ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 804/8668/15

адміністративне провадження № К/9901/19245/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у касаційній інстанції адміністративну справу № 804/8668/15

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною ОСОБА_1

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року, ухвалену колегією у складі: головуючого судді Божко Л.А., суддів Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

1. У липні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1, МЮ України), Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - відповідач 2, ГТУЮ у Дніпропетровській області), в подальшому заміненого його правонаступником - Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Південно-Східне МУМЮ (м. Дніпро ), із залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - третя особа, АТ «Райффайзен Банк Аваль»), у якому просила:

1.1. визнати протиправними дії ГТУЮ у Дніпропетровській області з внесення довідки про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 25 листопада 2014 року № 124-Д та акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 04 грудня 2014 року № 124-А відомостей про грубе порушення прав та законних інтересів боржника та кредиторів, а саме: пункту 1 статті 43 Закону України № 4212-VІ в частині встановлення початкової вартості цілісного майнового комплексу, абзацу 4 частини 2 статті 50 Закону України № 4212-VІ в частині відображення не достовірної інформації у проекті договору купівлі-продажу, вчинення повторного порушення абзацу 3 частини 7 статті 48 Закону № 784-ХІV в частині не відкриття депозитного рахунку нотаріальної контори;

1.2. визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 03 лютого 2015 року про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження на підставі подання від 24 грудня 2014 року № 322;

1.3. визнати протиправними дії ГТУЮ у Дніпропетровській області у складанні акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки від 17 грудня 2014 року № 128-А;

1.4. визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 03 лютого 2015 року про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження на підставі подання від 26 грудня 2014 року № 333;

1.5. визнати протиправними дії ГТУЮ у Дніпропетровській області з внесення довідки про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 19 лютого 2014 року № 10-Д та акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 02 березня 2015 року відомостей щодо порушення з боку арбітражного керуючого ОСОБА_1 вимог: абзацу 3 частини 7 статті 48 Закону № 784-ХІV, пункту 6.11 розділу VI Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2013 року № 447/5;

1.6. визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 26 березня 2015 року про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення;

1.7. визнати протиправними дії ГТУЮ у Дніпропетровській області у складанні акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки від 14 квітня 2015 року № 34-А;

1.8. визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 18 червня 2015 року про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення;

1.9. скасувати пункт 1 наказу МЮ України від 23 червня 2015 року № 1039/5 "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ";

1.10. відновити дію свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 22 березня 2013 року № 627, виданого ОСОБА_1 ;

1.11. зобов`язати МЮ України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України інформацію щодо відновлення дії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 22 березня 2013 року № 627, виданого ОСОБА_1 .

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка під час виконання повноважень арбітражного керуючого керувалася вимогами чинного законодавства та вживала достатньо заходів щодо задоволення інтересів боржника та кредиторів, що свідчить про добросовісне виконання своїх обов`язків, а тому в її діях відсутній склад дисциплінарних проступків, за які її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Також позивачка посилалася на порушення відповідачами своїх прав, як при проведенні перевірок, так і при притягненні її до дисциплінарної відповідальності. Крім того, позивачка вказувала, що під час прийняття рішення відповідачем 1 не враховано всіх обставин справи та не взято до уваги доводи позивачки, які були викладені в письмових поясненнях, а отже, на думку позивачки, рішення про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Справа розглядалася судами неодноразово.

4. Постановою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року у справі № 804/8668/15 та направлено справу на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

4.1. Скасовуючи постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року та направляючи справу на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, суд касаційної інстанції, виходив з того, що судами попередніх інстанції не встановлено, чи були накладені на арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення у вигляді попереджень за результатами розгляду Комісією подань від 24 грудня 2014 року № 322, від 26 грудня 2014 року № 333 та від 13 березня 2015 року № 384 відповідними наказами єдиного уповноваженого на це державного органу з питань банкрутства - МЮ України у відповідності до частини 3 статті 107 Закону № 2343-XII, а також внесені записи про накладення на арбітражного керуючого таких дисциплінарних стягнень до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України у відповідності до частини 5 статті 107 Закону № 2343-XII. А відтак, судами не встановлено чи були підстави для застосування Дисциплінарною комісією такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на підставі винесення Комісією трьох дисциплінарних стягнень у вигляді попередження. Так само як не встановлено і ту обставину чи було МЮ України накладено відповідним наказом на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за поданням Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 26 березня 2015 року № 279. Копії означених наказів МЮ України відсутні в матеріалах справи.

5. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено частково:

5.1. визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу МЮ України від 23 червня 2015 року № 1039/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 »;

5.2. зобов`язано МЮ України відновити дію свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 22 березня 2013 року №627, виданого ОСОБА_1 ;

5.3. в іншій частині позовних вимог відмовлено.

6. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 у вищевказаній частині суд першої інстанції виходив з того, що за змістом спірного наказу № 1039/5 від 23 червня 2015 року, підставами для його прийняття зазначенні подання Дисциплінарної комісії від 26 березня 2015 року № 279 та протокол Дисциплінарної комісії № 28/03/15 від 26 березня 2015 року. Відомості про наявність наказу МЮ України про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення позивачки права на здійснення діяльності арбітражного керуючого у спірному наказі відсутні. Доказів того, що такий наказ видавався та направлявся позивачці відповідачами суду не надано, зокрема і на вимогу суду, яка викладена в ухвалі від 04 листопада 2019 року.

6.1. Стосовно позовної вимоги про зобов`язання МЮ України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України інформацію щодо відновлення дії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 627 від 22 березня 2013 року, виданого ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що дана позовна вимога є передчасною, оскільки ще не виникло спірних правовідносин.

6.2. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої іцнстанції виходив з того, що висновки (порушення), викладені в довідці та акті перевірки про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 , не є обов`язковими до виконання позивачкою та самі по собі не породжують будь-яких наслідків, оскільки такі службові документи є лише носіями доказової інформації та не містять волевиявлення суб`єкта владних повноважень щодо виявлених фактів правопорушень. Так само і діяльність працівників органу з проведення перевірки арбітражного керуючого є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов`язків із збирання доказової інформації щодо дотримання цим суб`єктом вимог чинного законодавства. Тому, як власне довідка або акт перевірки, так і дії посадових осіб органу з їх складання не створюють жодних правових наслідків для позивачки, не змінюють стану її суб`єктивних прав.

6.3. Рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень, на думку суду першої інстанції, носять рекомендаційний характер для органу, який наділений виключними повноваженнями щодо видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого і позбавлення права на заняття такою діяльність, і як наслідок такого рішення анулювання свідоцтва. У свою чергу правом накладати дисциплінарні стягнення Законом № 2343-XII наділений Державний орган з питань банкрутства (МЮ України), а тому, за висновком суду першої інстанції, рішення саме цього органу безпосередньо впливають на права та обов`язки позивачки.

7. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року апеляційну скаргу МЮ України задоволено.

7.1. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року, в частині задоволених позовних вимог, скасовано та прийнято нову постанову в цій частині, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог.

7.2. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

8. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову в означеній частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що накази МЮ України від 16 березня 2015 року № 86/7 та від 18 березня 2015 року № 88/7 є такими, що прийняті з врахуванням протоколу засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 03 лютого 2015 року № 26/02/15, тобто прийняті в результаті розгляду подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 24 грудня 2014 року № 322 та від 26 грудня 2014 року № 333.

8.1. Суд апеляційної інстанції зазначив, що повноваженнями про притягнення до дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого за наявності факту вчинення останнім правопорушення наділена Дисциплінарна комісія арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), а в компетенції МЮ України є видання наказів щодо накладення дисциплінарних стягнень, зокрема, у вигляді припинення діяльності арбітражного керуючого.

8.2. З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірний наказ МЮ України від 23 червня 2015 року № 1039/5, яким анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 22 березня 2013 року № 627 є правомірним, прийнятим в межах наданих чинним законодавством повноважень, оскільки підставою для його прийняття стало подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 26 березня 2015 року № 279 та протокол засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 26 березня 2015 року № 28/03/15.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

9. 04 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій, з урахуванням уточнень, скаржниця просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

10. У касаційній скарзі скаржниця посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, оскільки в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 826/6746/18 та від 23 липня 2020 року у справі № 806/928/17.

