ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 805/3641/17-а

адміністративне провадження № К/9901/53991/18, №К/9901/52912/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №805/3641/17-а

за позовом ОСОБА_1 до Донецької митниці Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України про стягнення заборгованості з заробітної плати, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами Донецької митниці Державної фіскальної служби України та ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Казначеєва Е.Г., суддів Міронової Г.М., Компанієць І.Д.

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість з заробітної плати, її індексацію за період з 01.05.2008 по сьогоднішній день та інших виплат (компенсації за невикористану відпустку тощо) у зв`язку з порушенням вимог з проведення повного розрахунку при звільненні на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КзпП України).

2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що судовими рішеннями в справі №2а/0570/23050/2011 його було поновлено на посаді старшого інспектора Донецької митниці Державної фіскальної служби та скасовано незаконний наказ Державної митної служби України №665-к від 25 квітня 2008 року. Вважає, що за весь час вимушеного прогулу він має право на отримання заробітної плати. Зазначає, що Донецька митниця ДФС не надала йому довідку про складову щомісячної заробітної плати, починаючи з 01.05.2008 по 22.05.2017, повний розрахунок 22 або 23 травня 2017 року не проведено, нову трудову книжку 22.05.2017 не прийнято, відпустку або її компенсацію за період з 01.05.2008 по 22.05.2017 не забезпечено, премію за травень 2017 року не виплачено. Просить застосувати до спірних правовідносин приписи статті 117 КЗпП України, встановивши загальний розмір індексації заробітної плати з 01.05.2008 року по сьогоднішній день і стягнути заборгованість солідарно з відповідачів.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми індексації за порушення виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу виходив з того, що виплати, які просить індексувати позивач, носять разовий характер і не індексуються, до них не застосовуються індекси споживчих цін. Відмовляючи в задоволені позовних вимог в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку з 01.05.2008 по 31.07.2017 суд виходив з того, що позивач працював під час вимушеного прогулу, тому суми індексації заробітної плати, і компенсацію за невикористану відпустку йому мали нараховувати його роботодавці, зарахування до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, часу роботи на іншому підприємстві чинним законодавством не передбачено.

5. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року скасовано в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку; прийнято нове судове рішення в цій частині; зобов`язано Донецьку митницю Державної фіскальної служби України виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки за час вимушеного прогулу з 01.05.2008 по 22.05.2017; відраховано з часу вимушеного прогулу з 01.05.2008 по 22.05.2017 час роботи на інших підприємствах, а саме: з липня 2009 року по травень 2010 року, з вересня 2010 року по жовтень 2010 року, з лютого 2012 року по квітень 2013 рік; в іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року залишено без змін.

6. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки позивач після незаконного звільнення працював на інших місцях роботи, на яких скористався правом на відпустку та компенсацію невикористаної відпустки, то за ці періоди він не має права на отримання щорічних основних відпусток в установі, в якій його поновлено. Разом з цим, суд зазначав, що дана обставина жодним чином не може впливати на реалізацію права позивача на відпустку та позбавити його права на отримання відпустки за періоди в яких він таким правом не скористався. Позивач має право на отримання компенсації за невикористану відпустку в кількості днів, розрахованих пропорційно до періоду вимушеного прогулу, з відрахуванням періоду праці на інших місцях роботи та днів відпустки, використаних або компенсованих позивачу на інших місцях роботи.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційних скарг

7. Не погоджуючись із постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецька митниця Державної фіскальної служби України подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що ОСОБА_1 вже був виплачений середній заробіток за весь період вимушеного прогулу, починаючи з 01.05.2008. Тобто, позивач не має підстав для отримання компенсації за дні невикористаної відпустки (з урахуванням його стажу державної служби на митниці) оскільки він вже отримав грошову компенсацію за кожен день вимушеного прогулу, випадку подвійного грошового відшкодування середнього заробітку за один і той же період чинне законодавство не передбачає.

9. Не погоджуючись із постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить змінити зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що Донецька митниця ДФС не надала позивачу довідку про складову щомісячної заробітної плати, починаючи з 01.05.2008 по 22.05.2017, повний розрахунок 22 або 23 травня 2017 року відповідач не провів, нову трудову книжку 22.05.2017 не прийняв, відпустку або її компенсацію за період з 01.05.2008 по 22.05.2017 року не забезпечив, премію за травень 2017 року не виплатив. 22.05.2017 позивач поновлений на посаді з 01.05.2008, проте йому, в порушення статті 116 КзпП, не було виплачено заробітну плату за період з 01.05.2017 по 22.05.2017 (час звільнення).

IV. Короткий зміст відзивів на касаційні скарги

11. Відповідачі подали до суду відзиви на касаційну скаргу позивача, в яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення.

V. Рух справи в суді касаційної інстанції

12. Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Донецької митниці Державної фіскальної служби на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року.

13. Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року.

14. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючому судді), Радишевській О.Р. , Уханенку С.А на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 07 травня 2020 року №756/0/78-20.

15. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями суддю Радишевську О.Р. замінено на суддю Мацедонську В.Е. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 21 грудня 2020 року №2556/0/78-20.

16. Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу на 23 грудня 2020 року.

VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

17. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року в справі №2а/0570/23050/2011 (808/15/15) позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Донецької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, зобов`язання поновити на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України № 665-к від 25 квітня 2008 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного інспектора митного поста "Донецьк-аеропорт" Східної регіональної митниці; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора штатного поста "Донецьк-аеропорт" Східної регіональної митниці з 30 квітня 2008 року; стягнуто з Донецької митниці ДФС заробітну плату за час вимушеного прогулу, а саме з квітня 2008 року по квітень 2009 року в розмірі 31 501,80 гривень; в частині стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 2 625,15 гривень постанову суду звернено до негайного виконання

18. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року в справі №2а/0570/23050/2011 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року скасовано в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнуто з Донецької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 382 014,64 гривень за період з 30 квітня 2008 року по 04 серпня 2016 року; в іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року залишено без змін.

19. Відповідно до платіжного доручення від 25 травня 2016 року №1018, Донецькою митницею ДФС нарахована та виплачена заробітна плата за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року в розмірі 2 113,24 гривень.

20. Згідно з платіжним дорученням від 27 вересня 2016 року №2002 Донецькою митницею ДФС нарахована та виплачена заробітна плата за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року в розмірі 305 408,54 гривень.

21. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року в справі № 805/4673/16-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, у зв`язку з невиконанням постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2016 року в справі №2а/0570/23050/2011 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора митного поста "Донецьк-аеропорт" Східної регіональної митниці, з Донецької митниці ДФС стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу за затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 05 серпня 2016 року по 01 лютого 2017 року включно.

22. Відповідно до платіжного доручення від 12 травня 2017 року №1032 Донецькою митницею ДФС нарахована та виплачена заробітна плата за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року в розмірі 18 552,22 гривень.

23. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року в справі № 805/2408/17-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 року, у зв`язку з невиконанням постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2016 року в справі №2а/0570/23050/2011 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора митного поста "Донецьк-аеропорт" Східної регіональної митниці, стягнуто з Донецької митниці ДФС заробітну плату за час вимушеного прогулу за затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 02.02.2017 по 30.04.2017 в сумі 11062,20 гривень.

24. За даними індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 та ОК-7, який надано додатком до листа від 04.12.2017 року № 38434/04-11, позивач під час вимушеного прогулу мав трудові правовідносини та отримував заробітну плату від: Одеської регіональної служби Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (з липня 2009 року по травень 2010 року, отримавши 29873,80 гривень); Управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області (з вересня по жовтень 2010 року, отримавши 1915,46 гривень); ПАТ "Центренерго" (з лютого 2012 року по квітень 2013 року, отримавши 97939,49 гривень).

25. Донецькою митницею ДФС зроблено запити до роботодавців позивача також стосовно використання ним щорічних відпусток та отримано на них відповіді (т. 1, а.с. 228-235).

26. Листом від 12.02.2018 року №95 Одеська регіональна служба Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті повідомила, що за період роботи в цій організації ОСОБА_1 у відпустці не перебував, проте при звільненні йому була виплачена грошова компенсація за невикористані 20 календарних днів щорічної відпустки.

27. Листом від 09.02.2018 №05/467 ПАТ "Центренерго" повідомило, що в період роботи ОСОБА_1 використав частину щорічної основної відпустки у кількості 14 календарних днів з 26.02.2013 по 12.03.2013. При звільненні йому була виплачена грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за період з 10.02.2012 по 09.02.2013 - 10 календарних днів та за період роботи з 10.02.2013 року по 27.03.2013 року - 3 календарні дні.

VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

28. Конституція України від 28 червня1996 року №254к/96-ВР

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з цим позовом, далі - КАС України)

Частина друга статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

30. Згідно з частиною першою статті 75 Кодексу законів про працю України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 82 Кодексу законів про працю України до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 75 цього Кодексу), зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Частиною першої статті 83 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

31. Відповідно до статті 35 Закону України «Про державну службу» (що діяв 01.05.2016) державним службовцям надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про державну службу» (що діє з 01.05.2016) державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

32. Згідно з п. 1, 2 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховується час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка.

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховується також час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з чинним законодавством зберігалося місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або перебуванням на іншій роботі).

Згідно з статтею 10 вказаного Закону щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року (частина четверта). Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві (частина п`ята). Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року (частина дев`ята). Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку (частина десята). Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну (частина одинадцята).

За правилами частиною першою статті 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

33. Відповідно до статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

34. Водночас, згідно з положеннями пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру.

Пунктом 3 Порядку №1078 визначено, що до об`єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати.

VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

36. Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів суми індексації грошових коштів у зв`язку з затримкою своєчасності виплат середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки така виплата, як середній заробіток за час вимушеного прогулу, не є оплатою праці за виконану роботу, а є разовою та розрахована із середньої заробітної плати, а тому ця виплата не підлягає індексації.

37. Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних норм матеріального права вже була висловлена в постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року в справі №450/1925/17, від 20 грудня 2019 року в справі №804/3000/18, і колегія суддів Верховного Суду не знаходить підстав для відступу від неї.

38. Також суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав безпідставним посилання позивача на неправильний розрахунок відповідачем суми заробітної плати за 22.05.2017, оскільки позивачу здійснено нарахування заробітної плати у відповідності до встановлено окладу та додаткових виплат, встановлених за відповідною посадою на відповідний період, що відповідає вимогам законодавства.

39. Стосовно посилання позивача в апеляційній та касаційній скаргах на задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості середньої заробітної плати за період з 01.05.2017 по 22.05.2017 та проведення розрахунку на підставі статті 116 КЗпП України, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав про те, що позовна заява не містила вказаних вимог позивача, а матеріали справи не містять будь-якого клопотання про зміну, уточнення або збільшення позовних вимог.

40. Також за правилами частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки" та частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

41. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 82 Кодексу законів про працю України та статті 9 Закону України «Про відпустки» час коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), включається до стажу, що дає право на щорічну відпустку

42. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі статті 238 Кодексу законів про працю України має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.

43. Отже, у разі поновлення працівника судом на роботі він має право використати відпустку за весь час вимушеного прогулу або при звільненні отримати компенсацію за всі невикористані ним дні відпустки. При цьому виплата працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу не впливає на право отримати компенсацію за невикористану відпустку.

44. У зв`язку з наведеним колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач має право на отримання компенсації за невикористану відпустку в кількості днів, розрахованих пропорційно до періоду вимушеного прогулу.

45. Разом з тим, обґрунтовано визнавши право позивача на відпустку та компенсацію невикористаної відпустки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки після незаконного звільнення він працював на інших місцях роботи, на яких скористався правом на відпустку та компенсацію невикористаної відпустки, то за ці періоди ОСОБА_1 не має права на отримання щорічних основних відпусток в установі, в якій його поновлено.

46. Зважаючи на зазначене, суд апеляційної інстанції, задовольнив позовні вимоги в цій частині, однак з відрахуванням періоду праці на інших місцях роботи та днів відпустки, використаних або компенсованих позивачу на інших місцях роботи.

47. Колегія суддів Верховного Суду вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним, оскільки судом не вказано, яка саме правова норма дозволяє або забороняє враховувати період перебування особи у трудових відносинах з іншими установами під час вимушеного прогулу, для розрахунку компенсації за невикористану відпустку за час вимушеного прогулу в установі, в якій її поновлено.

48. Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач протягом 2009-2014 років перебував у трудових відносинах з іншими установами.

49. Однак судом апеляційної інстанції не досліджено, яким чином вказані обставини впливають на компенсацію Донецькою митницею Державної фіскальної служби України за невикористані відпустки за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 .

50. Також зобов`язуючи Донецьку митницю Державної фіскальної служби України виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки за час вимушеного прогулу з 01.05.2008 по 22.05.2017 з відрахуванням з часу вимушеного прогулу з 01.05.2008 по 22.05.2017 час роботи на інших підприємствах, а саме: з липня 2009 року по травень 2010 року, з вересня 2010 року по жовтень 2010 року, з лютого 2012 року по квітень 2013 року, суд апеляційної інстанції не зазначив конкретні дати роботи на інших підприємствах позивача, що унеможливлює виконання судового рішення.

51. За правилами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

52. Суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

53. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку.

54. Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмету доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

55. 20 червня 2018 року на виконання Указу Президента «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах» від 29 грудня 2017 року №455/2017 здійснено реєстрацію юридичної особи із назвою Перший апеляційний адміністративний суд в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

56. Згідно вказаного указу ліквідується Донецький апеляційний адміністративний суд, замість якого утворюється Перший апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку та Луганську області, з місцезнаходженням у містах Донецьку та Краматорську Донецької області.

IХ. Судові витрати

57. Частиною шостою статті 139 КАС України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

58. Оскільки за наслідками касаційного розгляду Судом не ухвалюється нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційні скарги Донецької митниці Державної фіскальної служби та ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року в справі №805/3641/17-а в частині позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку скасувати, справу направити на новий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду. В решті рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: В. Е. Мацедонська

С.А. Уханенко