ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/338/20 пров. № А/857/7175/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засіданняЛутчин А.М.,

за участю представників позивачаОнишкевич О.В., Янівської Г.Я.,

за участю представників відповідачаВолянського О.Р., Коваль О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року, прийняте суддею Лунь З.І. о 13 годині 50 хвилині у місті Львові, повний текст складений 07.04.2020 року у справі за позовом Міського палацу культури ім. Гната Хоткевича до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправними і скасування вимоги та розпорядження,-

встановив:

Міський палац культури ім. Гната Хоткевича (надалі позивач) звернувся з адміністративним позовом до Західного офісу Держаудитслужби (надалі відповідач) про визнання протиправними і скасування вимог, викладених у листі «Про усунення недоліків та порушень за наслідками ревізії» від 27.12.2019 року №03-01-15м/7879-2019 та розпорядження від 27.12.2019 року №26 про зупинення операцій з бюджетними коштами.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд щодо скасування вимоги перерахувати кошти в сумі 376,8 грн. за рахунок власних не бюджетних коштів в дохід місцевого бюджету виходив з того, що позивач не може бути головним розпорядником бюджетних коштів. Крім того, питання визначення потреби в споживанні Палацом енергоресурсів належить до компетенції Львівської міської ради та не належить до компетенції позивача. Щодо виплати премій працівникам за рахунок зекономлених коштів за невикористані енергоносії, то така здійснювалася відповідно до чинного на час цих виплат Положення про преміювання працівників Львівського міського палацу культури імені Гната Хоткевича, затвердженого 18.07.2018 року.

Суд звернув увагу на те, що повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету є фінансовою санкцією за бюджетне правопорушення.

Щодо вимоги про забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок зайвого виділення бюджетних коштів на фонд оплати праці в сумі 184,6 тис. грн. та про забезпечення відшкодування втрат, заподіяних внаслідок зайвого виділення бюджетних коштів на фонд оплати праці в сумі 142,8 тис. грн. суд зазначив, що заохочувальні та компенсаційні виплати відносяться до виплат, які здійснювалися за рахунок власних коштів позивача з додаткових джерел фінансування, як це передбачено Законом України «Про культуру» та Статутом. Відтак, така вимога є безпідставною.

З приводу скасування вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок зайвого виділення бюджетних коштів на фонд оплати праці в сумі 19,9 тис. грн. суд виходив з того, що в.о. директора Вальба М.Д. не був керівником позивача у розумінні Закону України «Про культуру», відтак на нього не поширювався обов`язок погодження своєї премії з органом вищого рівня.

Скасовуючи вимогу про забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок безпідставної виплати коштів на відрядження в сумі 59,1 тис. грн., суд виходив з того, що приймаюча сторона покриває витрати на «проживання та харчування під час зустрічі». Безпідставний є висновок відповідача про триразове харчування за рахунок приймаючої сторони за дні відрядження, в які відбувся приїзд, від`їзд та трансфер працівників до іншого міста.

З приводу вимоги про забезпечення відшкодування на користь Палацу в повному обсязі дебіторської заборгованості ПП «Віроока», суд зазначив, що позивач підтвердив належними доказами відсутність заборгованості за договором оренди від 31.07.2007 року. Крім того, на нього не може бути покладено обов`язок щодо ведення претензійно-позовної роботи щодо виконання договору, стороною у якому він не є

Скасовуючи розпорядження, суд виходив з того, що його протиправність полягає в тому, що воно прийнято на майбутній бюджетний період, що є порушенням бюджетного законодавства.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Західний офіс Держаудитслужби подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що позивачем в недотримання п.20, 22 Порядку складання, розглядів, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.200 року №228, необґрунтовано завищувалася потреба коштів на теплопостачання на 2017 2018 роки, яка вподальшому спрямовувалася на виплату премій працівникам, що призвело до матеріальної шкоди, та відповідно збитків, нанесених МПК ім. Г. Хоткевича на загальну суму 376,8 тис. грн.

Факти завищення потреби в коштах на оплату теплопостачання були зафіксовані також в аудиторському звіті.

