П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2021 р.м. ОдесаСправа № 420/4803/19

Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса 14 січня 2020 року

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Яковлєва О.В.,

суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року, у справі за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 14 травня 2019 року № 0002744914, від 14 травня 2019 року № 0002764914, від 14 травня 2019 року № 0002704914, від 14 травня 2019 року № 0002694914, від 14 травня 2019 року № 0002754914, від 14 травня 2019 року № 0002644914, від 15 травня 2019 року № 0002774914.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як за наслідком проведення документальної планової виїзної перевірки позивача податковим органом обґрунтовано встановлено допущенні позивачем порушення вимог податкового законодавства у перевіряємому періоді.

При цьому, апелянт вважає, що в ході розгляду даної справи судом не досліджувалось питання щодо правомірності призначення та проведення спірної перевірки, а тому зазначення відповідних висновків у тексті судового рішення є порушенням вимог КАС України.

В свою чергу, щодо виявлених порушень вимог податкового законодавства, апелянтом зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки правовідносинам позивача з контрагентом СП ТОВ «Трансбалтермінал», які не оформлювались документально та спричинили завдання шкоди державному підприємству.

Крім того, на переконання апелянта, операції позивача з компанією «RAZNOIMPORT» та ТОВ «Метінвест шипінг» мали невигідні умови та спричинили завдання шкоди державному підприємству.

Також, на переконання апелянта, господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Сфінкс-олвін», ТОВ «Восток-сервіс ЮГ», ТОВ «Міленіум Мерітайм», ТОВ «Укр-Техснаб», ТОВ «Енергоснаб 2013», ТОВ «Техносолюшн» не мали реального характеру, так як вказані контрагенти не могли виконати спірні операції.

Крім того, на переконання апелянта, під час здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ «Автотехцентр» та ТОВ «Морський технічний центр», останнім передавалось пальне, а тому позивач фактично здійснював приховану реалізацію підакцизних товарів та мав реєструватись платником акцизного податку та сплачувати останній.

Також, на переконання апелянта, під час виплати своїм працівникам середнього заробітку за час вимушеного прогулу та під час виплати додаткового блага працівникам у вигляді знижки на побудовані квартири, позивачем безпідставно не нараховано зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Крім того, у перевіряємому періоді підприємством не отримано від своїх працівників документальних доказів придбання товару на видану їм готівку під звіт, що на переконання податкового органу, свідчить про порушення вимог валютного законодавства.

В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим, так як у спірному періоді ним не порушено вимог чинного законодавства.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 09 січня 2019 року № 40 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (т. 14 а.с.112), відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України, у період з 28 січня 2019 року по 11 березня 2019 року (термін проведення перевірки продовжено на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 01 березня 2019 року № 469) проведено планову виїзну документальну перевірку ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 08 квітня 2019 року № 26/28-10-49-15/01125672 «Про результати планової виїзної документальної перевірки Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (т.1 а.с.24-250, т.2 а.с.1-53).

Проведеною перевіркою, з урахуванням відповіді податкового органу на заперечення платника податків на акт перевірки № 23855/10/28-10-49-15 від 11 травня 2019 року (т.2 а.с.95-173), встановлено наступні порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено зобов`язання зі сплати податку на прибуток підприємств, на загальну суму 19 687 874,00 грн.;

- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1, ст. 185, пп. 186.2.2, п. 186.2, ст. 186, п. 187.1, ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 199.1 ст. 199 ПК України, в результаті чого занижено зобов`язання зі сплати податку на додану вартість, на загальну суму 16 858 505,00 грн.;

- пп. 163.1.1, пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.1, пп. «г», пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, пп. а) п. 171.2 ст. 171, пп. а) п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб, на загальну суму 741 506,85 грн.;

- пп. б) п. 176.2 ст.176 ПК України, п. 3.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 № 4, в результаті чого не відображено у звітності сум середнього заробітку, виплаченого за рішеннями судів на користь фізичних осіб-платників податку;

- пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. 1.2, пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, в результаті чого не утримано військовий збір, у загальній сумі 51 769,45 грн.;

- п. 120-2.2 ст. 120-2 ПК України, в результаті чого встановлено відсутність реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних/розрахунку коригування протягом більш як 120 календарних днів після дати, на яку платник податку зобов`язаний скласти акцизну накладну/розрахунок коригування;

- п. 117.3 ст. 117 ПК України, в результаті здійснення операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку у порядку, передбаченому ПК України;

- п. 3.1, п. 3.2 гл. 3; п. 7.39, п. 7.41 гл. 7 Положення «Про ведення касових операцій в національної валюті в Україні», затвердженого Постановою правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 (із змінами та доповненнями) та п. 20 розділу ІІ та п. 23 розділу ІІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 29 грудня 2017 року № 148.

З наслідком виявлення вищевказаних порушень, податковим органом прийнято та направлено підприємству наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 14 травня 2019 року № 0002744914, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємства і організації, що перебувають у державній власності на загальну суму грошового зобов`язання 24 609 842,00 грн. (за податковими зобов`язаннями - 19 687 874,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 921 968,00 грн.) (т. 3 а.с.124);

- від 14 травня 2019 року № 0002764914, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послу) на загальну суму грошового зобов`язання 21 073 131,00 грн. (за податковими зобов`язаннями -16 858 505,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 214 626,00 грн.) (т.3 а.с.126);

- від 14 травня 2019 року № 0002704914, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені, на зальну суму грошового зобов`язання 1 349 868,84 грн. (за податковим зобов`язанням - 741 506,86 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 853 376,61 грн., сума пені - 422 985,28 грн.) (т. 3 а.с.132);

- від 14 травня 2019 року № 0002694914, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору, на загальну суму грошового зобов`язання 93 962,37 грн. (за податковим зобов`язанням на 51 769,45 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафними) - 12 942,36 грн., пені - 29 250,56 грн.) (т.3 а.с.135);

- від 14 травня 2019 року № 0002754914, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, у сумі 510,00 грн. (т.3 а.с.138);

- від 14 травня 2019 року № 0002644914, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгів, громадського харчування та послуг, на суму 17 908,51 грн. (т. 3 а.с.139);

- від 15 травня 2019 року № 0002774914, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі за платежем акцизний податок на пальне, на суму 7 963 986,00 грн. (т. 3 а.с.128).

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих податкових повідомлень-рішень, підприємство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин підприємством не порушено вимог податкового законодавства, з чим частково погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України - є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, що затверджене наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Частиною 2 ст. 3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Колегією суддів встановлено, що на формування спірних податкових зобов`язань підприємства у перевіряємому періоді, зокрема, вплинув висновок податкового органу про заниження підприємством свого доходу від проведених господарських операцій з СП ТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІHАЛ».

В даному випадку, податковим органом встановлено факт заниження доходів підприємства, які на переконання податкового органу воно мало отримати від договору пайової участі в утриманні інфраструктури ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 16/47-П від 18 лютого 2016 року, який укладено з СП ТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІHАЛ».

Так, на переконання податкового органу, ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» не виконувало п. 2.6. та п. 3.3.2 Договору № 16/47-П, яким встановлено необхідність вимагати від контрагента своєчасної та у повному обсязі сплати пайової участі в утриманні інфраструктури та обов`язок контрагента щомісячно здійснювати оплату пайового внеску в сумі, визначеній умовами договору за результатами обробки вантажу.

При цьому, сторонами у справі не заперечується, що ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» не складало актів виконаних робіт, як і не складало рахунків на оплату таких робіт для СП ТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІHАЛ».

Тому, на переконання податкового органу, через допущену бездіяльність підприємства дохід у вигляді внесків на пайову участь в утриманні інфраструктури в бухгалтерському обліку не формувався та відповідно у фінансовій та податковій звітності, за період з 18 лютого 2016 року по 21 жовтня 2016 року, не відображався.

З іншого боку, підприємство вважає, що воно свідомо не виконувало своїх зобов`язань за укладеним договором, зокрема, не сприяло створенню належних умов для роботи компанії на території порту, а тому у його контрагента не виникло зобов`язань зі здійснення пайової участі в утриманні інфраструктури порту.

Також, податковим органом встановлено, що між ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» та СП ТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІHАЛ» укладено договір № 497/Д від 21 жовтня 2016 року, відповідно умов якого порт надає клієнту послуги з використання клієнтом території Порту для відстою транспортних засобів при перевантаженні зернових вантажів (зерно та продукти переробки зерна (крім олії), що переробляються силами і засобами клієнта, а клієнт зобов`язується сплатити надані портом послуги відповідно до умов цього Договору.

При цьому, на переконання податкового органу, при здійсненні розрахунків за використання території порту при відстої транспортних засобів та при перевантаженні зернових вантажів (зерно та продукти переробки зерна (крім олії), що переробляються силами і засобами клієнта, ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» взагалі не враховував факт перевантаження СП ТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІHАЛ» шроту (продукт переробки зерна) на території порту.

В свою чергу, на переконання підприємства, у його контрагента не виникало грошових зобов`язань в частині перевантаження шроту, так як перевантаження шроту відбувалось без використання СП ТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІHАЛ» території порту для відстою транспортних засобів при перевантаженні спірних об`ємів.

В даному випадку, на переконання підприємства, вказані дії могли бути вчинені СП ТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІHАЛ» без застосування у технологічній схемі транспортних засобів, які доставляли чи вивозили на територію порту шрот.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ДП «МТП «Чорноморськ» не надається належних пояснень та доказів, з яких можливо встановити процес перевантаження шроту його контрагента та процес його перевезення територією порту до судна.

Також, податковим органом встановлено, що у період з січня по квітень 2016 року, силами бригади докерів № 301 ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» здійснено вивантаження з вагонів зернових культур для СП ТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІHАЛ».

При цьому, в ході документальної перевірки контролюючим органом отримано пояснення та завірені копії заказів-нарядів бригади докерів № 301 ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», які безпосередньо здійснювали вивантаження з вагонів для СП ТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІHАЛ».

В результаті перевірки отриманих даних про кількість вивантаженого вантажу та кількість вагонів податковим органом встановлено заниження кількості вагонів та вантажу, який за період з 01 січня 2016 року по 24 квітня 2016 року, був вивантажений силами бригади докерів № 301 для СП ТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІHАЛ».

Крім того, колегією суддів встановлено, що на формування спірних податкових зобов`язань підприємства у перевіряємому періоді, зокрема, вплинув висновок податкового органу про заниження підприємством свого доходу від проведених господарських операцій з контрагентами ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШИППІНГ» та фірмою-нерезидентом «RAZNOIMPORT».

В даному випадку, податковим органом встановлено, що підприємством занижено базу оподаткування при наданні послуг із зачищення напіввагонів на виконання умов договору № 421/є від 21 грудня 2014 року, так як підприємством отримано плату за надані послуги своєму контрагенту без застосування подвійного тарифу у зв`язку із замерзлим станом вантажу.

При цьому, на переконання податкового органу, вказане порушення самостійно виявлено службою безпеки ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» у ході проведення службових розслідувань (акт № 23 від 19 грудня 2016 року; акт № 12 від 06 травня 2016 року).

В свою чергу, підприємство вважає, що акти службових розслідувань не є належними первинними документами, які можуть підтвердити наявність спірних порушень.

Також, податковим органом встановлено, що підприємством занижено свій дохід за наслідком здійснення господарських операцій щодо надання послуг на навантаженню/розвантаженню нікелевої руди фірмі-нерезиденту «RAZNOIMPORT» за укладеним договором № 22/и від 30 січня 2012 року.

В даному випадку, податковим органом встановлено, що за період з 23 серпня 2016 року по 30 серпня 2016 року, ДП «МТП Чорноморськ» повинно було застосовувати ставку 4,5 доларів США за тону перевантаженого вантажу, як це передбачено умовами договору, а не ставку 3,2 долари США за тону перевантаженого вантажу, яка в односторонньому порядку застосована позивачем.

В свою чергу, підприємство вважає, що воно мало право в односторонньому порядку змінювати вільні тарифи на послуги за даним договором, без укладення додаткових угод з контрагентом.

Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в межах доводів та вимог апеляційної скарги податкового органу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку, обґрунтовуючи доводи своєї апеляційної скарги, податковим органом зазначається, що при здійсненні своєї господарської діяльності ДП «МТП Чорноморськ» не отримувало належної кількості прибутків від контрагентів СП ТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІHАЛ», ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШИППІНГ» та фірми «RAZNOIMPORT».

Тому, податковим органом зроблено висновок, що підприємством занижено свої прибутки від здійснення господарської діяльності, що стало підставою для нарахування йому додаткових зобов`язань зі сплати податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість.

В свою чергу, надаючи правову оцінку зазначеним доводам податкового органу та аналізуючи вимоги податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що для визначення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість необхідно встановити прибуток платника податків, отриманий із джерелом походження з України та за її межами.

Між тим, податковий орган зазначає, що бездіяльність позивача, як державного підприємства, щодо одержання від своїх контрагентів належної кількості прибутків за умовами укладених договорів фактично призвела до завдання прямих збитків державі.

Тобто, у межах спірних правовідносин податковим органом не встановлено фактів отримання підприємством будь-якої вигоди від своїх контрагентів у спірних операціях, як і не встановлено фактів зарахування коштів від зазначених контрагентів на банківський рахунок підприємства (за наслідком проведення спірних операцій).

Тому, колегія суддів вважає, що донарахування податкових зобов`язань платнику податків на підставі умовних розрахунків контролюючого органу, без визначення конкретної бази оподаткування, суперечить вимогам ПК України.

В даному випадку, вказаний висновок колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 21 травня 2019 року (справа №815/5463/13).

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обов`язки та повноваження зі здійснення державного фінансового контролю покладено на органи Держаудитслужби, які і мають надавати правову оцінку спірним порушенням, що завдали збитків державному підприємству.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне визнати частково протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року № 0002744914 та № 0002764914.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року № 0002744914, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємства і організації, що перебувають у державній власності, в частині загальної суми грошового зобов`язання 10 888 495,00 грн. (за податковими зобов`язаннями - 8 710 796,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 177 699,00 грн.) (т. 3 а.с.124).

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року № 0002764914, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послу) в частині загальної суми грошового 11 388 861,20 грн. (за податковими зобов`язаннями -9 111 089,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 277 772,25 грн.) (т.3 а.с.126).

Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин на спірні податкові зобов`язання товариства, зокрема, вплинули його господарські операції з контрагентами ТОВ «СФІНКС-ОЛВІН», ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС ЮГ», ТОВ «МІЛЕНІУМ МЕРІТАЙМ», ТОВ «УКР-ТЕХСНАБ», ТОВ «ЕНЕРГОСНАБ 2013», ТОВ «ТЕХНОСОЛЮШН», які на думку податкового органу не мали реального характеру.

Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги податкового органу, а також надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням (в частині нарахованих податкових зобов`язань за вказаними господарськими операціями), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту придбання товарів (отримання послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають зміст господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту, або понесених витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Між тим, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, зокрема, викладеній у постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року (справа № 2а-4259/12/1070).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про підтвердження реальності проведених господарських операцій товариства з вказаними контрагентами без фактичного дослідження змісту проведених операцій.

З іншого боку, надана судом першої інстанції загальна оцінка встановлених податковим органом порушень, без дослідження змісту проведених операцій, свідчить про необґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

При цьому, копіювання тексту акту проведеної перевірки у текст судового рішення, на переконання колегії суддів, не є дослідженням зібраних у матеріалах справи доказів.

Між тим, на підтвердження реальності проведення спірних господарських операцій в матеріалах справи зібрано первинні бухгалтерські документи у яких відображено наступні господарські операції з вищевказаними контрагентами.

Так, податковим органом встановлено, що підприємством отримано товар від контрагента ТОВ «СФІНКС-ОЛВІН» у 2015 році за укладеними договорами поставки № 15/124-о від 08 квітня 2015 року та № 15/129-т від 30 грудня 2015 року (т. 5 а.с. 84-91).

При цьому, за укладеними специфікаціями підприємство придбало за умовами вказаних договорів у свого контрагента товар: скоби такелажні, скоби приховані, втулки.

Передача товару оформлена видатковими накладними, а перевезення товару відповідними товарно-транспортними накладними.

В свою чергу, податковим органом під час проведення перевірки позивача встановлено, що його контрагент не є виробником або імпортером проданого позивачу товару та придбав його у своїх контрагентів: ТОВ «ДВА СЛОНА», ТОВ «ШЕСТ-РІК», ТОВ «РЕДЕЙЛ ЛТД», ТОВ «МЕЛАРІС», ТОВ «ОСТ ПЛЮС», ТОВ «МЕРКУРІЙ», ТОВ «ЮРТАН», ТОВ «ЗІРКА ПІВНОЧІ», ТОВ «УКРЛЮКСТОРГ», ТОВ «БАЗІС ТОРГ».

В даному випадку, податковим органом проаналізовано ланцюги постачання придбаних товарів та встановлено, що походження останніх невідомо та ланцюги постачання обриваються на контрагентах певних ланок, які не є виробниками та імпортерами спірного товару, а також відповідають ознакам фіктивності (не мають працівників, основних засобів, не подають податкову звітність).

Крім того, податковим органом встановлено, що підприємством також отримано товар від контрагента ТОВ «СФІНКС-ОЛВІН» у 2016-2018 роках за укладеними договорами поставки № 16/12-т від 06 червня 2016 року, № 16/477-а від 30 серпня 2016 року та № 17/93-т від 12 жовтня 2017 року (т. 5).

При цьому, за укладеними специфікаціями підприємство придбало за умовами вказаних договорів у свого контрагента товар: скоби, втулки, затиск.

Передача товару оформлена видатковими накладними, а перевезення товару відповідними товарно-транспортними накладними.

В свою чергу, податковим органом під час проведення перевірки позивача встановлено, що його контрагент не є виробником або імпортером проданого позивачу товару та придбав його у своїх контрагентів: ТОВ «ШЕСТ-РІК», ТОВ «РЕДЕЙЛ ЛТД», ТОВ «МЕРКУРІЙ», ТОВ «ЗІРКА ПІВНОЧІ», ТОВ «БУДСНАБ КОМПАНІ», ТОВ «МОУШЕН», ТОВ «УКРЛЮКСТОРГ», ПП «АДІТУМ МАРКЕТ», ТОВ «ДЕКТРЕЙЛ ЛТД», ТОВ «САЙТІНГ», ТОВ «ТАГАТЕС», ТОВ «ТОП ГРУП», ТОВ «ВАРЕО», ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ МП-423».

В даному випадку, податковим органом проаналізовано ланцюги постачання придбаних товарів та встановлено, що походження останніх невідомо та ланцюги постачання обриваються на контрагентах певних ланок, які не є виробниками та імпортерами спірного товару, а також відповідають ознакам фіктивності (не мають працівників, основних засобів, не подають податкову звітність).

З іншого боку, аналізуючи надані підприємством товарно-транспортні накладні, колегією суддів встановлено, що перевізником товару у складених товарно-транспортних накладних зазначено ФОП ОСОБА_1 .

В свою чергу, як встановлено податковим органом, у перевіряємому періоді контрагент позивача не реєстрував податкової звітності по здійсненим операціям з ФОП ОСОБА_1 .

Також, колегія суддів зазначає, що в частині наданих товарно-транспортних накладних не зазначено адреси пункту навантаження товару (т. 5 а.с. 129, 133, 137, 141, 145, 149, 153, 157, 161, 165, 169, 173, 177, 180, 184, 188, 192, 196, 200, 204, 208, 212).

При цьому, колегія суддів враховує, що у 2015-2018 роках ТОВ «СФІНКС-ОЛВІН» згідно наявних у податкового органу відомостей з інформаційних баз не мало основних фондів підприємства.

Також, податковим органом встановлено, що підприємством отримано товар від контрагента ТОВ «ВОСТОК-СЕРВИС-ЮГ» у 2016-2018 роках за укладеними договорами поставки: № 16/104-т від 05 серпня 2016 року; № 16/118-о від 30 березня 2016 року; № 16/119-о від 30 березня 2016 року; № 16/120-о від 30 березня 2016 року; № 16/154-о від 13 квітня 2016 року; № 16/176-т від 07 листопада 2016 року; № 16/181-о від 27 квітня 2016 року; № 16/186-о від 06 травня 2016 року; № 16/290-а від 06 липня 2016 року; № 16/298-а від 08 липня 2016 року; № 16/331-а від 04 серпня 2016 року; № 16/62-т від 12 липня 2016 року; № 17/196-а від 11 жовтня 2017 року; № 17/25-т від 15 травня 2017 року; № 17/253-о від 21 грудня 2017 року; № 17/256-а від 26 грудня 2017 року; № 17/257-а від 26 грудня 2017 року; № 17/32-т від 25 травня 2017 року; № 17/43-т від 14 червня 2017 року (т. 6 а.с. 85-156).

При цьому, за укладеними специфікаціями підприємство придбало за умовами вказаних договорів у свого контрагента товар: костюми (жіночі, чоловічі, х/б, літні, зимові, поварські, робочі, медичні), халати, напівпальто, фартухи, комбінезони, черевики захисні, чоботи, туфлі жіночі та чоловічі, рукавички, протигази, респіратори, капці текстильні, на загальну суму 14 542 506,00 грн. з ПДВ.

Передача товару оформлена видатковими накладними, а перевезення товару відповідними товарно-транспортними накладними.

В свою чергу, податковим органом під час проведення перевірки позивача встановлено, що його контрагент не є виробником або імпортером проданого позивачу товару та придбав його у своїх контрагентів: ТОВ «ПРОЛОДЖИ», ТОВ «АКСІОН-КОМ», ТОВ ВЕЛЕС-ЕЛІТ-ГРУП», ТОВ «ІНКОР-ЛАЙТ», ТОВ «АСТОР ХАУС», ТОВ «НЕОН ТРЕЙД», ТОВ «РОЗВИТОК ТА БІЗНЕС», ТОВ «ЕКОЛАЙТЕС», ТОВ «АДЕЛЬ ТРАНС», ТОВ «МОНОМІ», ТОВ «СОЮЗ КАПІТАЛ СТРОЙ», ТОВ «ТК-ВІАКОН», ТОВ «СВІТЛАД», ТОВ «ЛАГРОН», ТОВ «ГАЛЕО-Н», ТОВ «БАНКОР ЛТД», ТОВ «ДАСТ БІЛДІНГ», ТОВ «БУД ФІНАНС КОМПАНІ», ТОВ «ХАББЛ», ТОВ «УКРЕКСПОТРЕЙД», ТОВ «ТЕХНОЛІН».

В даному випадку, податковим органом проаналізовано ланцюги постачання придбаних товарів та встановлено, що походження останніх невідомо та ланцюги постачання обриваються на контрагентах певних ланок, які не є виробниками та імпортерами спірного товару, а також відповідають ознакам фіктивності (не мають працівників, основних засобів, не подають податкову звітність).

В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у 2016 році у ТОВ «ВОСТОК-СЕРВИС-ЮГ» працювало 2 особи, у 2017 році - 6 осіб, у 2018 році - 1 особа.

При цьому, колегією суддів встановлено, що перевезення придбаного у ТОВ «ВОСТОК-СЕРВИС-ЮГ» товару здійснювалось власними силами останнього.

Між тим, пунктом навантаження у складених ТОВ «ВОСТОК-СЕРВИС-ЮГ» товарно-транспортних накладних (т.5-т.8, т.9) зазначено багатоквартирний житловий будинок, який знаходиться за адресою: м. Одеса, просп. Маршала Жукова 47/2.

Крім того, податковим органом наголошено, що наразі триває розслідування у кримінальному провадженні № 32018100000000165, зокрема, щодо можливої участі контрагента ТОВ «ВОСТОК-СЕРВИС-ЮГ» у фіктивному підприємництві та ухиленні від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

Також, податковим органом встановлено, що підприємством отримано товар від контрагента ТОВ «МІЛЕНІУМ МЕРИТАЙМ» у 2016 році за укладеними договорами поставки: № 16/51-т від 06 липня 2016 року; № 16/25-т від 21 червня 2016 року; № 16/89-т від 25 липня 2016 року; № 16/18 від 13 червня 2016 року; № 16/36-т від 01 липня 2016 року; № 16/87-т від 25 липня 2016 року; № 16/20-т від 14 червня 2016 року; № 16/93-т від 26 липня 2016 року; № 16/91-т від 25 липня 2016 року (т. 8 а.с.105-166).

При цьому, за укладеними специфікаціями підприємство придбало на умовах вказаних договорів у свого контрагента товар: датчики, фільтри, реле, блоки.

Між тим, варто зазначити, у складених документах наявні лише скорочені та загальні назви товарів, що унеможливлює встановлення точної номенклатури поставленого товару.

В свою чергу, передача товару оформлена видатковими накладними, а перевезення товару відповідними товарно-транспортними накладними.

При цьому, податковим органом під час проведення перевірки позивача встановлено, що його контрагент не є виробником або імпортером проданого позивачу товару та придбав його у своїх контрагентів по ланцюгу постачання: ТОВ «ТРІВІЖН-ГРУПП», ТОВ «ВАРЛУС», ПП «ХАРПЕР ГРУП», ТОВ «ОТІС ХАРТ ЛТД».

В даному випадку, податковим органом проаналізовано ланцюги постачання придбаних контрагентами позивача товарів та встановлено, що походження останніх невідомо та ланцюги постачання обриваються на контрагентах певних ланок, які не є виробниками та імпортерами спірного товару, а також відповідають ознакам фіктивності (не мають працівників, основних засобів, не подають податкову звітність).

В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наразі триває розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001228, зокрема, щодо можливої участі контрагента ТОВ «МІЛЕНІУМ МЕРИТАЙМ» у злочинних схемах, пов`язаних з позивачем.

Також, колегія суддів зазначає, що в наданих товарно-транспортних накладних не зазначено перевізника товару та адреси пункту навантаження товару (т. 8, т. 11).

Крім того, податковим органом встановлено, що підприємством отримано товар від контрагента ТОВ «УКР-ТЕХСНАБ» у 2017-2018 році за укладеними договорами поставки № 17/65-т від 19 липня 2017 року та № 18/68-т від 30 травня 2018 року (т. 12 а.с. 1-10).

При цьому, за укладеними специфікаціями підприємство придбало за умовами вказаних договорів у свого контрагента підшипники.

В свою чергу, передача товару оформлена видатковими накладними, а перевезення товару відповідними товарно-транспортними накладними.

При цьому, податковим органом під час проведення перевірки позивача встановлено, що його контрагент не є виробником або імпортером проданого позивачу товару та придбав його у своїх контрагентів по ланцюгу постачання: ТОВ «ЕСПАНЬЙОЛА», ТОВ «СЕЛВІН ПЛЮС», ТОВ «РІВАС ПЛЮС».

В даному випадку, податковим органом проаналізовано ланцюги постачання придбаних контрагентами позивача товарів та встановлено, що походження останніх невідомо та ланцюги постачання обриваються на контрагентах певних ланок, які не є виробниками та імпортерами спірного товару, а також відповідають ознакам фіктивності (не мають працівників, основних засобів, не подають податкову звітність).

Між тим, аналізуючи надані підприємством товарно-транспортні накладні, колегією суддів встановлено, що перевізником товару у складених товарно-транспортних накладних зазначено ФОП ОСОБА_2 .

В свою чергу, як зазначено податковим органом, у перевіряємому періоді контрагент позивача не реєстрував податкової звітності по здійсненим операціям з ФОП ОСОБА_2 .

Між тим, пунктом навантаження у складених товарно-транспортних накладних (т.12-а.с. 19, 23, 27) зазначено багатоквартирний житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, колегія суддів враховує, що у 2017-2018 роках ТОВ «УКР-ТЕХСНАБ» не мало основних фондів підприємства та мало лише 2 працівника (з директором).

Крім того, податковим органом встановлено, що підприємством отримано товар від контрагента ТОВ «ЕНЕРГОСНАБ 2013» у 2019 році за укладеними договорами на закупівлю товарів, постачання частин двигунів, частин насосів від 07 березня 2018 року № 18/28-т, від 07 березня 2018 року № 18/27-т, від 07 березня 2018 року № 18/35-т (т. 12 а.с. 1-10).

При цьому, за укладеними специфікаціями підприємство придбало за умовами вказаних договорів у свого контрагента товар: фільтри, клапана, прокладки, протектора, розпилювачі, форсунки, свічки накалювання, втулки, вкладиша, датчики, поршні, пружини, кільця, болти, шайби, холодильники.

В свою чергу, передача товару оформлена видатковими накладними, а перевезення товару відповідними товарно-транспортними накладними.

При цьому, податковим органом під час проведення перевірки позивача встановлено, що його контрагент не є виробником або імпортером проданого позивачу товару та придбав його у своїх контрагентів по ланцюгу постачання: ТОВ «ТД ІНВЕСТИЦІЇ ТА СПРАВА», ТОВ «МАЙЛЕН», ТОВ «ПРОДО МАРКЕТ», ТОВ «КИЇВТОРГ РЕСУРС», ТОВ «ДІЛІАНТ ТД», ТОВ «АЛГОДЕК», ТОВ «БЕНДС», ТОВ «ЗЕФІР ЛОДЖИСТІК», ТОВ «ЛЕМОДО».

В даному випадку, податковим органом проаналізовано ланцюги постачання придбаних товарів та встановлено, що походження останніх невідомо та ланцюги постачання обриваються на контрагентах певних ланок, які не є виробниками та імпортерами спірного товару, а також відповідають ознакам фіктивності (не мають працівників, основних засобів, не подають податкову звітність).

Між тим, колегія суддів враховує, що основним видом діяльності ТОВ «ЕНЕРГОСНАБ 2013» (зареєстровано у м. Київ) є будівництво, а у 2017-2018 роках ТОВ «ЕНЕРГОСНАБ 2013» мало основних фондів підприємства на 700,00 грн.

При цьому, ТОВ «ЕНЕРГОСНАБ 2013» поставило з м. Херсону позивачу товару на загальну суму 10 210 302,00 грн. з ПДВ.

Крім того, податковим органом встановлено, що підприємством отримано товар від контрагента ТОВ «ТЕХНОСОЛЮШН» у 2016 році за укладеними договорами поставки від 01 серпня 2016 року № 16/98-т, від 25 липня 2016 року № 16/88-т, 04 липня 2016 року № 16/39-т, від 14 липня 2016 року № 16/76-т, від 12 липня 2016 року № 16/67-т, від 20 липня 2016 року № 16/81-т, від 12 липня 2016 року № 16/68-т, від 12 липня 2016 року № 16/65-т, від 29 червня 2016 року № 16/32-т (т. 12 а.с. 152-221).

При цьому, за укладеними специфікаціями підприємство придбало за умовами вказаних договорів у свого контрагента товар: насос, вкладиш, поршень, підшипник, з`єднання, маточина, робочий циліндр, охолоджувач, радіатор, диск, гальмо, демпфер, пневмомастер, кільця, форсунка, комплект ущільнень, амортизатор, сальник, патрубок, блок керування, клапан, кран, прокладки, сапуни, кришки, розподільники, хрестовини, штуцери, шланги, ресори, ролики, троси, листи, гільзи, труби, направляючі, шарніри, кардани, шестерні.

Між тим, варто зазначити, у складених документах наявні лише скорочені та загальні назви товарів, що унеможливлює встановлення точної номенклатури поставленого товару.

В свою чергу, передача товару оформлена видатковими накладними, а перевезення товару відповідними товарно-транспортними накладними.

При цьому, податковим органом під час проведення перевірки позивача встановлено, що його контрагент не є виробником або імпортером проданого позивачу товару та придбав його у своїх контрагентів по ланцюгу постачання: ТОВ «ТРІВІЖН-ГРУПП», ТОВ «ВАРЛУС», ПП «ХАРПЕР ГРУП».

В даному випадку, податковим органом проаналізовано ланцюги постачання придбаних контрагентами позивача товарів та встановлено, що походження останніх невідомо та ланцюги постачання обриваються на контрагентах певних ланок, які не є виробниками та імпортерами спірного товару, а також відповідають ознакам фіктивності (не мають працівників, основних засобів, не подають податкову звітність).

Між тим, аналізуючи надані підприємством товарно-транспортні накладні, колегією суддів встановлено, що у складених товарно-транспортних накладних не зазначено перевізника товару, а у якості автомобілів перевезення зазначено легкові автомобілі, зокрема: Toyota Camry, Nissan Juke, Volkswagen Golf, Volkswagen Passat (т.10).

Крім того, у частині складених товарно-транспортних накладних не зазначено точної адреси навантаження товару (т. 10 а.с. 31, 34, 38, 43, 48, 54, 64, 70, 74, 78, 82, 85, 88, 94, 97, 101, 107, 116, 120, 123. 138, 141, 144, 154, 160, 163, 166, 176, 187, 191, 195, 202, 205, 208, 211, 214, 218, 225, 229, 232, 240, 244, 248), а в іншій частині накладних зазначено адресою навантаження фактичну адресу місцезнаходження позивача - порту (т. 10 112, 127, 130, 135, 148, 151, 157, 170, 181, 199, 222, 236).

В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наразі триває розслідування у кримінальному провадженні № 22017160000000085, зокрема, щодо можливої участі контрагента ТОВ «ТЕХНОСОЛЮШН» у злочинних схемах, пов`язаних з позивачем.

Між тим, колегія суддів враховує, що ТОВ «ТЕХНОСОЛЮШН» (зареєстровано у м. Київ) мало у 2016 році основних фондів підприємства на 3200,00 грн. та поставило на адресу позивача товар, на загальну суму 15 429 252,00 грн.

В свою чергу, дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що видаткові накладні та транспортні документи на які посилається підприємство в обґрунтування своїх вимог, є обов`язковими первинними бухгалтерськими документами, які можуть в окремих випадках підтверджувати реальність проведених господарських операцій.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкових зобов`язань та податкового кредиту позивача.

При цьому, на думку колегії суддів, необхідною умовою для підтвердження факту здійснення спірних господарських операцій є здійснення перевірки зібраних у матеріалах справи документів, а також перевірки ланцюга постачання спірних товарів та можливості здійснення контрагентами позивача спірних господарських операцій.

Між тим, як зазначено вище, податковим органом під час проведення перевірки позивача встановлено, що усі вищевказані контрагенти не є виробниками проданого позивачу товару та не купували його у своїх контрагентів, тобто наявний факт обриву ланцюга постачанню спірного товару.

При цьому, постановою Верхового Суду від 30 травня 2019 року (справа №804/7585/17), зокрема, встановлено, що неможливість встановлення ланцюга постачання спірного товару є однією з підстав для визнання нереальними проведені господарські операції.

Крім того, іншою підставою для визнання нереальними проведені господарські операції є відсутність у контрагентів позивача фізичної можливості провести спірні господарські операції.

Так, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певної податкової вигоди.

В даному висновок, вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 24 листопада 2020 року (справа № 2а/1570/7117/2011).

В свою чергу, як зазначено вище, перелічені контрагенти позивача не мали значної кількості працівників та основних засобів для проведення спірних багатомільйонних господарських операцій з позивачем.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також відсутність у зібраних матеріалах справи інших доказів, якими можливо спростувати відповідні висновки податкового органу, колегія суддів вважає наявною другу підставу для визнання нереальними проведені господарські операції.

Також, перевіряючи реальність проведених операцій, колегія суддів вважає необхідне перевірити встановлені податковим органом недоліки у наданих первинних бухгалтерських документах, які суд першої інстанції визнав формальними, а також зазначити про наявність інших недоліків, встановлених у ході розгляду справи.

В даному випадку, колегія суддів не може вважати належними доказами переважну більшість наданих копій товарно-транспортних накладних (детальний опис недоліків зазначено вище), з яких можливо встановити реальність проведених операцій, так як на переконання колегії суддів, зазначені багатомільйонні поставки спеціалізованого товару для державного підприємства не могли здійснюватись з невідомих місць, зокрема, кімнат житлових будинків, невідомими перевізниками та легковим автотранспортом.

Крім того, колегія суддів наголошує, що позивач є державним підприємством, а тому на переконання колегії суддів, під час придбання товару (комплектуючих частин для морських суден) з метою здійснення відповідного виду робіт, позивачем, як держаним підприємством, має здійснюватись придбання відповідного товару у добросовісних постачальників з відповідним контролем за якістю та відповідністю отриманого товару встановленим вимогам, з метою забезпечення державних інтересів та ефективної економії відповідних бюджетних видатків.

Проте, у ході судового розгляду даної справи представником позивача не надано жодних пояснень щодо ділової мети придбання спірного товару у сумнівних контрагентів, які здійснювали перепродаж відповідного товару по багаторівневих ланцюгах постачання, з завищенням його кінцевої вартості (згідно інформації відображеної в акті проведеної перевірки).

При цьому, як до перевірки так і під час судового розгляду справи підприємством не надано документів підтверджуючих якість та відповідність отриманого товару встановленим вимогам.

Тому, колегія суддів вважає, що позивачем належним чином не здійснено заходів з перевірки правоздатності контрагентів, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту та валових витрат.

В даному висновок, вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 23 квітня 2019 року (справа №804/6171/13-а).

З іншого боку, колегія суддів не приймає посилань податкового органу на наявність кримінальних проваджень, пов`язаних з розслідуванням протиправної діяльності контрагентів позивача, так як податковим органом не надано відповідних обвинувальних вироків.

Проте, колегія суддів зазначає, що встановлені ознаки сумнівності контрагентів позивача, переважна дефектність складених первинних-бухгалтерських документів, вкупі з наявністю кримінальних проваджень щодо таких контрагентів, опосередковано підтверджує сумніви податкового органу у реальності проведених операцій.

Тому, враховуючи встановлений обрив ланцюга постачання спірного товару, фактичну неможливість контрагентів виготовити спірний товар та встановлену дефектність наданих первинних бухгалтерських документів, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про підтвердження реальності зазначених господарських операцій.

Внаслідок чого, колегія суддів вважає, що документи товариства, на підставі яких сформовано податкові зобов`язання та податковий кредит у спірному періоді, складені формально, тобто за відсутності реального отримання товару від своїх контрагентів, а тому податковим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року № 0002744914 (про донарахування податкових зобов`язань зі сплати податку на прибуток за основним платежем, на суму 7 524 737,00 грн. та відповідних штрафних санкцій) та № 0002764914 (про донарахування податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість за основним платежем, на суму 7 747 416,00 грн. та відповідних штрафних санкцій).

Колегією суддів також встановлено, що у межах спірних правовідносин на спірні податкові зобов`язання товариства, зокрема, вплинули його господарські операції з контрагентом ПП «Аудиторська фірма «Тріада».

В даному випадку, ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» придбано послуги консультування з питань оподаткування у ПП «Аудиторська фірма «Тріада» на підставі наступних договорів: договір надання послуг консультування з питань оподаткування від 02 вересня 2015 року № 15/313-0; договір надання послуг консультування питань оподаткування від 31 травня 2016 року № 16/232-А; договір надання послуг консультування питань оподаткування від 16 серпня 2017 року № 17/167-0; договір надання послуг консультування з питань оподаткування від 16 серпня 2017 року № 17/168-0; договір від 04 вересня 2017 № 17/183-0 надання послуг консультування з бухгалтерського обліку.

При цьому, у перевіряємому періоді ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» сплатило на адресу свого контрагента 781 251,00 грн. за отримані консультації.

В свою чергу, понесені витрати ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» віднесено до своїх адміністративних витрат.

Між тим, як встановлено податковим органом, в актах здачі-приймання робіт (наданих послуг), наданих підприємством, відсутня інформація щодо конкретного змісту фактично здійснених послуг, їх обсягу та характеру, результатів проведених робіт (послуг).

При цьому, надані звіти ПП «Аудиторська фірма «Тріада» з переліком розглянутих питань носять загальний характер та містять огляд, з роздруківками публікацій, які надруковані в загальнодоступних джерелах (інтернет-виданнях) стосовно використання окремих норм податкового, валютного та іншого законодавства (листи-роз`яснення НБУ, ДФС України, Міністерства фінансів України).

З іншого боку, колегія суддів зазначає, що до штатного розкладу та структури ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» входить централізована бухгалтерія, відділ податкового обліку та юридична служба (служба правового забезпечення).

Тому, враховуючи встановлений у ході проведеної перевірки обсяг та зміст послуг, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про те, що зазначені витрати є сумнівними, а тому їх неможливо прямо пов`язати з доходом підприємства, для отримання якого вони здійснені.

Внаслідок чого, колегія суддів вважає, що такі витрати не можуть включатися до складу витрат підприємства, які впливають на його фінансовий результат.

Тому, колегія суддів вважає, що податковим органом правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року № 0002744914 (про донарахування податкових зобов`язань зі сплати податку на прибуток за основним платежем, на суму 140 625,00 грн. та відповідних штрафних санкцій).

Щодо проведених ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» господарських операцій, у яких на переконання податкового органу підприємство здійснювало приховану реалізацію підакцизних товарів (пального) своїм контрагентам, а як наслідок мало реєструватись платником акцизного податку та сплачувати такий податок, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку, як встановлено податковим органом, у перевіряємому періоді ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» укладало з ТОВ «Автотехцентр» типові договори з отримання послуг тимчасового платного користування будівельними машинами та транспортними засобами, послуг з транспортного оброблення вантажів: № 16/163-0 від 18 квітня 2016 року «Про надання послуг з тимчасового платного користування будівельними машинами»; № 16/166-0 від 21 квітня 2016 року «Про надання послуг з тимчасового платного користування транспортними засобами»; № 16/4-Т від 22 квітня 2016 року «Надання послуг з транспортного оброблення вантажів»; № 17/45-Т від 15 червня 2017 року «Надання послуг з транспортного оброблення вантажів»; № 17/101-ППЗ від 13 грудня 2017 року «На закупівлю послуг з транспортного оброблення вантажів»; № 18/7-Т від 23 січня 2018 року «На закупівлю послуг з транспортного оброблення вантажів»; № 18/8-Т від 29 січня 2018 року «На закупівлю послуг з транспортного оброблення вантажів»; № 18/41-ППЗ від 10 квітня 2018 року «На закупівлю послуг з транспортного оброблення вантажів».

Крім того, ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (ДП «Іллічівський морський торговельний порт») укладало з ТОВ «Морський технічний центр» типові договори з отримання послуг тимчасового платного користування будівельними машинами та транспортними засобами, послуг з транспортного оброблення вантажів: № 3-Т від 25 березня 2015 року «Надання послуг з транспортного оброблення вантажів»; № 16/5-Т від 22 квітня 2016 року «Надання послуг з транспортного оброблення вантажів».

При цьому, з наданих податковому органу копій нарядів-завдань вбачається, що позивач використовував власне пальне для заправки техніки, яка використовувалась на підставі вищевказаних договорів підряду.

Між тим, відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України, платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Згідно пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Згідно пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України, особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців, до початку здійснення реалізації пального. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

В даному випадку, з аналізу вищевикладених положень податкового законодавства вбачається, що особа (платник податку), яка планує здійснювати будь-які операції з пальним на митній території України, має до початку здійснення таких операцій зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та в подальшому складати акцизні накладні на обсяги реалізації.

Між тим, надаючи правову оцінку вказаним господарським операціям, колегія суддів зазначає, що спірне пальне є власністю позивача і використовувалось для виконання умов таких договорів, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Тому, колегія суддів не погоджується із висновком податкового органу про необхідність здійснення донарахування позивачу спірних сум акцизного податку, оскільки при здійсненні господарських операцій на виконання вказаних умов укладених договорів реалізація пального позивачем не здійснювалась.

В даному випадку, положеннями ЦК України передбачено принцип свободи договору (ст. 627 ЦК України), так як ним надано замовнику право доручати виконавцю виконувати роботи чи послуги із матеріалів замовника, як-то мало місце і у видатку з позивачем.

Вказаний висновок колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 13 березня 2018 року (справа № 815/2461/17) та постанові від 09 квітня 2019 року (справа №819/567/18).

Тому, колегія суддів вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення рішення від 15 травня 2019 року № 0002774914.

Щодо встановлених податковим органом порушень вимог податкового законодавства підприємством, як податковим агентом, при здійсненні перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно п. 164.1 ст. 164 ПК України, визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 164.1.1 та пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Згідно пп. 164.2.1 та пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Згідно з п. 164.3 ст. 164 ПК України, при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Відповідно до п. 164.6 ст. 164 ПК України, під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Згідно п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Згідно пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

У відповідності до пп. а) п. 171.2 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Підпунктами а) та б) п. 176.2 ст.176 ПК України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Згідно пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Колегією суддів встановлено, що за наслідком виконання ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» судових рішень по виплаті своїм працівникам середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, підприємством, як податковим агентом, не утримано податків та зборів з виплачених сум.

В свою чергу, відповідно до правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2019 року, у справі № 2340/3023/18, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

В даному випадку, колегія суддів вважає, що дохід у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду, за час вимушеного прогулу є базою нарахування та утримання податків та зборів, відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету яких покладено на податкового агента - роботодавця.

В свою чергу, колегія суддів не приймає посилань підприємства на примусовий порядок виконання відповідних судових рішень із залученням виконавчої служби, так як вказані обставини не змінюють змісту виниклих правовідносин, оскільки підприємством фактично виплачено своїм колишнім працівникам заробітну плату, яка є базою оподаткування відповідними податками.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що податковим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення у цій частині.

Вказаний висновок колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладений в постанові від 28 лютого 2020 року (справа №826/2127/15).

Щодо встановленого податковим органом факту реалізації підприємством збудованої нерухомості за вартістю, нижче собівартості її будівництва, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до пп. 14.1.54 п.14.1 ст. 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно абз. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПК України) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми, знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у пп. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Податкового кодексу України).

В даному випадку, ДП МТП «Чорноморськ» укладено договір про фінансування об`єкта будівництва з залученням коштів, наданих в управління Фонду фінансування будівництва від 02 вересня 2009 року № 601-о.

Сторонами договору є Акціонерний банк «Київська Русь» (управитель), ДП «ІМТП» (забудовник) та сорок фізичних осіб (установники).

Предметом договору згідно п. 2.2 договору є врегулювання цивільно-правових відносин сторін, пов`язаних з спорудженням об`єкта будівництва: 5-ти поверхового 40-ка квартирного житлового будинку в м. Іллічівськ по вул. Паркова, 22-А за рахунок коштів, отриманих управителем в управління, в порядку та на умовах, передбачених даним договором, введенням його в експлуатацію, та передачею об`єкта будівництва установникам.

При цьому, ДП МТП «Чорноморськ» надано до перевірки наступні документи: зведені дані по реалізації квартир за адресою: м. Чорноморськ, вул. Паркова, 22-А; перелік довірителів фонду - фізичних осіб, з визначенням об`єктів інвестування та вартості об`єктів; довідки про право довірителя на набуття у власність об`єкта інвестування по кожному об`єкту інвестування до договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 57923-91 від 09 грудня 2009 року; акти приймання-передачі від 16 лютого 2016 року, згідно з якими ДП «ІМТП» передало у власність квартири за адресою м. Чорноморськ, вул. Паркова, 22-А; декларацію про готовність об`єкта до експлуатації; розрахунок собівартості квадратного метру нежитлових приміщень та квадратного метру квартир житлового; акт приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс; аналіз рахунків бухгалтерського обліку; звіти по бухгалтерським проводкам.

В свою чергу, розрахунком собівартості квадратного метру нежитлових приміщень та квадратного метру квартир житлового будинку, аналізом бухгалтерських рахунків та звіту по бухгалтерським проводкам Дт 901 «Собівартість» та Кт 26 «Готова продукція», визначена собівартість квартир, у загальній сумі 16 352 148,35 грн.

З іншого боку, згідно довідок про право довірителя на набуття у власність об`єкта інвестування по кожному об`єкту інвестування до договору про участь у фонді фінансування будівництва № 57923-91 від 09 грудня 2009 року, звіту по бухгалтерським проводкам Дт 36101 «Розрахунки з покупцями та замовниками» Кт 701 «Дохід від реалізації», вартість реалізації квартир склала 16 596 527,92 грн., у т.ч. ПДВ 2 766 087,99 грн.

Тому, податковим органом встановлено, що вартість реалізації квартир без ПДВ склала 13 830 439,93 грн., що нижче за їх собівартість на 2 521 708,42 грн.

В даному випадку, ДП МТП «Чорноморськ» відповідно до вимог ПК України, самостійно нараховано суму податку на додану вартість на різницю між собівартістю та ціною реалізації квартир, у розмірі 504 342,00 грн.

Внаслідок чого, перевіркою встановлено реалізацію квартир фізичним особам нижче за їх собівартість на 3 026 050, 10 грн., а тому податковим органом зроблено висновок, що вказана сума є додатковим благом, яке виплачено на адресу фізичних осіб (колишніх та нинішніх працівників порту).

В свою чергу, аналізуючи вищевказані вимоги податкового законодавства, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу щодо того, що таку знижку можливо вважати додатковим благом.

При цьому, виплачуючи своїм працівникам додаткове благо, підприємство, як податковий агент, мало нарахувати спірні податкові зобов`язання.

Тому, колегія суддів вважає правомірними оскаржувані податкові повідомлення-рішення у відповідній частині.

Крім того, у ході проведення податкової перевірки, контролюючим органом встановлено, що підприємством за наслідком отримання звітів про використання коштів відшкодовано працівникам підприємства вартість товарів (палива) без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, на загальну суму 17 908,51 грн.

В даному випадку, податковим органом встановлено, що такі витрати слід розглядати як доходи, отримані платником податку від його працедавця, у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт,послуг) та які підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, так як вони не підтверджені жодним доказом.

В свою чергу, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог у цій частині, без жодного обґрунтування такого висновку, шляхом погодження із загальними доводами підприємства про необхідність скасування відповідного податкового повідомлення-рішення.

Між тим, колегія суддів зазначає, що згідно акту проведеної перевірки, податковому органу під час перевірки не надано доказів, якими можливо підтвердити сплату покупцем готівкових коштів, на загальну суму 17 908,51 грн.

Тому, враховуючи факт ненадання відповідних доказів у ході проведення перевірки, а також відсутність у поданому позивачем адміністративному позові обґрунтування своєї правової позиції в цій частині, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 14 травня 2019 року № 0002644914.

В свою чергу, щодо решти порушень, виявлених податковим органом, які покладено в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень згідно наданого податковим органом розрахунку до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

В даному випадку, позивачем у поданому адміністративному позові, окрім загального посилання на необхідність повного скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не наведено обґрунтування своїх вимог у цій частині.

Крім того, як вірно зазначено податковим органом у своїй апеляційної скарзі, суд першої інстанції погоджуючись з доводами позивача про необхідність повного скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не встановлено їхньої протиправності, з посиланням на відповідні вимоги законодавства.

Між тим, згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Тому, колегія суддів не вбачає правових підстав надавати оцінку усім виявленим податковим органом порушення, які окремо не оскаржено позивачем.

З аналогічних підстав колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо порушення податковим органом порядку проведення спірної перевірки, так як підприємством не зазначено про такі порушення у своїх позовних вимогах.

Крім того, колегія суддів зазначає, що факт продовження термінів податкової перевірки відповідним наказом податкового органу, не може вважатись порушенням вимог податкового законодавства, так як таке право надано податковому органу.

При цьому, товариством не заперечується, що ним допущено посадових осіб контролюючого органу до проведення спірної перевірки, як і допущено посадових осіб контролюючого органу до перевірки після продовження її строків.

Тому, колегія суддів вважає, що продовження строків податкової перевірки не вплинуло на права підприємства, а належним способом захисту порушених прав підприємства, у разі можливого ненадання йому під час перевірки будь-яких документів, мала бути відмова у допуску контролюючому органу у допуску до перевірки.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Крім того, колегія суддів, скасовуючи оскаржуване рішення суду першої інстанції, вважає за необхідне здійснити новий розподіл понесених позивачем судових витрат при подані позовної заяви до суду першої інстанції.

В даному випадку, за наслідком здійснення судового розгляду справи, судом задоволено 54,87 % від загального розміру позовних вимог майнового характеру позивача (30 238 342,25 грн. від 55 106 208,72 грн.), а тому на користь позивача підлягає стягненню частина сплаченого ним судового збору за подання адміністративного позову, у сумі 10 540,53 грн. (54,87 % від 19 210,00 грн.)

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби - задовольнити частково.

Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року.

Прийняти у справі нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2019 року № 0002774914.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року № 0002744914, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємства і організації, що перебувають у державній власності, в частині донарахованої суми грошового зобов`язання, у загальній сумі 10 888 495,00 грн. (за податковими зобов`язаннями - 8 710 796,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 177 699,00 грн.).

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року № 0002764914, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послу), в частині донарахованої суми грошового зобов`язання, у загальній сумі 11 388 861,25 грн. (за податковими зобов`язаннями - 9 111 089,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 277 772,25 грн.).

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Здійснити новий розподіл судових витрат та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» понесені судові витрати, а саме частину сплаченого судового збору за подання адміністративного позову, у сумі 10 540 (десять тисяч п`ятсот сорок) гривні 53 копійки.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.