ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 р.Справа № 440/4671/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, м. Полтава, повний текст складено 13.07.20 року по справі № 440/4671/19

за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКУ"

про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю),

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКУ", у якому позивач просив заборонити господарську діяльність відповідача з денного догляду за дітьми.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2020р. у задоволенні позовних вимог Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКУ" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що Полтавським окружним адміністративним судом при прийнятті рішення від 24 червня 2020р. по справі №440/4671/19 порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що за результатами санітарно-епідеміологічного розслідування встановлено порушення ТОВ "ДКУ" вимог Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", наявність яких створює загрозу для життя та здоров`я дітей та є підставою для звернення до суду з позовом про повне зупинення господарської діяльності відповідача до усунення виявлених порушень. Просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020р. по справі №440/4671/19 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у ході розгляду справи по суті не доведено належними та достовірними доказами наявності у діяльності ТОВ "ДКУ" порушень вимог чинного законодавства, що свідчили б про наявність підстав для заборони діяльності відповідача на підставі вимог частини п`ятої статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 18.11.2019 на адресу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області надійшов лист від Полтавського міськрайонного відокремленого підрозділу лабораторних досліджень державної установи "Полтавський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" від 18.11.2019 вих.№886, яким повідомлено про виявлення трьох випадків ГГЕК у дітей молодшої групи ТОВ "ДКУ" (а.с. 32).

На цій підставі, наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 18.11.2019 №3676/1-ОД визначено включити в комісію для участі у санітарно-епідеміологічному розслідуванні, яке проводить Полтавський міськрайонний відокремлений підрозділ лабораторних досліджень державної установи "Полтавський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України", з розслідування групового захворювання дітей - в.о. начальника відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Асаул О.М. та у межах повноважень взяти участь у епідрозслідуванні, за результатами якого скласти акт (а.с. 33).

18.11.2019 Полтавським міськрайонним відокремленим підрозділом лабораторних досліджень державної установи "Полтавський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" складено акт санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта, у якому зафіксовано факт захворювання трьох дітей на ГГЕК та на підставі Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" запропоновано відповідачу вжити заходів з метою попередження виникнення захворювань, а також приведення діяльності ТОВ "ДКУ" у відповідність з вимогами чинного законодавства (а.с. 16-20).

19.11.2019 в.о. начальника відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Асаул О.М. складено та вручено директору ТОВ "ДКУ" ОСОБА_1 припис №46, яким приписано відповідачу у строк до 25.11.2019:

- ввести повний комплекс протиепідемічних заходів - організувати медичний нагляд за контактними (дітьми та персоналом), проводити кип`ятіння столового посуду карантинних груп, дезінфекцію приміщень закладу дезінфекційними засобами, що зареєстровані відповідно до вимог Порядку державної реєстрації дезінфекційних засобів;

- ввести систему маркування в закладі - маркувати постільну білизну, горщики (для дітей раннього віку), шафи та рушники, ємності для миття іграшок, спец. одяг персоналу;

- проводити ранкове приймання дітей до закладу із веденням відповідної документації (журнал ранкового прийому та журнал випорожнень (для дітей раннього віку);

- завести необхідну документацію - «Журнал обліку інфекційних захворювань», журнал нагляду за контактними, журнал обліку відпрацьованих годин бактерицидного випромінювача, забезпечити наявність інструкції щодо миття столового посуду та вести температурний лист в холодильному обладнанні;

- забезпечити систему контролю за харчовими продуктами, які надходять в заклад, зокрема забезпечити наявність добових проб харчових продуктів;

- забезпечити в повному обсязі наявність відомостей про медичні огляди всіх працівників закладу, вт. ч. сумісників, негайно; забезпечити заклад в достатній кількості комплектами постільної білизни та організувати режим та умови її прання;

- затвердити примірне меню;

- організувати доставку харчових продуктів до закладу у відповідності до діючих вимог;

- холодильне обладнання в закладі забезпечити засобами для вимірювання температурного режиму;

- з персоналом закладу провести навчання щодо вимог наказу "Про затвердження Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів".

Посилаючись на те, що порушення встановлених законодавством гігієнічних вимог до виробництва та обігу харчових продуктів, створює загрозу для життя та здоров`я дітей, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

За змістом статті 1 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" санітарні та протиепідемічні (профілактичні) заходи - комплекс організаційних, адміністративних, інженерно-технічних, медичних, нормативних, екологічних, ветеринарних та інших заходів, спрямованих на усунення або зменшення шкідливого впливу на людину факторів середовища життєдіяльності, запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб і масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та їх ліквідацію.

У силу абзацу другого частини першої статті 31 названого Закону, систему державної санітарно-епідеміологічної служби України становлять центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Як визначено у абзаці шостому частини першої статті 33 згаданого Закону, основними напрямами діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є: проведення санітарно-епідеміологічних розслідувань захворювань, спричинених інфекційними хворобами, масовими неінфекційними захворюваннями, отруєнь та радіаційних уражень людей і здійснення контролю за усуненням їх причин та умов виникнення і поширення.

У відповідності до абзацу 16 підпункту 2 пункту 4 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби України від 4.08.2017 №647, Головне управління бере участь у проведенні санітарно-епідеміологічних розслідувань, спрямованих на виявлення причин та умов, що призводять до виникнення поширення інфекційних хвороб, у тому числі через харчові продукти, групових та індивідуальних харчових отруєнь, масових неінфекційних захворювань (отруєнь).

За змістом статті 1 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" виробництво - діяльність, пов`язана з виробництвом об`єктів санітарних заходів, у тому числі всі стадії технологічного процесу, а саме первинне виробництво, підготовка, змішування та пов`язані з цим процедури, обробка, наповнення, пакування, переробка, відновлення та інші зміни стану об`єкта; обіг - реалізація та/або зберігання харчових продуктів для цілей реалізації, включаючи пропонування до реалізації та/або іншої форми передачі, реалізації, розповсюдження або будь-яку іншу форму передачі незалежно від її здійснення на платній чи безоплатній основі. Дії, пов`язані з направленням на переробку (зміну призначеного використання), вилучення та/або відкликання, та/або утилізацію харчових продуктів, не вважаються обігом; оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку) - суб`єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об`єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. До операторів ринку належать фізичні особи, якщо вони провадять діяльність з метою або без мети отримання прибутку та займаються виробництвом та/або обігом харчових продуктів або інших об`єктів санітарних заходів. Оператором ринку також вважається агропродовольчий ринок.

Згідно з частиною першою статті 21 названого Закону оператори ринку розробляють, запроваджують та використовують постійно діючі процедури, які базуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках.

А відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 41 згаданого Закону, потужності, на яких здійснюється виробництво та/або обіг харчових продуктів, повинні відповідати таким вимогам: підтримуватися в чистому та робочому стані; бути спланованими, сконструйованими та розміщеними для належного утримання, чищення та/або дезінфекції, запобігання або мінімізації будь-якого забруднення, а також здійснення заходів, необхідних для забезпечення гігієнічних вимог, у тому числі заходів з боротьби із шкідниками, запобігання накопиченню бруду, контакту з токсичними речовинами та матеріалами, забрудненню харчових продуктів, підтримання необхідних температурних режимів.

Згідно з частиною п`ятою статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

За приписами частини сьомої статті 7 названого Закону, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Статтею 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право зокрема: вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків.

Діяльність суб`єкта господарювання, що пов`язана, зокрема, з порушенням вимог законодавства у сфері санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, може бути тимчасово заборонена (зупинена) на підставі рішення адміністративного суду, ухваленого за результатами розгляду позову компетентного органу державного нагляду (контролю) щодо тимчасового зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктом господарювання.

При цьому підставою для звернення до суду з відповідним позовом є акт, складений компетентним державним органом за результатами заходу державного нагляду (контролю).

У цій справі підставою для звернення Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області до суду є акт від 18.11.2019 санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта (розслідування), складений Полтавським міськрайонним відокремленим підрозділом лабораторних досліджень державної установи "Полтавський обласний лабораторний центр МОЗ України" (а.с. 16-20).

Водночас залученою до матеріалів справи копією акта від 23.12.2019 №384 санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта, що складений Полтавським міськрайонним управлінням Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, підтверджено, що ТОВ "ДКУ" виконані вимоги припису від 19.11.2019 №46 та усунуті порушення вимог санітарно-епідеміологічного законодавства, зафіксовані у акті від 18.11.2019 (а.с. 138-139).

Позивачем наведені обставини не спростовані, проти їх достовірності представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не заперечував. Зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ДКУ", порушення встановлені акт від 18.11.2019 усунені.

Отже, відповідачем усунуті порушення вимог чинного законодавства, наявність яких слугувала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Щодо посилань позивача на те, що порушення встановлених законодавством гігієнічних вимог до виробництва та обігу харчових продуктів, створює загрозу життю дітей.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не є виробником харчових продуктів та/або оператором ринку харчових продуктів у розумінні Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів".

Натомість матеріалами справи підтверджено що харчування дітей фактично забезпечувалось ФОП ОСОБА_2 . При цьому замовником харчової продукції в інтересах ТОВ "ДКУ" виступав ФОП ОСОБА_3 з яким відповідачем укладено договір про спільну діяльність від 21.10.2019 №02-211019 (а.с. 36-37, 38-39).