Звернута увага на те, що п.3 Наказу Міністерства культури України від 18.10.2005 року №745 надано право в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах затверджувати порядок і розміри преміювання працівників в межах коштів на оплату праці, а не за рахунок економії коштів на оплату енергоносіїв попередньо необґрунтовано завищених.

Щодо протиправності чотирьох пунктів вимоги апелянт зазначив, що в акті ревізії не вказувалося, що було нецільове використання бюджетних коштів. Крім того, незрозумілим є покликання в рішенні на постанову КМУ від 1163 від 22.12.2010 року, оскільки таку санкцію, як повернення нецільово використаних коштів Офіс взагалі не ініціював.

Звертає увагу на те, що ст.4 Закону України «Про оплату праці» та п.2 ст.26 Закону України «Про культуру» визначають джерела коштів на оплату праці, а не види оплат. Висновків щодо неправильності джерел фінансування на оплату праці працівників, в тому числі, за рахунок власних коштів закладу культури, в акті ревізії не наводилися.

Виплати, які здійснювалися чотирьом працівникам, зокрема, за проведені заняття у студії відсутні у переліку виплат, які відносяться до інших, заохочувальних та компенсаційних виплат, а відтак, є безпідставними.

Зазначає, що звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт є основним первинним бухгалтерським документом, згідно якого відрядженому відшкодовуються витрати у зв`язку із службовими відрядженнями.

З приводу вимоги про відшкодування дебіторської заборгованості ПП «Віроока», то головний бухгалтер позивача причину непроведення претензійно позовної роботи пояснила відсутністю посади юрисконсульта. Висновок про відсутність заборгованості ПП «Віроока» за договором оренди від 31.07.2007 року в рішенні Господарського суду Львівської області, яке не було представлено до ревізії та аудиту, не свідчить про незаконність дій працівників відповідача та не є підставою для скасування вимоги, оскільки претензійно позовна робота справді не велася.

З приводу скасування розпорядження, скаржник зазначає, що з позову не випливає, які саме права позивача ущемили чи порушили дії відповідача.

Маються покликання на судову практику Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 року у справі №820/3534/16, постановах Верховного Суду від 23.12.2019 року у справі №815/4341/14; від 14.02.2020 року у справі №825/3661/15-а.

Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Міський палац культури ім. Гната Хоткевича у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що за наявності у відповідача можливості видавати розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами після закінчення дії попереднього, з метою уникнення тривалих порушень прав працівників позивача на оплату праці, останньому залишалося або добровільно сплатити кошти або звертатися до суду з вимогами про визнання рішень відповідача протиправними.

З приводу твердження апелянта про те, що суд не повинен був досліджувати порушення по суті, позивач звернув увагу на те, що підставою позову стало саме те, що вимоги відповідача не конкретизовані, відтак, їх добровільне невиконання матиме наслідком можливі нові порушення чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги про скасування розпорядження з бюджетними коштами звернув увагу на те, що хоча і його дія закінчилася, однак, це не позбавляє оскаржити таке на предмет законності, оскільки закінченням терміну не поновлюються права позивача.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Міський палац культури імені Гната Хоткевича є комунальною установою культури, має статус бюджетної неприбуткової організації, підпорядкований управлінню культури Департаменту розвитку Львівської міської ради (надалі - Управління культури).

У своїй діяльності керується Статутом Міського палацу культури ім. Гната Хоткевича, затвердженим завідуючою відділом мистецтв та організацій дозвілля департаменту гуманітарної та соціальної політики міськвиконкому 24.03.1997 року та зареєстрованим головою реєстраційної палати Департаменту економічної політики та ресурсів Львівського міськвиконкому від 27.03.1997 року №12196 та Статутом Комунальної установи «Міський палац культури імені Гната Хоткевича», затвердженим управлінням культури департаменту розвитку Львівської міської ради та погодженим Департаментом розвитку Львівської міської ради від 27.06.2018 року.

У період з 11.11.2019 року по 29.11.2019 року відповідно до п.1.2.2.2 плану роботи Західного офісу Державної аудиторської служби на IV квартал 2019 року, на підставі направлення на проведення ревізії від 11.11.2019 року № 902 проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Міського палацу культури ім. Г. Хоткевича за період з 01.09.2016 року по 30.09.2019 року, результати якої оформлено актом від 29.11.2019 року №03-01-21/6 (далі Акт ревізії).

Під час ревізії встановлено, що позивач у 2016, 2017, 2018 та за 9 місяців 2019, за рахунок коштів загального фонду кошторису завищив касові видатки за КЕКВ 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» на суму 433,7 тис. грн. внаслідок завищення видатків на оплату праці та відрядження.

10.12.2019 року позивачем надіслано до Західного офісу Держаудитслужби зауваження до Акта ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Міського палацу культури ім. Г. Хоткевича за період з 01.09.2016 року по 30.09.2019 року.

27.12.2019 року Західний офіс Держаудитслужби надіслав позивачу висновок на зауваження до Акта ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Міського палацу культури ім. Г. Хоткевича за період з 01.09.2016 року по 30.09.2019 року.

27.12.2019 року начальник Управління видав позивачу розпорядження про зупинення по 27.01.2020 операцій з бюджетними коштами.

Крім того, Західний офіс Держаудитслужби надіслав позивачу лист № 03-01-15м/7879-2019 від 27.12.2019 року з вимогами, зокрема:

-перерахувати кошти в сумі 376,8грн. за рахунок власних не бюджетних коштів в дохід місцевого бюджету за кодом бюджетної класифікації доходів «Інші надходження»;

-забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України на користь Палацу шкоди (втрат), заподіяної внаслідок зайвого виділення бюджетних коштів на фонд оплати праці в сумі 184,6 тис. гривень та про забезпечення відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України на користь Палацу шкоди (втрат), заподіяної внаслідок зайвого виділення бюджетних коштів на фонд оплати праці в сумі 142,8 тис. грн.;

-забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України на користь Палацу шкоди (втрат), заподіяної внаслідок зайвого виділення бюджетних коштів на фонд оплати праці в сумі 19,9тис.грн.;

-забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України на користь Палацу шкоди (втрат), заподіяної внаслідок безпідставної виплати коштів на відрядження в сумі 59,1 тис. грн.;

-забезпечити відшкодування на користь Палацу в повному обсязі дебіторської заборгованості ПП «Віроока» за надані послуги оренди відповідно до норм статтей 216-229 Господарського кодексу України та статей 610-625 Цивільного кодексу України.

Частиною першоюстатті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 року №2939-XII(надалі - Закон №2939-XII) встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Пунктом 7статті 10 Закону № 2939-XIIпередбаченоправо органу фінансового контролю пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

У підпункті 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року № 43, встановлено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання визначено Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (надалі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинназабезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних уїх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Згідно з пунктами 45, 46 Порядку у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають правоуснорекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення(зауваження)надсилаєтьсяоб`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Відповідно до пункту 50 Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Отже, органу державного фінансового контролю надані повноваження здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів, а у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства є обов`язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За таких обставин у органу фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, не пов`язаних із стягненням виявлених в ході перевірки збитків.

Зі змісту оскаржуваних вимог, викладених у листі від 27.12.2019 року №03-01-15м/7879-2019 вбачається, що в них викладено висновки Держаудитслужби про виявлення під час ревізії порушення позивачем вимог чинного законодавства, що призвело до завдання збитків та визначено розмір цих збитків.

Водночас, вимога не містить визначення конкретних дій, обов`язкових до виконання Департаментом для усунення виявлених порушень.

З огляду на правову природу письмової вимоги контролюючого органу, вона породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься) і як такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. При цьому «законність» письмової вимоги контролюючого органу безумовно передбачає її обґрунтованість, тобто наявність підстав для її скерування адресату.

Верховний Суд наголошує, що спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і в силузаконує обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якій вона адресована.

Згідно з абзацом 2 пункту 46 Порядку № 550 про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

З приводу зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права, звернувшись із позовом про оскарження вимоги про забезпечення відшкодувати на користь Палацу в повному обсязі дебіторської заборгованості ПП «Віроока» за надані послуги оренди, оскільки як вбачається із рішення Господарського суду Львівської області (справа № 914/1809/15 за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до ПП «Віроока», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - МПК ім. Г.Хоткевича про повернення приміщення та сплату заборгованості у зв`язку із закінченням оренди) ПП «Віроока» провело повний розрахунок з орендодавцем та повернуло орендовані приміщення позивачу по акту.

Відтак, враховуючи вимоги абз. 2 п.46 Порядку № 550 позивач на виконання цієї вимоги зобов`язаний був поінформувати орган державного фінансового контролю про існування такого судового рішення та про відсутність порушень.

Верховний Суд у постанові від 02.07.2020 року у справі № 826/1508/17 звернув увагу на те, що така обставина як відсутність у вимозі конкретного способу її виконання не свідчить про її протиправність та не може бути підставою для скасування.

Більше того, якщо існує декілька способів усунення виявлених у ході ревізії порушень, правом вибору певного конкретного способу відповідно до приписів законодавства наділений саме керівник підприємства. Разом з тим, вказана обставина не позбавляє підконтрольного об`єкта права звернутися до контролюючого органу з метою отримання певних роз`яснень.

Аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 820/3534/16, від 28.04.2020 у справі № 826/8741/16.

Звертаючись до суду з позовом, Міський палац культури ім. Гната Хоткевича фактично не погодився з висновками акта ревізії щодо допущених ним порушень та, як наслідок, з вимогою про відшкодування шкоди.

Водночас, шкода, щодо наявності якої зроблено висновок Управлінням Західного офісу Держаудитслужби, може бути відшкодована у судовому порядку за позовом цього органу. Наявність шкоди, правильність обчислення її розміру перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16.

Натомість, у справі, яка розглядається, Управління Західного офісу Держаудитслужби пред`явило вимогу про усунення порушень, виявлених під час перевірки позивача, при цьому в оскаржуваній частині вимога вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Разом з цим дії відповідача щодо включення до оскаржуваної вимоги певних відомостей самі по собі не створюють та не припиняють права чи обов`язків особи, а лише фіксують певні факти.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 року у справі № 820/339/17, від 11.02.2020 у справі № 804/2282/16.

Враховуючи викладене, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувані вимоги, оскільки вони не містять імперативного характеру, то і не створюють правових наслідків для позивача.

Висновки аналогічного змісту були викладені Верховним Судом у постанові від 20.02.2020 року у справі №826/7733/16 , від 30.07.2020 року у справі №817/663/18.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку у цій справі, що доводи позивача щодо суті порушень можуть бути перевірені в межах предмета доказування. Предмет вимоги контролюючого органу до підконтрольної установи не може співпадати з предметом позову до суду до цієї особи.

Зі змісту оскаржуваних вимог вбачається, що її єдиною метою є спонукання позивача (підконтрольної установи) до добровільного відшкодування у визначений строк шкоди, виявленої останнім.

Таким чином, відповідно до сталої судової практики застосування законодавства у спірних правовідносинах оскаржувана вимога не породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата - підконтрольної установи, і не може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства за позовом такої установи. За невиконання такої вимоги не може наступати і відповідальність, зокрема і та, про яку зазначено в оскаржуваній вимозі.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що звернення Міського палацу культури ім. Гната Хоткевича з позовом про визнання незаконною та скасування вимог від 27.12.2019 року №03-01-15м/7879-2019, які за своїм змістом спрямовані на відшкодування збитків, є неналежним способом захисту порушеного права, а відтак такий позов не підлягає задоволенню.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.08.2019 року у справі №826/14258/18.

Також колегія суддів бере до уваги висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.09.2020 року у справі № 460/2626/18 про те, що без надання оцінки по суті спору порушенню бюджетного законодавства не можливо надати оцінку оскаржуваному розпорядженню про зупинення операцій з бюджетними коштами. Відтак, позов у цій частині також не підлягає до задоволення.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд не здійснює розподілу судових витрат в силу вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 308,315,317,321,322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби задовольнити.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі № 380/338/20 та ухвалити постанову, якою в задоволенні позову Міського палацу культури ім. Гната Хоткевича до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправними і скасування вимоги та розпорядження - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 21.12.2020 року.