Ухвала

28 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 695/3261/19

провадження № 61-18738ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального закладу «Золотоніська спеціалізована школа Черкаської обласної ради» на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 липня 2020 року у складі судді Степченка М. Ю. та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Сіренка Ю. В., Гончар Н. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Золотоніська спеціалізована школа Черкаської обласної ради» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Золотоніська спеціалізована школа Черкаської обласної ради» (далі - КЗ «Золотоніська СШ Черкаської обласної ради») про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що з 2003 року вона працювала на посаді заступника директора з виховної роботи та вчителя математики КЗ «Золотоніська СШ Черкаської обласної ради». Оскільки у даному закладі працювала вихователем її донька - ОСОБА_2 , у серпні та вересні 2019 року керівництво навчального закладу повідомляло її про наявність потенційного конфлікту інтересів, відповідно до статті 34 Закону України «Про запобігання корупції» та пропонувало врегулювати цю ситуацію шляхом переведення її на посаду вихователя цієї ж школи. Вона також зверталася до керівництва школи із заявою про перегляд її службових обов`язків, однак 09 вересня 2019 року відповідач виніс наказ № 99-К/06, яким її звільнено з посади заступника директора з виховної роботи на підставі статті 25-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (у зв`язку з порушенням норм щодо обмеження спільної роботи родичів в установі).

Посилаючись на те, що її звільнення відбулося з порушенням норм трудового законодавства, оскільки відповідач не врахував, що згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент її звільнення) обмеження щодо спільної роботи близьких родичів поширюється лише на осіб, зазначених у підпунктах «а», «в»-«з» пункту 1 частини першої статті 3 цього закону, а заступник директора з виховної роботи до даних осіб не відноситься, позивач просила скасувати наказ від 09 вересня 2019 року

№ 99-к/06 про її звільнення; поновити її на роботі на посаді заступника директора з виховної роботи та вчителя математики Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Черкаської обласної ради; стягнути з Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Черкаської обласної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, розмір якого на час уточнення позовних вимог складав 80 253,81 грн.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано наказ Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Черкаської обласної ради від 09 вересня 2019 року № 99-к/06 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з виховної роботи».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з виховної роботи комунального закладу «Золотоніська спеціальна школа» Черкаської обласної ради.

Стягнуто з КЗ «Золотоніська СШ Черкаської обласної ради» на користь

ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі

200 679,12 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць та в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора з виховної роботи КЗ «Золотоніська СШ Черкаської обласної ради».

Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року апеляційні скарги КЗ «Золотоніська СШ Черкаської обласної ради» та

ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 липня 2020 року змінено шляхом викладення змісту його мотивувальної частини у редакції цієї постанови апеляційного суду.

В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скаргаКЗ «Золотоніська СШ Черкаської обласної ради», у якій заявник просив скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 липня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 листопада

2020 року, і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необгрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом спору в даній справі є вимоги про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 200 679,12 грн.

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд урахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» (рішення

від 09 жовтня 2018 року «Азюковська проти України»).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, 390, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального закладу «Золотоніська спеціалізована школа Черкаської обласної ради» на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 липня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 листопада

2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Золотоніська спеціалізована школа Черкаської обласної ради» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак