Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/864/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Самгаз"

про стягнення 11 843 827,80 грн.

секретар судового засідання: Коваль С.М.;

представники:

від позивача: Янкевич Л.Д., Дума О.В.;

від відповідача: Будній М.М.;

ОПИС СПОРУ

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Самгаз" про стягнення 11 190 336,10 грн., з яких: 320 226,08 грн. неустойки, 10 837 300,00 грн. збитки (упущена вигода), 32 810,05 грн. трьох відсотків річних.

24 вересня 2020 року позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 11 843 827,80 грн., з яких: 912 984,35 грн. неустойки, 10 837 300,00 грн. збитки (упущена вигода), 93 543,49 грн. трьох відсотків річних.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що належним чином виконав свої обов`язки за договором поставки №13S790-1282-20 від 24 січня 2020 року та здійснив попередню оплату товару, а саме:

- лічильників газу мембранних G.2.6 RT/1.2Т G1 1/4 в кількості 10 000 шт. на підставі отриманого від відповідача рахунку №206 від 25 червня 2020 року в сумі 9 020 300,00 грн.

- лічильників газу мембранних G.4 RТ/1.2Т G1 1/4 в кількості 10 000 шт. на підставі отриманого від відповідача рахунку №236 від 15 липня 2020 року в сумі 9 262 400,00 грн.

В свою чергу відповідач не виконав свої обов`язки за укладеним сторонами договором та не здійснив поставку товару оплаченого товару.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх обов`язків за договором поставки №13S790-1282-20 від 24 січня 2020 року позивач нарахував відповідачу неустойку, що передбачено пунктом 7.4. договору поставки. Розмір нарахованої неустойки за період з 16 липня 2020 року по 21 вересня 2020 року становить 912 984,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення збитків (упущеної вигоди) позивач зазначає, що лічильники газу мембранні G.2.6 RT/1.2Т G1 1/4 в кількості 10 000 шт. та лічильники газу мембранні G.4 RТ/1.2Т G1 1/4 в кількості 10 000 шт., які відповідач не поставив позивачу за договором поставки, позивач мав намір продати іншим юридичним особам за укладеними договорами поставки за ціною, яка є вищою ніж ціна купівлі лічильників у відповідача. Таким чином, позивач міг одержати прибуток у разі належного виконання зобов`язання відповідачем.

Тому, на переконання позивача, він має право на стягнення з відповідача упущеної вигоди - доходу, який позивач міг би реально одержати, якби відповідач виконав свої зобов`язання перед позивачем щодо поставки лічильників, що за розрахунком позивача становить 10 837 300,00 грн.

Крім того, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх обов`язків за договором поставки та здійсненням позивачем оплати товару за вказаним договором в сумі 18 282 700,00 грн. позивач нарахував відповідачу 3 проценти річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 93 543,49 грн.

Відповідач у своєму відзиві на позов зазначив, що несвоєчасне виконання договірних зобов`язань викликано поважними причинами, а саме об`єктивними обставинами, які відповідач очевидно не міг передбачити при укладенні договору.

Внаслідок істотної зміни обставин (в розумінні статті 652 Цивільного кодексу України) відбулося зміщення термінів поставки лічильників газу із термокомпенсацією, що згідно договору підлягали поставці в липні 2020 року. Суть істотної зміни обставин полягає в тому, що епідемія COVID-19 спричинила неможливість вчасної поставки комплектуючих (вимірювальної групи з вбудованим механізмом термокомпенсації), необхідних для виробництва лічильників газу із термокомпенсацією. Про неможливість отримання комплектуючих через наслідки поширення хвороби COVID-19, ТОВ "Самгаз" повідомлено своїм постачальником Pietro Fiorentini (Італія) листом від 18 червня 2020 року.

Про зазначену істотну зміну обставин та неможливість своєчасної поставки лічильників із термокомпенсацією відповідач неодноразово, з метою запобігання можливим збиткам позивача, завчасно письмово повідомляв останнього своїми листами.

Окрім того, з метою приведення договору у відповідність із істотною зміною обставин, відповідач запропонував позивачу п`ять різних варіантів додаткової угоди до вказаного договору. Однак, позивачем було проігноровано усі пропозиції щодо врегулювання даної ситуації, незважаючи на їх раціональність. Відповідач зазначає, що він пропонував позивачу не здійснювати заявку на поставку товару на липень 2020 року та не передплачувати лічильники із термокомпенсацією з огляду на очевидну неможливість їх поставки у липні 2020 року. Це давало б можливість для позивача не здійснювати передчасне авансування товару та мало б наслідком розумне використання коштів покупця. Водночас, зупинка авансування (яка, на думку відповідача, була юридично обґрунтованою) дала б можливість не наражати відповідача на штрафні санкції передбачені договором. Однак, попри наявність юридичних підстав для нездійснення передоплати лічильників, що мали бути поставлені в липні 2020 року, та попри те, що для позивача було очевидно, що відповідач не зможе своєчасно здійснити поставку, позивач залишив поза увагою усі пропозиції та повідомлення відповідача. Такі дії позивача, на думку відповідача, свідчать про сподівання на отримання додаткової вигоди у вигляді стягнення із відповідача штрафних санкцій та збитків у вигляді упущеної вигоди. Такі обставини вказують на недобросовісність позивача.

Відповідач вказує, що вчиняв усі можливі дії щоб компенсувати неможливість своєчасного виконання зобов`язання перед позивачем, а також вживав заходи для досудового врегулювання спору та намагався запобігти негативним наслідкам для позивача.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що позивачем не надано будь-яких достатніх, належних та допустимих доказів понесення збитків (упущеної вигоди). Надані позивачем документи (в якості доказів не отриманих прибутків) не доводять факт заподіяння позивачу збитків та не можуть бути підставою для стягнення на користь позивача упущеної вигоди.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки, відповідач просить суд зменшити її розмір на 90 відсотків.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 відсотків річних відповідач зазначив, що в даному випадку мова йде про порушення не грошового зобов`язання, а про порушення зобов`язання щодо поставки товару, відтак застосування статті 625 Цивільного кодексу України є неможливим. Позивач не висував відповідачу будь-яких вимог щодо повернення йому коштів сплачених в якості передплати.

Договір поставки не передбачає обов`язку автоматичного повернення покупцю здійсненої ним передплати у випадку порушення строків поставки постачальником. Відтак, на даний момент відсутнє грошове зобов`язання відповідача щодо повернення коштів, а тому і немає прострочення грошового зобов`язання з боку відповідача.

У своїй відповіді на відзив позивач не погодився з аргументами відповідача, та підтримав позов.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою від 31 серпня 2020 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22 вересня 2020 року.

18 вересня 220 року відповідач подав відзив на позовну заяву.

21 вересня 2020 року відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі.

22 вересня 2020 року позивач електронною поштою подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка 24 вересня 2020 року була подана до суду в письмовому вигляді.

Згідно з положеннями статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Оскільки заява про збільшення позовних вимог відповідає вимогам статті 46 Господарського процесуального кодексу України, така заява прийнята судом до розгляду.

22 вересня 2020 року в судовому засіданні оголошено перерву до 06 жовтня 2020 року.

28 вересня 2020 року позивач подав електронною поштою відповідь на відзив, яка долучена до матеріалів справи.

02 жовтня 2020 року позивач подав заперечення на заяву про зупинення провадження у справі.

В судових засіданнях від 22 вересня 2020 року та від 06 жовтня 2020 року суд розглянув клопотання про зупинення провадження у справі та залишив його без задоволення. При цьому суд керувався наступним.

В обґрунтування підстав зупинення провадження у справі відповідач посилався на те, що у вересні 2020 року відповідач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсним в частині договір, за яким позивач обґрунтовує свої вимоги в даному спорі.

Згідно з правилами статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

А проте суд звертає увагу відповідача, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відтак, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду суд не знайшов підстав для зупинення провадження у даній справі з мотивів висвітлених у поданому відповідачем клопотанні.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 20 жовтня 2020 року.

20 жовтня 2020 року позивач подав клопотання про поновлення пропущеного строку для подання додаткового доказу, яке судом задоволено.

В судовому засіданні 20 жовтня 2020 року оголошена перерва до 10 листопада 2020 року.

05 листопада 2020 року відповідач подав заперечення щодо відповіді на відзив.

26 листопада 2020 року позивач подав клопотання про витребування доказів, в задоволенні якого в судовому засіданні від 26 листопада 2020 року відмовлено.

Ухвалою суду від 26 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті в судовому засіданні 26 листопада 2020 року.

Після початку розгляду справи по суті в судовому засіданні 26 листопада 2020 року суд оголосив перерву до 15 грудня 2020 року.

В судовому засіданні 15 грудня 2020 року оголошено перерву до 16 грудня 2020 року.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги (з врахування заяви про збільшення позовних вимог).

В судовому засіданні відповідач позов не визнав з підстав зазначених у відзиві на позов, просив суд зменшити розмір неустойки згідно поданого клопотання.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

24 січня 2020 року між Акціонерним товариством "Львівгаз" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Самгаз" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки №13S790-1282-20 (надалі договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у господарській діяльності, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього визначену у відповідності до умов договору суму коштів.

