Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 р. № 520/11463/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, ОСОБА_2 - керівника Департаменту запобігання та виявлення корупції Національного агентства з питань запобігання корупції, ОСОБА_3 - керівника Управління внутрішнього контролю Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність керівника Департаменту запобігання та виявлення корупції НАЗК С.А. Деркача при розгляді ним Повідомлення ОСОБА_1 від 17.06.2020 року, не у відповідності вимогам ч. 3 ст. 53-2 ЗУ Про запобігання корупції протиправною;

- визнати бездіяльність керівника Управління внутрішнього контролю НАЗК Р.Ю. Норець щодо поновлення прав викривача, ОСОБА_1 , порушених ОСОБА_4 , при розгляді повідомлення від 17.06.2020 року неправомірною;

- зобов`язати НАЗК зареєструвати Повідомлення ОСОБА_1 17.06.2020 року з доданими документами, після чого передати його на розгляд відповідно положень ч. 3 ст. 53-2 ЗУ Про запобігання корупції уповноваженій на те особі.

- зобов`язати НАЗК направити ОСОБА_1 повідомлення про прийняття та реєстрацію Повідомлення від 17.06.2020 року;

- зобов`язати НАЗК провести попередню перевірку інформації, викладеної у Повідомленні ОСОБА_1 від 17.06.2020 року, з витребуванням з НКРЕКП вказаних в Повідомленні про здійснення головою НКРЕКП В. Тарасюком протиправних дій, у яких вбачаються ознаки корупційного діяння та прийняти рішення по результатам попередньої перевірки відповідно до вимог чинного законодавства;

- зобов`язати НАЗК надати ОСОБА_1 детальну письмову інформацію про результати проведення попередньої перевірки Повідомлення від 17.06.2020 року, як того вимагає ч. 3 ст. 53-2 ЗУ Про запобігання корупції;

- зобов`язати НАЗК вирішити питання про надання ОСОБА_1 психологічної допомоги, за порушення моїх прав викривача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при розгляді мого Повідомлення від 17.06.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідачами по справі не дотримано положень ст.532 Закону України Про запобігання корупції, яка визначає порядок здійснення перевірки за повідомленням викривача, позивач не повідомлений про результати проведення перевірки, не дотримано строки повідомлення та наявні сумніви щодо проведення попередньої перевірки.

Ухвалою суду від 07.09.2020 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Відповідачем Національним агентством з питань запобігання корупції надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що відповідач у спірних правовідносинах діяв у відповідності до вимог чинного законодавства у сфері запобігання корупції.

На адресу суду надійшло клопотання позивача про неврахування під час розгляду справи вказаного відзиву, оскільки документ направлений на адресу позивача не відповідає вимогам нормативної бази України.

Вирішуючи клопотання позивача про залишення відзиву без розгляду, суд дійшов висновку необгрунтованості заяви з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 КАС України, юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

З матеріалів справи вбачається, що від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, який підписаний керівником Юридичного управління НАЗК Ярославом Любченко.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Ярослав Любченко може вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника у тому числі з правом підписання позовної заяви, заяв про збільшення позовних вимог, заяви по суті справи, заяви та клопотання з процесуальних питань, підписання апеляційних та касаційних скарг, посвідчення копій документів, що підтверджують повноваження).

З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_6 може вчиняти дії від імені Національного агентства з питань запобігання корупції шляхом самопредставництва та додаткових документів на підтвердження повноважень для вчинення дій в судах України не потрібні.

Отже суд приходить до висновку, що клопотання позивача про неврахування під час розгляду справи відзиву не підлягає задоволенню, оскільки відзив подано належним відповідачем, право якого передбачено ст. 44 КАС України.

