Справа № 128/2537/18
ПОСТАНОВА
Іменем України
26 листопада 2020 року м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко О.Б., розглянувши подання інспектора Вінницького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області Суханова В.В. про вирішення питання про давність виконання судового рішення від 02.11.2018 про накладенням адміністративного стягнення у справі № 128/2537/18 за адміністративним матеріалом, що надійшов з Вінницького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності громадянки України:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживає в АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ст. 183-1 КУпАП,-
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького районного суду Вінницької області надійшло подання інспектора Вінницького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області Суханова В.В. про вирішення питання про давність виконання постанови від 02.11.2018 у справі № 128/2537/ про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді суспільно корисливих робіт, яке обґрунтував тим, що 16.10.2018 на виконання до Вінницького районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області надійшла постанова Вінницького районного суду Вінницької області від 02.11.2018 відносно громадянки ОСОБА_1 ,яка за викликами до уповноваженого органу з питань пробації на 21.11.2018 та 26.11.2018 -не з`явилась.
Вказує, що 27.11.2018, 06.05.2019 , 13.01.2020 , 21.04.2020 та 21.09.2020 були надіслані запити до адресно-довідкового відділу УДМС України у Вінницькій області, Вінницького РВИ ГУПИ у Вінницькій області для з`ясування місця перебування громадянки ОСОБА_1 , Вінницький районний відділ ДВС, та до Хижинецької сільської ради.
Згідно повідомленні, з адресно-довідкового відділу УДМС України у Вінницькій області ОСОБА_1 не значиться за місцем проживання. Вінницький РВВ ГУНП у Вінницькій області під час з`ясування місця перебування громадянки ОСОБА_2 надали рапорти дільничних офіцерів поліції в яких вказано, що за вищевказаним адресом ОСОБА_1 не зареєстрована та не проживає , її місце знаходження не відоме. Згідно довідки Хижинецької сільської ради Сокиринецької об`єднаної територіальної громади ОСОБА_1 на території даної ради не зареєстрована та не проживає. Вінницький районний відділ ДВС надав інформацію, про те що відносно ОСОБА_1 виконавче провадження №28754501 закінчено.
Виходячи з вищевказаних матеріалів Вінницьким районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області було направлено до Вінницького районного суду 22.01.2019 року,22.02.2019 та 27.05.2020 подання для вирішення питання, щодо подальшогот виокнання постанови суду, однак у їх задовлені було відмовлено, оскільбки суд не може відмінити прийняте рішення суду. Тому він вимушений звернутися до суду із даним поданням.
Вивчивши подання уповноваженої особи органу пробації , перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення суд вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (Далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Згідно вимог ч. 1 і ч. 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. При цьому порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України (ч. 2 ст. 246 КУпАП).
Судом установлено, що 22.08.2018 відносно ОСОБА_1 складений протокол № 28754501 за ст. 183-1 КУпАП, з якого вбачається , що ОСОБА_1 не сплачує аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до виконавчого листа №2-1208/2011 виданого 05.08.2011 Вінницьким районним судом Вінницької області, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання в сумі 40806,12 грн. ( а.с. 1 справи)
Постановою судді Вінницького районного суду від 02.11.2018 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183-1 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт строком на 120 годин. Стягнуто в дохід держави судовий сбір у розмірі 352,40грн. ( справа № 128/2537/18).( а.с.14 справи)
Вказане рішення ухвалено у відсутності особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (а. с. 9,11), тому супровідним листом № 20041 копія постанови направлена судом останній до відома і виконання (а. с. 15 справи ),яку остання не отримала.
15.11.2020 супровідним листом № 20753 копія постанови судді від 02.11.2018 відносно ОСОБА_1 направлена Вінницький МРВ з питань пробації філії Держаної установи « Центр пробації» у Вінницькій області для виконання.(а. с. 16 справи).
Порядок та процедура виконання постанов про накладення усіх видів адміністративних стягнень детально регламентується розділом V (ст. 298-330) КУпАП, глава 25 якого містить основні (загальні) положення, а принцип обов`язковості виконання таких постанов для державних і громадських органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян закріплений у ст. 298 цього Кодексу.
24.01.2019 інспектор Вінницького МРВ з питань пробації філії Держаної установи « Центр пробації» у Вінницькій області( далі- посадова особа органу пробації) звернувся до Вінницького районного суду з поданням , в якому з посилкою на ст. 304 КУпАП, просив суд вирішити питання , щодо подальшого виконання постанови суду від 02.11.2018 , оскільки на неодноразові виклики до органу пробації ОСОБА_1 не з`явилася та у подальшому з отриманої інформації ОСОБА_1 за вказаною у постанові адресі не зареєстрована та не проживає. ( а.с.20 справи)
Постановою судді Вінницького районного суду від 29.01.2019 вищевказане подання повернуто заявнику для належного доопрацювання. ( а.с. 22 справи)
Постановою про повернення виконавчого документу стягувачу від 29.12.2018 , суду повернутий виконавчий документ про стягнення судового збору у дохід держави, оскільки у боржника ОСОБА_1 відсуне майно на яке можливо звернути стягнення ( а.с 25 справи)
22.02.2019 інспектор Вінницького МРВ з питань пробації філії Держаної установи « Центр пробації» у Вінницькій області повторно звернувся до Вінницького районного суду з поданням , в якому з посилкою на ст. 304 КУпАП, просив суд вирішити питання , щодо подальшого виконання постанови суду від 02.11.2018 , оскільки місце перебування ОСОБА_1 не можливо установити, а за вказаною у постанові адресі остання не зареєстрована та не проживає ( а.с.28)
Постановою судді Вінницького районного суду від 01.04.2019 вищевказане подання задоволено та виправлена описка допущена у постанові від 02.11.2018 в частині номера будинку, а саме : з « 22» на «29» ( а.с. 39 справи)
04.07.2019 інспектор Вінницького МРВ з питань пробації філії Держаної установи « Центр пробації» у Вінницькій області повторно звернулася до Вінницького районного суду з поданням , в якому з посилкою на ст. 304 КУпАП, просила суд вирішити питання , щодо подальшого виконання постанов суду від 02.11.2018 та від 01.04.2019 , оскільки місце перебування ОСОБА_1 не можливо установити, а за вказаною у постанові 01.04.2019 адресі остання не зареєстрована та не проживає. Також інспектором зазначено , що стягувач аліментів ОСОБА_3 не має претензій до ОСОБА_1 матеріального характеру до досягненням дитиною повноліття. ( а.с.46)
Постановою судді Вінницького районного суду від 13.12.2019 у задоволені вищевказаного подання відмовлено за передчасністю, оскільки органом пробації не вжито достатніх заходів щодо встановлення зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання ОСОБА_1 , а відсутність претензій стягувача ОСОБА_3 до ОСОБА_1 за аліментним зобов`язанням не може бути підставою для невиконання постанови суду від 02.11.2020 (а.с.69)
Також , 02.03.2020 та 27.05.2020 інспектор Вінницького МРВ з питань пробації філії Держаної установи « Центр пробації» у Вінницькій області повторно звернувся до Вінницького районного суду з поданнями, в якому з посилкою на ст. 304 КУпАП, просив суд вирішити питання , щодо подальшого виконання постанови суду від 02.11.2018, оскільки виконавче провадження щодо ОСОБА_1 звершено в зв`язку з досягненнями дітьми повноліття, а встановити місце перебування ОСОБА_1 органу пробації не виявилося за можливе. Постановами суддів Вінницького районного суду від 30.03.2020 та 29.05.2020 відмолено у задоволені цих подань відмовлено за необґрунтованістю.
Так, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України, і звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову (ч. 1, 4 ст. 299 КУпАП), а згідно ч. 1-2 ст. 300 цього Кодексу така постанова виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно ст. 305 цього Кодексу контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється суддею, який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом. За наявності обставин, що ускладнюють виконання такої постанови або роблять її виконання неможливим, суддя може відстрочити її виконання на строк до одного місяця (ч. 1 ст. 301).
Проаналізував документи, що містяться в матеріалах справи, суд прийшов висновку, що суд звернув своєчасно до виконання постанову про накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді спільно корисних робіт.
Також судом установлено, що уповноважені особи органу пробації , який забезпечував виконання постанови суду від 02.11.2018 неодноразово вживали заходи щодо встановлення місця перебування ОСОБА_1 , які в свою чергу, не дали позитивних результатів, що є обставиною, яка зробила виконання постанови неможливим.
Водночас, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 ,ухилялася від виконання постанови суду від 02.11.2018.
Чинний КУпАП, до якого постійно вносяться зміни за своєю суттю є законом, який поєднує норми матеріального та процесуального права, охоплює всі сфери суспільно-економічного життя і в той же час містить в собі ряд колізійних норм або норм, які не виконуються через їх недосконалість (нікчемних норм), а тому потребує системних законодавчих змін.
Зокрема, стадія виконання постанови про накладення адміністративних стягнень є заключною і зазвичай проходить у два етапи: 1) звернення постанови до виконання і 2) безпосереднє виконання постанови про накладення адміністративних стягнень.
Під зверненням постанови до виконання у ст. 303 КУпАП необхідно розуміти своєчасне (не більш ніж через три місяці з дня її винесення) направлення постанови до органу, який відповідно до законодавства уповноважений її безпосередньо виконувати, і визнається єдиним юридичним фактом, який має значення для встановлення, чи підлягає вона виконанню, незалежно від того, чи розпочато безпосереднє (реальне) виконання цієї постанови, що дотримано судом першої інстанції.
Безпосереднє виконання постанов про накладення стягнення у виді суспільно корисних робіт забезпечується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України ( ч. 1 ст. 300 КУпАП), яким виступає у даному випадку Вінницький районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області, однак системний аналіз основних положень цього Кодексу, в тому числі і розділу V, дає суду підстави для висновку, що незважаючи на власну назву ст. 303 законодавством України не передбачена давність виконання постанови судді про накладене стягнення, яка вже прийнята відповідним органом до виконання, що , в свою чергу, надає надзвичайно широкі можливості для зловживань у процесі виконання цих судових рішень, необґрунтовано обмежує права, свободи і законні інтереси осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності та взагалі нівелює завдання КУпАП і зводить нанівець певні засади судочинства, які закріплені у ст. 1, 7, 39, 245, 246, 268, 298, 300, 303, 305 і 326 КУпАП; розділ I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»; ст. 3, 24, 55, 124, 129, 129-1 Конституції України.
Таким чином, законодавець залишив поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт , залишивши цим самим за відповідними органами (посадовими особами), уповноваженими забезпечувати виконання таких рішень, право на власний розсуд визначати ці строки, чим створив підґрунтя для можливих зловживань з боку останніх, тому чинна редакція ст. 303 КУпАП підлягає коригуванню.
Так, фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується ЄСПЛ при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а «необмежений строк виконання» своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації № R (91) 1 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов`язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.
Припинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у межах КУпАП можливе лише за наявності обставин, зазначених у п. 5 (видання акту амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення), 6 (скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність) і 9 (смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі) ст. 247 цього Кодексу, при наявності яких орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання (ст. 302 КУпАП).
Однак, вказана норма має іншу правову природу і не кореспондується зі строками виконання постанов про накладення стягнення у виді суспільно корисливих робіт, а тому у даному конкретному випадку застосована бути не може.
На національному рівні КСУ в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5 рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).
Цей висновок об`єктивно узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, який неодноразово нагадує , що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві» (рішення від 15.11.1996 у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), п. 33, Reports 1996-V), а у справі «Солдатенко проти України» (Soldatenko v. Ukraine), заява № 2440/07) зазначив, «встановлюючи, що будь-яке позбавлення свободи має здійснюватися «відповідно до процедури, встановленої законом», п. 1 ст. 5 не просто відсилає до національного закону... він також стосується «якості закону», вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права... При цьому «якість закону» означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість позбавлення свободи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля» (п. 111, рішення від 23.10.2008).
У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom), рішення від 23.09.1998 (п. 54), Суд наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія. Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», зумовлюють повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права».
В інших рішеннях ЄСПЛ також неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності, зокрема у п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); у п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06).
Крім того, КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, виходячи із системного аналізу вказаного законодавства України, правової позиції ЄСПЛ, який за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03), враховуючи принцип правової визначеності, який є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права (ст. 3 Основного Закону) та який знайшов своє закріплення у судовій практиці КСУ, ВСУ, ВС і прецедентних рішеннях ЄСПЛ, суд приходить до переконання, що зазначена справа про адміністративне правопорушення щодо накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді суспільно корисних робіт , для цілей ст. 6 Конвенції, належить до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на цю категорію справ поширюється гарантії ст. 6 Конвенції, що, у свою чергу , надає можливість застосувати аналогію закону при розгляді даного клопотання , тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП іншої норми закону, зокрема КК, яка регламентує подібні відносини, зокрема , ст. 80 КК України , а також ст. 56 КК України ( громадські роботи) ,- заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення, оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання.
Так , ст. 80 КК України, регламентує звільнення особи від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Згідно п.1 ч. 1 цієї статті , особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Україна є соціальною, правовою державою; людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 1, 3 Основного Закону). В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (ст. 8 Основного Закону).
КСУ у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зауважив, що «верховенство права» це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення» (абз. 2, 3, 4 п.п. 4.1 п. 4 мотивувальної частини).
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідно до принципу верховенства права давність виконання постанови судді про накладення стягнення у виді суспільно корисних робіт в адміністративному праві не може тривати довше, ніж давність виконання обвинувального вироку суду у кримінальному праві, у якому особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано: 2 роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі ( у даному випадку суспільно корисні роботи є притаманними ( властивими ) громадським роботам) .
Таким чином, системний аналіз положень КУпАП у поєднанні з вказаним законодавством і судовою практикою, дають підстави вважати, що строк давності виконання постанови судді про накладення стягнення у виді суспільно корисливих робіт повинен розпочинатися з дня набрання постановою законної сили, тобто через 10 днів з дня її винесення 13.11.2018, і в усякому разі не перевищувати 2-х років, оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять будь-якої інформації про ухилення ОСОБА_1 від виконання адміністративного стягнення.
Отже, подання заявника підлягає до задоволення , а ОСОБА_1 - звільненню від відбування адміністративного стягнення, накладеного постановою судді суду Вінницького районного суду від 02.11.2018.
Керуючись ст. 303 КУпАП , суддя
П О С Т А Н О В И В:
Подання інспектора Вінницького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області Суханова В.В.- задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт строком на 120 (сто двадцять) годин, накладеного постановою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 02.11.2018 за ст.183-1 КУпАП , у зв`язку із закінченням строку давності виконання цього судового рішення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Суддя: О.Б. Саєнко
