Розділ Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі) :

Підрозділ Керівники підприємств, установ та організацій :

Клас Керівники підприємств, установ та організацій :

Підклас Керівники підприємств, установ та організацій :

Група Керівники підприємств, установ та організацій:

1210.1 Директор філіалу (філії)

1210.1 Начальник залізниці

1210.1 Директор (начальник, інший керівник) підприємства

Таким чином, посада начальника ДП «Південна залізниця» є рівноцінною посаді директора регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», оскільки (1) є не нижчою за кваліфікацією (посадою), (2) має тотожне функціональне спрямування роботи (посади) та (3) належить до однієї групи професій (посад) за Класифікатором професій, має однаковий код професії (посади).

В ст.118 КЗпП України говориться про "рівноцінну роботу (посаду)", а відповідно до національного Класифікатор професій України ДК 003: 2010, затв. Наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010р. N 327, робота - певні завдання та обов`язки, що виконані, виконуються повинні бути виконані однією особою. Робота є статистичною одиницею, що класифікується відповідно до кваліфікації, необхідної для її виконання.

Відповідно до закону України "Про державну службу", посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановленої нормативними актами коло службових повноважень.

Відповідач наполягає на тому, що « ОСОБА_4 був звільнений з посади начальника Державного підприємства "Південна залізниця". Він був керівником юридичної особи. Трудові відносини ОСОБА_4 були достроково припинені в зв`язку з переходом на виборну посаду. Така посада в штатному розкладі новоствореного товариства відсутня; йому можна пропонувати інші рівноцінні посади, однак не тільки в АТ "Укрзалізниця", а й в інших юридичних особах, які перебувають в підпорядкуванні органу державного управління, який виступав роботодавцем ОСОБА_4 »

Відсутність в штатному розкладі новоствореного Товариства посади не означає неможливість виконання гарантій, встановлених в ст.118 КЗпП України, оскільки формулювання ст.118 КЗпП України про "рівноцінну роботу (посаду)" дає підстави стверджувати, що законодавець заздалегідь розуміючи, що протягом виконання особою повноважень за виборною посадою, в штатному розкладі можуть відбутися істотні зміни, а отже роботодавець все одно зобов`язаний буде надати роботу, рівноцінну попередній.

Доводи відповідача та третьої особи ОСОБА_9 про те, що «надання народному депутату після складення депутатських повноважень попередньої роботи (посади) не є безумовним обов`язком; посада, на яку бажає поновитись позивач, не є вакантною; чинний керівник Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» ніколи не приймався на роботу в порядку заміщення, що виключає застосування до спірних правовідносин гарантій, передбачених ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України», суд вважає неправомірними, виходячи з наступного:

У поясненні третьої особи ОСОБА_3 щодо позову вказано, що ОСОБА_3 ніколи не приймався на роботу в порядку заміщення, а був призначений на посаду спочатку розпорядженням КМУ від 11.06.2014 р. № 549-р, а потім на підставі наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 26.04.2017 р. № 1068/ОС.

Те, що працівника взято на посаду, яку попередньо займав народний депутат, не у порядку заміщення, а на умовах контракту, строкового або безстрокового трудового договору, не впливає на реалізацію положень ст.118 КЗпП України та ч.4 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України», виходячи з наступного:

Відповідно до ч.7 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України», з працівником, якого в порядку заміщення взято на посаду, що її займав народний депутат, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається при поверненні народного депутата на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень народного депутата.

Формулювання «з працівником, якого в порядку заміщення взято на посаду… укладається строковий трудовий договір» слід розуміти так, що з працівником строковий трудовий договір укладається на часзаміщення особи, обраної на виборну посаду, тобто таке законодавче формулювання стосується саме строку (часу) виконання працівником обов`язків особи, яка обрана на виборна посаду. Але зовсім не означає, що якщо працівника на таку посаду прийнято не у порядку заміщення, то з ним не можна розірвати трудовий договір при поверненні народного депутата на роботу.

Той факт, що ОСОБА_3 було прийнято на посаду директора регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на постійній основі (на умовах контракту, строкового або безстрокового трудового договору) є порушенням ч.7 ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України», оскільки ця норма визначила, що у тому випадку коли працівника було обрано на виборну посаду, то з працівником, який буде прийнятий на цю посаду (роботу) має укладатися строковий трудовий договір на час заміщення тимчасово відсутнього працівника у зв`язку з виконанням ним повноважень за виборною посадою. Строк дії такого строкового трудового договору має визначатися не конкретною датою, а подією у розглядуваному випадку на час заміщення тимчасово відсутнього працівника у зв`язку з виконанням ним повноважень за виборною посадою. Стаття 21 КЗпП України всі трудові договори поділяє на: 1) безстрокові, що укладаються на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) такі, що укладаються на час виконання певної роботи. При цьому, строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Положення ст.118КЗпП України не встановлюють як умову поновлення працівника на попередній посаді (роботі) її вакантність. Формулюванняст.118КЗпП України«надається післязакінчення їхповноважень завиборною посадоюпопередня робота(посада)»означає,що особі,обраній навиборну посадуобов`язково,безумовно маєбути наданопопередню роботу(посаду).Законодавець наданнятакої роботи(посади)зовсім непов`язує ізвакантністю посади.Не випадковоч.7ст.20Закону України«Про статуснародного депутатаУкраїни» фактичновстановлює правовупроцедуру реалізаціїгарантій,зафіксованих ст.118КЗпП Українита ч.4ст.20Закону України«Про статуснародного депутатаУкраїни» (щодо поновлення на роботі працівників обраних на виборні посади (у даному випадку посаду народного депутата:

- з працівником, якого в порядку заміщення взято на посаду, що її займав народний депутат, укладається строковий трудовий договір;

- цей договір розривається при поверненні народного депутата на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень народного депутата.

Формулювання ст.118КЗпП України«а приїї відсутності іншарівноцінна робота(посада)» означає, що якщо у штатному розписі на час закінчення особою повноважень за виборною посадою вже не передбачено попередньої роботи (посади) (тобто тієї ж, що особа виконувала до обрання на виборну посаду), то має обов`язково, безумовно надатися рівноцінна робота (посада).

Нормою ст.118 КЗпП України передбачено обов`язкове, безумовне надання попередньої роботи (посади).

Таким чином, для реалізації вимог ст.118 КЗпП України та ч.4 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України» право на одержання попередньої роботи (посади) виборні працівники мають незалежно від того чи у підприємства ця посада є вакантною чи має стати такою з дотриманням вимог трудового законодавства.

Посилання відповідача та третьої особи ОСОБА_3 на порушення позивачем строку тапорядку звернення щодо поновлення на роботі суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.

29.08.2019р. позивача було звільнено з посади у зв`язку з достроковим припиненням повноважень Верховної Ради України 8-го скликання.

ОСОБА_4 звернувся доПрем`єр-міністраУкраїни іззаявою від15.10.2019р.(том2а.с.34)про поновленняйого напосаді директораРегіональної філії«Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», посилаючись на те, що він був звільнений у зв`язку з переходом на виборчу посаду народного депутата України (за п.5 ст.36 КЗпП України) на підставі Розпорядження КМУ від 19 листопада 2012 р. № 914-р та наказу Міністерства інфраструктури України від 23.11.2012р. № 216-О.

Тобто позивачзвернувся іззаявою від15.10.2019р.про поновленняйого напосаді директорарегіональної філії«Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» умежах трьохмісячногостроку здати йогозвільнення -29.08.2019р.з посади народного депутата України.

Вказана заява ОСОБА_4 була направлена на розгляд до Міністерства інфраструктури України, яке направило позивачу лист від 04.12.2019р., де вказано, що оскільки призначення керівника філії належить до компетенції АТ "Українська залізниця", то його заява від 15.10.2019р. надсилається за належністю для розгляду та надання відповіді.

Отримавши зМіністерства длярозгляду вищевказанузаяву ОСОБА_4 ,відповідач АТ"Українськазалізниця"розглянув їїта надавпозивачу відповідь від 21.12.2019р., якоювідмовив унаданні попередньоїпосади зпосиланням нате,що АТУкрзалізниця ще не набуло статусу правонаступника ДП «Південна залізниця», яке перебуває устані припиненнята призначенняпозивача напосаду директорарегіональної філії«Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» не вбачається можливим, оскільки дана посада не є вакантною.

В процесі судового розгляду даної справи представники відповідача АТ «Укрзалізниця» надали відзив на позов, заперечення, письмові та усні пояснення, в яких навели аргументи своїх заперечень на позов ОСОБА_4 та просили у задоволенні позову відмовити повністю.

Таким чином, доводи відповідача та третьої особи ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4 звернувся із заявою про поновлення на роботі до неналежного суб`єкта, що позивач не дотримався встановленого порядку, подав заяву до неналежного органу з вимогами, які відрізняються від змісту позовних вимог, що позивач вважається таким, що протягом встановленого тримісячного строку не скористався гарантіями, визначеними діючим законодавством України, є безпідставними.

Доводи відповідача та третьої особи ОСОБА_5 про те, що відсутні встановлені ст.118 КЗпП України підстави для поновлення ОСОБА_4 на попередній посаді, оскільки строк дії контракту від25.07.2011р. № 4-IV (том 1 а.с.144-154) сплив до моменту звільнення ОСОБА_4 29.08.2019р. з посади народного депутата і до звернення позивача про надання попередньої роботи (посади), суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Реалізація гарантій, встановлених ст.118 КЗпП України для працівника, звільненого від роботи внаслідок обрання його на виборну посаду в державних органах, а також реалізація встановлених частиною 4 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України» гарантій трудових прав народного депутата України після припинення депутатських повноважень, не залежать від факту закінчення термін дії контракту, укладеного з таким працівником до закінчення його повноважень за виборною посадою народного депутата України, оскільки ст.118 КЗпП України та ч.4 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України» не містять ніяких застережень протягом якого терміну вказані гарантії трудових прав можуть бути реалізовані і не обмежують кількість каденцій за виборною посадою.

Твердження відповідача та третіх осіб про те, що після закінчення терміну дії Контракту (в період виконання ОСОБА_4 депутатських повноважень) і подальшого закінчення терміну депутатських повноважень, ОСОБА_4 нібито втрачає права, передбачені ст.118 КЗпП України та ч.4 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України», є помилковим і суперечить приписам ст. 118 КЗпП України, оскільки норма цієї статті встановила безумовний обов`язок надати попередню роботу (посаду) та право особи отримати свою попередню роботу (посаду) безвідносно до того «коли» та «у зв`язку з чим» були припинені повноваження за виборною посадою. Адже головною вимогою ст.118 КЗпП України є закінчення повноважень за виборною посадою. Повноваження ОСОБА_4 закінчилися у зв`язку із припиненням 29.08.2019 р. повноважень ВРУ восьмого скликання, а тому ОСОБА_4 має право отримати попередню роботу (посаду) на виконання вимог ст.118 КЗпП України.

25.07.2011 року між Міністерством інфраструктури України та ОСОБА_4 , як з начальником Статутного територіально-галузевого об`єднання «Південна залізниця», було підписано Контракт № 4-IV, де в п.30 вказано, що цей Контракт діє з 25 липня 2011 року до 25 липня 2014 р. включно.

Відповідно до Розпорядження КМУ від 19.11.2012 № 914-р ОСОБА_4 звільнено з посади начальника Південної залізниці у зв`язку з обранням його народним депутатом України (п.5 ст.36 КЗпП України).

Наказом Міністерства інфраструктури України від 23.11.2012 № 216-О було припинено з 27.11.2012 дію Контракту, укладеного з ОСОБА_4 , тобто Контракт припинив свою дію достроково.

У період із 27.11.2012р. (тобто з дати звільнення) до 25.07.2014р. (дати закінчення строку дії контракту) ОСОБА_4 здійснював депутатські повноваження, та ніяк не міг реалізовувати своє право, встановлене ст.118 КЗпП України та ч.4 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України».

Посилання відповідачата третіхосіб нате,що ОСОБА_4 мав правона поновлення на посаді в межах строку дії укладеного контракту, тобто до 25.07.2014 р. є безпідставним, оскільки у період із 27.11.2012р. (з дати звільнення) до 25.07.2014р. (дати закінчення строку дії контракту) цей контракт не діяв.

Відповідно до ч.5 ст.76 Конституції України строк повноважень Верховної Ради України становить п`ять років. Протягом всього цього строку держава гарантує народному депутату забезпечення необхідними умовами для здійснення ним депутатських повноважень (ч.4 ст.1 Закону України «Про статус народного депутата України»).

Згідно зі ст.2 Закону України «Про статус народного депутата України» повноваження народного депутата починаються після складення ним присяги на вірність Україні перед Верховною Радою України з моменту скріплення присяги особистим підписом під її текстом. Повноваження народного депутата припиняються з моменту відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

23.12.2005. ОСОБА_4 був призначений на посаду начальника "Південної залізниці" на підставі постанови КМУ від 21.12.2005 року N 1227 та наказу "Укрзалізниці" від 26.12.2005 року N 920/ос., про що було зроблено відповідний запис у його трудовій книжці.

При цьому на дату призначення ОСОБА_4 на посаду начальника "Південної залізниці" ніякий контракт або строковий трудовий договір з ним не укладався та у вищевказаних постанові КМУ, у наказі "Укрзалізниці" та у трудовій книжці позивача відсутнє будь-яке посилання про прийом на роботу ОСОБА_4 за контрактом.

Тому суд погоджується з доводом ОСОБА_4 про те, що він був прийнятий на роботу начальника "Південна залізниця" за безстроковим трудовим договором від 23.12.2005р., який з ним уклали Кабінет Міністрів України та "Укрзалізниця", тобто трудові відносини з позивачем були оформлені безстроково.

Після тривалого періоду роботи ОСОБА_4 на посаді начальника «Південної залізниці» за вищевказаним безстроковим трудовим договором від 23.12.2005р., між ОСОБА_4 та новою особою - Міністерством інфраструктури України було підписано контракт № 4-IV від 25.07.2011р. з конкретизацією прав та обов`язків сторін, повноважень, умов матеріального забезпечення, їх зміну та доповнення, тощо.

Перед підписанням зазначеного контракту від 25.07.2011р. з Міністерством інфраструктури України, ОСОБА_4 не був попередньо звільнений із займаної посади Кабінетом Міністрів України та "Укрзалізницею", які раніше прийняли його на роботу 23.12.2005р. за безстроковим трудовим договором, тобто вказаний безстроковий трудовий договір не був розірваний, а продовжував свою дію одночасно з підписаним контракту від 25.07.2011р. та надалі до дати звільнення ОСОБА_4 27.11.2012 р. у зв`язку з переходом на виборну посаду народного депутата України.

При цьому новий наказ про прийом ОСОБА_4 на роботу начальника Південної залізниці за строковим контрактом від 25.07.2011р. не видавався, хоча згідно пункту 9 Положення "Про порядок укладення контрактів при прийманні (наймі) на роботу працівників", затв. Постановою КМУ від 19 березня 1994р. № 170, контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття (найм) працівника на роботу з дня, встановленого в контракті за згодою сторін.

У трудовій книжці ОСОБА_4 відсутні записи про його звільнення за конкретним наказом до 25.07.2011р. та наступне прийняття на роботу по строковому контракту № 4-IV від 25.07.2011р.

27.11.2012 р. ОСОБА_4 був звільнений у зв`язку з переходом на виборну посаду Народного депутата України (п.5 ст.36 КЗпП України), на підставі Розпорядження КМУ від 19 листопада 2012 р. 914-р, про що було зроблено відповідний запис у його трудовій книжці.

Згідно з ч. 1, 3 ст.15 Закону України "Про залізничний транспорт", трудові відносини працівників залізничного транспорту загального користування регулюються на підставі Кодексу законів про працю України, Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту України, іншими актами законодавства України про працю. Працівники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору. Перелік категорій працівників залізничного транспорту, що працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ № 764 від 15 липня 1997р. затверджено "Перелік категорій та посад працівників залізничного транспорту, працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору", проте до зазначеного переліку попередня посада ОСОБА_4 , як начальника Південної залізниці не входить.

Згідно з пунктом 3 Постанови КМУ від 19 березня 1994 року № 170 "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору", контрактна форма трудового договору застосовується у випадках, прямо передбачених законом; однак законом не передбачені випадки застосування контрактна форма трудового договору до посади начальника Південної залізниці, яку обіймав ОСОБА_4 .

Згідно з ч.2 ст.23 КЗпП України, строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру майбутньої роботи або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Однак трудові відносини з виконання ОСОБА_10 роботи начальника Південної залізниці могли бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру цієї роботи та умов її виконання, що підтверджується фактом прийняття його на роботу начальника Південної залізниці за безстроковим трудовим договором від 23.12.2005., за яким він протягом тривалого часу виконував цю роботу, незалежно від підписання та подальшого закінчення строку дії контракту від 25.07.2011р.

Пленум Верховного Суду України у пункті 9 Постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року № 9 роз`яснив, що укладення трудового договору на певний строк за відсутності умов, зазначених у частині другій статті 23 КЗпП, є підставоюдля визнанняйого недійсниму частинівизначення строку. Тобто такі договори будуть вважатися укладеними на невизначений термін з дня їх укладення.

Тому суд погоджується з доводами ОСОБА_4 відносно контракту, а саме:

- що на день звільнення 27.11.2012р. з посади начальника ДП "Південна залізниця" у зв`язку з переходом на виборчу посаду народного депутата України (п.5 ст.36 КЗпП України), продовжував діяти безстроковий трудовийдоговір від23.12.2005р.,укладений ОСОБА_4 з КабінетомМіністрів України(зпершою особою)та з"Укрзалізницею"(здругою особою),тобто буливстановлені безстроковітрудові правовідносини,які надалідіяли додати звільнення позивача 27.11.2012р. у зв`язку з переходом на виборчу посаду народного депутата України (п.5 ст.36 КЗпП України), причому ці безстрокові трудові правовідносини постійно діяли незалежно від підписання позивачем контракту № 4-IV від 25.07.2011р. з Міністерством інфраструктури України (з третьою особою).

- що у будь-якому випадку контракт № 4-IV від 25.07.2011р. у частині визначення строку вважається недійсним та відповідно вважається укладеним на невизначений термін з дня його укладення, що слідує з наведених норм: ч.2 ст.23 КЗпП України, Постанови КМУ № 764 від 15.07.1997р., якою затверджений "Перелік категорій та посад працівників залізничного транспорту, працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору", пункту 3 Постанови КМУ від 19.03.1994р. № 170 "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору", пунктом 9 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992р. №9.

Представники АТ "Українська залізниця" Прядка В.О., ОСОБА_6 подали до суду письмові пояснення(доводи)від 09.11.2020р.щодо аргументів, викладенихпозивачем впоясненнях назаперечення представниківАТ «Укрзалізниця»(впорядку п.п.3ч.1ст.43ЦПК України),в якихпослалися нате,що напідставі наказуМіністерства транспортната зв`язкувід 10.04.2006р.№ 332(копіюякого додав)між вказанимміністерством та ОСОБА_4 ,як начальникомПівденної залізниціраніш булопідписано щеінший Контрактвід 10.04.2006р.№ 4-IV(копіюякого додав),який вподальшому бувпереукладений з25.07.2011р.та діявдо датизвільнення позивача27.11.2012р. у зв`язку з переходом на виборчу посаду народного депутата України, тому представники відповідача вважають, що ці обставини підтверджують те, що позивач був прийнятий на посаду начальника Південної залізниці саме за контрактом, а не за безстроковим трудовим договором.

З вказаними доводами суд не погоджується з тих же підстав, як відносно другого контракту від 25.07.2011р. № 4-IV, а також, виходячи з наступного:

- перший Контракт від 10.04.2006р. № 4-IV було підписано між ОСОБА_4 , як начальником Південної залізниці та Міністерства транспортна та зв`язку 10.04.2006р., тобто вже після того, як між ОСОБА_4 та іншими особами: Кабінетом Міністрів України та "Укрзалізницею" раніш було укладено безстроковий трудовий договір від 23.12.2005р. (за яким позивач працював певний час), який був оформлений постановою КМУ від 21.12.2005 року N 1227 та наказом "Укрзалізниці" від 26.12.2005 року N 920/ос., 23.12.2005р.

- в першому Контракті від 10.04.2006р. з ОСОБА_4 строк дії встановлено з 10.04.2006р по 09.04.2009р., та при цьому другий Контракт з ОСОБА_4 було підписано тільки 25.07.2011р. (тобто більш ніж через два роки після закінчення строку дії першого контракту від 10.04.2006р.),

- при підписання першого Контракту від 10.04.2006р., ОСОБА_11 не був попередньо звільнений з роботи та прийнятий на роботу за цим контрактом, як і після закінчення 09.04.2009р. строку дії цього контракту, а продовжував працювати за раніш укладеним з ним безстроковим трудовим договором від 23.12.2005р.

Посилання відповідачем та третіми особами на судову практику (Постанови Верховного суду від 24.04.2019р. у справі № 333/8155/15, від 16.01.2018р. у справі № 211/1541/16-ц) суд не бере до уваги, оскільки правовідносини та обставини у наведених справах не є подібними, виходячи з наступного:

- у цих справах сторони не посилаються на вказані у даній справі доводи та норми законодавства відносно недійсності контракту у частині визначення строку та відповідно, що він вважається укладеним на невизначений термін, тощо

- у цих справах відсутні обставини та доводи сторін про те, що спочатку з працівником був укладений безстроковий трудовий договір, який не було розірвано сторонами, та надалі сторонами було підписано строковий контракт, але працівника не було звільнено певними наказами та прийнято заново на ту ж посаду за контрактом, із відповідними записами у трудову книжку, тобто залишився діючим і безстроковий договір;

- у вказаних справах позивачі не були народними депутатами України, та відповідно не була застосована норма ч.4 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України» щодо гарантій трудових прав народних депутатів України після припинення депутатських повноважень, тощо.

Посилання третьої особи ДП «Південна залізниця» на рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанції по справі № 640/10761/14-ц стосовно колишнього директора ДП «Південна залізниця» ОСОБА_12 суд не бере до уваги, оскільки правовідносини та обставини у наведених справах не є подібними, виходячи з наступного:

- у наведених справах колишній директор ДП «Південна залізниця» та позивач ОСОБА_12 був звільнений не у зв`язку з переходом на виборчу посаду народного депутата України (тобто не за п.5 ст.36 КЗпП України), а за чисельні фінансово-господарські та інші порушення в роботі за невиконання умов контракту, в період його тимчасової непрацездатності, що він оскаржував у суді;

- у наведені справі колишній директор ДП «Південна залізниця» та позивач ОСОБА_12 не був народним депутатом України, та відповідно у цій справі були відсутні правовідносини по застосованою норм ч.4 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України» та ст.118 КЗпП України, щодо гарантій трудових прав народних депутатів України після припинення депутатських повноважень, тощо.

Доводи позивача ОСОБА_4 , викладені у його позові, відповіді на відзив, у його письмових поясненнях та усних поясненнях його представників у судовому засіданні підтверджуються також Науково правовим висновком Національного юридичного університету ім. Я. Мудрого, підготовленим д.ю.н., професором, завідувачем кафедри трудового права, членом кореспондентом НАПрН України ОСОБА_7 та к.ю.н., доцентом кафедри цивільного права № 1 ОСОБА_8 (том 2 а.с.35-63), засвідчена належним чином копія якого залучена до справи, оригінал надавався суду представником позивача для огляду у судовому засіданні.

Додані до заперечень представників АТ "Українська залізниця" від 22.06.2020р. аркуші під назвою: «Науково-правовий висновок НДІ правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук України» суд небере доуваги, оскільки він не має дати, номера, печатки устнови, навіть підпису його безпосереднього виконавця ОСОБА_13 , а містить (на останньому 19-му аркуші) тільки посилання на те, що зазначений висновок нібито підготовлено ОСОБА_13 , як завідувачем відділу правового забезпечення національної інноваційної системи НДІ правового забезпечення інноваційного розвитку НАПрН України, кандидатом юридичних наук.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.118 КЗпП України, ч.4 ст.20 ч.7 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України», п.6 ч.1 ст.40 КЗпП України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 76-83, 89, 133, 141, 211, 247, 263-265, 273, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 , Державне підприємство «Південна залізниця» про зобов`язання надати попередню роботу та поновлення на роботі - задовольнити у повному обсязі.

Зобов`язати відповідача Акціонерне товариство «Українська залізниця» надати ОСОБА_4 попередню роботу (посаду) - директора Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Поновити ОСОБА_4 на роботі (посаді) директора Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Допустити негайне виконання судового рішення по даній справі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч. 3 ст.354ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 29.12.2020 року.

Сторони:

позивач: ОСОБА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ,

зареєстрований: АДРЕСА_1 .

відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код: 40075815, місцезнаходження: 03150, МСП, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5.

треті особи:

ОСОБА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 .

Державне підприємство «Південна залізниця», код 01072609, місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7.

Головуючий суддя О.В. Шишкін