Постанова

Іменем України

17 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 642/4062/18

провадження № 61-10893св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І. та Яненка Володимира Миколайовича на постанову Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 30 травня 2019 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення на свою користь аліментів на довічне утримання в розмірі 2 000,00 грн щомісяця з моменту подання вказаного позову.

Позов обґрунтований тим, що він є пенсіонером, перебуває на обліку в Київському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримує пенсію, розмір якої становить 6 582,83 грн, інших джерел доходу немає. Також зазначив, що проживає один, має значні проблеми зі здоров`ям, а саме цукровий діабет ІІ ступеня, внаслідок чого вимушений двічі на рік проходити стаціонарний курс лікування та кожного дня вживати дорогі ліки. Сукупна вартість таких ліків для підтримки нормального рівня цукру становить 7 000,00 грн на місяць, що підтверджується чеками. Посилається на те, що частину пенсії витрачає на оплату комунальних послуг, які становлять 600-700 грн влітку та 1000-1200 в зимовий період. Таким чином, щомісяця на лікування та утримання майна витрачається 8 000,00 грн, а з урахуванням витрат на харчування ця сума зростає до 8 500,00 грн, навіть у разі максимальної економії. Зважаючи на вказане, позивачу не вистачає коштів на нормальний рівень життя.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 29 січня 2019 року позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_2 на утримання батька, ОСОБА_1 , аліменти в розмірі 2 000,00 грн щомісяця, починаючи з 07 серпня 2018 року і довічно. Стягнено з ОСОБА_2 на утримання батька, ОСОБА_1 , понесені судові витрати в розмірі 3 800,00 грн. Стягнено з ОСОБА_2 , судовий збір у дохід держави в розмірі 704,80 грн. Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дохід відповідача є достатнім для надання матеріальної допомоги батькові, суд не встановив підстав для звільнення відповідача як сина від утримання батька, як непрацездатної особи, обов`язок з утримання якого покладено на нього згідно із законом.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 29 січня 2019 року змінено. Зменшено суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , аліментів на утримання батька з 2 000,00 грн до 1 000,00 грн. В іншій частині судове рішення залишено без змін.

Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 30 травня 2019 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1 060,00 грн. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 8 700,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з урахуванням встановлених у справі обставин та майнового стану позивача він потребує матеріальної допомоги, проте враховуючи, що позивач отримує пенсію в розмірі, що забезпечує прожитковий мінімум встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 необхідно зменшити з 2 000,00 грн до 1 000,00 грн.

Додаткова постанова мотивована тим, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. ОСОБА_1 підтвердив розмір витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

06 червня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на судове рішення суду апеляційної інстанції, в якій, він посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Стягнути витрати на правничу допомогу.

24 червня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції та судові рішення суду апеляційної інстанції, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , та витребувано матеріали цивільної справи.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційної скаргою ОСОБА_2 .

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 обгрунтована тим, що зменшенням розміру аліментів, що підлягали стягненню на утримання батька, суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального права: статтю 51 Конституції України, статті 202 та 205 СК України, не були належним чином досліджені всі матеріали справи, які свідчать про високі витрати позивача на лікування важких захворювань, які є набагато вищими за єдиний дохід позивача - пенсію.

Суд апеляційної інстанції зменшив суму аліментів у зв`язку з тим, що позивач отримує пенсію, що забезпечує прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність.

Висновки суду апеляційної інстанції не відповідають встановленим обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на підтверджені факти потреби позивача у матеріальній допомозі. Позивач є важкохворим: цукровий діабет ІІ типу з 2012 року та рак нижньої губи з січня 2019 року.

Касаційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована тим, що єдиною підставою для задоволення позову є те, що відповідач є сином, отримує дохід на місяць понад 12 000,00 грн, а його батько отримує дохід лише понад 6 000,00 грн на місяць та хворіє на цукровий діабет, у зв`язку з чим йому не вистачає грошей на підтримання належного життєвого рівня.

Позивач посилається на споживання відповідачем комунальних послуг, які він осплачує, що не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_2 зареєстрований і проживає за іншою адресою.

Позивач стверджує, що в нього немає інших джерел доходів ніж пенсія, водночас, ОСОБА_1 передав в оренду квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 .

Суди не звернули уваги, що відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 09 листопада 2016 року № 863, від 27 грудня 2017 року № 1080 ліки для лікування цукрового діабету надаються державою громадянам України безкоштовно. Тому твердження про необхідність придбання ліків є безпідставним.

ОСОБА_1 є колишнім працівником Державного підприємства «Укрзалізниця», і його життя і здоров`я страхується у страхових компаніях щороку на суму 50 000,00 грн, на підтвердження чого позивач надавав страхові поліси. Отже, на випадок проблем зі здоров`ям позивач мав можливість використати страховий поліс та отримати відшкодування на лікування та ліки у розмірі до 50 000,00 грн.

Суди не взяли до уваги правові висновки Верховного Суду та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у подібних правовідносинах.

Аргументи інших учасників справи

Відзиви на касаційні скарги не надійшли.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційні скарги у цій справі подані у червні 2019 року, тому підлягають розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про народження від 08 травня 1975 року серії НОМЕР_1 (а. с. 5).

Відповідно до довідки № 1495, виданої начальником відділку № 27 КП «Жилкомсервіс», ОСОБА_1 зареєстрований у кв. АДРЕСА_2 .

