Справа № 947/27616/20

Провадження № 6/947/569/20

УХВАЛА

14.12.2020

Київський районний суд м. Одеси

У складі головуючого судді Луняченка В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про встановлення порядку виконання рішення Київського районного суду м.Одеси від 17.08.2010 у справі №2-2119/10,-

ВСТАНОВИВ:

29.09.2020 року Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. звернувся до суду з поданням про встановлення способу та порядку виконання рішення суду, в якому просить встановити порядок виконання рішення рішення Київського районного суду м.Одеси від 17.08.2010 у справі № 2-2119/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом шляхом надання дозволу на примусову реалізацію ( продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника- ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ), а саме трикімнатної квартири, загальною площею 62,9 кв.м,. житловою площею 37,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстрований малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Відповідно до ч.2ст.439 ЦПК Українисуд розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Згідно заяви представника заявника адвоката Зауліної О.Г., поданої до суду адвокат підтримує заявлене ОСОБА_5 подання просить його задовольнити та розглянути в його присутності.

Представником стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» також надано до суду заяву про розгляд подання за їх відсутністю, в якій просять подання задовольнити.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича перебуває зведене виконавче провадження № 57170126, до складу якого входять; виконавчий лист № 2-2119/2010, виданий Київським районним судом міста Одеси 23.09.2010 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ „Райффайзен банк Аваль» заборгованість за кредитом на загальну суму 35561, 13 доларів США, еквівалент 271331, 42 грн. та складається з: заборгованості за кредитом 28468, 8 дол. США, що становить 217216, 94 грн.; заборгованості за відсотками 452, 77 доларів США, що становить 3454, 64 грн.; заборгованість за простроченими відсотками 494, 46 долари США, що становить 3772, 73 грн.; заборгованості за пенею 6145, 10 доларів США, що становить 46887, 11 грн.; виконавчий лист № 2-1878/10, виданий Київським районним судом міста Одеси 29.09.2010 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі АТ "Райффайзен Банк Аваль" судові витрати: судовий збір у розмірі 661, 50 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60 грн., всього 721, 5 грн.; виконавчий лист № 2-1878/10 р., виданий Київським районним судом міста Одеси 29.09.2010 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитом в загальній сумі 17 222, 36 дол. США, що за курсом НБУ (станом на 02.10.2009 р. 1 дол. США=7,6865 грн.) становить 132 379,67 грн. та складається з: - заборгованості за кредитом 13 494, 59 дол. США, що становить 103 726, 17 грн; -заборгованості за відсотками 221,83 дол. США, що становить 1 705, 1 грн.; - заборгованість за простроченими відсотками 1 855, 44 дол. СШІА, що становить 14 261, 84 грн.; - пеня 1 650, 50 дол. США, що становить 12 686, 57 грн.

06.09.2018, 07.09.2019, 30.01.2019 приватним виконавцем винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № 57162980, №57167225, №58242096 з примусового виконання вищезазначених виконавчих документів, які були надіслані сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення 06.09.2018 року за вих. № 618, 07.09.2018 року за вих. №624, 30.01.2019 року за вих. №160.

06.09.2018 року та 30.01.2019 року приватним виконавцем винесені постанови про арешт майна та коштів боржника, якими було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів, що знаходяться на всіх рахунках боржника ОСОБА_1 . Відомості про арешт рухомого та нерухомого майна боржника було внесено до відповідних державних реєстрів.

Боржник ОСОБА_1 жодного разу не намагався сплатити заборгованість за кредитом або вчинити інші дії спрямовані на добровільне (самостійне) виконання виконавчих документів, що підтверджується матеріалами зведеного виконавчого провадження.

Для погашення заборгованості за вищезазначеними виконавчими документами, в зв`язку із відсутністю (недостатністю) у боржника грошових коштів та іншого майна, стягнення може бути звернено на трикімнатну квартиру, загальною площею 62,9 кв.м., житловою площею 37,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності боржнику - ОСОБА_1 . Разом з цим, в квартирі за вищевказаною адресою зареєстрований малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповіддю Департаменту надання адміністративних послуг від 11.06.2020 року за вих. № 2049/01-02-10.

Згідно пункту 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається виключно при особистому звернені батьків дітей, опікунів або піклувальників.

Підпунктом 4 абзацу З пункту З розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2831/5 передбачено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

Вищевказані обставини ускладнюють виконання судових рішень, які набрали законної сили, адже, в матеріалах зведеного виконавчого провадження відсутній дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, що зумовило звернення приватного виконавця до суду з відповідним поданням для вирішення питання про примусову реалізацію нерухомого майна боржника право користування яким мають діти.

Закон України «Про виконавче провадження» в розділі VII визначає загальний порядок звернення стягнення на майно боржника, в г тому числі і на нерухоме майно. Зокрема, приписами статей 50, 51 цього Закону визначений порядок звернення стягнення на нерухоме майно, в тому числі яке є предметом застави (іпотеки). Частиною 7 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Відповідно, звернення стягнення на нерухоме майно боржника, як предмета іпотеки в порядку примусового виконання чітко визначено статтями 41-49 Закону України «Про іпотеку».

При цьому ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Законом України «Про іпотеку» не передбачено обов`язку виконавця на отримання дозволу органу опіки та піклування на здійснення відчуження нерухомого майна боржника, право власності на яке або право користування яким мають діти, та реалізація такого майна не ставиться в залежність від отримання/неотримання такого дозволу.

Це обумовлено тим, що звернення стягнення на нерухоме майно боржника здійснюється в примусовому порядку як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тобто майно, на яке звертається стягнення у виконавчому провадженні реалізується без волевиявлення власника майна (боржника), або осіб, які мають право на користування цим майном, в тому числі і дітей. Таке правило застосовується як до звернення стягнення (реалізації) нерухомого майна, у порядку статей 50, 51 Закону України «Про виконавче провадження», так і щодо реалізації майна, яке вилучається у боржника внаслідок конфіскації, в порядку, передбаченому статтею 62 Закону України «Про виконавче провадження».

Це обумовлено тим, що звернення стягнення на нерухоме майно боржника здійснюється в примусовому порядку як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Крім того, стаття 44 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначає, що згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання. У зв`язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті З ЦК) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6- 2940цс15 зроблено висновок, що правочин, що вчинений стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України: від 16 вересня 2015 року № 6-392цс15, від 30 вересня 2015 року № 6-384цс15, від 16 грудня 2015 року № 6-214цс15, від 20 січня 2016 року № 6-1560цс15, в яких були встановлені подібні правовідносини та постановах Верховного суду у складі колегії суддів судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 681Л 855/15-ц, провадження № 61-13987св18 (ЄДРСРУ № 74777467), від 11 квітня 2018 року у справі № 509/4210/16-ц, провадження № 61-12803св18 (ЄДРСРУ № 73565589) та ін.

Також, в постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-930цс16 зроблено висновок, що при вирішенні справ за позовом в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки необхідно в кожному конкретному випадку: 1) перевіряти в дитини наявність права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного постійного проживання; 2) враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору; 3) з`ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки.

Аналогічний висновок міститься у Постанові Верховного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 756/3020/16-ц, провадження № 61-23392св18.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини З статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Положеннями частин 1, З 435 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно частин 9, 10 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження»визначено заходи примусового виконання рішень.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими правами з метою забезпечення своєчасного та з повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ч.4ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям. Вказані положення стосуються розгляду звернень на вчинення саме правочинів щодо нерухомого майна дитини і не стосуються примусового відчуження майна, оскільки в таких випадках мова йде не про намір зацікавлених осіб розпорядитися майном, а про задоволення прав третіх осіб на нього. При цьому, згідно до преамбулиЗакону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»- цей Закон визначає загальні засади соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію бездомними, особами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбаченихКонституцієюта законодавством України, створює умови для діяльності громадських та благодійних організацій, що працюють у сфері соціального захисту населення.

Згідно пункту 28 Розділу VIII «Звернення стягнення на майно боржника» Інструкції з примусового виконання рішень, що затвердженанаказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5- у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону. У боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого можливо було б здійснити його виконання.

Згідно з частиною першоюст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або змін» способу і порядку виконання.

Відповідно до статті 18 ЦПКК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Як передбачено частиною третьоюстатті 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження»передбачене, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченомуЗаконом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 2-749/1 1/2229 роз`яснив, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленогостаттею 16 ЦК України.

В зв`язку з викладеним з метою реального виконання рішення суду необхідно встановити порядок виконання рішення Київського районного суду м.Одеси від 17.08.2010 у справі № 2-2119/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом шляхом надання дозволу на примусову реалізацію ( продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника- ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ), а саме трикімнатної квартири, загальною площею 62,9 кв.м,. житловою площею 37,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстрований малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Керуючисьст.446 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про встановлення порядку виконання рішення Київського районного суду м.Одеси від 17.08.2010 у справі №2-2119/10- задовольнити.

Встановити порядок виконання рішення Київського районного суду м.Одеси від 17.08.2010 у справі № 2-2119/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом шляхом надання дозволу на примусову реалізацію ( продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника- ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ), а саме трикімнатної квартири, загальною площею 62,9 кв.м,. житловою площею 37,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстрований малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Повну ухвалу суду буде складено протягом п`яти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

У відповідності до вимог ч.1,2 с. 261 ЦПК України ухвали суду , що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Повна ухвала виготовлена судом 21.12.2020 року.

Суддя Луняченко В. О.