Найменування (асортимент) товару визначається специфікацією (додаток № 1 до цього договору) (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору, загальна вартість (ціна) товару за цим договором становить 180 000 000 грн. Вартість (ціна) кожної окремої одиниці товару визначається у специфікації. Покупець здійснює попередню оплату кожної партії товару у розмірі 100 % вартості відповідної партії товару протягом банківського дня, в якому постачальником виставлено рахунок на оплату, який направляється покупцю до 10 год. 00 хв. у вигляді скан-копії з електронної адреси постачальника lototska@sаmgas.com.ua на електронну адресу покупця, вказану в пункті 3.1 даного договору. Остаточна ціна кожної одиниці відповідної партії товару та загальна вартість партії товару, що підлягає оплаті, визначається в рахунку в гривні.

Остаточна ціна кожної одиниці відповідної партії товару визначається згідно з наступною формулою: S = SЕ * К; де: S - ціна одиниці товару, що підлягає сплаті; SЕ - еквівалент в євро ціни одиниці товару, вказаний в специфікації; К - офіційний курс НБУ гривні щодо євро на дату виставлення рахунку.

За умовами пункту 2.3. договору постачальник зобов`язаний надати оригінал рахунку разом з іншими документами на товар, відповідно до пункту 3.6. договору, якщо інше не погоджено сторонами.

Пунктом 3.1.договору передбачено, що щомісячна поставка товару, визначеного у специфікації, здійснюється двома рівними партіями (далі по тексту договору "перша партія", "друга партія") у відповідності до щомісячних письмових заявок покупця, в яких визначається обсяг і асортимент товару, що підлягає поставці протягом поточного місяця. Щомісячні письмові заявки направляються постачальнику у вигляді скан-копії письмового листа за підписом керівника покупця (який скріплюється печаткою) або за підписом представника покупця, уповноваженого на підписання даних заявок відповідною довіреністю. Скан-копія щомісячної письмової заявки направляється з електронної адреси покупця sklad@lvgas.com.ua на електронну адресу постачальника lototska@samgas.com.uа. Заявка повинна відповідати формі, що визначена додатком №3 до даного договору ("форма щомісячної письмової заявки"). Заявка на кожний, поточний місяць надасться покупцем не пізніше 25 числа місяця, що передує поточному. Покупець зобов`язаний надати постачальнику щомісячні письмові заявки нижченаведених обсягів:

Зокрема лічильники газу G2.5.-G4 з термокомпенсацією: липень 2020 року - 20 000 шт., серпень 2020 року - 20 000 шт., вересень 2020 року - 20 000 шт., жовтень 2020 року - 20 000 шт., листопад 2020 року - 20 000 шт., грудень 2020 року - 20 000 шт. (разом 120 000 шт.).

Загальна кількість замовлених товарів на поточний місяць може збільшуватись відповідно до заявки покупця виключно за згодою постачальника.

Згідно з умовами пункту 3.2. договору, постачальник має право не приймати до виконання заявку покупця (та не виставляти рахунок) у випадку здійснення покупцем заявки, обсяг якої не відповідає кількостям, зазначеним у пункті 3.1. договору. Постачальник має право не приймати до виконання заявку покупця (та не виставляти рахунок) у випадку порушення покупцем строку надання заявки, визначеного пунктом 3.1.

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що строки виконання сторонами зобов`язань щодо оплати та поставки першої та другої партії товару на виконання щомісячних заявок визначаються відповідно до нижченаведеного графіку:

- перша партія строк поставки не пізніше 15-го числа поточного місяця за умови здійснення покупцем 100% оплати першої партії товару в строк, визначений даною таблицею. У випадку порушення покупцем строків оплати, строк поставки продовжується на кількість днів прострочення оплати;

- друга партія не пізніше останнього числа поточного місяця за умови здійснення покупцем 100% оплати другої партії товару в строк, визначений даною таблицею. У випадку порушення покупцем строків оплата, строк поставки продовжується на кількість днів прострочення оплати.

Також, умовами пункту 3.3. договору сторони погодили строк виставлення постачальником рахунку на оплату 100% вартості партії товару: для першої партії - протягом 2-х робочих днів, наступних за днем надходження заявки від покупця; для другої партії - не пізніше 15 числа поточного місяця.

Строк оплати рахунку покупцем за умовами пункту 3.3. договору визначається таким чином: для першої партії - протягом банківського дня, в якому постачальником виставлено рахунок на оплату; для другої партії - протягом банківського дня, в якому постачальником виставлено рахунок на оплату.

Згідно з умовами пункту 3.4. договору постачальник здійснює поставку партії товару на умовах FСА м. Рівне (згідно Інкотермс 2010), склад постачальника, розташований за адресою: м. Рівне, вул. Будівельників6А.

Пунктом 3.11. договору сторони визначили, що факт поставки товару покупцю підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками покупця та постачальника, оформленою у відповідності до вимог законодавства України. Дата поставки товару визначається датою видаткової накладної.

Відповідно до умов пункту 6.1. договору, покупець зобов`язується здійснювати щомісячне замовлення товару (надавати постачальнику письмові щомісячні заявки), прийняти товар та оплатити його вартість у порядку, визначеному даним договором.

Згідно з умовами пункту 6.2. договору, постачальник зобов`язується передати товар у власність покупця у встановлений у пункті 3.3. договору строк.

У розділі 7 договору сторони визначили підстави відповідальності сторін за порушення умов договору.

Так, відповідно до умов пункту 7.1 договору, у разі порушення покупцем встановленого пунктом 3.3. договору строку оплати, покупець (на вимогу постачальника) сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Кількість днів прострочення обчислюється з першого дня прострочення оплати первинного рахунку. Сума простроченого платежу визначається на підставі первинного рахунку.

За умовами пункту 7.2. договору, у разі порушення покупцем строків надання щомісячної письмової заявки та/або вказання покупцем у даній заявці обсягів замовлень, що не відповідають обсягам, зазначеним у пункті 3.1. договору, покупець сплачує на вимогу постачальника штраф у розмірі, що дорівнює 50% вартості незамовлених або невчасно замовлених товарів. Під незамовленими товарами розуміється різниця між кількістю товарів, що повинні бути замовлені у відповідному місяці згідно з умовами пункту 3.1. договору, та кількістю товарів, фактично замовлених покупцем у відповідному місяці. Під невчасно замовленими товарами розуміється кількість товарів, що повинна бути замовлена у відповідному місяці згідно з умовами пункту 3.1. договору. Вартість незамовлених або невчасно замовлених товарів визначається в порядку, передбаченому пунктом 2.1. даного договору з урахуванням курсу НБУ гривні щодо євро на день порушення.

Згідно з умовами 7.3. договору, якщо постачальник не приймає до виконання письмову місячну заявку обсяг якої відповідає пункту 3.1., постачальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 50% від вартості письмової місячної заявки яка не прийнята, відповідно до цін зазначених у додатку 1 до договору з урахуванням курсу НБУ гривні щодо євро на день порушення. Розрахунок вартості письмової місячної заявки проводиться у відповідності до пункту 2.1. договору на дату подання такої заявки. Під неприйняттям щомісячної заявки розуміється ненадання рахунку постачальником у відповідності до пункту 3.3. договору.

Відповідно до положень пункту 7.4. договору, у разі порушення постачальником строку (строків) поставки товару, визначеного в пункті 3.3. договору, постачальник сплачує на користь покупця неустойку у розмірі 0,08% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 8.1. договору поставки, сторони звільняються від відповідальності за повне чи часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили. Обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що виникли незалежно від волі сторін після підписання договору, появу яких сторони не могли передбачити або запобігти їх виникненню, та які включають, не обмежуючись цим, наступне: пожежі, повінь, землетруси, зсуви, інші стихійні лиха та сезонні природні явища, закриття шляхів, проток, перевалів, портів, а також війну, воєнні дії, блокади, терористичні акти, страйки, ембарго, заборону/обмеження експорту/імпорту, акти державних органів (крім органів стандартизації, метрології та сертифікації) та інші подібні явища і дії, що унеможливлюють виконання даного договору сторонами.

Пунктом 8.2. договору поставки передбачено, що при виникненні обставин непереборної сили сторона, виконанню зобов`язань якої перешкоджають такі обставини, повинна письмово сповістити про це іншу сторону протягом 10 (десяти) календарних днів з дати їх появи. Достатнім підтвердженням існування обставин непереборної сили є довідка Торгово-промислової палати України. У цьому разі, строк виконання зобов`язань за договором стороною, що перебуває під дією обставин непереборної сили, призупиняється до закінчення терміну дії таких обставин.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами зобов`язань за даним договором (пункт 9.1. договору).

Надалі, протягом січня-червня 2020 року, на виконання умов договору поставки відповідач поставив позивачу лічильники газу в загальній кількості 123 970 штук на суму 90 208 081,70 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою відповідача (т.1/а.с.154). Дані обставини не заперечуються позивачем.

Як визнається сторонами, 24 червня 2020 року, на виконання умов договору позивач подав заявку щодо обсягів поставки газових лічильників з термокомпенсацією G2/5 RT/1/2N G1 1/4 в кількості 10 000 шт. та G4 RT/1 2T G1 1/4 в кількості 10 000 шт.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з виставленим відповідачем рахунком №206 від 25 червня 2020 року, позивач оплатив вартість товару який підлягав поставці (зокрема лічильнику газу мембранного G2/5 RT/1/2N G1 1/4 в кількості 10 000 шт.) згідно з платіжним дорученням №7922 від 25 червня 2020 року на суму 9 020 300,00 грн. (т.1/а.с.22).