Згідно з медичною документацією, позивач має діагноз: цукровий діабет ІІ типу (а. с.10-12).

Відповідно до виписки № 2099 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого з обласного центру онкології у позивача діагностовано пухлину на губі.

Позивач у період з листопада 2018 року до січня 2019 року згідно з копіями фіскальних чеків придбав лікарських препаратів та отримав медичних послуг на загальну суму 6 229,77 грн, та витрачено 4 334,11 грн на продукти харчування. Відповідно до довідки Пенсійного фонду України від 21 червня 2018 року, розмір пенсії ОСОБА_1 з січня 2018 року становить 6 582,83 грн (а. с. 26).

Відповідач ОСОБА_2 є особою працездатного віку, працює на посаді машиніста електровоза у С П «Синельниківське локомотивне депо «Регіональна філія «Придніпровська залізниця «ПАТ «Українська залізниця», середній розмір заробітної плати за останні 11 календарних місяців становить 12 881, 82 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Верховний Суд зазначає, що справа є малозначною, проте для забезпечення єдності судової практики суд оцінює доводи касаційної скарги з урахуванням висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Згідно з частиною першою статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Відповідно до статті 203 СК України дочка, син, крім сплати аліментів, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов`язаних з лікуванням та доглядом за ними (стаття 206 СК України).

Згідно зі статтею 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Непрацездатними є особи, визнані установленим законом порядком інвалідами, що встановлюється медико-соціальними експертними комісіями МСЕК. Критерієм призначення аліментів є те, що отримувані батьками пенсія, інший дохід не забезпечують їхніх потреб на харчування, лікування, на придбання одягу, ліків. Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Відповідно до частини першої статті 76, статті 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд виходить з того, що суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, взяв до уваги обставини, які входять до предмета доказування у справі.

Розглядаючи цей спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується Верховний Суд, що позивач довів належними та допустимими доказами обставини, на які він посилався як на обґрунтування своїх позовних вимог.

Суди виходили з того, що позивач потребує постійного медикаментозного лікування, оскільки хворіє на цукровий діабет ІІ типу та діагностовано пухлину на губі.

Заперечення відповідача про стягнення з нього аліментів на утримання батька не спростовують потреби його батька у матеріальній допомозі, яку має надати син.

Згідно з нормами СК України необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба у матеріальній допомозі.

Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи та зменшення суми аліментів врахував прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, дохід який отримує позивач, його витрати на лікування у сукупності з іншими доказами для вирішення спору, що відповідає висновкам, викладеним у постановах об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19) та

постанові Верховного Суду від 16 квітня 2018 року у справі № 759/1315/17-ц (провадження № 61-10396св18).

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 щодо стягнення витрат на правову допомогу є необґрунтованими.

Згідно з пунктами 1, 2 частини другої статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд апеляційної інстанції під час ухвалення додаткової постанови встановив, що між ОСОБА_1 та адвокатом Тітовим І. Б., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 02 березня 2012 року № 1182, укладений договір про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт від 12 червня 2018 року (а. с. 159-160).

У додатку 2 від 20 лютого 2019 року до цього договору встановлена вартість послуг виконавця, зокрема, за підготовку, написання та подання відзиву на апеляційну скаргу - 3 000,00 грн, підготовку, написання та подання додаткових письмових пояснень - 1 200,00 грн, представництво прав та інтересів замовника в судових засіданнях в судах апеляційної інстанції - 2 000,00 грн.

01 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та адвокатом Рябущиць Р. М., яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 26 березня 2019 року серії ЗР № 21/2011, також було укладено договір про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт (а. с. 185-186).

У додатку 1 від 01 квітня 2019 року до цього договору сторони погодили вартість послуг виконавця, а саме: за підготовку, написання та подання відзиву на апеляційну скаргу - 3 000,00 грн, підготовку, написання та подання додаткових письмових пояснень - 1 200,00 грн, представництво прав та інтересів замовника в судових засіданнях в судах апеляційної інстанції - 2 000,00 грн.

Вартість послуг оплачена ОСОБА_1 на рахунки адвокатів: 12 березня 2019 року в сумі 4 700,00 грн, 01 квітня 2019 року - 2 000,00 грн, 22 квітня 2019 року - 2 000,00 грн, всього на суму 8 700,00 грн, що підтверджується відповідними квитанціями (а. с. 176, 184, 194).

З урахуванням конкретних обставин справи адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення його вимог та найкращого його захисту.

З огляду на наведене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, зважаючи на надані позивачем документи, які є належними та допустимими, враховуючи всі обставини справи, суд вважає, що витрати на правову допомогу, задоволені судом апеляційної інстанції, не спростовані відповідачем та відповідають встановленим критеріям.

Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_2 є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав належне обґрунтування, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене Верховний Суд відхиляє доводи касаційних скарг, які зводяться до незгоди з судовим рішенням, власного тлумачення норм матеріального права, необхідності переоцінки доказів у справі, оскільки встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн не підлягають задоволенню, оскільки немає підтвердження таких витрат відповідно до статті 137 ЦПК України.

29 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копії довідки Комунального підприємства «ДОКОД» ДОР».

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для прийняття нових письмових доказів та долучення їх до матеріалів цивільної справи. Тому вказане клопотання Верховний Суд не розглядає.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про приєднання доказів до матеріалів справи у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання батька, відмовити.

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 30 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко