ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 815/132/17

адміністративне провадження № К/9901/43893/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І. В.

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Виробничо-комерційного підприємства «Рубікон»-ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Зуєвої Л. Є., суддів Шевчук О. А., Федусика А. Г. від 08.11.2017

у справі №815/132/17

за позовом Виробничо-комерційного підприємства «Рубікон»-ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної екологічної інспекції в Одеській області

про скасування припису

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2017 року Виробничо-комерційне підприємство «Рубікон»-ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі також - позивач, ВКП «Рубікон»-ЛТД у формі ТОВ) звернулося до суду із позовом до Державної екологічної інспекції в Одеській області (далі також - відповідач), в якому з урахуванням доповнень до позовної заяви просило скасувати припис від 29.08.2016 щодо порушення дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції в Одеській області від 29.08.2016, складений стосовно Виробничо-комерційного підприємства «Рубікон»-ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю, щодо усунення порушень дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища Виробничим-комерційним підприємством «Рубікон»-ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

3. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. 01.12.2017 до Вищого адміністративного суду України від позивача надійшла касаційна скарга на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017, у якій просить її скасувати та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2017.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

6. У подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»).

7. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І. В., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 15.08.2016 по 29.08.2016 відповідачем проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ВКП «Рубікон»-ЛТД у формі ТОВ, за результатами якої складено акт перевірки.

9. На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено припис від 29.08.2016, згідно з яким позивача зобов`язано:

1) вести журнал первинного обліку відходів за встановленою формою 1-ВТ у повному обсязі, термін виконання - з 01.09.2016 та постійно, обґрунтування - порушення пункту «г» статті 17 Закону України «Про відходи» (далі також - Закон № 187/98-ВР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), наказ Мінприроди № 342;

2) не допускати змішування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу, термін виконання - з 01.09.2016 та постійно, обґрунтування - стаття 17 Закону № 187/98-ВР, ДСанПіН 2.2.7.029-99;

3) розробити план організації роботи у сфері поводження з відходами, термін виконання - до 15.09.2016, обґрунтування - пункт «к» частини першої статті 17 Закону № 187/98-ВР;

4) отримати висновок державної екологічної експертизи, термін виконання - до 01.10.2016, обґрунтування - стаття 39 Закону № 45, стаття 29 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі також - Закон № 1264-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Перелік, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 554;

5) отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та розробити інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, термін виконання - до 01.11.2016, обґрунтування - абзац 1 частини першої статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» (далі також - Закон № 2707-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Порядок проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302 (далі також - Порядок №302, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин);

6) здійснювати виробничий контроль за охороною атмосферного повітря, термін виконання - з 01.09.2016 та постійно, обґрунтування - частини перша -п`ята статті 33, частина восьма статті 34 Закону № 187, ДСанПіН 2.2.7.029-99;

7) здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел та ефективності роботи газоочисних - не забезпечується, термін виконання - з 01.09.2016 та постійно, обґрунтування - абзац 7 частини першої статті 10 Закону № 2707-ХІІ, підпункти 3.2.3-3.2.5 пункту 3.2 розділу ІІІ, пункти 4.4 та 4.5 розділу ІV Правил, затверджених наказом Мінприроди № 52;

8) забезпечити безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, термін виконання - з 01.09.2016 та постійно, обґрунтування - абзац 4 частини першої статті 10 Закону № 2707-ХІІ, Правила, затверджені наказом Мінприроди № 52;

9) погодити склад і властивість відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього середовища, термін виконання - до 01.10.2016, обґрунтування - пункт «в» статті 17 Закону № 187;

10) стати на державний облік у галузі охорони атмосферного повітря, термін виконання - до 01.10.2016, обґрунтування - стаття 31 Закону № 2707-ХІІ, Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1655;

11) отримати дозвіл на операції у сфері поводження з відходами, паспорти відходів та провести інвентаризацію відходів, термін виконання - до 01.11.2016, обґрунтування - пункт «а» частини першої статті 32, частина четверта статті 33 Закону № 187, частина друга статті 55 Закону № 1264-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України № 1218 від 03.08.1998, № 248 від 30.10.2013;

12) здійснювати заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, термін виконання - з 15.09.2016, обґрунтування - пункт «є» частини першої статті 17, статті 33 Закону № 187;