Згідно з виставленим відповідачем рахунком №236 від 15 липня 2020 року позивач оплатив вартість товару який підлягав поставці (зокрема лічильнику газу мембранного G4 RT/1 2T G1 1/4 в кількості 10 000 шт.) згідно з платіжним дорученням №8864 від 15 липня 2020 року на суму 9 262 400,00 грн. (т.1/а.с.23).

У матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем лічильників газу із термокомпенсацією (G2.5 - G4) у кількості 20 000 шт. у липні 2020 року.

Дані лічильники у кількості 20 000 штук є лічильниками газу G2.5 - G4 із термокомпенсацією, що мали бути поставлені відповідачем у липні 2020 року згідно з графіком поставок відображеним у пункті 3.1. договору поставки.

При цьому суд встановив, що відповідач неодноразово завчасно повідомляв позивача про відсутність у нього можливості здійснити поставку даної частини товару у строки обумовлені договором.

Так, згідно з листом відповідача №40 від 29 квітня 2020 року (том. 1 а.с. 114-119) відповідач повідомив позивача, що поширення пандемії COVID-19, введення жорстких карантинних обмежень призвели до повної або часткової зупинки підприємств постачальників комплектуючих та підприємств виконавців робіт, які задіяні у реалізації проекту виробництва лічильника газу з термокомпенсацією, внаслідок чого заплановані строки завершення сертифікації на запуск у виробництво лічильників газу з термокомпенсацією переносяться на осінь 2020 року.

У цьому листі відповідач вказав, що планував здійснювати закупівлю комплектуючих необхідних для виробництва лічильників газу G 2.5 - G4 з термокомпенсацією у свого контрагента - італійського підприємства Pietro Fiorentini S.p.A., про що було досягнуто відповідних домовленостей. Однак, внаслідок поширення пандемії COVID-19 на території Італійської Республіки з початку березня 2020 року, на території даної країни було запроваджено низку жорстких карантинних заходів, в тому числі зупинку діяльності виробничих підприємств (в т. ч. Pietro Fiorentini S.p.A.).

З огляду на вказане відповідач запропонував позивачу скоригувати графік поставки обумовленого сторонами товару шляхом укладення додаткової угоди до договору, текст якої було направлено позивачу, та отримано останнім 04 травня 2020 року. Однак позивач залишив даний лист без відповіді.

15 травня 2020 року відповідач повторно звернувся до позивача листом №45 від 15 травня 2020 року (том1/а.с.120-121), в якому знову повідомив позивача про наявні обставини щодо неможливості виконання зобов`язання у строки погоджені сторонами з огляду на поширення COVID-19. У даному листі відповідач запропонував скоригувати графіки поставки лічильників із термокомпенсацією наступним чином: жовтень 2020 року - 40 000 шт., листопад 2020 року - 40 000 шт., грудень 2020 року - 40 000 шт.; всього у 2020 році буде відвантажено 120 000 шт. лічильників газу із термокомпенсацією, що відповідає обсягам поставки угодженим сторонами у договорі поставки. Позивач залишив даний лист без відповіді.

21 травня 2020 року відповідач ще раз направив позивачу лист та проекти додаткових угод у двох варіантах для коригування строків поставки обумовленого договором товару. При цьому відповідач запропонував позивачу обрати найбільш прийнятний для останнього варіант. Вказаний лист позивачем отримано 25 травня 2020 року (том1/а.с.122-127).

У відповідь на даний лист позивач відмовив відповідачу у внесенні змін до договору (т.1/а.с.142-143). При цьому позивач послався на те, що невиконання "Програми розвитку 2020" щодо встановлення лічильників газу призведе до накладення економічних санкцій на позивача з боку Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Також позивач зазначив, що у випадку настання форс-мажорних обставин, відповідачу необхідно надати довідку ТПП України відповідно до умов договору

29 травня 2020 року відповідач знову звернувся до позивача з листом про внесення змін до договору поставки, з огляду на обставини, про які відповідач повідомляв позивача у попередніх листах. Відповідач долучив до листа проект додаткової угоди до договору поставки (том1/а.с.128-131). В даному проекті додаткової угоди відповідач пропонував внести зміни до положень договору, що визначають розмір штрафних санкцій. Відповідач обґрунтовував необхідність внесення змін до договору поставки тим, що з часу укладення договору істотно змінилися обставини, а саме внаслідок зниження розміру облікової ставки НБУ у майже два рази відповідно зменшився обсяг можливої відповідальності позивача, як покупця, за невчасну оплату. А проте, обсяг відповідальності відповідача за несвоєчасну поставку товару залишився без змін - 0,08% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, що порушує баланс інтересів сторін та є дискримінаційним по відношенню до відповідача. Відповідач запропонував позивачу встановити однаковий розмір відповідальності для обох сторін, встановивши його на рівні 0,008% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення для покупця, та 0,008% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення для постачальника. При цьому відповідач підкреслив, що неможливість виконання договірних зобов`язань щодо поставки лічильників із термокомпенсацією виникла не з його вини, а внаслідок об`єктивних обставин. Позивач залишив даний лист без відповіді.

11 червня 2020 року відповідач вчергове направив лист позивачу №61 від 11 червня 2020 року (том1/а.с.132-134) в якому повідомив про те, що в зв`язку з непередбачуваним введенням жорстких карантинних обмежень початок виробництва лічильників газу з механічною термокомпенсацією перенесено та заплановано на другу половину вересня 2020 року, відвантаження лічильників з механічним термокомпенсатором типорозмірів G2,5T та G4T та відповідними приєднувальними патрубками орієнтовно планується згідно з новим графіком наведеним у листі.

25 червня 2020 року відповідач знову направив позивачу лист №68 від 24 червня 2020 року (том1/а.с.135-137), в якому повідомив, що зміщення термінів поставки зумовлено епідемією COVID-19, яка спричинила неможливість поставки комплектуючих, необхідних для виробництва лічильників газу із термокомпенсацією. Дані комплектуючі на даний час впроваджуються у виробництво і будуть поставлятися постачальником відповідача - італійським підприємством Pietro Fiorentini S.p.A. Відповідно до контракту між відповідачем та його італійським контрагентом було заплановано розпочати постачання зазначених комплектуючих партіями по 20 000 штук щомісяця, починаючи з липня 2020 року. Однак, внаслідок непередбаченого поширення пандемії COVID-19 на території Італійської Республіки з початку березня 2020 року, на території Італії був введений ряд жорстких карантинних заходів, в тому числі зупинення діяльності виробничих підприємств. Компанія Pietro Fiorentini S.p.A. не працювала протягом трьох місяців, і наразі лише частково відновила свою діяльність.

Відтак, у листі від 24 червня 2020 року відповідач вказував, що терміни поставки даних комплектуючих змістились на декілька місяців безпосередньо через наслідки пандемії COVID-19. Про можливість початку поставки даних комплектуючих (внаслідок вищевказаних форс-мажорних обставин) лише з вересня 2020 року ТОВ "Самгаз" було повідомлено листом від контрагента - Pietro Fiorentini S.p.A. При цьому відповідач запевнив позивача, що поставки лічильників із термокомпенсацією будуть здійснені відповідачем у жовтні-грудні 2020 року у обсягах передбачених договором поставки.

Крім того, у листі від 24 червня 2020 року відповідач просив позивача не подавати письмову заявку на липень (в частині лічильників з термокомпенсацією) та не здійснювати передплату за вказані лічильники, що підлягають поставці в липні 2020 року. Позивач залишив даний лист без відповіді.

03 липня 2020 року відповідач вкотре звернувся до позивача з листом №71 (том1/а.с. 138-141), в якому зазначив, що про наявність обставин, які були описані в попередніх листах, та у зв`язку з чим запропонував внести зміни в договір поставки в частині зміни строків поставки товару. Відповідач також повідомив позивача, що зможе виконувати поставки лічильників газу із термокомпенсацією починаючи з вересня 2020 року, та протягом вересня-грудня 2020 року планує поставити весь обсяг даного товару передбачений умовами договору поставки. До листа відповідач додав проект додаткової угоди в якому запропоновано скоригований графік поставок лічильників газу із термокомпенсацією протягом вересня-грудня 2020 року. Позивач залишив даний лист без відповіді.

Натомість, 27 липня 2020 року позивач направив відповідачу претензію, у якій вказав, що у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо поставки лічильників газу із термокомпенсацією у кількості 10 000 шт., позивач не виконав своїх зобов`язань як постачальник щодо поставки вищевказаних лічильників своїм покупцям. У претензії позивач визначив суму збитків (упущеної вигоди) у розмірі 3 929 500 грн. При цьому позивач вказав, що розрахунок збитків (упущеної вигоди) здійснено ним виходячи із середньої ринкової ціни аналогічних лічильників, які позивач поставляв своїм контрагентам, в межах діючих з ними контрактів. Позивач зазначив, що ціна аналогічних лічильників - 1 294,98 грн. А тому позивач наполягав на сплаті відповідачем неустойки в сумі 86 594,88 грн. та 3 929 500 грн. збитків (упущеної вигоди) (т.1/а.с.144-146).

Як видно з наданих відповідачем видаткових накладних № 00197 від 15 липня 2020 року та № 00210 від 24 липня 2020 року (т.1/а.с.147-150) у липні 2020 року відповідач здійснив поставку позивачу 11 000 шт. лічильників без термокомпенсації у обсягах, що відповідали заявкам позивача та рахункам № 206 від 25 червня 2020 року та № 236 від 15 липня 2020 року. При цьому суд встановив, що графік поставок лічильників відображений у пункті 3.1. договору не передбачав таких обсягів поставок лічильників без термокомпенсації у липні 2020 року (передбачено лише поставку 200 лічильників газу G6). Однак відповідач виконав заявку позивача та поставив йому зазначену вище кількість лічильників газу.

А проте, залишились непоставленими замовлені та оплачені позивачем у липні 2020 року лічильники газу із термокомпенсцією у кількості 20 000 шт.

Як видно з наданої відповідачем видаткової накладної № 00261 від 16 вересня 2020 року та № 00210 від 24 липня 2020 року (т.1/а.с.155-156) відповідач розпочав поставляти позивачу лічильники газу із термокомпенсцією у вересні 2020 року. Зокрема 16 вересня 2020 року відповідач поставив позивачу 2 200 шт. лічильників даного типу. Крім цього, за видатковою накладною № 00278 від 28 вересня 2020 року відповідач поставив 6 600 шт., за видатковою накладною № 00294 від 05 жовтня 2020 року відповідач поставив 1 200 шт., за видатковою накладною № 00295 від 05 жовтня 2020 року відповідач поставив 3 300 шт. лічильників із термокомпенсацією (т.2/а.с.61-66). Всього під час розгляду даної справи відповідач поставив позивачу 13 300 шт. лічильників газу з термокомпенсацією із загальної кількості 20 000 шт. таких лічильників, що мали бути поставлені у липні 2020 року.

Суд також встановив, що позивач уклав ряд договорів зі своїми контрагентами щодо поставки лічильників газу, які він мав намір отримати від відповідача (т.1/а.с.26-47).

Так, 02 вересня 2019 року між позивачем та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" було укладено договір поставки №13S790-915-20/1, відповідно до предмету якого постачальник (позивач) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а саме лічильники газу побутові та комплектуючі для використання його у господарській діяльності, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити за нього визначену у відповідності до умов договору суму коштів.

Так само 02 вересня 2019 року між АТ "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи" Івано-Франківськгаз" було укладено договір поставки №13S790-900-20/1, відповідно до предмету якого постачальник (позивач) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а саме лічильники газу побутові та комплектуючі для використання його у господарській діяльності, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити за нього визначену у відповідності до умов договору суму коштів.

Також 02 вересня 2019 року між АТ "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" було укладено договір поставки №13S790-898-360-20, відповідно до предмету якого постачальник (позивач) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а саме лічильники газу побутові та комплектуючі для використання його у господарській діяльності, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити за нього визначену у відповідності до умов договору суму коштів.

Окрім того 02 вересня 2019 року між АТ "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" було укладено договір поставки №13S790-901-20/1, відповідно до предмету якого постачальник (позивач) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а саме лічильники газу побутові та комплектуючі для використання його у господарській діяльності, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити за нього визначену у відповідності до умов договору суму коштів.

Вказані договори мають аналогічні положення. Згідно з умовами вказаних договорів, позивачем та його контрагентами погоджено, що поставка товару здійснюється окремими партіями у відповідності до письмових заявок покупця, які направляються постачальнику засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою до 20 числа поточного місяця, на наступний місяць (пункти 3.1. договорів).

Пунктами 3.2. вказаних договорів погоджено, що постачальник може здійснювати поставку товару на склад покупця протягом 30 робочих днів з моменту отримання письмової заявки покупця згідно з пунктом 3.1. договору або іншим способом за домовленістю сторін, окрім товарів які виготовляються під замовлення з додатковими технічними вимогами.

Водночас, за умовами цих договорів ціна товару (зокрема вартість кожної окремої одиниці товару), що підлягає поставці визначається у рахунках-фактурах, що є невід`ємною частиною договорів (пункти 1.2. та 2.1. договорів).

Позивач надав суду заявки отримані від своїх контрагентів щодо поставки лічильників газу із термокомпенсацією у липні 2020 року (т.1/а.с.48-51).

Так, згідно із заявкою (замовленням) АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", яка датована 02 червня 2020 року, контрагент позивача замовив товар - лічильник газу мембранний з термокомпенсацією G 2.5 T в кількості 3696 шт. за ціною 1 456,00 грн., тобто строк поставки товару закінчувався 14 липня 2020 року (30 робочих днів з моменту отримання заявки).

Згідно із заявкою (замовленням) АТ "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз", яка датована 16 червня 2020 року, контрагент позивача замовив товар - лічильник газу мембранний з термокомпенсацією G 2.5 T в кількості 4206 шт. за ціною 1 456,00 грн., тобто строк поставки товару закінчувався 28 липня 2020 року (30 робочих днів з моменту отримання заявки).

Згідно із заявкою (замовленням) АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз", яка датована 15 червня 2020 року, контрагент позивача замовив товар - лічильник газу мембранний з термокомпенсацією G 2.5 T в кількості 2098 шт. за ціною 1 456,00 грн., тобто строк поставки товару закінчувався 27 липня 2020 року (30 робочих днів з моменту отримання заявки).

Згідно із заявкою (замовленням) АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз", яка датована 08 червня 2020 року, контрагент позивача замовив товар - лічильник газу мембранний з термокомпенсацією G 4 T в кількості 10000 шт. за ціною 1 456,00 грн., тобто строк поставки товару закінчувався 20 липня 2020 року (30 робочих днів з моменту отримання заявки).

А проте, в матеріалах справи відсутні рахунки-фактури, що є невід`ємними частинами зазначених договорів та згідно з якими сторони даних договорів домовилися визначати ціну товару.

Також суд встановив, що 10 червня 2016 року між відповідачем та його контрагентом - компанією Pietro Fiotentini S.p.A. (Італія) було укладено контракт за предметом якого відповідач купує матеріали, обладнання та засоби вимірювальної техніки, які використовуються для вимірювання, запам`ятовування та відображення об`ємів газу (том1/а.с. 157-167).

Відповідач вказує, що лічильники газу мембранні (із термокомпенсацією) G2/5 T та G4 T є новою продукцією, яка на території України до цього не виготовлялась, а їх випуск був можливий лише у випадку поставки його контрагентом Pietro Fiorentini S.p.A. необхідних комплектуючих.

Поряд з цим, відповідач надав суду лист Pietro Fiorentini S.p.A. від 18 червня 2020 року, в якому контрагент відповідача повідомив про неможливість постачання компонентів для лічильників газу мембранних G2/5 T та G4T (із термокомпенсацією) ТОВ "Самгаз" у липні - серпні 2020 року з огляду на настання форс-мажорних обставин, а саме з огляду на ситуацію яка склалася у зв`язку з поширенням вірусу COVID-12 в Італії та подальшим обмеженням виробництва.

А також, відповідач надав суду лист Pietro Fiorentini S.p.A. від 29 червня 2020 року, в якому контрагент відповідача повідомив про неможливість постачання компонентів для лічильників газу мембранних G2/5 T та G4T ТОВ (із термокомпенсацією) "Самгаз" у липні - серпні 2020 року з огляду на настання форс-мажорних обставин, а саме з огляду на ситуацію яка склалася у зв`язку з поширенням вірусу COVID-12 в Італії та подальшим обмеженням виробництва. Неможливість постачання компонентів у липні - серпні 2020 року зумовлена форс - мажорними обставинами, а саме надзвичайною ситуацією із поширенням вірусу COVID-19 в Італії та подальшим обмеженням виробництва. На підтвердження того, що описані обставини є форс-мажорними обставинами (форс-мажор), що безпосередньо спричинили неможливість своєчасних поставок за контрактом № 1/16 від 06/10/2016, укладеним між Pietro Fiorentini S.p.A. та TOB "Самгаз", додано декларацію про форс-мажорні обставини.

Згідно з декларацією Торгово-Промислової палати міста Віченци від 25 червня 2020 року про оцінку обставин, пов`язаних із спалахом пандемії COVID-19, в якій зазначено що надзвичайна ситуація та введені у зв`язку з цим міри спричинили дислокацію торгівлі, обмежили внутрішній рух робочої сили та спричинили закриття чи реорганізацію заводів.

Окрім цього, відповідач надав суду лист Pietro Fiorentini S.p.A. від 28 липня 2020 року, у якому італійський контрагент відповідача - Pietro Fiorentini S.p.A. надало роз`яснення щодо причин поставки регуляторів та фільтрів у квітні, тоді як інші заводи були закриті через Covid, при цьому Pietro Fiorentini S.p.A. вказує, що такі обставини призвели до зупинки виробництва, сповільнення та припинення функціонування ланцюга поставок (том1/а.с. 97-100).

