ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

УХВАЛА

"28" грудня 2020 р. Справа № 924/1359/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., розглянувши матеріали

за заявою ОСОБА_1 , Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - ОСОБА_1 , Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2020р. вказаний позов передано на розгляд судді Танасюк О.Є.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за необхідне залишити її без руху, зважаючи на те, що подана заява про відкриття провадження у справі про банкрутство не відповідає вимогам, встановленим Кодексом України з процедур банкрутства (далі за текстом Кодекс або КУПБ).

Частиною 1 ст. 2 Кодексу (який набрав чинності 21.10.2019р.) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що неплатоспроможність це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 113 КУПБ у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи мають бути надані докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.

Статтею 30 цього Кодексу врегульовано питання винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Так, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Кодексу розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про державний бюджет на 2020 рік прожитковий мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня 2020 р. становить 2102,00 грн. Отже, при поданні заzви мають бути надані докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 31530,00 грн. (2102х5х3).

Заявником не надано докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією. При цьому, ОСОБА_1 подав до суду клопотання про створення фонду кредиторами для винагороди арбітражному керуючому та клопотання про нарахування і виплату грошової винагороди арбітражному керуючому, в якому посилаючись на те, що у боржника відсутня реальна можливість сплати авансового внеску одноразово, боржник змушений просити суд звільнити від сплати винагороди арбітражному керуючому на момент подання заяви та включити суму винагороди керуючому реструктуризацією до загального боргу боржника із можливістю її першочергового стягнення під час реструктуризації на 60 місяців, або включити цю суму винагороди керуючому реструктуризацією за рахунок коштів фонду кредиторів, створеного для оплати винагороди арбітражним керуючим із можливістю її першочергової оплати саме з фонду, або включити цю суму винагороди керуючому реструктуризацією після закінчення відстрочки на умовах передбачених Планом реструктуризації (відстрочення), схваленим зборами кредиторів та затвердженим господарським судом при реальному покращенні матеріального стану боржника. Також заявник вказує, що винагорода є ідентичною сплаті судового збору, оскільки сплачуються на один розрахунковий рахунок суду, тому вважає, що в даному випадку застосовується аналогія права відповідно до ст. 8 ЦК України.

При розгляді даних клопотань суд зазначає таке.

Частинами першою, третьою, четвертою та сьомою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; використання примусової праці забороняється; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Частиною першою статті 30 КУзПБ встановлено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Абзацом першим частини другої статті 30 КУзПБ встановлено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України.

Кодекс України з процедур банкрутства та інші норми законодавства не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають можливості відстрочення чи розстрочення заявнику в авансуванні такої винагороди.

Доводи заявника про необхідність застосування аналогії Закону України "Про судовий збір" про можливість суду в окремих випадках звільнити особу від сплати судового збору (стаття 8 Закону) до положень статті 30 КУзПБ щодо винагороди арбітражного керуючого, суд вважає обґрунтованими і зазначає, що авансування винагороди керуючому реструктуризацією та сплата судового збору мають різну правову природу, регулюються різними нормативно-правовими актами, мають різну сферу застосування та кінцеву мету.

Також необґрунтованими є доводи ОСОБА_1 про можливість покладення обов`язку з авансування винагороди арбітражного керуючого за перші три місяці роботи на кредиторів з розподілом загальної суми між кредиторами боржника чи обов`язку створення кредиторами фонду для такого авансування винагороди арбітражному керуючому.

Норми статті 116 КУзПБ не містять положень про можливість розподілити між кредиторами зобов`язання сплатити кошти за відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним повноважень у справі в перші три місяці провадження, та обов`язку для кредиторів щодо створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Положеннями статті 114 КУзПБ передбачено право кредиторів за рахунок власних коштів встановити арбітражному керуючому додаткову винагороду, а не здійснити авансування винагороди арбітражному керуючому.

Зазначені висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 19.11.2020р. у справі №910/726/20, від 24.09.2020 у справі №910/2629/20.

Враховуючи зазначене, клопотання заявника про створення фонду кредиторами для винагороди арбітражному керуючому та клопотання про нарахування і виплату грошової винагороди арбітражному керуючому залишаються судом без задоволення.

Крім того, суд звертає увагу заявника що відповідно до ст. 1 Закону України „Про судовий збір судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. В свою чергу, винагорода арбітражному керуючому, як передбачено ст. 30 КУПБ, є платою арбітражному керуючому за виконання ним своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України „Про судовий збір судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Натомість, згідно п. 6 ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, винагороди арбітражного керуючого здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу.

Згідно положень ст. 115 Кодексу провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.

Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:

1) розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;

2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців;

3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення;

4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Суд звертає увагу, що згідно положень п. 1 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства боржник повинен чітко визначити розмір його прострочених зобов`язань перед кредитором (кредиторами), який має становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

Заявник у конкретизованому списку кредиторів зазначає, що загальна сума заборгованості боржника (за попередніми розрахунками) з урахуванням графіків виплат перед кредиторами становить 751181,76 грн. На підтвердження заявником надано виписку ТОВ „Українське бюро кредитних історій. Однак , документів з банківських та інших фінансових установ на підтвердження наявності та розміру із чітким зазначенням сум прострочених зобов`язань боржником не надано. Крім того, заявник зазначає про наявність у нього поточної (а не простроченої) заборгованості.

На момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов`язань. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.10.2020р. у справ №915/36/20.

Однак до заяви не надано первинних документів які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози. Необґрунтованим є посилання заявника на неможливість подання електронних договорів, з посиланням на те, що їх оригінали наявні лише у кредиторів. При цьому у конкретизованому списку кредиторів зазначає, що загальна сума заборгованості боржника визначена з урахуванням графіків виплат.

В матеріалах заяви містяться запити ОСОБА_1 від 28.04.2020р. до банківських та інших фінансових установ, в яких просив надати інформацію про заборгованість станом на дату отримання за останні 3 роки на надіслати кредитні договори. Однак доказів направлення вказаних запитів заявником не надано. Поданий список „Запит Тюрин не може свідчити про направлення вказаних запитів, оскільки на ньому міститься печатка Укрпошти від 15.06.2014р. При цьому, розрахункових документів на підтвердження відправлення (квитанції, фіскальні чеки) не надано.

Також не підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема, документами з банківських та фінансових установ, що боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 115 Кодексу передбачено, що боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення. Однак доказів ухвалення постанови у виконавчому провадженні про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення боржник не надав. При цьому, в матеріалах заяви взагалі відсутні докази відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з боржника заборгованості у примусовому порядку.

Враховуючи вищезазначене, боржником не доведено належними та допустимими доказами підстави для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Пунктом 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу передбачено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.

Наданий боржником конкретизований список кредиторів містить загальні суми поточної заборгованості за договорами. Проте, заявником не розмежовано заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені). Також заявником зазначено кінцеві терміни кредитів, проте не вказано строку виконання чергових платежів.

Пунктом 8 ч. 3 ст. 116 Кодексу передбачено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.

Боржник разом із заявою подав клопотання про витребування відомостей про всі наявні рахунки боржника у тому числі депозитні, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках. В обґрунтування даного клопотання посилається на те, що ані Національним банком України, ані фіскальними службами країни зазначена інформація на запит громадянина не надається, тому просить суд надіслати запити на юридичну адресу всіх діючих 75 банків України та ухвалою суду зобов`язати банки надати запитувану інформацію.

Суд звертає увагу боржника на положення п. 1 ч. 2 ст. 62 Закону України „Про банки та банківську діяльність, в якій передбачено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи.

Таким чином, ОСОБА_1 не позбавлений права самостійно звернутися до банківських установ та надати інформацію, передбачену п. 8 ч. 3 ст. 116 Кодексу. Враховуючи зазначене, вищевказане клопотання заявника залишається без задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

Також, суд інформує заявника що згідно приписів ч. ч. 3. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. У разі не виконання вимог ухвали у визначений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 2, 34, 37, 113, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишити без руху.

Встановити заявнику строк до 11.01.2020р., але не пізніше десять днів з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків, а саме, надати:

- докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 31530,00 грн.;

- первинні документи кредитні договори, на підставі якого у боржника виникли грошові зобов`язання боржника перед кредиторами;

- документи з банківських та інших фінансово-кредитних установ, які підтверджують наявність та розмір простроченої заборгованості у розмірі передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства (не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати), а також підтверджують те, що боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців;

- докази ухвалення постанови у виконавчому провадженні про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення;

- конкретизований список кредиторів, оформлений відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства;

- відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Ухвала підписана 28.12.2020р.

СуддяО.Є. Танасюк

Віддрук. 2 прим.: 1 до справи;

2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).