10.1. Посилаючись на висновки, викладені у вищезазначених постановах Верховного Суду, скаржниця указує на те, що анулювання свідоцтва не є видом дисциплінарного стягнення, яке може бути накладено на арбітражного керуючого відповідно до статті 109 Закону № 2343-ХП. Свідоцтво може бути анульовано лише у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), зокрема, внаслідок накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

10.2. Зазначає, що анулювання свідоцтва без накладення стягнення, яке може бути підставою для такого анулювання, суперечить приписам частини другої статті 112 Закону № 2343-ХП, та свідчить про протиправність оскаржуваного наказу. Вказані порушення є достатніми для висновку, що прийняття оскаржуваного наказу відбулося з порушенням вказаних вимог Закону №2343-ХІІ, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

10.3. Зауважує, що саме на ці обставини звернув увагу Верховний Суд у своїй постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 804/8668/15. Проте, суд апеляційної інстанції не врахував вказівок, що містяться в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції та ухвалення незаконного судового рішення.

11. 04 серпня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., суддів Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 24 грудня 2020 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позиція інших учасників справи.

14. 09 жовтня 2020 року від Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому посилаючись на не обґрунтованість доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Зокрема, вказує на те, що Дисциплінарна комісія наділена повноваженнями приймати рішення про застосування дисциплінарних стягнень, натомість компетенція Міністерства юстиції України щодо накладення дисциплінарних стягнень у вигляді припинення діяльності арбітражного керуючого реалізується наказом про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

15. 12 жовтня 2020 року від Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому проти доводів та вимог касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Зокрема, наполягає на тому, що винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень арбітражному керуючому має наслідком застосування дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення його права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та, як наслідок, анулювання свідоцтва. Повноваження щодо застосування дисциплінарного належать Дисциплінарній комісії, а реалізація рішення про позбавлення на здійснення діяльності арбітражного керуючого здійснюється шляхом видання Міністерством юстиції України відповідного наказу про анулювання свідоцтва.

16. 15 жовтня 2020 року від АТ «Райффайзен Банк Аваль» надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

17. Від відповідача 1 відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судом попередніх інстанцій обставини справи.

18. 22 березня 2013 року на підставі наказу МЮ України від 18 березня 2013 року №457/5 ОСОБА_1 видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) без обмеження строку дії.

19. На адресу позивачки як арбітражного керуючого було направлено повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки від 23 вересня 2014 року № 112 та посвідчення на проведення позапланової невиїзної перевірки № 112 на підставі доручення МЮ України від 01серпня 2014 року № 13.0.2-32/746.0, в яких зазначено, що у період з 03 жовтня 2014 року по 07 жовтня 2014 року буде проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання повноважень ліквідатора ФОП ОСОБА_2 на підставі скарги Державної іпотечної установи, у зв`язку з чим зобов`язано у строк до 02 жовтня 2014 року надати до ГУЮ у Дніпропетровській області відповідні пояснення та завірені копії документів по суті питань, викладених у скарзі Державної іпотечної установи від 12 лютого 2014 року № 886/15.

20. 01 жовтня 2014 року позивачкою до ГУЮ у Дніпропетровській області були надані письмові пояснення № 01/10 з додатками, що підтверджується довідкою від 07 жовтня 2014 року № 103-Д та актом від 16 жовтня 2014 року № 103-А.

21. 07 жовтня 2014 року ГУЮ у Дніпропетровській області складена довідка про результати позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1 за № 103-Д, згідно з якої Комісією було встановлено порушення вимог Закону № 784-ХIV, а саме: абзацу 2 частини першої статті 23, частини другої статті 25, абзацу 4 частини першої статті 25, частини сьомої статті 30 щодо непроведення аналізу фінансового становища ФОП ОСОБА_2 , частини одинадцятої статті 30 щодо ненадання звітів про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів, абзацу 3 частини сьомої статті 48 щодо невідкриття депозитного рахунку у нотаріальній конторі або приватного нотаріуса.

22. 13 жовтня 2014 року ОСОБА_1 до ГУЮ у Дніпропетровській області було надано пояснення та інформацію про усунення порушень, зазначених у вказаній довідці.

23. 16 жовтня 2014 року ГУЮ у Дніпропетровській області складено акт позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 за № 103-А.

24. 20 жовтня 2014 року ГУЮ у Дніпропетровській області видано розпорядження №96-Р про усунення порушень, згідно з яким вирішено зобов`язати позивачку у термін до 16 листопада 2014 року усунути порушення шляхом: проведення оцінки майна банкрута, закриття виявлених при проведенні ліквідаційної процедури рахунків боржника у банківських установах, відкриття депозитного рахунку у нотаріальній конторі.

25. ОСОБА_1 до встановленого строку - 16 листопада 2014 року, надано пояснення та докази вжиття заходів для оцінки майна банкрута. Також, до ГУЮ у Дніпропетровській області подано висновки зі звітів про проведення оцінки всього майна банкрута. Стосовно закриття виявлених рахунків банкрута у банківських установах позивачем надавалися докази на підтвердження того, що частина рахунків позивачем закрита, в інші банківські установи направлено відповідні заяви (тобто, вжито необхідних заходів для закриття рахунків). Крім того, щодо відкриття депозитного рахунку в нотаріальній конторі, позивачка надала пояснення, що вона дійсно зверталася до кількох нотаріусів, проте отримувала відмову.

26. За результатами розгляду поданих позивачкою документів комісією зроблено висновок, що розпорядження від 20 жовтня 2014 року № 96-Р виконано не в повному обсязі.

27. 20 жовтня 2014 року позивачці надійшли запити від ГУЮ у Дніпропетровській області про надання інформації від 11 листопада 2014 року № 10-50/7156, повідомлення від 11 листопада 2014 року № 135 та посвідчення від 11 листопада 2014 року № 138 на проведення позапланової невиїзної перевірки у період з 21 листопада 2014 року по 25 листопада 2014 року. Підставами для здійснення перевірки стало доручення МЮ України від 28 жовтня 2014 року № 18438-0-33-14/13.0.2 та скарги представника ПАТ Укрсоцбанк Коробки В.В. (довіреність від 18 листопада 2013 року № 2181), предмет перевірки: оцінка та продаж майна ФОП ОСОБА_3 на аукціоні; внесення на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використання за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом, коштів, отриманих від реалізації майна банкрута; розподіл коштів, отриманих від продажу майна ФОП ОСОБА_3 , інші питання, порушені в скарзі представника ПАТ Укрсоцбанк Коробки В.В.

28. Згідно зі змістом довідки від 24 листопада 2014 року № 124-Д та акта від 04 грудня 2014 року № 124-А позивачкою була надана ГУЮ у Дніпропетровській області письмова відповідь № 21/11 із завіреними документами.

29. За результатами перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 з 21 по 25 листопада 2014 року ГУЮ у Дніпропетровській області була складена довідка про результати позапланової перевірки від 25 листопада 2014 року №124-Д, в якій зроблені висновки про порушення пункту 1 статті 43 Закону № 4212-VІ в частині встановлення початкової вартості цілісного майнового комплексу, абзацу 4 частини першої статті 50 Закону № 4212- VІ в частині відображення недостовірної інформації у проекті договору купівлі-продажу, абзацу 3 частини сьомої статті 48 Закону № 784-ХІV в частині невідкриття депозитного рахунку у нотаріальній конторі.

30. 26 листопада 2014 року довідку від 25 листопада 2014 року №124-Д надіслано позивачці.

31. 04 грудня 2014 року ГУЮ у Дніпропетровській області складено акт № 124-А, у висновках якого комісія встановила вчинення повторного порушення абзацу 3 частини сьомої статті 48 Закону № 784-ХІV в частині невідкриття депозитного рахунку у нотаріальній конторі, порушення пункту 1 статті 43 Закону № 4212-VІ в частині встановлення початкової вартості цілісного майнового комплексу, абзацу 4 частини другої статті 50 Закону № 4212-VІ в частині відображення недостовірної інформації у проекті договору купівлі-продажу.

32. Викладені факти стали підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень.

33. 17 грудня 2014 року до МЮ України надійшов лист ГУЮ у Дніпропетровській області від 09 грудня 2014 року №10-47/1283 з пропозицією щодо внесення на розгляд Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) подання про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки на підставі скарги ПАТ Укрсоцбанк від 06 жовтня 2014 року б/н за дорученням Департаменту з питань банкрутства МЮ України від 28 жовтня 2014 року № 18438-0-33-14/13.0.2.

