Суд зазначає, що подане відповідачем клопотання не відповідає вимогам ст. 81 ГПК України, оскільки останнім не вказано який саме доказ витребовується, обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати, підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа з урахуванням положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та заходи які вжив відповідач для отримання доказу та причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Крім того, у відповідності з ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Разом з тим, в даній справі предметом доказування є встановлення обставин, які свідчать про наявність підстав для звернення стягнення на предмет застави. Однак, витребувані докази не стосуються предмету доказування, оскільки в даній справі відсутня вимога про визнання запису про обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Зважаючи на викладені обставини, суд вважає, що клопотання відповідача про витребування доказів задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання відповідача про проведення експертизи, суд зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання про проведення експертизи, відповідач посилається на те, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" та Фірмою Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH) в особі представника за довіреністю Шепелева Дмитра Євгеновича договір застави частки у статутному капіталі, підписаний не ОСОБА_9 .

Відповідач зазначає, що 17 грудня 2019 року довіреність видана Фірмою Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH) на ОСОБА_7 скасована на підставі відзиву останньої. Окрім того, відповідач зазначає, що ОСОБА_11 було відомо про вищевказану обставину та останнім написано дві нотаріальні заяви від 28 вересня 2020 року. Відповідно до вказаних заяв, ОСОБА_11 зазначає, що станом на грудень 2019 року останньому відомо про відкликання довіреності від 25 лютого 2019 року.

Відповідач стверджує, що ОСОБА_11 не підписував вищевказаний правочин по заставі частки у статутному капіталі, оскільки останній знав про скасування довіреності виданої Фірмою Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH).

На думку відповідача, підпис на договорі про заставу частки у статутному капіталі від 16 грудня 2019 року є підробленим.

Зважаючи на викладені обставини, відповідач просить суд призначити судову-почеркознавчу експертизу.

Вказані твердження відповідача, суд, оцінює критично з наступних обставин.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Частиною 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Окрім того, суд зазначає, що відповідачем не надано вільних та експериментальних зразків підпису ОСОБА_11 , достовірність яких підлягала встановленню експертизою. До того ж, експериментальні зразки відбираються в судовому засіданні, для чого стороні необхідно було забезпечити явку останньої, що нею не виконано.

Також, суд зазначає, що відповідач вказує на те, що підписант договору застави з боку відповідача ОСОБА_11 вказав, що він не підписував договору застави. Проте, відповідачем не надано до матеріалів справи будь-яких доказів на підтвердження даного факту, не надано жодного доказу та не наведено будь-яких аргументів, які ставили б під сумнів підписання договору застави саме цією особою.

Зокрема, в поданих заявах ОСОБА_11 від 28 вересня 2020 року відсутнє твердження про те, що ним не підписувався договір застави частки від 16 грудня 2019 року. У цих заявах лише вказано, що йому було відомо про відкликання його довіреності та про те, що учасники відповідача не приймали рішення про укладення договорів застави від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Террасід", що взагалі не має жодного значення для встановлення обставин у даній справі, оскільки підставою позову у даній справі є договір застави частки у статутному капіталі, який укладено з відповідачем.

Зважаючи на викладені обставини, суд вважає, що клопотання відповідача про призначення експертизи задоволенню не підлягає.

26 жовтня 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

09 листопада 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування оригіналів доказів в порядку ст. 91 ГПК України.

09 листопада 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника третьої особи надійшла заява про вступ у справу як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

09 листопада 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" та до Фірми Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH) в особі представника за довіреністю Савонік Наталії Ігорівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліський Стандарт" про визнання недійсними договорів. Окрім того, 04 грудня 2020 року до канцелярії суду представником позивача за зустрічним позовом (третя особа за первісним позовом) подано заяву про зміну предмету позову.

