ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 р.Справа № 520/5654/2020Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представника позивача Смірнова Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Старосєльцева О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 04.09.20 року по справі № 520/5654/2020

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області третя особа Чугуївська міська рада Харківської області

про скасування запису з державного реєстру та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Військова частина НОМЕР_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області, третя особа Чугуївська міська рада Харківської області, в якій просив суд:

- скасувати запис № 147 912 000000 28467 про включення відомостей про юридичну особу - військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців, внесений 23.12.2010 року державним реєстратором;

- зобов`язати відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради вчинити дії щодо виключення запису № 147 912 000000 28467 про включення відомостей про юридичну особу - військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців, внесений 23.12.2010 року.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що відповідь від 13.03.2020 року № 03-06-29/7, яка надана у листі державного реєстратора, не відповідає правовим вимогам позивача, оскільки в ЄДР не повинні міститися відомості про військову частину НОМЕР_1 , оскільки вказані відомості становлять державну таємницю.

Рішенням Харківського окружного адміністнративного суду від 04.09.2020 року позов - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що знаходження відомостей в Єдиному державному реєстрі про військову частину НОМЕР_1 є порушенням норм чинного законодавства України. Відповідно до пункту 4 статті 7 розділу III Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань до Єдиного державного реєстру не вносяться відомості, що становлять державну таємницю. Вказує, що організація ведення відомчого обліку юридичних осіб та їх структурних підрозділів Міністерства оборони України та Збройних Сил України з присвоєнням ідентифікаційних кодів Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань цим суб`єктам, що повністю утримуються з державного бюджету, визначена Інструкцією з організації ведення відомчого обліку юридичних осіб та їх структурних підрозділів Міністерства оборони України та Збройних Сил України, що затверджена наказом Міністерства оборони України від 24.01.208 № 24, у разі виконання позивачем вимог якого відбудеться подвійна реєстрація військової частини НОМЕР_1 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, позивач зазначає, що документи для реєстрації в порушення вимог ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» було подано не уповноваженими на те посадовими особами Міністерства оборони України. Також позивач вказує, що Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» не містить будь-якого несудового порядку скасування незаконного реєстраційного запису в Єдиному державному реєстрі, а отже захист прав і законних інтересів позивача може бути здійснено лише в судовому порядку.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , як юридична особа зареєстрована Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області 29.11.1999 року, що підтверджується Свідоцтвом серії НОМЕР_3 . (а.с.9).

У зв`язку з набранням чинності Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV, державним реєстратором Виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області було включено відомості до ЄДР про юридичну особу 23.12.2010 року, реєстраційна дія №1 479 120 00000 28467.

Командиром військової частини НОМЕР_1 було вчинено звернення від 03.03.2020р. № 902 до начальника відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області, в якому останній просив на вимогу Командування Сил підтримки Збройних Сил У країни, скасувати реєстраційний запис № 147 912 000000 28467 про включення відомості про військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, внесений 23.12.2010.

При цьому у вказаному зверненні від 03.03.2020р. № 902 відсутні будь-які додатки.

Відділом державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області було вчинено письмову відповідь-відмову від 13.03.2020р. №03-06-29/7, в якій зокрема, зазначено, що такої дії, як скасування державної реєстрації Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осі підприємців та громадських формувань» не передбачено. Чинним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» не передбачено скасування реєстраційних дій у ЄДРПОУ на підставі листів юридичних осіб. Згадувана Вимога Командування Сил підтримки Збройних Сил України у розумінні ч.4 ст.17, ч.1 ст.25 Закону № «Про державну реєстрацію» не є таким документом, та не свідчить про настання змін у статусі юридичної особи ВЧ НОМЕР_1 . Вказано, що військовою частиною не надано жодних документів з переліку, передбаченого частини 4 статті 17 Закону № 755-ІУ, які у відповідності до ч.1 ст.25 цього Закону є підставою для внесення змін про юридичну особу ВЧ НОМЕР_1 у вигляді скасування запису.

Вважаючи, що вказаний реєстраційний запис про включення відомостей про Військову частину НОМЕР_1 № 1 479 120 0000 повинен бути виключений, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоаоленні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення прав та інтересів заявника у публічно-правових відносинах не знайшов своє підтвердження, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 3 Закону № 755-IV (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з частиною 1 статті 9 вказаного Закону № 755-IV, відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: 1) відповідних заяв про державну реєстрацію; 2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; 3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

Відповідно до ч.4 ст. 10 вказаного Закону, відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Згідно ч.1 ст. 11 Закону № 755-IV, відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону № 755-IV, відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Харківського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про зобов`язання відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області скасувати реєстраційний запис № 1 479 120 0000 028467 про включення відомостей про Військову частину НОМЕР_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, внесений 23.12.2010 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 р. по справі № 820/4185/18 залишено без задоволення адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) до відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Старонікольська, буд. 35а) про зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2018р. апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 року по справі № 820/4185/18 залишено без змін.

