14.12.20

Справа № 522/13349/20

Провадження № 2/522/5721/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючогосудді Чернявської Л.М.

За участі секретаря судового засіданняПейкова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міжнародного гуманітарного університету про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2020 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Міжнародного гуманітарного університету про скасування наказу № 507 від 01.06.2020 року «По особовому складу студентів Одеського медичного інституту» та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 01.09.2015 року ним з Міжнародним гуманітарним університетом було укладено договір з іноземним громадянином про підготовку фахівця, а 05.10.2015 року його було зараховано студентом першого курсу Міжнародного гуманітарного університету. Термін навчання з 01.09.2015 року по 26.06.2020 року. Вартість навчання була сплачена позивачем в повному обсязі. Наказом ректора Міжнародного гуманітарного університету від 01.06.2020 року позивача було відраховано за порушення умов контракту з 10 семестру 2019-2020 навчального року, через не складення стандартизованого тестового державного іспиту. Проте, з вказаним наказом він не згоден, оскільки враховуючи дату вступу позивача до університету для здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст", дія Порядку здійснення єдиного державного кваліфікаційного іспиту для здобувачів ступеня вищої освіти магістр за спеціальностями галузі знань 22 Охорона здоров`я на позивача не поширюється і у нього відсутній обов`язок складати єдиний державний кваліфікаційний іспит, який складається з таких компонентів, як інтегрований тестовий іспит «КРОК»; об`єктивний структурований практичний (клінічний) іспит; міжнародний іспит з основ медицини; іспит з англійської мови професійного спрямування. А за відсутності у позивача такого обов`язку, та, враховуючи, що він склав всі заліки та іспити, що були передбачені навчальним планом, та пройшов усі необхідні практики і повністю сплатив вартість навчання, умови договору між позивачем та університетом виконано позивачем у повному обсязі, а університетом порушено зобов`язання видати позивачу диплом про закінчення університету встановленого законодавством України зразка для даної спеціальності, передбачене пунктом 2.1.7. договору. Зазначив також про те, що всупереч умовам пункту 4.6. договору, позивача незаконно було відраховано з підстав, не передбачених договором.

Провадження по справі відкрито 17 серпня 2020 року та встановлено порядок спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін для розгляду даної справи.

В судовому засіданні 19 жовтня 2020 року представник позивача позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, з викладених в ньому підстав.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, в судовому засіданні представник відповідача заявив, що буде надавати свої пояснення та заперечення проти позову усно.

Так, представник відповідача в судовому засіданні, заперечував проти задоволення позову, вважаючи його необґрунтованим, та пояснив, що відповідач є вищим навчальним закладом приватної форми власності та провадить освітню діяльність відповідно до ліцензії Міністерства освіти і науки України за акредитованими освітніми програмами, зокрема і медичного спрямування. Засновниками університету є фізичні та юридичні особи приватного права, Міністерство охорони здоров`я України до складу засновників університету не входило і не входить. Статутом університету не передбачено виконання будь-яких контрольних чи розпорядчих функцій стосовно університету та його освітньої діяльності з боку Міністерства охорони здоров`я України, а отже, університет не належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України. Разом з тим, при прийнятті рішення про відрахування позивача з контингенту студентів університету, відповідач керувався в тому числі і нормативними актами Міністерства охорони здоров`я України як одного з центральних органів виконавчої влади, а тому відповідач вважає, що для видачі диплома про здобуту освіту позивачу необхідно успішно скласти ліцензійний інтегрований іспит «КРОК-1» Загальна лікарська підготовка» та «КРОК-2».

10 грудня 2020 року представник позивача звернувся до суду з клопотанням про продовження розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

14 грудня 2020 року на електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи № 522/13349/20 без участі представника Міжнародного гуманітарного університету.

Суд розглядає справу за відсутності сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до статуту Міжнародного гуманітарного університету в редакції від 01.07.2011 року та у поточній редакції, що затверджена рішенням загальних зборів засновників 23.08.2019 року Міжнародний гуманітарний університет є вищим навчальним закладом приватної форми власності.

Наказом ректора Міжнародного гуманітарного університету від 05.10.2015 року №629 "Про зарахування на навчання" позивача було зараховано з 05.10.2015 року студентом першого курсу денної форми навчання за напрямом 7.12010005 Стоматологія.

01 вересня 2015 року Міжнародним гуманітарним університетом з позивачем було укладено договір №1202-1-034/2015-С-І з іноземним громадянином про підготовку фахівця (надалі за текстом - договір), відповідно до якого університет прийняв на себе зобов`язання забезпечити підготовку студента в університеті за спеціальністю (напрямом підготовки) Стоматологія з метою отримання вищої освіти відповідно до діючих навчальних планів і програм та загальних вимог щодо підготовки фахівця і видачі диплому про освіту державного зразка для даної спеціальності освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст за рахунок коштів студента без права переводу його на навчання за рахунок видатків державного або місцевого бюджетів України. Форма навчання денна, термін навчання - з 01.09.2015 р. по 26.06.2020 р., мова навчання - російська.

Пунктом 2.1.7. договору університет зобов`язався після виконання навчальної програми за обраною спеціальністю у повному обсязі, успішного складання підсумкової державної атестації видати позивачу диплом про закінчення університету встановленого законодавством України зразка для даної спеціальності.

Вартість навчання за 2015-2020 роки склала 12 750 доларів США і була сплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується виданою йому довідкою від 28.07.2020 р. № 0898, яка наявна в матеріалах справи. Ця обставина не оспорюється відповідачем.

Наказом ректора Міжнародного гуманітарного університету від 01.06.2020 року № 507 По особовому складу студентів Одеського медичного інституту позивача було відраховано з контингенту студентів за порушення умов контракту з 10 семестру 2019-2020 навчального року.

Судом з`ясовано, що позивачем виконано освітню програму, що підтверджується виданою йому академічною довідкою №1953/1 від 01.06.2020 р., що включає в себе складання іспитів, заліків, проходження практики та ін. Однак, позивачем не складено стандартизований тестовий державний іспит - ліцензійний інтегрований іспит «КРОК-1» Загальна лікарська підготовка», що і стало підставою для його відрахування без присвоєння кваліфікації та видачі диплома про вищу освіту державного зразка.

Частиною 2 статті 4 Закону України Про вищу освіту (в редакції від 04.08.2015 р., що була чинною на момент вступу позивача до Університету) передбачалося, що іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, яким надано статус біженця в Україні, особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту, та особи, яким надано статус закордонного українця, і які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на здобуття вищої освіти нарівні з громадянами України. Здобуття вищої освіти зазначеними категоріями осіб за кошти державного бюджету здійснюється в межах квот, визначених Кабінетом Міністрів України. Інші іноземці та особи без громадянства можуть здобувати вищу освіту за кошти фізичних (юридичних) осіб, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, законодавством або угодами між вищими навчальними закладами про міжнародну академічну мобільність. Усі особи, які здобувають вищу освіту у вищих навчальних закладах, мають рівні права та обов`язки.

Прийом на навчання іноземних громадян та осіб без громадянства проводиться на акредитовані освітні програми (ч. 8 ст. 44 Закону України Про вищу освіту).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про вищу освіту" (в редакції, що є чинною на момент розгляду справи) атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої (наукової, освітньо-творчої) програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.

Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи). Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про вищу освіту» документ про вищу освіту (науковий ступінь) видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню (наукову) програму та пройшла атестацію (частина 1). Документ про вищу освіту видається закладом вищої освіти лише за акредитованою відповідно до цього Закону освітньою програмою. У документі про вищу освіту зазначається найменування органу (органів) акредитації, а в додатку до документа про вищу освіту - інформація про видані ним (ними) відповідні акредитаційні сертифікати, рішення (частина 6).

Систему ліцензійних інтегрованих іспитів фахівців з вищою освітою напрямів «Медицина» і «Фармація» у вищих закладах освіти впроваджено Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.08.1998 р. №251 «Про затвердження Положення про систему ліцензійних інтегрованих іспитів фахівців з вищою освітою напрямів «Медицина» і «Фармація», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 вересня 1998 р. за № 563/3003.

Згідно з п. 3 Положення про систему ліцензійних інтегрованих іспитів фахівців з вищою освітою напрямів «Медицина» і «Фармація», що затверджене наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.08.1998 р. №251, ліцензійний інтегрований іспит є засобом стандартизованої діагностики рівня професійної компетентності. Ліцензійний інтегрований іспит - це складова частина державної атестації студентів, які навчаються за спеціальностями напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація», та лікарів (провізорів), які проходять первинну спеціалізацію (інтернатуру), у вищих закладах освіти незалежно від їх підпорядкування.

Відповідно до п. 9 та п. 10 зазначеного Положення ліцензійний інтегрований іспит для присвоєння кваліфікації спеціаліста певної спеціальності напрямів підготовки «Медицина» і«Фармація» - це сукупність двох тестових екзаменів. Перший - екзамен (Крок 1) із загально наукових дисциплін, другий - екзамен (Крок 2) із професійно-орієнтованих дисциплін, які за змістом відповідають освітньо-професійній програмі підготовки спеціалістів. Ліцензійний інтегрований іспит для присвоєння кваліфікації спеціаліста за певною лікарською (провізорською) спеціальністю напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація» - це сукупність трьох тестових екзаменів. Перші два є екзаменами для спеціалістів (Крок 1 та Крок 2) (пункт 10 Положення).

Абзацом другим частини 2 ст.12Закону України«Про освіту» (у редакції що діяла на момент прийняття Наказу Міністерства охорони здоров`я України №251 від 14.08.98 р. «Про затвердження Положення про систему ліцензійних інтегрованих іспитів фахівців з вищою освітою напрямів «Медицина» і «Фармація») встановлено, що акти міністерств і відомств, яким підпорядковані навчальні заклади, прийняті у межах їх компетенції, є обов`язковими для місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, навчальних закладів відповідного профілю незалежно від форм власності.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 6 Закону України «Про вищу освіту» (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) атестація осіб, які здобувають ступінь магістра, може здійснюватися у формі єдиного державного кваліфікаційного іспиту за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 2 пункту 2 Розділу ХVЗакону України«Про вищуосвіту» встановлено,що вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра.

Таким чином, з набранням чинності 06.09.2014 р. Законом України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. № 1556-VII проведення атестації здобувачів вищої освіти передбачалося як у формі єдиного державного кваліфікаційного іспиту так і без його проведення. При цьому, можливість проведення такого іспиту обумовлюється визначенням Кабінетом Міністрів України переліку спеціальностей за якими він проводиться та самого порядку його проведення.

Крім того, статутом університету, як в поточній так і в попередніх редакціях визначено повноваження засновників: фізичних та юридичних осіб та повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері освіти та науки - Міністерства освіти і науки України. Статутом не передбачено жодних контрольних та/чи розпорядчих функцій стосовно університету та його освітньої діяльності з боку Міністерства охорони здоров`я України. З огляду на це, суд доходить висновку, що університет не належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України.

Пунктом 1 Порядку здійснення єдиного державного кваліфікаційного іспиту для здобувачів ступеня вищої освіти магістр за спеціальностями галузі знань «22 Охорона здоров`я», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №334 від 28.03.2018 р. визначено, що цей Порядок регулює питання здійснення єдиного державного кваліфікаційного іспиту для здобувачів освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст, які вступили до закладів вищої освіти у 2016 році та/або поновлені до складу здобувачів освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст з 2016 року (далі - здобувачі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст), та для здобувачів ступеня вищої освіти магістр за спеціальностями галузі знань «22 Охорона здоров`я», що включені до Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 р. № 266.

При цьому, згідно з наведеним вище Переліком галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, спеціальність "Стоматологія" (код спеціальності 221) входить до галузі знань «22 Охорона здоров`я».

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у відповідності до умов договору.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Загальними засадами (принципами) цивільного законодавства є, серед іншого, верховенство права, змагальність сторін та диспозитивність.

Статтею 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких: відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За наведенихобставин,суд критичнооцінює доводивідповідача проте,що длявидачі дипломапро здобутуосвіту позивачунеобхідно успішноскласти ліцензійнийінтегрований іспит«КРОК-1»Загальна лікарськапідготовка» та«КРОК-2»,що передбаченоНаказом Міністерстваохорони здоров`яУкраїни від14.08.1998р.№251«Про затвердженняПоложення просистему ліцензійнихінтегрованих іспитівфахівців звищою освітоюнапрямів «Медицина»і «Фармація»,оскільки положеннямиабзацу 3частини 2статті 6Закону України«Про вищуосвіту» (уредакції,що булачинною намомент виникненняспірних правовідносин)було передбачено проведення атестації здобувачів вищої освіти як у формі єдиного державного кваліфікаційного іспиту так і без його проведення. Водночас, судом також враховується, що Міністерство охорони здоров`я України не виступає засновником Міжнародного гуманітарного університету, який не належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України.

Більш того, оскільки позивач вступив до закладу вищої освіти - Міжнародного гуманітарного університету у 2015 році, на нього не поширюється дія Порядку здійснення єдиного державного кваліфікаційного іспиту для здобувачів ступеня вищої освіти магістр за спеціальностями галузі знань «22 Охорона здоров`я», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 334 від 28.03.2018 р.

Виходячи з наведеного суд доходить висновку, що нескладення позивачем ліцензійного інтегрованого іспиту «КРОК-1» Загальна лікарська підготовка» не є порушенням позивачем умов договору про підготовку фахівця, а тому наказ про відрахування позивача є протиправним, а зобов`язання відповідача за договором не виконано ним у повному обсязі.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міжнародного гуманітарного університету про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати наказ ректора Міжнародного гуманітарного університету від 01.06.2020 року №507 По особовому складу студентів Одеського медичного інституту про відрахування ОСОБА_1 з контингенту студентів за порушення умов контракту з 10 семестру 2019-2020 навчального року.

Зобов`язати Міжнародний гуманітарний університет (код ЄДРПОУ 26249278, місцезнаходження: 65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, 33) виконати зобов`язання, взяті за договором №1202-1-034/2015-С-І з іноземним громадянином про підготовку фахівця від 01.09.2015 р. в частині присвоєння кваліфікації відповідно до успішно пройденої освітньої програми з внесенням відповідних відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти та видачею позивачу диплома про вищу освіту державного зразка.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дняпочатку функціонуванняЄдиної судовоїінформаційно-телекомунікаційноїсистеми апеляційнаскарга нарішення судуподається доОдеського апеляційногосуду черезПриморський районнийсуд м.Одеси протягомтридцяти днівз дняз дняскладення повногосудового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23 грудня 2020 року.

Суддя Л. М. Чернявська