Постанова

Іменем України

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 460/2653/14-ц

провадження № 61-18839св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В.С., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 на постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Приколоти Т.І., Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2014 року позивачі звернулися до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ), та з урахуванням збільшення позовних вимог просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 , 68 617,39 грн компенсації за втрату годувальника та 200 000,00 гривень компенсації за заподіяну моральну шкоду; на користь ОСОБА_6 , 5 017,94 грн одноразової компенсації за втрату годувальника за період: травень 2011 року - грудень 2014 року, щомісячне відшкодування компенсації за втрату годувальника у розмірі 116,69 грн, а також 50 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду, на користь ОСОБА_7 11 202,84 грн компенсації за втрату годувальника, також 50 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду; на користь ОСОБА_5 , 2 217,32 грн компенсації за втрату годувальника, а також 50 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду; на користь ОСОБА_1 68 617,39 грн компенсації за втрату годувальника, а також 200 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду; на користь ОСОБА_6 , 5 017,94 грн одноразової компенсації за втрату годувальника за період: травень 2011 року - грудень 2014 року, щомісячне відшкодування компенсації за втрату годувальника в розмірі 116,69 грн, а також 50 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_8 в 00 годин 15 хвилин сталася дорожньо-транспортна пригода на автодорозі Яворів-Грушів Яворівського району Львівської області, у якій загинув пасажир ОСОБА_9 , 1969 року народження, який був у легковому автомобілі марки «Фольксваген-Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_10 .06 липня 2011 року, згідно із постановою слідчого кримінальна справа за № 135-0117, порушена за частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України по факту порушення правил безпеки дорожнього руху (дорожньо-транспортна пригода), закрита у зв`язку із смертю винної особи - водія ОСОБА_10 .

На час смерті потерпілого ОСОБА_9 , його дружина - позивач ОСОБА_1 , проживала разом з потерпілим, знаходилася на його утриманні у зв`язку з перебуванням у відпустці по вагітності і пологах та доглядом за малолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи на утриманні неповнолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 - після смерті потерпілого ОСОБА_9 , його дружина народила дочку - ОСОБА_2 .

На момент смерті ОСОБА_9 , його батько - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і мати - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживали разом з потерпілим однією сім`єю, підтримували родинні зв`язки, знаходились на пенсії за віком і фактично були на утриманні потерпілого ОСОБА_9 у зв`язку з загальною непрацездатністю.

06 травня 2014 року позивачі звернулися до відповідача із заявами про виплату страхового відшкодування.

Листами від 12 червня 2014 року та від 11 липня 2014 року МТСБУ відмовило позивачам у виплаті страхового відшкодування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2018 року позов задоволено, стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 68 617,39 грн компенсації за втрату годувальника, 200 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду, на користь ОСОБА_6 5 017,94 грн одноразової компенсації за втрату годувальника за період з травня 2011 року по грудень 2014 року, на користь позивача ОСОБА_6 щомісячне відшкодування компенсації за втрату годувальника в розмірі 116,69 грн і 50 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду, на користь позивача ОСОБА_7 компенсацію за втрату годувальника в розмірі 11 202,84 грн і 50 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду, на користь позивача ОСОБА_5 , компенсації за втрату годувальника в розмірі 2 217,32 грн і 50 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ІНФОРМАЦІЯ_8, о 00 годині 15 хвилин, на автодорозі Яворів - Грушів Яворівського району Львівської області, загинув пасажир ОСОБА_9 , 1969 року народження, який був у легковому автомобілі марки «Фольксваген-Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_10 .

Ця дорожньо-транспортна пригода сталася за участю транспортного засобу, легкового автомобіля марки «Фольксваген-Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_1 (Республіка Польща) під керуванням водія ОСОБА_10 , який перевозив пасажира ОСОБА_9 .

При цьому, дії водія згаданого автомобіля ОСОБА_10 , яким були порушені вимоги Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, стали причиною настання описаної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої він та його пасажир ОСОБА_9 , від отриманих травм загинули.

06 липня 2011 року, постановою слідчого кримінальна справа № 135-0117, відкрита за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху (дорожньо-транспортна пригода), яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_8 на автодорозі Яворів - Грушів в Яворівському районі Львівської області, була закрита у зв`язку із смертю винної особи, водія ОСОБА_10 .