Судом встановлено, що вищевказані процесуальні документи подано та підписано від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" юрисконсультом Мельник І.А., яка діє відповідно до приписів ст. 56 ГПК України в порядку самопредставництва. На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи додано копію наказу № 44-к від 06 листопада 2020 року про прийом на роботу та копію довіреності № б/н від 09 листопада 2020 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Відповідно до частини 3 статті 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 Розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Тобто, починаючи з січня 2019 року тільки адвокат має право здійснювати представництво інтересів у судах усіх інстанцій.

В частині 1 статті 58 ГПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини 3 статті 56 ГПК України.

Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Як зазначено судом вище, на підтвердження повноважень представника Мельник І.А. додано матеріалів справи копію наказу № 44-к від 06 листопада 2020 року про прийом на роботу та копію довіреності № б/н від 09 листопада 2020 року.

Проте зазначені матеріали, які додані до заяви на підтвердження наявності у Мельник І.А. повноважень представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" в судах, не містять інформації про те, що поіменована особа наділена повноваженнями на самопредставництво у розумінні частини 3 статті 56 ГПК України.

Суд звертає увагу, що з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (частина перша статті 7 Закону №755-IV).

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина третя статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступні за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), інформація про особу, що підписала позовну заяву № б/н від 09 листопада 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" та заяву про зміну предмету позову в такому Реєстрі відсутня.

Доданий до позову наказ № 44-к від 06 листопада 2020 року про прийом на роботу є локальним (внутрішнім) нормативно-правовим актом, яким регулюються відносини з питань праці відповідно та у межах актів трудового законодавства, а отже не відноситься до документів, визначених частиною четвертою статті 56 ГПК України, якими можливо підтвердити повноваження вказаної особи на самопредставництво.

Водночас, згідно з пунктом 4 статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Судом встановлено, що позовна заява № б/н від 09 листопада 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" підписана її представником Мельник І.А., яка діяла на підставі довіреності без надання доказів на підтвердження того, що остання має статус адвоката.

З огляду на наведене вище, оскільки до матеріалів позовної заяви № б/н від 09 листопада 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" не додано доказів на підтвердження того, що юрисконсульт Мельник І.А. у даній справі має право відповідно до закону представляти Товариство з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" у якості представника за довіреністю як адвокат або в порядку самопредставництва, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що вище згаданий позов підписано особою, яка має право її підписувати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Отже, зважаючи на викладені обставини, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" до відповідача - 2 Фірма Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH) в особі представника за довіреністю Савонік Наталії Ігорівни за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліський Стандарт" про визнання недійсними договорів та заяви про зміну предмету позову підписаних юрисконсультом Мельник І.А. - без розгляду, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 908/592/19 від 23 листопада 2020 року.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 226 ГПК України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Суд роз`яснює Товариству з обмеженою відповідальністю "Голденкерн", що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду.

20 листопада 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

23 листопада 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів та призначення експертизи.

20 листопада 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача.

08 грудня 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення у справі.

18 грудня 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення у справі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/895/20, визначено здійснювати розгляд справи за загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05 жовтня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05 жовтня 2020 року відкладено підготовче засідання на 26 жовтня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 жовтня 2020 року відкладено підготовче засідання на 09 листопада 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09 листопада 2020 року прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" до відповідача - 2 Фірма Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH) в особі представника за довіреністю Савонік Наталії Ігорівни за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліський Стандарт" про визнання недійсними договорів до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" до відповідача Фірма Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH) в особі представника за довіреністю Шепелева Дмитра Євгеновича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" про звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності та об`єднати в одне позовне провадження з первісним позовом, розгляд справи № 918/895/20 розпочато спочатку та справу призначено до слухання в підготовчому засіданні на 23 листопада 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23 листопада 2020 року відкладено підготовче засідання на 07 грудня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07 грудня 2020 року відкладено підготовче засідання на 21 грудня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21 грудня 2020 року, зокрема: закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" до відповідача - 2 Фірма Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH) в особі представника за довіреністю Савонік Наталії Ігорівни за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліський Стандарт" про визнання недійсними договорів у справі № 918/895/20 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" до відповідача Фірма Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH) в особі представника за довіреністю Шепелева Дмитра Євгеновича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" про звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності; призначено розгляд справи № 918/895/20 до судового розгляду по суті на 29 грудня 2020 р. об 10:00 год.; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефефй-Еко" оригінали документів долучених до позовної заяви.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