34. На адресу позивачки ГУЮ у Дніпропетровській області надіслано повідомлення від 28 листопада 2014 року № 139 про проведення позапланової невиїзної перевірки у період з 17 грудня 2014 року по 19 грудня 2014 року, посвідчення про проведення позапланової невиїзної перевірки від 28 листопада 2014 року № 142, запит про надання інформації від 27 листопада 2014 року № 10-50/7865, згідно з якими остання повинна була у строк до 17 грудня 2014 року надати до ГУЮ у Дніпропетровській області пояснення щодо питань, зазначених у посвідченні, стосовно закриття виявлених при проведенні ліквідаційної процедури рахунків боржника у банківських установах, відкриття депозитного рахунку у нотаріальній конторі.

35. 17 грудня 2014 року ГУЮ у Дніпропетровській області складено акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки № 128-А, у зв`язку з чим до МЮ України направлено лист від 18 грудня 2014 року №10-47/8522 з пропозицією щодо внесення на розгляд Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) подання про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

36. 03 лютого 2015 року відбулося засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), за результатами розгляду якого було прийнято рішення застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження на підставі подання від 24 грудня 2014 року № 322, про що позивачку повідомлено листом МЮ України від 10 лютого 2015 року № 13.0.2-33/480.

37. 03 лютого 2015 року відбулося засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) за участю позивачки, за результатами якого до арбітражного керуючого № 322 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження на підставі подання від 26 грудня 2014 року № 333, про що позивачку повідомлено листом МЮ України від 10 лютого 2015 року № 13.0.2-33/481.

38. Згідно з листом МЮ України від 10 лютого 2015 року № 13.0.2-33/425 Комісією було прийнято рішення рекомендувати позивачці пройти підвищення кваліфікації протягом І кварталу 2015 року.

39. 25 квітня 2015 року позивачка отримала свідоцтво про підвищення кваліфікації арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

40. ГУЮ у Дніпропетровській області надіслало повідомлення від 09 лютого 2015 року № 10-57/897 та посвідчення від 09 лютого 2015 року № 15 на проведення позапланової невиїзної перевірки у період з 17 лютого 2015 року по 19 лютого 2015 року. Підставою для перевірки стало доручення МЮ України від 27 січня 2015 року № 223-0-33-15/13.0.2, предмет перевірки: оповіщення про порядок продажу майна банкрута, правильність складання реєстру вимог кредиторів, черговість задоволення вимог кредиторів та інші питання, порушені у заяві Державної іпотечної установи від 29 грудня 2014 року № 7253/15.

41. З приводу вказаної скарги Державної іпотечної установи позивачем до ГУЮ у Дніпропетровській області надані письмові пояснення із завіреними документами від 16 лютого 2015 року.

42. 19 лютого 2015 року (технічна помилка у даті 19 лютого 2014 року) ГУЮ у Дніпропетровській області була складена довідка № 10-Д, згідно з якою виявлено порушення з боку арбітражного керуючого ОСОБА_1 вимог абзацу 3 частини сьомої статті 48 Закону №784-ХІV щодо ненадання підтвердження зарахування коштів, отриманих від продажу майна громадянина-підприємця на депозитний рахунок у нотаріальній конторі, пункту 6.11 розділу VI Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених наказом МЮ України від 15 березня 2013 року № 447/5 щодо зобов`язання забезпечити подання необхідних відомостей і документів на першу вимогу МЮ України, управління юстиції, комісії з перевірки діяльності арбітражного керуючого, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих та Кваліфікаційної комісії арбітражних керуючих.

43. У вказаній довідці зазначено, що акт перевірки діяльності арбітражного керуючого буде підписаний 02 березня 2015 року у приміщенні ГУЮ у Дніпропетровській області.

44. 20 лютого 2015 року ГУЮ Дніпропетровській області вищевказану довідку було направлено позивачці засобами поштового та електронного зв`язку.

45. Довідку про результати позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 19 лютого 2015 року № 10-Д позивачка отримала поштою.

46. З наданого представником відповідача на вимогу суду акта від 02 березня 2015 року № 10-А слідує, що на момент підписання акта арбітражний керуючий не з`явилася.

47. 24 лютого 2015 року позивачкою було надано пояснення щодо порушень, відображених у довідці від 19 лютого 2015 року № 10-Д, за результатами аналізу яких відповідачем встановлено, що будь-яких документів на підтвердження повідомлених фактів ОСОБА_1 не надано.

48. Наказами Міністерства юстиції України № 86/7 від 16 березня 2015 року та № 88/7 від 18 березня 2015 року з врахуванням протоколу Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 03 лютого 2015 року № 26/02/15, за результатами розгляду подання № 322 від 24 грудня 2014 року та подання № 333 від 26 грудня 2014 року вирішено застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарні стягнення у вигляді попереджень. Ці накази не були позивачкою оскаржені.

49. 15 квітня 2015 року позивачці кур`єром вручено повідомлення від 07 квітня 2015 року № 36, посвідчення від 07 квітня 2015 року № 41 про проведення позапланової невиїзної перевірки у термін з 14 квітня 2015 року по 16 квітня 2015 року. Предмет перевірки: надходження коштів за реалізоване майно боржника, розподіл коштів від реалізації майна боржника, погашення кредиторських вимог та інші питання, порушені у скаргах ПАТ Укрсоцбанк від 22 січня 2015 року вх. № ПАТ-44-10 та від 22 січня 2015 року вх. № ПАТ-44-10/1.

50. 15 квітня 2015 року ОСОБА_1 через канцелярію були надані необхідні для перевірки пояснення та документи до ГТУЮ у Дніпропетровській області.

51. 16 квітня 2015 року через кур`єра позивачкою було отримано акт про відмову арбітражного керуючого у проведенні перевірки від 14 квітня 2015 року № 34-А, в якому зазначено, що у зв`язку з відмовою арбітражного керуючого ОСОБА_1 в проведенні перевірки комісією ГТУЮ у Дніпропетровській області вирішено направити до МЮ України пропозицію щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.

52. Поданням від 28 квітня 2015 року № 445 направлено матеріали перевірки діяльності арбітражного керуючого для розгляду на засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

53. Згідно з листом МЮ України від 03 червня 2015 року № 13.0.2-33/1985 було повідомлено, що 18 червня 2015 року о 10-й годині у приміщенні МЮ України (м. Київ, пров. Рильський, 10, 3-й поверх) відбудеться чергове засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), до порядку денного якого включено питання щодо розгляду подання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

54. Наказом МЮ України від 23 червня 2015 року № 1039/5 на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 26 березня 2015 року № 279 та з урахуванням протоколу засідання цієї комісії від 26 березня 2015 року № 28/03/15 було анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 22 березня 2013 року № 627, видане ОСОБА_1 .

55. Міністерством юстиції України не надано на вимогу суду першої інстанції доказів накладення відповідним наказом на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за поданням Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 26 березня 2015 року № 279.

Нормативне регулювання

56. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

57. Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

58. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

59. Вимоги до арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) його права та обов`язки, процедура підтвердження права на здійснення такої діяльності, отримання такого права, контроль за діяльністю арбітражних керуючих, види відповідальності та інші питання, пов`язані з діяльністю арбітражних керуючих визначені положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2343-ХІІ).

60. У розумінні статті 1 вказаного Закону арбітражним керуючим є фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

61. Частиною третьою статті 98 Закону № 2343-XII визначено, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

62. За змістом частини першої статті 106 Закону № 2343-XII контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється у формі планових перевірок за певний період часу не частіше одного разу на два роки. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями фізичної чи юридичної особи.

63. Згідно з частиною другою статті 106 Закону № 2343-XII позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.

64. Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом (частина друга статті 107 Закону № 2343-XII).

65. Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення (частина третя статті 107 Закону № 2343-XII).

66. Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, із змінами та доповненнями станом на момент виникнення спірних правовідносин, Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, з питань банкрутства.

67. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (частина четверта статті 107 Закону № 2343-XII).

68. Про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (частина п`ята статті 107 Закону № 2343-XII).

69. Відповідно до частини перша статті 108 Закону № 2343-XII дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики.

70. Дисциплінарна комісія розглядає заяви, скарги та подання на арбітражних керуючих; організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); надає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та застосування прогресивних практик; приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень (частина четверта статті 108 цього ж Закону).

71. Рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії (частина шоста статті 108 Закону № 2343-XII).

72. Нормами частини першої статті 109 Закону № 2343-XII визначено, що дисциплінарними стягненнями, які накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є:

1) попередження;

2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

73. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення (частина друга статті 109 Закону № 2343-XII)

74. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (частина третя статті 109 Закону № 2343-XII).

75. Про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (частина четверта статті 109 Закону № 2343-XII).