Декларацію Торгово-Промислової палати міста Віченци від 25 червня 2020 року про оцінку обставин, пов`язаних із спалахом пандемії COVID-19, відповідач направив позивачу разом з листом від 03 липня 2020 року №71.

Серед інших обставин суд також встановив, що під час розгляду даного спору позивач та відповідач уклали додаткову угоду №1 від 04 листопада 2020 року до договору поставки №13S790-1282-20 від 24 листопада 2020 року (т.2/а.с.126). Даною угодою сторони врегулювали правовідносини щодо поставки лічильників газу із термокомпенсацією, які мали бути поставлені позивачу у липні 2020 року у кількості 20 000 шт.

Так, відповідно до пунктів 1-2 додаткової угоди сторони дійшли згоди, що лічильники газу G2.5 - G4 з термокомпенсацією в кількості 13 300 штук (поставлені покупцю відповідно до видаткових накладних №00261 від 16.09.2020 року, №00278 від 28 вересня 2020 року, №00294 від 05 жовтня 2020 року, №00295 від 05 жовтня 2020 року) підлягають поверненню постачальнику за рахунок та силами останнього в строк не пізніше 16 листопада 2020 року. При цьому, сторони дійшли згоди, що здійснена покупцем оплата вартості зазначених лічильників сумі 12 239 099 грн. враховується в якості передплати за лічильники газу G1.6 - G6 без термокомпенсації, які підлягають поставці покупцю відповідно до наданої покупцем додаткової заявки від 23 жовтня 2020 року. Сторони дійшли згоди вважати припиненим зобов`язання щодо поставки постачальником покупцю зазначених 13 300 лічильників газу G.2,5 - G4 з термокомпенсацією, які попередньо підлягали поставці відповідно до заявки покупця від 24 червня 2020 року. Також, сторони дійшли згоди, що здійснена покупцем попередня оплата за 6 700 лічильників газу G 2,5 з термокомпесацією в сумі 6 043 601,00 грн. (здійснена покупцем платіжним дорученням №7922 від 25 червня 2020 року на підставі рахунку №206 від 25 червня 2020 року) враховується в якості передплати за лічильники газу G 1.6 - G6 без термокомпенсації, які підлягають поставці покупцю відповідно до наданої покупцем додаткової заявки від 23 жовтня 2020 року. Сторони дійшли згоди вважати припиненим зобов`язання щодо поставки постачальником покупцю зазначених 6 700 лічильників газу G2.5 з термокомпенсацією, які попередньо підлягали поставці відповідно до заявки покупця від 24 червня 2020 року.

Вказана додаткова угода скріплена підписами та печатками сторін, таким чином уклавши додаткову угоду сторони змінили зобов`язання щодо поставки 20 000 лічильників газу з термокомпенсацією G2.5 - G4, та встановили що вказане зобов`язання є припиненим, а кошти які були внесені в якості передоплати 20 000 лічильників газу з термокомпенсацією G2.5 - G4, є коштами які внесені в якості передоплати за інші лічильники газу G1.6 - G6 без термокомпенсації.

Позивач зазначає, що належним чином виконав свої обов`язки за договором поставки від 24 січня 2020 року та здійснив оплату товару, а проте відповідач не виконав свої обов`язки за даним договором - не здійснив поставку товару.

В обґрунтування підстав для стягнення збитків позивач зазначає, що лічильники газу мембранні G.2.5 RТ/1.2Т G1 1/4 в кількості 10 000 шт. та лічильники газу мембранні G.4 RТ/1.2Т G1 1/4 в кількості 10 000 шт., які відповідач не поставив позивачу за договором поставки, позивач мав намір продати іншим юридичним особам за укладеними договорами поставки за ціною, яка є вищою ніж ціна купівлі лічильників у відповідача, а саме:

- АТ "Дніпропетровськгаз" - 3696 шт. (договір поставки №13S790-915-20/1 від 02 вересня 2019 року);

- АТ "Закарпатгаз" - 4 206 шт. (договір поставки №13S790-898-20/1/13D880-360-20 від 02 вересня 2019 року);

- АТ "Івано-Франківськгаз" - 2 098 шт. (договір поставки №13S790-900-20/1 від 02 вересня 2019 року).

Лічильники газу мембранні G.4 RТ/1.2Т G1 1/4 в кількості 10 000 шт., які відповідач не поставив, позивач мав намір продати АТ "Київоблгаз" за укладеним договором поставки №13S790-901-20/1 від 02 вересня 2019 року.

При цьому у позові позивач вказує, що ціна продажу вищевказаних лічильників позивачем покупцям становить 1 456.00 грн.за 1 шт., що на думку позивача підтверджується заявками покупців на поставку товару на липень 2020 року.

Згідно з розрахунком позивача, розмір збитків (упущеної вигоди) за невиконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару (лічильники газу G.2.5 RТ/1.2Т G1 1/4 в кількості 10 000 шт.) становить 5 539 700,00 грн., яка визначена як сума ймовірного прибутку від різниці закупленого у відповідача товару та ймовірного подальшого продажу, а саме: 1 456,00 грн. (вартість продажу за 1 шт.) - 903,03 грн. (вартість закупівлі за 1 шт. у відповідача) * 10 000 (кількість товару).

Також за розрахунком позивача, розмір збитків (упущеної вигоди) за невиконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару (лічильники газу G.4 RТ/1.2Т G1 1/4 в кількості 10 000 шт.) становить 5 297 600,00 грн., яка визначена як сума ймовірного прибутку від різниці закупленого у відповідача товару та ймовірного подальшого продажу, а саме: 1 456,00 грн. (вартість продажу за 1 шт.) - 926,24 грн. (вартість закупівлі за 1 шт. у відповідача) * 10 000 (кількість товару).

Таким чином позивач визначає суму збитків (упущеної вигоди) такому розмірі: 5 539 700.00 грн. + 5 297 600.00 грн. = 10 837 300.00 грн.

Крім того, позивач нарахував відповідачу неустойку на підставі пункту 7.4. договору. Згідно з розрахунком неустойки, за невиконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару (лічильник газу мембранний G.2.5 RT/1.2T G1 1/4 в кількості 10 000 шт.) за період з 16 липня 2020 року по 14 серпня 2020 року становить 216 487,20 грн., з 15 серпня 2020 року по 21 вересня 2020 року становить 274 217,12 грн. Неустойка за невиконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару (лічильник газу мембранний G.4 RТ/1.2Т G1 1/4 в кількості 10 000 шт.) за період з 01 серпня 2020 року по 14 серпня 2020 року становить 32 810,05 грн., за період з 15 вересня 2020 року по 21 вересня 2020 року 55 943,96 грн. Загальний розмір неустойки складає 912 984,35 грн.

Поряд з цим, посилаючись на частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 3 % річних в сумі 93 543,49 грн., а саме: за період з 16 липня 2020 року по 14 серпня 2020 року в сумі 32 810,05 грн., за період з 15 серпня 2020 року по 21 вересня 2020 року 60 733,44 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, та стосуються стягнення збитків (упущеної вигоди), неустойки за неналежне виконання зобов`язання та 3 % річних. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними, оскільки відповідач не поставив обумовлений договором товару у строки, які погодили сторони, що на думку позивача призвело до негативних фінансових наслідків для нього у вигляді упущеної вигоди. В свою чергу відповідач вважає, що прострочення зобов`язання щодо поставки товару відбулося не з вини відповідача, так як необхідне обладнання для виготовлення та поставки позивачу товару не було поставлено у належні строки відповідачу з огляду на ситуацію яка склалася з розповсюдженням коронавірусної хвороби COVID-19 та з огляду на впровадження карантинних заходів в Італійській Республіці, де знаходиться контрагент відповідача, який мав поставити комплектуючі. При цьому відповідач вказує, що вживав всі можливі заходи для недопущення виникнення збитків у позивача, а саме: неодноразово повідомляв позивача про ситуацію яка склалася та пропонував внести зміни в договір, зокрема щодо строків поставки товару. А проте, позивач не погодився з вказаними пропозиціями. Як видно, даний позов пов`язаний з відшкодуванням збитків (упущеної вигоди), які завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору між позивачем та відповідачем.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з положеннями статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Щодо позовних вимог про стягнення збитків (упущеної вигоди) суд зазначає наступне.

За змістом статті 22 Цивільного кодексу України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з положеннями статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

- потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

- передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

- сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі;

- у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Згідно з нормами статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У відповідності до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (частина перша). Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина друга).

Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Щодо встановлених судом обставин необхідно зауважити, що важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Необхідно довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Виходячи з загальних принципів цивільного права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) наявності збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (аналогічна правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі №916/3563/19).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2020 у справі №904/3189/19, від 10.12.2018 у справі №902/320/17).

Згідно з положеннями частини 2 статті 226 Господарського кодексу України, сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Частиною 3 статті 226 Господарського кодексу України, встановлено, що сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Відповідно до норм частини 2 статті 338 Цивільного кодексу України, сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Щодо протиправної поведінки відповідача, суд зазначає, що відповідач не заперечує факту прострочення строків поставки товару, зокрема зобов`язання з поставки товару лічильників газу мембранних G.2.5 RT/1.2T G1 1/4 в кількості 10 000 шт. до 16 липня 2020 року та лічильників газу мембранних G.4 RТ/1.2Т G1 1/4 в кількості 10 000 шт. до 01 серпня 2020 року. А проте, відповідач зазначає, що вказане прострочення було допущено у зв`язку з об`єктивними обставинами, та з незалежних від сторони зобов`язання причин. А саме з огляду на запровадження карантинних заходів на території Італійської Республіки, та як наслідок зупинення виробничих потужностей контрагента відповідача останній був позбавлений можливості виконати умови договору в належні строки. При цьому, відповідач вживав всіх заходів для якнайшвидшого виконання умов договору та поставки замовленого позивачем товару.

Оцінюючи поведінку відповідача на предмет того чи мала така поведінка ознаки "протиправної" суд зауважує, що відповідач неодноразово завчасно повідомляв позивача про неможливість своєчасного виконання частини зобов`язань щодо поставки товару. Суд звертає увагу, що саме такою і повинна бути правомірна поведінка сторони зобов`язання у випадку коли вона напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання. Суд підкреслює, що хоча відповідач не виконав своєчасно свій обов`язок щодо поставки товару, а проте його поведінка була розумною, добросовісною та обачливою. Водночас відповідач продемонстрував прихильність правомірним діям, оскільки не лише своєчасно повідомив другу сторону про неможливість виконання свого договірного обов`язку у передбачені строки, але й за першої можливості невідкладно відновив виконання такого обов`язку, пропонував позивачу різні варіанти змін до договору, що влаштували б обидві сторони, своєчасно виконував решту договірних обов`язків та навіть виконував замовлення позивача щодо інших видів лічильників (без термокомпенсації) понад обсяги передбачені умовами договору.

Так, відповідач неодноразово пропонував позивачу внести зміни до договору в частині обсягів та строків поставки товару. Зокрема, відповідач пропонував внести зміни у графік поставок та компенсувати відсутність поставки лічильників із термокомпенсацією, що мали поставлятися у липні 2020 року, поставкою лічильників іншого виду (без термокомпенсації) шляхом поставки таких лічильників у липні-жовтні 2020 року у обсягах, що співставні із запланованими обсягами поставок лічильників першого виду. З аналізу правовідносин сторін видно, що узгоджена заміна у поставках лічильників одного виду (з термокомпенсацією) на лічильники другого виду (без термокомпенсації), а також поставка відповідачем лічильників без термокомпенсації понад обсяги передбачені договором за згодою сторін мала місце в договірній історії сторін. А тому, корегування графіку поставок в частині обсягів та сторків поставки товару, заміна поставок лічильників одного виду лічильниками другого виду, за згодою сторін, ймовірно, могли б зменшити негативні наслідки для обох учасників правовідносин.

А отже, відповідач всіляко намагався уникнути негативних для позивача наслідків. При цьому, на думку суду, обставини, що завадили відповідачу виконати належним чином свій договірний обов`язок, мали об`єктивний, а не суб`єктивний характер. А понад те, такі обставини мали ознаки явища загальносвітового характеру - пандемія COVID-19 та відповідне запровадження карантинних заходів в багатьох країнах Європи та світу, в тому числі в Італійській Республіці.

Також пунктом 8.2. договору поставки сторони встановили, що у випадку настання обставин непереборної сили, що виникли незалежно від волі сторін після підписання договору, появу яких сторони не могли передбачити або запобігти їх виникненню, сторона письмово сповіщає іншу сторону про такі обставини.

Як вже було зазначено вище, відповідач неодноразово повідомляв позивача про неможливість своєчасного виконання власних зобов`язань, вказуючи, що обставини непереборної сили мали місце у його контрагента на території іншої держави - Італійської Республіки, що у свою чергу унеможливило своєчасне виконання зобов`язань перед позивачем. Однак повідомлення відповідача позивач залишив поза увагою.

В даному випадку суд вважає за доречне процитувати лист контрагента відповідача - італійської компанії Pietro Fiorentini S.p.A. від 28 липня 2020 року адресований відповідачу з метою роз`яснення причин порушення графіків поставок комплектуючих до лічильників газу із термокомпенсацією (т.1/а.с.97-100):

"Ми також дозволяємо собі висловити жаль у зв`язку з тим, що ми змушені виправдовувати свою поведінку в цей унікальний період світової історії, коли всім країнам, без винятку, доводиться протистояти труднощам в сфері охорони здоров`я і економіки. На відміну від інших держав світу, Італія ставить людину в пріоритеті в порівнянні з економікою і контролює поширення вірусу згідно із суворими правилами. Однак були деякі наші співробітники та деякі наші постачальники, які сильно постраждали від вірусу, багатьом з них довелося зазнати втрати батьків або інших членів сім`ї. Кілька місяців тому для нас це було насправді драматично, і зараз багато інших країн світу та Європи переживають такий же поганий досвід. Думка про те, що хтось ставить під сумнів нашу серйозність і вважає, що ми використовуємо привід коронавірусу, щоб приховати передбачувану неефективність або затримку виробництва, знову відкриває рани наших страждань, занепокоює і принижує нас. Ми ніколи не бажаємо нікому того, що ми пережили кілька місяців тому.

Навіть сьогодні ми намагаємося відновити ситуацію, оскільки, на жаль, деякі постачальники, які були закриті, досі не відкрились.

Однак, ми зробимо все можливе, щоб компенсувати втрачений час на наших заводах у Ломбардії, і, якщо Covid мине, ми сподіваємося повернутися до нормального стану з вересня 2020 року.".

Щодо посилання позивача на ті обставини, що після впровадження карантинних заходів на території Італійської Республіки контрагент відповідача продовжував поставку відповідачу товару (комплектуючих), суд зазначає, що в матеріалах справи наявний лист контрагента відповідача - Pietro Fiorentini S.p.A. від 27 жовтня 2020 року (т.2/а.с.107), в якому контрагент відповідача зазначив, що на прохання ТОВ "Самгаз" було здійснено в період з 22 березня 2020 року по 18 червня 2020 року шість поставок комплектуючих до лічильників газу без термокомпенсації. Можливість поставки вказаного товару була зумовлена наявністю великої кількості складських запасів станом на початок березня 2020 року, що зумовлено тим, що підприємство протягом декількох років виробляло та поставляло вказані комплектуючі. Щодо поставок комплектуючих для лічильників газу G2.5 G4 з термокомпенсацією, то підприємство на момент початку пандемії (березень 2020 року) тільки розпочинало розробку вказаних виробів, відтак жодних складських запасів не було.

Отже, підсумовуючи дослідження поведінки відповідача на предмет "протиправності", суд робить висновок, що відповідач не допускав бездіяльності, а його дії в умовах, що мали місце на час виникнення спору, були максимально наближені до правомірної поведінки.

Щодо наявності збитків у позивача у формі упущеної вигоди, зокрема розмірів таких збитків, то суд зазначає наступне.

Вимога про стягнення з відповідача упущеної вигоди має ґрунтуватися на точних даних, насамперед бухгалтерських документів, що безспірно засвідчують можливість отримання грошових сум або інших цінностей у разі якби зобов`язання було виконане належним чином.

Наявність збитків позивач обґрунтовує тим, що ним укладено договори поставки, за якими позивач повинен був поставити своїм контрагентам товар отриманий від відповідача. Зокрема позивач вказує на наявність договірних зобов`язань з Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" за договором поставки №13S790-915-20/1, з Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи" Івано-Франківськгаз" за договором поставки №13S790-900-20/1, з Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" за договором поставки №13S790-898-360-20, та з Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" за договором поставки №13S790-901-20/1.

Згідно із вказаними договорів, позивачем та його контрагентами погоджено, що поставка товару здійснюється окремими партіями у відповідності до письмових заявок покупця, які направляються постачальнику засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою до 20 числа поточного місяця, на наступний місяць (пункти 3.1. договорів).

Пунктами 3.2. вказаних договорів погоджено, що постачальник може здійснювати поставку товару на склад покупця протягом 30 робочих днів з моменту отримання письмової заявки покупця згідно пункту 3.1. договору або іншим способом за домовленістю сторін, окрім товарів які виготовляються під замовлення з додатковими технічними вимогами.

На підтвердження розміру упущеної вигоди позивач надав суду заявки (замовлення) на поставку товару отримані позивачем від своїх контрагентів.

А проте, суд зауважує, що за умовами договорів поставки укладеними позивачем із його контрагентами ціна товару (зокрема вартість кожної окремої одиниці товару), що підлягає поставці визначається у рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною договорів (пункти 1.2. та 2.1. договорів), а не в заявках (замовленнях) контрагентів позивача. Однак, таких рахунків-фактур до даних договорів позивач суду не надав. А тому, суд позбавлений можливості встановити дійсну ціну товару, який позивач мав поставити своїм контрагентам, а отже і зробити висновок про різницю між ціною товару яку відповідач мав поставити позивачу та ціною товару визначеною у договорах позивача з його контрагентами.