Судом також встановлено, що на момент смерті потерпілого ОСОБА_9 , його дружина - ОСОБА_1 , проживала разом з потерпілим, знаходилася на його утриманні у зв`язку з перебуванням у декретній відпустці по вагітності і пологах та доглядом за малолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи на утриманні неповнолітню дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім цього, ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті потерпілого ОСОБА_9 , народилася його дочка - ОСОБА_2 .

На момент смерті потерпілого ОСОБА_9 , його батько - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживав разом з потерпілим однією сім`єю, підтримував родинні зв`язки, знаходився на пенсії за віком і фактично був на утриманні потерпілого у зв`язку з загальною непрацездатністю.

На момент смерті потерпілого ОСОБА_9 , його мати - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживала разом з потерпілим однією сім`єю, підтримувала родинні зв`язки, знаходилася на пенсії за віком і фактично була на утриманні потерпілого у зв`язку з загальною непрацездатністю.

У статті 27.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до статті 22.3. зазначеного Закону потерпілому відшкодовується також моральна шкода. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Статтею 9.3. вказаного Закону, обов`язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 51 000,00 грн на одного потерпілого.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року апеляційну скаргу МТСБУ задоволено, рішення Яворівського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2018 року в частині стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_1 68 617,39 грн компенсації за втрату годувальника, 200 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду; стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_6 5 017,94 грн одноразової компенсації за втрату годувальника за період з травня 2011 року по грудень 2014 року; стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_6 щомісячного відшкодування компенсації за втрату годувальника в розмірі 116,69 грн., 50 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду; стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_7 11 202, 84 грн компенсації за втрату годувальника, 50 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду; стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_5 2 217, 32 грн компенсації за втрату годувальника, 50 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду; а також 6 850,00 грн судового збору в користь держави, скасовано та у цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові, стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ 3 425,00 грн судового збору.

Постанова мотивована тим, що на час ДТП, у якій загинув ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 статтю 27.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» була чинною у редакції станом на 01 січня 2011 року: «У зв`язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають: діти (в тому числі усиновлені) - до досягнення ними повноліття; непрацездатна вдова (вдовець), непрацездатні батьки - до відновлення ними працездатності, а також працездатна вдова (вдовець), якщо у сім`ї є діти віком до восьми років; інші члени сім`ї, які знаходилися на утриманні потерпілого.

Законом визначено порядок розрахунків відшкодування: у зв`язку із смертю годувальника відшкодовується частина не отриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, за вирахуванням пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника; порядок вирахування відшкодування утриманцям визначає Кабінет Міністрів України (пункт 27.4 зазначеного Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 року № 1776 відповідно до пункту 27.4 Закону затверджено порядок проведення розрахунку розміру страхового відшкодування утриманцям у зв`язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 2 цього Порядку частина не отриманих доходів померлого годувальника, яка за його життя належала б кожному утриманцю, визначається із середньомісячного доходу померлого, який включає виплати, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, пенсії, державну соціальну допомогу та щомісячні виплати за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, за останній календарний рік (за відрахуванням частки, яка припадала на померлого і працездатних осіб, та суми пенсій, виплачених утриманцям внаслідок втрати годувальника) шляхом ділення частини неотриманих доходів померлого годувальника, що припадає на зазначених осіб.

До осіб, які перебували на утриманні потерпілого, належить віднести дітей потерпілого та його дружину - ОСОБА_1 у зв`язку з народженням ОСОБА_2 до досягнення дитиною трирічного віку.

З наданої Управлінням Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області довідки від 10 лютого 2014 року № 646/03 вбачається, що потерпілий ОСОБА_9 перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Яворівському районі з 14 вересня 1987 року як інвалід 3 групи загального захворювання і його середньомісячний дохід відповідно до призначеної пенсії становив 927,57 грн.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.

ОСОБА_1 у зв`язку із смертю чоловіка з урахуванням на її утриманні неповнолітніх дітей ( ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_11 ) до досягнення дітьми повноліття мала право на утримання в розмірі 20 554,72 грн. Доведено, що ОСОБА_1 призначено пенсію по втраті годувальника у розмірі 1 238,80 грн. станом на 20 червня 2014 року, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України від 20 червня 2014 року №907/10.

Отже, факт перебування батьків потерпілого на його утриманні є недоведеним, оскільки є встановленим, що потерпілий отримував пенсію невеликого розміру, був інвалідом, а матеріальне забезпечення батьків було вищим. Такий висновок вбачається з того, що розмір мінімальної пенсії, визначений законами про державний бюджет, є вищим від доходів потерпілого. Докази про доходи батьків потерпілого не надані. На час розгляду справи апеляційним судом батьки потерпілого померли.

Суд першої інстанції до спірних правовідносин застосував статтю 1200 ЦК України, хоча спірні правовідносини регулюються чинною на час їх виникнення статтею 27.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка є спеціальною нормою і має переваги в застосуванні.

У зв`язку із цим, позовні вимоги про стягнення з відповідача в користь позивача відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 22.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у чинній станом на 01 січня 2011 року редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до статті 23 ЦК України. Страховик відшкодовує не більше ніж 5 % ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

МТСБУ не є страховиком. Відповідно до статті 39.1 Закону МТСБУ є об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду,заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту. Статут МТСБУ затверджується зборами засновників (членів) МТСБУ, погоджується з Уповноваженим органом та реєструється відповідно до вимог законодавства. МТСБУ не може виступати засновником чи співзасновником юридичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю та (або) мають на меті одержання прибутку.

Окрім того, визначена судом моральна шкода значно перевищує встановлений законом розмір - 2 550,00 грн (51 000 х 5%).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 через ОСОБА_12 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, просила її скасувати та залишити в силі рішення Яворівського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року відкрите касаційне провадження за зазначеною касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року справу призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку в частині застосування статті 1200 ЦК України до спірних правовідносин. Зазначена стаття не була застосована апеляційним судом, оскільки апеляційний суд визнав спеціальною статтю 27.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції.

Проте на момент дорожньо-транспортної пригоди пункт 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мала іншу редакцію, що співпадала із змістом статті 1200 ЦК України, отже, позивачі мали право на отримання відшкодування.

Висновок апеляційного суду про те, що МТСБУ не має відшкодовувати моральну шкоду, оскільки не є страховиком, не відповідає нормам матеріального права. Так, у пункті 22.3 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на час дорожньо-транспортної пригоди, передбачалося право потерпілого отримати відшкодування моральної шкоди за пунктами 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України, у розмірі, що не перевищує 5 % ліміту, передбаченого у пункті 9.3 статті 9 зазначеного Закону. Різницю між завданою моральною шкодою та страховою виплатою відшкодовує особа, винна у її заподіянні. Відповідно до пункту а) частини 2 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, завданої транспортному засобу, який не відповідає пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходиться в такому транспортному засобі.

Оскільки пункт 22.3 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» містить відсилання до статті 23 ЦК України, судом першої інстанції правильно визначений розмір моральної шкоди, а саме - 200 000,00 грн для ОСОБА_1 та 50 000,00 грн для ОСОБА_5 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною першою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Фактичні обставини, встановлені судом

07 травня 2011 рокув 0 годин 15 хвилин на автодорозі Яворів-Грушів Яворівського району Львівської області у дорожньо-транспортній пригоді загинув пасажир автомобіля «Фольксваген-Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_1 з реєстрацією у Республіці Польщі, під керуванням водія ОСОБА_10 - ОСОБА_9 . З технічної точки зору причиною настання ДТП стали дії водія вказаного автомобіля, який порушив вимоги Правил дорожнього руху України.

Постановою слідчого провадження у кримінальній справі № 135-0117, відкритій за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху під час дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_8, закрита у зв`язку із смертю винної особи - водія ОСОБА_10

Листами від 12 червня та 11 липня 2014 року МТСБУ відмовило позивачам у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області від 10 лютого 2014 року № 646/03 потерпілий ОСОБА_9 перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Яворівському районі з 14 вересня 1987 року як інвалід 3 групи загального захворювання і його середньомісячний дохід відповідно до призначеної пенсії становив 927,57 грн.

ОСОБА_1 була дружиною загиблого ОСОБА_9 .

На час смерті ОСОБА_9 ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за малолітнім сином - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також під час спільного проживання однією сім`єю у ОСОБА_1 і ОСОБА_9 народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті потерпілого ОСОБА_9 , народилася його дочка - ОСОБА_2 .

Разом з померлим також проживала його дочка, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

На момент смерті потерпілого ОСОБА_9 , його батько - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживав разом з потерпілим однією сім`єю, підтримував родинні зв`язки, знаходився на пенсії за віком.