76. За змістом частини п`ятої статті 113 Закону № 2343-XII рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути оскаржено арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію.

77. На виконання статті 106 Закону № 2343-XII розроблено Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджений наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 липня 2015 року за № 1113/23645 (далі - Порядок № 1284/5).

78. Відповідно до пункт 7.6 Порядку № 1284/5 під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.

79. На арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді попередження у разі: встановлення факта подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей, відмови арбітражного керуючого в проведенні перевірки (підпункт 7.6.1 Порядку № 1284/5).

80. На арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у разі: вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута); встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади; винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень (підпункт 7.6.2 Порядку № 1284/5).

81. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення може бути прийняте Дисциплінарною комісією протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (пункт 7.5 Порядку № 1284/5).

82. Пунктом 26 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 січня 2013 року № 81/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2013 року за № 112/22644 (далі - Положення № 81/5), передбачено, що протоколи засідання Комісії у триденний строк, крім випадку, передбаченого пунктом 27 цього Положення, направляються до структурного підрозділу для забезпечення виконання її рішень.

83. Пунктом 27 цього ж Положення передбачено, що у разі прийняття Комісією рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого протокол її засідання та її подання про застосування до арбітражного керуючого такого виду дисциплінарного стягнення у триденний строк направляються до структурного підрозділу для анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомостей про арбітражного керуючого, стосовно якого Комісією прийнято рішення.

84. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 112 Закону № 2343-XII підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), зокрема, є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

85. У разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а його свідоцтво анулюється (частина друга статті 112 Закону № 2343-XII).

86. Згідно пункту 16 Порядку видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.01.2013 року №93/5 (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) у разі припинення діяльності арбітражного керуючого на підставі його письмової заяви про припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та з інших підстав, передбачених статтею 112 Закону № 2343-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), структурний підрозділ готує висновок про наявність підстави для анулювання свідоцтва та проект наказу МЮ України про анулювання такого свідоцтва. Висновок підписує керівник структурного підрозділу або особа, яка виконує його обов`язки. Наказ МЮ України про анулювання свідоцтва підписує Міністр юстиції України або особа, яка виконує його обов`язки. Наказ МЮ України України про анулювання свідоцтва може бути оскаржений в суді у порядку адміністративного судочинства.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

87. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

88. Згідно з ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги щодо застосування в оскаржуваному судовому рішенні судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду 07 квітня 2020 року у справі № 826/6746/18 та від 23 липня 2020 року у справі № 806/928/17.

89. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду 07 квітня 2020 року у справі № 826/6746/18 та від 23 липня 2020 року у справі № 806/928/17, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема частину другу статті 112 Закону № 2343-ХІІ, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції та ухвалення незаконного судового рішення.

90. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

91. Спірним питанням у даному провадженні є правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм статті 112 Закону № 2343-ХІІ в частині порядку анулювання свідоцтва свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

92. Оскільки судове рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не було предметом оскарження у суді апеляційної інстанції, тому Верховний Суд зазначає, що касаційному перегляду підлягають виключно висновки судів попередніх інстанцій в частині оцінки обґрунтованості позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу МЮ України від 23 червня 2015 року № 1039/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 » та, відповідно, зобов`язання Міністерство юстиції України відновити дію свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 627 від 22 березня 2013 року, виданого ОСОБА_1 .

93. Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірним наказом МЮ України від 23 червня 2015 року № 1039/5 на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 26 березня 2015 року № 279 та з урахуванням протоколу засідання цієї комісії від 26 березня 2015 року № 28/03/15 анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 22 березня 2013 року № 627, видане ОСОБА_1 .

94. В той же час, за приписами частини другої статті 112 Закону № 2343-XII анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності здійснюється у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), а однією з підстав для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), зокрема, є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

95. Аналіз правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що повноваження приймати рішення про застосування дисциплінарних стягнень до арбітражних керуючих за наявності підстав належить Дисциплінарній комісії, однак органом уповноваженим накладати дисциплінарні стягнення на арбітражних керуючих є виключно державний орган з питань банкрутства, яким визначено Міністерство юстиції України.

96. За такого правового регулювання, рішення Комісії про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень реалізуються шляхом винесення наказів про накладення дисциплінарних стягнень за відповідними поданнями Комісії єдиним уповноваженим на це державним органом з питань банкрутства - Міністерством юстиції України.

97. Верховний Суд наголошує, що Дисциплінарна комісія виявляє наявність в діях арбітражного керуючого дисциплінарного проступку та приймає рішення про можливість та доцільність застосування певного виду дисциплінарного стягнення.

98. Тоді як, в силу приписів статті 107 Закону № 2343-XII, самі дисциплінарні стягнення накладаються Державним органом з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії.

99. У цій справі суд першої інстанції, приймаючи судове рішення, виходив з того, що Міністерством юстиції України не надано на вимогу суду доказів накладення відповідним наказом на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за поданням Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 26 березня 2015 року № 279.

100. Натомість, на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та з урахуванням протоколу засідання цієї комісії МЮ України видало спірний наказ від 23 червня 2015 року № 1039/5, яким анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 22 березня 2013 № 627, видане ОСОБА_1 .

101. При цьому, судовим розглядом у цій справі встановлено, що 26 березня 2015 року відбулось засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), оформлене відповідним протоколом, на якому одним з питань розглянуто пропозицію територіального управління юстиції та прийнято рішення застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та внести подання до МЮ України про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

102. Верховний Суд наголошує, що анулювання свідоцтва не є видом дисциплінарного стягнення, яке може бути накладене на арбітражного керуючого, згідно зі статтею 109 Закону № 2343-XII.

103. Свідоцтво може бути анульовано лише у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), зокрема, внаслідок накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

104. За цих обставин, Верховний Суд доходить висновку про те, що анулювання свідоцтва без накладення стягнення, яке може бути підставою для такого анулювання, суперечить приписам частини другої статті 112 Закону № 2343-XII та свідчить про протиправність такого наказу.

105. Вказані порушення є достатніми для висновку про те, що прийняття спірного наказу відбулося з порушенням вказаних вимог Закону № 2343-XII, що є підставою для визнання його протиправним та скасування судом.

106. Така правова позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду щодо застосування статті 112 Закону № 2343-XII у подібних правовідносинах, викладеній, зокрема у постановах від 07 квітня 2020 року у справі № 826/6746/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 2040/6204/18, від 23 липня 2020 року у справі № 806/928/17.

107. Суди попередніх інстанцій встановили, що Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) до Міністерства юстиції України внесено подання від 26 березня 2015 року № 279 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого(розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тобто прийнято рішення про застосування дисциплінарного стягнення до позивача.

108. Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

109. Отже, саме на відповідачів у даній справі процесуальним законом покладено обов`язок доказування правомірності спірного наказу Міністерства юстиції України від 23 червня 2015 року № 1039/5.

110. Проте, відповідачами не надано на вимогу суду відповідного наказу Міністерства юстиції України, яким реалізовано рішення Комісії про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), або належних та допустимих доказів на підтвердження того, що такий наказ приймався Міністерства юстиції України.

111. За таких обставин спірний наказ МЮ України від 23 червня 2015 року № 1039/5, яким анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 22 березня 2013 року № 627, видане позивачці, винесено саме на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 26 березня 2015 року № 279 та з урахуванням протоколу засідання цієї комісії від 26 березня 2015 року № 28/03/15, а не на підставі відповідного наказу Міністерства юстиції України, виданого на реалізацію рішення Комісії про накладення дисциплінарного стягнення.

112. На підставі наведеного Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що спірний наказ МЮ України в частині анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 22 березня 2013 року № 627 не може вважатись правомірним.

113. У свою чергу, суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи статті 112 Закону № 2343-XII, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про правомірність спірного наказу МЮ України.

114. Виходячи із вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, який повно та правильно встановив обставини справи, вірно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

115. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

116. З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року справі № 804/8668/15 - скасуванню, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року - залишенню в силі.

Висновки щодо розподілу судових витрат

117. Ураховуючи, що суд касаційної інстанції ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, в силу частини першої статті 139 КАС України з відповідача стягуються всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

118. Зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачкою витрат у суді касаційної інстанції згідно з квитанцією від 31 липня 2020 року № 0.0.1787222672.1 на суму судового збору в розмірі 294,00 грн, наявні підстави для їх стягнення з відповідача 1.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року справі № 804/8668/15 скасувати, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року залишити в силі.

3. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 294,00 грн (двісті дев`яносто чотири гривні).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов