ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 рокум. ОдесаСправа № 916/1168/13Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів: Богатиря К.В., Бєляновського В.В.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю:

від АТ «НАК «Нафтогаз України» - адвокат Андрійко Є.Л., довіреність № 14-182 від 13.05.2019;

Інші представники сторін в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.02.2020

за скаргою Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на дії заступника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коржової Юлії Едуардівни, подану у справі №916/1168/13

за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ»

про стягнення 45408884,94 грн.

Суддя суду першої інстанції Невінгловська Ю.М.

повний текст ухвали складено і підписано 24.02.2020

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2013 у справі №916/1168/13 скасовано частково в частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 40318,90 грн., а резолютивну частину цього рішення викладено в наступній редакції: «Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»: 36252196 грн. 12 коп., 1 185844 грн. 20 коп. -3% річних; 68820 грн. відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору за розгляд позову. В решті частині позову відмовити.», а також стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», на користь Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» 860 грн. 25 коп. відшкодування витрат по сплаті судового забору за розгляд апеляційної скарги.

23.07.2013 року на примусове виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 по справі №916/1168/13, видано відповідні накази.

31.01.2020 до Господарського суду Одеської області надійшла скарга Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на дії заступника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коржової Юлії Едуардівни, згідно якої скаржник просить суд визнати дії відповідного державного виконавця неправомірними, а також визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2019 №60874952 щодо стягнення з АТ «Одеська ТЕЦ» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» 36252196,12 грн. основного боргу, 1185844,20 грн. - 3% річних, 68820,00 грн. судового збору, відповідно до наказу Господарського суду Одеської області №916/1168/13 від 23.06.2013 року.

Вказана скарга мотивована тим, що:

- наказ №916/1168/13 вже пред`являвся до виконання, а виконавче провадження з його виконання було закінчено;

- наказ №916/1168/13 не відповідає фактичному рішенню Господарського суду Одеської області;

- строк пред`явлення наказу №916/1168/13 до виконання сплив;

- вимоги щодо стягнення на підставі судового наказу №916/1168/13 є конкурсними кредиторськими вимогами, визнаними у справі про банкрутство АТ «Одеська ТЕЦ» та відповідно до ч.2 п. 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не підлягають примусовому стягненню.

Також скаржник зазначає, що під час розгляду справи про визнання АТ «Одеська ТЕЦ» банкрутом, було прийнято Закон України «Про приватизацію державного та комунального майна» №2269 від 18.01.2018 р., який набрав чинності 07.03.2018р., а тому на підставі п.5 ст.12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», враховуючи, що АТ «Одеська ТЕЦ» є господарським товариством, більше ніж 50 відсотків акцій якого опосередковано належить державі, Господарським судом Одеської області ухвалою від 15.01.2019 провадження у справі про визнання банкрутом ПАТ «Одеська ТЕЦ» було припинено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.02.2020 у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на дії заступника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коржової Юлії Едуардівни - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на дії ДВС, місцевим господарським судом зазначено наступне:

-до спірних правовідносин слід застосовувати приписи Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки станом на дату винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження 12.12.2019 Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втратив чинність;

-вимоги НАК «Нафтогаз України» є такими, що виникли під час процедури банкрутства ПАТ «Одеська ТЕЦ» у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010, отже є поточними вимогами.

-виконавче провадження №43901767, яке закінчено згідно постанови державного виконавця від 28.12.2016, не відновлювалось, а стягувачем повторно пред`явлено виконавчий документ до виконання, в результаті чого виконавцем відкрито 12.12.2019 інше виконавче провадження №60874952. Водночас суд зазначив, що повторне відкриття виконавчого провадження після його закриття не суперечить нормам Закону України «Про виконавче провадження».

-строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривався та на момент пред`явлення стягувачем виконавчого документа на виконання до органу ДВС, в силу приписів ст.ст. 11,12 Закону України «Про виконавче провадження» 1404-VIII, не закінчився, відповідно, твердження скаржника про те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, є помилковими.

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду, Публічне акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.02.2020 та ухвалите нове рішення, яким скаргу на дії заступника начальника Відділу державної служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коржової Ю.Е. задовольнити.

Визнати дії заступника начальника Відділу державної служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коржової Ю.Е. неправомірними.

Визнати неправомірною та скасувати Постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2019 № 60874952 щодо стягнення з АТ «Одеська ТЕЦ» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» 36252196,12 грн. - основного боргу, 1185844,20 грн. - трьох відсотків річних, 68820,00 судового збору, відповідно до Наказу №916/1168/13, виданого Господарським судом Одеської області 23.06.2013.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

- Наказ №916/1168/13 вже пред`являвся до виконання, а виконавче провадження з його виконання було закінчено.

Скаржник вважає, що повторне пред`явлення на виконання Наказу №916/1168/13 є незаконним, оскільки відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом, а саме після його повернення стягувачеві, то державний виконавець не мав підстав знову відкривати виконавче провадження по виконанню наказу, з виконання якого виконавче провадження вже було закінчено, а закінчене виконавче провадження мало бути поновлене у зв`язку із припиненням ліквідаційної процедури та визнання АТ «Одеська ТЕЦ» банкрутом.

-АТ «НАК «Нафтогаз України» було пропущений строк пред`явлення виконавчого документу до виконання.

-Вимоги щодо стягнення на підставі судового наказу №916/1168/13 є конкурсними кредиторськими вимогами, визнаними у справі про банкрутство АТ «Одеська ТЕЦ» та відповідно до ч.2 п. 4-3 Прикінцевих ьта перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не підлягають примусовому стягненню.

-АТ «Одеська ТЕЦ» вважає, що посилання суду першої інстанції на те, що має застосовуватись Кодекс України з процедур банкрутства є таким, що не узгоджується з ст.58 Конституції України та п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень до Кодексу України з процедур банкрутства.

-Скаржник вважає, що необхідно керуватися нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які діяли в момент введення ліквідаційної процедури та винесення ухвали Господарського суду Одеської області у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 від 15.01.2019 про припинення провадження у даній справі про банкрутство АТ «Одеська ТЕЦ», оскільки Перехідними та прикінцевими положеннями до цього Закону визначено як діяти з кредиторськими вимогами (конкурсними та поточними), а саме частини 2 п.4-3 Прикінцевих та перехідних положень.

23.03.2020 до Південно західного апеляційного господарського суду від АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначає, що дії заступника начальника Відділу державної служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коржової Ю.Е. вчинені відповідно до положень чинного законодавства України, ухвала Господарського суду Одеської області від 19.02.20120 у справі №916/1168/13 є законною, тоді як апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить апеляційну скаргу АТ «Одеська ТЕЦ» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.02.2020 №916/1168/13 - без змін.

Процесуальний рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.02.2020 у справі № 916/1168/13. Призначити справу № 916/1168/13 до розгляду на 14.04.2020 о 12:00 год.

Судове засідання 14.04.2020 у справі № 916/1168/13 не відбулось у зв`язку з запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу «COVID-19».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі № 916/1168/13 відбудеться 21.05.2020 о 14:00 год.

Від Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до скасування карантину в Україні, мотивоване неможливістю забезпечити участь уповноваженої особи Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» у судовому засіданні з розгляду даної справи, з посиланням на встановлення та продовження карантину в Україні.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.02.2020 у справі № 916/1168/13 на 23.06.2020 о 10:00 год.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Бєляновського В.В. з 22.06.2020 30.07.2020, судове засідання 23.06.2020 у справі №916/1168/13 не відбулось.

Ухвалою Південно західного апеляційного господарського суду від 31.07.2020 призначено справу № 916/1168/13 до розгляду на 12.08.2020 об 11:00 год.

22.06.2020 до Південно західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства Одеська ТЕЦ надійшла заява про зупинення провадження у справі № 916/1168/13 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судового рішення у подібній справі № 916/933/16.

12.08.2020 до Південно західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія Нафтогаз України» надійшла заява про зупинення провадження у справі № 916/1168/13 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судового рішення у подібній справі № 916/933/16.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 заяву Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» та Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія Нафтогаз України» про зупинення апеляційного провадження задоволено.

Зупинено апеляційне провадження у справі № 916/1168/13 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.02.2020 до закінчення розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/922/16.

Ухвалою Південно західного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 провадження у справі № 916/1168/13 поновлено з 22.12.2020. Розгляд апеляційної скарги призначено до розгляду на 22.12.2020 о 10:00 год.

Надходження клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі.

08.12.2020 до суду апеляційної інстанції надійшла заява Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» про зупинення апеляційного провадження у справі № 916/1168/13 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 916/933/16.

Судова колегія відхиляє дане клопотання, оскільки не існує об`єктивної неможливості розгляду цієї справи, так як зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду - пункт 5 частини першої статті 227 ГПК України.

В судовому засіданні 22.12.2020 представник АТ «НАК «Нафтогаз України» просив апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлялось належним чином.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

Позивач - Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ», в якій просило суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 45408884,94 грн., з яких: 36252196,12 грн. - основний борг, 161760,06 грн. інфляційні, 3408955,66 грн. пеня, 1185844,20 грн. - 3% річних, 4400128,91 грн. штрафу та покласти на відповідача судовий збір.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на укладений між сторонами у справі договір про закупівлю природного газу №23/12-БО-23 від 26.01.2012, згідно умов якого, позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов`язання, між тим, відповідач за фактично поставлений позивачем природний газ у період з січня 2012р. по квітень 2012р. не розрахувався у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2013 у справі №916/1168/13 було скасовано частково в частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 40318,90 грн., а резолютивну частину цього рішення викладено в наступній редакції: «Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»: 36252196 грн. 12 коп., 1185844 грн. 20 коп. -3% річних; 68820 грн. відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору за розгляд позову. В решті частині позову відмовити.», а також стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», на користь Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» 860 (вісімсот шістдесят грн.) 25 коп. відшкодування витрат по сплаті судового забору за розгляд апеляційної скарги.

23.07.2013 на примусове виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 по справі №916/1168/13, видано відповідні накази.

Як встановлено судом, ухвалою Арбітражного суду Одеської області від 15.06.2001 було порушено провадження у справі про банкрутство АТ «Одеська ТЕЦ».

Постановою Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 у справі № 17-2- 1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010, зокрема, АТ «Одеська ТЕЦ» визнано банкрутом, введено ліквідаційну процедуру строком дванадцять місяців.

13.02.2017 Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Одеської області з заявою про визнання кредиторських вимог у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство АТ «Одеська ТЕЦ» на загальну суму 934 676 735,35 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2017 у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010, кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було визнано на загальну суму 934 679 935,35 грн.

Відповідно до п.5 ст.12 Закон України «Про приватизацію державного та комунального майна», справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2019р. у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 провадження по справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про визнання банкрутом ПАТ «Одеська ТЕЦ» закрито, скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру ліквідації ПАТ «Одеська ТЕЦ» та повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Афоніна Дмитра Олександровича - припинено.

12.12.2019 заступником начальника відділу примусового виконання управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Коржовою Ю.Е. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження згідно наказу №916/1168/13 від 23.06.2013 року.

31.01.2020 до Господарського суду Одеської області надійшла скарга Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на дії заступника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коржової Юлії Едуардівни, згідно якої скаржник просить суд визнати дії відповідного державного виконавця неправомірними, а також визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2019 №60874952 щодо стягнення з АТ «Одеська ТЕЦ» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» 36252196,12 грн. основного боргу, 1185844,20 грн. - 3% річних, 68820,00 грн. судового збору, відповідно до наказу Господарського суду Одеської області №916/1168/13 від 23.06.2013 року.

Колегія суддів Південно західного апеляційного господарського суду розглянувши скаргу Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на дії заступника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коржової Юлії Едуардівни, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для її задоволення, відповідно до наступного.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження; виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України Про виконавче провадження (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону ).

Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, він повинен дотримуватись указаних вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону: верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження; порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

При цьому, здійснення державним виконавцем комплексу дій, визначених Законом, вважається належним у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження стягувача та боржника.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 в частині закриття провадження по справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про визнання банкрутом ПАТ «Одеська ТЕЦ» обґрунтована наступним.

Судом у вказаній ухвалі встановлено, що держава в особі Фонду державного майна України володіє акціями в статутному капіталі ПАТ «Одеська ТЕЦ» в розмірі 99,9895%.

Відповідно до пункту 5 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» № 2269 від 18.01.2018 року, який набрав чинності 07.03.2018, справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1089-р від 07.11.2014 року було внесені зміни до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.02.2013 року № 96 «Про приватизацію об`єктів паливно-енергетичного комплексу», яким було включено ПАТ «Одеська ТЕЦ» до переліку об`єктів паливно-енергетичного комплексу та групи Г, які підлягають приватизації.

Таким чином, з огляду на те, що боржник ПАТ «Одеська ТЕЦ» (Код ЄДРПОУ 05471158) є господарським товариством, в статутному капіталі якого більше ніж 50 відсотків акцій яких належать Державі, а також те, що ПАТ «Одеська ТЕЦ» належить до переліку підприємств, що підлягають приватизації, суд дійшов висновку про задоволення клопотання Фонду державного майна України про припинення провадження у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство ПАТ «Одеська ТЕЦ».

У скарзі на дії державного виконавця скаржник, зокрема, посилався на те, що згідно п. 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.

Після припинення провадження у справі про банкрутство забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Зазначені дії не поширюються на задоволення вимог поточних кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, на відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Припинення провадження у справі про банкрутство відповідно до п. 5 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» № 2269 від 18.01.2018 може відбуватись на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Крім того, 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21.04.2019 відповідно до ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що до спірних правовідносин слід застосовувати приписи Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки станом на дату винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження 12.12.2019 Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втратив чинність.

Таким чином, скаржник посилається на норму Закону, який станом на дату винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження 12.12.2019 втратив чинність, тобто норма вказаного Закону не може застосовуватись при розгляді вказаної скарги.

Також, не може застосовуватись при розгляді вказаної скарги і п.29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 №01-06/606/2013, на який посилається скаржник, оскільки вказаний лист має рекомендаційний характер та трактує норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який, як вже зазначено вище, втратив чинність.

Так, колегією суддів відхиляються доводи скаржника про те, що кредиторські вимоги НАК «Нафтогаз України», що виникли на підставі відповідного рішення, заявлені в строки передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та включені до реєстру кредиторських вимог та є конкурсними.

Вимоги НАК «Нафтогаз України» є такими, що виникли під час процедури банкрутства ПАТ «Одеська ТЕЦ» у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 та які були визнані після винесення постанови про визнання банкрутом ПАТ «Одеська ТЕЦ», а отже відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є поточними вимогами.

Викладене, також підтверджується ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2017 у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010, якою затверджено реєстр вимог кредиторів до ПАТ «Одеська ТЕЦ», до якого включено вимоги поточних кредиторів, які виникли під час проведення процедури банкрутства, зокрема - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на загальну суму 934676735,35 грн.

Тобто, визнані грошові вимоги НАК «Нафтогаз України» на загальну суму 934676735,35 грн., включають також і заборгованість за рішенням Господарського суду Одеської області від 12.06.2013 по справі № 916/1168/13.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне наголосити, що Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» чітко не передбачено затвердження реєстру вимог кредиторів після винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом, однак як вбачається зі справи № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство ПАТ «Одеська ТЕЦ», після визнання боржника банкрутом судом було затверджено реєстр вимог кредиторів. Необхідність затвердження судом реєстру вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі витікає як із суті самого Закону, так і роз`яснено в Інформаційному листі.

Необхідність затвердження реєстру вимог кредиторів на стадії ліквідаційної процедури обумовлена тим, що вимоги поточних кредиторів стають в одну чергу з вимогами конкурсних кредиторів, та погашаються за рахунок майна (майнових активів) боржника. Кредитори, чиї вимоги виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство (конкурсні кредитори згідно ст. 1 Закону), та кредитори, чиї вимоги виникли під час процедур банкрутства (поточні кредитори згідно ст. 1 Закону), та які не встигли звернутися до суду з вимогами у встановлений строк або не звернулися взагалі, погашаються у шосту чергу, незалежно від суті кредиторської заборгованості (конкурсна або поточна за природою її походження).

Тому законодавець в ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачив, що кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Означена норма закону також розтлумачена в Інформаційному листі, в якому вказано, що після оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом поточні вимоги (грошові вимоги, що виникли під час проведення процедур банкрутства), стають конкурсними вимогами та можуть бути заявлені згідно з частиною першою статті 38 Закону.

В даному випадку законотворець не змінює період виникнення грошових вимог кредиторів (конкурсні або поточні), в даному випадку вищевказана норма направлена на те, щоб в процедурі ліквідації вимоги кредиторів як конкурсні так і поточні, перебуваючи в одному реєстрі та в одній черзі (четверта черга задоволення вимог кредиторів) вже не мали розмежувань, окрім тих, які заявлені з пропуском строку та включені у шосту чергу погашення. Таким чином законотворець в ліквідаційній процедурі об`єднує конкурсних та поточних кредиторів, які стають конкурсними, та погашаються в ліквідаційній процедурі за рахунок майнових активів банкрута, включених до ліквідаційної маси, згідно норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з метою співрозмірного та пропорційного задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, колегією суддів не приймаються твердження скаржника про те, що поточні вимоги НАК «Нафтогаз України», після введення ліквідаційної процедури набули статусу конкурсних, та зауважує, що грошові вимоги НАК «Нафтогаз України» відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства є поточними, оскільки згідно рішення суду від 12.06.2013 року виникли за період з січня по квітень 2012 року після порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ «Одеська ТЕЦ».

Отже, вимоги стягувача за виконавчим документом, на підставі якого відкрито ВП №60874952 є поточними вимогами.

Щодо пропущення АТ «НАК «Нафтогаз України» строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, колегія суду зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (у редакції, чинній на момент видачі наказу суду) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016.

Згідно з п. 5 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, законодавець збільшив до трьох років строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом № 1404-VIII, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення яких до виконання не сплив станом на 05.10.2016 (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 922/3137/15, від 28.12.2018 у справі № 910/11424/15, від 20.05.2019 у справі № 904/10285/15).

Водночас положення п. 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 не розповсюджують свою дію на виконавчі документи, строк виконання за якими сплив на час набрання чинності зазначеним законодавчим актом (така правова позиція викладена у п. 4.2.7 постанови Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 5016/149/2011(17/6).

Державним виконавцем 28.12.2016, керуючись п.8 ч. 1 ст. 39 Закону №1404 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки постановою господарського суду Одеської області від 13.12.2016 у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 ПАТ «Одеська ТЕЦ» визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.

В подальшому, ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2019 провадження у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство ПАТ «Одеська ТЕЦ» припинено відповідно до вимог п.5 ст.12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна».

Отже, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривався та на момент пред`явлення стягувачем виконавчого документа на виконання до органу ДВС, в силу приписів ст.ст. 11,12 Закону України «Про виконавче провадження» 1404-VIII, не закінчився, відповідно, твердження скаржника про те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, є помилковими.

Також, колегія суддів відзначає, що початок відліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та подальшим припиненням (закриттям) провадження у справі про банкрутство цього боржника пов`язаний з юридичним фактом - датою закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство.

Щодо тверджень скаржника про неможливість (заборону) повторного відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 23.06.2013 №916/1168/13, в порушення норм ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів зазначає наступне.

З означеного питання, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство касаційного господарського суду викладену у постанові від 29.10.2020 у справі № 916/922/16.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIІI, який змінив аналогічний Закон в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV.

Однак, на відміну від чинної редакції Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIІI, попередня редакція цього Закону містила норми щодо закінчення виконавчого провадження, які пов`язували виконавче провадження з перебігом процедури банкрутства боржника. Зокрема, згідно з пунктом 7 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягало закінченню у разі визнання боржника банкрутом.

У зв`язку з цією нормою діяла і могла бути застосована норма частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, яка передбачала право повторного пред`явлення до виконання вимоги у разі закінчення виконавчого провадження внаслідок офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, якщо у зв`язку з припиненням провадження у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними відповідно до Закону про банкрутство.

Цією нормою Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV було доповнено згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 02.10.2012 № 5405-VI, який набрав чинності 19.01.2013.

Натомість в Законі України «Про виконавче провадження» № 1404-VIІI норма, яка аналогічно надає право на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання, відсутня.

Аналіз викладеного свідчить, що процесуальне право щодо повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання було законодавчо закріплено в період з 19.01.2013 до 05.10.2016. Після цієї дати таке звернення не ґрунтується на Законі.

Тобто виконавче провадження, яке було закінчено у зв`язку з визнанням боржника банкрутом у разі закриття провадження у справі про банкрутство боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство могло бути розпочате знову, якщо провадження у справі про банкрутство закрито в період з 19.01.2013 до 05.10.2016.

Отже, у праві щодо врегулювання зазначених відносин після 05.10.2016 наявна прогалина, що зумовлює виникнення ситуації, за якої особа, на користь якої ухвалено рішення суду, не матиме фактичної можливості домогтися виконання судового рішення.

Утім, наведене суперечить статті 1291 Конституції України та практиці ЄСПЛ, яку відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права.

Частиною першою статті 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі №916/922/16 дійшов висновку, що в разі закриття провадження у справі про банкрутство боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство в редакції від 19.01.2013 виконавче провадження, яке було закінчено у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури може бути розпочате знову.

Такий підхід до розуміння норм права є обґрунтованим, справедливим, відповідає завданням господарського судочинства та узгоджується з статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції і практикою ЄСПЛ, якою гарантовано особі на користь якої винесено судове рішення, його виконання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність законних підстав для задоволення скарги АТ «Одеська ТЕЦ» на дії заступника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коржової Юлії Едуардівни та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2019 року.

Посилання скаржника на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 року по справі №916/2146/16 судовою колегією відхиляються, оскільки відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, отже колегією суддів у даній справі враховуються висновки викладені Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство касаційного господарського суду у постанові від 29.10.2020 у справі № 916/922/16

Наведеним спростовуються доводи, викладені в апеляційній скарзі, щодо необґрунтованості оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у даній справі.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 115 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення у справі № 916/1168/13), яка є ідентичною за своїм змістом зі ст. 326 ГПК України (в редакції з 15.12.2017), рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ч. 1 ст. 116 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Аналогічне положення міститься і у ч. 1 ст. 327 ГПК України (в редакції з 15.12.2017).

Виконання судових рішень у господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.07.2012 у справі «Глоба проти України» зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Стаття 277 ГПК України встановлює підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

1. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Вищевказаних підстав для скасування оскарженого судового рішення (ухвали) або її зміни колегією суддів при перегляді даної справи в апеляційному порядку встановлено не було.

Тому, ухвала Господарського суду Одеської області від 19.02.2020 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Судові витрати, пов`язані із подачею апеляційної скарги, покладаються на скаржника у зв`язку з відмовою в її задоволенні.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.02.2020 у справі № 916/1168/13 залишити без змін..

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ»

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.12.2020.

Головуючий суддяІ.Г. Філінюк

СуддяВ.В. Бєляновський

СуддяК.В. Богатир