Справа № 492/1066/20

Провадження № 2/492/329/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді Череватої В.І.,

за участю секретаря судового засідання Каширної О.Г.,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в залі суду в м. Арцизі Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Національної академії аграрних наук України про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, -

Представник відповідача ОСОБА_2 ,

Представник відповідача Парлікокошко М.С.,

ВСТАНОВИВ:

12.08.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив суд визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади завідуючого зерновим током Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України»; визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» № 86/1 від 22.06.2020 року щодо його звільнення; поновити ОСОБА_1 на посаді завідуючого зерновим током Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» та стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» на корить ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с. 1 9).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 23.06.2011 року працював на посаді завідуючого зернотоком Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» та був членом профспілкової організації. 11 червня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання чергової профсоюзної відпустки. В кінці робочого дня 11 червня 2020 року позивачу в усній формі було повідомлено про його звільнення з займаної посади. Наказ про звільнення та будь-які інші документи позивачу для ознайомлення та підпису відповідачем не надавались. 13 червня 2020 року позивачем отримане поштове відправлення, в якому містився наказ Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» № 86/1 від 11.06.2020 року щодо звільнення позивача в зв`язку з виявленою недостачею в особливо великому розмірі та звільнено з посади завідуючого зерновим током за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 11.06.2020 року. Позивач вважає його звільнення незаконним, оскільки його звільнення відбулося без законної підстави та з грубим порушенням норм законодавства про працю, що зумовило звернення до суду з наявним позовом за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Череватій В.І.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст. ст. 128, 130, 131 ЦПК України.

Ухвалою суду від 12 серпня 2020 року провадження у справі відкрито та залучено до участі в цивільній справі № 492/1066/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Національну академію аграрних наук України.

Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України.

Ухвалою суду від 23 вересня 2020 року, у задоволенні клопотання представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору виборного органу первинної профспілкової організації Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» відмовлено.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2020 року, клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено та зобов`язано Державне підприємство «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» (місцезнаходження: вул. Свободи, 15, с. Прямобалка Арцизького району Одеської області) надати інформацію чи був ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , членом первинної профспілкової організації Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України»; надати відомості щодо відрахування з заробітної плати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 членських профспілкових внесків за 2019-2020 роки; в разі припинення діяльності (ліквідації чи реорганізації) первинної профспілкової організації Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» надати рішення загальних зборів первинної профспілкової організації.

Ухвалою суду від 24 листопада 2020 року, клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено, витребувано з Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» (місцезнаходження: вул. Свободи, 15, с. Прямобалка Арцизького району Одеської області) довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 та одноденний заробіток.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, згідно якої позов підтримав повністю та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, згідно якої позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позову та просив суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Національної академії аграрних наук України до суду надійшли письмові пояснення щодо позову, згідно яких представник третьої особи просив розглянути справу за його відсутності.

Крім того, у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд приходить до наступних висновків.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексі України (ст. 4).

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 12 України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно дост. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно дост. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідност. 78 ЦПК Українисуд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 23.06.2011 року працював на посаді завідуючого зернотоком Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_2 від 02.07.1983 року та копією наказу № 103 від 23.06.2011 року (а.с. 14).

23.06.2011 року та 18 березня 2020 року Державним підприємством «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» з ОСОБА_1 були укладені договори про повну матеріальну відповідальність працівника на передані йому під звіт матеріальні цінності.

ОСОБА_1 11.06.2020 року звернувся до в.о. директора Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» Парлікокошко М.С. про надання йому чергової профспілкової відпустки (а.с. 13).

Як вбачається з копії наказу Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» № 86/1 від 11.06.2020 року «Щодо звільнення», в зв`язку з виявленою недостачею в особливо великому розмірі, звільнено завідуючого зерновим током ОСОБА_1 за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 11.06.2020 року (а.с. 15). Підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з наказом відсутній.