На момент смерті потерпілого ОСОБА_9 , його мати - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживала разом з потерпілим однією сім`єю, підтримувала родинні зв`язки, знаходилася на пенсії за віком.

ОСОБА_1 призначено пенсію по втраті годувальника у розмірі 1 238,80 грн. станом на 20 червня 2014 року, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України від 20 червня 2014 року № 907/10.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Доводи касаційної скарги про незаконну відмову апеляційного суду у стягненні моральної шкоди, пов`язаної із смертю годувальника, є частково обґрунтованими.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 22.3. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 ЦКУкраїни. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 % ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з пунктом 9.4 статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та виплат страхового відшкодування за цими договорами застосовуються норми щодо ліміту відповідальності страховика, які діяли на дату укладення договору.

Пунктом 9.3. статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час укладення договору страхування, передбачено, що обов`язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 51 000,00 грн на одного потерпілого.

Апеляційний суд правильно зауважив, що суд першої інстанції, стягуючи на користь позивачів відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн і 200 000 грн, зазначеного нормативного обмеження не врахував.

Проте висновки апеляційного суду про те, що МТСБУ за чинної на момент дорожньо-транспортної пригоди редакції Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не мав обов`язку здійснювати відшкодування моральної шкоди внаслідок того, що не мав правового статусу страховика, суперечить нормам матеріального права.

Згідно з пунктом 41.1. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до пункту 41.3. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. В таких випадках МТСБУ відшкодовується частина шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.

Заявлена позивачами моральна шкода не передбачена у статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» як така, що не підлягає відшкодуванню МТСБУ.

З огляду на встановлені судами обставини, заподіяна позивачам моральна шкода внаслідок смерті члена сім`ї є доведеною, проте її розмір, що відшкодовується МТСБУ обмежений 5 % обов`язкового ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, що на час ДТП складав 51 000,00 грн, що правильно зазначив апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Проте, приймаючи нове рішення щодо цих позовних вимог вдови та дітей загиблої особи моральної шкоди, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, відмовивши у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Визначення моральної шкоди зазначеним особам у межах 5 % обов`язкового ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих пов`язано з переоцінкою доказів, що не належить до повноважень Верховного Суду за частиною першою статті 400 ЦПК України.

Крім того, апеляційний суд, скасовуючи рішення першої інстанції у частині позовних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_7 щодо стягнення моральної школи з МТСБУ та відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог, не надав належної правової оцінки факту смерті даних позивачів під час апеляційного розгляду.

За частиною третьою статті 1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке присуджено судом спадкодавцеві за його життя.

Отже, право на отримання моральної шкоди, що не була присуджена за життя особи, не спадкується, відповідно у випадку смерті особи до постановлення рішення про стягнення моральної шкоди, матеріально-правового та процесуального правонаступництва за вимогою про відшкодування моральної шкоди не відбувається.

Рішення суд першої інстанції постановив 05 жовтня 2017 року.

Згідно з копією свідоцтва про смерть від 20 вересня 2018 року Серія НОМЕР_2 , ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 25 вересня 2018 року серія НОМЕР_3 , ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

У відповіді на запит апеляційного суду Яворівська державна нотаріальна контора листом від 27 травня 2019 року за № 471/01-16 повідомила, що у цій конторі спадкові справи після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не заводилися.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Згідно з частиною першою статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 377 ЦПК України якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про незаконність рішення суду першої інстанції у частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які померли під час апеляційного перегляду зазначеного рішення, то скасовуючи рішення суду першої інстанції провадження у справі у цій частині, апеляційний суд не надав оцінки наявності підстав для закриття провадження щодо зазначеної частини позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про незаконну відмову апеляційного суду у стягненні майнової шкоди, пов`язаної із смертю годувальника, є частково обґрунтованими.

Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у цій частині, застосував норму матеріального права, яка не підлягала застосуванню.

Так, задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення майнової шкоди, завданої смертю особи, суд першої інстанції з посиланням на статтю 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вказавши, що загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що суд першої інстанції вирішив справу на підставі норми, що не підлягала застосуванню, оскільки не була чинною на час смерті особи. Чинна на той час редакція статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідної норми про мінімальний розмір відшкодування шкоди утриманцям померлого не містила.

Відповідно до частини першої статті 56 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип треба розуміти так, що дія нормативно-правового акту починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99).

Разом з тим, апеляційний суд правильно встановивши фактичні обставини справи, що мали значення для вирішення справи щодо стягнення майнової шкоди, а саме, що розмір доходів померлого у вигляді пенсії, дійшов неправильного висновку щодо відсутність підстав для стягнення на користь всіх позивачів частини неотриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право на отримання відшкодування за шкоду, пов`язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. У зв`язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають: діти (в тому числі усиновлені) - до досягнення ними повноліття; непрацездатна вдова (вдовець), непрацездатні батьки - до відновлення ними працездатності, а також працездатна вдова (вдовець), якщо у сім`ї є діти віком до восьми років; інші члени сім`ї, які знаходилися на утриманні потерпілого.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 Порядку проведення розрахунку розміру страхового відшкодування утриманцям у зв`язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 року № 1776, розрахунок розміру страхового відшкодування, що виплачується утриманцям у зв`язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, проводиться у межах визначеного законодавством ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, який діяв на дату укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Якщо питання про страхове відшкодування вирішується в судовому порядку, його виплата проводиться у строк і в обсязі, що визначені рішенням суду. Частина неотриманих доходів померлого годувальника, яка за його життя належала б кожному утриманцю, визначається із середньомісячного доходу померлого, який включає виплати, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, пенсії, державну соціальну допомогу та щомісячні виплати за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, за останній календарний рік (за відрахуванням частки, яка припадала на померлого і працездатних осіб, та суми пенсій, виплачених утриманцям внаслідок втрати годувальника) шляхом ділення частини неотриманих доходів померлого годувальника, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.

На час смерті потерпілого ОСОБА_9 , його дружина - позивач ОСОБА_1 , проживала разом з потерпілим, знаходилася на його утриманні у зв`язку з перебуванням у відпустці по вагітності і пологах та доглядом за малолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи на утриманні неповнолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 - після смерті потерпілого ОСОБА_9 , його дружина народила дочку - ОСОБА_2 . Разом з померлим також проживала його дочка, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Судами встановлено, що загиблий був інвалідом 3 групи за загальним захворюванням і його середньомісячний дохід відповідно до призначеної пенсії становив 927,57 грн.

Встановивши, що померлий за життя отримував пенсію, суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про недоведеність факту перебування на утриманні померлого батьків, не визначив суму відшкодування, на яку мали право вдова та малолітні і неповнолітні діти померлого відповідно до розміру пенсії загиблого та у межах ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, що становив 51 000,00 грн на одного потерпілого, а також з урахуванням того, що за рахунок цього ліміту підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Визначення даних питань потребує оцінки доказів, яким суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки, що виходить за межі повноважень Верховного Суду відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК Українипідставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені лише цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Частиною першою статті 400 ЦПК Українивизначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що судом апеляційної інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права під час вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , яка діяла в своїх інтересах і в інтересах дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також ОСОБА_5 щодо відшкодування майнової і моральної шкоди, усунення яких пов`язано з переоцінкою доказів. Крім того, встановивши, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 померли до вирішення справи судом апеляційної інстанції, яким скасоване рішення суду першої інстанції у частині стягнення на їх користь моральної шкоди у визначеному судом першої інстанції розмірі, а правонаступництво за позовними вимогами щодо відшкодування такої шкоди не допускається, апеляційний суд не розглянув питання щодо закриттям провадження у справі у цій частині позовних вимог.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду у частині зазначених позовних вимог не відповідає статті 263 ЦПК Українита постановлена з порушенням норм процесуального права, що згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи у зазначеній частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, зокрема, встановити: розмір моральної шкоди, заподіяної вдові і дітям померлої особи, що відшкодовується МТСБУ у межах 5 % обов`язкового ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих; суму відшкодування, на яку мали право вдова та діти померлого відповідно до розміру пенсії загиблого та у межах ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, а також з урахуванням того, що за рахунок цього ліміту підлягає відшкодуванню моральна шкода; наявності підстав для закриття провадження щодо позовних вимог ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди з урахуванням факту їх смерті під час апеляційного перегляду рішення, та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнитичастково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року в частині позовних вимогОСОБА_5 та ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , щодо відшкодування моральної і майнової шкоди, а також позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо відшкодування моральної шкоди скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. КузнєцовСудді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов