КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві матеріали за апеляційною скаргою прокурора відділуміжнародно-правового співробітництва Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року,відносно
ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Казахстані, є громадянином Іспанії, з незакінченою вищою освітою, одружений, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ( в ухвалі ідчого судді: АДРЕСА_2 ,) щодо якого Офісом Генерального прокурора вирішується питання про його видачу і фактичну передачу компетентним органам Російської Федерації
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_8 ,
особи, щодо якої ставиться питання
про застосування екстрадиційного арешту ОСОБА_6
перекладача ОСОБА_9 ,
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою частково задоволено клопотання заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 про застосування щодо ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано відносно ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому у період доби з 22 год. до 06 год. наступного дня залишати місце свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 та покладено на нього такі обов`язки:
- прибувати до прокурора та слідчого судді за першою вимогою;
- не відлучатися за межі Київської області без дозволу прокурора та слідчого судді;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади закордонний паспорт чиінший документ, що надає право виїзду за межі України.
Строк дії даної ухвали встановлено до 01 лютого 2021 включно.
Згідно ухвали, слідчий суддя вказав, що на даний час існують підстави для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу, однак враховуючи обставини, визначенні ч. 2ст. 585 КПК України, наявність у ОСОБА_6 статусу біженця, постійного місця проживання в м. Києві, що підтверджується договором оренди квартири від 30.11.2020, стан його здоров`я, відсутність у клопотанні достатніх обґрунтувань щодо необхідності застосування найбільш суворого запобіжного заходу - екстрадиційного арешту, прийшов до висновку, що на даний час є достатнім та можливим застосування відносно останнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, шляхом заборони йому у певний період доби залишати своє житло, з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 8, 9 ч. 5ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор відділуміжнародно-правового співробітництва Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання заступника керівника Київської обласної прокуратури та застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (екстрадиційний арешт) до вирішення питання Офісом Генерального прокурора про його видачу і фактичну передачу до Російської Федерації.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що висновки слідчого судді щодо можливості застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, не відповідають фактичним обставинам справи.
Як вказує прокурор, при прийнятті рішення про відмову в задоволені клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) слідчим суддею не враховано тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження, виходячи з обставин, встановлених під час заявленого кримінального правопорушення, положень закону України про кримінальну відповідальність і усталеної судової практики.
Апелянт стверджує, що ОСОБА_11 на даний час переховується від органів досудового розслідування іноземної сторони, в місті Києві та Київській області не має постійного місця реєстрації, місця проживання та офіційного працевлаштування, що свідчить про відсутність соціальних зв`язків, а відтак наявні реальні ризики того, що він може ухилитися від екстрадиції, що потягне невиконання Україною покладених міжнародними договорами обов`язків.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, доводи захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих до апеляційного суду матеріалів судової справи, 24 жовтня 2020 року о 10 год. 30 хв. під час оформлення пасажирів рейсу сполученням «Валенсія-Київ» працівниками Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України виявлено та затримано громадянина Королівства Іспанія ОСОБА_6 , який значиться в міжнародному розшуку з метою арешту та подальшої екстрадиції до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, пов`язаних з порушенням авторського права, створення та розповсюдження комп`ютерних програм, передбачених п. «в» ч. 3 ст. 146, ч. 1ст.273ККРосійської Федерації.
Строк давності притягнення громадянина Королівства Іспанія ОСОБА_6 до відповідальності за вчинення ним злочинних діянь, з урахуванням інформації про зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком та згідно положень Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників, ратифікований Україною 07 червня 2017 року, не закінчився.
Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2020 року відносно громадянина Королівства Іспанія ОСОБА_6 застосовано тимчасовий арешт строком на 40 діб до 02 грудня 2020 року включно.
30 листопада 2020 року заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою (екстрадиційний арешт).
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року частково задоволено клопотання прокурора та застосовано відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому у період доби з 22 год. до 06 год. наступного дня залишати місце свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 та покладено на нього відповідні процесуальні обов`язки.
Правовідносини між Україною та Російською Федерацією щодо екстрадиції (видачі) осіб регулюються Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року та Конвенцією про правову допомогу і правові відносини по цивільним, сімейним і кримінальним справам 1993 року, які є чинними для обох держав.
Розглядаючи клопотання прокурора про застосування екстрадиційного арешту, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 584 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 585 КПК України, за наявності обставин, які гарантують запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі, слідчий суддя може обрати щодо такої особи запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою (екстрадиційним арештом).
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 585 КПК України при вирішенні питання про можливість застосування запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, слідчий суддя обов`язково враховує: 1) відомості про ухилення особи від правосуддя у запитуючій стороні та дотримання нею умов, на яких відбулося звільнення її з-під варти під час цього або інших кримінальних проваджень; 2) тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження, виходячи з обставин, встановлених під час заявленого кримінального правопорушення, положень закону України про кримінальну відповідальність і усталеної судової практики; 3) вік та стан здоров`я особи, видача якої запитується; 4) міцність соціальних зв`язків особи, у тому числі наявність у неї родини та утриманців.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею належно дотримані.
Розглядаючи клопотання про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою (екстрадиційного арешту), слідчий суддя, виходячи з наявності в наданих матеріалах даних, прийшов до висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, враховуючи дані про особу останнього, який на думку слідчого судді буде достатнім і законним, оскільки буде гарантувати попередження втечі і забезпечить в подальшому його видачу.
Відповідно до закону лише зазначення в клопотанні про застосування екстрадиційного арешту про те, що особа може здійснити дії щодо ухилення від правоохоронних органів, без достатнього обґрунтування є недостатнім.
Крім того, як правильно вказано слідчим суддею в ухвалі, з чим погоджується і колегія суддів, ОСОБА_11 розшукується компетентними органами Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності, за вчинення злочинів, передбачених п. «в» ч. 3 ст. 146, ч. 1ст.273КК Російської Федерації, які відповідають кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст.176, ч. 1 ст.361-1 КК України та є екстрадиційними злочинами, оскільки передбачають покарання на строк більше одного року позбавлення волі.
У відповідності до вимог ст.32 та ст.33 Женевської конвенції 1951 року та до якої приєдналась Україна на підставіЗакону України " Про приєднання України до Конвенції про статусбіженців та Протоколу щодо статусу біженців" від 10.01.2002 № 2942-III, та Директиви Ради Європейського Союзу 2004/83/ЕС Договірні Держави не будуть жодним чином висилати або повертати біженців до кордонів країни, де їхньому життю чи свободі загрожуватиме небезпека через їхню расу, релігію, громадянство, належність до певної соціальної групи або політичного переконання.
При цьому встановлено, що відповідно до резолюції Міністерства внутрішніх справ Королівства Іспанія від 27 травня 2013 року, остання містить інформацію про те, що ОСОБА_11 має статус біженця та не може бути виданий відповідно до Женевської конвенції 1951 року та Директиви Ради Європейського Союзу 2004/83/ЕС (т. 2 а.с.218-220), що також має бути перевірено під час екстрадиційної перевірки.
З урахуванням положень ст. 585 КПК України суд належно з`ясував, чи застосування щодоОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, до вирішення Офісом Генерального прокурора питання про його видачу і фактичну передачу компетентним органам Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності, є тим запобіжним заходом, який забезпечив би його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов`язків.
За таких обставин, суд вірно встановив, що підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в контексті зазначеного провадження немає.
Отже, розглядаючи клопотання прокурора та приймаючи рішення про застосування домашнього арешту на певний період доби, слідчий суддя врахував, зокрема, наявність ризику ухилення останнього від правоохоронних органів, обставини справи, дані про особу, видача якої запитується, міцність соціальних зв`язків особи, а тому відповідно до статті 585 КПК України виключив наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з чим погоджується колегія суддів.
Зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави щодо порушень кримінального процесуального закону України, з яких прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене, істотних порушень норм КПК України, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді при апеляційному розгляді не встановлено.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до остаточного висновку про те, що в клопотанні та доданих до нього матеріалах відсутні обставини та законні підстави, при наявності яких щодо ОСОБА_6 неможливе застосування домашнього арешту, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 309,376,404,405,407,422, 584, 585 КПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року, якою частково задоволено клопотання заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 про застосування щодо ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано відносно ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому у період доби з 22 год. до 06 год. наступного дня залишати місце свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , з покладенням відповідних процесуальних обов`язків, до 01 лютого 2021 включно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділуміжнародно-правового співробітництва Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/824/6648/2020
Єдиний унікальний номер 761/38812/20
Категорія: ст.585 КПК України
Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_12
Доповідач в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1
