Справа № 266/2716/20

Провадженя№ 2/266/653/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючої судді Федотової В.М.,

за участю секретаря Топузової К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування надмірно сплачених сум,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2020 року представник позивача звернулася до Приморського районного суду м. Маріуполя з позовом про зобов`язання ОСОБА_1 виплатити на користь військової частини НОМЕР_1 , суму збитків від переплати по грошовому забезпеченню у розмірі 15010,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач по справі, солдат ОСОБА_1 28.03.2018 року був призваний до Збройних Сил України Маріупольським ОМВК Донецької області. З 29.03.2018 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , призначений на посаду номера обслуги артилерійського взводу артилерійської батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , був виведений в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №79-РС від 17.05.2019 року. 09.04.2020 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 №4146 ОСОБА_1 призупинено строк військової служби та з 1 квітня 2020 року виключено зі всіх видів забезпечення. ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , 02.01.2019 року не вийшов на військову службу, що підтверджується рапортом тимчасово виконуючого обов`язки командира артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 03.02.2019 року №890, дане правопорушення призвело до позбавлення премії за січень 2019 року солдата ОСОБА_1 . Відповідно до довідки розрахунку з фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 було виплачено у лютому грошову винагороду за участь в ООС у сумі 1596,77 грн. (за 11 днів другої лінії).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2019 року №29 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 », у зв`язку з тим, що солдат ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , йому грошове забезпечення не виплачувалось. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2019 року №212, пункт, де зазначалося про самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 було змінено та викладено як «невихід на службу» на підставі того, що солдата ОСОБА_1 не було на службі протягом двох днів. У зв`язку з цим, солдату ОСОБА_1 було здійснено перерахунок грошового забезпечення та доплату у сумі 13338,64 грн., з цієї суми утриманий військовий збір 200,08 грн. На картковий рахунок солдата ОСОБА_1 було перераховано 13138,56 грн. Дана виплата була здійснена у березні 2019 року, вона складалася з доплати за січень 2019 року 3154,84 грн. та за лютий 2019 року 10183,80 грн. Також відповідачу було виплачено грошову допомогу для оздоровлення за 2019 рік відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.03.2019 року за №83.

04.05.2019 року солдат ОСОБА_1 убув на вихідні дні. Вчасно з вихідних не повернувся і по теперішній час до військової частини НОМЕР_1 з метою подальшого проходження військової служби не прибував, тому відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2019 року №131 солдата ОСОБА_1 вивели в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з самовільним залишенням військової частини строком понад десять діб. Таким чином, невихід на службу (самовільне залишення військової частини) солдатом ОСОБА_1 виражається у свідомому порушенні вимог ст.ст.11,12,16 ЗУ «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», ст.1-4 ЗУ «Про Дисциплінарний Статут ЗСУ», а також в діях відповідача вбачалися ознаки кримінального правопорушення за ч.4 ст.407 КК України.

За даним фактом проведено службове розслідування та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» від 22.07.2019 року №237 солдату ОСОБА_1 оголошено за вчинення даного правопорушення згідно ст.ст.48,55 ЗУ «Про Дисциплінарний Статут ЗСУ» - сувору догану. За даним випадком територіальним управлінням ДБР складено обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України.

25.02.2020 року на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 надійшла доповідна записка від помічника командира з правової роботи, за фактом переплати грошового забезпечення ОСОБА_3 та нанесення збитків державі за сплату сум виконавчого збору.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року №200/7808/19-а позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, а саме суд зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити заборгованість по грошовому забезпеченню за лютий 2019 року у сумі 13481.96 грн. 18.12.2019 року постановою Першого апеляційного адміністративного суду, апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення суду від 16.10.2019 року було залишено без задоволення. Після набрання рішення у справі №200/7808/19-а законної сили, ОСОБА_1 звернувся до виконавчої служби, в результаті чого відкрито виконавче провадження. Виконавча служьа постановила стягнути з боржника суму виконавчого збору 1348,2 грн., суму мінімальних витрат 180 грн., суму заборгованості грошового забезпечення 13481,96 грн. Загальна сума збитків нанесених державі складає 15010,16 грн.

Здійснивши перерахунок грошового забезпечення відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2019 року №212, була здійснена виплата відповідачу у березні 2019 року у вигляді грошового забезпечення за січень 2019 року та лютий 2019 року в розмірі 13138,56 грн. з утриманим військовим збором 200,08 грн., а також згідно рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року №200/7808/19-а виконавчою службою відповідно виконавчого провадження від 04.02.2020 року за №61129779 з військової частини НОМЕР_1 на рахунок відповідача було стягнуто грошове забезпечення за лютий 2019 року в сумі 13481,96 грн., також сума виконавчого збору 1348,20 грн., сума мінімальних витрат 180 грн. Отже, вбачається факт подвійної переплати грошового забезпечення відповідачу за лютий 2019 року, що і завдало збитки державі. На підставі зазначеного, змушені були звернутися до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 16.06.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

03.07.2020 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне.

Відповідач не визнає вимоги, виходячи з абз.4 ст.233 КЗпП, де зазначено, що для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду з питань стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Позивач вважає, що сплатив відповідачу зайві 13138,56 грн. у березні 2019 року, проте позовна заява в даній справі подана 18.05.2020 року, тобто строк подачі позовної заяви пропущено. Вважає, що у зв`язку з викладеним необхідно застосувати строк позовної давності в один рік. Стосовно посилання позивача на обвинувальний акт від 05.02.2020 року, згідно п.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт не є вироком суду, який вступив в законною сили. Фактично в даній справі позивач оскаржує вже вступивши в законну силу рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року. Згідно п.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. При цьому, як встановлено рішенням суду від 16.10.2019 року, позовна заява в тій справі була подана 20.06.2020 року, тобто позивач мав можливість подати аргументи щодо переплати у березні 2019 року в межах справи №200/7808/19-а. Більш того, позивач сам надав на вимогу суду інформацію про сплату відповідачу 13338,64 грн. за березень без зазначення про те, що вказана сума є переплатою, бо заробітна плата за березень 2019 року також була предметом розгляду справи №200/7808/19-а. Знятий з усіх видів забезпечення позивач згідно вказаного рішення був лише 08.05.2019 року, тому посилання позивача на те, що відповідач був знятий з забезпечення у березні також є безпідставним, а посилання на наказ командира від 31.01.2019 року суд оцінив критично. Закон про матеріальну відповідальність військовослужбовців від 03.10.2019 року на який посилається позивач був прийнятий після березня 2019 року Таким чином, відповідач не може нести відповідальність на підставі та в порядку, передбаченим вказаним законом. Також відсутні жодні правові підстави для стягнення з відповідача виконавчого збору у сумі 1348,0 грн. на підставі рішення №200/7808/19-а, бо вказаний збір стягувався державним виконавцем, а ні позивачем та законність такого стягнення не оскаржена. На підставі чого, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

15.07.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено наступне. Твердження відповідача про пропущений строк подачі позовної заяви військовою частиною НОМЕР_1 , з посиланням на норми КЗпП - є невірними, оскільки згідно ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року військовослужбовці це громадяни України, які проходять військову службу у складі Збройних Сил України та інших військових формувань. При цьому згідно зі ст.2 Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. На військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях утворених відповідно до законів України, КЗпП України не поширюється, тому в даному випадку застосовується загальний строк позовної давності. Посилання відповідача на прийнятий в жовтні 2019 року ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», який було використано в позовній заяві як такий, що не вступив в дію є також невірним, так як на момент винесення рішення Донецьким окружним адміністративним судом від 16.10.2019 року та виконання рішення після винесення постанови Першим апеляційним адміністративним судом про залишення апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 без змін вже діяв від 03.10.2019 року і факт переплати виник саме після набрання законної сили рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року. Твердження про стягнення з відповідача виконавчого збору у розмірі 1348,20 грн. було використано, так як переплата по грошовому забезпеченню відповідачу потягла за собою збитки державі. На підставі зазначеного просили задовольнити позовну заяву.

22.12.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшов лист-пояснення з додатками.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала просила задовольнити..

Відповідач та його представник в судове засідання також не з`явились, при цьому у відзиві на позовну заяву представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог та розглянути справи без його участі та участі відповідача.

Суд розглядає справу без фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності дост. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно дост. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.ч. 1, 7ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.06.2018 № 176 солдат ОСОБА_1 з 27 червня 2018 року зарахований до списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 14, 81).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.08.2018 № 257 солдат ОСОБА_1 з 27 серпня 2018 року вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків шпк «солдат» з посадовим окладом 2730,00 грн (а.с. 15,82).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.05.2019 № 115 солдат ОСОБА_1 з 20 квітня 2019 року вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків, шпк «старший солдат» з посадовим окладом 3000,00 грн (а.с. 16).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.05.2019 № 122 солдат ОСОБА_1 вважається як такий, що самовільно залишив військову частину з 08 травня 2019 року. Він знятий з усіх видів забезпечення та йому припинено виплати з 08 травня 2019 року (а.с. 17,83).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.05.2019 № 131 солдат ОСОБА_1 , відсутній на службі понад десять діб, з 17 травня 2019 року виведений в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 (а.с. 18,85).

Згідно з наявним в матеріалах справи реєстром військової частини НОМЕР_1 щодо виплати грошового забезпечення у березні 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 у березні 2019 виплачено 13138,56 грн.(а.с.19).

Інформацією про додаткові види грошового забезпечення встановлено, що за період проходження служби солдат ОСОБА_1 за січень 2019 року отримав 11862,15 грн, за лютий 2019 року 1596,77 грн., за березень 2019 року 13338,64 грн. (а.с.20).

Відповідно до довідки-розрахунку грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 встановлено, що останній отримував грошове забезпечення за лютий 2019 року у сумі 10183,80 грн. (а.с.21).

З рапорту тимчасово виконуючого обов`язки командира артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 03.02.2019 року №890 вбачається, що ОСОБА_1 виплачено винагороду за безпосередню участь в ООС за 11 днів з 01.01.2019 року по 12.01.2019 року (а.с.26-28).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2019 року №29 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 », у зв`язку з тим, що солдат ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , йому грошове забезпечення не виплачувалось.(а.с.37-41).

