ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2020 року м.Дніпро Справа № 904/5490/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхолгяд Т.А.,

секретар судового засідання: Саланжій Т.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2020 року (повний текс складено 06.10.2020 року) у справі №904/5490/19 (суддя Крижний О.М.)

за позовом: Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача-1: Wadless Holding Limited/Ведлесс Холдінг Лімітед, Нікосія, Кіпр

відповідача-2: Компанії Мелчет Інвест Лімітед, Нассау, Багами

відповідача-3: Компанії Дакстон Холдінгз Лімітед, Лімассол, Кіпр

відповідача-4: Компанії Лакріно Інвестментс Лімітед, Лімассол, Кіпр

відповідача-5: Компанії Мілнербей С.А., Тортола, Британські Віргінські Острови

відповідача-6: Компанії Бріммілтон Лімітед, Тортола, Британські Віргінські Острови

відповідача-7: Компанії Ренальда Інвестментс Лімітед, Лімассол, Кіпр

про визнання недійсними договорів, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи і рішення суду першої інстанції.

В листопаді 2019 року до господарського суду Дніпропетровської області звернулось Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" з позовом до відповідачів 1-7, в якому просило визнати недійсними договори, на підставі яких Wadless Holding Limited набуло акції, емітовані позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договори, на підставі яких належні відповідачам 2-7 акції були передані у власність відповідача-1, не спрямовані на реальне настання правових наслідків (на заміну реального власника переданих активів), що свідчить про невідповідність їх вимогам ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, та є підставою для визнання недійсними в судовому порядку, за правилами ст. 215 Цивільного кодексу України. Від дійсності договорів, на підставі яких Wadless Holding Limited набув акції, емітовані АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" прямо залежить право кредитора позивача щодо виплати дивідендів, відповідно, у випадку їх виплати неналежній особі, позивачу буде завдано збитків у розмірі виплачених дивідендів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2020 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. Суд встановив, що:

- позивачем не обґрунтовано яким чином укладені договори, які він просить визнати недійсними, призвели до порушення, невизнання або оспорювання його прав і законних інтересів; на підтвердження порушення своїх прав позивачем не подано жодних доказів;

- позивач не скористався своїм правом подати клопотання про витребування договорів саме у відповідачів, а не в інших осіб, про що ним заявлялося клопотання;

- позивач не виступає стороною оспорюваних договорів, питання про його права та інтереси жодним чином не вирішувались при їх укладенні. Укладення таких договорів не впливає на права та законні інтереси позивача, що свідчить про безпідставний характер поданого позову;

- заміна кредитора у зобов`язанні з виплати дивідендів не впливає на зміст та обсяг прав та обов`язків позивача, не призводить до порушення прав позивача. З реєстрів акціонерів та виписки з рахунку в цінних паперах акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" достовірно відомо про особу кредитора у зобов`язанні з виплати дивідендів.

2. Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду у даній справі, АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду у даній справі та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Скаржник в обґрунтування підстав звернення зазначає, що всупереч висновку місцевого суду, позивач є заінтересованою особою та таким, що нерозривно пов`язаний з особою кредитора в розумінні ст. 515 Цивільного кодексу України, так як від дійсності оспорюваних договорів прямо залежить особа кредитора позивача щодо виплати дивідендів, виплата яких неналежній особі призведе до збитків позивача у розмірі виплачених, і також має місце втрата підстав для нарахування податків на суми доходів нерезидентів.

Згідно положень ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства», ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», та з врахуванням положень Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів №391 від 12.04.2016 року, право на отримання частини прибутку акціонерного товариства закріплено виключно за акціонерами такого товариства, обов`язок виплати дивідендів має бути реалізований акціонерним товариством лише його акціонерам, а не третім особам.

На думку скаржника, наявний наказ Високого Суду Англії про всесвітній арешт активів основних власників групи «Приват», до якої згідно публічної інформації відносяться відповідачі станом на 20.09.2017 року, спрямований на недопущення зменшення активів компаній. Таким чином, метою здійснення операцій з передачі акцій, емітованих позивачем, в кількості 115 198 398 шт., є уникнення наслідків застосування зазначеного наказу Високого суду.

Скаржник звертає увагу на те, що під час розгляду справи, місцевий господарський суд проігнорував положення ст. 131 ГПК України та не застосував заходи процесуального примусу до компанії ТОВ «Онлайн - Капітал», що призвело до порушення права позивача на об`єктивний розгляд справи.

Покупцем і продавцем є особи групи «Приват», заміна власності не відбувалася. Договори не спрямовані на настання реальних наслідків. Депозитарна установа мала витребувати договори.

3.Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 (Wadless Holding Limited) зазначає, що позивач всупереч приписам ст.ст. 2, 4 ГПК України не обґрунтовує яким чином укладення договорів, які він просить визнати недійсними, призвело до порушення, невизнання або оспорювання його прав і законних інтересів. Позивач не є стороною таких договорів. Питання про його права та інтереси жодним чином не вирішувались при їх укладенні. Укладення таких договорів не впливає на права та законні інтереси позивача. Просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2020 року та призначено судове засідання на 24.11.2020 року.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2020 року розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2020 року відкладений на 22.12.2020 року.

22.12.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У судовому засіданні представники сторін надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2020 року у справі № 904/5490/19 слід залишити без змін з наступних підстав.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Згідно реєстру акціонерів АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", станом на 20.09.2017 року (т.1 а.с.41-46), відповідачам 2-7 належали наступні частки в статутному капіталі позивача:

- Melchett Invest Limited (Багамські острови)- кількість акцій -54849508, що становить 2,558685% статутного капіталу;

- Lucrino Investments Limited (Кіпр) - кількість акцій - 100, що становить 0,000004 % статного капіталу;

- Renalda Investmentsb Limited (Кіпр) - кількість акцій - 100, що становить 0,000004% статного капіталу;

- Duxton Holdings Limited (Кіпр) - кількість акцій - 149100, що становить 0,006955% статного капіталу;

- Brimmilton Limited (Віргінські острови) - кількість акцій - 51507887, що становить 2,402802% статного капіталу;

- Milnerbay S.A. (Віргінські острови) - кількість акцій - 8691703, що становить 0,40546% статного капіталу.

Однак, відповідачі 2-7 в реєстрі акціонерів АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", складеному станом на 07.07.2018 року (т.1 а.с.47-52), відсутні. Частки в загальному розмірі 5,37391 % статутного капіталу, належали іншим особам, зокрема:

- ТОВ "Кріон" - кількість акцій - 25000000, відсоток від статутного капіталу 1,16623;

- ТОВ "Ланорін" - кількість акцій - 29849508, відсоток від статутного капіталу - 1, 392455;

- ТОВ "Консіст" - кількість акцій - 14298890, відсоток від статутного капіталу - 0,667031;

- Wadless holdings limited (Кіпр) - кількість акцій - 21160000, відсоток від статутного капіталу - 0,987097;

- Primecap securities LTD (Кіпр) - кількість акцій - 20680000, відсоток від статутного капіталу - 0, 964705;

- Mikinos ventures LTD (Кіпр) - кількість акцій - 2710000, відсоток від статутного капіталу - 0,126419;

- Renitavo investment LTD (Кіпр) - кількість акцій - 1500000, відсоток від статутного капіталу -0,069973.

Загальна кількість акцій - 115198398.

Згідно обмеженої виписки про операції з цінними паперами на період з 15.06.2018 року по 09.07.2018 року (т.2 а.с.158), 15.06.2018 року відбулась операція з переказу №113-БВ простих іменних акцій ЦП: UA 40000174775; ПАТ «ПІВДГЗК», № операції 29306 в кількості 21160000. Отримувач (депонент) - Wadless Holdings Limited (Кіпр).

Відповідно до обмеженої виписки про стан розрахунку в цінних паперах, станом на 06.07.2018 року та 09.07.2018 року (т.2 а.с.156,157), депонентом позивача є компанія Wadless Holdings Limited (Кіпр), депозитарною установою ТОВ «Он-лайн капітал», ідентифікаційний код 30469671. Кількість цінних паперів - 21160000, що еквівалентно 0,9871% статного капіталу позивача.

6. Доводи, за якими апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що позивач є приватним акціонерним товариством, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, що посвідчується акціями.

У період станом на 07.07.2018 року склад акціонерів позивача змінився таким чином, що належні відповідачам 2-7 акції товариства були передані у власність відповідача - 1. Позивач вбачає у цьому порушення його права, оскільки він не бажає виплачувати дивіденди неналежним особам.

Суд зазначив, що позивачем не обґрунтовано, яким чином зміна власників акцій може порушити його право. За відсутності оскаржуваних договорів унеможливлено дослідження їх істотних умов та надання їх правової оцінки.

Стаття 26-1 Закону України «Про акціонерні товариства», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, акціонерами - власниками простих та привілейованих акцій прав на акції та/або прав за акціями, передбачених законодавством, статутом та іншими внутрішніми документами товариства (далі - договір між акціонерами). За договором між акціонерами його сторони зобов`язуються реалізувати у спосіб, передбачений таким договором, свої права та/або утримуватися від реалізації зазначених прав. Договором між акціонерами може бути передбачено обов`язок його сторін голосувати у спосіб, передбачений таким договором, на загальних зборах акціонерів товариства, погоджувати придбання або відчуження акцій за заздалегідь визначеною ціною та/або у разі настання визначених у договорі обставин, утримуватися від відчуження акцій до настання визначених у договорі обставин, а також вчиняти інші дії, пов`язані з управлінням товариством, його припиненням або виділом з нього нового товариства. Договір між акціонерами може передбачати умови або порядок визначення умов, на яких акціонер - сторона договору вправі або зобов`язаний придбати або продати акції товариства, та визначати випадки (які можуть залежати чи не залежати від дій сторін), коли таке право або обов`язок виникає.

Договір між акціонерами укладається в письмовій формі. Справжність підписів учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю - фізичних осіб на такому договорі засвідчується у встановленому порядку. Дата набрання чинності договором між акціонерами визначається цим договором. Договір між акціонерами укладається на визначений строк або безстроково.

Предметом договору між акціонерами не може бути зобов`язання сторони цього договору голосувати згідно з вказівками органів управління товариства, щодо акцій якого укладений цей договір, крім випадків, якщо стороною договору є особа, яка одночасно входить до складу органу управління такого товариства.

Умови договору між акціонерами, які суперечать вимогам цієї частини, є нікчемними.

Договір між акціонерами є обов`язковим лише для його сторін.

Договір щодо прав на акції та/або прав за акціями, укладений стороною договору між акціонерами на порушення цього договору, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої сторони договору між акціонерами лише у разі, якщо буде доведено, що інша сторона договору знала або мала знати про обмеження, передбачені договором між акціонерами.

Інформація про укладення договору між акціонерами повідомляється товариству однією із сторін договору протягом трьох робочих днів з дати його укладення. Публічне акціонерне товариство розкриває інформацію про наявність договору між акціонерами у порядку, встановленому Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок" для розкриття особливої інформації про емітента.

Якщо інше не встановлено законом або договором між акціонерами, інформація про зміст договору між акціонерами не підлягає розкриттю та є конфіденційною.

Порушення договору між акціонерами не може бути підставою для визнання недійсними рішень органів товариства.

Особа, яка відповідно до договору між акціонерами набула право визначати варіант голосування на загальних зборах акціонерів за акціями товариства, зобов`язана повідомити товариству про набуття такого права, якщо в результаті такого набуття ця особа самостійно або разом із своєю афілійованою особою (особами) прямо або опосередковано отримує можливість розпоряджатися більше ніж 10, 25, 50 або 75 відсотками голосів за розміщеними простими акціями товариства. У такому повідомленні мають міститися відомості про: повне найменування товариства; прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи; дату укладення та дату набрання чинності договором між акціонерами, дату прийняття рішення про внесення змін до договору між акціонерами та дату набрання чинності відповідними змінами, дату припинення дії договору між акціонерами; строк дії договору між акціонерами; кількість акцій, що належать особам, які уклали договір між акціонерами, на дату його укладення; кількість простих акцій товариства, яка надає цій особі можливість розпоряджатися голосами на загальних зборах акціонерів, на дату виникнення обов`язку надіслати таке повідомлення; дату виникнення обов`язку надіслати таке повідомлення.

Таке повідомлення надсилається в письмовій формі протягом п`яти робочих днів з дня набуття права, зазначеного в абзаці першому цієї частини, але не пізніше дня, що передує дню проведення найближчих загальних зборів акціонерів.

Особа, яка зобов`язана надіслати повідомлення відповідно до частини четвертої цієї статті, до дати надіслання такого повідомлення має право визначати варіант голосування лише за акціями, кількість яких не перевищує кількості акцій, що належали цій особі до надсилання такого повідомлення. При цьому всі акції, що належать цій особі, враховуються під час визначення кворуму загальних зборів акціонерів.

Договором між акціонерами можуть передбачатися способи забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з такого договору, та заходи цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань.

Права сторін договору між акціонерами, засновані на такому договорі, у тому числі право вимагати відшкодування завданих внаслідок порушення договору збитків, стягнення неустойки (штрафу, пені), виплати компенсації (фіксованої грошової суми або суми, що підлягає визначенню в порядку, передбаченому договором між акціонерами), застосування інших заходів відповідальності у зв`язку з порушенням договору між акціонерами, підлягають судовому захисту.

Кредитори акціонерного товариства можуть укласти договір з акціонерами товариства, за яким акціонери з метою забезпечення охоронюваного законом інтересу таких третіх осіб зобов`язуються реалізувати свої корпоративні права у спосіб, передбачений таким договором, або утримуватися (відмовитися) від їх реалізації, у тому числі голосувати у спосіб, передбачений таким договором, на загальних зборах акціонерів товариства, узгоджено вчиняти інші дії, пов`язані з управлінням товариством, придбавати або відчужувати акції за певною ціною чи за умови настання визначених у договорі обставин або утримуватися від відчуження акцій до настання визначених у договорі обставин. До зазначеного договору застосовуються загальні положення про договір між акціонерами, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Інформація про укладення договору акціонерами публічного акціонерного товариства з кредитором або іншою третьою особою повідомляється товариству однією із сторін договору, яка визначена цим договором як уповноважена здійснити відповідне повідомлення. Таке повідомлення повинно містити відомості та надсилається у строк, передбачені частиною четвертою цієї статті.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено правовий статут акціонерного товариства, а саме:

- акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.;

- акціонерне товариство не відповідає за зобов`язаннями акціонерів. До товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення акціонерами протиправних дій, крім випадків, визначених законом.

Акціонери не відповідають за зобов`язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами.

Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, визначених статутом товариства, відповідають за зобов`язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій.

Акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство.

Товариство створюється без обмеження строку діяльності, якщо інше не встановлено його статутом.

Товариство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

Повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити його організаційно-правову форму (акціонерне товариство). Тип акціонерного товариства не є обов`язковою складовою найменування акціонерного товариства.

Акціонерне товариство самостійно визначає необхідність зазначати у своєму найменуванні його тип, передбачений статтею 5 цього Закону.

Товариство може мати скорочене найменування українською мовою, повне та скорочене найменування іноземною мовою (мовами).

Словосполучення "акціонерне товариство" та похідні від нього у своєму найменуванні можуть використовувати лише юридичні особи, які зареєстрували в установленому порядку випуск власних акцій та функціонують відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, та юридичні особи - корпоративні інвестиційні фонди, які створені та функціонують відповідно до законодавства, що регулює діяльність у сфері спільного інвестування.

Колегія суддів, проаналізувавши доводи місцевого господарського суду, не встановила наявності права акціонерного товариства оспорювати договори, укладені між акціонерами щодо належних їх акцій. Також вірно враховано, що відсутність спірних договорів унеможливлює надання оцінки на предмет їх дійсності.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі № 920/1771/14).

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Предметом оспорюваних договорів є матеріально-правова вимога ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до відповідача 1-7 про визнання недійсним договору з тих підстав, що він не відповідає вимогам ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою ст. 201 цього Кодексу.

Згідно ч. 3, 5 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чино, зазначеною нормою передбачено право на оскарження правочину заінтересованою особою, тобто особою, яка не являється стороною спірного договору.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки акціонери публічного акціонерного товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів товариства, в т.ч. самого товариства (ст. 7 Закону України «Про акціонерні товариства»). Законодавець не встановлює жодних заборон на можливість заміни кредитора у відповідному зобов`язанні (тобто, зобов`язанні по виплаті дивідендів власникам акцій). Таке зобов`язання є грошовим та не є таким, що нерозривно пов`язано з особою кредитора в розумінні ст. 515 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 910/13263/18).

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Доводи про відсутність зміни власника акцій спростовуються наявними у справі реєстром власників іменних цінних паперів позивача, станом на 20.09.2017 року і станом на 07.07.2018 року, з яких вбачається, що зміна власників акцій дійсно відбулася. Тобто підстави вважати правочини удаваними - відсутні. Позивач не вказує, який на справді правочин вчинений сторонами у разі, якщо він вважає правочин удаваним.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про депозитарну систему» права за цінними паперами - права, що виникають із зобов`язання емітента за розміщеними ним цінними паперами (право на участь у загальних зборах акціонерів, право на отримання доходу, інші права, визначені законом та/або рішенням емітента).

Послідовність виплати дивідендів безпосередньо акціонерам товариства та особам, які мають право на отримання дивідендів визначена Порядком виплати акціонерним товариством дивідендів №391 від 12.04.2016 року.

Згідно з п. 2 зазначеного Порядку особа, яка має право на отримання дивідендів, - особа, включена до переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, складеного у порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, або інша особа, яка відповідно до законодавства має право на отримання дивідендів (внаслідок спадкоємства, правонаступництва тощо).

Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах (ст. 8 Закону України «Про депозитарну систему»).

Як було встановлено та підтверджено матеріалами справи, відповідач-1 є власником акцій, емітованих позивачем, що підтверджується записом на рахунку в цінних паперах у відповідній депозитарній установі (т.1 а.с.156-158).

Виплата дивідендів не має конкретного цільового призначення, яке нерозривно пов`язане виключно з особою кредитора, та внаслідок заміни кредитора в такому зобов`язанні не змінюється характер грошового зобов`язання. Положення ст. 31 Закону України «Про акціонерні товариства» визначають вичерпний перелік підстав обмеження виплати дивідендів, який не містить такої підстави як реєстрація нового депонента.

Отже, вищевикладене спростовую довід позивача щодо виключного кола осіб, яким належить право на отримання частини прибутки у вигляді дивідендів та обов`язку товариства їх виплати виключно акціонерам товариства.

Посилання скаржника «можливе» отримання збитків в різі виплати дивідендів на користь третіх осіб спростовується тим, що заміна кредитора у зобов`язанні з виплати дивідендів, незалежно від підстав та обставин такої заміни, жодним чином не впливає на обсяг прав та обов`язків боржника у відповідному зобов`язанні, тобто скаржника. Для належного виконання боржником зобов`язання з виплати дивідендів має значення особа акціонера, на користь якої належить сплата дивіденди та відомості про яку містяться в реєстрі акціонерів на відповідну дату. Матеріалами справи встановлено зміну особи депонента з зазначенням її вихідних даних, а також даних депозитарної установи.

Щодо наказу Високого Суду Англії від 19.12.2017 року про заморозку активів (наказ видано без надсилання сповіщень), то колегією суддів встановлено, що його зміст не містить жодних посилань на компанії відповідачів 1-7 у даній справі, що також було визнано позивачем в судовому засіданні.

Щодо втрати підстав для нарахування податків на суми доходів нерезидентів.

Стаття 141 Податкового кодексу України визначає порядок та умови оподаткування окремих видів діяльності та операцій, зокрема п.141.4. особливості оподаткування нерезидентів.

Відповідно до п. 141.4.1 ст. 141 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами зокрема є дивіденди, які сплачуються резидентом; прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав у статутному капіталі юридичних осіб - резидентів, крім тих, що знаходяться в обігу на фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "а" підпункту 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу.

У разі якщо нерезидент набуває право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім - шостим підпункту "е" підпункту 141.4.1 цього пункту, у іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні відповідно до норм цього пункту, нерезидент, який набуває право власності, зобов`язаний утримати податок з прибутку від відчуження інвестиційного активу, виплаченого на користь іншого нерезидента, за ставкою в розмірі 15 відсотків та за його рахунок, задекларувати та перераховувати до бюджету України податок під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країною резиденції особи, на користь яких здійснюється виплата, що набрали чинності.

За умовами п. 141.4.2. Податкового кодексу України прибуток від здійснення операцій, визначених у підпункті "е" підпункту 141.4.1 цього пункту, визначається як позитивна різниця між доходом, отриманим від продажу або іншого відчуження інвестиційного активу, та документально підтвердженими витратами на придбання такого активу. Якщо на вимогу особи, яка відповідно до цього підпункту є відповідальною за сплату податку з прибутку від здійснення такої операції, нерезидент, який відчужує інвестиційний актив, не надає документи, що підтверджують витрати на придбання такого активу, базою оподаткування податком на такий прибуток є вартість операції з відчуження інвестиційного активу.

Тобто, при проведенні операцій з цінним паперами, законодавець визначив порядок декларування та перерахування до бюджету податків, в т.ч. розрахунок бази оподаткування. Скаржником не надано доказів існування спору за участю податкового органом з підстав порушення податкового законодавства за операціями з цінними паперами. Питання щодо ведення податкового обліку, нарахування та сплати податків не відноситься до юрисдикції господарських судів, а позивач не є особою, яка в силу закону наділена повноваженнями на звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Хибним є твердження скаржника щодо порушення його права на об`єктивний розгляд справи, що полягає у незастосуванні до ТОВ «Онлайн-Капітал» заходів процесуального примусу.

Колегією суддів встановлено, що ухвалами місцевого господарського суду від 05.02.2020 року, від 19.02.2020 року та від 20.05.2020 року зобов`язано ТОВ «Онлайн-Капітал» надати договори на підставі яких відповідач-1набув акції, емітованих позивачем, також уповноважено представника позивача отримати та надати суду зазначені документи. Згідно складених актів представником позивача отримати витребувані судом документи не вдалось (т.2 а.с.102, 184). Ухвалами суду від 02.07.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про примусове виконання ухвали суду шляхом застосування заходів процесуального випливу у вигляді примусового вилучення документів та повторно витребувано у ТОВ «Онлайн-Капітал» докази.

Колегія суддів, звертає увагу на те, що судом самостійно встановлюються наявність обставин та підстав для винесення ухвали про застосування заходів процесуального примусу, що визначені ст. 131 ГПК України. В даному випадку таких обставин та підстав судом не встановлено. Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про примусове виконання ухвал суду, місцевий господарський суд, висновок якого поділяє колегія апеляційної інстанції, зазначив, що застосування до ТОВ "Онлайн капітал" заходів процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом є передчасним заходом.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.

Судова колегія приходить до висновку про те, що обставини, зазначені у апеляційній скарзі, не підтвердилися, що свідчить про безпідставність тверджень скаржника.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що в силу ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення - без змін.

10. Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2020 року у справі №904/5490/19 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2020 року у справі №904/5490/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню до Верховного Суду протягом двадцяти днів від дня складення повного тексту постанови.

Повний текст складено 23.12.2020 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Судді: Т.А. Верхогляд

Ю.Б. Парусніков