-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
17.12.2020Справа № 910/14971/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібодар" (м. Рівне)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо"
про стягнення 1.239.966,48 грн
Суддя Ващенко Т.М.
секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не з`явились
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібодар" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" про стягнення 1.239.966,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 031218-11/1г від 03.12.18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.20. відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 27.10.20.
Вказану ухвалу позивачем отримано 15.10.20., відповідачем отримано 13.10.20. відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення (т. 10 арк. справи 1,2).
Отже позивач та відповідач належним чином повідомлені про розгляд справи № 910/14971/20.
27.10.20. за участі представника позивача судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 19.11.20.
Відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлено ухвалою суду в поряду ст. ст. 120-121 ГПК України. Означену ухвалу ним отримано 30.10.20. (т. 10 арк. справ 9).
Позивач в судове засідання 19.11.20. явку свого повноважного представника не забезпечив, однак 02.11.20. подав клопотання про проведення підготовчого засідання без участі його представника.
Натомість відповідач заяв, клопотань не подав, в судове засідання 19.11.20. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
В підготовчому засіданні 19.11.20. судом встановлено, що під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 ГПК України.
За викладеного ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.20. закрито підготовче провадження та призначити справу № 910/14971/20 до судового розгляду по суті на 17.12.20.
Позивач в судове засідання 17.12.20. явку свого повноважного представника не забезпечив, однак, 01.12.20. подав клопотання про здійснення судового розгляду за відсутності його повноважного представника.
Відповідач в судове засідання 17.12.20. по розгляду справи по суті явку свого повноважного представника не забезпечив, заяв, клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином (рекомендоване повідомлення про вручення № 0105476287029).
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
До того ж, відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 ЗУ «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, зокрема, з судовими рішеннями по справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, за висновками суду, враховуючи викладене вище в сукупності, неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.12.20.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 17.12.20. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
03.12.18. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № О31218-11/1г (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується передавати товар у власність Покупця, а Покупець приймати його і проводити оплату за товар.
Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.1 з моменту підписання і діє 31.12.19., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. Дія Договору продовжується на один рік, якщо жодна зі сторін не заявить письмового про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії Договору.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у третьої особи та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.
За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Передача товару Постачальником і його приймання Покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної (п. 4.3 Договору).
Згідно з п. 4.10 Договору обов`язок Постачальника по поставці товару Покупцю вважається своєчасно та належним чином виконаним з моменту передачі товару в повному обсязі Покупцю і надання повного пакету документів Покупцю на товар.
Відповідно до п. 5.4.1 Договору датою поставки товару вважається дата, зазначена представником Покупця у видатковій накладній на поставку товару в момент його отримання.
У відповідності до товарно-транспортних накладних, складених на виконання зобов`язань за Договором (т. 2 арк. справи 61-250, т. 3 арк. справи 1-250, т. 4 арк. справи 1-250, т. 5 арк. справи 1-250, т. 6 арк. справи 1-250, т. 7 арк. справи 1-247, т. 8 арк. справи 1-250, т. 9 арк. справи 1-303), позивачем було поставлено відповідачу Товар на суму 10.318.263,85 грн.
За вказаний період відповідачем було повернуто позивачу товару (черствого хлібу) на суму 1.483.760,27 грн. При цьому повернення товару, строк придатності якого минув, було здійснено з відповідним зменшенням суми належних до сплати Постачальнику грошових коштів.
Отже, за вказаний період вартість поставленого товару за вирахуванням товару, строк придатності якого минув (повернутого товару), становить 8.834.503,58 грн.
Крім вказаного матеріали справи містять відповідні податкові накладні (т. 1 арк. справи 148-210).
Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо передачі Товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.
Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Жодних заперечень з приводу отримання Товару відповідачем суду надано не було.
Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов`язань з передання Товару.
Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, податкові накладні є належними доказами передачі товару відповідачу, його часткового повернення останнім та виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" зобов`язань з оплати товару за Договором на суму 8.834.503,58 грн.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.4 Договору сторони узгодили, що оплата за поставлений товар сум розмірах понад ліміт, встановлений п. 5.5 Договору (1000,00 грн), здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів протягом 40 календарних днів з дати поставки товару.
З огляду на дати видаткових накладних строк оплати є таким, що настав.
За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
У відповідності до наявних в матеріалах справи доказів (т. 1 арк. справи 211-247) відповідач сплатив позивачу за Товар 6.868.357,66 грн.
Отже, неоплаченим залишився Товар на суму 1.966.145,92 грн.
Також між сторонами було укладено Договір № 031218-10/2г від 03.12.18. про надання послуг (далі - Договір про надання послуг), відповідно до умов якого відповідач, як Виконавець, зобов`язався надавати позивачу, як Замовнику, послуги створення умов, спрямованих на збільшення обсягів закупівлі та подальшої реалізації продукції (товару за Договором поставки від 03.12.18. № 031218-11/1г) кінцевим споживачам в торгівельних закладах.
Відповідно до Договору про надання послуг відповідач надав позивачу послуг на суму 726.179,44 грн (т. 2 арк. справи 5-60).
У випадку існування між сторонами взаємної заборгованості (позивача - по сплаті вартості наданих послуг згідно Договору про надання послуг, а відповідача - за отриманий товар згідно договору поставки), Виконавець вправі застосувати залік зустрічних однорідних вимог, тобто одноособово зменшити суму, що належить до сплати Замовнику за товар на суму вартості наданих Замовнику послуг. Замовник і Виконавець узгодили, що зарахування проводиться Виконавцем одноособово протягом 10 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, про що він повідомляє Замовника через надсилання заяви про зарахування (п. 4.5 Договору про надання послуг).
Умов пункту 3.2 Договору про надання послуг про те, що оплата за надані послуги здійснюється шляхом зарахування зустрічних вимог на підставі акту Замовником без підписання додаткових документів, на який посилається позивач, судом не встановлено в тому числі і в інших пунктах Договору про надання послуг.
Разом з тим, позивач стверджує, що ним на підставі Договору про надання послуг керуючись ст. 601 ЦК України було проведено зарахування належних Виконавцю за послуги сум з грошових коштів, які Виконавець зобов`язаний перерахувати Замовнику за поставлений товар за Договором на загальну суму 726.179,44 грн.
Окремим способом припинення правовідношення є зарахування (ст. ст. 603, 604, 605 ЦК України).
Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 203 ГК України, господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов`язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов`язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов`язання.
Таким чином, за змістом статей 203 ГК України, 601 ЦК України зарахування являє собою спосіб припинення зобов`язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов`язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.
Однак, як відзначалось судом, умов Договору про надання послуг про те, що оплата за надані послуги здійснюється шляхом зарахування зустрічних вимог на підставі акту Замовником без підписання додаткових документів, на який посилається позивач, судом не встановлено в тому числі і в інших пунктах Договору про надання послуг.
В свою чергу, до матеріалів справи не подано доказів застосування Виконавцем заліку зустрічних однорідних вимог, шляхом надсилання заяви про зарахування в порядку п. 4.5 Договору про надання послуг.
Отже, за матеріалами справи судом не встановлено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 726.179,44 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За матеріалами справи судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 1.966.145,92 грн, оскільки судом не встановлено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 726.179,44 грн, разом з тим. позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1.239.966,48 грн з врахуванням такого зарахування, з огляду на що вказана сума заборгованості (1.239.966,48 грн) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, б. 19/3, корпус 2, каб. 33; ідентифікаційний код 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібодар" (33009, м. Рівне, вул. біла, 35; ідентифікаційний код 32358874) 1.239.966 (один мільйон двісті тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят шість) грн 48 коп. основного боргу, 18.599 (вісімнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 50 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 18.12.20.
Суддя Т.М. Ващенко
скопійовано
-
скопійовано
-