13) подавати статистичну звітність щодо поводження з відходами, термін виконання - щорічно, обґрунтування - пункт «г» частини першої статті 17, частина перша статті 26 Закону № 187, пункт 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 2034;

14) зберігання та видалення відходів не здійснюється відповідно до вимог екологічної безпеки, термін виконання - до 15.09.2016, обґрунтування частини перша - п`ята статті 33, частина восьма статті 34 Закону № 187 ДСанПіН 2.2.7.029-99;

15) моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів не здійснюється, термін виконання - постійно, частина перша статті 29 Закону України № 187, стаття 10 Закону України № 113, ДСанПіН 2.2.7.029-99.

10. Не погоджуючись із вказаним приписом, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що при проведенні планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища були допущені порушення, а саме повідомлення про проведення перевірки не містить номер та дату наказу, за яким призначено плановий захід, а також в ньому відсутнє конкретне визначення предмета перевірки; повідомлення про проведення перевірки містить помилкову адресу місцезнаходження товариства та не містить переліку посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу; позивач не отримував повідомлення про проведення планової перевірки та планова перевірка проведена з порушенням строку. Оспорюваний припис є неправомірним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує права та законні інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню. Господарська діяльність ВКП «Рубікон»-ЛТД у формі ТОВ не потребує висновку державної екологічної експертизи та необхідності отримання дозволів на операції з відходами та на викиди забруднюючих речовин, а висновки про необхідність отримання таких, на думку позивача, ґрунтуються на припущеннях.

12. Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено факт провадження господарської діяльності позивачем без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та дозволу (декларації) на здійснення операцій поводження з відходами, одержання яких передбачено законодавством, а саме без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Оскільки відповідно до вимог природоохоронного законодавства визначено порушення під час здійснення господарської діяльності ВКП «Рубікон»-ЛТД у формі ТОВ, а тому на їх усунення видано відповідний припис.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем не надано жодних доказів надіслання чи вручення позивачу повідомлення про проведення такої перевірки не пізніше як за десять днів до початку проведення перевірки, що суперечить наведеним положенням Порядку організації та проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008. В акті перевірки та оскаржуваному приписі про усунення порушень у сфері природоохоронного законодавства відповідачем не визначено на підставі яких документів, обставин, останній дійшов висновку про допущення порушень з боку позивача, що стали підставою для виставлення ВКП «Рубікон»-ЛТД у формі ТОВ оскаржуваного припису. До акта перевірки відповідачем не складено жодних таблиць, графіків, схем. Під час судового розгляду справи відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для винесення оскаржуваного припису, не надано жодних доказів на підтвердження наявності порушень у сфері природоохоронного законодавства, що стали підставою для його прийняття, а також жодним чином не спростовані доводи позивача про відсутність таких порушень. Оскаржуваний припис містить вимоги нічим не обґрунтовані відповідачем, а також вимоги загального характеру, термін виконання - постійно, що також суперечить вимогам законодавства. Відповідачем не наведено жодних доводів та відповідно не надано жодних доказів, що підтверджують здійснення позивачем діяльності та наявності у позивача об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

14. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що відсутність доказу направлення повідомлення про проведення перевірки не є підставою для скасування припису за результатами виявлених під час перевірки порушень у сфері природоохоронного законодавства, так як позивач був згодний з проведенням перевірки та допустив до її проведення. Законодавством враховано специфіку кожного виду діяльності та визначено, що такий вид діяльності як нове будівництво реконструкція, реставрація, капітальний ремонт, а згідно КВЕД 45.21.1 вид діяльності позивача - будівництво будівель, при здійсненні даного виду діяльності не може не нести екологічної небезпеки та встановлено, що він відноситься до підвищеного рівня екологічної небезпеки. Всі докази по справі Виробничо-комерційного підприємства «Рубікон»-ЛТД у формі ТОВ надало до суду, а не під час перевірки. Всі висновки за результатами перевірки для вимог припису побудовані на вимогах природоохоронного законодавства до суб`єкта даного виду господарювання (будівництво будівель) та наявних на час перевірки наданих документів

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що відповідачем порушено порядок проведення планової перевірки (позивач не отримував повідомлення про проведення перевірки; таке не містить зазначення номера та дати наказу, згідно з яким призначено плановий захід, відсутнє конкретне визначення предмета перевірки, у такому зазначена помилкова адреса місцезнаходження позивача та не вказано посадових осіб, які будуть здійснювати перевірку; перевірка проводилася з порушенням строку). Пункти 1, 2, 6, 7, 8, 13 та 15 припису не містять терміну їх виконання, а лише встановлюють строк - «постійно», що суперечить вимогам законодавства. Судом апеляційної інстанції не враховано, що діяльність позивача не потребує наявності висновку державної екологічної експертизи; у чинному законодавстві відсутня вимога щодо наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для зварювальних апаратів ТОВ ВКП «Рубікон ЛТД»; твердження перевіряючих про необхідність отримання дозволів на викиди ґрунтуються виключно на припущенні та не підтверджуються належними і допустимими доказами; зварювальні апарати не підпадають під регулювання, визначене статтею 11 Закону України «Про атмосферне повітря»; господарська діяльність позивача не потребує необхідності отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; позивач звільняється від отримання дозволу на операції поводження з відходами та подання декларації про відходи; позивач не повинен вести журнал первинного обліку відходів за формою 1-ВТ, оскільки у господарській діяльності не використовує пакувальні матеріали і тару. Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції є такою, що прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодекс адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), згідно з положеннями якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає за необхідне зазначити наступне.

17. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

19. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про порушення позивачем порядку проведення перевірки колегія суддів зазначає наступне.

20. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі також - Закон №877-V, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

21. Згідно з частиною першою статті 4 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

22. Частиною одинадцятою вказаної статті передбачено, що плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

23. Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону №877-V органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи-підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю). Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання під розписку. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

24. Відповідно до частини п`ятої статті 7 Закону № 877-V перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

25. Системний аналіз наведених правових норм дає змогу дійти висновку, що посадова особа перед початком здійснення заходу повинна пред`явити і надати копію посвідчення (направлення) керівнику суб`єкта господарювання або уповноваженій ним особі, тобто суб`єкт господарювання повинен бути ознайомлений з посвідчення (направленням). Разом з цим, Закон № 877-V не містить обов`язкової вимоги вручення такого посвідчення (направлення) керівнику суб`єкта господарювання під підпис. Непред`явлення посвідчення (направлення) на перевірку надає можливість суб`єкту господарювання захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб для здійснення цієї перевірки.

26. Як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, посадові особи відповідача були допущеними до проведення перевірки позивача та за її результатами складено акт перевірки, який підписаний позивачем, та припис.

27. З огляду на викладене, оскільки допуск до проведення перевірки відбувся, відсутність доказу направлення повідомлення про проведення перевірки не є підставою для скасування припису за результатами виявлених під час перевірки порушень у сфері природоохоронного законодавства. Колегія суддів зауважує, що у випадку допуску посадових осіб до проведення перевірки предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених контролюючим органом порушень законодавства, а тому оскільки позивач допустив посадову особу Державної екологічної інспекції в Одеській області до перевірки та не реалізував свого права на недопуск, наведені позивачем доводи щодо порушення відповідачем порядку проведення перевірки не є підставою для скасування оспорюваного припису.

28. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №805/3070/17-а.

29. Щодо доводів позивача про протиправність оспорюваного припису у зв`язку з їх загальним характером, відсутністю конкретного терміну виконання та відсутністю порушень вимог законодавства позивачем колегія суддів зазначає наступне.

30. Згідно з частиною восьмою статті 7 Закону № 877-V припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

31. Процедура проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього середовища та оформлення їх результатів передбачена Порядком організації та проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464 (далі також - Порядок, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

32. Згідно з пунктом 4.23 цього Порядку встановлено, що на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п`яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

33. Відповідно до пункту 4.26 Порядку строк виконання припису встановлює державний інспектор залежно від виявлених порушень природоохоронного законодавства, але не більше ніж 6 місяців. У разі неможливості виконання приписів у встановлені в них строки суб`єкт господарювання, що перевірявся, може звернутись до органу Держекоінспекції для їх продовження з обґрунтуванням та підтверджуючими документами, оформленими належним чином.

34. Системний аналіз наведених положень норм чинного законодавства дає змогу дійти висновку, що припис органу державного нагляду (контролю) - Державної екологічної інспекції України - виноситься лише у випадку виявлення під час перевірки порушень вимог природоохоронного законодавства та повинен містити вимогу щодо усунення цих порушень в термін, що не повинен перевищувати строк шість місяців.

35. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до пунктів 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 13, 14, 15 оспорюваного припису позивачу встановлено наступні вимоги: не допускати змішування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу, термін виконання - з 01.09.2016 та постійно, обґрунтування - стаття 17 Закону № 187/98-ВР, ДСанПіН 2.2.7.029-99; розробити план організації роботи у сфері поводження з відходами, термін виконання - до 15.09.2016, обґрунтування - пункт «к» частини першої статті 17 Закону № 187/98-ВР; погодити склад і властивість відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього середовища, термін виконання - до 01.10.2016, обґрунтування - пункт «в» статті 17 Закону № 187; здійснювати виробничий контроль за охороною атмосферного повітря, термін виконання - з 01.09.2016 та постійно, обґрунтування - частини перша - п`ята статті 33, частина восьма статті 34 Закону № 187, ДСанПіН 2.2.7.029-99; здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел та ефективності роботи газоочисних - не забезпечується, термін виконання - з 01.09.2016 та постійно, обґрунтування - абзац 7 частини першої статті 10 Закону № 2707-ХІІ, підпункти 3.2.3-3.2.5 пункту 3.2 розділу ІІІ, пункти 4.4 та 4.5 розділу ІV Правил, затверджених наказом Мінприроди № 52; забезпечити безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, термін виконання - з 01.09.2016 та постійно, обґрунтування - абзац 4 частини першої статті 10 Закону № 2707-ХІІ, Правила, затверджені наказом Мінприроди № 52; здійснювати заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, термін виконання - з 15.09.2016, обґрунтування - пункт «є» частини першої статті 17, статті 33 Закону № 187; подавати статистичну звітність щодо поводження з відходами, термін виконання щорічно, обґрунтування - пункт «г» частини першої статті 17, частина перша статті 26 Закону № 187, пункт 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 2034; зберігання та видалення відходів не здійснюється відповідно до вимог екологічної безпеки, термін виконання - до 15.09.2016, обґрунтування частини перша - п`ята статті 33, частина восьма статті 34 Закону № 187, ДСанПіН 2.2.7.029-99; моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів не здійснюється, термін виконання - постійно, частина перша статті 29 Закону України № 187, стаття 10 Закону України № 113, ДСанПіН 2.2.7.029-99.

36. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказані пункти припису є загального характеру, дублюють норми законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, натомість відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

37. Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що пункти 2, 6, 7, 8, 12, 15 фактично зобов`язують позивача постійно вчиняти певні дії, а пункт 13 - щорічно, тобто такі не містять будь-якого конкретного терміну їх виконання, а тому не відповідають нормам природоохоронного законодавства, зокрема пункту 4.26 Порядку.

38. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №804/7878/14.

39. Як встановлено судом першої інстанції, виставляючи позивачу наведені вимоги відповідачем не визначено, які саме порушення встановлені під час перевірки, які нормативно-правові акти не дотримані позивачем; ні в акті перевірки та приписі, ні в запереченнях на заявлений адміністративний позов відповідачем не визначено, які встановлені обставини зумовили прийняття наведених пунктів оскаржуваного припису.

40. Натомість, як вбачається із наведених вище норм законодавства, припис - це виключно обов`язкова письмова вимога, яка направлена саме на усунення конкретних порушень вимог законодавства, тобто відповідні порушення повинні бути встановленими на момент проведення перевірки.

41. Включення до змісту припису вимог, які не спрямовані на усунення конкретних виявлених порушень законодавства, а носять загальний характер суперечить суті та меті припису як розпорядчого документа, що складається за результатами заходу державного нагляду (контролю).

42. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №816/581/16.

43. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування зазначених пунктів припису.

44. Щодо пунктів 1 та 11 припису, якими позивача зобов`язано вести журнал первинного обліку відходів за встановленою формою 1-ВТ в повному обсязі, термін виконання - з 01.09.2016 та постійно; отримати дозвіл на операції у сфері поводження з відходами, паспорти відходів та провести інвентаризацію відходів, термін виконання - до 01.11.2016, колегія суддів зазначає наступне.

45. Пункт 11 припису в частині зобов`язання отримати дозвіл на операції у сфері поводження з відходами є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки станом на час проведення перевірки Кабінетом Міністрів України не запроваджено механізм надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, тому незапровадження на державному рівні відповідного механізму отримання таких дозволів виключає можливість контролюючого органу висувати таку вимогу.

46. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №816/581/16 та від 12.09.2019 у справі №440/3838/18.

47. Положеннями статті 26 Закону України «Про відходи» передбачено, що державному обліку та паспортизації підлягають в обов`язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України. Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

48. Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів» від 01.11.1999 № 2034, затверджено Порядок, який встановлює єдині правила ведення державного обліку та паспортизації відходів, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, діяльність яких пов`язана з утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними.

49. У Порядку передбачено, що інвентаризація відходів - це комплекс разових організаційно-технічних заходів з виявлення, ідентифікації, опису і реєстрації відходів, обліку обсягів їх утворення, утилізації та видалення, а також виявлення і обстеження місць утворення відходів і об`єктів поводження з ними.

50. Відповідно до пункту 9 Порядку паспортизація відходів передбачає складення і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 «Класифікатор відходів».

51. Відповідно до пункту 3 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 №342 «Про затвердження типової форми первинної облікової документації №1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» та Інструкції щодо її заповнення» первинний облік за типовою формою та Інструкцією, затвердженими цим наказом, здійснюється юридичними особами всіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, фізичними особами-підприємцями, у діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали й тара.

52. Водночас, як встановлено судом першої інстанції, даних щодо того, що у діяльності позивача утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали й тара не містить ані акт перевірки, ані оскаржуваний припис. В запереченнях на заявлений адміністративний позов відповідачем також не визначено жодних підстав для виставлення наведеного пункту припису.

53. Зважаючи на обов`язок суб`єкта владних повноважень доводити і обґрунтовувати правомірність своїх дій, Верховний Суд вважає, що суб`єктом владних повноважень не підтверджено правомірність пунктів 1 та 11 припису, у зв`язку з чим вони підлягають скасуванню.

54. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №820/12120/15.

55. Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, пункт 1 припису фактично зобов`язує позивача постійно вчиняти певні дії, не містить будь-якого терміну його виконання, а встановлює строк - з 01.09.2016 та постійно, а тому не відповідає нормам природоохоронного законодавства, зокрема пункту 4.26 Порядку.

56. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №804/7878/14.

57. Щодо пункту 4 припису, яким позивача зобов`язано отримати висновок державної екологічної експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

58. Одним з основних принципів охорони навколишнього природного середовища відповідно до пункту «є» частини першої статті 3 Закону №1264-ХІІ є обов`язковість надання висновків державної екологічної експертизи.

59. Згідно з приписами статті 29 Закону №1264-ХІІ висновок державної екологічної експертизи є обов`язковим для виконання. Позитивний висновок державної екологічної експертизи є підставою для відкриття фінансування всіх програм і проектів. Реалізація програм, проектів і рішень без позитивного висновку державної екологічної експертизи забороняється.

60. До об`єктів екологічної експертизи відповідно до статті 27 Закону №1264-ХІІ належать: проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку галузей економіки, генеральних планів населених пунктів, схем районної планіровки; проекти інструктивно-методичних і нормативно-технічних актів та документів, які регламентують господарську діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище; документація по створенню нової техніки, технології, матеріалів і речовин, у тому числі та, що закуповується за кордоном; матеріали, речовини, продукція, господарські рішення, системи й об`єкти, впровадження або реалізація яких може призвести до порушення норм екологічної безпеки та негативного впливу на навколишнє природне середовище; документація щодо генетично модифікованих організмів, що призначаються для використання у відкритій системі. Екологічній експертизі можуть підлягати екологічно небезпечні діючі об`єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення.

61. Згідно з частиною першою статті 28 Закону №1264-ХІІ державна екологічна експертиза проводиться відповідно до Закону України «Про екологічну експертизу».

62. Відповідно до частини другої цієї ж статті завданнями державної екологічної експертизи є: визначення екологічної безпеки господарської та іншої діяльності, яка може нині або в майбутньому прямо або посередньо негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища; оцінка повноти й обґрунтованості передбачуваних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища та здоров`я населення, яка здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, разом з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

63. Статтею 1 Закону України «Про екологічну експертизу» (далі також - Закон №45/95-ВР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об`єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об`єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

64. Згідно з положеннями статті 4 цього Закону метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров`я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об`єктах.

65. Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону №45/95-ВР в Україні здійснюються державна, громадська та інші екологічні експертизи. Висновки державної екологічної експертизи є обов`язковими для виконання. Приймаючи рішення щодо подальшої реалізації об`єктів екологічної експертизи, висновки державної екологічної експертизи враховуються нарівні з іншими видами державних експертиз.

66. Частиною третьою статті 13 Закону №45/95-ВР передбачено, що здійснення державної екологічної експертизи є обов`язковим для видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

67. Статтею 39 Закону №45/95-ВР встановлено, що висновки державної екологічної експертизи повинні містити оцінку екологічної допустимості і можливості прийняття рішень щодо об`єкта екологічної експертизи та враховувати соціально-економічні наслідки. Позитивні висновки державної екологічної експертизи після затвердження їх центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, є підставою для відкриття фінансування проектів і програм чи діяльності. Реалізація проектів і програм чи діяльності без позитивних висновків державної екологічної експертизи забороняється. В разі негативної оцінки об`єктів державної екологічної експертизи замовник зобов`язаний забезпечити їх доопрацювання відповідно до вимог еколого-експертного висновку і своєчасну передачу матеріалів на додаткову державну екологічну експертизу.

68. Відповідно до пунктів 13, 15, 17, 30 Переліку видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 №808, (далі також - Перелік №808, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку віднесено нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт: залізничних вокзалів, залізничних доріг і споруд; підземних, наземних ліній метрополітену як єдиних комплексів, включаючи депо з комплексом споруд технічного обслуговування; трамвайних колій, підвісних ліній (фунікулерів) чи подібних ліній, що використовуються для перевезення пасажирів, включаючи депо з комплексом споруд технічного обслуговування і ремонту рухомого складу; парків транспортних засобів (автотранспортних підприємств з комплексом споруд для технічного обслуговування та ремонту); станцій технічного обслуговування, до складу яких входять фарбувальні камери, мийки, а також тих, на яких проводяться ремонт та випробування дизельних автомобільних двигунів і ремонт кузовів із застосуванням методів хімічного оброблення поверхні; аеропортів і аеродромів з основною злітно-посадковою смугою завдовжки 2100 метрів та більше; автомобільних доріг, автомагістралей і швидкісних доріг загального користування державного та місцевого значення усіх категорій, що мають чотири чи більше смуги руху, або реконструкція та/або розширення наявних смуг руху до чотирьох і більше за умови їх безперервної протяжності 10 кілометрів чи більше; морських та річкових портів, пристаней для завантаження і розвантаження (за винятком пристаней паромних переправ); спеціалізованих транспортних терміналів; глибоководних суднових ходів, у тому числі по природних руслах річок, спеціальних каналів на суходолі та у мілководних морських акваторіях; магістральних продуктопроводів (трубопроводів для транспортування газу, аміаку, нафти або хімічних речовин); водозаборів поверхневих та підземних вод для систем централізованого водопостачання населених пунктів, промислових підприємств; споруд водопідготовки систем питного водопостачання; мереж водопроводу та водовідведення діаметром понад 1000 міліметрів; систем закачування стічних вод до ізольованих підземних водоносних горизонтів; систем зворотного водокористування, відведення, оброблення (підготовки) та скидання шахтних, кар`єрних, дренажних вод; очисних споруд, систем скидання очищених стічних вод у водні об`єкти; водосховищ; проведення будівельних робіт, що передбачають видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду; нове будівництво, реконструкція основних гідротехнічних споруд усіх видів; нове будівництво об`єктів, господарська діяльність (за винятком лісогосподарської) в охоронних зонах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, на територіях, прилеглих до водоохоронних зон, прибережних захисних смуг водних об`єктів, зон санітарної охорони.

69. Системний аналіз вищевказаних норм законодавства дає змогу дійти висновку, що здійснення державної екологічної експертизи є обов`язковим для видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, та наведені у Переліку №808.

70. Колегія суддів зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України №554 від 27.07.1995, яку зазначає відповідач в обґрунтування пункту 4 припису, втратила чинність 19.11.2013 у зв`язку із набранням чинності постановаю Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 №808.

71. Як встановлено судом апеляційної інстанції, вид діяльності Виробничо-комерційного підприємства «Рубікон»-ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю згідно з КВЕД 45.21.1 - будівництво будівель.

72. Водночас, як встановлено судом першої інстанції, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано жодних доказів, що підтверджують здійснення позивачем діяльності та наявності у позивача об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Таких даних не містить ані акт перевірки, ані оскаржуваний припис. У запереченнях на заявлений адміністративний позов відповідачем також не визначено жодних підстав для виставлення оскаржуваного пункту припису щодо зобов`язання позивача отримати висновок екологічної експертизи.

73. Пунктами 5, 10 оспорюваного припису позивача зобов`язано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та розробити інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, термін виконання - до 01.11.2016, обґрунтування - абзац 1 частини першої статті 10 Закону № 2707-ХІІ, Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 302; стати на державний облік у галузі охорони атмосферного повітря, термін виконання - до 01.10.2016, обґрунтування - стаття 31 Закону № 2707-ХІІ, Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1655.

74. Як встановлено судом першої інстанції, зобов?язуючи виконувати позивача оспорювані пункти припису, відповідач послався на те, що у позивача наявні стаціонарні джерела забруднення атмосфери, а саме апарати зварювальні.

75. Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначає Закон №2707-ХІІ. Цей Закон спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище (преамбула до Закону №2707-ХІІ).

76. Згідно з частиною першою Закону №2707-ХІІ джерело викиду - це об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

77. Статтею 10 Закону №2707-ХІІ встановлені обов`язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря, зокрема, підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

78. Відповідно до частини шостої статті 11 Закону №2707-ХІІ викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

79. Частиною тринадцятою статті 11 Закону №2707-ХІІ встановлено, що порядок проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

80. Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону №2707-ХІІ Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №302, який встановлює єдиний механізм проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (пункт 1 цього Порядку).

81. Згідно з пунктом 2 цього Порядку дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб`єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди.

82. Зі змісту пункту 4 Порядку №302 вбачається, що для отримання дозволу суб`єкт господарювання, зокрема, проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання.

83. Методичні вказівки по змісту та оформленню необхідних документів для створення звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, які утворюються на підприємстві з урахуванням технологічного процесу та його особливостей визначені Інструкцією про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 №7, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.03.1995 за №61/597 (далі також - Інструкція №7, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

84. Згідно з підпунктом 1.14.5 пункту 1.14 Інструкції №7 стаціонарне джерело забруднення атмосфери - це підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

85. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1780 затверджено Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, у якому зазначено, що перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.

86. На виконання вказаного Порядку Міністерством охорони навколишнього природного середовища України видано наказ від 16.08.2004 року № 317, яким затверджено Перелік типів устаткування для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. Перелік є вичерпним, до якого зварювальні апарати, виявлені у позивача, не віднесено.

87. Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №820/12120/15.

88. Крім того, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не наведено жодних обґрунтувань того, що позивачем здійснюється використання зварювальних апаратів, а також жодним чином не підтверджено, що вказані апарати відносяться до стаціонарних джерел забруднення атмосфери. В свою чергу, згідно з наданими позивачем відомостей 131 рахунку «Знос основних засобів» за 2015-2016 роки, протягом 2015-2016 років позивачем не використовувались зварювальні апарати.

89. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що позивач здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

90. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції за наведеного вище правового регулювання та встановлених обставин у справі є помилковими, а відтак суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

91. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

92. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

93. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

94. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

95. У зв`язку із викладеним, враховуючи положення статті 352 КАС України, постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а постанову суду першої інстанції від 08.11.2016 - залишити в силі.

Керуючись статтями 345, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Виробничо-комерційного підприємства «Рубікон»-ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 скасувати.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко