Справа № 462/6765/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2021 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Гедз Б.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на його користь недораховану заробітну плату за період з 20 квітня 2012 року по 30 вересня 2015 року в сумі 31097,00 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 38329,73 грн., провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати та стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він з 20.04.2012 року по даний час працює у ЛМКП «Львівтеплоенерго», 20.04.2012 року прийнятий на Теплоцентраль «Південну», слюсарем з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів (черговим) п`ятої групи згідно наказу № 179-к від 20.04.2012 року. 02.07.2012 року переведений слюсарем-ремонтником п`ятого розряду ТЦ «Південна» згідно наказу № 331-к від 02.07.2012 року. 12.12.2016 року переведений слюсарем з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів (черговий) п`ятої групи ТЦ «Південна» згідно наказу № 752-к від 09.12.2016 року. 24.04.2020 року переведний в групу з ремонту котельного устаткування цеху з ремонту тепломеханічного устаткування Теплоелектроцентраль-1 слюсарем з ремонту парогазотурбінного устаткування пятого розряду згідно наказу № 291-к від 24.04.2020 року. Зазначає, що за весь час починаючи з 20.04.2012 року по 30.09.2015 року відповідач порушував його трудові права та законодавство про працю, що призвело до недорахування та недоплати за вищевказаний період належної йому заробітної плати. Так, при нарахуванні заробітної плати відповідач не дотримувався умов колективного договору, умов галузевої та територіальної угод щодо врахування при встановленні розміру мінімальної тарифної ставки робітника І розряду і всупереч положенням законодавства самостійно встановлював розмір мінімальної тарифної ставки робітника І розряду з суттєвим заниженням розміру мінімальної заробітної плати, що призвело до ненарахування та, відповідно, виплати йому не у повному розмірі заробітної плати за спірний період. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 03.11.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками рекомендованою поштовою кореспонденцією, що стверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано відповідачем 23.11.2020 року.

01 грудня 2020 року представником відповідача ЛМКП «Львівтеплоенерго»

О.Бекерською подано відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позовними вимогами та зазначає, що відповідно вимог ч. 3 ст. 97 КзПП України конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюється власником або уповноваженим ним органом, а виплата заробітної плати у ЛМКП «Львівтеплоенерго» регулюється наказами «Про зміни в оплаті праці працівників» від 21.07.2010 р. №186, від 23.04.2012 р. №150 від 29.04.2013 р., №170 від

30.04.2014 р. №176, та 27.06.2014 р. №264, що є чинними, скасованими у встановленому порядку не були. Дані накази підприємства належать до правових актів локального характеру, котрі містять норми права, які регулюють конкретні правовідносини і є обов`язковими до застосування на підприємстві, крім того, такі були погоджені первинною профспілковою організацією. На виконання даних наказів, відділом організації праці і заробітної плати ЛМКП «Львівтеплоенерго»: формується тарифна сітка (схема посадових окладів) на основі тарифної ставки робітника 1 розряду, з урахуванням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, розмірів тарифних ставок за видами робіт та кваліфікаційних коефіцієнтів; розробляється штатний розклад із врахуванням нової схеми посадових окладів (тарифної сітки) та подається на погодження в Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради; нараховується та виплачується заробітна плата в терміни, встановлені наказом, у відповідності до затвердженого штатного розкладу. Контроль за виконанням наказів про зміни в оплаті праці працівників покладається на заступника директора з економічних питань, відповідно до функціональних обов`язків та здійснюється з метою забезпечення належної реалізації на практиці усіх передбачених заходів. Доведення до відома працівників змісту наказів здійснюється шляхом безпосереднього повідомлення керівниками структурних підрозділів (начальниками відділів, служб, лабораторій, цехів, тощо) своїм підлеглим про їх прийняття та механізм впровадження в дію, а також шляхом розміщення примірників наказів на дошках оголошень. На виконання вимогст. 30 ЗУ «Про оплату праці», при кожній виплаті заробітної плати підприємство повідомляє працівників, шляхом видачі розрахункових листків. Крім того, покликається на пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду з вимогою про виплату недорахованої заробітної плати в порядку ч. 1ст. 233 КЗпП, а тому до спірних правовідносин не може застосовуватися положення ч. 2ст. 233 КЗпП, оскільки факт порушення законодавства про працю щодо позивача встановлено не було. Щодо компенсації втрати частини заробітку вважає, що покликання позивача на ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» є необґрунтованим, оскільки із даних визначених у Звіті з праці ЛМКП «Львівтеплоенерго» № 1-ПВ за спірний період заборгованість перед працівниками із заробітної плати та виплатах із соціального страхування була відсутня. Таким чином, посилання на вищевказаний Закон є недоречним, оскільки даною правою нормою не регулюється питання індексації перерахунку заробітної плати нарахованої під час розгляду спору в суді.Просить в задоволенні позову відмовити.

09.12.2020 року представником позивача ОСОБА_2 подано відповідь на відзив, в якому зазначає. Що Конституційний Суд України у рішенні № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року дійшов висновку, що у разі порушення роботаодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належать, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встанволених законодавством, незалежно від того чи було здійснено роботодавцем нарахування таких виплат. Факт порушення відповідачем законодавства про оплату праці був встановлений постановою Залізничного районного суду м. Львова від 14.11.2013 року по справі № 462/7893/13-п про притягнення директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 41 КУпАП щодо порушення вимог законодавства про працю. Враховуючи наведене, просить позов задоволити.

Клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178ЦПК України та ч. 5 ст. 279 ЦПК Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідност. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до приписів ст.12,81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цимКодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідност. 96 КЗпП Україниосновою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики /довідники/.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Формування тарифної сітки /схеми посадових окладів/ провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних /міжпосадових/ співвідношень розмірів тарифних ставок /посадових окладів/.

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації /профспілковим представником/.

Статтею 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Згідно з ч. 1ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основною заробітною платою є винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Згідно із ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює у Львівському міському комунальному підприємстві «Львівтеплоенерго» слюсарем з ремонту парогазотурбінного устаткування п`ятого розряду в групі з ремонту котельного устаткування цеху з ремонту тепломеханічного устаткування Теплоелектроцентралі-1.

Так, 20.04.2012 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу у Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» на посаду слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчихх цехів (черговим) п`ятої групи відповідно до наказу № 179-к від 20.04.2012 року. 02.07.2012 року ОСОБА_1 переведений слюсарем ремонтником п`ятого розряду ТЦ «Південна» згідно наказу № 331-к від 02.07.2012 року, 12.12.2016 року переведений слюсарем з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів (черговий) п`ятої групи ТЦ «Південна» відповідно до наказу № 752-к від 09.12.2016 року, 24.04.2020 року переведений в групу з ремонту котельного устаткування цеху з ремонту тепломеханічного устаткування Теплоелектроцентралі-1 слюсарем з ремонту парогазотурбінного устаткування п`ятого розряду, згідно наказу № 291-к від 24.04.2020 року та продовжує працювати, що підтверджується записами у трудовій книжці ОСОБА_1 .

Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 14 листопада 2013 року

директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 41 КУпАП, і накладено на нього стягненняштраф у розмірі 510 (п`ятсот десять) грн. Вказана постанова набрала законної сили і з такої вбачається, що директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 41 КУпАП, а саме за порушення вимог п. 2.2 Генеральної, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузіФедерація роботодавців ЖКГ Українита Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2013 роки, ст. ст.96,97 КЗпП Українита ч. 3 ст. 6 Закону УкраїниПро оплату праці, тарифна ставка розраховувалась з 01.07.2010 р. по 30.04.2012 року, виходячи з мінімальної зарплати 744 грн. при встановленні Законом УкраїниПро державний бюджет України на 2010 рікмінімальної заробітної плати з 01.01.2010 р.907 грн., чим порушено вимогист. 95 КЗпП України. З 01.05.2012 р. по 30.04.2013 р., виходячи з мінімальної зарплати 869 грн., при встановленні Законом УкраїниПро державний бюджет України на 2012 рікмінімальної заробітної плати з 01.04.2012 р.1094 грн., чим порушено вимогист. 95 КЗпП України. З 01.05.2013 р. розрахована, виходячи з мінімальної заробітної плати 922 грн., при встановленні Законом УкраїниПро державний бюджет України на 2013 рікмінімальної заробітної плати з

01.01.2013 р.1147 грн., чим порушено вимогист. 95 КЗпП України. Виходячи з наведеного з 01.05.2013 р. годинна тарифна ставка машиніста берегових насосних станцій ІІ розряду становить 11,59 грн., годинна тарифна ставка старшого машиніста турбінного відділу 5 розрядустановить 16,53 грн., годинна тарифна ставка слюсаря з ремонту парогазотурбінного устаткування 5 розрядустановить 16,23 грн., посадовий оклад начальника зміни станції становить 4199 грн., старший майстер виробничої дільниці 1 гр.3986 грн., начальник цеху4214 грн., тобто при розробленні тарифної сітки для робітників виробничих підрозділів на підприємстві встановлено мінімальні годинні тарифні ставки робітників виробничих підрозділів у розмірі меншому ніж встановлений Галузевою угодою на 2010-2012 роки та в порушення вимогст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону УкраїниПро оплату праці, заробітна плата виплачується по мірі надходження коштів два рази на місяць, а не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду за який здійснюється виплата.

Згідно даної постанови встановлено, що на підприємстві мало місце порушення трудових прав щодо належного рівня оплати праці, в тому числі і до позивача.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи окремої ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 26 лютого 2015 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» не дотримується умов колективного договору, а саме п. 16.1 Колективного договору на 2012-2013 роки та п. 1.1.3 Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2011 роки та п. 2 Територіальної угоди на 2012-2014 роки в частині визначення тарифної ставки.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, вищевказаними судовими рішеннями встановлено порушення відповідачем вимог законодавства про оплату праці в період 2010-2015 рр. в частині визначення розміру тарифної ставки. Отже, ця обставина не потребує додаткового доведення.

Згідно пункту 4.3. Колективного договору ЛМКП „Львівтеплоенергона 2009-2010 рр., 2012-2013 рр. ЛМКП „Львівтеплоенергопогодилося враховувати норми та положення генеральної, галузевої, регіональної та міської угод, а такожЗУ «Про Державний бюджет України».

Відповідно до п. 1.1.3. Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі „Федерація роботодавців ЖКГ Українита Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2012 роки та п. 3.1.1. Галузевої угоди на 2013-2015 роки мінімальна тарифна ставка (оклад) за просту некваліфіковану працю встановлюється у розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітника І розряду - у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Згідно з Тарифною частиною Територіальної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об`єднання роботодавців та профспілковими об`єднаннями Львівської області на 2012-2014 роки встановлено, що оплата праці працівників підприємств житлово-комунального господарства області здійснюється із застосуванням вимог Тарифної частини. Встановлено мінімальну тарифну ставку робітника 1 розряду у розмірі, передбаченому в Галузевій угоді між Міністерством ЖКГ України таЦК профспілкипрацівників ЖКГ, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України.

Додатком № 1 до Тарифної частини Територіальної угоди на 2012-2014 роки встановлено коефіцієнт співвідношення мінімальної тарифної ставки робітника І розряду за підгалузями та видами робіт до встановленого галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду для працівників, зайнятих на роботах по ремонту, налагодженню, обслуговуванню електроенергетичног, санітарно-технічного та іншого устаткування ТЕЦ, даний коефіцієнт становить 1,59.

Додатком № 2 до Тарифної частини Територіальної угоди на 2012-2014 роки, встановлено єдину сітку міжрозрядних тарифних коефіцієнтів по підгалузях житлово-комунального господарства, згідно з якою наведений коефіцієнт для робітників 5 розряду становить 1,54.

Згідно з п. 16.2 Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009-2010 роки та 2012-2013 роки розміри тарифних ставок і схеми посадових окладів працівників встановлюються з урахуванням мінімальних гарантій, визначених галузевою (регіональною) угодою.

Встановлено, що розміри мінімальної заробітної плати на 2010 -2015 роки встановлені Законами України: «Про Державний бюджет України на 2010 рік від 27.04.2010 р. №2154-VІ «Про Державний бюджет на 2011 рік» від 23.12.2010 р. № 2857-VІ «Про Державний бюджет на 2012 рік» від 22.12.2011р. № 4282-УІ , «Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012р. № 5515-УІ ,„Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014р.

№ 719-VІІ та «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 року № 80-VІІ і становили: на 2010 рік з 1 січня - 869,00 грн., з 1 квітня - 884.00 грн., з 1 липня - 888,00 грн., з 1 жовтня - 907,00 грн., з 1 грудня - 922,00 грн.; на 2011 рік з 1 січня - 941,00 грн., з 1 квітня -960,00 грн., з 1 жовтня - 985,00 грн., з 1 грудня - 1004,00 грн.; на 2012 рік: з 1 січня -1073,00 грн., з 1 квітня - 1094.00 грн., з 1 липня - 1102,00 грн., з 1 жовтня - 1118,00 грн., з 1 грудня - 1134,00 грн.; на 2013 рік: з 1 січня - 1147,00 грн., з 1 грудня - 1218,00 грн.; на

2014 рік: 1218.00 грн.; на 2015 рік: з 1 січня 1218,00 грн., з 1 вересня 1378,00 грн.

Статтею 9 Закону України "Про колективні договори і угоди" визначено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Положеннями цьогоЗаконутакож передбачено, що умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод (ч. 2 ст. 5), а галузева (міжгалузева) угода не може погіршувати становище працівників порівняно з генеральною угодою (ч. 3 ст. 8).

Згідно із абз. 4, 5 ч. 1ст. 5 Закону України "Про оплату праці"організація оплати праці здійснюється, зокрема, на підставі галузевих (міжгалузевих), територіальних угод та колективних договорів.

Відповідно до ч. 1ст. 14 цього Законудоговірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Частиною 1 ст. 15 цього Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Аналогічні положення містяться в ст. 97 КЗпП України.

За змістом зазначених норм встановлені галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами умови оплати праці є гарантіями для працівників в сфері оплати праці й безпосереднє застосування таких умов є обов`язковим для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії угоди.

Згідно ч. 1ст. 21 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про оплату праці" суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Як встановлено судом, в Територіальній угоді, а саме в додатку № 1 до тарифної частини угоди сторонами була визначена формула розрахунку місячної тарифної ставки робітника 1 розряду за підгалузями та видами робіт - мін. з/плата х 1,2 х Z (коефіцієнт співвідношення по підгалузям та за видами робіт).

Відтак, застосування умов галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод є обов`язком відповідача й не залежить від наявності відповідних положень в колективному договорі, і має на меті забезпечення гарантій, встановлених для працівників законодавством.

Своє підтвердження вказане порушення трудового законодавства знайшло, як в ході перевірки, проведеної Територіальною державної інспекцією з питань праці у Львівській області, так і під час перевірки Державної фінансової інспекції у Львівській області.

Крім того, суд не приймає до уваги покликання представника відповідача у відзиві на пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки вказане суперечить ч. 2ст. 233 КЗпП України, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно дорішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року

№8-рп/2013дано офіційне тлумачення положень ч. 2ст. 233 КЗпП України, ст.1, 2 Закону України «Про оплату праці», які слід розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.

Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем законодавства про оплату праці, то ця обставина є підставою для задоволення позову, а з огляду на наведені вище приписи закону і роз`яснення Конституційного Суду України вимоги позивача про стягнення заробітної плати, яка не була своєчасно нарахована та виплачена роботодавцем, не обмежуються будь-яким строком.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» передбачена компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати і провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

01 січня 2001 року набрав чинності Закон України № 2050-111 від 19.10.2000 р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Згідно із ст.ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів.

З долучених позивачем до позовної заяви розрахунків, правильність яких відповідачем не оспорюється, контррозрахунків суду не надано, вбачається, що заборгованість заробітної плати ЛМКП «Львівтеплоенерго» перед ОСОБА_1 за період з 20 квітня 2012 року по 30 вересня 2015 року становить 31097,00 грн., сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати становить 38 329,73 грн.

Враховуючи, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» у визначені законодавством строки не виплатило позивачу заробітну плату, що потягло за собою втрату частини його доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на корить ОСОБА_1 необхідно стягнути 31097,00 грн. заборгованості заробітної плати за період з 20 квітня 2012 року по 30 вересня 2015 року та 38329,73 грн. компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Разом з цим, п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ч. 3ст. 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 2ст. 141 ЦПК Україниу разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Згідно ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно Витягу з договору про надання правничої (правової) допомоги від 31.07.2020 року, Додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 31.07.2020 року, ордера серії ВС №1033284 на надання правничої (правової) допомоги від 11.08.2020 року, акта приймання-передачі до договору про надання правничої (правової) допомоги від 26.10.2020 року, квитанції до прибуткового касового ордера №57 про сплату коштів від 26.10.2020 року, розрахунку витрат на професійну правничу допомогу по даній справі від 26.10.2020 року, долучених до матеріалів справи, позивач уклав з адвокатом Прімєровою Н.Г. договір про надання правничої (правової) допомоги та здійснив оплату у розмірі 3000,00 грн.

Згідно ч. 6ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Також, із відповідача на користь позивача слід стягнути 3000 грн. витрат на правову допомогу.

На підставі та керуючись ст.ст. 12,13,81,141, 258-259,264-265,274,279 ЦПК України,ст. 12, 16, 82 ЦК України,ст. 43 Конституції України, ст.94,96,97,233 КЗпП України,суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати задоволити.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 недораховану заробітну плату за період з 20 квітня 2012 р. по 30 вересня 2015 р. в сумі 31097 (тридцять одну тисячу дев`яносто сім) грн. 00 коп., без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 38 329 (тридцять вісім тисяч триста двадцять дев`ять) грн. 73 коп., без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь держави 840 грн. 80 коп. судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 вид. 03.02.1998 Галицьким РВ УМВС України у Львівській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код ЄДРПОУ 05506460, місцезнаходження: м. Львів, вул. Д. Апостола, 1.

Повнерішення судускладено 04січня 2021року.

Суддя: (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно.

Суддя: Б.М.Гедз