При проведенні інвентаризації запасів ДП «ДГ ім. М.І. Кутузова ОДС ДС НААНУ» було виявлено нестачу запасів зерна і мінеральних добрив на зернотоку. Матеріально відповідальна особа завідувач зернотоку ОСОБА_1 5 червня 2020 року було проведено службове розслідування виявлення факту нестачі запасів відповідно до наказу в.о. директора ДП «ДГ ім. М.І. Кутузова ОДС ДС НААНУ» № 78 від 27.05.2020 року відносно працівника ДП «ДГ ім. М.І. Кутузова ОДС ДС НААНУ» - завідуючого зернотоку ОСОБА_1 . За результатами службового розслідування було встановлено наступне: нестача запасів на зерновому току ДП «ДГ ім. М.І. Кутузова ОДС ДС НААНУ», а саме: зерна в розмірі 16940 кг на суму 32743,00 грн.; ЗЗР на суму 205159,00 грн.; мінеральних добрив на суму 328181,00 грн.; нестача двигуна 2,2 кВт-1000 ою.хв на суму 3 000,00 грн.; надлишки зерна, що не були на обліку складських запасів у розмірі 8235 кг на суму 39646,00 грн. Виявлені порушення з боку працівника ДП «ДГ ім. М.І. Кутузова ОДС ДС НААНУ» завідуючого зернотоком ОСОБА_1 . Щодо надання письмових або усних пояснень щодо виявленої нестачі ОСОБА_1 відмовився, що підтверджується відповідними актами від 27 травня 2020 року та від 11 червня 2020 року. За результатами службового розслідування було направлено заяву до прокуратури за фактом виявленої нестачі для проведення слідчих дій. Наказом ДП «ДГ ім. М.І. Кутузова ОДС ДС НААНУ» № 79 від 27.05.2020 року ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади на період 2-х тижнів з 28.05.2020 року по 10.06.2020 року із збереженням заробітної плати згідно штатного розпису та наказу № 44 від 31.03.2020 року «Щодо змін штатного розпису».

Як вбачається з копії посадової інструкції завідуючого током, завідуючий током несе відповідальність за: невиконання своїх обов`язків, недостовірну інформацію за стан виконання роботи, невиконання наказів, розпоряджень та доручень директора, порушення правил техніки безпеки та інструкції з охорони праці, неприйняття заходів з присікання виявлених порушень правил техніки безпеки, недотримання трудової дисципліни.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2020 року, клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено та зобов`язано Державне підприємство «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» (місцезнаходження: вул. Свободи, 15, с. Прямобалка Арцизького району Одеської області) надати інформацію чи був ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , членом первинної профспілкової організації Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України»; надати відомості щодо відрахування з заробітної плати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 членських профспілкових внесків за 2019-2020 роки; в разі припинення діяльності (ліквідації чи реорганізації) первинної профспілкової організації Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» надати рішення загальних зборів первинної профспілкової організації.

Як вбачається з заяви бухгалтера ДП «ДГ ім. М.І. Кутузова ОДС ДС НААНУ» ОСОБА_4 від 29.09.2020 року, наданої на виконання ухвали суду від 27 жовтня 2020 року, щодо належної державної реєстрації первинної профспілкової організації вона нічого пояснити не має можливості, так як жодних правових документів у вигляді протоколів чи розпоряджень зборів трудового колективу у вигляді «зборів профспілки» не проводилось, її, як голову профспілки належним чином не обирали. Фактично всі збори трудового колективу вів безпосередньо колишній керівник господарства ОСОБА_5 , колективний договір застарів та не відповідав вимогам чинного законодавства, новий колективний договір ніхто не укладав та не підписував. Жодних журналів ведення зборів первинної профспілкової організації та реєстрації заяв, кореспонденції та протоколів не велось. На свята всі подарунки, якими визначали працівників були безпосередньо від ОСОБА_6 , він особисто їх купував та визначав кого нагородити. З 2014 року ніяких дій щодо колективного договору та належної реєстрації первинної профспілкової організації не проводилось. Таким чином, первинна профспілкова організація в ДП «ДГ ім. М.І. Кутузова ОДС ДС НААНУ» не діяла.

Вказану заяву суд не приймає до уваги в якості належного та допустимого доказу по справі, у розумінні ст. 81 ЦПК України та тлумачиться на користь позивача, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що позивача було звільнено без згоди первинної профспілкової організації.

Статтею 43 КЗпП Українипередбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті40і пунктами 2 і 3 статті41цьогоКодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в наданні згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Відповідно до пункту 15Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 06 листопада 1992 року, згода профспілковогооргануна звільненнянеможе бути визнана такою,що має юридичне значення, якщо не дотримані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини йогочленів, або згодадаваласьнапрохання службової особи,що не наділена правом прийняття і звільнення і немалавідповідногодоручення правомочної особи,чизініціативи самого профспілкового органу або зіншихпідстав,ніжзазначалось уподаннівласникачи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконним його звільнення з посади завідуючого зерновим током Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України»; визнання незаконним та скасування наказу Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» № 86/1 від 22.06.2020 року щодо його звільнення; поновлення ОСОБА_1 на посаді завідуючого зерновим током Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України», - суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 43 Конституції України,кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Кодекс законів про працю Українирегулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно достатті 2 КЗпП Українипрацівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Статтею 21 КЗпП Українипередбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідностатті 139 КЗпП Українипрацівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 140 КЗпП Українивизначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Статтею 142 КЗпП Українивстановлено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Згідно зістаттею 149 КЗпП Українидо застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно з пунктом 3 частини першоїстатті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що при звільненні працівника за систематичне порушення трудової дисципліни, яке є заходом стягнення, необхідною умовою такого звільнення є вчинення ним конкретного дисциплінарного проступку, тобто допущення невиконання або неналежного виконання трудових обов`язків, що носило систематичний характер, а за попереднє порушення трудової дисципліни до такої особи застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, які не втратили юридичної сили за давністю й не зняті.

