Справа № 420/5500/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фермерського господарства «СКВІТА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011050512 від 15.04.2020 року,-

В С Т А Н О В И В:

25.06.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фермерського господарства «СКВІТА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011050512 від 15.04.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ГУ ДПС в Одеській області допущені процедурні порушення під час призначення і проведення перевірки.

Так, на думку позивача, контролюючим органом було необґрунтовано призначено документальну позапланову виїзну перевірку ФГ «СКВІТА», оскільки на запит відповідача №4363/10/15-32-05-11-06 від 22.11.2019 року ФГ «СКВІТА» було надано обґрунтовану відповідь, в якій детально описано суть господарських операцій, надано документальне підтвердження реальності цих операцій, а також документальне підтвердження відображення проведених операцій у бухгалтерському і податковому обліку. При цьому відповідь на запит податкового органу була надана з дотриманням строку, встановленого ПК України. Однак, ГУ ДПС в Одеській області прийнято наказ від 26.02.2020 року № 842 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ФГ «СКВІТА». При цьому в наказі ГУ ДПС в Одеській області жодним чином не зазначено, в чому саме полягають недоліки відповіді позивача на запит податкового органу та недоведеність реальності вчинення господарських операцій платника податків з ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД».

Як зазначено у позові, наведене дає підстави для висновку про те, що податковий орган не обґрунтував доцільність проведення перевірки позивача, оскільки в наказі від 26.02.2020 № 842 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ФГ «СКВІТА». Відтак, податковий орган при прийнятті наказу про проведення перевірки діяв поза межами та не у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач також посилається на те, що у запиті контролюючого органу нічого не зазначено про виявлену недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків. Крім того, як стверджує позивач, у запиті ГУ ДПС в Одеській області не посилається на положення пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України як на підставу для проведення перевірки у випадку ненадання платником податків пояснень і копій документів у відповідь на запит. Навіть більше, взагалі посилається на пп. 78.1.19 п. 78.1 ст. 78 ПК України, згідно з яким документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником податків не надано для проведення зустрічної звірки інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Така перевірка проводиться виключно з питань, зазначених у запиті контролюючого органу. Натомість сам запит не відповідає за формою запиту контролюючого органу на проведення зустрічної звірки, форма якого затверджена наказом Мінітерства фінансів України від 28,02.2017 № 299, і у самому запиті жодного слова не сказано про проведення зустрічної звірки по взаємовідносинам між ФГ «СКВІТА» і ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД».

У позові позивач вказує, що аналіз змісту доповідної записки дозволяє дійти висновку про те, що фактичною підставою для проведення перевірки стало надання позивачем копій документів не в повному обсязі. При цьому в.о. начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування І. Войтов у доповідній записці від 25.02.2020 № 11/11/15-32-05-12 вносить пропозицію провести перевірку саме відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, тоді як у запиті ГУ ДПС в Одеській області не посилається на положення пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України як на підставу для проведення перевірки у випадку ненадання платником податків пояснень і копій документів у відповідь на запит, що свідчить про відсутність зв`язку між змістом запиту № 4363/10/15-32-05-11-06 від 22.11.2019, змістом доповідної записки від 25.02.2020 року № 11/11/15-32-05-12 і фактичною підставою для проведення перевірки, а саме пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Зважаючи на вищевикладене, позивач стверджує, що податковий орган в наказі зазначив невірну підставу для проведення перевірки, оскільки платник податків жодного запиту щодо недостовірності задекларованих ним в податкових деклараціях даних не отримував, що є беззаперечним порушенням чинного податкового законодавства. Викладені вище аргументи, на думку позивача, свідчать про незаконність наказу від 26.02.2020 року № 842 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ФГ «СКВІТА».

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що відповідачем належним чином не досліджено взаємовідносини ФГ «СКВІТА» та ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД». Як стверджує позивач, при проведенні перевірки відповідач використав інформацію з Єдиного реєстру податкових накладних і інформацію з АІС «Податковий Блок» (п. 2.8 Акту). У той же час ця податкова інформація, наявна в АІС «Податковий блок» ДПС України, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом відсутності реального характеру здійснених господарських операцій. Зазначені обставини не можуть вважатися законними підставами для подальшого винесення податкового повідомлення-рішення про притягнення платника податків до фінансової відповідальності. Як стверджує позивач, на сьогодні ДПС України не забезпечено обробку податкової інформації в АІС «Податковий блок» із застосуванням комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю. Це свідчить про те, що стосовно такої інформації існують об`єктивні ризики та загрози її спотворення чи змінен. Як наслідок, інформація із АІС «Податковий блок» не може бути використана як належний і допустимий доказ у справі. Позивач вказує, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем не проводилася зустрічна звірка. Крім того, відповідач в Акті не посилається на наявність відповідного акту про проведення документальної перевірки ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД», що дозволяє дійти висновку про те, що така перевірка не проводилася, не проводилася інвентаризація ТМЦ на складі цього платника податків, не досліджувалися первинні документи, пов`язані з придбанням ТМЦ тощо. Відтак, на думку позивача, посадові особи ГУ ДПС в Одеській області не мали достовірної і достатньої інформації про наявність чи відсутність у ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД» ТМЦ, що згодом були використані під час спорудження безкаркасного аркового ангару для позивача, що свідчить про передчасність і необґрунтованість висновків, викладених в Акті.