У зазначеній постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2018р., зокрема, вказано, що: "Матеріали справи свідчать, що реєстраційна дія з державної реєстрації включення проводилась на підставі реєстраційної картки про включення відомостей про юридичну особу (форма 6), яка була підписана особисто керівником ОСОБА_1 та подана уповноваженою особою ОСОБА_2 , згідно довіреності №141 від 22.12.2010р.

Крім того, 28 лютого 2012 року для підтвердження відомостей про юридичну особу, за нормами законодавства, що діяло на той час, було подано ОСОБА_3 за довіреністю підписаною особисто керівником юридичної особи Резуненко О.А. реєстраційну картку форми №6 підписану особисто ОСОБА_1 . Також, 22 травня 2013 року за іншою довіреністю, виданою Резуненко О.А. представником юридичної особи ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 Поповим О.О. було подано реєстраційну картку форми №6, для підтвердження відомостей про юридичну особу.

У 2014 році у зв`язку із змінами законодавства, пов`язаними із переходом на нову класифікацію видів економічної діяльності представником юридичної особи ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 Поповим О.О. за дорученням, підписаним командиром військової частини ОСОБА_1 було подано 4 жовтня 2014 року реєстраційну картку про внесення змін відомостей про юридичну особу, за формою №4, підписана особисто ОСОБА_1 .

Отже, проведення всіх чотирьох зазначених вище реєстраційних дій стосовно Військової частини НОМЕР_1 здійснювались державними реєстраторами на підставі наданих уповноваженими представниками позивача документів, передбачених ст. 17 Закону № 755-IV, а саме: реєстраційних карток про включення відомостей про юридичну особу форми № 6-включення, форми № 4 документів, що засвідчує повноваження уповноваженого представника юридичної особи (довіреності, підписані командиром ВЧ Резуненко О.А. ), повідомлень про підтвердження відомостей про юридичну особу (а.с. 64 - 96).

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що в порушення вимог ч. 1 ст. 24 Закону № 755-IV, вказані особи не були уповноважені Міністерством оборони України на подання документів для реєстрації військової частини, що є підставою для скасування відповідних реєстраційних дій, колегія суддів відхиляє, оскільки ст. 24 Закону № 755-IV регулює подання документів для проведення державної реєстрації юридичної особи, натомість у даному випадку здійснено реєстраційні дії про включення до ЄДР відомостей про вже зареєстровану юридичну особу, а тому у спірних правовідносинах підлягає застосуванню ст. 17 Закону № 755-IV, яка передбачає надання державному реєстратору документів юридичними особами відносно яких здійснюється реєстраційна дія.

Колегія суддів зазначає, що порядок реєстрації військових частин врегульовано Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" від 21 вересня 1999 року № 1076-XIV (далі - Закон № 1076-XIV) та Порядком про затвердження Порядку реєстрації військових частин як суб`єктів господарської діяльності у Збройних Силах України, затвердженого постановою КМУ 03.05.2000 № 749 (далі - Порядок № 749).

Відповідно до ст. 4 Закону № 1076-XIV, порядок реєстрації військових частин як суб`єктів господарської діяльності у Збройних Силах України визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2,4 Порядку № 749, реєстрації підлягають військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил (далі - військові частини), які здійснюють господарську діяльність з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності, шляхом включення до реєстру військових частин як суб`єктів господарської діяльності (далі - реєстр).

Пунктом 4 постанови № 749 передбачено, що рішення про включення військової частини до реєстру або про відмову у реєстрації приймається на підставі подання про реєстрацію військової частини як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах за зразком згідно з додатком 1, до якого додаються: реєстраційна картка військової частини як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах за зразком згідно з додатком 2; довідка про включення військової частини до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що до реєстру військових частин як суб`єктів господарської діяльності у встановленому порядку та з дотриманням певної процедури включаються ті військові частини, які здійснюють господарську діяльність з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ.

При цьому, для реєстрації військової частини згідно з Порядком № 749, вона вже має бути зареєстрована як юридична особа із включенням відомостей до ЄДРПОУ.

Отже, включення військової частини до реєстру військових частин як суб`єктів господарської діяльності МО України згідно Порядку № 749 є вторинною дією, якій передує реєстрація (в даному випадку, військової частини) та включення військової частини до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що наразі в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про організацію (види діяльності) та дислокацію (юридична адреса) Військової частини НОМЕР_1 , що суперечить ч.1 ст. 8 Закону України "Про державну таємницю", оскільки такі відомості становлять державну таємницю, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону № 755-IV, до Єдиного державного реєстру не вносяться відомості, що становлять державну таємницю.

Певна інформація у сфері оборони може бути віднесена до державної таємниці, але це здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про державну таємницю" від 21.01.1994 року № 3855-ХІІ (далі - Закон № 3855-ХІІ), який передбачає певну процедуру віднесення інформації до державної таємниці шляхом прийняття державним експертом з питань таємниць рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього.

Тому вирішувати питання про те, які відомості відносяться до державної таємниці має не позивач, а державний експерт з питань таємниць, яким є посадова особа, уповноважена здійснювати відповідно до вимог цього Закону віднесення інформації до державної таємниці у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування. Втручання в діяльність державного експерта з питань таємниць особи, якій за посадою його підпорядковано, не допускається.

Статтею 10 Закону № 3855-ХІІ передбачено, що віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць за його власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи громадян. Державний експерт з питань таємниць відносить інформацію до державної таємниці з питань, прийняття рішень з яких належить до його компетенції згідно з посадою. У разі, якщо прийняття рішення про віднесення інформації до державної таємниці належить до компетенції кількох державних експертів з питань таємниць, воно за ініціативою державних експертів або за пропозицією Служби безпеки України приймається колегіально та ухвалюється простою більшістю голосів. При цьому кожен експерт має право викласти свою думку. Інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, до якого включена ця інформація, чи зміни до нього у порядку, встановленому цим Законом.

Звід відомостей, що становлять державну таємницю, формує Служба безпеки України на підставі рішень державних експертів з питань таємниць. Зазначений Звід та зміни до нього набирають чинності з моменту опублікування в офіційних виданнях України. Зміни до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, вносяться не пізніше трьох місяців з дня одержання Службою безпеки України відповідного рішення державного експерта з питань таємниць (стаття 12 Закону № 3855-ХІІ).

Згідно з положеннями статті 15 Закону України «Про державну таємницю» засекречування матеріальних носіїв інформації здійснюється шляхом надання на підставі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (розгорнутих переліків відомостей, що становлять державну таємницю), відповідному документу, виробу або іншому матеріальному носію інформації грифа секретності посадовою особою, яка готує або створює документ, виріб або інший матеріальний носій інформації. Засекречування документів здійснюється лише в частині відомостей, що становлять державну таємницю. У разі подання запиту на документ, частина якого засекречена, доступ до такого документа забезпечується в частині, що не засекречена.

Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що забезпечення охорони державної таємниці покладається на керівників відповідних органів. При цьому, у разі віднесення конкретної інформації до державної таємниці, у тому числі на підставі Зводу відомостей, така інформація, носії інформації підлягають засекречуванню у встановленому порядку. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року справа №820/4603/18 адміністративне провадження №К/9901/67867/18.

Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено перелік документів, які подаються юридичною особою для державної реєстрації створення, припинення юридичної особи, внесення змін до відомостей про юридичну особу у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, виділу юридичної особи, припинення юридичної особи в результаті її реорганізації або ліквідації. Разом з тим, такої дії, як скасування державної реєстрації Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» не передбачено.

Колегія суддів також враховує, що зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними у матеріалах справи доказами, вбачається, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ( а.с. 56-58) зазначені види діяльності позивача : 16.10 лісопильне та стругальне виробництво; 16.23 виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 16.24 виробництво дерев`яної тари; 16.29 виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння та деякі інші види господарської діяльності, а також зазначено - 84.22 діяльність у сфері оборони.

Позивач не надав суду доказів внесення до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, таких відомостей як організація (види діяльності) військової частини, її дислокації (юридичної особи) та інших відомостей, які є в ЄДР."

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень при здійсненні реєстраційних дій про включення до ЄДР відомостей про юридичну особу - позивача у справі, а тому відсутність підстав для задоволення позовних вимог військової частини НОМЕР_1 .

Звернення Командира військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2020р. № 902 до начальника відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області, не спростовують та не змінюють висновків суду. Крім того, до вказано звернення не було надано жодних документів.

Таким чином, обставини відсутності порушень при здійсненні реєстраційних дій про включення до ЄДР відомостей про юридичну особу та здійснення запису № 147 912 000000 28467 про включення відомостей про юридичну особу - військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців, внесений 23.12.2010 року вже встановлені в межах справи № 820/4185/18.

Також, колегія суддів, звертає увагу на те, що ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожному гарантовано право на свободу вираження поглядів та одержання інформації.

Зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 року по справі № 520/5654/2020 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 року по справі № 520/5654/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. КононенкоСудді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 30.12.2020 року