До юридичних фактів, які підлягають встановленню при вирішенні спору про законність звільнення з вказаних підстав, відноситься обставина про те, чи мав місце дисциплінарний проступок під час раніше застосованих заходів дисциплінарного чи громадського стягнення.

Однак,статтею 43 КЗпП Українипередбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті40і пунктами 2 і 3 статті41цьогоКодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в наданні згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Відповідно до пункту 15Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 06 листопада 1992 року, згода профспілковогооргануна звільненнянеможе бути визнана такою,що має юридичне значення, якщо не дотримані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини йогочленів, або згодадаваласьнапрохання службової особи,що не наділена правом прийняття і звільнення і немалавідповідногодоручення правомочної особи,чизініціативи самого профспілкового органу або зіншихпідстав,ніжзазначалось уподаннівласникачи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється законність звільнення,обов`язок доведення правомірності звільнення працівника покладається на роботодавця. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2018 року у справі№273/212/16-ц.

Підстави звільнення працівника з роботи з ініціативи адміністрації передбачені статтями40,41 КЗпП України.

Зокрема, як зазначалось вище, відповідно до пункту 3статті 40 КЗпП України,трудовий договір може бути розірваний власником підприємства (установи, організації) або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до цього працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

За змістом зазначеної норми працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (пункт 23Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 рокуз наступними змінами).

При цьому адміністрація повинна навести конкретні факти невиконання обов`язків, зазначити, коли вони мали місце, коли і які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнень.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень відповідно достатті 149 КЗпП Українипередбачає обов`язок адміністрації зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Пунктом 18постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»визначено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведене звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевірити їх відповідність законові.

Стеттею 134 КЗпП України встановлено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, визначених даною статтею. Тобто, умовою матеріальної відповідальності є доведеність вини.

Відповідно до ст. 135 КЗпП України, межі матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір, встановлюються законодавством.

Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту (ст. 141 КЗпП України).

Статтею 147 КЗпП Українипередбачено, що за порушення трудової дисципліни, до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під яким розуміється протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов`язків, що випливають із нормативно-правових та інших актів у сфері праці, колективного і трудового договорів.

Виходячи із норм чинного законодавства, для розірвання трудового договору за підставою, що міститься у пункті 3 частини першоїстатті 40 КЗпП України, необхідними є такі умови: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; невиконання трудових обов`язків мало систематичний характер; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення.

Враховуючи те, що накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача ОСОБА_1 відсутні, у даній ситуації відсутня систематичність порушення трудової дисципліни позивачем,томупідстави для його звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відсутні.

Доказів систематичного невиконання позивачем ОСОБА_1 трудових обов`язків та застосування протягом року відносно позивача заходів дисциплінарного або громадського стягнення, що є підставою для розірвання з ним трудового договору відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 40 КЗпП України, відповідачем суду не надано, чим порушено вимоги ст. 81 ЦПК України.

Також, матеріали справи не містять доказів, які саме матеріальні цінності одержував під звіт позивач.

Таким чином, суд вважає, що наявні підстави для визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади завідуючого зерновим током Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України»; визнання незаконним та скасування наказу Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» № 86/1 від 22.06.2020 року щодо його звільнення; поновлення ОСОБА_1 на посаді завідуючого зерновим током Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» та задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» на корить ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першоюстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей55,124 Конституції України тастатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положенняКонституції Українита Конвенції мають вищу юридичну силу (статті8,9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 529/613/17-ц.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Частиною першоюстатті 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України «Про запобігання корупції»іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За змістом частини другоїстатті 235 КЗпП Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Системний аналіз зазначених вище приписівстатті 235 КЗпП України, дає підстави дійти висновку про те, що скасування наказу про звільнення працівника автоматично тягне за собою поновлення його на роботі та вирішення питання щодо відшкодування останньому середнього заробітку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.08.2020 року у справі N 501/2316/15-ц.

Також, відповідно до п. 21 Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100( 100-95-п ) (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Таким чином,нарахуваннявиплат,щообчислюються із середньої заробітної плати за останні двамісяціроботи,провадятьсяшляхоммноженнясередньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів /годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (п. 8 Постанови № 100).

Згідно із п. 164.2.1, п. 164.2ст. 164 Податкового кодексу України,доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до підпункту168.1.1п. 168.1ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначенуст. 167 цього Кодексу.

Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, і зарплата, і середній заробіток, які стягуються судом на користь працівника з роботодавця мають зазначатись судом без виключення з них податків і зборів, які сплачуються роботодавцем під час виконання рішення суду.

Згідно роз`яснень Пленуму ВСУ від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» на суд покладається обов`язок обов`язкового зазначення даної обставини в резолютивній частині рішення суду та зазначенню, що податок і збори підлягатимуть відрахуванню при сплаті.

Таким чином, оскільки позивач підлягає поновленню на роботі, то має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою КМУ від 8 лютого 1995 року № 100, загальний розмір середнього заробітку якого за весь час затримки по день винесення рішення, тобто за період з 11 червня 2020 року по 22 грудня 2020 року становить 37 559 грн. 12 коп. гривень, оскільки:

-термін розрахунку-останні двамісяці передзвільненням,тобто квітеньта травень2020року,відповідно додовідки ДП «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України»;

- середньоденна заробітна плата складає 276 гривень 17 копійок (11 046 гривень 87 копійок - заробітна плата за останні два місяці роботи, тобто квітень, травень 2020 року / 40 робочі дні = 276 гривень 17 копійок.

- період вимушеного прогулу з 11 червня 2020 року по 22 грудня 2020 року, що складає всього 136 робочих днів;

- загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає: 37 559 грн. 12 коп. (276 грн. 17 коп. х 136 робочих дні = 37 559 грн. 12 коп.)

Так, в п. 26постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»роз`яснено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суди повинні в усіх випадках зазначати в рішенні про негайне його виконання в частині стягнення заробітної плати не більше ніж за один місяць.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцієюабо законом.

ЗгідноРішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003,правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно ч. 7ст. 235КЗпП України,рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню відразу після його оголошення -стаття 235 КЗпП України. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесенаКонституцією Українидо основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Із системного аналізу вказаних процесуальних норм слідує, що допуск рішення до негайного виконання, тобто до виконання з моменту проголошення рішення, а не з моменту набрання цим рішенням законної сили, у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та присудження працівникові виплати заробітної плати в частині стягнення за один місяць є обов`язком суду.

Суд на підставі п. 4 ч. 1ст. 430 ЦПК України,допускає негайне виконання судового рішення щодо поновлення на роботі незаконно звільненого позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 264 ЦПК України,під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно ч. 1ст. 133 ЦПК України,судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При вирішенні питання про стягнення витрат по сплаті судового збору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правиламиЗакону України«Про судовий збір»позивачі при поданні позову про поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору.

Відповідно дост. 141ЦПК України таЗакону України «Про судовий збір»з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1681 грн. 60 коп.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа самостійно вибирає спосіб захисту в суді своїх прав і розпоряджається предметом спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами ст. ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Національної академії аграрних наук України про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі слід задовольнити у повному обсязі, з підстав, зазначених в рішенні суду.

Керуючись ст. ст. 2, 21, 40, 43,134, 135, 139, 142, 147, 149, 235 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100,ст. ст.12,13,76,81,82,89,141, 247, 263 - 265, 354, 430 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Національної академії аграрних наук України про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі задовольнити повністю.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 з посади завідуючого зерновим током Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» (код ЄДРПОУ: 00484015, місцезнаходження: вул. Свободи, буд. 15, с. Прямобалка Арцизького району Одеської області, 68440, Україна).

Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» № 86/1 від 22.06.2020 року «Щодо звільнення» завідуючого зерновим током ОСОБА_1 за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 11.06.2020 року в зв`язку з виявленою недостачею в особливо великому розмірі.

Зобов`язати Державне підприємство «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» (код ЄДРПОУ: 00484015, місцезнаходження: вул. Свободи, буд. 15, с. Прямобалка Арцизького району Одеської області, 68440, Україна) поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 на посаді завідуючого зерновим током Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» (код ЄДРПОУ: 00484015, місцезнаходження: вул. Свободи, буд. 15, с. Прямобалка Арцизького району Одеської області, 68440, Україна).

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» (код ЄДРПОУ: 00484015, місцезнаходження: вул. Свободи, буд. 15, с. Прямобалка Арцизького району Одеської області, 68440, Україна) на корить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 червня 2020 року по 22 грудня 2020 року в розмірі 37 559 (тридцять сім тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 12 (дванадцять) копійок, з яких необхідно провести утримання податків і інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» (код ЄДРПОУ: 00484015, місцезнаходження: вул. Свободи, буд. 15, с. Прямобалка Арцизького району Одеської області, 68440, Україна) на користь держави судовий збір у розмірі 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 60 копійок.

Рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 22 грудня 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Державне підприємство «Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України», код ЄДРПОУ: 00484015, місцезнаходження: вул. Свободи, буд. 15, с. Прямобалка Арцизького району Одеської області, 68440, Україна.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Національна академія аграрних наук України, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул.МихайлаОмеляновича-Павленка,9.

Суддя

Арцизького районного суду В.І. Черевата

Одеської області