ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/7537/20

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 13 рішення Державної служби України з надзвичайних ситуацій, оформленого протоколом засідання комісії ДСНС України з призначення і виплати одноразової грошової допомоги від 12 грудня 2019 року №5 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи з 07.02.2019;

- зобов`язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , як інваліду ІІ групи у розмірі 42-місячного грошового забезпечення - інвалідам ІІ групи, відповідно до п. 2 пп.2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 №908.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він проходив службу в органах внутрішніх справ та з 15 червня 1998 року був звільнений в запас за станом здоров`я. В період з 10.05.1986 по 19.05.1986 він у складі Державної пожежної охорони брав безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. З 06.02.2019 Житомирською обласною МСЕК №1 йому первинно було встановлено ІІ групу інвалідності та 80 % втрати професійної працездатності, а експерним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 22.01.2019 №63 встановлено, що його захворювання, пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. З огляду на що, позивач вважає, що відповідно до статті 118 Кодексу цивільного захисту та постанови Кабінету Міністрів від 11.07.2007 №908 "Про затвердження порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту" має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 42-місячного грошового забезпечення, встановленого законом для працездатних осіб. З метою реалізації свого права на отримання вказаної допомоги він звернувся із відповідною заявою та доданими до неї документами до Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Проте, п. 13 рішення Державної служби України з надзвичайних ситуацій, оформленого протоколом засідання комісії ДСНС України з призначення і виплати одноразової грошової допомоги від 12 грудня 2019 року №5, йому було відмовлено з тих підстав, що його було звільнено з органів внутрішніх справ, а тому з питань виплати зазначеної допомоги йому необхідно звертатися до Міністерства внутрішніх справ України. Однак позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області, як структурний підрозділ Державної служби України з надзвичайних ситуацій, є правонаступником Управління пожежної охорони Управління внутрішніх справ Житомирської області, в якому він проходив службу. Враховуючи зазначене, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою від 27 травня 2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

30 червня 2020 року до суду надійшов відзив Державної служби України з надзвичайних ситуацій на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог. Таку позицію відповідач аргументував тим, що чинне законодавство України розмежовує службу цивільного захисту та службу в органах внутрішніх справ як два самостійні види публічної служби. В свою чергу, службу цивільного захисту ОСОБА_1 не проходив, спеціальні звання служби цивільного захисту йому не присвоювалися, переатестування у зв`язку з виведенням Державного департаменту пожежної безпеки зі складу Міністкрства внутрішніх справ України та передачі його до відання Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи по відношенню до нього теж не проводилось, оскільки він на момент звільнення за своїм правовим статусом належав до кола осіб, правовідносини з якими регулювалися нормами спеціального законодавства, яке регулювало порядок проходження особами служби в органах внутрішніх справ. З огляду на зазначене відповідач повідомив, що оскаржуване рішення комісії ДСНС є законним та обгрунтованим, оскільки відповідно до вимог статті 118 Кодексу цивільного захисту України та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 11.07.2007 №908, виплати позивачу одноразову грошову допомогу не вбачається за можливе, так як позивач не проходив службу цивільного захисту, та проходив внутрішню службу в органах внутрішніх справ МВС України, з якої і був звільнений, у зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.28-36).

02 липня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якому позивач повідомив, що у зв`язку з введенням в дію Кодексу цивільного захисту України та втратою чинності Законом України "Про пожежну безпеку" відбулося чергове перепідпорядкування органів державної пожежної охорони із збереженням їх основних завдань та функцій (а.с.43-46).

Відповідно до норм ст.ст. 257, 263 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що підполковник внутрішньої служби ОСОБА_1 проходив службу на посаді заступника начальника - головного інженера загону Державної пожежної охорони технічної служби м. Житомир.

В період проходження служби в органах внутрішніх справ, а саме з 10.05.1986 по 19.05.1986 ОСОБА_1 у складі Державної пожежної охорони брав безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

У зв`язку з чим, ОСОБА_1 був встановлений статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується відповідним посвідченням (категорія 1) серія НОМЕР_1 від 01.03.2019 (а.с.9).

На підставі наказів Управління МВС України в Житомирській області від 11.06.1998 №62 о/с та від 30.06.1998 №81 о/с ОСОБА_1 , з 15 червня 1998 року, було звільнено із органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил по статті 64 пункту "б" (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

З довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 12 ААА №019994 вбачається, що Житомирською обласною МСЕК №1 з 06.02.2019 ОСОБА_1 первинно було встановлено ІІ групу інвалідності та 80% втрати професійної працездатності (а.с.14).

Відповідно до експерного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 22.01.2019 №63 вбачається, що комісією був зроблений висновок про те, що захворювання ОСОБА_1 , пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.17).

У зв`язку із встановленням з 06.02.2019 ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, ОСОБА_1 звернувся до Державної служби України з надзвичайних ситуацій із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до статті 118 Кодексу цивільного захисту та постанови Кабінету Міністрів від 11.07.2007 №908 "Про затвердження порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту".

Розглянувши подані ОСОБА_1 заяву та документи, комісія Державної служби України з надзвичайних ситуацій з призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту прийняла рішення, оформлене протоколом від 12 грудня 2019 року №5 (пункт 13) про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги. Підставою для прийняття такого рішення стало те, що ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ. З огляду на що, з приводу питання виплати зазначеної допомоги, йому було рекомендовано звертатися до Міністерства внутрішніх справ України (а.с.13).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Зі змісту оскаржуваного рішення Державної служби України з надзвичайних ситуацій, оформленого п. 13 протоколу засідання комісії ДСНС України з призначення і виплати одноразової грошової допомоги від 12 грудня 2019 року №5, вбачається, що фактичною підставою для відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги, стало те, що він був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ, а не з служби цивільного захисту, у зв`язку з чим, органом, уповноваженим призначати та виплачувати йому одноразову грошову допомогу є Міністерство внутрішніх справ України, не Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

Таким чином, суть спірних у даній справі правовідносин зводиться до вирішення питання, чи поширюються норми статті 118 Кодексу цивільного захисту та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджений постановою Кабінету Міністрів від 11.07.2007 №908, на правовідносини з приводу призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, та як наслідок чи Державна служба України з надзвичайних ситуацій органом, уповноваженим на виплату йому такої допомоги.

Вирішуючи публічно-правовий спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 Кодексу цивільного захисту України у разі травми або поранення, заподіяного особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов`язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що стався у період проходження служби, пов`язаного з виконанням службових обов`язків, залежно від ступеня втрати працездатності такій особі виплачується одноразова грошова допомога у розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту у період проходження служби у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання вимог статті 118 Кодексу цивільного захисту України, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 11.07.2007 № 908, якою затвердив Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Порядок №908).

При цьому, пунктом 2 вказаної постанови від 11.07.2007 №908 Кабінет Міністрів України визначив, що виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на зазначені цілі, згідно з цією постановою буде здійснювати Державна служба з надзвичайних ситуацій.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку №908 особам рядового і начальницького складу у разі настання інвалідності в період проходження служби та особам, звільненим із служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення, а якщо інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, незалежно від строку, який минув після звільнення із служби, грошова допомога виплачується у розмірі 42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Згідно з пунктом 5 Порядку №908 для виплати одноразової грошової допомоги у разі травми або поранення, захворювання чи інвалідності особи, зазначені у пункті 2 цього Порядку, подають до підрозділу або його правонаступника такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або ступінь втрати працездатності разом з рішенням відповідної військово-медичної установи про визнання травми або поранення, захворювання; постанову центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС про придатність до служби і причинно-наслідковий зв`язок травми або поранення, захворювання з виконанням службових обов`язків або проходженням служби; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я, по батькові та місце реєстрації; довідку про те, що їм не провадилися інші передбачені законами виплати у разі травми або поранення, захворювання чи настання інвалідності; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

В свою чергу, підрозділ подає ДСНС висновок щодо можливості виплати грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 4 і 5 цього Порядку, а також довідку про грошове забезпечення та копію документа, що свідчить про обставини загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, захворювання чи нещасного випадку, який трапився з особою рядового або начальницького складу.

Служба приймає на підставі поданих документів рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги та надсилає його разом із зазначеними документами підрозділу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які мають право на її отримання (п.6 Порядку №908).

Проаналізувавши викладені норми Порядку №908, суд приходить до висновку, що вказаний порядок №908 поширюється на правовідносини щодо виплати одноразової грошової допомоги особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Таким чином, Державна служба з надзвичайних ситуацій на підставі норм Порядку №908 та статті 118 Кодексу цивільного захисту України уповноважена здійснювати виплату одноразової грошової допомоги лише у разі інвалідності особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Отже, для вирішення спірних правовідносин необхідно встановити, чи належить ОСОБА_1 до осіб рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту.

Частинами 1, 2 ст. 101 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період. Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593, особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу) є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.

Згідно з пунктом 15 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593, склад осіб, які перебувають на службі цивільного захисту, поділяється на рядовий і начальницький. Начальницький склад поділяється на молодший, середній, старший і вищий.

Особам рядового і начальницького складу присвоюються такі спеціальні звання:

рядовий склад - рядовий служби цивільного захисту;

молодший начальницький склад - молодший сержант служби цивільного захисту, сержант служби цивільного захисту, старший сержант служби цивільного захисту, старшина служби цивільного захисту, прапорщик служби цивільного захисту, старший прапорщик служби цивільного захисту;

середній начальницький склад - молодший лейтенант служби цивільного захисту, лейтенант служби цивільного захисту, старший лейтенант служби цивільного захисту, капітан служби цивільного захисту;

старший начальницький склад - майор служби цивільного захисту, підполковник служби цивільного захисту, полковник служби цивільного захисту;

вищий начальницький склад - генерал-майор служби цивільного захисту, генерал-лейтенант служби цивільного захисту, генерал-полковник служби цивільного захисту, генерал служби цивільного захисту України.

Як вже було зазначено судом, позивач проходив службу на посаді заступника начальника - головного інженера загону Державної пожежної охорони технічної служби м.Житомира.

Відповідно до статті 16 Закону України від 17.12.1993 № 3745-XII "Про пожежну безпеку" (в редакції, чинній на момент проходження позивачем служби в загоні Державної пожежної охорони технічної служби м. Житомира) (далі - Закон № 3745-XII) державна пожежна охорона формується на базі існуючих воєнізованої та професійної пожежної охорони органів внутрішніх справ України, входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і здійснює державний пожежний нагляд.

Порядок та умови проходження служби в державній пожежній охороні регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (стаття 20 Закон №3745-XII).

Згідно з статтею 17 Закону № 3745-XII особовий склад державної пожежної охорони поділяється на рядовий та начальницький. Особам рядового та начальницького складу державної пожежної охорони присвоюються відповідно до чинного законодавства спеціальні звання внутрішньої служби.

Таким чином, в період проходження позивачем служби в загоні Державної пожежної охорони технічної служби м. Житомира, Державна пожежна охорона входила до системи Міністерства внутрішніх справ України, а порядок проходження служби регламентувався Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказів Управління МВС України в Житомирській області від 11.06.1998 №62 о/с та від 30.06.1998 №81 о/с ОСОБА_1 з 15 червня 1998 року, у званні підподковник внутрішньої служби, був звільненний із органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил.

При цьому суд наголошує, що звільнення позивача здійснювалось на підставі пункту "б" (через хворобу) статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Отже, останнім місцем служби позивача була служба в органах внутрішніх справ, оскільки загін Державної пожежної охорони технічної служби м. Житомира, входив до системи Міністерства внутрішніх справ України. Крім того, при звільненні зі служби позивач відповідно до статті 17 Закону № 3745-XII мав військове звання підподковник внутрішньої служби.

Вказане свідчить на користь висновку, що на момент звільненні зі служби (1998 рік) ОСОБА_1 належав до осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

В подальшому, Указом Президента України від 27.01.2003 року №47/2003 "Про заходи щодо вдосконалення державного управління в сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій"органи і підрозділи Державної пожежної охорони були виведені зі складу Міністерства внутрішніх справ і передані до складу Міністерства надзвичайних ситуацій України в 2003 році.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області, як структурний підрозділ Державної служби України з надзвичайних ситуацій, є правонаступником Управління пожежної охорони Управління внутрішніх справ Житомирської області, в якому він проходив службу. Разом з тим, суд зазначає, що вказані правовідносини щодо правонаступництва виникли вже після звільнення позивача зі служби, і у зв`язку з перепідпорядкуванням Державної пожежної охорони Державній службі з надзвичайних ситуацій, позивач статусу особи начальницького складу цивільного захисту не набув.

Відтак, суд приходить до висновку, що норми статті 118 Кодексу цивільного захисту та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджений постановою Кабінету Міністрів від 11.07.2007 №908, на правовідносини з приводу призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності не поширюються.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 5розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України«Про Національну поліцію»(який набрав чинності 7 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинністьЗакон України «Про міліцію».

Відповідно до абзаців другого - третього пункту 15розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію»за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбаченихЗаконом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинностіЗаконом України «Про Національну поліцію».

До набрання чинностіЗаконом України «Про Національну поліцію»порядок виплати одноразової грошової допомоги регулювався нормамистатті 23 Закону України «Про міліцію»та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.

Відповідно до частини шостоїстатті 23 Закону України «Про міліцію»у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначеної нормиЗакону України «Про міліцію»,постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі Порядок № 850).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 850 ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Абзацом другим пункту 2 Порядку № 850 передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно із абзацом першим підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі становлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи.

Пунктом сьомим Порядку № 850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Згідно із пунктами 8 - 9Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Аналіз наведених норм Порядку № 850 вказує, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності особі начальницького складу органів внутрішніх справ має бути подана такою особою за останнім місцем служби саме в органах внутрішніх справ.

Як вже було зазначено судом, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, а тому органом, який повинен приймати рішення про виплату йому одноразової грошової допомоги є Міністретство внутрішніх справ України, а не Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

За таких обстав, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Державної служби України з надзвичайних ситуацій, оформлене п.13 протоколу від 12 грудня 2019 року №5, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги є правомірним, а позовні вимоги - безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 258-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (вул. Гончара, 55-А, м. Київ, 01030; код ЄДРПОУ 38516849), третя особа - Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Житомирській області (вул. Героїв Пожежних, 64-Б, м. Житомир, 10006; код ЄДРПОУ 38624322) про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович