Номер провадження: 22-ц/813/7653/20

Номер справи місцевого суду: 500/4409/19

Головуючий у першій інстанції Жигулін С. М.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 52

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Павлючук Ю.В.,

розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 червня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору первинної профспілкової організації Ізмаїльською порту про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

Процесуальний рух справи та позиції сторін в суді першої інстанції.

18 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області в якій пояснив, що за наказом №85-ос від 15 травня 2019 року його було звільнено з посади контролера на контрольно-пропускному пункті загону охорони морського порту служби морської безпеки Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" за ст. 40 п.1 КЗпП України за скороченням чисельності та штату. Вважає звільнення незаконним з урахуванням того, що звільнення проводилось без консультації з профспілковим комітетом, а скорочення штату фактично не відбулось. Окрім того відсутня згода профспілкового комітету на його звільнення. Його повідомили про вакантні посади, разом із тим вони його не задовольняють через нерівноцінність. Просить поновити на посаді контролера на контрольно-пропускному пункті загону охорони морського порту служби морської безпеки Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"та стягнути з відповідача середній заробіток в розмірі 146424,96 грн. Окрім вказаного просить стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.(т.1, а.с 1-40).

02 червня 2020 року рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області (головуючий-суддя Жигуліна С.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено (т.2, а.с 197-200).

Процесуальний рух справи та позиції сторін в суді апеляційної інстанції.

09 липня 2020 року ОСОБА_1 засобами Укрпошти направив апеляційну скаргу на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 червня 2020 року. Апелянт вважає вказане рішення є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, сталій практиці Верховного суду, тому підлягає скасуванню. Апелянт пояснює, що на юридичній особі «Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» не відбулися зміни істотних умов праці, а саме не змінювалися система та розмір оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших. Також апелянт вказує на те, що рішення про звільнення апелянта було прийнято без попередньої згоди первинної профспілкової організації. Апелянт не погоджується з тим, що відповідач стверджував, що було скорочено всі вакантні посади контролера, але не надав доказів на підтвердження. На думку апелянта, некоректним виглядає посилання суду першої інстанції на зазначений документ, як на доказ проведення законом процедури консультації з профспілковим комітетом, з огляду на вимоги законодавства. Щодо відмови профспілкового комітету надання згоди на проведення процедури скорочення апелянт пояснює, що зазначені підстави не були спростовані представником відповідача в ході судового засідання, а суд не оцінив, наскільки необґрунтованим є рішення профспілкового комітету. Крім того, суд першої інстанції не виконав обов`язок щодо оцінювання рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості. Жодної норми права, на які посилався профспілковий комітет, як на підставу відмови, не було спростовано представником відповідача або судом. Також апелянт не погоджується з тим, що твердження про збитковість відповідача не відповідають дійсності. І не може вважатися доведеною підставою для скорочення, фінансовий стан відповідача є стабільно прибутковим підприємством. Крім вказаного, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач належним чином виконав вимоги законодавства і повідомив позивача про наявні вакантні посади на момент звільнення. Представник відповідача стверджував, що на момент звільнення були відсутні вакантні посади. Апелянт просить скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 червня 2020 року, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

14.08.2020 року до суду від представника Первинної профспілкової організації Ізмаїльського пору Слюсарчука Д.Д. надійшло клопотання про розгляд справи за участю сторін. Представник профспілкової організації зазначив, що спір, який виник між сторонами в справі є аналогічним ще до 24 інших спорів про звільнення контролерів та має вагоме соціальне значення.

28.08.2020 року від представника Первинної профспілкової організації Ізмаїльського пору Слюсарчука Д.Д. надійшли пояснення по справі, в якому представник третьої особи пояснив, що жодних доказів наявності змін в організації виробництва і праці відповідачем надано не було, реорганізація філії не проводилась, а роботодавець не довів наявність законної підстави для звільнення працівників. Представник третьої особи зауважує, що у Висновку експертного дослідження відображено комплексне дослідження можливої економічної ефективності, а не стосовно конкретної філії. Також представник звертає увагу на те, що обовязок відповідача полягає саме в проведенні консультацій, а не в ініціюванні їх проведення. Наказ № 298 від 11.10.2017 року жодним чином не регламентує процедуру проведення консультацій з профспілковим комітетом, а стосується проведення аналізу доцільності залучення сторонніх спеціалізованих охоронних організацій. Також представник зазначає, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо забезпечення позивача можливістю пройти перепідготовку або перекваліфікацію з метою придбання іншої спеціальності відповідно до наявних вакансій. Крім того, представник профспілки зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем свого обов`язку повідомити позивача про наявні вакантні посади на день звільнення. Також представник зазначає, що суд першої інстанції прийшов до хибного висновку щодо відсутності обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору. Тому представник третьої особи просить суд задовольнити апеляційну скаргу.

31.08.2020 року Ізмаїльська філія державного підприємства «АМПУ» подали відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначили, що доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, зокрема щодо проведення нарад з профспілковими органами та надання доказів на підтвердження скорочення посади контролера. Крім того, представник відповідача зазначив, що відмова профспілкового органу в наданні згоди на звільнення була оцінена роботодацем як необґрунтована, щодо чого останній викладав детальну позицію в суді першої інстанції. Також відповідач зазначає, що наявність економічних передумов та відповідних оптимізаційних процедур, що стосуються суті спору, є безумовним, що підтверджується матеріалами справи та неспростовно позивачем. Окрім наведеного, відповідач зазначив, що роботодавець в повній мірі виконав свої зобов`язання в частині сприяння в працевлаштуванні позивача в період з вручення повідомлення про звільнення і до дня звільнення, запропонувавши позивачу всі наявні вакансії та додаткові можливості працевлаштування, від яких останній відмовився, що підтверджується матеріалами справи. Тому відповідач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу.

За клопотання сторони та з врахуванням практики ВС щодо порядку розгляду трудових спорів справа була розглянута з викликом сторін в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримував, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Позиція апеляційного суду по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників провадження, які взяли участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що договір 4-В-13Ф-19 від 25 січня 2019 року передбачає скорочення штату контролерів на контрольно-пропускному пункті, до матеріалів справи не долучені докази про визнання договору недійсним або про його скасування. Наявність скорочення контролерів на контрольно-пропускному пункті підтверджено витягом із штатного розпису, введеного в дію з 16 травня 2019 року у порівнянні з витягом із штатного розпису веденого в дію з 15 травня 2019 року. Так суд визнає обґрунтованими посилання відповідача про наявність скорочення штату контролерів на контрольно-пропускному пункті, з посади яких звільнено позивача. Також суд визнав доведеним посилання представника відповідача про те, що звільнення відбулось через відсутність обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, у зв`язку із чим відповідач на законних підставах мав право звільнити позивача без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Тому суд вирішив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції та задовольняючи апеляційну скаргу частково вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно доп.1ч.1ст.40КЗпП Українитрудовий договір,укладений наневизначений строк,а такожстроковий трудовийдоговір дозакінчення строкуйого чинностіможуть бутирозірвані власникомабо уповноваженимним органомлише увипадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

З матеріалів справи вбачається, що наказом №298 від 11 жовтня 2017 року на Державному підприємстві «Адміністрація морських портів України» з метою удосконалення процесу надання охоронних послуг по охороні морських портів створено робочу групу, до складу якого увійшов представник Ізмаїльської філії.

24.10.2017 року начальник адміністрації Ізмаїльського морського порту направив заступнику голови ДП «АМПУ» з морської та внутрішньої безпеки лист, в якому зазначив, що за результатами проведеного дослідження розрахунки свідчать про економічну доцільність залучення сторонніх охоронних організацій з вартістю послуг в межах вказаного тарифу (т. 1, а.с. 115-116).

Упродовж часу роботи робочої групи прийнято висновок, який затверджено головою робочої групи 02.11.2017 року та погоджено виконуючим обов?язки голови ДП «АМПУ» 03.11.2017 року, на підставі чого винесено окреме доручення за № 69 від 04.12.2017 року в частині опрацювання питань та заходів щодо оптимізації чисельності та штату працівників охорони та пом`якшення несприятливих наслідків реформування у колективах служби морської безпеки. Вказаним окремим дорученням визначено опрацювання проектів меморандумів щодо забезпечення відносно працівників, які підлягають вивільненню переважного права на укладення трудового договору з майбутнім переможцем закупівлі, що у свою чергу є наслідком для здійснення заходів щодо письмового інформування відповідних профспілкових організацій (т. 1, а.с. 113-114).

Отже адміністрація ухвалила рішення про скорочення штату працівників з вище наведених причин (економічної доцільності залучення сторонніх охоронних організацій).

16.03.2018 року ППО Ізмаїльського порту надала відповідь начальнику Ізмаїльської філії ДП «АМПУ» на лист про заплановане скорочення, в якому зазначила, що відсутні законні підстави для проведення вивільнення працівників, зазначених в повідомленні. Жодних узгоджень з боку Профкому про скорочення чисельності працівників, реорганізації окремих структурних підрозділів отримано не було, а отже рішення з цього приводу є незаконним. Як зазначила профспілкова організація повідомлення адміністрації про вивільнення працівників не містить обов`язкової складової повідомлення причини проведення звільнень. Тому профспілка повідомила адміністрацію порту про необхідність скасування заходів, пов`язаних із вивільненням працівників (т. 1, а.с. 119-120).

В матеріалах справи міститься висновок (без номера та дати) щодо доцільності здійснення ДП «АМПУ» оптимізаційних заходів стосовно залучення сторонніх охоронних послуг для підтримання режиму перебування в окремих морських портах. Так, ДП «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України» надали висновок щодо доцільності здійснення ДП «АМПУ» оптимізаційних заходів щодо залучення сторонніх охоронних послуг для підтримання режиму перебування в окремих морських портах для отримання запланованої економічної ефективності (розрахункової економічної вигоди) від таких заходів, за умови проведення тендеру з визначення переможця для надання послуг за ціновим критерієм, а також при обов`язковому додержанні всіх передбачених чинним законодавством процедур та здійснення інших необхідних заходів щодо вирішення виникаючих соціальних проблем, в т.ч. щодо пріоритетного працевлаштування вивільнюваних працівників (т. 1, а.с. 123-131).

Також в матеріалах справи наявний висновок судового експерта № 1/05-18 від 18.06.2018 року, відповідно до якого в результаті порівняння розрахункових показників витрат на забезпечення роботи ЗОМП (загони охорони морського порту), які визначені на підставі відомостей, наданих для проведення дослідження з витратами на роботу ССОО (сторонні спеціалізовані охоронні організації) за умови збереження складу та вартості витрат на утримання ЗОМП та оплату роботи ССОО впродовж 2018 року встановлено, що загальна вартість на утримання ЗОМП, яка складається з витрат на оплату праці та інших витрат, пов`язаних з забезпеченням функціонуванням ЗОМП та скорочується у випадку заміни ЗОМП на ССОО, розрахована на 12 календарних місяців, перевищує витрати на оплату роботи ССОО на 32387,40 тис грн. Економічний ефект у випадку заміни ЗОМП на ССОО з 01.07.2018 року за умови відсутності витрат на скорочення ЗОМП та збереження розрахункових витрат на утримання ЗОМП та оплату роботи ССОО станом на 31.12.2018 року може дорівнювати 18892,65 тис грн. Результати дослідження підтверджують висновки про економічну доцільність зміни ЗОМП Одеської, Ізмаїльської та Іллічівської філій АМПУ на підрозділи ССОО, зазначені у висновку від 02.11.2017 року (т. 1, а.с. 165-195).

Відповідно доположень ст.49-2КЗпП Українипро наступневивільнення працівниківперсонально попереджаютьне пізнішеніж задва місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства.

01.02.2019 року складений Акт, відповідно до якого ОСОБА_2 був ознайомлений з розпорядженням № 1/14 від 29.01.2019 року «Про анкетування контролерів на КПП ЗОМБ СМБ», від надання інформації та заповнення анкети відмовився (т. 1, а.с. 142). Аналогічні ж акти були складені 27.03.2019 року (т. 1, а.с. 139).

05.02.2019 року ДП «АМПУ» видали наказ № 17/14 про виключення з 16.05.2019 року із штатного розпису Ізмаїльської філії ДП «АМПУ» штат та чисельність загону охорони морського порту СМБ, а саме посаду контролер на контрольно-пропускному пункті з посадовим окладом 5300 грн 48 штатних одиниць (т. 1, а.с. 153-154).

05.02.2019 року Адміністрація направила ОСОБА_1 попередження про вивільнення з 15.05.2019 року. З вказаним попередженням ОСОБА_1 08.02.2019 року був ознайомлений усно, від підпису про ознайомлення відмовився у присутності трьох осіб (т. 1, а.с. 239).

08.02.2019 року ОСОБА_1 були надані пропозиції про переведення на посаду, яким запропоновано ознайомитись із списком вакантних посад філій ДП «АМПУ» станом на 04.02.2019 року. З вказаними пропозиціями ОСОБА_2 08.02.2019 року був ознайомлений усно, від підпису про ознайомлення відмовився у присутності трьох осіб (т. 1, а.с. 240).

27.02.2019 року ОСОБА_1 ознайомився з пропозиціями про переведення на посаду від 26.02.2019 року, ознайомився зі списком вакантних посад філій ДП «АМПУ», від переведення на запропоновані посади не погодився, про що особисто склав підпис (т.1,а.с.241,242-245). 07.03.2019 року, 15.03.2019 року, 19.03.2019 року, 27.03.2019 року, 04.04.2019 року, 22.04.2019 року від переведення на вакантні посади ОСОБА_1 відмовився також (т. 1, а.с. 246, 247-250; т. 2, а.с. 1, 2-5, 6, 7-10, 22, 23-26, 41, 42-45, 61, 62, 63-66).

13.03.2019 року ТОВ «Охоронна компанія «АЛТФА БЕЗПЕКА» направили лист ОСОБА_1 з пропозицією працевлаштування в ТОВ за фахом та відповідно до кваліфікації (т. 1, а.с. 230).

22.04.2019 року ОСОБА_1 ознайомився з графіком навчальних груп Державного закладу «Одеський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості» на 2019 рік (т. 2, а.с. 58, 59-60).

Також 18.03.2019 року, 27.03.2019 року, 04.04.2019 року, 22.04.2019 року, 10.05.2019 року ОСОБА_1 ознайомився зі списком вакантних посад від Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості (т. 2, а.с. 11, 12-21, 27, 28-40, 46, 47-57, 67, 68-79, 80, 81-88).

За наказом №85-ос від 15 травня 2019 року позивач звільнений з посади контролера на контрольно-пропускному пункті загону охорони морського порту служби морської безпеки Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням чисельності та штату (т. 1, а.с. 237).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ДП «АМПУ» направляли рекомендованою поштою ОСОБА_1 пропозиції щодо укладення трудового договору на вакантні посади, зокрема 13.09.2019 року на посаду охоронника загону охорони портових засобів служби морської безпеки з посадовим окладом згідно штатного розпису, лист з пропозиціями отримано ОСОБА_1 19.09.2019 року. 17.09.2019 року на посаду підсобного робітника господарського відділу адміністративно-господарської служби з посадовим окладом згідно штатного розпису, отримано 20.09.2019 року. 23.09.2019 року на вакантні посади в інших філіях, отримано 26.09.2019 року. 01.10.2019 року на посаду прибиральника службових приміщень господарського відділу адміністративно-господарської служби з посадовим окладом згідно штатного розпису, отримано 05.10.2019 року. 21.10.2019 року на посаду підсобного робітника господарського відділу адміністративно-господарської служби з посадовим окладом згідно штатного розпису, отримано 24.10.2019 року. 29.10.2019 року на вакантні посади згідно зі списком, отримано 01.11.2019 року. 07.11.2019 року на вакантні посади в інших філіях, отримано 12.11.2019 року. 20.11.2019 року на вакантні посади в інших філіях, отримано 23.11.2019 року. 03 та 05.12.2019 року на вакантні посади в інших філіях, отримано 10.12.2019 року. 12.12.2019 року - на вакантні посади в інших філіях, отримано 17.12.2019 року (т. 2, а.с. 151, 152, 153-154, 155, 156, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164).

Отже, відповідач (роботодавець) здійснив передбачений законом порядок щодо повідомлення позивача (працівника) про наступне вивільнення та ознайомлював його зі списком вакантних посад, в тому числі й в інших філіях.

Як було вище зазначено відповідач ДП «АМПУ» ухвалив рішення про скорочення штату працівників з економічних причин, зокрема економічної доцільності залучення сторонніх охоронних організацій в зв`язку з чим було вирішено скоротити чисельність та штат працівників.

Відповідно доч.ч.3-4ст.22Закону України«Про професійніспілки,їх правата гарантіїдіяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Профспілки мають право вносити пропозиції державним органам, органам місцевого самоврядування, роботодавцям, їх об`єднанням про перенесення термінів, тимчасове припинення або скасування заходів, пов`язаних з вивільненням працівників, які є обов`язковими для розгляду.

В матеріалах справи міститься протокол від 26.03.2018 року № 24 спільної наради керівництва ДП «АМПУ» з представниками профспілкових організацій щодо обговорення заходів з реалізації комплексу дій, направлених на пом`якшення наслідків, пов`язаних із залученням сторонніх охоронних послуг в Одеській, Іллічівській, Ізмаїльській філіях ДП «АМПУ» (т. 1, а.с. 132-137).

Разом зтим, представники ППО Ізмаїльського порту під час вказаного засідання присутні не були та не висловлювали свої пропозиції чи заперечення щодо обговорюваних запитань. Отже, передбачений законом порядок проведення консультацій з профспілковими організаціями дотриманий не був.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім визначених статтею випадків. За ч. 3 цієї статті подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

01.02.2019 року Адміністрація направила до ППО Ізмаїльського порту повідомлення про заплановане скорочення чисельності штату (т. 1, а.с. 157). Також 01.02.2019 року Адміністрація направила повідомлення про заплановане скорочення чисельності штату Голові професійної спілки працівників морського транспорту України (т. 1, а.с. 160-161).

28.02.2019 року профспілка працівників морського транспорту України у відповідь на повідомлення від 01.02.2019 року зазначили, що про наявність жодних доказів змін в організації виробництва і праці в ІФ ДП «АМПУ» не відомо. Укладення договору про надання охоронних послуг не є випадком змін в організації виробництва і праці або реформування служби морської безпеки порту та не є підставою для вивільнення працівників, що неодноразово підтверджувалось позицією судових органів. Так профспілка працівників морського транспорту України рекомендувала Адміністрації вжити заходи з припинення процедури скорочення та виключення зі штатного розпису ІФ ДП «АМПУ» 48 контролерів служби морської безпеки (т. 1, а.с. 163-168).

11 квітня 2019 року адміністрація порту направила подання до первинної профспілкової організації Ізмаїльського порту про надання згоди на звільнення працівників (т. 1, а.с. 143-145).

Відповідно до виписки з протоколу від 23.04.2019 року № 56 профспілкова організація відмовила адміністрації ІФ ДП «АМПУ» у наданні згоди на звільнення 15.05.2019 року за скороченням чисельності та штату за п. 1 ст. 40 КЗПП України, в зв`язку з порушенням вимог чинного законодавства, Галузевої угоди і Колективного договору:

- ст. 10 ЗУ «Про морські порти України», яка дозволяє здійснювати підтримання режиму перебування в морському порту із залученням сторонніх охоронних послуг лише як допоміжних, а не замінювати собою службу морської безпеки та морської охорони порту;

- пункти 1.3, 2.7 Галузевої угоди між міністерством інфраструктури та Федерацією роботодавців транспорту України і Спільним представницьким органом профспілок у сфері морського транспорту на 2013-2015 рік» щодо принципів соціального діалогу та обов`язку Підприємства залучати представників профспілкових організацій до розроблення фінансових планів у частині соціально-економічного розвитку державних підприємств.

- пункт 2.22 Галузевої Угоди, якою рекомендовано керівникам Підприємства не проводити масових звільнень працівників без проведення спільних консультацій з Профспілками, їх організаціями, об`єднаннями, зокрема, з питань розгляду можливостей щодо скорочення адміністративно-управлінських витрат, скорочення замовлень у сторонніх організацій робіт та послуг, які можна виконати власними силами.

- положення ст. 6 ЗУ «Про охоронну діяльність», Порядок визначення переліку окремих особливо важливих об`єктів права державної власності, охорона яких здійснюється виключно державними підприємства та організаціями затверджений постановою КМУ від 19.06.2013 року № 421, наказ МВС України від 01.09.2015 року № 1053, постанова КМУ від 04.03.2015 року № 83, які відносять ДП «АМПУ» та ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави та їх охорона повинна здійснюватись виключно державними підприємствами та організаціями, а не приватними структурами;

- постанова КМУ від 11.11.2015 року № 937 «Перелік об`єктів державної власності та інших форм власності, охорона нерухомого майна яких здійснюється виключно органами поліції охорони на договірних засадах».

Також профспілкова організація зауважила, що скорочення відбувається на підставі Окремого доручення № 29 від 04.05.2018 року, законність якого оскаржується в судовому порядку (т. 1, а.с. 146-148).

Згідно з ч. 7 статті 43 рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування відмови у звільнені працівника з підстав, вказаних у поданні роботодавця. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.

Обґрунтованість рішення профспілкового органу повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України,стаття 2 ЦПК України). Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів відмови. Вказана позиція міститься в постанові ВС КЦС від 30.09.2020 року в справі № 127/27392/19.

