ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1445/20 Справа № 932/8859/20 Суддя у 1-й інстанції - Карягіна Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Мудрецький Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі судді: Мудрецького Р.В., за участю: захисника Ткаченка С.М., представників Гуру Ю.М. та Славного О.С., переглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2020 року, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , директора Департаменту по роботі з активами Дніпропетровської міської ради, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 212-3 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду від 21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 212-3 КУпАП та закрито провадження у звязку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Районним судом встановлено, що 13 травня 2020 року за вих. № 1609/21 ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради було направлено інформаційний запит щодо надання інформації стосовно земельних ділянок, які розташовані у м. Дніпро та перебувають у комунальній власності. Інформаційний запит було зареєстровано 14.05.2020 року у Дніпровській міській раді за вх. № 37/987 та передано на розгляд до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради.

Відповідно до Положення про департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради № 50/36 від 24.10.2018 року, з метою виконання покладених на Департамент завдань, Департамент забезпечує доступ до публічної інформації, розпорядником якої він є. Особою, що має право первинного підпису фінансових документів в установленому порядку та визначення права підпису документів від імені Департаменту є директор Департаменту, який без доручення діє від імені Департаменту, представляє його в органах місцевого самоврядування, центральних і місцевих органах державної влади, правоохоронних органах і судах, на підприємствах, в організаціях і установах всім форм власності, у відносинах із громадянами.

Згідно розпорядження Дніпровського міського голови № 1-23/6-рк від 23.06.2017 року директором Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради призначено ОСОБА_1

20.05.2020 року за вих. № 3/7-1000 Департаментом по роботи з активами Дніпровської міської ради (далі- Департамент) за підписом директора Департаменту Мовшина Д.І., була надана відповідь на інформаційний запит потерпілого ОСОБА_2 , щодо продовження строк розгляду інформаційного запиту до 20 робочих днів.

10.06.2020 року за вих. № 7/3-1191 Департаментом за підписом директора Департаменту ОСОБА_1 , була надана остаточна відповідь на інформаційний запит потерпілого ОСОБА_2 , якою було відмовлено у наданні перших десяти сторінок запитуваних документів та роз`яснено потерпілому про необхідність відшкодування фактичних витрат на копіювання та друк.

Відповідь, що була надана потерпілому листом від 10.06.2020 року за вих. № 7/3-1191 за підписом директора Департаменту по роботи з активами Дніпровської міської ради ОСОБА_3 на інформаційний запит не відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації». Так, в листі зазначено, що надання перших десяти сторінок запитуваної інформації здійснюється виключно після відшкодування фактичних витрат на копіювання (друк), так як частинами документи не надаються.

Однак, Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, і доступ до інформації відповідно до статті 5 Закону, зокрема, забезпечується шляхом надання її за запитами на інформацію, що відповідно до змісту пункту 6 статті 14 Закону визначено обов`язком розпорядників інформації.

Частиною 1 статті 21 Закону передбачено, що інформація на запит надається безкоштовно. В той же час у разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк, тобто запитувач інформації зобов`язаний відшкодувати витрати на виготовлення всіх сторінок запитаної інформації, крім перших 10 сторінок, які надаються безкоштовно одночасно з повідомленням про необхідність відшкодування витрат на виготовлення копій решти документів.

Законодавча вимога щодо відшкодування фактичних витрат на копіювання та друк насамперед є гарантією того, що надання інформації запитувачам не призведе до надмірних витрат розпорядника інформації, що може негативно вплинути на виконання ним своїх повноважень. Однак зазначені положення не можуть використовуватись розпорядником інформації як легальний механізм, який надає підстави нівелювання права кожного на доступ до публічної інформації.

Практика розпорядника інформації, зокрема, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради щодо відмови у наданні 10 перших сторінок з одночасним повідомленням про необхідність відшкодування витрат на виготовлення копій решти документів суперечить меті зазначеного Закону та ставить під загрозу механізм забезпечення розпорядниками права на доступ до публічної інформації, становить ризики щодо прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, у разі невідшкодування витрат запитувачем інформації у визначений строк, перші безкоштовні 10 сторінок запитуваної інформації не надаються, а тому запитувач інформації позбавлений конституційного права на доступ до інформації.

Таким чином, своїми діями директор Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради Мовшин Д.І. 10 червня 2020 року неправомірно відмовив ОСОБА_2 у наданні інформації, чим скоїв правопорушення, передбачене ч.2 ст. 212-3 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та закрити провадження на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обгрунтовує тим, що рішення суду незаконне, оскільки справу розглянуто без його участі, чим порушено право на захист, протокол про адміністративне правопорушення складено з невідповідністю строку, так як особу відносно, якої він складений було виявлено в червня 2020 року, а оформлено протокол 29 липня 2020 року та не підписаний ОСОБА_1 .. При цьому, апелянт вказує, що документи, які долучено до протоколу не завірені належним чином. Апелянт вважає, що суд закриваючи провадження за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності не повинен був встановлювати його вину. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_4 який звернувся із запитом зловживає таким правом, оскільки з перше півріччя 2020 року подав 265 запитів, а також вказує, що запит подано неналежним чином, так як поданий через електронну адресу за відсутністю електронного цифрового підпису, у звязку з чим не можливо встановити особу, яка подала запит. Також, апелянт вказує, що особа, яка подала запит була повідомлена про необхідність сплати коштів за перші 10 сторінок документів, чого не зробила.

В доповненні до апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що підстав для складання протоколу в уповноваженої особи не було, оскільки запит про інформацію було направлено юридичною, а не фізичною особою, в той час коли Уповноважений Верховної ради України з прав людини захищає права людей, а не організацій, а також ОСОБА_5 , яка склала протокол не мала права його складати.

В апеляційному суді захисник Ткаченко С.М. підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представники Антикорупційної правозахисної Ради - Гуру Ю.М. та ОСОБА_6 в апеляційному суді заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення учасників перегляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, законність та обґрунтованість постанови суду, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 212-3 КУпАП є законними та обґрунтованими.

Частина 2 статті 212-3 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність за порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядниками інформації визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

ОСОБА_1 відповідно до матеріалів справи працює на посаді директора Департаменту по роботі з активами Дніпропетровської міської ради і відповідно до положення про департамент по роботі з активами Дніпропетровської міської ради має обов`язки щодо розгляду і надання відповіді на інформаційні запити(а.с.39-68), тобто останній є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 212-3 КУпАП.

Згідно із визначенням, наведеним в ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічною інформацією є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Частиною 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменувань юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Так, 14 травня 2020 року Голова Антикорупційної правозахисної Ради Снісар О.М. звернувся з інформаційним запитом до Департаменту по роботі з активами Дніпропетровської міської ради про надання щодо надання інформації стосовно земельних ділянок, які розташовані у м. Дніпрі та перебувають у комунальній власності.(а.с.21-22)

10 червня 2020 року директор Департаменту по роботі з активами Дніпропетровської міської ради ОСОБА_1 надав відповідь, де повідомив, що інформація буде надана після оплати, чим фактично неправомірно відмовив у наданні запитуваної інформації.(а.с.29)

Разом з тим, виходячи з положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» можливо дійти до висновку, що інформація про земельні ділянки, які розташовані у м. Дніпрі та перебувають у комунальній власності, є публічною інформацією, доступ до якої не може бути обмежено, а відтак ненадання доступу до цієї інформації на інформаційний запит порушує право особи на доступ до публічної інформації, гарантований ст. 3 цього Закону.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що директор Департаменту по роботі з активами Дніпропетровської міської ради ОСОБА_1 в порушення ч.2 ст. 22 Закону України Про доступ до публічної інформації, неправомірно відмовила в наданні інформації.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 не з`явився до апеляційного суду щоб надати пояснення, щодо обсягу та змісту інформації, а також неможливості надання частини інформації.

Доводи апеляційної скарги, що протокол складено з порушенням апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки протокол складено уповноваженою особою, відповідно до ст. 255 КупАП. Крім того відповідно до пункту 7.4 Положення Про регіональні представництва Уповноваженого Верховної Ради з прав людини від 19.02.2013 року № 14/02-13 та Наказу від 14.02.2018 року Про внесення змін до Положення про регіональні представництва Уповноваженого Верховної Ради з прав людини від 19.02.2013 року № 14/02-13, працівники регіонального представництва відповідно до покладених на них завдань з метою забезпечення прав людини відповідно до норм адміністративного законодавства та з передбачених законодавством підстав мають право складати та підписувати протоколи про адміністративні правопорушення, надсилати їх до суду для прийняття рішення та здійснювати супроводження під час судового розгляду. Тобто провідний спеціаліст Відділу регіонального представництва в східних областях Управління забезпечення діяльності регіональних представництв Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Стеблій Т.О. мала право на складання та підписання протоколу про адміністративне правопорушення, що також підтверджується дорученням.(а.с.79)

Доводи апеляційної скарги, що службова особа не могла складати протокол за зверненням юридичної особи також є необґрунтованими, так як відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, згідно з якою дія цього Закону також поширюється навідносини, що виникають між юридичними особами публічного та приватного права,а такожфізичними особами,які перебуваютьна територіїУкраїни,у випадках,передбачених окремимзаконом.

Безпідставними єдоводи,що протоколбуло складеноз порушеннямстроку,оскільки відповіднодо змістуст.254КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Тобто, протокол складається протягом 24 годин з моменту фактичної ідентифікації особи і прибуття до відповідної службової особи. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 з`явився до службової особи 29 липня 2020 року, де надав пояснення(а.с.33), після чого було складено протокол, роз`яснено його, права та обов`язки та вручено другий примірник. (а.с.1-9)

Також, необґрунтованими є доводи, що суд закриваючи провадження за закінченням строків не повинен був визнавати ОСОБА_1 винним, оскільки відповідно до змісту ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, та інше.

Доводи апеляційної скарги, що інформаційний запит не був підписаний електронним цифровим підписом запитувачем є безпідставними, оскільки Закон України «Про доступ до публічної інформації» не містить такої вимоги. Крім того, з матеріалів справи видно, що інформаційний запит було зареєстровано, після чого продовжено строк його розгляду, і в подальшому неправомірно відмовлено у наданні інформації.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 212-3 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи. Суд першої інстанції розглянув справу із дотриманням вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, докази під час розгляду справи перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до ст. 252 КУпАП.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 212-3 КУпАП та закрито провадження у звязку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Р.В.Мудрецький