Також, суд звертає увагу на те, що у претензії від 27 липня 2020 року (т.1/а.с.144-146), яку позивач направив відповідачу у зв`язку з невиконанням останнім зобов`язань щодо поставки лічильників газу із термокомпенсацією у кількості 10 000 шт., позивач вказував, що обрахунок розміру упущеної вигоди здійснено ним виходячи із ціни 1 294,98 грн. за один лічильник. В той час як у позові позивач обраховував розмір збитків виходячи з іншої ціни лічильника - 1 456,00 грн. При цьому, на час направлення претензії позивач вже мав договірні відносини щодо поставок ним лічильників своїм контрагентам, однак вказав у претензії іншу вартість лічильників, ніж ту яку він обґрунтовує у позові як договірну та погоджену зі своїми контрагентами.

Таким чином позивач не довів точний розмір збитків, який він вимагає до сплати з відповідача.

Суд також враховує, що в матеріалах справи відсутні докази щодо відмови від договорів поставки з боку контрагентів позивача чи інших доказів на підтвердження неможливості отримання фінансової вигоди на підставі цих договірних правовідносин у майбутніх часових періодах. Позивач жодним чином не підтвердив обставин, які дозволили б стверджувати, що можливість отримання вигоди з непоставлених відповідачем обсягів товару втрачена (упущена) безповоротно та вже не може бути ним отримана.

Крім того, на час розгляду справи відповідач надав суду докази часткового виконання спірного зобов`язання. Так, у вересні-жовтні 2020 року відповідач поставив позивачу 13 300 шт. лічильників із 20 000 шт. лічильників, що мали бути поставлені у липні 2020 року.

У листопаді 2020 року позивач та відповідач зрештою змінили зобов`язання щодо поставки 20 000 шт. лічильників із термокомпенсацією на нове зобов`язання - поставку лічильників без термокомпенсації за новим узгодженим графіком, що вочевидь дозволило позивачу отримати відповідну вигоду у правовідносинах зі своїми контрагентами.

Щодо причинно-наслідкового зв`язку як обов`язкового елементу складу цивільного правопорушення, то суд зазначає наступне.

В даному аспекті позивачу необхідно довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - наслідком такої протиправної поведінки.

Суд вже зауважував, що відповідач вчиняв правомірні заходи щодо належного виконання зобов`язання та попередження можливості виникнення у позивач збитків.

Так, відповідач, у відповідності до положень частини 2 статті 226 Господарського кодексу України, завчасно (щонайменше за два місяці) попереджав позивача про наявні обставини, що можуть спричинити неналежне виконання зобов`язання.

Всупереч зазначеному, позивач будучи своєчасно попередженим другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання, не вчинив дій спрямованих на убезпечення себе від негативних наслідків у вигляді збитків (частина 3 статті 226 Господарського кодексу України). Зокрема, серед численних повідомлень про неможливість виконати договірні зобов`язання та пропозицій внесення змін до графіку поставок, відповідач у листі від 25 червня 2020 року просив позивача не подавати письмову заявку на липень (в частині лічильників із термокомпенсацією) та не здійснювати передоплату за вказані лічильники, що підлягали поставці у липні 2020 року. Однак позивач не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків.

Окрім цього, згідно із заявкою (замовленням) АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", яка датована 02 червня 2020 року, контрагент позивача замовив товар - лічильник газу мембранний з термокомпенсацією G 2.5 T в кількості 3696 шт. Тобто строк поставки товару закінчувався 14 липня 2020 року (30 робочих днів з моменту отримання заявки). А проте, сам позивач вказує, що прострочення відповідача щодо поставки товару - лічильників з термокомпенсацією G 2.5 допущено з 16 липня 2020 року, тобто після закінчення погодженого строку поставки товару позивачем його контрагенту.

Згідно із заявкою (замовленням) АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз", яка датована 08 червня 2020 року, контрагент позивача замовив товар - лічильник газу мембранний з термокомпенсацією G 4 T в кількості 10 000 шт. Тобто строк поставки товару закінчувався 20 липня 2020 року (30 робочих днів з моменту отримання заявки). Однак, сам позивач вказує, що прострочення відповідача щодо поставки товару - лічильників з термокомпенсацією G 4 допущено з 01 серпня 2020 року, тобто після закінчення погодженого строку поставки товару позивачем контрагенту.

А отже, у даному випадку строк виконання обов`язку відповідача щодо поставки товару позивачу сплинув пізніше у часі ніж обов`язок позивача з поставки цього ж товару своїм контрагентам.

Враховуючи вище встановлені обставини суд критично оцінює обґрунтування позивача щодо наявності у останнього збитків у формі упущеної вигоди, а також причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками.

Крім того, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність вина у особи, яка завдала збитків.

Згідно з положеннями статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Норми Цивільного кодексу України не надають визначення вини, а натомість підкреслюють, що особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Звідси можна зробити висновок, що законодавець визначив вину (у цивільно-правовому розумінні) як невжиття всіх залежних від особи заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Водночас, за загальним доктринальним підходом, умисел як форма вини включає в себе елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона свідомо не вчинила дій, спрямованих на виконання зобов`язання, та бажала або свідомо допускала настання такого наслідку, як невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Розподілу умислу на прямий та непрямий цивільне право на відміну від кримінального не знає, оскільки у сфері цивільно-правових відносин відсутня практична необхідність такого поділу. Форма умислу не впливає ані на факт притягнення особи до відповідальності, ані на її розмір.

Умисне порушення зобов`язання завжди є підставою для притягнення порушника до відповідальності в повному обсязі.

Вина у формі необережності буде мати місце за відсутності у особи наміру не виконати або неналежно виконати зобов`язання. В Цивільному кодексі України зустрічається поділ необережності на просту та грубу (наприклад у статтях 950, 1193 Цивільного кодексу України тощо), а отже і є правозастосовча необхідність визначення цих форм вини. Так необережність є грубою, якщо особа передбачала можливість невиконання або неналежного виконання зобов`язання, але легковажно розраховувала, що цього не стане. Необережність буде вважатися простою, якщо особа не передбачала можливість настання наслідків своїх дій, хоча могла та повинна була їх передбачити.

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Аналіз положень наведеної норми дає підстав для висновку, що установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (постанова Верховного Суду України від 13.02.2013 у справі № 6-170цс12).

Як встановив суд, відповідач вжив всіх залежних від нього заходів задля належного виконання зобов`язання, зокрема відповідач завчасно неодноразово повідомляв позивача про наявність обставин, які ставлять під загрозу виконання його зобов`язання у погоджені сторонами строки, що є наслідком запровадження на території Італійської Республіки жорстких карантинних заходів з березня 2020 року. При цьому, оскільки договір поставки було укладено до виникнення пандемії та відповідних суворих карантинних заходів у багатьох державах у всьому світі, відповідач не міг знати на момент укладення договору про можливість виникнення таких обставин.

Відповідач неодноразово інформував позивача про зміну істотних обставин та направляв проекти договорів щодо зміни строків поставки товару, які проігноровані позивачем.

Крім того судом враховано, що контрагентом відповідача надано неодноразові пояснення причин неможливості поставки комплектуючих матеріалів, а також надано декларацію про оцінку обставин, пов`язаних зі спалахом пандемії COVID-19 Торгово-промислової палати міста Віченци щодо виникнення форс-мажорних обставин, пов`язаних з пандемією вірусу. Вказану декларацію відповідач також направляв позивачу та просив не виставляти заявки на поставку товару.

Отже, суд не встановив наявності умислу або необережності з боку відповідача. А навпаки - відповідач вчиняв всі залежні від його волі правомірні дії, які були спрямовані на упередження можливого правопорушення.

Відтак суд робить висновок, що прострочення поставки товару в обумовлені строки сталось не з вини відповідача. Суд в даному випадку не встановив наявності вини як обов`язкового елементу складу цивільного правопорушення.

Враховуючи встановлені судом обставин, приймаючи до уваги відсутність необхідних складових елементів, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, приймаючи до уваги положення статті 614 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України за якими учасник господарських відносин відповідає за неналежне виконання зобов`язання у випадку, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, з огляду на припинення зобов`язання щодо поставки товару (лічильників з термокомпенсацією) за угодою сторін, та зарахування передоплати за вказаний товар в якості передоплати за інший товар, суд робить висновок, що в задоволенні позовних вимог про стягнення 10 837 300,00 грн. збитків (упущеної вигоди слід відмовити) з огляду на їх недоведеність, а відтак необґрунтованість.

Окрім упущеної вигоди позивач, у зв`язку з простроченням відповідачем зобов`язань за договором поставки, нарахував відповідачу неустойку за період з 16 липня 2020 року по 21 вересня 2020 року в розмірі 912 984,35 грн.

Щодо вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як передбачено пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.4. договору поставки, у разі порушення постачальником строку (строків) поставки товару, визначеного в умовах пункту 3.3 договору, постачальник сплачує на користь покупця неустойку у розмірі 0,08 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Згідно з нормами статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з положеннями статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (стаття 218 ГК України).

При цьому суд враховує юридичну природу неустойки і її дійсне правове значення. Так, одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, що спонукає сторони правовідносин виконувати взяті на себе обов`язки. Водночас, застосування неустойки, як регулятора відносин сторін має відповідати загальним засадам цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності.

В даному випадку суд бере до уваги правову позицію відображену в Рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013, за якою, неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відповідач у своєму відзиві не заперечував проти нарахування неустойки та просив зменшити її розмір з огляду на відсутність його вини у порушенні зобов`язання.

Разом з тим, в процесі розгляду справи судом встановлено відсутність вини у діях відповідача щодо прострочення взятого на себе зобов`язання, що виключає можливість притягнення до господарсько-правової відповідальності у вигляді пені (аналогічного висновку дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 15 серпня 2019 року справа №913/273/17).

А отже, ураховуючи положення статті 614 Цивільного кодексу України, суд не встановив наявності вини відповідача. Натомість, на переконання суду, відповідач надав достатньо доказів, які дають підстави вважати, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Окрім наведеного суд також зазначає, що загальними засадами цивільного законодавства, згідно із положеннями статті 3 Цивільного кодексу України, є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Закріплення загальних засад цивільного законодавства в ЦК України свідчить про підтвердження законодавцем природного права як "першоджерела" цивільного законодавства, що випливає із раціональності і розумності. Структуру природного права становлять норми і норми-принципи, які визначають поведінку людей у суспільстві незалежно від позитивного права, до складу якого, в свою чергу, входять норми цивільного законодавства і міжнародні договори України.

Норми-принципи мають загальнообов`язковий характер, і тому їх дотримання та облік при законотворчості і розгляді конкретних правових ситуацій є обов`язковою вимогою закону. Практичне значення цього положення полягає, зокрема в тому, що суд повинен не лише механістично аналізувати конкретні юридичні документи, але й осмислювати принципи і цілі, що покладено в основу їх прийняття.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Через призму природних принципів справедливості, добросовісності і розумності має оцінюватися і тлумачитися все позитивне і природне право і наслідки його застосування. Основне призначення цього принципу вбачається в "наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, установити об`єктивну істину". Закріплений вітчизняним законодавцем принцип справедливості, добросовісності і розумності має визнаватися не сукупністю трьох принципів, а єдиним принципом, який проявляється в єдності взаємопов`язаних трьох складових, що є традиційним для європейського приватного права.

Справедливість є конкретною та універсальною за сферами використання категорією, що адекватно може бути реалізована через невичерпну багатоманітність правозастосовної діяльності і захищається судом, коли несправедливість стає нестерпною. Добросовісність має "обмежувальну" функцію, згідно з якою правило, обов`язкове для сторін не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за даних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених законом. У цьому зв`язку всі правила, які створюються сторонами чи законом підпадають під контроль судів не для того, щоб оцінити їх внутрішню справедливість, а для того, щоб вирішити чи не призведе їх застосування в конкретній справі до несправедливих результатів. Суди приймають рішення "contra legem" (тобто, всупереч формальному, державному закону), якщо дотримання норм закону призведе до явно несправедливого щодо сторін результату.

Отже, "концепція добросовісності може використовуватися в будь-якій ситуації, щоб виправити несправедливість, яка б мала місце, якщо б застосовувалися традиційні правила". При цьому сферою застосування справедливості є "виправлення закону там, де він має недоліки через свою загальність".

А тому, з огляду на згадані норми-принципи, суд вважає, що покладення на відповідача відповідальності у вигляді штрафних санкцій, за умов встановлення судом відсутності його вини у порушенні господарського зобов`язання, а також відповідності його дій критеріям добросовісності та розумності, не відповідатиме справедливості. Було б украй несправедливим покладати на відповідача, який діяв добросовісно, розумно та обачливо, штрафні санкції у будь-якому розмірі за відсутності з його боку вини.

Окрім зазначених вище вимог позивач, керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу 3 % річних в сумі 93 543,49 грн., а саме: за період з 16 липня 2020 року по 14 серпня 2020 року в сумі 32 810,05 грн., за період д з 15 серпня 2020 року по 21 вересня 2020 року 912 984,35 грн.

Згідно з положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові, ці суми нараховуються незалежно від вини боржника (постанова Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №904/5610/19).

Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 14.05.2018 у справі №904/4593/17; від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі №908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц; від 02.09.2020 у справі №802/1349/17-а; від 22.04.2020 у справі №922/795/19, від 19.12.2019 у справі №911/2845/18, та у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 у справі №3-57гс10, від 04.07.2011 у справі №3-65гс11, від 12.09.2011 у справі №3-73гс11, від 24.10.2011 у справі №3-89гс11, від 14.11.2011 у справі №3-116гс11, від 23.01.2012 у справі №3-142гс11.

А проте, як встановлено судом, зобов`язання щодо прострочення якого заявлена вимога про стягнення 3 % річних не є грошовим.

Згідно з положеннями статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України (Закону України "Про фінансову реструктуризацію).

Однак зобов`язання відповідача не полягало в сплаті кредитору певної грошової суми, матеріали справи не містять звернення позивача щодо повернення перерахованої передоплати, більш того вказану передоплату згідно двостороннього правочину було зараховано в якості сплати за інший товар.

Позивач покликається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №918/631/19 від 22 вересня 2020 року, в якій за твердженням позивача касаційний суд дав правовий висновок щодо можливого нарахування 3% річних за прострочення негрошового зобов`язання.

Проте вказана судова практика не може бути застосована в даному конкретному випадку, суд звертає увагу позивача, що описуючи спірні правовідносини Велика Палата Верховного Суду вказує, що в основі спірних правовідносин лежить питання про те, чи є зобов`язання із повернення попередньої оплати грошовим зобов`язанням та, відповідно, чи є відповідач боржником, зобов`язаним на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Водночас, у даній справі відсутні правовідносини щодо повернення суми попередньої оплати, матеріали справи не містять доказів звернення позивача з вимогою про повернення сплачених в якості попередньої оплати коштів, на які позивач нараховує 3% річних.

Нарахування 3% річних за порушення негрошового зобов`язання суперечить змісту статті 625 Цивільного кодексу України.

Відтак в задоволенні вимог про стягнення 3% річних необхідно відмовити.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відхиляючи доводи позивача щодо наявності підстав для висновків про порушення прав позивача з боку відповідача, суд звертає увагу сторін на положення статті 79 Господарського процесуального кодексу України (Вірогідність доказів). Так, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В даному випадку суд розуміє вірогідність як переконаність, що певний стан речей був саме таким, а не іншим, і такий стан речей зафіксовано відповідними доказами. Вирішення судом питання про вірогідність доказів для встановлення обставин справи передбачає застосування різної міри переконаності щодо протилежних позицій сторін відносно стверджуваних ними обставин (наприклад "дуже вірогідно", "мало вірогідно"). А отже вірогідність допускає певні ступені переконаності. При цьому, визначаючи ступінь вірогідності доказів для встановлення певних обставин, суд ураховує об`єктивні критерії, на основі яких оцінює ступінь можливості певної події чи стану речей. Такі об`єктивні критерії ґрунтуються на даних та інформації, отриманих судом з доказів наданих сторонами на підтвердження або спростування обставин справи.

Таким чином, докази подані відповідачем на підтвердження обставин щодо відсутності його вини та щодо вжиття усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання суд вважає більш вірогідними ніж докази подані позивачем на обґрунтування позовних вимог. А тому, наявність обставин, що дають підстави вважати, що прострочення поставки товару в обумовлені строки сталось не з вини відповідача, суд вважає доведеною. Суд визнає встановленими обставини щодо відсутності порушення відповідачем прав позивача з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів відповідача.

Висновки суду

На думку суду встановлені обставини дають підстави вважати, що прострочення поставки товару в обумовлені строки сталось не з вини відповідача, оскільки судом встановлено відсутність в діях відповідача умислу чи необережності, так як відповідач вчиняв всі залежні від його дії спрямовані на упередження можливого правопорушення.

Наданими відповідачем доказами підтверджуються тези відповідача, що ним ужито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приймаючи до уваги відсутність необхідних складових елементів, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, приймаючи до уваги положення статті 614 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України, за якими учасник господарських відносин відповідає за неналежне виконання зобов`язання у випадку, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, враховуючи положення статті 226 Господарського кодексу України, згідно з якими сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, з огляду на припинення зобов`язання щодо поставки товару (лічильників з термокомпенсацією) за угодою сторін, та зарахування передоплати за вказаний товар в якості передоплати за інший товар, суд робить висновок, що в задоволенні позовних вимог про стягнення 10 837 300,00 грн. збитків (упущеної вигоди слід відмовити) та 912 984,35 грн. неустойки необхідно відмовити.

Суд також вважає безпідставними вимоги про стягнення з відповідача 93 543,49 грн. 3% річних. А тому, у їх задоволенні також необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом позивачем сплачено 179 046,14 грн. (167 855,04 грн. +9 191,10 грн. + 2 000,00 грн.) судового збору.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 11 843 827,84 грн., тобто сума судового збору становить 177 657,42 грн.

Таким чином, судові витрати що складають судовий збір в сумі 177 657,42 грн. покладаються на позивача з огляду на відмову в задоволенні позову.

Згідно з положеннями статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір в розмірі 1 388,72 грн. може бути повернутий позивачу після набрання рішенням законної сили в порядку встановленому статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Позивач: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (79039, Львівська область, м. Львів, вул. Золота 42, код ЄДРПОУ 03349039).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "САМГАЗ" (33016, Рівненська область, м. Рівне, вул. Будівельників 6А, код ЄДРПОУ 31299504).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 28 грудня 2020 року.

Суддя Качур А.М.