Справа № 363/3611/19 Головуючий в суді І інстанції Котлярова І.Ю.

Провадження № 22ц-824/12198/2020 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Поливач Л.Д.,

за участі секретаря Примушка О.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 липня 2020 року у справі за позовом Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа - Кабінет Міністрів України про визнання недійсним рішень та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року представник ДП «Вищедубечанське лісове господарство» звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати недійсним рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 26-04-VII від 26.02.2016 року в частині надання у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки кадастровий номер 3221886400:36:111:0603, ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер 3221886400:36:111:0604; ОСОБА_8 земельну ділянку кадастровий номер 3221886400:36:118:6070; визнати недійсним рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 142-12-VII від 23.12.2016 року в частині надання у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку кадастровий номер 3221886400:36:111:6001; витребувати спірні земельні ділянки з незаконного володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь держави в особі ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ДП «Вищедубечанське лісове господарство» є постійним користувачем земель лісогосподарського призначення на підставі державного акту серії ІІ-КВ№003308 на право постійного користування землею від 24.09.1998 року. За даними Публічної кадастрової карти України із земель ДП «Вищедубечанський лісгосп» було надано у власність фізичних осіб спірні земельні ділянки без відома та погодження лісгоспу, частина з яких була також у подальшому відчужена на користь інших фізичних осіб.

Згідно листа ВО «Укрдержліспроект» № 104 від 27.02.2019 року спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

Зазначає, що вказані земельні ділянки є ділянками лісового фонду, відносяться до земель лісогосподарського призначення та перебувають в постійному користуванні ДП «Вищедубечанський лісгосп», будь-яких рішень щодо вилучення та/або погодження зміни цільового призначення відведених у приватну власність спірних лісових ділянок не приймалися, і державне підприємство згоди на їх вилучення не надавало, проте Новосілківська сільська рада незаконно розпорядилась спірними земельними ділянками та фактично змінила цільове призначення земель лісогосподарського призначення з перевищенням передбачених законом повноважень, і ці ділянки набуті відповідачами - фізичними особами у власність за рахунок земель лісогосподарського призначення, всупереч ст.ст. 46, 84 Земельного кодексу України, ст.7,8 Лісового кодексу України, через що вимушений звернутися до суду із цим позовом.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із цим рішенням, представником ДП «Вищедубечанське лісове господарство» подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати це рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи.

У обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що місцевим судом не було належним чином досліджено письмових доказів, зокрема листа ВО «Укрдержліспроект» № 104 від 27.02.2019 року, що підтверджують факт накладання спірних земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні позивача, крім того не врахував, що оскільки спірні земельні ділянки вибули з власності держави безоплатно та всупереч волі власника з порушенням вимог закону, то позивач правомірно звернувся до суду із позовними вимогами про витребування спірних ділянок у порядку ст. 387, 388 ЦК України, через що вважає висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову необґрунтованими.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року заяву представника ДП «Вищедубечанське лісове господарство» задоволено, прийнято відмову від апеляційної скарги в частині вирішення позовних вимог щодо визнання недійсним рішення Новосілківської сільської ради № 26-04-VII від 26 лютого 2016 року в частині надання ОСОБА_8 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0902 га, кадастровий номер 3221886400:36:118:6070, та витребування цієї ділянки з незаконного володіння ОСОБА_6 на користь держави в особі ДП «Вищедубечанське лісове господарство», а апеляційне провадження у цій частині закрито.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів належності спірних земельних ділянок до земель, які перебувають у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» та незаконності прйняття Новосілківською сільською радою Вишгородського району Київської області оскаржуваних рішень, крім того, правомірність набуття відповідачами права власності на земельні ділянки підтверджена належними правовстановлюючими документами, фактом державної реєстрації такого права, і відповідачі набули права власності на земельні ділянки у встановлений законом спосіб, шляхом укладання правочину, який визнаний державними органами, а тому є належними набувачами, і у матеріалах справи відсутні докази неправомірної поведінки відповідачів - фізичних осіб, під час приватизації земельних ділянок та укладення договорів купівлі-продажу, тому вимоги позивача про витребування ділянок на підставі ст.ст. 387-388 ЦК України на користь держави в особі ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не ґрунтується на вимогах закону, є не обґрунтованим і не підкріпленим належними доказами.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно державного акту серії ІІ-КВ№003308 на право постійного користування землею від 24.09.1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 3, Вище-Дубечанський держлісгосп є постійним землекористувачем земель у розмірі 2398,4 га на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області. Державний акт видано на підставі рішення Новосілківської сільської ради від 20.02.1998 року №11.Межі земельної ділянки встановлено в натурі (на місцевості) згідно з Актом про встановлення на місцевості та погодження меж землекористування Вище-Дубечанського лісгоспу в межах території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 26.01.1998 року (т.1, а.с.13-14).

Відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:111:0603 площею 0,12 га для індивідуального садівництва, розташованої в урочищі «Старе село» с. Новосілки Вишгородського району Київської області на підставі договору купівлі-продажу № 3465 від 06.10.2017, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Левчук О.Б. Земельна ділянка була набута в ОСОБА_5 , якому передана у власність рішенням Новосілківської сільської ради від 26.02.2016 №26-04-VII (т.1, а.с.17-18).

Відповідач ОСОБА_7 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:111:0604 площею 0,12 га для індивідуального садівництва, розташованої в урочищі «Старе село» с. Новосілки Вишгородського району Київської області на підставі договору купівлі-продажу №815 від 19.06.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рубановою І.Р. Земельна ділянка була придбана в ОСОБА_1 , якій належала на підставі договору купівлі-продажу № 910 від 04.07.2017, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Семенюк Т.В. та була набута у ОСОБА_2 , якому передана у власність рішенням Новосілківської сільської ради від 26.02.2016 №26-04-VII (т.1, а.с.117-118).

Відповідач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:111:0601 площею 0,12 га для індивідуального садівництва, розташованої в урочищі «Старе село» с.Новосілки Вишгородського району Київської області на підставі рішення Новосілківської сільської ради від 23.12.2016 №142-12-VII (т.1, а.с.21).

З листа № 104 від 27.02.2019 року ВО «Укдержліспроект», який забезпечує державні органи інформацією про стан лісів, лісові ресурси, якісні та кількісні зміни, які відбуваються в лісовому фонді та інше і наданого ним фрагменту з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 846, 887 і меж їх таксаційний виділів Хотянівського лісництва, кварталу 909 і меж його виділів Лівобережного лісництва ДП «Вищедубечанський лісгосп», відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами вбачається, що спірні земельні ділянки відповідачів майже повністю накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» (т.1, а.с.15-16).

З листа відділу у Вишгородському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області від 23.01.2020 №31-10-0.25-4/357-20 вбачається, що відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» та листа Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» від 18.05.2016 р. № 10-01/239, інформація про земельні ділянки, що перебувають в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на території Новосілківської сільської ради, згідно державного акта на право постійного користування серія ІІ-КВ № 003308, що зареєстрований в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею за №3/1 від 24.09.1998 р., була внесена до Державного земельного кадастру, а саме: земельні ділянки з кадастровим номером 3221886400:35:012:6001, площа 515,1047 га, 3221886400:34:293:6001, площа 1659,2931 га, 3221886400:36:065:6001, площа 90,6096 га, 3221886400:36:073:6002, площа 1,8740 га, 3221886400:36:073:6001, площа 1,2427 га, 3221886400:37:305:6001, площа 2,1752 га, 3221886400:36:069:9001, площа 128,0177 га, цільове призначення вказаних земельних ділянок 01.09. - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, категорія земель - землі лісогосподарського призначення, а також, що на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що перебувають в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, розробленої ДП "Науково-дослідний інститут землеустрою" до Державного земельного кадастру були внесенні відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:052:9001 площею 3,8734 га. 3221886400:36:060:9001 площею 6,3886 га, 3221886400:36:069:9005 площею 13,6067 га, 3221886400:36:069:9004 площею 6,4818 га, 3221886400:36:117:9001 площею 27,0857 га, 3221886400:36:118:9001 площею 1,4556 га, 3221886400:35:119:9002 площею 28.8896 га, 3221886400:35:119:9001 площею 6,0415 га, 3221886400:35:119:9003 площею 11,6099 га, 3221886400:35:002:9001 площею 1,2206 га, 3221886400:35:056:9001 площею 0,6817 га, 3221886400:35:068:6001 площею 1,2507 га. Зазначена технічна документація із землеустрою до Відділу на зберігання не надходила (т.1, а.с.169-170).

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом пункту б) частини першої статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад

у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина перша статті 79 ЗК України).

Згідно із частиною першою статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі лісогосподарського призначення.

У частині третій статті першої Лісового кодексу визначено, що усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі (частина четверта статті 1 ЛК України).

Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України

з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства (частина шоста статті 1 ЛК України).

Відповідно до статті 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Згідно із статтею 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою

в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно із пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК України до одержання

в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

У частині першій статті 57 ЗК України передбачено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

За змістом частини другої статті 57 ЗК України порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно із частиною п`ятою статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини першої статті 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що підставою для передання особі у приватну власність земельної ділянки, яка перебуває

у користуванні землекористувача, є її вилучення за згодою цього землекористувача на підставі рішення органів державної влади, тобто обов`язковою умовою є згода землекористувача на вилучення земельної ділянки та відповідне рішення органу держаної влади.

У разі прийняття рішення щодо зміни цільового призначення земельних лісових ділянок обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на вищевказані норми матеріального права і положення статей 19, 84 ЗК України, статей 5, 7, 57 ЛК України, та не врахував, що спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» і Новосілківська сільська рада Вишгородського району Київської області не мала повноважень на їх передачу у власність фізичним особам - відповідачам, а тому передача цих земель, які належать до земель лісогосподарського призначення, фактично у непередбачений законом спосіб змінила їх цільове призначення, при цьому рішення про вилучення земель у ДП «Вищедубечанське лісове господарство», як постійного землекористувача, не приймалось, ДП «Вищедубечанське лісове господарство» згоди на вилучення

у нього земельних ділянок із кадастровими номерами 3221886400:36:111:0603, 3221886400:36:111:0604, 3221886400:36:111:6001, які перебувають у його користуванні, не надавало, через що висновок місцевого суду про те, що спірні земельні ділянки не накладаються на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» та не належить до земель лісового фонду є необґрунтованими, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях закону та матеріалах справи.

Отже, спірні земельні ділянки вибули із власності держави у порушення норм і вимог чинного законодавства, оскільки рішення відповідного органу самоврядування чи органу державної влади про її вилучення у встановленому законом порядку не приймалося.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо визнання незаконним рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 26-04-VII від 26 лютого 2016 року в частині надання ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 3221886400:36:111:0603 та ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 3221886400:36:111:0604, визнання незаконним рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 142-12-VII від 23 грудня 2016 року в частині надання ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 3221886400:36:111:6001 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позаяк спірні земельні ділянки вибули із володіння ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не з його волі, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886400:36:111:0603 площею 0,12 га, 3221886400:36:111:0604 площею 0,12 га, 3221886400:36:111:6001 площею 0,12 га на користь держави в особі Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство», оскільки таке витребування здійснюється на підставі статті 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом місцевого самоврядування низки вимог ЛК України та ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості та передбачуваності.

Разом з тим, відхиляючи як неналежний доказ лист ВО «Укрдержліспроект» № 104 від 27.02.2019 року з інформацією про те, що спірні земельні ділянки знаходяться в постійному користуванні ДП «Вищедубечанський лісгосп», місцевий суд не врахував, що саме ВО «Укрдержліспроект» в силу своїх повноважень належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, а також оцінку лісових ресурсів, тому володіє достовірною інформацією про розташування тих чи інших земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Судом першої інстанції наявні у матеріалах справи докази оцінені кожний окремо, проте, цим доказам не надана оцінка у свої сукупності, а тому, з урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції не відповідає критерію обґрунтованості.

Статтею 21 ЗК України встановлено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною (пункти а, в).

Відповідно до частин другої-третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Із висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові

від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц вбачається, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. З огляду на викладене загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес у збереженні земельної ділянки у власності.

В силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, фізичні особи-відповідачі, проявивши розумну обачність, могли та повинні були знати про те, що ця ділянка належить до земель лісогосподарського призначення (висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах

від 15 травня2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц і від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц).

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель лісового фонду з державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

У справі, яка переглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, встановлених судом обставини та застосовані правових норм, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідачів критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладених у постановах у справі № 363/2643/17 (провадження № 61-21474св19) 11 червня 2020 року та у справі № 361/3414/16 (провадження № 61-3786св20) від 21 жовтня 2020 року.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а тому рішення місцевого суду в оскаржуваній частині, а саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішень Новосілківської сільської ради № 26-04-VII від 26 лютого 2016 року в частині щодо надання у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_5 і ОСОБА_2 та № 142-12-VII від 23 грудня 2016 року і в частині щодо надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_4 та витребування цих земельних ділянок у ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 на користь держави - скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог, а у іншій, не оскаржуваній частині, рішення суду першої інстанції, з урахуванням прийнятої судом часткової відмови позивача від апеляційної скарги, - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 376 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 липня 2020 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення Новосілківської сільської ради № 26-04-VII від 26 лютого 2016 року в частині надання у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_5 і ОСОБА_2 , визнання недійсним рішення Новосілківської сільської ради № 142-12-VII від 23 грудня 2016 року в частині надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_4 та витребування цих земельних ділянок у ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 на користь держави - скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Визнати незаконним рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 26-04-VII від 26 лютого 2016 року в частині надання ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 3221886400:36:111:0603, та надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 3221886400:36:111:0604.

Визнати незаконним рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 142-12-VII від 23 грудня 2016 року в частині надання ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 3221886400:36:111:6001.

Витребувати з володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на користь держави в особі Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:111:0603 площею 0,12 га, 3221886400:36:111:0604 площею 0,12 га, 3221886400:36:111:6001 площею 0,12 га.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на користь Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» судові витрати у рівних частинах по 1200 грн. 62 коп. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: