28.12.2020

Справа № 522/22020/20

Провадження № 3/522/13319/20

ПОСТАНОВА

28 грудня 2020 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чернявська Л.М., розглянувши матеріали, що надійшли 10.12.2020 року з полку управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1ст.44-3Кодексу Українипро адміністративніправопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2020 року до суду надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 22.11.2020 року серії КИ№027807, 22.11.2020 року о 14 годині 10 хвилин зафіксовано роботу у вихідний день (неділя) суб`єкта господарювання (магазин «Аромат») з надання послуг у сфері торгівлі не продовольчими товарами, чим порушив норми щодо карантину, а саме порушено п.п. 4 п. 15 постанови КМУ № 641 від 20.07.2020 року, зі змінами внесеними в постанову КМУ № 1100 від 11.11.2020 року.

Зазначена подія була зафіксована співробітниками поліції та кваліфікована як порушення, за яке передбачена відповідальність за ст. 44-3 КпАП України.

ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнав, зазначивши, що не був повідомлений про заборону продажу косметики та побутової хімії та не є посадовою особою.

На підтвердження вини, орган, що склав адміністративний протокол посилається на:

- протокол про адміністративне правопорушення серії КИ№027807 від 22.11.2020 року за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1 ;

- пояснення ОСОБА_1 ;

- СD з відеозаписом від 22.11.2020 року.

В результаті аналізу досліджених доказів, суд змушений прийти до висновку про те, що зібраних органами поліції доказів недостатньо для визнання ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення. Відсутність достатніх доказів тягне за собою в даному випадку недоведеність події правопорушення і як наслідок відсутність об`єктивної сторони складу інкримінованого йому діяння.

Так, відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення регламентовано, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Відповідно доприписів ст.256КУпАП упротоколі проадміністративне правопорушеннязазначаються:дата імісце йогоскладення,посада,прізвище,ім`я,по батьковіособи,яка склалапротокол;відомості проособу,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності (уразі їївиявлення);місце,час вчиненняі сутьадміністративного правопорушення;нормативний акт,який передбачаєвідповідальність задане правопорушення;прізвища,адреси свідківі потерпілих,якщо вониє;пояснення особи,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності;інші відомості,необхідні длявирішення справи.Якщо правопорушеннямзаподіяно матеріальнушкоду,про цетакож зазначаєтьсяв протоколі. Протоколпідписується особою,яка йогосклала,і особою,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності;при наявностісвідків іпотерпілих протоколможе бутипідписано такожі цимиособами. Уразі відмовиособи,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності,від підписанняпротоколу,в ньомуробиться записпро це.Особа,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності,має правоподати поясненняі зауваженнящодо зміступротоколу,які додаютьсядо протоколу,а такожвикласти мотивисвого відмовленнявід йогопідписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбаченістаттею 268цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Так, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні взагалі будь-які пояснення осіб, які могли б підтвердити чи спростувати обставини начебто вчинення ОСОБА_1 вказаного у протоколі правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КпАП України.

За змістомст.44-3 КУпАПпередбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбаченихЗаконом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Відповідно допп.4п.15Постанови КабінетуМіністрів України№ 641від 22.07.2020року «Провстановлення карантинута запровадженняпосилених протиепідемічнихзаходів натериторії іззначним поширеннямгострої респіраторноїхвороби COVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2»(зізмінами надату вчиненняправопорушення)додатково дообмежень,передбачених пунктом10цієї постанови,в періодз 00годин 00хвилин суботидо 00годин 00хвилин понеділкана територіїУкраїни з14листопада 2020р.до 30листопада 2020р.забороняється: приймання відвідувачів суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері торговельного і побутового обслуговування населення…

Попри це, у змісті протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказана фабула так, як вона зазначена у відповідній статті КУпАПорганом, що надіслав протокол не розкрита.

Органом, яким складено протокол зазначено, що 22.11.2020 року о 14 годині 10 хвилин зафіксовано роботу у вихідний день (неділя) суб`єкта господарювання (магазин «Аромат»).

З протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається, чи 22.11.2020 року діяв ОСОБА_1 як громадянин чи як посадова особа, що впливає в тому числі на призначення покарання.

При цьому, протокол складено щодо ОСОБА_1 , але, жодних доказів того, що він є суб`єктом господарської діяльності зазначеного магазину та взагалі є його працівником, органом, що склав протокол не надано, а судом не встановлено.

Крім того, суд погоджується з твердженням особи, яка притягається до відповідальності про те, що він не може бути суб`єктом вчинення даного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, так як він не є суб`єктом господарської діяльності зазначеного закладу.

Таким чином, в протоколі не зазначено в чому полягала суть вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Разом з цим, на підтвердження своїх слів, ОСОБА_1 надав копію договору оренди майна від 01.11.2017 року № 7 витягу з реєстру платників єдиного податку та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, де вказано, що з 20.10.2015 року ОСОБА_2 зареєстрована, як фізична особа-підприємець, що також свідчить на користь посилань особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, в чому тоді полягала суть вчиненого ОСОБА_1 правопорушення,з матеріалівсправи незрозуміло. Тобто, органом, яким складено протокол про адміністративне правопорушення не розкрито об`єкт та об`єктивну сторону, як і суб`єкта вчиненого правопорушення.

Зі змісту ст. 245 КУпАП вбачається, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбаченихстаттею 24-1цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Таким чином, на підставі аналізу всього вищевказаного, в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення не вбачається, відтак провадження по адміністративній справі підлягає закриттю.

Виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Відповідно до ст. 62 Конституції України, «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».

Кваліфікувати ж дії ОСОБА_1 по інший нормі Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд позбавлений можливості, оскільки адміністративним законодавством дана можливість не передбачена, а іншого протоколу про адміністративне правопорушення відносно останнього за якою суд міг би прийняти рішення не представлено.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

За таких обставин, оскільки під час доопрацювання суть правопорушення заст. 44-3 КУпАП, з розкриттям детального змісту об`єктивної сторони складу відповідного правопорушення відносно ОСОБА_1 органом, який надіслав протокол, вірно не викладено та зважаючи на те, щосуд при розгляді адмінматеріалу пов`язаний фабулою правопорушення, яка викладена у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення відносно особи і з урахуванням того, що суд позбавлений можливості збору доказів, провадження у цій справі підлягає закриттю через відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, передбаченого ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а сам ОСОБА_1 - звільненню від адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 24, 33, 44-3, 221, 247, 268, 283, 284 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення», суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст.44-3Кодексу Українипро адміністративніправопорушення - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя Чернявська Л.М.