Дослідивши відмову профспілкової організації в наданні згоди на звільнення апеляційний суд приходить до висновку про правову обґрунтованість вказаної відмови, що, однак, не було досліджено судом першої інстанції в процесі розгляду справи в суді першої інстанції. Первинна профспілкова організація детально виклала в своїй відмові мотиви такого рішення з наведенням правового обґрунтування та посиланням на норми законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини. При цьому відповідач не спростував належним чином таку правову та фактичну аргументацію профспілкової організації. Апеляційний суд заважує, що посилання відповідача стосовно рекомендаційного характеру положень Галузевої угоди спростовується п. 1.4. вказаної Галузевої угоди, відповідно до якого її положення діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, які перебувають в сфері дії Сторін, які її підписали. Угода є основою для розроблення та укладання колективних договорів Підприємств.

В зв`язку з наведеним апеляційний суд приймає до уваги доводи апелянта.

Одночасно, апеляційний суд зауважує, що відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області (суддя ОСОБА_3 ) 22.07.2019 року ухвалив рішення в справі № 500/3187/18, яким в задоволенні позовних вимог первинної профспілкової організації Ізмаїльського порту до державного підприємства «Адміністрація морських портів України» третьої особи, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору Міністерства інфраструктури України про скасування окремого доручення від 04 травня 2018 року №29 відмовив. Вказане рішення набрало законної сили та в подальшому не оскаржувалось.

Окрім того, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Відповідно до ч. 2 ст. 65 Господарського кодексу України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Тому доводи апеляційної скарги у відповідній частині відхиляються апеляційним судом.

Отже, підсумовуючи вище викладене, як вбачається з наведеного процедура вивільнення працівників була ініційована в жовтні 2017 року.

16.03.2018 року ППО Ізмаїльського порту надала відповідь начальнику Ізмаїльської філії ДП «АМПУ» на лист про заплановане скорочення, в якому зазначила, що відсутні законні підстави для проведення вивільнення працівників, зазначених в повідомленні; жодних узгоджень з боку Профкому про скорочення чисельності працівників, реорганізації окремих структурних підрозділів отримано не було. Як зазначила профспілкова організація повідомлення адміністрації про вивільнення працівників не містить обов`язкової складової повідомлення причини проведення звільнень. Тому профспілка повідомила адміністрацію порту про необхідність скасування заходів, пов`язаних із вивільненням працівників (т. 1, а.с. 119-120).

26.03.2018 року № 24 була проведена спільна нарада керівництва ДП «АМПУ» з представниками профспілкових організацій щодо обговорення заходів з реалізації комплексу дій, направлених на пом`якшення наслідків, пов`язаних із залученням сторонніх охоронних послуг в Одеській, Іллічівській, Ізмаїльській філіях ДП «АМПУ», однак, представники ППО Ізмаїльського порту під час вказаного засідання присутні не були.

В лютому 2019 року у відповідь на звернення роботодавця професійна спілка працівників морського транспорту України рекомендувала Адміністрації вжити заходи з припинення процедури скорочення та виключення зі штатного розпису ІФ ДП «АМПУ» 48 контролерів служби морської безпеки, а ППО Ізмаїльського порту відмовила в наданні згоді на звільнення працівників з відповідних мотивів та обґрунтувань.

Разом з тим, незважаючи на вказані обставини, наявності відмови в наданні згоди на звільнення з відповідним правовим обґрунтуванням, відповідач завершив процедуру звільнення працівників. З огляду на вказане доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, а тому приймаються до уваги апеляційним судом.

Зважаючи на вище наведене, враховуючи обставини, які мають значення для справи, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення профспілки про відмову у наданні згоди на звільнення позивача є обґрунтованим у розумінні ч. 7 ст. 43 КЗпП України та ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», оскільки містить посилання на неврахування власником суттєвих фактичних обставин та посилання на нормативно-правові акти щодо незаконності звільнення, в зв`язку з чим відповідачем була порушена процедура звільнення позивача, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині поновлення позивача на посаді.

Щодо інших доводів апеляційної скарги. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Інші доводи скарги не впливають на оцінку спірних правовідносин, оскільки стосуються фактів поза межами оцінки.

Таким чином, враховуючи вище наведене, встановлені обставини справи, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу та на підставі ст. 376 ЦПК України скасовує прийняте судове рішення та приймає нову постанову по суті заявлених вимог.

На підставівикладеного такеруючись ст.ст.367,368,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 червня 2020 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді контролера на контрольно-пропускному пункті загону охорони морського порту служби морської безпеки Ізмаїльської філії ДП «Адміністрації морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту).

Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

Повний текст постанови складено 22 грудня 2020 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

17.12.2020 року м. Одеса