Справа № 569/3553/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача Фокіної А.Б.

представника відповідача Шендери О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Фокіної Анастасії Борисівни про стягнення моральної шкоди за фактом незаконного нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та реєстрації права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Фокіної А.Б. моральну шкоду в сумі 100000 грн у зв`язку з незаконним нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу від 19 листопада 2014 року та реєстрації права власності за ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 19 листопада 2014 року приватним нотаріусом Фокіною А.Б. проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 19 листопада 2014 року. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2016 року, яке набрало законної сили згідно ухвали апеляційного суду Рівненської області від 1 березня 2017 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 19 листопада 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Фокіною А.Б., та встановлено порушення порядку вчинення нотаріальних та реєстраційних дій в силу наявності накладеного арешту та не скасованого права власності ОСОБА_1 . Рішення у справі № 569/12714/16 є преюдиційним та не потребує доказування. Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 1 березня 2017 року встановлено, що договір купівлі-продажу квартири 19 листопада 2014 року не міг бути посвідчений нотаріально та зареєстрований в Єдиному державному реєстрі нерухомого майна, оскільки в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містилася інформація про накладення арешту на спірну квартиру згідно ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 1 серпня 2012 року, а не на конкретну фізичну особу ОСОБА_1 . Посвідчення договору проведено нотаріусом за відсутності належного правовстановлюючого документа - заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 1715/14099/12 від 7 червня 2013 року з відміткою про набрання законної сили судовим рішенням. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях протягом тривалого часу, викликаних неправомірними діями відповідача, приниження честі і гідності, понесення моральних затрат у доказуванні своєї правоти у суді з моменту вчинення 19 листопада 2014 року по момент відновлення права власності за ОСОБА_1 згідно рішення суду від 1 березня 2017 року.

Ухвалою від 10 березня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем усунені.

Ухвалою від 26 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 суд прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

14 квітня 2020 року суд отримав відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що в її діях відсутні незаконні дії, що встановлено рішенням Рівненського окружного адміністративного суду Рівненської області від 21 серпня 2015 року. До розгляду справи № 569/12714/16, рішення у якій позивач вважає преюдиційним, її як сторону у справі залучено не було, про рішення її не повідомляли. Оскільки вона не брала участь у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19 листопада 2014 року, то обставини, встановлені у даній справі, не можуть вважатися встановленими щодо неї та її дій як приватного нотаріуса. Позивач жодним чином не обґрунтував, в чому полягає завдана йому моральна шкода.

18 травня 2020 року представник позивача подав суду відповідь на відзив, в якій вказує, що покликання відповідача на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року не заслуговує на увагу, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України її скасовано, а провадження у справі закрито. Всі обставини щодо квартири ОСОБА_1 встановлені судом у справі № 569/12714/16 та не потребують доказування. Під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор здійснює пошук у Державному реєстрі прав відомостей, зокрема, про обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта цих прав. Пошук записів про обтяження речових прав на нерухоме майно у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек здійснюється, серед іншого, за такими ідентифікаторами як реєстраційний номер запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек, ідентифікаційні дані фізичної або юридичної особи (особи, щодо майна якої встановлено обтяження (боржника)). 3 серпня 2012 року на підставі ухвали Рівненського міського суду Рівненської області про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 (в тому числі і спірну квартиру) внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відповідний запис про арешт всього нерухомого майна ОСОБА_1 . Наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором чи нотаріусом реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде знято. Крім того, під час вчинення нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірної квартири 19 листопада 2014 року був відсутній належний правовстановлюючий документ, а в Єдиному реєстрі судових рішень відсутня відмітка про набрання законної сили заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 1715/14099/12 від 7 червня 2013 року. Доказами нанесення моральної шкоди є рішення судів, доводи самого відповідача, що позивач звертався зі скаргами до державних органів з метою захисту своїх прав, що підтверджує зміну способу життя, викликану необхідністю доказування своєї правоти у поновленні права власності на квартиру, неможливість реалізувати права власника шляхом використання власності протягом двох з половиною років. Наразі позивач має ще оплатити борги за квартиру за період незаконного позбавлення його власності, оскільки «попередні власники» не платили за утримання квартири.

Ухвалами від 18 травня 2020 року суд задовольнив клопотання представника позивача та представника відповідача про витребування доказів.

Ухвалою від 18 травня 2020 року суд здійснив перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

10 вересня 2020 року суд отримав заперечення відповідача на відповідь на відзив, у яких, серед іншого, зазначає, що хронологією переходу права власності на спріну квартиру від ОСОБА_1 до ОСОБА_6 та від ОСОБА_6 до ОСОБА_5 встановлено, що жодних протиправних дій нею як приватним нотаріусом не вчинялося, в її обов`язки не входила перевірка заборон та арештів за попереднім власником, адже право власності за ОСОБА_6 на момент звернення до приватного нотаріуса вже було зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Рівненського управління юстиції Рівненської області Гакало О. Не існує рішення суду, яке б доводило її неправомірні дії при укладенні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Позивач не надав до суду жодного належного та допустимого доказу наявності вини в її діях, а також доказу розміру завданого матеріального збитку. Постановою про закриття кримінального провадження, яке внесено до ЄРДР за № 12015180010004369 від 16 червня 2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України (службова недбалість), підтверджено законність дій приватного нотаріуса Фокіної А.Б. при реєстрації договору купівлі-продажу квартири. Жодні рішення судів, на які посилається позивач, не стосуються приватного нотаріуса Фокіної А.Б. та не є доказами завданої моральної шкоди. Обов`язок утримувати квартиру є обов`язком власника квартири, а не приватного нотаріуса. Позивач ОСОБА_1 зловживає наркотичними речовинами, що ставить під сумнів адекватність сприйняття ним реальності в частині розуміння поняття моральної шкоди і хто несе відповідальність за завдану моральну шкоду. Факт зловживання позивачем наркотичними речовинами підтверджується постановами суду про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Ухвалою від 16 жовтня 2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив. Допитаний в судовому засіданні як свідок позивач показав, що квартира АДРЕСА_1 була незаконно передана у власність колишньої дружини. Два з половиною роки велися судові справи. Замість того, щоб заробляти гроші, мусив витрачати час та кошти на судові процеси, оскільки дії всіх нотаріусів були неправомірні. В зв`язку з судовими процесами зазнав стресу, вживав чай з ромашки як заспокійливе. Медичних препаратів не вживав. Приватний нотаріус Фокіна А.Б. завдала йому моральної шкоди тим, що дозволила колишній дружині набути незаконно майно. Для визначення розміру шкоди врахував часовий період позбавлення права власності та судові тяганини. До адміністративної відповідальності його притягували, але судами не встановлено, що він перебував у стані сп`яніння чи під дією наркотичних речовин. Працівниками поліції ведеться незаконне переслідування щодо нього. Представник позивача додатково пояснив, що в рішенні суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири підтверджено, що відповідач допустила помилку чи недбалість, посвідчивши договір за наявності арешту на все майно. Відповідач не перевірила рішення суду, за яким ОСОБА_6 набула право власності на квартиру, на предмет відповідності його Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, чим порушила вимоги ст.47 Закону України «Про нотаріат», та не здійснила всі необхідні пошуки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, чим порушила вимоги Порядку використання Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Встановивши, що власником квартири є ОСОБА_1 , а до неї звернулася ОСОБА_6 , відповідач мала здійснити всі дії для усунення розбіжностей або відмовити у посвідченні договору. В інформаційній довідці не вказано пошуку за реєстраційним номером запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Постанови слідчого про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 та Фокіної А.Б. скасовані, а кримінальні провадження нині не закриті. При наявності арешту на майно ОСОБА_1 відповідач не мала права посвідчувати договір купівлі-продажу. Якби вона належним чином перевірила всі ідентифікатори пошуку та рішення суду, позивач не був би позбавлений права власності на квартиру. Просять позов задовольнити.

Відповідач позов не визнала та пояснила, що при посвідченні договору відчуження нерухомого майна зобов`язана зробити перевірку по об`єкту відчуження за адресою та суб`єкту (власнику майна). Зробила всі необхідні запити по квартирі та по власнику ОСОБА_6 . Після вчинення нотаріальної дії - посвідчення договору купівлі-продажу далі як реєстратор здійснює реєстрацію права власності на набувача майна. В 2013 році почав роботу Державний реєстр речових прав. На той час він лише формувався і не був наповнений. Для формування витягів користувалися старим реєстром БТІ та новим реєстром. В новому реєстрі власником була зазначена ОСОБА_6 . Обтяжень по квартирі виявлено не було, оскільки арешт накладений на все майно ОСОБА_1 , а не конкретно на спірну квартиру. Попереднього власника ОСОБА_1 не мала перевіряти, бо право власності на квартиру на час вчинення нотаріальної дії зареєстровано за ОСОБА_6 реєстраційної службою. Оскільки ці відомості були внесені в реєстр, сумніватися у їх достовірності не мала підстав. Представник відповідача додатково пояснила, що приватний нотаріус не здійснювала первинну реєстрацію, право власності на квартиру вже було зареєстровано за ОСОБА_6 до її звернення до приватного нотаріуса. Докази неправомірності дій приватного нотаріуса при посвідченні договору купівлі-продажу відсутні. Дослідити подане ОСОБА_6 заочне рішення суду мала державний реєстратор, яка вчиняла дії щодо реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_6 . Оскільки право власності було вже зареєстроване за ОСОБА_6 , приватний нотаріус лише здійснила всі необхідні пошуки по квартирі та власнику. Просять в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини та дослідивши представлені у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що 24 лютого 2011 року в Реєстрі прав власності на нерухоме мано за № 18364346 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

1 серпня 2012 року Рівненський міський суд Рівненської області за заявою про забезпечення позову у цивільній справі № 1715/14099/12 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 .

Запис про реєстрацію арешту нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 1 серпня 2012 року внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 1282353 Першою рівненською державною нотаріальною конторою.

7 червня 2013 року заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у цивільні справі № 1715/14099/12 виділено у приватну власність ОСОБА_6 квартиру за адресою АДРЕСА_2 .

Право власності ОСОБА_6 на вказану квартиру зареєстровано 27 грудня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Гакало О.М.

19 листопада 2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Фокіною А.Б. 19 листопада 2014 року.

Одночасно 19 листопада 2014 року приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Фокіна А.Б. як державний реєстратор прав на нерухоме майно прийняла рішення № 17323914 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру з реєстраційним номером 257796256101, що розташована в АДРЕСА_2 , за ОСОБА_5 .

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2014 року заочне рішення у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про розлучення та поділ майна скасовано.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2015 року у справі № 817/3592/14, яка набрала законної сили 5 травня 2015 року, визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 9607120 від 27 грудня 2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Гакало О.М. про проведення державної реєстрації права власності на квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_6

13 грудня 2016 року рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у цивільній справі № 569/12714/16-ц визнано недійсним договір купівлі-продажу від 19 листопада 2014 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 щодо купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Фокіною А.Б. та зареєстрованого в реєстрі № 3059.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 1 березня 2017 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2016 року залишено без змін.

14 квітня 2017 року державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Харитоновою Г.В. проведено реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Згідно ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави та органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Стаття 1174 ЦК України, на яку посилається позивач, є спеціальною і передбачає деліктну відповідальність посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

За змістом ч.1 ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Неправомірність рішення, дій або бездіяльності посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Однак, приватний нотаріус за своєю природою та правовим статусом не є ні посадовою, ні службовою особою органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Згідно з ч.2 ст.28 Закону України «Про нотаріат» держава не несе відповідальності за шкоду, заподіяну неправомірними діями приватного нотаріуса при здійсненні ним нотаріальної діяльності, функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про нотаріат» шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі. Нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії: подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов`язаного із вчиненням нотаріальної дії; подала недійсні та/або підроблені документи; не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася особа.

Отже, для притягнення приватного нотаріуса до цивільно-правової відповідальності підлягають встановленню всі необхідні елементи складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності, а саме: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Довести наявність цих елементів має саме позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У випадку доведення особою, яка завдала шкоди, що шкоди завдано не з її вини, вона звільняється від її відшкодування відповідно до ч.2 ст.1166 ЦК України.

За положеннями ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Необхідність протягом тривалого часу відстоювати своє право власності на квартиру, психологічне напруження та незручності, що виникли внаслідок позбавлення його права власності на нерухоме майно, тривала невизначеність спірних правовідносин щодо майна, здатні призвести до моральних страждань позивача, наявності негативних змін у психічному стані, а отже, свідчать про заподіяння йому моральної шкоди.

Разом з тим, суд не вбачає ознак протиправності в діях відповідача при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу спірної квартири та при державній реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_5 з огляду на таке.

Покликання представника позивача на преюдиційність рішення апеляційного суду Рівненської області від 1 березня 2017 року цивільній справі № 569/12714/16-ц суд до уваги не приймає.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідач не брала участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу від 19 листопада 2014 року недійсним.

У вказаному вище рішенні суду хоч і зазначено, що порушення порядку реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_6 , а в подальшому за ОСОБА_5 , за наявності не скасованого права власності ОСОБА_1 на це ж майно та заборон (арешту) свідчить про те, що договір купівлі-продажу укладений з порушенням ч.1 ст.203 ЦК України та суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам позивача, одна при цьому дії приватного нотаріуса Фокіної А.Б. протиправними судом не визнавалися. Суд, враховуючи предмет позову, не досліджував та не надавав оцінку саме діям приватного нотаріуса при посвідченні спірного договору купівлі-продажу та реєстрації права власності на набувача майна, а відтак, твердження представника позивача про встановлення рішенням суду факту протиправності дій відповідача безпідставні.

При цьому, не заслуговують на увагу і покликання представника відповідача на встановлення рішенням суду правомірності її дій як нотаріуса та реєстратора, оскільки рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року, на яке вона посилається, скасоване ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2016 року.

Не підтверджують неправомірність дій відповідача і результати перевірок дій приватного нотаріуса Фокіної А.Б., проведені за скаргами ОСОБА_1 Головним територіальним управлінням юстиції в Рівненській області та Міністерством юстиції України.

Зокрема, Головним територіальним управлінням юстиції у Рівненській області за результатами перевірки встановлено, що при посвідченні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , від 19 листопада 2014 року за реєстровим № 3059 приватним нотаріусом Фокіною А.Б. було дотримано вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Правил ведення нотаріального діловодства, про що свідчить відповідь на запит № 271/3160-8-17/05 від 25 січня 2017 року.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про нотаріат» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Нотаріуси згідно з ч.1 ст.34 Закону України «Про нотаріат» вчиняють такі нотаріальні дії як, зокрема, посвідчення правочинів (договорів, заповітів, довіреностей тощо).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено Законом України «Про нотаріат» та наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».

Відповідно до ст.54 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов`язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди.

Угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється (ч.1 ст.55 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно з п.1.7 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України крім правовстановлюючого документа на житловий будинок, квартиру, садибу та інше нерухоме майно, якщо воно підлягає реєстрації, долучається витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі якщо подані документи не містять усіх передбачених законодавством відомостей або в таких документах міститься суперечлива інформація, нотаріус може запитувати від відповідних суб`єктів (органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які видавали такі документи) інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для вчинення нотаріальної дії та/або проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.

З метою посвідчення договору купівлі-продажу від 19 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , приватному нотаріусу, серед іншого, надано копію заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 7 червня 2013 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 15581260 від 27 грудня 2013 року.

Відповідно до ч.2 ст.46-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, здійснює пошук у ньому відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, обтяження таких прав та за його результатом формує витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який залишається у справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

В порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач 19 листопада 2014 року здійснила пошук відомостей про зареєстровані речові права на об`єкт нерухомого майна (квартиру АДРЕСА_1 ) за ідентифікатором 77204295, в результаті якого встановлено наявність запису про право власності 4104162 про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_6 .

Таким чином, подані для посвідчення договору купівлі-продажу документи не містили суперечливої інформації щодо належності відчужувану права власності на майно, що спростовує доводи представника позивача про те, що власником квартири на той момент був ОСОБА_1 , а тому нотаріус мала відмовити у посвідченні договору.

Згідно з ч.3 ст.47 Закону України «Про нотаріат» для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.

Разом з тим, відповідно до ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Враховуючи наявність зареєстрованого у встановленому законом порядку права власності на квартиру за ОСОБА_6 , у приватного нотаріуса Фокіної А.Б., на думку суду, не було підстав ставити під сумнів чи перевіряти на відповідність вимогам законодавства заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області, яке за наявності відтиску печатки суду і підпису судді та відсутності застереження щодо не набрання ним законної сили не є очевидно невідповідним чи підробленим.

Суд вважає, що обов`язок перевірки відповідності правовстановлюючого документа вимогам законодавства мав державний реєстратор під час прийняття рішення про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_6 .

Законодавством, чинним на час вчинення нотаріальної дії, не передбачено обов`язку приватного нотаріуса перевіряти набрання законної сили рішенням суду в Єдиному реєстрі судових рішень, на що покликався представник позивача.

Відповідно до ч.2 ст.55 Закону України «Про нотаріат» при посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.

Згідно з п.2 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при підготовці до посвідчення правочинів про відчуження або заставу нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При укладенні вказаних договорів нотаріус перевіряє відсутність обтяження нерухомого майна іпотекою за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.1.4 та п.1.5 Порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1936а/5 від 2 серпня 2011 року користувач під час вчинення нотаріальних дій з об`єктом нерухомого майна користується інформацією про зареєстровані речові права, їх обтяження на такий об`єкт з Державного реєстру прав та інформацією про зареєстровані обтяження речових прав щодо суб`єкта речового права з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів

нерухомого майна. Пошук необхідних відомостей у Державному реєстрі прав

здійснюється відповідно до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна, за адресою об`єкта нерухомого майна, за кадастровим номером земельної ділянки, за номером запису. Пошук необхідних відомостей у Реєстрах здійснюється відповідно до Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14 грудня 2012 року № 1844/5.

Згідно з п.4 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна пошук записів про обтяження речових прав на нерухоме майно у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек здійснюється за такими ідентифікаторами: за реєстраційним номером запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек; за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно; за кадастровим номером земельної ділянки; за місцезнаходженням об`єкта нерухомого майна; за ідентифікаційними даними фізичної або юридичної особи (особи, щодо майна якої встановлено обтяження/боржника): для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства) - прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові, податковий номер (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України); для юридичної особи (резидента та нерезидента) - найменування юридичної особи та податковий номер.

Приватним нотаріусом Фокіною А.Б. було проведено пошуки відомостей про обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за об`єктом нерухомого майна та ідентифікаційними даними відчужувача майна. За результатами пошуку відомості про наявність обтяжень прав на спірну квартиру в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек відсутні.

При цьому суд зауважує, що відповідач не могла здійснити пошук за реєстраційним номером запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек, оскільки такий запис в результаті отриманих відомостей не був виявлений.

Наявність запису про арешт належного ОСОБА_1 нерухомого майна, який був внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 3 серпня 2012 року, можна було б виявити лише здійснивши пошук за ідентифікаційними даними особи, щодо майна якої встановлено обтяження ( ОСОБА_1 ).

Однак, оскільки на момент вчинення нотаріальної дії ОСОБА_1 відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не був власником квартири та не виступав стороною правочину, обов`язок здійснювати пошук в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за його особою у нотаріуса відсутній.

За таких обставин суд вважає, що посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 19 листопада 2014 року приватним нотаріусом Фокіною А.Б. проведено у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Згідно з ч.9 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (ч.4 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до абз.7 п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року, нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії.

За вимогами ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нотаріус як державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими права на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

На момент здійснення державної реєстрації прав договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , не був визнаний судом недійсним. Посвідчення цього договору відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, а отже, вказаний договір міг слугувати підставою для державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_5 .

Згідно ч.5 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев`ятою статті 15 цього Закону.

При прийнятті рішення про державну реєстрацію прав відповідач додатково здійснила пошук у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ідентифікатором «ідентифікаційні дані фізичної або юридичної особи (особи, щодо майна якої встановлено обтяження/боржника) щодо набувача майна ( ОСОБА_5 ).

З мотивів, наведених вище, суд не вбачає наявності у приватного нотаріуса обов`язку перевіряти за ідентифікатором «ідентифікаційні дані фізичної або юридичної особи (особи, щодо майна якої встановлено обтяження/боржника) особу попереднього власника квартири.

Враховуючи, що наявності обтяження прав щодо об`єкта нерухомого майна та сторін правочину виявлено не було, у відповідача не було підстав відмовити у державній реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_5 .

Скасування надалі договору купівлі-продажу спірної квартири та рішення про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_6 саме по собі не є доказом протиправності дій приватного нотаріуса Фокіної А.Б., які вчинені нею до такого скасування.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача про скасування постанови про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 липня 2015 року за № 12015180010004369, оскільки докази такого скасування надані з порушенням встановленого ЦПК України порядку подання доказів.

Є безпідставними і доводи представника відповідача про зловживання позивачем наркотичними речовинами, оскільки жодною з долучених до справи постанов суду не встановлено перебування позивача в стані наркотичного сп`яніння.

З огляду на те, що позивач не довів протиправності дій відповідача щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 19 листопада 2014 року та реєстрації права власності за ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1 , правові підстави для стягнення з приватного нотаріуса Фокіної А.Б. моральної шкоди відсутні, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 258-259, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Фокіної Анастасії Борисівни про стягнення моральної шкоди за фактом незаконного нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та реєстрації права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Фокіна Анастасія Борисівна, місцезнаходження: 33028, м.Рівне, вул.Міцкевича 14, оф.13.

Повне судове рішення складено 28 грудня 2020 року.

Суддя