07.12.20

Справа № 522/87/20

Провадження № 2/522/4/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.

при секретарі судового засідання Шеян І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернулися до Приморського районного суду м. Одеси із позовними вимоги до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання права власності, у якій просять суд: визначити в порядку спадкування за ОСОБА_1 право власності на 31/100 частину квартири АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , житловою площею 30,5, кв.м., а саме житлову кімнату - 3, площею 14, 3 кв.м., житлову кімнату 9, площею 16, 2 кв.м.; 31/100 коридору 1; 31/100 кухні, - 6; 31/100 туалету - 5, які відображені у технічному паспорті, що виготовлений Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації «Одеської міської ради станом на 03 жовтня 2013 року, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визначити за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рівних частках право власності на 29/100 частин квартири АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , а саме: житлову кімнату 2, площею 28,0 кв.м., 29/100 кухні 6, 29/100 туалету 5, які відображені у технічному паспорті, що виготовлений Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації «Одеської міської ради станом на 03 жовтня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати ОСОБА_1 ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис №9514, (Серії НОМЕР_1 ) від 20.09.2016 року, яка до дня смерті мешкала за адресою АДРЕСА_3 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, що складається з 183/1000 часток квартири АДРЕСА_4 , яка належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого Одеською товарною біржею за № 6214 від 28.12.1994 року, зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради 27.01.1995 року в книзі № 118пр, на сторінці №44 р. №533.

Першою Одеською державною конторою була відкрита спадкова справа №345/2016 щодо майна померлої ОСОБА_5 за заявою її доньки - ОСОБА_1 від 21.10.2016 року за № 819, яка є єдиною спадкоємницею. 16.06.2018 року листом №1207/02-14 Першої Одеської державної нотаріальної контори було повідомлено ОСОБА_1 про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину вищезазначеної квартири у зв`язку з тим, що не співпадає адреса квартири, а саме в правовстановлюючому документі зазначено: « АДРЕСА_3 , з загальною нумерацією квартири АДРЕСА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , тому що в КП «Бюро технічної інвентаризації» одночасно було зареєстровано право власності на самостійну квартиру АДРЕСА_6 без урахування того, що ця квартира є частиною квартири спільного заселення квартири АДРЕСА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що свідчить лист КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 30.11.2016 року за №478693.72.16 (від 21.12.2016 року №2220/02-14). Згідно листа КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 30.11.2016 року за №478693.72.16 (від 21.12.2016 року №2220/02-14), за ОСОБА_5 зареєстровані 183/1000 частки квартири АДРЕСА_4 .

Також позивачами зазначено, що станом на 31 грудня 2012 року в комунальному підприємстві зареєстровано право власності на:

- 114/1000 частки квартири АДРЕСА_7 , за ОСОБА_6 , на підставі договору №Н/96-0146 купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого Одеською універсальною товарною біржею «Центр» 09.02.1996 року (реєстрація від 28.05.1996 року, книга №174пр, стр. №50 р. №533);

-108/1000 часток квартири АДРЕСА_2 , за ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Одеською державною нотаріальною конторою 07.02.2009 року, р.№7-234 (реєстрація від 20.02.2009 року, номер запису: 619 в книзі: 699 пр. - 169);

- 183/1000 часток квартири АДРЕСА_4 , за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого Одеською товарною біржею 28.12.1994 р., № 6214 (реєстрація від 27.01.1995 року, книга №118пр, стор. №44, р. №533);

- 155/1000 часток квартири ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого Орзих В.М., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.11.2002 року, р.№ 5447 (реєстрація від 12.12.2002 року, книга №467 пр. стр. 32, р. № 619).

Наведені частки, як про це зазначають в позовній заяві позивачі, були розраховані з урахуванням того, що вони були одним об`єктом нерухомості з загальною нумерацією квартири АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 . 28.01.1994 року зареєстровано право власності на самостійну квартиру АДРЕСА_6 (без урахування того, що така квартира була частиною квартири загального заселення АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 за ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради 06.12.1993 року.

Оскільки приватизація квартири АДРЕСА_6 була проведена як на самостійну одиницю, а частки інших співвласників розраховувались з урахуванням квартири АДРЕСА_6 , частки квартири загального заселення АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 30 більше не складали одиницю.

Перерахунку часток квартири між співвласниками не відбулось, нові правовстановлюючі документи не отримані, перереєстрації права власності, згідно ст. 182 ЦК України, також не було.

Згідно розрахунку часток квартири АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 між співвласниками від 21.10.2013 року №428549.69 (без урахування квартири АДРЕСА_6 ), частки інших співвласників склали: ОСОБА_7 - 19/100; ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - 29/100; ОСОБА_5 - 31/100; ОСОБА_6 - 21/100.

Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 від 03.10.2013 року та розрахунку часток від 21.10.2013 року загальна площа квартири за АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 становить - 131,8 кв.м., житлова площа - 97,5 кв.м.У фактичному користуванні ОСОБА_5 знаходились: 3- житлова, площею 14,3 кв.м.; 9 - житлова, площею 16,2 кв.м; 31/100 коридору-1; 31/100 кухні-6; 31/100 туалету-5; житловою площею 30,5 кв.м., що складає 31/100 частини квартири АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Тому, отримати свідоцтво на спадщину у встановленому законом порядку ОСОБА_1 не має можливості з незалежних від неї обставин.

Згідно розрахунку часток квартири АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 між співвласниками від 21.10.2013 рок у №428549.69 (без урахування квартири АДРЕСА_6 ) частка ОСОБА_2 , ОСОБА_3 складає - 29/100, у зв`язку з чим останні разом з ОСОБА_1 звернулись по захист свого порушеного права.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2020 року відкрито провадження по цивільній справі у порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання на 18 березня 2020 року.

Учасники справи у підготовче засідання призначене на 18 березня 2020 року не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про причини неможливості прибуття не повідомили та не звернулись з відповідним клопотанням, підготовче засідання відкладене на 03 червня 2020 року.

У підготовче засідання призначене на 03 червня 2020 року з`явилися позивач ОСОБА_1 , та відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Судом задоволено клопотання ОСОБА_1 про відкладення слуханням справу задля уточнення позовних вимог, у підготовчому засіданні проголошено перерву на 06 липня 2020 року.

У підготовче засідання призначене на 06 липня 2020 року з`явився представник позивачів ОСОБА_9 , судом задоволено клопотання представника позивачів ОСОБА_9 про відкладення слуханням справу задля уточнення позовних вимог, у підготовчому засіданні проголошено перерву на 13 липня 2020 року.

У підготовче засідання призначене на 13 липня 2020 року з`явився представник позивачів ОСОБА_9 , судом задоволено клопотання представника позивачів ОСОБА_9 про відкладення слуханням справу, у підготовчому засіданні проголошено перерву на 03 серпня 2020 року.

У підготовче засідання призначене на 03 серпня 2020 року з`явився представник позивачів ОСОБА_9 , належним чином сповіщений відповідач до суду не з`явився, про причини неможливості прибуття до суду не повідомив та не звернувся з відповідним клопотанням. Судом роз`яснено представнику позивачів права та обов`язки, заслухано пояснення. Представник позивачів позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Протокольною ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 17 серпня 2020 року.

У судове засідання 17 серпня 2020 року з`явився представник позивачів ОСОБА_9 , судом задоволено клопотання відповідача про відкладення слуханням справи у зв`язку з хворобою. У судовому засіданні проголошено перерву на 24 вересня 2020 року.

У судове засідання 24 вересня 2020 року з`явився представник позивачів ОСОБА_9 , судом задоволено клопотання відповідача про відкладення слуханням справи у зв`язку з хворобою. У судовому засіданні проголошено перерву на 04 листопада 2020 року.

Судове засідання 04 листопада 2020 року відкладене на 07 грудня 2020 року у зв`язку з перебування судді Свяченої Ю.Б. на лікарняному.

У судове засідання 24 вересня 2020 року з`явився представник позивачів ОСОБА_9 та представник відповідача. Сторонами надано пояснення по справі. Представник позивачів позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позовні вимоги, пояснивши, що відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 від 03.10.2013 року та розрахунку часток від 21.10.2013 року загальна площа квартири за АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 становить - 131,8 кв.м., житлова площа - 97,5 кв.м.У фактичному користуванні ОСОБА_5 знаходились: 3- житлова, площею 14,3 кв.м.; 9 - житлова, площею 16,2 кв.м; 31/100 коридору-1; 31/100 кухні-6; 31/100 туалету-5; житловою площею 30,5 кв.м., що складає 31/100 частини квартири АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Тому, отримати свідоцтво на спадщину у встановленому законом порядку ОСОБА_1 не має можливості з незалежних від неї обставин. Представник відповідача позовні вимоги визнав та не заперечує проти їх задоволення.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, заслухавши пояснення сторін по справі, приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати ОСОБА_1 ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис №9514, (Серії НОМЕР_1 ) від 20.09.2016 року, яка до дня смерті мешкала за адресою АДРЕСА_3 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, що складається з 183/1000 часток квартири АДРЕСА_4 , яка належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого Одеською товарною біржею за № 6214 від 28.12.1994 року, зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради 27.01.1995 року в книзі № 118пр, на сторінці №44 р. №533.

Першою Одеською державною конторою була відкрита спадкова справа №345/2016 щодо майна померлої ОСОБА_5 за заявою її доньки - ОСОБА_1 від 21.10.2016 року за № 819, яка є єдиною спадкоємницею.

16.06.2018 року листом №1207/02-14 Перша Одеська державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_1 про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом на частину вищезазначеної квартири у зв`язку з тим, що не співпадає адреса квартири, а саме в правовстановлюючому документі зазначено: « АДРЕСА_3 , з загальною нумерацією квартири АДРЕСА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , тому що в КП «Бюро технічної інвентаризації» одночасно було зареєстровано право власності на самостійну квартиру АДРЕСА_6 без урахування того, що ця квартира є частиною квартири спільного заселення квартири АДРЕСА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що свідчить лист КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 30.11.2016 року за №478693.72.16 (від 21.12.2016 року №2220/02-14).

Згідно листа КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 30.11.2016 року за №478693.72.16 (від 21.12.2016 року №2220/02-14), за ОСОБА_5 зареєстровані 183/1000 частки квартири АДРЕСА_4 .

Станом на 31.12.2012 року в комунальному підприємстві зареєстровано право власності на:

- 114/1000 частки квартири АДРЕСА_7 , за ОСОБА_6 , на підставі договору №Н/96-0146 купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого Одеською універсальною товарною біржею «Центр» 09.02.1996 року (реєстрація від 28.05.1996 року, книга №174пр, стр. №50 р. №533);

-108/1000 часток квартири АДРЕСА_2 , за ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Одеською державною нотаріальною конторою 07.02.2009 року, р. № 7-234 (реєстрація від 20.02.2009 року, номер запису: 619 в книзі: 699 пр. - 169);

- 183/1000 часток квартири АДРЕСА_4 , за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого Одеською товарною біржею 28.12.1994 р., № 6214 (реєстрація від 27.01.1995 року, книга №118пр, стор. №44, р. №533);

- 155/1000 часток квартири ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого Орзих В.М., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.11.2002 року, р. № 5447 (реєстрація від 12.12.2002 року, книга №467 пр. стр. 32, р. № 619).

Наведені частки були розраховані з урахуванням того, що вони були одним об`єктом нерухомості з загальною нумерацією квартири АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 .

28.01.1994 року зареєстровано право власності на самостійну квартиру АДРЕСА_6 (без урахування того, що така квартира була частиною квартири загального заселення АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 за ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради 06.12.1993 року.

Оскільки приватизація квартири АДРЕСА_6 була проведена як на самостійну одиницю, а частки інших співвласників розраховувались з урахуванням квартири АДРЕСА_6 , частки квартири загального заселення АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 30 більше не складали одиницю.

Перерахунку часток квартири між співвласниками не відбулось, нові правовстановлюючі документи не отримані, перереєстрації права власності, згідно ст. 182 ЦК України, також не було.

Згідно розрахунку часток квартири АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 між співвласниками від 21.10.2013 року №428549.69 (без урахування квартири АДРЕСА_6 ), частки інших співвласників склали: ОСОБА_7 - 19/100; ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - 29/100; ОСОБА_5 - 31/100; ОСОБА_6 - 21/100.

Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 від 03.10.2013 року та розрахунку часток від 21.10.2013 року загальна площа квартири за АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 становить - 131,8 кв.м., житлова площа - 97,5 кв.м.

У фактичному користуванні ОСОБА_5 знаходились: 3- житлова, площею 14,3 кв.м.; 9 - житлова, площею 16,2 кв.м; 31/100 коридору-1; 31/100 кухні-6; 31/100 туалету-5; житловою площею 30,5 кв.м., що складає 31/100 частини квартири АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Отримати свідоцтво на спадщину у встановленому законом порядку ОСОБА_1 не має можливості з незалежних від неї обставин.

Згідно розрахунку часток квартири АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 між співвласниками від 21.10.2013 рок у №428549.69 (без урахування квартири АДРЕСА_6 ) частка ОСОБА_2 , ОСОБА_3 складає - 29/100.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачами способу захисту, суд звертає увагу і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Саме такий концептуальний підхід до застосування судами положень ст. 16 ЦК знайшов своє втілення в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 року у справі № 6-20цс11.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», за загальними правилами частини другої статті 372 ЦК (435-15) при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК) (435-15). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. Розглядаючи спори, пов`язані зі спадкуванням частки в праві спільної сумісної власності, необхідно звертати увагу на те, що згідно зі статтею 368 ЦК (435-15) спільною сумісною власністю є не лише майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом, а й майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до положень частин першої та другої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за законом чи за заповітом може прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно п. п. 4, 20 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачено обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах .

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

05 серпня 1992 року постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва. Тобто до 05 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

За змістом Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої 31 січня 1966 року, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежить від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад. Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Крім того, п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 355 ЦК України - майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності, при цьому, майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За змістом ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно ч. 1, ч. 4 ст. 120 Земельного Кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Пункт 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.95 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» передбачає, що частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Згідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, закріпленої в п. 3.4. Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013, зазначено, що відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що у зв`язку з тим, що 28.01.1994 року зареєстровано право власності на самостійну квартиру АДРЕСА_6 (без урахування того, що така квартира була частиною квартири загального заселення АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 за ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради 06.12.1993 року, частки інших співвласників розраховувались з урахуванням квартири АДРЕСА_6 , частки квартири загального заселення АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 30 більше не складають одиницю, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 13, 80, 82, 245, 246, 258- 273, 354 ЦПК Україниі на підставі ст. ст. 1223, 1261, 1268, 1270, 1272, 1274 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності - задовольнити.

Визначити в порядку спадкування за ОСОБА_1 право власності на 31/100 частину квартири АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , житловою площею 30,5 кв.м., а саме житлову кімнату - 3, площею 14,3 кв.м.; житлову кімнату 9, площею 16,2 кв.м.; 31/100 коридору 1; 31/100 кухні - 6; 31/100 туалету - 5, які відображені у технічному паспорті, що виготовлений Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації «Одеської міської ради станом на 03 жовтня 2013 року, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визначити за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рівних частинах право власності на 29/100 частин квартири АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , а саме: житлову кімнату 2, площею 28,0 кв.м., 29/100 коридору 1; 29/100 кухні 6; 29/100 туалету 5, які відображені у технічному паспорті, що виготовлений Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації «Одеської міської ради станом на 03 жовтня 2013 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 17 грудня 2020 року.

Суддя: Ю.Б. Свячена