Відповідачі - ОСОБА_2 - керівник Департаменту запобігання та виявлення корупції Національного агентства з питань запобігання корупції та Норець Роман Юрійович - керівник Управління внутрішнього контролю Національного агентства з питань запобігання корупції своїм правом надати відзив на позов не скористались.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Справа розглянута відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням перебування судді Севастьяненко К.О. у щорічній відпустці з 17.10.2020 по 29.10.2020 та з 31.10.2020 року по 15.11.2020 року.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся з повідомленням до Національної комісії, шо здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) в якому повідомив про дії голови НКРЕКП В.В. Тарасюка, що мали корупційні ознаки, просив НКРЕКП провести перевірку викладених ним фактів, надати відповідно положень ч.2 ст. 53-2 ЗУ «Про запобігання корупції», як викривачу письмово детальну інформацію про результати проведеної перевірки.

Зі змісту повідомлення вбачається, що позивач повідомляє про те, що ОСОБА_7 , на свій розсуд визначив наявність або відсутність у його повідомленні інформації, що свідчить про можливі факти корупційного правопорушення ОСОБА_8 , оскільки позивач підтвердив фактами корупційне правопорушення члена НКРЕКП О. Антонової, та надав докази його вчинення. Фактично ОСОБА_7 , на думку позивача, вчинив дії за якими члену НКРЕКП О. Антоновій надано нематеріальні блага, у вигляді приховування її протиправної діяльності, з ознаками корупції, як виникла при розгляді його скарги, чім відволік від неї відповідальність за порушення законодавчої бази України та невжиття заходів щодо притягнення до відповідальності АТ «Харківобленерго» за порушення його прав споживача. А також наданням можливості АТ «Харківобленерго» в подальшому діяти як з порушенням прав споживачів, так і незаконно збагачуватись на незаконному продажу дозволеної потужності, безпідставно зменшуючи її розмір до 1.3 кВт. Позивач повідомив, що такі дії ОСОБА_7 , згідно терміну «корупція» у ч.1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» та терміну «неправомірна вигода» визначаються як корупційні за що підпадають під відповідальність визначену законодавчою базою, а саме ст. 172-9 КУпАП. Факти протиправної корупційної діяльності ОСОБА_7 підтверджуються діями, які полягають у розгляді звернення позивача не на підставі ЗУ «Про запобігання корупції», а на особистий розсуд В.В. Тарасюк, в інтересах члена НКРЕКП О.Антонової.

У якості доказів до вказаного повідомлення позивачем надано відповідь ОСОБА_7 від 28.05.2020 року, роз`яснення НАЗК з приводу розгляду повідомлень викривача.

Листом від 19.06.2020 №6310/33/7-20 позивача було повідомлено, що його повідомлення направлено до НАЗК.

Відповіддю, наданою керівником Департаменту запобігання та виявлення корупції НАЗК С. Деркачем, від 01.07 2020 р. вих. № 23-04/28653/20 позивача повідомлено про проведення перевірки за повідомленням. У зв`язку з тим, що в повідомленні не викладено обставин та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення посадовими особами НКРЕКП правопорушень, які можуть бути перевірені НАЗК відповідно до Закону, позивачу рекомендовано звернутись до суду щодо захисту цивільних прав.

20.07.2020 року позивач звернувся з заявою до НАЗК з приводу притягнення ОСОБА_9 до відповідальності, за порушення прав викривача, та їх поновлення шляхом виконання дій передбачених ч.3 ст. 53-2 ЗУ «Про запобігання корупції» по відношенню до розгляду повідомлення від 17.06.2020 року.

Листом від 07.08.2020 № 131-11/39685/20 за підписом керівника Управління внутрішнього контролю НАЗК Р.Норця, позивача повідомлено, що порушень вимог Закону під час розгляду відповідальними працівниками повідомлення від 17.06.2020 не встановлено.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідачів протиправною та у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України "Про запобігання корупції".

За змістом визначень, що містяться в статті 1 Закону України "Про запобігання корупції"

- корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;

- корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей;

- неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Стаття 3 вказаного Закону визначає, що суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема: особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, - у випадках, передбачених цим Законом.

Водночас, спеціально уповноваженими суб`єктами у сфері протидії корупції згідно з абзацом 14 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання корупції" визначені органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.

Так, частиною першою статті 4 Закону України "Про запобігання корупції" передбачено, що Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

За змістом статті 11 Закону України "Про запобігання корупції" до повноважень Національного агентства, серед іншого, належать: проведення аналізу: стану запобігання та протидії корупції в Україні, діяльності державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у сфері запобігання та протидії корупції; статистичних даних, результатів досліджень та іншої інформації стосовно ситуації щодо корупції; координація та надання методичної допомоги щодо виявлення державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування корупційних ризиків у своїй діяльності та реалізації ними заходів щодо їх усунення, у тому числі підготовки та виконання антикорупційних програм; координація в межах компетенції, методичне забезпечення та здійснення аналізу ефективності діяльності уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції; отримання та розгляд повідомлень, здійснення співпраці з викривачами, забезпечення їх правового та іншого захисту, перевірка дотримання законодавства з питань захисту викривачів, внесення приписів з вимогою про усунення порушень трудових (звільнення, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) та інших прав викривачів і притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні їхніх прав, у зв`язку з такими повідомленнями;

Відповідно до пунктів 1, 6, 9 частини першої статті 12 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має такі права:

- одержувати в установленому законом порядку за письмовими запитами від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

- отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог цього Закону, проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог цього Закону;

- отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення правил етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, щодо достовірності відомостей, зазначених у деклараціях осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Частинами 1-3 статті 532 Закону України Про запобігання корупції визначено, що викривач самостійно визначає, які канали використовувати для повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, а саме: внутрішні, регулярні або зовнішні канали.

Повідомлення має містити фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені.

Повідомлення про вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону через регулярні або внутрішні канали повідомлення такої інформації підлягає попередній перевірці у строк не більш як десяти робочих днів.

За результатами попередньої перевірки службова особа, відповідальна за її проведення, приймає одне з таких рішень: призначити проведення внутрішньої (службової) перевірки або розслідування інформації у разі підтвердження фактів, викладених у повідомленні, або необхідності подальшого з`ясування їх достовірності; передати матеріали до органу досудового розслідування у разі встановлення ознак кримінального правопорушення або до інших органів, уповноважених реагувати на виявлені правопорушення в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України; закрити провадження у разі непідтвердження фактів, викладених у повідомленні.

Викривачу надається детальна письмова інформація про результати попередньої перевірки за його повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону у триденний строк з дня завершення відповідної перевірки.

У разі якщо отримана інформація про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону не належить до компетенції органу або юридичної особи, до якого (якої) вона надійшла, викривач повідомляється про це у триденний строк без проведення попередньої перевірки із роз`ясненням щодо компетенції органів або юридичних осіб, уповноважених на проведення перевірки або розслідування відповідної інформації.

У разі якщо отримана інформація стосується дій або бездіяльності керівника відповідного органу або юридичної особи, до якого (якої) надійшла інформація, така інформація без проведення попередньої перевірки у триденний строк надсилається до Національного агентства, що визначає порядок подальшого розгляду такої інформації.

Внутрішня (службова) перевірка або розслідування за повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону проводиться у строк не більше 30 днів з дня завершення попередньої перевірки. Якщо у зазначений строк перевірити повідомлену інформацію неможливо, керівник відповідного органу або юридичної особи чи його заступник подовжують строк перевірки або розслідування інформації до 45 днів, про що повідомляється викривач.

Проведення внутрішньої (службової) перевірки або розслідування не може бути доручене особі, якої або близьких осіб якої стосується повідомлена інформація.

За результатами внутрішньої (службової) перевірки службова особа, відповідальна за її проведення, приймає одне з таких рішень: передати матеріали до органу досудового розслідування у разі встановлення ознак кримінального правопорушення або до інших органів, уповноважених реагувати на виявлені правопорушення; у межах компетенції про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства, інформацію стосовно яких повідомлено, про усунення виявлених порушень, причин та умов вчинення правопорушення, спричинених ними наслідків, а також про здійснення заходів щодо відновлення прав і законних інтересів осіб та відшкодування збитків, шкоди, завданої фізичним та юридичним особам внаслідок допущених порушень.

Матеріали попередньої та внутрішньої (службової) перевірок або розслідувань повідомленої інформації про вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону зберігаються відповідним органом або юридичною особою протягом трьох років з дня отримання такої інформації.

Інформація про кримінальне правопорушення, одержана органами досудового розслідування, розглядається в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Інформація про адміністративне правопорушення, одержана органами, уповноважені особи яких мають право складати протоколи про відповідні адміністративні правопорушення, розглядається в порядку, визначеному законом.

Розгляд анонімних повідомлень про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про запобігання корупції".

Згідно роз`яснень НАЗК від 14.07.2020 №7 Щодо особливостей перевірки повідомлень про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України Про запобігання корупції розділом ІІІ особливості розгляду окремих повідомлень викривача визначено, що внутрішня (службова) перевірка або розслідування проводяться в порядку, дія якого поширюється на орган або юридичну особу, до якого (якої) надійшло повідомлення і, зокрема визначається: Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України Про запобігання корупції прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950, Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV тощо. Враховуючи викладене можна дійти висновку, що внутрішня перевірки (розслідування) проводяться спеціально уповноваженими суб`єктами відносно власних працівників.

В той же час згідно вказаних роз`яснень інформація про кримінальне правопорушення, одержана органами досудового розслідування, розглядається в порядку, визначеному ст. 214 КПК України; інформація про адміністративне правопорушення, одержана органами, уповноважені особи яких мають право складати протоколи про відповідні адміністративні правопорушення (Національним агентством - в частині адміністративних правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, перелік яких визначено у примітці до ст. 50 Закону, або Національною поліцією щодо адміністративних правопорушень, вчинених іншими особами), розглядається в порядку, визначеному розділами ІІІІV Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З матеріалів справи встановлено, що 24.06.2020 з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до Національного агентства надійшло повідомлення ОСОБА_1 від 17.06.2020 (вх. від 24.06.2020 № ПК/31/20), в якому зазначено про можливі неправомірні дії посадових осіб НКРЕКП.

За результатом розгляду вказаного повідомлення листом від 01.07.2020 № 23-04/28653/20 позивачу надано відповідь.

Зокрема у відповіді зазначено, що згідно з ч. 2 ст. 53-2 Закону повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень вимог Закону має містити фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону, які можуть бути перевірені.

Також позивачу роз`яснено, що порушені у його повідомленні питання стосуються цивільно-правових відносин, розгляд яких відбувається в межах цивільного судочинства.

Як встановлено судом, звертаючись з повідомленням до НКРЕКП про дії голови НКРЕКП В.В. Тарасюка, позивач, в якості доказів, що підтверджують зазначені у повідомленні обставини, надав відповідь ОСОБА_7 від 28.05.2020 року, роз`яснення НАЗК з приводу розгляду повідомлень викривача.

Відповідно до абз. 20 ч. 1 ст. 1 Закону викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Відповідно до ч. 1 ст. 53-3 Закону права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.

Суд зазначає, що фізична особа є викривачем з моменту повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, за умов, визначених в абз. 20 ч. 1 ст. 1 Закону.

Повідомлені особою фактичні дані мають складатися з інформації про конкретні факти порушення встановлених Законом вимог, заборон та обмежень, яке вчинено особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 Закону. Одним із способів отримання інформації для реалізації цілей та завдань Закону є повідомлення викривача про можливі факти корупційних правопорушень, якщо така інформація: містить фактичні дані, зокрема про обставини правопорушення, місце і час його вчинення, особу, яка вчинила правопорушення; є достовірною, на переконання викривача; стала відома викривачу у зв`язку з його трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням служби чи навчання або участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

За результатом розгляду повідомлення ОСОБА_1 від 17.06.2020 було встановлено, що воно не містить фактичних даних, які б підтверджували можливе вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи інших порушень Закону посадовими особами НКРЕКП, які можуть бути перевірені Національним агентством в межах повноважень, а тому воно не є повідомленням, яке повинно розглядатися відповідно до вимог ч. 3 ст. 53-2 Закону.

В подальшому до Національного агентства надійшла скарга ОСОБА_1 від 20.07.2020 (вх. 09/38930/20 від 21.07.2020) щодо неналежного, на його думку, розгляду Департаментом запобігання та виявлення корупції Національного агентства його повідомлення від 17.06.2020.

Вказану скаргу було перевірено Управлінням внутрішнього контролю і порушень під час розгляду звернення ОСОБА_1 встановлено не було, про що листом від 07.08.2020 № 131-11/39685/20 позивачу надана відповідь.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Національним агентством та його посадовими особами було вчинено всіх передбачених Законом дій щодо реєстрації та розгляду повідомлення позивача та його в свою чергу було проінформовано про його результати належним чином.

Крім того, на підтвердження вказаних обставин позивачем надано до суду докази, зокрема, копії листів від 01.07.2020 № 23-04/28653/20 та від 01.07.2020 №23-04/28653/20, якими ОСОБА_1 було повідомлено про результати розгляду його звернень.

Суд звертає увагу, що відповіді Національного агентства на звернення позивача спростовують його твердження про бездіяльність відповідача 2 та 3 та недотримання ними вимог Закону.

Враховуючи, що судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача 2 та 3, то вимоги позивача про зобов`язання НАЗК вчинити дії також не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про надання ОСОБА_1 психологічної допомоги, за порушення його прав викривача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при розгляді Повідомлення від 17.06.2020 року, необхідно звернути увагу на наступне.

З моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває певний імунітет, суть якого розкрито в частині третій статті 53 Закону України «Про запобігання корупції».

Водночас такий імунітет не є абсолютним та має певні межі. В першу чергу, повинен бути наявним зв`язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.

Однією з обставин, що свідчить про наявність у викривача імунітету, є те, що ним повинно бути повідомлено про порушення саме Закону України «Про запобігання корупції», а не іншого закону і саме тих вимог, які ним визначені, у тому числі встановлені ним заборони і обмеження.

Ще одним обов`язковим елементом, за наявності якого особа отримує імунітет викривача, є застосування до нього, негативних заходів впливу, перелік яких не є вичерпним.

Про наявність зв`язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою може свідчити, зокрема, але не виключно такі обставини: певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім - застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено.

Також слід зазначити, що з наведеної норми вбачається, що викривач набуває такого статусу з моменту, коли він здійснив всі залежні від нього дії для повідомлення про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, щоб відповідна інформація надійшла до адресата.

Як вже зазначено судом, відповідно до абз. 20 ч. 1 ст. 1 Закону викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Тобто, цей закон окреслює декілька важливих умов, які визначають викривача корупції.

Отже, викривач це фізична особа, яка:

1).Володіє інформацією про можливі факти корупційних правопорушень фактичними даними, а саме про обставини правопорушення, місце і час його вчинення та особу, яка вчинила правопорушення;

2).Переконана у достовірності цієї інформації;

3).Отримала цю інформацію під час трудової, професійної, господарської, громадської, наукової діяльності, проходження служби чи навчання.

На думку суду, якщо хоча б одна з цих умов не виконана, особа не може вважатися викривачем.

Оскільки в даному випадку ОСОБА_1 не може вважатись викривачем, то у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при розгляді Повідомлення від 17.06.2020 року було порушено його права викривача.

В свою чергу позивачем не надано доказів застосування до нього, як до викривача, негативних наслідків, а тому вимоги позивача в цій частині також є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій, бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача цими діями. Відсутність підтвердженого судовим розглядом факту існування порушеного суб`єктивного права зумовлює і відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-78, 90,211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах довів відсутність порушення суб`єктивних прав позивача, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, ОСОБА_2 - керівника Департаменту запобігання та виявлення корупції Національного агентства з питань запобігання корупції, ОСОБА_3 - керівника Управління внутрішнього контролю Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 грудня 2020 року.

СуддяСевастьяненко К.О.