілки працівників освіти і науки України №37 від 23.12.2020 року та позазами сторін підтверджується той факт, що позивачка ОСОБА_1 на день звільнення не була членом профспілкової організації, згода якої в інакшому випадку була б обов`язковою на її звільнення.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Так, з`ясувуючи, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності і штату працівників та чи додержано ним норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника судом встановлено наступне.

Згідно із частинами першою та третьою статті 49-2 цього Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Вирішуючи даний спір, суд також встановив, що дійсно згідно Рішення двадцять першої сесії сьомого скликання Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області №16-21/2019 від 07 листопада 2019 року «Про проведення організаційних заходів щодо скорочення чисельності і штату працівників з числа обслуговуючого персоналу закладів загальної середньої освіти», наказу директора Юровецького ліцею №6-о від 14 січня 2020 року «Про скорочення штату працівників», даних штатних розписів Юровецького ліцею Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області на 2019 рік та 2020 рік, затверджених селищним головою Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області ОСОБА_5 , пояснень сторін, мало місце зміну в організації праці, зокрема скорочення чисельності і штату працівників Юровецького ліцею скорочення посади «сторожа». Але в даному провадженні обговорювати питання про доцільність подібної зміни в організації виробництва і праці суд не вправі, а тому доводи позивача про те, що скорочення посади «сторожа» відбулося в зв`язку із майбутнім встановленням системи охоронного відеоспостереження на території ліцею, судом не можуть бути взяті до уваги.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 попереджено персонально про наступне вивільнення 14.11.2019 року, тобто не пізніше ніж за два місяці, що підтверджується пояснення сторін та дослідженими матеріалами срави. Крім того, вказана обставина визнається сторонами та в силу ст.2 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Розглядаючи питання про те, чи було дотримано переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників та чи була запропонована позивачу інша посада в установі відповідача, суд виходить із наступного.

Статтею 42 КЗпП України передбачено переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Зокрема ч.ч.1,2 даної статті закріплено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації ...

Згідно із частинами першою та третьою статті 49-2 цього Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю трьох неповнолітніх дітей дочок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та має тривалий безперервний стаж роботи в даній установі. Разом з тим, на час звільнення переважне право ОСОБА_1 на залишенні на роботі, передбачене ст. 42 КЗпП України, і на що в позовній заяві звертала увагу позивачка, не могло бути враховано, так як посада сторожа, яку обіймала позивачка, зі структури Юровецького ліцею була виведена та до штатного розпису не включена, інші рівнозначні посади на час попередження та звільнення були відсутні. Разом з тим, твердженнями сторін та пояснення свідка ОСОБА_5 підтверджується факт наявності на час попередження та звільнення пропозиції ОСОБА_1 вакансій «оператор котельні» та «робітних з благоустрою та ремонту будівель», однак остання цією пропозицією відповідача не скористалася. Твердження позивачки, що їй не запропоновано вакансії, яка б відповідала її рівню професійних навичок, не заслуговує на увагу, оскільки останньою не надано суду доказів рівня її професійних навиків.

Також ОСОБА_1 не є особою, звільнення якої з даних підстав заборонено нормами ст. ст. 184, 186-1, 198 КЗпП України і відсутні будь-які спеціальні гарантії щодо позивачки, які б забороняли її звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином, відповідач належно виконав вимоги статті 40, статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування ОСОБА_1 , оскільки їй були запропоновані всі інші вакантні посади (оператор котельні та робітних з благоустрою та ремонту будівель ), які існували в ліцеї на день попередження про вивільнення та на день розірвання трудового договору.

Твердження позивачки про використання директорем Юровецького ліцею ОСОБА_2 свого службовго становища при підписанні актів та залучення як свідків своєю дружини ОСОБА_3 , яка обіймає посаду педагога організатора, та прибиральниці ОСОБА_4 , яка в момент складання актів не була присутня, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного. Так, будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 підтвердила факти відмови ОСОБА_1 від підписання попередження про наступне вивільнення з роботи та наказу про звільнення, що засвідчено її підписом у відповідних актах. Факт наявності подружніх зв`язків між нею та ОСОБА_2 не свідчить про відсутність повноважень на підписання згаданих актів. Відсутність ОСОБА_4 на дату складення актів не доведено дослідженими в судовому засіданні доказами.

Крім того, не ведення відповідачем особових карток форми П-2, що унеможливлює ознайомлення працівника під розписку в особистій картці з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу про призначення на роботу, переведення і звільнення, на яку посилається позивачка, як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, не може свідчити про порушення процедури звільнення ОСОБА_1 , тому не заслуговує на увагу суду в даному провадженні.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання актів недійсними та поновлення на роботі не підлягають задоволенню.

Не знаходить суд підстав для задоволення позовних вимог і в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки його спричинення позивачка обґрунтовує незаконним звільненням, тоді як факт незаконного звільнення свого доказового підтвердження в судовому засіданні не знайшов.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України, та враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, а позивачку звільнено від оплати судовго збору, судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 40 - 43, 49-4, 233 КЗпП України, п.п. 4,19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст. 12, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273,354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 до Юровецького ліцею Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 04 січня 2021 року.

Суддя Н. С. Бараболя