З посиланням на фактичні обставини справи щодо укладення 24.05.2019 між ФГ «СКВІТА» (замовник) і ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД» (підрядник) договору № 2405-19, виставлених на його виконання рахунків та актів виконаних робіт, позивач зазначає, що висновки контролюючого органі про те, що первинні документи надані до перевірки (договори, додаткові угоди, акти виконаних робіт) свідчить про сумнівність здійснення фінансово-господарських операцій, а саме: «Комплекс робіт по виготовленню та монтажу безкаркасного аркового ангару на загальну суму 1 011 000 грн., в т.ч. ПДВ 168500,00 грн.» є передчасними, оскільки форма № КБ-2в, КБ-3 є обов`язковою лише для оформлення робіт, що виконуються за державні кошти, про що додатково зазначав і Мінрегіонбуд у листі від 12.01.2012 №7/15-488. Отже, якщо будівельні роботи виконуються не за державні кошти, то їх приймання-передачу можна оформити відповідним актом, зміст якого відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Позивач наголошує на тому, що в договорі сторони не домовлялися про застосування ДСТУ БД. 1.1- 1:2013 «Правила визначення вартості будівництва». При цьому сторони в п. 9.2 і п. 9.3 договору обумовили, що у триденний термін з дати отримання повідомлення Замовник зобов`язаний прийняти виконані Підрядником роботи та підписати акт здачі-приймання виконаних робіт. Приймання робіт оформляється двостороннім актом здачі-приймання, що складає Підрядник та надає на паперових носіях для підписання Замовнику.

Нормативно обґрунтовуючи власні доводи положеннями ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, позивач зазначає, що акт виконаних робіт № 012 від 19.07.2019 є належним первинним документом, який містить обов`язкові реквізити первинного документа, містить інформацію про зміст господарської операції і складений з урахуванням положень договору № 2405-19 від 24.05.2019. На думку позивача, податковий орган не звернув увагу на той факт, що, окрім належного виконання зобов`язань у частині проведення будівельних робіт, ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД» своєчасно були складені і зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 12 від 20.06.2019 року на суму 20000,00 грн., №18 від 23.07.2019 року на суму 168600,00 грн., №25 від 12.07.2019 року на суму 822400,00 грн.

Щодо висновків ГУ ДПС в Одеській області про нереальність (фіктивність) операцій між ФГ «СКВІТА» і ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД», позивач вказує, що податковий орган ставить під сумнів реальність господарської операції, яка мала місце між ФГ «СКВІТА» і ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД» через відсутність реального джерела походження будівельних матеріалів в останніх і відсутність належних трудових ресурсів. У той же час відповідач залишає поза увагою те, що діюче законодавство встановлює принцип індивідуальної юридичної відповідальності (ст. 61 Конституції України), суть якого полягає в тому, що платник податків не може нести відповідальність за дії третіх осіб. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Так, у позовній заяві позивач зазначає, що відповідач не вказує, чи подавалися ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД» відомості про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП, не наводить відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо. На думку позивача, ГУ ДПС в Одеській області жодним чином не підтверджує висновки щодо відсутності у ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД» активів і запасів. Що стосується трудових ресурсів, то відповідач вказує, що кількість працюючих у ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД» у липні 2019 року становило 13 осіб (сторінка 10 Акту). У той же час відповідач не зазначає, яку кількість працівників повинно мати підприємство для того, аби цієї кількості, з точки зору податкового органу, було достатньо для забезпечення господарської діяльності суб`єкта господарювання. Позивач наголошує, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Також, позивач вказує, що в розділі 4 Акту на сторінці 21 зазначається про завищення від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 165166,67 грн., тоді як в податковому повідомленні-рішенні від 15.04.2020 № 0011050512 мова йде про суму 165 167,00 грн. Наведене, на думку ФГ «СКВІТА» свідчить про невідповідність змісту податкового повідомлення-рішення від 15.04.2020 року № 0011050512 висновкам Акту.

Ухвалою суду від 30.06.2020 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Вказаною ухвалою судом вирішено проводити розгляд справи в порядку, визначеному ст.262 КАС України.

16.07.2020 року (вх.№27661/20) від представника Головному управлінню ДПС в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками, згідно переліку, який у ньому викладено (а.с.146-166).

Так, у відзиві відповідач, з посиланням на висновки, викладені в акті №00067/15-32-05-11/35226652 від 19.03.2020 року, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог фермерського господарства «СКВІТА».

23.07.2020 року (вх.№28643/20) від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив разом із додатками, згідно переліку, який у ній викладено (а.с.167-178).

Ухвалою суду від 28.08.2020 року судом доручено Головному управлінню ДПС в Одеській області та Державній податковій службі України надати до суду у п`ятнадцятиденний строк від дати отримання даної ухвали належним чином засвідчені копії:

- рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги фермерського господарства «СКВІТА» на податкове повідомлення-рішення №0011050512 від 15.04.2020 року (вх.№18331/6 від 14.05.2020 року);

- доказів направлення на адресу фермерського господарства «СКВІТА» рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги фермерського господарства «СКВІТА» на податкове повідомлення-рішення №0011050512 від 15.04.2020 року (вх.№18331/6 від 14.05.2020 року).

Вказаною ухвалою судом зупинено провадження по справі №420/5500/20 за позовом фермерського господарства «СКВІТА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011050512 від 15.04.2020 року до надходження відповіді на доручення.

За вх.№37176/20 від представника відповідача та за вх.№40621/20 від представника Державної податкової служби України до суду надійшли докази на виконання вимог вищевказаної ухвали.

Ухвалою суду від 28.12.2020 року судом поновлено провадження по справі.

Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Частиною 10 статті 120 КАС України визначено, що зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній справі. Перебіг процесуальних строків продовжується з дня поновлення провадження..

З урахуванням положень ч.1, ч.6, ч.10 ст.120 КАС України, ст.258 КАС України, дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного ст. 258 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Фермерське господарства «СКВІТА» зареєстроване як юридична особа (17.07.2007 Номер запису: 15381020000015407) та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області як платник податків.

Позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Судом встановлено, що 22.11.2019 року ГУ ДПС в Одеській області було направлено на адресу фермерського господарства запит про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) № 4363/10/15-32-05-11-06, в якому на підставі ст.16, п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, відповідач просив надати інформацію (пояснення) та її документальне підтвердження (засвідчені підписом суб`єкта господарювання або його посадової особою та скріплені печаткою (за наявності), копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися платником податків у період за липень 2019 року, а саме щодо з`ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій у господарських відносинах з ТОВ «ОДЕСА АВАНГАРД» код за ЄДРПОУ 40917215 за липень 2019 року відповідно до виписаних накладних №18 від 23.07.2019 року, №25 від 12.07.2019 року (а.с.54-55, 156-158).

10.12.2019 року у відповідь на вказаний запит позивачем було складено лист №19 «Про надання інформації (пояснень та їх документальне підтверджень) (а.с.55-57).

25.02.2020 року в.о. начальника управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС в Одеській області І.Войтовим складено доповідну записку №11/11/15-32-05-12 (а.с.131), в якій вказано, що відділом перевірок платників Южненського управління управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС в Одеській області на виконання листа ДПС України від 18.11.2019 за №2/7д/99-00-06-06~02-09, з метою з`ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях по господарських відносинах ФГ "СКВІТА", код ЄДРПОУ 35226652, що перебував у господарських відносинах з ТОВ "ОДЕСА АНГАРБУД", код за ЄДОРПОУ 40917215 за липень 2019 року, на адресу ФГ "СКВІТА", код ЄДРПОУ 35226652 було направлено запит від 22.11.2019 № 4363/10/15-32- 05-11-06 щодо надання пояснень та завірених належним чином копій документів. ФГ "СКВІТА" листом від 10.12.2019 року № 19 (вх. від 13.12.2019 року №14593/10/15-32) надано копії документів не в повному обсязі.

Зважаючи на вказане, у доповідній записці міститься пропозиція доручити фахівцям управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС в Одеській області, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пл.78.1.4 п.78.1 Податкового кодексу України, організувати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФГ "СКВІТА", код ЄДРПОУ 35226652 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ "ОДЕСА АНГАРБУД", код за ЄДОРПОУ 40917215 за період липень 2019 року.