З рапорту командира артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 випливає, що солдату ОСОБА_1 за самовільне залишення військової служби не виплачувалось грошове забезпечення за січень 2019 року .(а.с.29-33).

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2019 року №212, пункт, де зазначалося про самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 було змінено та викладено як «невихід на службу» (а.с.42-44). У зв`язку з цим, солдату ОСОБА_1 здійснено перерахунок грошового забезпечення та доплату у сумі 13338,64 грн.(а.с.20).

З розрахункової відомості за лютий, в березні 2019 року ОСОБА_1 від позивача було перераховано виплату грошового забезпечення у розмірі 13338,64 грн., з яких утримано військовий збір 1,5 % у сумі 200,08 грн. та відповідачем отримано на картку ПриватБанку суму 13138,56 грн. (а.с.152).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.03.2019 року за №83 солдату ОСОБА_1 виплачено грошову допомогу для оздоровлення за 2019 рік (а.с.50).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року №200/7808/19-а позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, а саме зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити заборгованість по грошовому забезпеченню за лютий 2019 року у сумі 13481.96 грн. (а.с.102-105).

18.12.2019 року постановою Першого апеляційного адміністративного суду, апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення суду від 16.10.2019 року було залишено без задоволення. (а.с.148-150).

Постановою державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби у м.Маріуполі Східного міжрегіонального управління МЮ (м.Харків) Руденко Я.О. від 04.02.2020 року відкрито виконавче провадження №61129779 щодо стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 заборгованості по грошовому забезпеченню за лютий 2019 року у сумі 13481,96 грн. за рішенням Донецького окружного адміністративного суду (а.с.54).

Постановою державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби у м.Маріуполі Східного міжрегіонального управління МЮ (м.Харків) Руденко Я.О. від 04.02.2020 року визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на проведення та організацію виконавчих дій витрачено 180 грн. (а.с.52).

В доповідній записці від 25.02.2020 року складеної помічником командира з правової роботи начальником юридичної групи військової частини НОМЕР_1 зазначено, що загальна сума збитків нанесених державі складає 15010,16 грн. і тому було запропоновано призначити службове розслідування за фактом можливої переплати грошового забезпечення ОСОБА_1 та нанесення збитків державі за сплату сум виконавчого збору. (а.с.11).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.02.2020 року № 176, призначено службове розслідування за фактом можливої переплати грошового забезпечення ОСОБА_1 та нанесення збитків державі за сплату сум виконавчого збору. (а.с.12).

Відповідно до платіжного доручення №492 від 27.02.2020 року військовою частиною НОМЕР_1 сплачено на рахунок Державної казначейської служби України заборгованість по грошовому забезпеченню на користь ОСОБА_1 за 02.2019 рік за виконавчим провадженням №61129779 від 04.02.2020 року у сумі 13279,73 грн. (а.с.55, 153).

Відповідно доч.1ст.1166ЦК Українимайнова шкода,завдана неправомірнимрішенням,діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Так, що стосується посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву про застосування строку позовної давності в один рік та вимог ст. 233 КЗпП України, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на викладене, позивачем був застосований до даних правовідносин саме строк загальної позовної давності, тривалістю у три роки та навіть якщо враховувати вимоги ч.1 ст.261 ЦК України, позивачем не було порушено позовна давність у один рік, так як про наявне порушення виплати ОСОБА_1 надмірно сплачених коштів, військовій частині стало відомо лише 25.02.2020 року на підставі доповідної записки складеної помічником командира з правової роботи начальником юридичної групи військової частини НОМЕР_1 .

Статтею 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року за №2232-ХІІ, військовослужбовці це громадяни України, які проходять військову службу у складі Збройних Сил України та інших військових формувань.

В ст.2 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» зазначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Отже, слід дійти висновку про те, що військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. На військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях утворених відповідно до законів України, КЗпП України не поширюється, тому в даному випадку застосовується загальний строк позовної давності.

Так, аналізуючи рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року у справі №200/7808/19-а, яке набрало законної сили та в подальшому належним чином виконане, а також факт виявлення після розгляду справи №200/7808/19-а подвійної переплати грошового забезпечення відповідачу за лютий 2019 року і докази, які містяться у матеріалах справи, слід дійти висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості грошового забезпечення -13481,96 грн.

Що стосується позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми виконавчого збору -1348,20 грн. та суми мінімальних витрат 180 грн., то вони задоволенню не підлягають, оскільки вказані суми стягувались не за рішенням суду у справі №200/7808/19-а за позовом відповідача, а безпосередньо державним виконавцем на виконання виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а оскільки позивачем при подані позовної заяви до суду судовий збір не було сплачено, так як в матеріалах справи наявна заява про відстрочення сплати судового збору, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 2102 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування надмірно сплачених сум задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , суму збитків від переплати по грошовому забезпеченню у розмірі 13418 (тринадцять тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 96 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 2102 грн. на користь держави.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення, шляхом подачі її безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області.

Позивач: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: Федотова В. М.