16 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" (далі - заставодержатель) та Фірмою Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH) в особі представника за довіреністю Шепелева Дмитра Євгеновича (далі - заставодавець), який діє на підставі Генеральної довіреності, посвідченої 25 лютого 2019 року Др. Вольфгангом Суппаном, Граткорн, Австрія (номер в реєстрі для реєстрації нотаріальних від № 514/2019), апостильованої 26 лютого 2019 року Судом землі у цивільних справах Грац за номером 3 Jv591/19m (далі - генеральна довіреність) укладено договір застави частки у статутному капіталі.

Пунктом 1.1. договору застави визначено, що цей договір забезпечує всі вимоги заставодержателя, які випливають з договору позики (поворотної фінансової допомоги) № 19/12/20-ПФД, який буде укладено "20" грудня 2019 року (а також договорів про внесення змін до нього), надалі - договір позики, між заставодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голденкерн", надалі - позичальник.

Заставодавець в забезпечення виконання зобов`язання, що випливає з договору позики, відповідно до п. 1.2. договору застави, передав в заставу заставодержателю Предмет застави, а саме частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський Стандарт", місцезнаходження: 34731, Рівненська обл., Корецький район, село Іванівка, вулиця Центральна, будинок 10-А, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 37344286, на загальну суму 5 000 грн. 00 коп., що складає 50,0 % від розміру статутного капіталу цього товариства (далі - предмет застави).

Предмет застави оцінено сторонами у 5 000 грн. 00 коп. (п. 1.3. договору застави).

30 березня 2020 року за Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" зареєстровано обтяження № 27630915 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Надалі 20 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 19/12/20-ПФД (далі - договір позики) відповідно до п. 1.1. якого за цим договором Товариство з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" надає фінансову допомогу (позику) в розмірі, що обумовлена цим договором, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" зобов`язується повернути таку саму суму грошових коштів в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 3.3. договору позики фінансова допомога вважається наданою Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" Товариству з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" у відповідній частині з моменту перерахування відповідних сум грошових коштів на поточний банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкерн".

На виконання умов договору позики, позивач зазначає, що перерахував Товариств з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" грошові кошти в загальному розмірі 5 890 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями які наявні у матеріалах справи.

Пунктом 5.2. договору позики визначено, що до визначеної пунктом 4.1. цього договору дати Товариство з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" зобов`язане повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" отриману суму грошових коштів в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.1. договору позики фінансова допомога надається на строк до 31 березня 2020 року включно, якщо інше не передбачено цим договором, або іншими договорами між сторонами, які регулюють строк надання фінансової допомоги.

Позивач зазначає, що додаткових угод на продовження строку повернення позики між сторонами не укладалось, поворотна фінансова допомога не повернута.

Загальний розмір заборгованості по договору позики становить 5 890 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.1. договору застави, позивач має право на одержання задоволення своїх вимог за договором позики (у тому числі і до строку виконання зобов`язання, передбаченого договором позики) з вартості предмету застави (за його рахунок) переважно перед іншими кредиторами заставодавця, у випадках, передбачених цим договором, договором позики, у разі оголошення заставодавця банкрутом, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави, в тому числі до настання терміну виконання зобов`язання, у разі порушення зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством України, та отримати задоволення своїх вимог з вартості предмету застави.

Відповідно до п. 4.1.1. договору застави за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свої вимоги за зобов`язанням, яке випливає з договору позики, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи суму позики, відсотки, пені, штрафи у розмірі та у випадках передбачених договором позики, а також всі інші вимоги заставодержателя, які можуть бути задоволені із вартості предмета застави згідно з чинним законодавством України, включаючи вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням зобов`язання, що випливає з договору позики та (або) порушенням зобов`язань заставодавця за цим договором, а також всіх витрат, понесених заставодержателем у зв`язку із реалізацією його прав за цим договором, у тому числі у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет застави та його наступною реалізацією.

Згідно п. 4.2.1. договору застави заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави втому числі: якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання (або його частини), забезпеченого заставою, воно не буде виконано належним чином; порушення будь-якої з вимог цього договору; в інших випадках, передбачених цим договором, договором позики та чинним законодавством України.

При настанні хоча б однієї із обставин, вказаних в п. 4.2.1. цього договору заставодержатель має право за своїм вибором звернути стягнення на предмет застави (п. 4.3.1. договору застави).

Пунктом 4.3.2. договору застави визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або в позасудовому порядку на підставі цього договору. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет застави не позбавляє права заставодержателя звернутися до суду.

Станом на дату подачі позову заборгованість третьої особи перед позивачем у зв`язку із не належним виконанням умов договору поворотної фінансової допомоги становить 6 379 348 грн. 60 коп.

Таким чином, оскільки строк виконання забезпечених заставою зобов`язань настав 31 березня 2020 року, а третя особа своїх зобов`язань не виконала, позивач зазначає, що набув право звернути стягнення на предмет застави, шляхом визнання права власності на предмет застави.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом до суду та є предметом спору у даній справі.

Джерела права й акти їх застосування.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Застава це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ст. 1 Закону України Про заставу).

Статтею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 ЦК України).

Статтею 3 Закону України Про заставу визначено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 ЦК України).

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 590 ЦК України).

Стаття 19 Закону України Про заставу передбачає, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором (абз. 1 ст. 20 Закону України Про заставу).

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (абз. 6 ст. 20 Закону України Про заставу).

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" вбачається, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Особливості звернення стягнення на об`єкт права довірчої власності встановлюються законом.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Статтею 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме: обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Повідомлення повинно містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Згідно до ч. 2 ст. 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Аргументуючи позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання третьою особою умов договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № 19/12/20-ПДФ від 20 грудня 2019 року, що забезпечений договором застави частки у статутному капіталі № б/н від 16 грудня 2020 року.

В якості доказів вказаних обставини суду надано наступні докази, а саме: копію договору застави від 16 грудня 2019 року; копію договору позики від 20 грудня 2020 року; копію відомостей з ЄДР про Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліський стандарт"; платіжне доручення № 1831 від 20 грудня 2019 року; платіжне доручення № 2057 від 26 грудня 2019 року; платіжне доручення № 2083 від 26 грудня 2019 року; платіжне доручення № 2107 від 27 грудня 2019 року; платіжне доручення № 2149 від 17 січня 2020 року; платіжне доручення № 2163 від 20 січня 2020 року; платіжне доручення № 2293 від 20 лютого 2020 року; платіжне доручення № 2383 від 11 березня 2020 року; платіжне доручення №2449 від 01 квітня 2020 року; платіжне доручення № 2488 від 06 квітня 2020 року; платіжне доручення № 2489 від 06 квітня 2020 року; копію витягу з ДРОРМ від 30 березня 2020 року.

На підставі вказаних доказів судом встановлено, а саме: факт виникнення між сторонами договірних відносин по договору поворотної фінансової допомоги; факт виникнення між сторонами договірних відносин по договору застави частки у статутному капіталі; право підписання ОСОБА_11 правочинів від імені Фірми Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH); факт неналежного виконання третьою особою договірних зобов`язань по оплаті за договором поворотної фінансової допомоги; факт виникнення основної заборгованості та нарахування штрафних санкцій; факт виникнення у позивача права звернення стягнення на предмет застави.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відповідач володіє часткою в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський стандарт" (код ЄДРПОУ 37344286, місцезнаходження: 34731, Рівненська обл., Корецький р-н, с. Іванівка, вул. Центральна, буд. 10-А) в розмірі 5 000 грн. 00 коп., що становить 50% статутного капіталу.

Відповідно до довіреності ОСОБА_11 (дія до 31 грудня 2027 року) уповноважено представляти інтереси відповідача у будь-яких органах влади, а також перед будь-якими третіми особами на території України. Для представництва інтересів відповідача Шепелев Д.Є. наділений усіма належними останньому правами, зокрема: вчиняти від імені відповідача правочини, вчиняти будь-які дії, направлені на набуття у власність будь-якого майна чи прав та розпорядження майном чи правами.

У відповідності з п. 8 вказаної довіреності ОСОБА_11 має право розпоряджатись без обмежень корпоративними правами юридичних осіб, відмовлятись від корпоративних прав.

Отже, матеріалами справи стверджено право ОСОБА_11 укладати првочини від імені Фірми Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH).

Судом встановлено, що на час розгляду справи договір застави частки у статутному капіталі № б/н від 16 грудня 2019 року та договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № 19/12/20-ПДВ від 20 грудня 2020 року є чинними, доказів протилежного відповідачем та третьою особою суду не надано.

Суд зазначає, що 30 березня 2020 року за Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" зареєстровано обтяження № 27630915 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом № 65473065 від 30 березня 2020 року.

Відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних доручень, сума наданої позивачем для третьої особи поворотної фінансової допомоги становить 5 890 000 грн. 00 коп.

Вказані обставини відповідачем та третьою особою не спростовано.

Окрім того, позивачем у зв`язку із неналежним виконанням третьою особою договірних зобов`язань на підставі п. 4.1. договору позики та ст. 625 ЦК України нараховано 370 724 грн. 93 коп. - пені, 77 393 грн. 67 коп. - 3 % річних та 41 230 грн. 00 коп. - інфляційних втрат.

Суд здійснивши власний розрахунок за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що позивачем вірно нараховано суму пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Отже, зважаючи на викладене, судом встановлено, що загальний борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" по договору позики становить 6 373 348 грн. 60 коп.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні в розумінні ст. ст. 74-78 ГПК України будь-які докази повернення третьою особою у повному обсязі наданої позивачем поворотної фінансової допомоги.

Таким чином, оскільки позичальником (третьою особою) не виконано зобов`язання з повернення позики за договором, внаслідок чого у позивача в силу приписів ст. 19 Закону України "Про заставу" та ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та положень договору застави виникло право звернути стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності на визначене майно за позивачем.

Отже, з правовою позицією та аргументами позивача суд погоджується та приймає останні.

Щодо тверджень відповідача, на які останній посилається як на підставу своїх заперечень, суд зазначає наступне.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що договір застави підроблений. Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній вирок суду в кримінальному провадженні, який би набрав законної сили щодо факту вчинення кримінального правопорушення посадовими або іншими особами у зв`язку із підробленням документів - тобто відсутній належний та допустимий доказ, який може підтверджувати такі обставини підробки.

Отже, відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України, відповідачем не доведено обставини фальсифікації документів.

Окрім того, доводи відповідача, що підписант договору застави з боку відповідача ОСОБА_11 не підписував договору застави, суд оцінює критично.

Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин, не надано жодного доказу та не наведено будь-яких аргументів, які ставили б під сумнів підписання договору застави саме цією особою.

Зокрема, в поданих заявах ОСОБА_11 від 28 вересня 2020 року відсутнє твердження про те, що останнім не підписувався договір застави частки від 16 грудня 2019 року.

Стосовно тверджень про відсутність повноважень у ОСОБА_11 , слід зазначити, що обставини про відкликання довіреності, які зазначені ОСОБА_11 у заявах від 28 вересня 2020 року, суперечить раніше зробленій спільній з іншим учасником відповідача ОСОБА_12 нотаріальній заяві від 15 липня 2020 року, у якій ОСОБА_11 та ОСОБА_12 заявили та стверджували наступне:

- в період з 15 грудня 2019 року по сьогоднішній день збори учасників (власників) Фірми Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH) не проводились, про скликання таких зборів нас не повідомляли;

- в період з 15 грудня 2019 року по сьогоднішній день збори учасників (власників) Фірми Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH) не приймали рішень про відкликання (скасування) виданої на ім`я Шепелева Дмитра Євгеновича Генеральної довіреності, посвідченої 25.02.2019 року Др. Вольфгангом Суппаном, Граткорн, Австрія (номер в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій 514/2019), апостильованої 26 лютого 2019 року Судом землі у цивільних справах Грац за номером 3 Jv 591/19т;

- в період з 15 грудня 2019 року по сьогоднішній день збори учасників (власників) Фірми Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH) не приймали рішень про видачу від імені Фірми Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH) довіреностей на будь - яких третіх осіб, та не уповноважували ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , на здійснення представництва та вчинення будь-яких дій від імені Фірми Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH).

Суд зазначає, що вказані обставини суперечать заяв ОСОБА_11 від 28 вересня 2020 року обставинам, які повідомлені останнім та ОСОБА_12 у заяві, яка зроблена раніше - 15 липня 2020 року. Посилання відповідача на заяву ОСОБА_11 від 28 вересня 2020 року суд вважає безпідставними. До того ж, у цій заяві ОСОБА_11 зазначає, що довідався про скасування довіреності 13 березня 2020 року тобто через 3 місяці після укладення спірного договору.

Суд зазначає, що укладення договору застави частки є передумовою укладення договору позики, на забезпечення якого укладено договір застави, та передумовою перерахування коштів по договору застави.

Після укладення договору застави, 23 грудня 2019 року в м. Києві, між ОСОБА_21 та всіма учасниками Фірми Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH) підписано меморандум, в якому також погоджено перерахування позики на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" (п. 9 меморандуму). При цьому, жодним учасником відповідача чи керівником відповідача ОСОБА_22 , не повідомлялось про відкликання довіреності, виданої на ім`я Шепелева Д.Є. В той же ж час повідомлено, що представляти інтереси відповідача в подальшому буде також ОСОБА_11 , оскільки після укладення меморандуму проводився комплексний аудит (п. 6 та п. 8 меморандуму).

Разом з тим, на момент укладення договору застави від 16 грудня 2019 року довіреність скасована не була, а ОСОБА_11 у заяві від 28 вересня 2020 року реєстровий № 81 підтвердив, що станом на 16 грудня 2019 року останній був єдиним представником відповідача в Україні. Цією довіреністю крім іншого визначено, що ОСОБА_11 видано до 31 грудня 2027 року Генеральну й Необмежену Довіреність представляти інтереси перед будь-якими третіми особами на території України.

Згідно з частиною першою статті 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення.

При цьому, особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність (частина друга статті 249 ЦК України).

Окрім того, слід зазначити, що довіреність видана на ОСОБА_11 була чинна до 17 грудня 2019 року, тобто, в будь-якому випадку остання чинна на момент укладання договору - 16 грудня 2019 року.

Частиною третьою статті 249 ЦК України передбачено, що права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Стаття 249 ЦК України не містить чіткого порядку повідомлення про припинення дії довіреності, проте, під час вирішення даної справи варто враховувати, що керівник Фірми Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH) після припинення довіреності не діяла у спосіб, передбачений частиною другою статті 249 ЦК України, взагалі не повідомила про це представника будь-яким способом, а також відомих їй третіх осіб (зокрема сторону меморандуму та договору застави частки), для представництва, перед якими була видана довіреність та не надала відповідних доказів про такі дії, що є її процесуальним обов`язком згідно зі статтею ГПК України. (аналогічний висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 03 червня 2020 року у справі № 552/856/18).

Щодо аргументів відповідача про нібито відсутність у представника відповідача повноважень на укладення договору застави варто зазначити, що вказане суперечить самій довіреності, а довіреністю визначено наступне:

"Для представництва інтересів Фірми Представник наділений усіма належними Фірмі правами, зокрема: 2) вчиняти від імені Фірми правочини, узгоджувати умови, укладати, виконувати, контролювати виконання та розривати від імені Фірми будь-які договори, угоди, контракти без будь-яких обмежень в тому числі щодо придбання, відчуження будь - якого майна, майнових чи немайнових прав, надання чи отримання послуг, виконання чи замовлення робіт, отримання чи надання коштів тощо, включаючи зовнішньоекономічні договори (контракти), ті, що підлягають нотаріальному посвідченню, державній реєстрації тощо; 5) вчиняти будь-які дії, направлені на набуття у власність будь-якого майна чи прав та розпорядженням майном чи правами; 8) розпоряджатись без обмежень корпоративними правами юридичних осіб, відмовлятись від корпоративних прав".

Твердження відповідача про те, що у договорі відсутні умови про розмір забезпечення заставою таких вимог суперечить наявному у матеріалах справи договору застави, де в п. 1.1. якого чітко визначено, що "Цей Договір забезпечує всі вимоги Заставодержателя, які випливають з договору позики (поворотної фінансової допомоги) № 19/12/20-ПФД, який буде укладено "20" грудня 2019 року (а також договорів про внесення змін до нього), надалі - договір позики, між заставодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голденкерн".

Пунктом 5.1. договору застави також передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до виконання в повному обсязі забезпеченого заставою зобов`язання та/або всіх зобов`язань заставодавця за цим договором.

Крім того, відповідач також зазначає, що у витязі з ДРОРМ № 65473035 від 30 березня 2020 року вказано, що строк виконання зобов`язання становить 27 квітня 2020 року, а термін дії 30 березня 2025 року, а тому дані строки є іншими, ніж ті, що стали підставою для реєстрації приватного обтяження рухомого майна приватним нотаріусом Мороз О.А.

Суд зазначає, що вказаний термін дії обтяження встановлений Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а саме ст. 44, якою визначено наступне: записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження. Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків".

Отже, зважаючи на вищевикладене, суд зазначає, що обтяження діє протягом 5 років з моменту його внесення, якщо обтяження не буде припинено або продовжено. Підставою для припинення обтяження може бути виключно виконання забезпеченого зобов`язання.

Суд зазначає, що оскільки заяву подано 30 березня 2020 року, термін його дії до 30 березня 2025 року.

Крім того, згідно ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача, тобто позивача.

До того ж, у відповідності з ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Разом з тим, в даній справі предметом доказування є встановлення обставин, які свідчать про наявність підстав для звернення стягнення на предмет застави. Однак, вказані обставини не стосуються предмету доказування, оскільки в даній справі відсутня вимога про визнання запису про обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна неправомірним та не мають значення для розгляду справи.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що станом на час розгляду справи докази повернення третьою особою наданої позивачем поворотної фінансової допомоги відсутні.

Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" отримало грошові кошти та не повернуло останні, договір застави частки укладено на забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" і жодним чином не обмежує права останнього здійснювати діяльність та повернути отримані від позивача кошти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" вживає будь яких заходів для повернення коштів та виконання своїх зобов`язань.

Тверджень відповідача про те, що позивачем порушено визначену у Законі України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" процедуру звернення стягнення на предмет застави, суд оцінює критично зважаючи на таке.

З аналізу статей Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" зазначених судом у пункті "Джерела права й акти їх застосування", вбачається, що згаданий закон розрізняє декілька процедур звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме: на підставі рішення суду; виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом; в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

В даному випадку позивач обрав процедуру звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме звернення до суду з подальшим ухваленням рішення про звернення стягнення на предмет застави.

Відповідач в якості своїх заперечень послався на норми Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", які регулюють процедуру звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку.

Суд зазначає, що судовий порядок звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень") не передбачає обов`язку обтяжувача (позивача) до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження та виникнення права звернення після спливу 30-денного строку.

Отже, зважаючи на вказані обставини, твердження відповідача про те, що позивачем порушено процедуру звернення стягнення на предмет застави суд не приймає.

Відповідач у відзиві на позовну заяву також послався на розділ 6 статуту Фірми Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH), відповідно до якого керівники зобов`язуються отримувати згоду загальних зборів учасників на всі надзвичайні комерційні операції, які входять за рамки нормального ведення справ товариства. Відповідач стверджує, що довіреність видана на ОСОБА_11 повинна узгоджуватися з основним документом товариства, а саме статутом, в якому є відповідне застереження щодо комерційних операцій, які виходять за рамки нормального ведення справ товариства.

З вказаними твердженнями відповідача, суд не погоджується зважаючи на наступні обставини.

Статут не визначає які операції є надзвичайними комерційними операціями та виходять за межі нормального ведення справ, а відповідачем не надано доказів таких обставин.

Як вбачається з матеріалів справи Фірма Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH) є власником Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" (частка в статутному капіталі - 99%, підконтрольна частка - 1%).

23 грудня 2019 року в м. Києві між ОСОБА_21 та всіма учасниками Фірми Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH) підписано меморандум, в якому погоджено перерахування позики на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" (п. 9 меморандуму). Як вбачається з вказаного меморандуму жодним учасником Фірми Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH) не заперечено перерахування позики.

Отже, з вказаного вбачається, що усі учасники Фірми Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH) обізнані про намір укласти договір застави частки у статутному капіталі з метою забезпечення вище вказаної позики. Відповідні заперечення учасників Фірми Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH) щодо укладення ОСОБА_11 договору застави, з посиланням на п. 6 статуту відповідач, в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, суд зазначає, що договір застави частки в статутному капіталі на час розгляду справи є чинним, а тому відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим до виконання.

Отже, зважаючи на викладені вище обставини з правовою позицією та аргументами відповідача суд не погоджується та не приймає останні.

Аргументам та твердженням третьої особи судом оцінка не надавалась, оскільки останній своїх письмових заперечень до суду не подав.

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому приходить до висновку про їх задоволення.

Докази відхилені судом.

Суд докази надані позивачем не відхиляє, а на їх підставі встановлює факт виникнення у сторін зобов`язань.

Порушені права та інтереси позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Невиконання третьою особою зобов`язання відповідно до договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики), порушило інтереси позивача, які полягають у несвоєчасному отриманні оплати по вказаному договору та обумовлює настання передбачених законом правових наслідків у звернення стягнення на предмет застави відповідно до укладеного договору застави, відтак позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 2 102 грн. 00 коп.

У зв`язку із задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, які призвели до необхідності позивача звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 2 102 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" до відповідача - 2 Фірма Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH) в особі представника за довіреністю Савонік Наталії Ігорівни за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліський Стандарт" про визнання недійсними договорів та заяву про зміну предмету позову підписані юрисконсультом ОСОБА_23 залишити без розгляду.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" до відповідача Фірма Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH) в особі представника за довіреністю Шепелева Дмитра Євгеновича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" про звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності - задовольнити.

3. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 6, корп. 9, код. 36939091) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" за договором поворотної фінансової допомоги № 19/12/20-ПФД від 20 грудня 2019 року в розмірі 6 379 348 (шість мільйонів триста сімдесят дев`ять тисяч триста сорок вісім) 60 коп., звернути стягнення на предмет застави: частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський Стандарт" (місцезнаходження: 34731, Рівненська обл., Корецький район, село Іванівка, Вулиця Центральна, будинок 10-А, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 37344286) в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) 00 коп., що складає 50,0 (п`ятдесят цілих нуль десятих) % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський Стандарт" (34731, Рівненська обл., Корецький р-н., с. Іванівка, вул. Центральна, буд. 10-а, код. 37344286), яка належить Фірмі Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH) (юридична особа створена за законодавством Республіки Австрія, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) шляхом визнання права власності на зазначене майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" (код ЄДРПОУ 42414840, місцезнаходження; 11772, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н., с. Броники, вулиця Шосейна, буд. 5-А) за визначеною сторонами вартістю предмету застави 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Фірми Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH) в особі представника за довіреністю Шепелева Дмитра Євгеновича ( АДРЕСА_2 , код. НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" (11772, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н., с. Броники, вул. Шосейна, буд. 5-а, код. 42414840) 2 102 (дві тисячі сто два) грн. 00 коп. судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31 грудня 2020 року.

Суддя Войтюк В.Р.