УХВАЛА

18 грудня 2020 року

Київ

справа №9901/384/20

адміністративне провадження №П/9901/384/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною, скасування ухвали, встановлення відсутності компетенції та зобов?язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

11 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність ВРП (Третьої Дисциплінарної палати), вчинену при вирішенні питання про відкриття дисциплінарної справи за його дисциплінарною скаргою від 08.10.2020 на суддю Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 ;

2) скасувати ухвалу ВРП (Третьої Дисциплінарної палати) від 02.12.2020 №3356/3дп/15-20 в частині відмови у відкритті дисциплінарної справи за його дисциплінарною скаргою від 08.10.2020;

3) встановити відсутність компетенції (повноважень) ВРП по ігноруванню здійснення правової процедури, яку належить здійснити за фактом його звернення з дисциплінарною скаргою від 08.10.2020;

4) зобов?язати ВРП вирішити питання про попереднє вивчення матеріалів за дисциплінарною скаргою від 08.10.2020 на суддю Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 та прийняти законне, обґрунтоване і мотивоване процесуальне рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкриття з урахування правової оцінки, наданої Верховним Судом у рішенні за наслідком вирішення цієї справи.

На обґрунтування позову зазначив, що 08.10.2020 він звернувся до ВРП із дисциплінарною скаргою щодо дисциплінарного проступку судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 , яка ухвалою від 23.06.2020 в адміністративній справі №160/6705/20 задовольнила заяву про забезпечення позову шляхом заборони Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) здійснювати будь-які заходи та вчиняти дії щодо нерухомого майна ОСОБА_3 , чим, на думку позивача, свідомо та умисно, всупереч нормам Конституції України і КПК України фактично перешкодила виконанню ухвали у кримінальному провадженні, дозволивши подальше використання цього майна з метою вчинення дій проти держави та Українського народу. Протиправність ухваленого суддею ОСОБА_2 рішення підтверджується постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.09.2020, якою скасована вказана ухвала про забезпечення позову.

Водночас ВРП, за доводами позивача, нехтуючи міжнародними зобов?язаннями України перед ООН та ЄС, проігнорувавши вимоги Конвенції ООН проти корупції від 31.10.2003 (ратифікована Україною 18.10.2006), поставивши під сумнів виконання АРМА своїх функцій, всупереч нормам національного законодавства України дійшла протиправного і необґрунтованого висновку про відсутність у діях судді ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку.

За змістом частин першої і другої статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка складається з двадцяти одного члена та до повноважень якої віднесено, серед іншого, розгляд скарг на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

У частині десятій статті 131 Конституції України передбачено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи для забезпечення розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів.

Органом Вищої ради правосуддя для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів є Дисциплінарні палати, які утворюються з числа членів Ради (стаття 108 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402), стаття 26 Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон №1798).

У силу частини першої статті 42 Закону №1798 дисциплінарне провадження розпочинається, зокрема, після отримання відповідно до статті 107 Закону №1402 скарги щодо дисциплінарного проступку судді, право на звернення з якою має будь-яка особа.

Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті; 2) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону №1798).

Підстави для відмови у відкритті дисциплінарної справи наведені у частині першій статті 45 Закону №1798, однією з яких є те, що суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням (пункт 4).

Як убачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 реалізував своє право на звернення до ВРП зі скаргою на дії судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 (зареєстрована у ВРП 08.10.2020), у якій навів факти, що свідчили, на його думку, про вчинення суддею дисциплінарного проступку.

Третя Дисциплінарна палата ВРП, розглянувши висновок доповідача-члена Третьої Дисциплінарної палати Матвійчука В.В. від 23.11.2020 про відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи, оскільки в діях судді не встановлено ознак дисциплінарного проступку, а доводи скарги зводяться лише до незгоди із судовим рішенням (пункт 4 частини першої статті 45 Закону №1798), прийняла ухвалу від 02.12.2020 №3356/3дп/15-20 про відмову у відкритті дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_1 стосовно судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 .

Звертаючись з цим позовом до ВРП, позивач фактично не погоджується з рішенням її Дисциплінарної палати про відмову у відкритті дисциплінарної справи, стверджуючи про наявність підстав, передбачених частиною першою статті 106 Закону №1402, для відкриття дисциплінарної справи і притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

Водночас позовну вимогу щодо протиправної бездіяльності ВРП (вимога №1) не можна визнати відмінною від вимоги про оскарження ухвали ВРП від 02.12.2020 (вимога №2), оскільки позов у цій частині обґрунтований невчиненням відповідачем усіх дій, які передбачені Законом, під час прийняття оскаржуваної ухвали.

