ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м. Черкаси справа № 925/1361/20

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Романенко Л.В., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження розглянув справу за позовом фізичної особи-підприємця Славгородського Олександра Івановича, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекстранс Груп», м. Черкаси, вул. Чехова, буд. 43, офіс 2

про стягнення 46225 грн. за договором перевезення,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: участі не брав;

від відповідача: участі не брав.

Фізична особа-підприємець Славгородський Олександр Іванович звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекстранс Груп» про стягнення 46225,00 грн заборгованості за Договором про перевезення вантажів №31 від 13.06.2019, та відшкодування судових витрат.

Короткий опис руху справи:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23.10.2020 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 11:00 год. 19.11.2020.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19.11.2020 закрито підготовче засідання, судове засідання розгляду справи по суті призначено на 12:00 год. 16.12.2020.

Відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження 02.11.2020, про що свідчить розписка в поштовому повідомленні. Відзиву на позов не подано. Вимоги не заперечені.

В судовому засіданні:

Позивач надав суду заяву про розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника позивача.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, участь свого представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень, відзиву на позов чи пропозицій суду та позивачу - для врегулювання спору.

Відповідач не скористався своїм правом на подання суду відзиву на позовну заяву та безпосередню участь у судовому засіданні.

У разі неподання відповідачем відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними в ній доказами та матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Суд враховує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній доказами та матеріалами.

У засіданні суду 16.12.2020 були підписані вступна та резолютивна частини рішення суду без їх проголошення в порядку ч. 4 ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені та перевірені доказами такі взаємовідносини сторін та обставини.

13 червня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпекстранс Груп» (Експедитор, відповідач у справі) в особі директора Возмілова Д.В., та фізичною особою-підприємцем Славгородським Олександром Івановичем (Перевізник за договором, позивач у справі) було укладено Договір №31 про перевезення вантажу (далі Договір), за умовами якого перевізник зобов`язується доставити погоджений із експедитором вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій особі, а експедитор зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (п.1.1 Договору).

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками. Копія Договору знаходиться в матеріалах справи (а.с. 10-15).

Відповідно до п.п. 1.3. Договору вартість перевезення, порядок розрахунків, форма оплати та інші істотні умови Договору погоджується сторонами і вказується в заявці на перевезення вантажу (додаток №1 до Договору, далі - Заявка).

Згідно з п.п. 1.4. Договору факт виконання кожного автомобільного перевезення підтверджується шляхом підписання та прийняття сторонами відповідних актів виконаних робіт (надання послуг).

На виконання умов Договору №31 від 13.06.2020, в цей же день сторонами, шляхом обміну електронними листами, погоджено, отримано та підписано заявку на перевезення вантажу міжнародного сполучення №40-2.

Відповідно до цієї заявки перевізник (позивач) зобов`язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом «Німеччина Україна», термін доставки вантажу 21.06.2019, ставка плати за перевезення 1550 EUR- по курсу НБУ на день замитнення вантажу. Умови оплати: безготівковий розрахунок, оплата до 10 днів з дня отримання оригіналів документів (заявка-2шт., рахунок, акт-2шт., СМR-2 шт. оригінали, договір-2 шт., реєстраційні документи, завірені «мокрою» печаткою та за умови відсутності помилок у їх оформленні). Заявка була підписана представниками обох сторін та скріплена їх печатками, копія знаходиться в матеріалах справи (а.с.16).

На виконання умов Договору позивачем надано відповідачу комплекс транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням та видачею вантажу відповідача, а саме: організація міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом: Німеччина Україна, загальна вартість послуг - 1550 EUR.

Розвантаження автомобіля відбулося 21 червня 2019 року, що підтверджується відтиском штампу у графі 24 СМR.

Позивач належним чином виконав зобов`язання за договором перевезення вантажу №31 від 13.06.2019 року, підтверджується товарно-транспортною накладною CMR №1 від 17.06.2019 року та Актом виконаних робіт №18 від 21.06.2019, підписаного та скріплено печатками сторін (а.с. 17-18).

Відповідач не виконав умов договору сторін та не здійснив оплату.

27.04.2020 року відповідач отримав від позивача претензію про оплату заборгованості за договором перевезення вантажів №31 від 13.06.2019 року, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого листа з повідомленням №6130114687610.

Відповідач на претензію не відреагував, відповіді не надав.

Станом на час звернення позивачем до суду заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 1550 EUR, що по курсу НБУ на дату здійснення/проходження митних процедур складало 46225,00 грн.

На момент судового розгляду справи надані та прийняті послуги Відповідачем не оплачені. Позивач (перевізник) правомірно вважає, що строк оплати відповідачем прийнятих та спожитих послуг є таким, що настав.

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань по договору Позивач звернувся до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу.

Відповідач вимоги не заперечив, доводи позивача не спростував.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Сторони за договором є суб`єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ положення ст. 93 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За своєю правовою природою договір про перевезення вантажів №31 від 13.06.2019, укладений сторонами, є змішаним договором на перевезення вантажу, що регламентовано приписами гл. 64 ЦК України з елементами надання послуг.

Як встановлено судом та підтверджується поданими Позивачем доказами, між сторонами дійсно виникли господарські відносини, які за своєю правовою природою охоплюються визначенням договору перевезення вантажу автомобільним транспортом на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

На виконання умов Договору та заявки на перевезення Позивачем було надано транспортно-експедиційні послуги, проте Відповідач свої зобов`язання в частині оплати наданих Позивачем послуг за договором №31 від 13.06.2019 на загальну суму 1550 EUR, що по курсу НБУ на дату здійснення /проходження митних процедур складало 46225,00 грн - належним чином не виконав, станом на час розгляду справи в суді надані та спожиті послуги - не оплатив.

Згідно з частиною 1 статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору №31 від 13.06.2019. Договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний сторонами та є дійсним. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Згідно з положеннями ст.ст. 908, 910 ЦК України (Глава 64 ПЕРЕВЕЗЕННЯ) послуги та робота, виконана перевізником, має відповідати умовам договору послуг з перевезення, а в разі їх відсутності або неповноти вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру; виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовнику.

Стосовно стягнення заборгованості:

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується договором та заявкою на перевезення, товарно-транспортною накладною з відміткою про виконання, та відсутністю претензій відповідача до об`єму робіт, строків та вартості перевезень.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, Відповідач не може бути звільнений від виконання зобов`язання щодо оплати наданих транспортно-експедиційних послуг згідно з замовленням (заявкою) від 13.06.2019 №40-2 на суму 1550 EUR, що по курсу НБУ на дату здійснення /проходження митних процедур складало 46225,00 грн, строк виконання якого вже настав. Вказана сума боргу є предметом спору в даній справі та не спростована відповідачем в належний спосіб. Заявкою конкретизовані умови виконання послуги та умови оплати роботи за змішаним договором перевезення.

Згідно приписів п. 2 ст. 916 ЦК України замовник зобов`язаний сплатити перевізнику обумовлену плату за надану та спожиту послугу за домовленістю.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, в розумінні вимог ст. 16 ЦК України, спосіб захисту його порушеного права.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1550 EUR, що по курсу НБУ на дату здійснення/проходження митних процедур складало 46225,00 грн заборгованості підлягають до задоволення.

Стосовно ліцензування окремих видів господарської діяльності:

Перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні ліцензується уповноваженим державним органом - Укртрансбезпека (Державна служба України з безпеки на транспорті).

Нормативно-правові акти з питань надання адміністративної послуги:

Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності»;

Закон України «Про адміністративні послуги»;

Постанова Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1001 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом»;

Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1168 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів залізничним транспортом».

Договором №31 (пункт 1.6.4.1., а.с. 10) сторони передбачили, що у Перевізника є усі належні/актуальні ресурсні, технічні, дозвільні тощо можливості/умови для здійснення перевезення.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідач не спростував доводи позивача та не подавав свого розрахунку вимоги. Суд вважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об`єктивної неможливості заперечення вимог по суті позову, чи погашення боргу.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення «Агрокомплекс проти України» nо.23465/03 від 08.03.2012р.);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення «Серявін проти України» nо. 4909/04 від 10.02.2010р., рішення «Трофімчук проти України» nо. 4241/03 від 28.10.2010р.);

- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994р., серія А, N 303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення «Желтяков проти України» nо. 4994/04 від 09.09.2011р.).

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 2102 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекстранс Груп», м. Черкаси, вул. Чехова, 43, офіс 2, код ЄДРПОУ 39505251, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: Фізичної особи-підприємця Славгородського Олександра Івановича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер ЄДРПОУ НОМЕР_1 , номер рахунку в банку невідомий

46225,00 грн основного боргу, 2102 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення, або через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 22.12.2020

Суддя Г.М. Скиба