Позивачем проведено епідеміологічне розслідування у закладі громадського харчування, який належить ФОП ОСОБА_2 , результати якого оформлені актом від 18.11.2019 №348 (а.с. 48-74).

Проте обставини наявності порушень вимог чинного законодавства в діяльності ФОП ОСОБА_2 , який є виробником та оператором ринку харчових продуктів у спірних відносинах, не входять до предмета доказування у цій справі.

Щодо посилань позивача на те, що на момент обстеження відповідачем ліцензія на право провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти не надана, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про освіту» заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

Згідно ЗУ «Про дошкільну освіту» Заклад дошкільної освіти здійснює свою діяльність за наявності ліцензії на право провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти, виданої у встановленому законодавством України порядку. У такому закладі забезпечується догляд за дітьми від 1 до 6 (7) років, а також їх розвиток і виховання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти.

Відповідно до Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1187, освітня діяльність у сфері дошкільної освіти - діяльність закладів дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності, фізичної особи - підприємця або структурного підрозділу юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності яких є освітня діяльність за рівнем дошкільної освіти, спрямована на організацію забезпечення та реалізацію освітнього процесу.

Згідно даних Класифікатора видів економічної діяльності, представленого на сайті Державної служби статистики України, дошкільна освіта формує самостійний КВЕД - 85.10 у групі Дошкільна освіта, розділу Освіта, секції Р - Освіта. При цьому діяльність із надання денного догляду за дітьми не включається у діяльність дошкільної освіти.

Денний догляд за дітьми формує самостійний КВЕД - 88.91 у групі Надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання у розділі Надання соціальної допомоги без забезпечення проживання у секції Q - Охорона здоров`я та надання соціальної допомоги.

Колегія суддів зазначає, що видами діяльності ТОВ "ДКУ" за КВЕД-2010 визначено: "Інші види освіти, н.в.і.у." (85.59), "Денний догляд за дітьми" (88.91) (а.с. 41).

Такий вид діяльності, як "Дошкільна освіта", що відповідає коду КВЕД-2010 85.10 відповідачем не обрано.

Таким чином, заклад ТОВ «ДКУ» не здійснює діяльність за рівнем дошкільної освіти, отже не підлягає ліцензуванню.

Крім того, ТОВ «ДКУ» не надає послуги з розвитку і виховання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти, а надає інші послуги в сфері навчання за власними авторськими програмами і методиками.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що заклад ТОВ «ДКУ» не є дошкільним навчальним Закладом в розумінні законодавства України, отже не повинен відповідати вимогам, які розповсюджуються на такий заклад.

З урахуванням зазначеного, доводи позивача стосовно того, що на момент обстеження відповідачем ліцензія на право провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти не надана, є помилковими.

Теж саме стосується й доводів позивача стосовно того, що Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області та/або його структурний підрозділ не погоджував з відповідачем закупівлю або придбання продуктів харчування, оскільки як вже було зазначено вище, ТОВ «ДКУ» не є дошкільним навчальним закладом в розумінні законодавства України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідно до договору між ТОВ «ДКУ» та ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «ДКУ» не бере на себе обов`язків по організації харчування дітей. Організація харчування здійснюється батьками вихованців ТОВ «ДКУ» особисто на підставі укладених договорів, а ТОВ «ДКУ» лише створює умови для споживання дітьми їжі, придбаної батьками, на території свого Закладу.

Позивачем у ході розгляду справи по суті не доведено належними та достовірними доказами наявності у діяльності ТОВ "ДКУ" порушень вимог чинного законодавства, що свідчили б про наявність підстав для заборони діяльності відповідача на підставі вимог частини п`ятої статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Водночас відповідачем спростовані доводи Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, покладені в основу даного позову.

Колегія суддів розглядаючи апеляційну скаргу звертає увагу, що в суді апеляційної інстанції сторони не заперечували факт повного виконання вимог припису від 19.11.2019р., тобто виявлені порушення відповідачем усунено.

Колегія суддів зазначає, що застосування заходів реагування направлене на усунення відповідних порушень та їх припинення.

Оскільки, виявлені Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області порушення ТОВ "ДКУ" усунені, застосування заходів реагування не є можливим, оскільки не відповідають цілям їх застосування.

Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи, беручи до уваги вищенаведені норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо рішення суду в частині стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКУ" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Апеляційна скарга доводів з приводу не правомірності прийняття судом першої інстанції рішення в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКУ" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., не містить.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 року по справі № 440/4671/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.М. ГригоровСудді(підпис) (підпис) І.С. Чалий З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 30.12.2020 року