Інші позовні вимоги також безпосередньо пов?язані з вимогою про скасування ухвали ВРП від 02.12.2020, у тому числі й за твердженням позивача.

Частина друга статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів, які мають своїм завданням справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).

Відповідно до частини четвертої статті 22, частини першої статті 266 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, зокрема, справи щодо законності актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, а також законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.

Зазначеним нормам процесуального закону кореспондують приписи частини першої статті 35 Закону №1798, згідно з якою рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Водночас у частині четвертій статті 35 Закону №1798 встановлено, що рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржено до Вищої ради правосуддя.

Зі змісту статей 50 і 51 Закону №1798 вбачається, що до Вищої ради правосуддя можуть бути оскаржені рішення Дисциплінарної палати про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, тоді як рішення Дисциплінарної палати, ухвалені на стадії попереднього вивчення матеріалів, у тому числі про відмову у відкритті дисциплінарної справи, оскарженню не підлягають (частина четверта статті 44, частина друга статті 45, частина друга статті 46 Закону №1798).

Отже, проаналізованими нормами чинного законодавства України не передбачено можливості оскаржити рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (як окремого дисциплінарного органу в системі правосуддя) про відмову у відкритті дисциплінарної справи ні до Вищої ради правосуддя, ні до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, у відкритті провадження в цій адміністративній справі слід відмовити.

Спір, за вирішенням якого звернувся позивач, не підлягає судовому розгляду, тому суд не зазначає, до юрисдикції якого суду віднесено його вирішення.

При постановленні цієї ухвали враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 06 лютого 2019 року у справі №9901/889/18, від 04 квітня 2019 року у справі №9901/25/19, від 4 грудня 2019 року у справі №9901/509/19.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказує на те, що подібна судова практика нівелює його право як представника громадськості на звернення до суду у разі, якщо оскаржуване рішення органу державної влади негативно впливає на ефективну боротьбу із корупцією в Україні, що безпосередньо випливає з положень Конвенції ООН проти корупції.

Проте такі аргументи позивача ґрунтуються на помилковому застосуванні ним до спірної ситуації норм зазначеної Конвенції, яка, поряд з визначенням завдань і принципів у сфері запобігання корупції та боротьби з нею, зобов?язує Держав-учасниць, згідно з основоположними принципами своєї правової системи: проводити ефективну скоординовану політику протидії корупції (стаття 5); забезпечити наявність органу або, у належних випадках, органів, які здійснюють запобігання корупції (стаття 6); вживати заходів, спрямованих на запобігання корупції в публічному (статті 7-11) і в приватному (стаття 12) секторах; сприяти активній участі окремих осіб і груп за межами державного сектора, таких як громадянське суспільство, неурядові організації та організації, що функціонують на базі громад, у запобіганні корупції й боротьбі з нею (стаття 13) тощо.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначені Законом України від 14.10.2014 №1700-VII «Про запобігання корупції».

Цей Закон не відносить Вищу раду правосуддя до спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції, не визначає процедуру дисциплінарного провадження щодо судді заходом запобігання і протидії корупції та передбачає, що активна участь громадськості у діяльності щодо запобігання корупції може полягати, зокрема, у повідомленні спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції про виявлені факти вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, одержанні від державних органів та органів місцевого самоврядування інформації про діяльність щодо запобігання корупції, проведенні громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів, здійсненні громадського контролю за виконанням законів у сфері запобігання корупції з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству, тощо (стаття 21 Закону України «Про запобігання корупції»).

Таким чином, позивач помилково ототожнює своє право як представника громадськості на участь у діяльності щодо запобігання корупції з правом на подання дисциплінарної скарги щодо дисциплінарного проступку судді та оскарження рішення дисциплінарного органу, прийнятого за результатами її розгляду.

Натомість завдання дисциплінарного провадження і правовий статус ВРП у цих правовідносинах свідчать про те, що рішення її дисциплінарного органу про відмову у відкритті дисциплінарної справи не порушує особисті права та/або інтереси скаржника, які би підлягали судовому захисту.

Оскільки у відкритті провадження у цій справі слід відмовити, то заявлені ОСОБА_1 клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та про витребування доказів не потребують вирішення.

Керуючись статтями 170, 248, 266, 295 КАС України,

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною, скасування ухвали, встановлення відсутності компетенції та зобов?язання вчинити певні дії.

2. Ухвала суду може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п?ятнадцяти днів з дня її складення.

3. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Уханенко