26.02.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України згідно доповідної записки в.о. начальника управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС в Одеській області І.Войтова від 25.02.2020 року №11/11/15-32-05-12 прийнято наказ №842 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФГ «СКВІТА», код ЄДРПОУ 35226652», (а.с.28, 153), яким наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ФГ «СКВІТА», код ЄДРПОУ 35226652, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом постачальником ТОВ «ОДЕСА АВАНГАРД» код за ЄДРПОУ 40917215 за липень 2019 року тривалістю 5 робочих днів з 05.03.2020 року.

06.03.2020 року позивачем на адресу відповідача направлено листа №02 (а.с.58-59) про надання інформації (пояснень) та її документальне підтвердження (засвідчені підписом суб`єкта господарювання або його посадової особою та скріплені печаткою (за наявності), копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися платником податків у період за липень 2019 року, а саме щодо з`ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій у господарських відносинах з ТОВ «ОДЕСА АВАНГАРД» код за ЄДРПОУ 40917215 за червень-липень 2019 року відповідно до виписаних накладних.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 26.02.2020 року №№925/05-11, 926/05-11, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області (а.с.29-30, 154-155), посадовими особами цього Управління, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу №842 від 26.02.2020 року проведена позапланова виїзна перевірка ФГ «СКВІТА», код ЄДРПОУ 35226652, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом постачальником ТОВ «ОДЕСА АВАНГАРД» код за ЄДРПОУ 40917215 за період з 01.07.2019 року по 31.07.2019 року за результатами якої складено акт № 000067/15-32-05-11/35226652 від 19.03.2020 року (а.с.31-51).

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.01.2016 року №21, в результаті чого завищено від`ємне значення податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 165166,67 грн.

На підставі акту перевірки № 000067/15-32-05-11/35226652 від 19.03.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 15.04.2020 року № 0011050512 (а.с.52, 160), яким позивачу за порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.01.2016 року №21 зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість:

- по декларації №9185915992 від 19.08.2019 року за липень 2019 року на 28100;

- по декларації №9215700283 від 20.09.2019 року за серпень 2019 року на 137067.

12.05.2020 року позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу №5 на податкове повідомлення-рішення від 15.04.2020 року № 0011050512 (а.с.132-137).

01.06.2020 року Державною податковою службою України прийнято рішення №17753/6/99-00-08-05-02-06 про продовження строку розгляду скарги до 12.07.2020 року (а.с.138).

09.07.2020 року Держаною податковою службою України прийнято рішення №21496/6/99-00-06-02-02-06 про залишення скарги без розгляду, оскільки позивачем подано до суду позовну заяву про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2020 року № 0011050512 та ухвалою суду по справі №420/5500/20 відкрито провадження за вказаним позовом (а.с.184-185, 192-194).

Копію вказаного рішення отримано позивачем 14.07.2020 року (а.с.186).

Не погодившись податковим повідомленням-рішенням від 15.04.2020 року № 0011050512, позивач оскаржив вказане рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду із даним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Пунктом 1.1. статті 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до п. 61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.61.2 ст.61 ПК України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Види перевірок, які контролюючі органи мають право проводити, визначені ст.75 ПК України, пунктом 75.1 якої визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, зокрема, посилається на відсутність контролюючого органу підстав для проведення перевірки.

Суд зазначає, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18) відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.

При цьому, у постанові від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18) Верховний Суд сформував новий правовий висновок, наступного змісту: «оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

Відтак, аналіз обов`язкового до врахування висновку Верховного Суду дає підстави вважати, що позивач вправі посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, однак таке право платник податків може реалізувати при оскарженні в подальшому наслідків проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, а не при оскарженні наказу про проведення перевірки.

Оцінка таких підстав позову є першочерговою при розгляді справ про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки податкових повідомлень рішень.

З урахуванням наведеного, суд у першу чергу здійснює оцінку правомірності призначення та проведення відповідачем перевірки за результатом якої прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Так, підпунктом 75.1.2 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється зокрема у разі якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

З наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою здійснення документальної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

У постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №813/2162/17 зазначено, що наказ контролюючого органу про проведення перевірки має утримувати в собі в якості підстави її проведення посилання на неотримання пояснень від платника податку та їх документальних підтверджень на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу щодо виявлених обставин, визначених таким запитом.

Згідно з підпунктом 20.1.3 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи та матеріали.

Отримання податкової інформації, її зміст та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 ПК України та постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом» (далі - Порядок). Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, вимоги до його оформлення, а також поняття податкової інформації.

Згідно із абзацом 2 пункту 1 Порядку податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі діяльності і необхідні для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій.

Податкова інформація надається органам державної податкової служби періодично або за окремим письмовим запитом таких органів у безоплатному порядку (пункт 2 Порядку).

Так, відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

За змістом пункту 10 Порядку встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

У постанові від 06.10.2020 у справі №280/1475/19 Верховний Суд зауважив, що обов`язку платника податків надати пояснення та документальні підтвердження на письмовий запит кореспондує і обов`язок контролюючого органу, посилаючись на відповідну правову підставу для направлення запиту, конкретизувати та розкрити, що саме зумовило необхідність отримання такої інформації від платника податків та у зв`язку з чим виникла необхідність надання такої інформації.

При цьому, згідно постанови Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №813/1757/18 окремі недоліки в оформленні запиту не можуть слугувати підставою для відмови підприємства у наданні інформації на такі запити. Разом з тим, запити податкового органу повинні бути оформлені таким чином, щоб платник податків міг усвідомлювати, на які ймовірні порушення податкового законодавства робить посилання податковий орган, задля надання необхідного обсягу документів для спростування наявної у податкового органу інформації.

Верховний Суд у постанові від 11.09.2018 у справі № 813/4042/17 зауважив, що призначення позапланової документальної перевірки з підстав відсутності відповіді на запит контролюючого органу є незаконним, якщо платник податку надав обґрунтовану відповідь на такий запит. Якщо платник податку, на думку контролюючого органу, надав неповну відповідь на запит, контролюючий орган, не проінформувавши платника про те, якої інформації недостатньо, не має законних підстав для видачі наказу про призначення перевірки. Часткове надання платником податку необхідної інформації контролюючому органу не можна вважати повним ненаданням відповіді на запит.

У постанові від 31.03.2020 у справі №820/3477/16 Верховний Суд, скасовуючи наказ на перевірку, виходив з того, що платник надав відповіді на запити відповідача та копії витребуваних ним документів, проте контролюючим органом не було доведено, що надані документи, аналізувались контролюючим органом і що такі, за результатом аналізу, є недостатніми для спростування інформації про порушення платником норм податкового законодавства, що свідчить про відсутність у контролюючого органу обґрунтованих підстав для призначення перевірки позивача.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями на письмовий запит контролюючого органу. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення необґрунтовані або документально непідтверджені, а відповідно, якщо їх взагалі не надано, перевірка може бути призначена.

Як вже встановлено судом 22.11.2019 року ГУ ДПС в Одеській області було направлено на адресу фермерського господарства запит про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) № 4363/10/15-32-05-11-06, в якому відповідач просив надати інформацію (пояснення) та її документальне підтвердження (засвідчені підписом суб`єкта господарювання або його посадової особою та скріплені печаткою (за наявності), копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися платником податків у період за липень 2019 року, а саме щодо з`ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій у господарських відносинах з ТОВ «ОДЕСА АВАНГАРД» код за ЄДРПОУ 40917215 за липень 2019 року відповідно до виписаних накладних №18 від 23.07.2019 року, №25 від 12.07.2019 року (а.с.54-55, 156-158).

При цьому у вказаному запиті не визначено конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства.

10.12.2019 року у відповідь на вказаний запит позивачем було складено лист №19 «Про надання інформації (пояснень та їх документальне підтверджень) (а.с.55-57).

Суд зазначає, що ні у наказі №842 від 26.02.2020 року ні у доповідній записці №11/11/15-32-05-12 від 25.02.2020 року не вказано яких саме документів не було надано ФГ «СКВІТА» на запит контролюючого органу.

В той же час, зміст наказу №842 від 26.02.2020 року не свідчить про те, що підставою для його прийняття слугувало ненадання позивачем документального підтвердження наданих пояснень. Більш того, наказ від №842 від 26.02.2020 не містить у собі відомостей щодо проведення контролюючим органом аналізу наданих позивачем пояснень та висновку про те, що надані позивачем до пояснень документи є недостатніми.

У відзиві на позовну заяву відповідач також не вказав, яким чином та у якій частині надані позивачем до пояснень документи у відповідь на запит є недостатніми.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності підстав для прийняття наказу від 26.02.2020 року №842, а отже й призначення перевірки за результатом якої прийнято спірне рішення.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.01.2016 року №21, в результаті чого завищено від`ємне значення податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 165166,67 грн., суд зазначає наступне.

Під час перевірки перевіряючими досліджено, зокрема, договір №2405-19 від 24.05.2019 року, укладений між ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД» та ФГ «СКВІТА» (замовник) на підставі якого позивачем отримано податкові накладні №18 від 23.07.2019 року та №25 від 12.07.2019 року на загальну суму 991000, в тому числі ПДВ 165166,70 грн.

Так, вищевказані висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що у ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД» відсутня фізична та технологічна можливість здійснювати досліджувані операції, відсутня фінансова звітність та подання тільки звітності з ПДВ та протягом лише незначного проміжку часу, який обмежується періодами декларування нереальних взаємовідносин із зацікавленим колом контрагентів покупців, у зв`язку із чим неможливо підтвердити отримання послуг від ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД» по взаємовідносинам з ФГ «Сквіта» за період липень 2019 року.

А акті вказано, що ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД» на виконання умов договору №2405-19 від 24.05.2019 року складено акт виконаних робіт від 19.07.2019 року №012 в довільній формі. Проведеною перевіркою встановлено, що ні в наведеному договорі підряду, ні в додатку до нього, ні в акті виконаних будівельних робіт не відображено кількість витрат праці робочих-будівельників, кількість витрат машино механізмів, зокрема, автомобілів та кранів, кількість витрат матеріалів та ПММ, що унеможливлює встановити факти завищення норм витрат.

Таким чином, вказано в акті, первинні документи надані до перевірки (договори, додаткові угоди, акти виконаних робіт) свідчать про сумнівність здійснення фінансово-господарських операцій, а саме: Комплекс робіт по виготовленню та монтажу без каркасного аркового ангару на загальну суму 1011000, в тому числі ПДВ 168500,00 грн.

Як зазначено в акті, враховуючи вищенаведене:

- неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності;

- згідно аналізу ІС «Податковий блок» та податкової звітності не встановлено декларування ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД» будь яких об`єктів оподаткування, а також у зв`язку з відсутністю фінансової звітності за 2019 рік неможливо встановити балансову вартість основних засобів підприємства, статутний фонд станом на момент перевірки становить 1000,0 грн.;

- чисельність за трудовим договором - 13 осіб, взаємовідносини із кодами 102 та 157 - відсутні.

- остання податкова декларація з податку на додану вартість подано за жовтень 2019 року.

Перевіркою з`ясовано, що операції здійснені ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД» не мали реального характеру, оскільки не підтверджено факт надання послуг від контрагента ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД» на адресу ФГ «СКВІТА», що свідчить про те, що правочини між ТОВ ««ОДЕСА АНГАРБУД» та ФГ «СКВІТА» на суму 991000,2 грн., в т.ч. ПДВ - 165 166,7 грн., здійснені без мети настання реальних наслідків. Оскільки можливість вчинення даних господарських операцій відсутня, а наслідком для подальшого обліку є лише фактичних рух активів, в не задекларований на папері, у ФГ «СКВІТА», не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Суд не погоджується з вказаними доводами відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п..198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.200.1-п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.01.2016 року №21 отримувачі послуг, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, на митній території України, які відповідно до пункту 180.2 статті 180 розділу V Кодексу є відповідальними за нарахування та сплату податку до бюджету і не зареєстровані як платники податку на додану вартість, подають розрахунок податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податків, на митній території України.

Так, судом встановлено, що 24.05.2019 між ФГ «СКВІТА» (замовник) і ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД» (підрядник) укладено договір № 2405-19 (а.с.60-63)

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов`язання своїми та залученими силами, на умовах даного Договору, виконати комплекс робіт з виготовлення та монтажу безкаркасного аркового ангара (надалі - металоконструкція або об`єкт) розміром 18/50/7 м (ширина, довжина, висота) з холодногнутого листового профілю товщиною - 1,0 мм (виробництво Маріуполь), за допомогою машини з виготовлення профілю, модель ВН 1000-700 (в одношаровому виконанні, холодного типу) загальною площею 900 (дев`ятсот) м2, з встановленням двох торцевих воріт розміром 4,0 м на 4,5 м на фундамент Замовника за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Кордон.

Згідно з п.2.1 загальна сума договору складає 1053000,00 грн., в тому числі ПДВ 175500,00 грн.

Сторонами було погоджено наступний порядок оплати (п. 2.2 договору):

- протягом трьох днів з дня підписання цього договору Замовник зобов`язаний перерахувати Підряднику аванс в розмірі 20 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3 333,33 грн. (п.2.2.1);

- на момент поставки матеріалів Замовник зобов`язаний перерахувати Підряднику суму в розмірі 822 40,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 137 066,67 грн., після чого здійснюється розвантаження матеріалів на будівельний майданчик Замовника. Залишки матеріалів після закінчення робіт належать Підряднику (п.2.2.2);

- після виконання другого етапу робіт (виготовлення арочних елементів в їх 100% виконанні), замовник зобов`язаний перерахувати Підряднику кошти в розмірі 157 950,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% -26 325,00 грн., після чого здійснюється їх монтаж (п.2.2.3);

- остаточний розрахунок за виконані по даному договору роботи в розмірі 52 650 ,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 8 775,00 грн. проводиться протягом трьох днів з моменту підписання Замовником підсумкового акту приймання виконаних робіт (п.2.2.4).

15.07.2019 року між ФГ «СКВІТА» (замовник) і ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД» (підрядник) укладено додаткову угоду №1 до договору № 2405-19, яким:

1. Внесено зміни до п. 1.1. Договору, а саме: Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується виконати комплекс робіт з виготовлення та монтажу безкаркасного аркового ангара (надалі - металоконструкція або об`єкт) розміром 18/50/7 м (ширина, довжина, висота) з холодногнутого листового профілю товщиною - 1,0 мм (виробництво Маріуполь), за допомогою машини з виготовлення профілю, модель ВН 1000-700 (в одношаровому виконанні, холодного типу) загальною площею 900 (дев`ятсот) м2, з встановленням двох торцевих воріт розміром 4,0 м на 4,5 м та розміром4,5 м. на 5,6 м. з однією хвірткою на фундамент Замовника за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Кордон.

2. Внесено зміни до п.2 .1, а саме: загальна сума договору складає 1011000,00 грн., в тому числі ПДВ 168500,00 грн.

3. Внесено зміни до п.2.2.4 .1, а саме: остаточний розрахунок за виконані по даному договору роботи в розмірі 10650 ,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1775,00 грн. проводиться протягом трьох днів з моменту підписання Замовником підсумкового акту приймання виконаних робіт

ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД» були виставлені рахунки на оплату робіт, а саме рахунок-фактура № 002 від 18.06.2019 року (на виконання п.п.2.2.1), № 002 від 11.07.2019 року (на виконання п.п.2.2.2), № 001 від 15.07.2019 року (на виконання п.п.2.2.3); № 001 від 23.07.2019 року (на виконання п.п.2.2.4) (а.с.65-68).

З наданих до суду доказів, судом встановлено, що вищевказані рахунки були сплачені позивачем в повному обсязі (а.с.70-72,74-82)

Як стверджує позивач та підтверджено відповідачем в акті, станом на 31.07.2019 дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня.

За результатами проведення робіт з будівництва безкаркасного аркового ангару було складено акт виконаних робіт № 012 від 19.07.2019 року (а.с.73).

На підтвердження реальності виконання вищевказаних робі до суду позивачем надано, зокрема, технічних паспорт виробу бескаркасний арковий ангар (18м*50м*7м), виданий ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД» (а.с.84-86).

Як зазначено в акті перевірки та встановлено судом ФГ «СКВІТА» отримано податкові накладні від ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД» за період липень 2019 року на загальну суму 991000,00 грн., в тому числі ПДВ 165166,7 грн., а саме:

- №18 від 23.07.2019 року на загальну суму 168600,00 грн., в тому числі ПДВ 28100 грн.;

- №25 від 12.07.2019 року на загальну суму 822400,00 грн., в тому числі ПДВ 137066,70 грн.

У податкових накладних №18 та №25 номенклатурою товарів/послуг було визначено: «комплекс робіт по виготовленню та монтажу бескаркасного ангару».

Вказані накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відтак, під час розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД» на виконання умов договору № 2405-19 було в повній мірі виконано роботи з виготовлення та монтажу безкаркасного аркового ангара (надалі - металоконструкція або об`єкт) розміром 18/50/7 м (ширина, довжина, висота) з холодногнутого листового профілю товщиною - 1,0 мм (виробництво Маріуполь), за допомогою машини з виготовлення профілю, модель ВН 1000-700 (в одношаровому виконанні, холодного типу) загальною площею 900 (дев`ятсот) м2, з встановленням двох торцевих воріт розміром 4,0 м на 4,5 м та розміром4,5 м. на 5,6 м. з однією хвірткою на фундамент Замовника за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Кордон.

Стверджуючи про нереальність (фіктивність) операцій між ФГ «СКВІТА» і ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД», контролюючий орган зазначав на відсутність реального джерела походження будівельних матеріалів в останніх і відсутність належних трудових ресурсів.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2019 у справі №804/9072/16 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем. Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Водночас на підтвердження реальності господарських операцій між ФГ «СКВІТА» і ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД» за період з липень 2019 року позивачем до матеріалів даної справи долучено первинні документи обсяг і зміст яких у повній мірі підтверджує придбання позивачем вищевказаних послуг.

Щодо посилань контролюючого органу на те, що ні в наведеному договорі підряду, ні в додатку до нього, ні в акті виконаних будівельних робіт не відображено кількість витрат праці робочих-будівельників, кількість витрат машино-механізмів, зокрема, автомобілів та кранів, кількість витрат матеріалів та ПММ, що унеможливлює встановити факти завищення норм витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 6.4.2 ДСТУ Б Д.1.1- 1:2013 передбачено: «При визначені вартості виконаних обсягів робіт і проведені взаєморозрахунків за виконані роботи по об`єктах будівництва, зведення яких здійснюється за рахунок державних коштів, застосовуються примірні форми первинних облікових документів «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (примірна форма № КБ-2в) і «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (примірна форма № КБ-3), які наведено у додатку Т та у додатку У» .

Згідно з п. 1.2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 цей стандарт обов`язковий при визначені вартості будівництва об`єктів, які споруджують за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії (далі - державні кошти).

Отже, незважаючи на те, що ф. № КБ-2 в має статус «примірної форми», лише у зазначених пп. 6.4.2 випадках її застосування обов`язкове. А якщо будівельні роботи виконують не за державні кошти, то, їх приймання-передачу можна оформити будь-яким актом, зміст якого відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Мінрегіон України у своєму листі від 12.01.12 р. № 7/15-488 зазначав, що за об`єктами, будівництво яких здійснюють за рахунок інших джерел фінансування, застосування таких примірних форм обумовлюють договором підряду.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, акт виконаних робіт № 012 від 19.07.2019 є належним первинним документом, який містить обов`язкові реквізити первинного документа, містить інформацію про зміст господарської операції і складений з урахуванням положень договору № 2405-19 від 24.05.2019.

Висновки ж податкового органу щодо неналежної форми цього документа є необґрунтованими з огляду на те, що форма № КБ-2в, КБ-3 є обов`язковою лише для оформлення робіт, що виконуються за державні кошти, а також в тому випадку, коли сторони домовилися про це в договору. Натомість у договорі сторони не домовлялися про застосування ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», а вирішили підпирати акт здачі-приймання виконаних робіт у довільній формі.

При цьому суд враховує, що пунктом 1.2. договору № 2405-19 було визначено, що проведення зазначених у п.1.1 робіт здійснюється з матеріалів підрядника.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи та оцінюючи подані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності у відповідності до ст.ст. 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «ОДЕСА АНГАРБУД» мали реальний характер, а надані належним чином оформлені документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій, що досліджені судом, відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., містять обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Суд вказує на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Така правова позиція вказана Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 року по справі №813/4079/15.

Крім того, суд вказує на презумпція добросовісності платника податків, яка означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Під час розгляду справи судом встановлено податковим органом не було надано доказів та не було належним чином обґрунтовано про невідповідність первинних бухгалтерських документів, що підлягають складанню вимогам чинного законодавства, також не зазначено про відсутність будь-якої первинної документації, яка є обов`язковою для складання під час здійснення господарської діяльності.

В акті перевірки не заперечується факт укладання відповідних правових угод та проведення оплати за такими угодами.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. (Постанова Верховного Суду від 31.05.2019 року у справі №812/1787/17).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.01.2016 року №21.

Відтак, доводи позивача про протиправність та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0011050512 від 15.04.2020 року є обґрунтованими, та відповідно, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що ціна позовну у даній справі складає 165167 грн.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягала сплаті за вказані позовні вимоги майнового характеру складає 2477,50 грн. (165167 *1,5% але не менше 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Згідно платіжного доручення №3 від 15.06.2020 року. позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у розмірі 2477,52 грн. (а.с.139).

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що розмір судового збору, що підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, становить 2477,50 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фермерського господарства «СКВІТА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011050512 від 15.04.2020 року задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0011050512 від 15.04.2020 року.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь фермерського господарства «СКВІТА» судовий збір у розмірі 2477,50 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят сім гривень 50 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Фермерське господарство «СКВІТА» (вул.Шкільна, буд.17, с.Кордон, Лиманський район, Одеська обл., 67531, код ЄДРПОУ 35226652);

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370).

Суддя Корой С.М.

.