КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/824/10771/2020 Головуючий у 1-й інстанції: Дубас Т.В.

369/8463/19 Доповідач-Чобіток А.О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І.

секретар - Зиль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди ,-

у с т а н о в и в:

У липні 2019 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просив поновити його на посаді головного інженера РВУ «Київавтогаз» Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної Акціонерної Компанії «Нафтогаз України» ,стягнути середній заробіток за вимушений прогул за період з 29.05.2019 по 25.06.2019 у розмірі 18330,44грн., а також моральну шкоду у розмірі 5000грн.,яка спричинена незаконним діями з боку відповідача при його звільненні. Зазначав, що 18.08.2014 року наказом № 126к по особовому складу його було прийнято на посаду провідного інженера за сумісництвом до відділу по роботі зі споживачами СПГ та моніторингу ринку газу Управління з питань обліку та реалізації газу Департаменту з питань обліку та реалізації газу регіонального виробничого управління «Донецькавтогаз» Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної Акціонерної Компанії «Нафтогаз України». Після тривалої праці на інженерних посадах наказом № 135к від 03.08.2018 року його було переведено на посаду головного інженера РВУ «Київавтогаз» Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної Акціонерної Компанії «Нафтогаз України», на якій він пропрацював 10 місяців. За час роботи він добросовісно ставився до виконання своїх обов`язків, ніколи не мав нарікань на свою роботу, отримував премії, проходив навчання. Відповідно до наказу ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» від 23.01.2019 року №24 «Про затвердження організаційної структури ДП «Укравтогаз» на підприємстві відбулася зміна в організації виробництва і праці. 28.03.2019 року він отримав повідомлення №2 про майбутнє звільнення у зв`язку з тим, що посада головного інженера виведена зі штатного розпису на підставі наказів НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» від 23.01.2019 №24 «Про затвердження організаційної структури ДП «УКРАВТОГАЗ», наказу ДП «УКРАВТОГАЗ» від 31.01.2019 №29 «Щодо організаційної структури ДП «УКРАВТОГАЗ», наказу ДП «УКРАВТОГАЗ» від 27.03.2019 №178 «Про ліквідацію структурних підрозділів». 28.03.2019 року він ознайомився із повідомленням про можливість його переведення на інші посади підприємства, які в порівнянні з його посадою були нижчі як за кваліфікацією, так і за окладом, а також вимагали зміни постійного місця проживання та розлучення із родиною. Його було звільнено з посади головного інженера РВУ «Київавтогаз» ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» наказом №607к від 28.05.2019 у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Уважає, що при його звільненні відповідачем було порушено порядок звільнення працівника з посади, передбачений чиним законодавством України про працю,оскільки йому не були запропоновані для працевлаштування всі посади, які були вакантними з моменту повідомлення про майбутнє звільнення до дня звільнення (тобто в період з 28.03.2019 по 28.05.2019). Також, на його думку, роботодавцем не було враховано його переважного права на залишення на роботі, не надано належної оцінки його перевагам в рівні кваліфікації, продуктивності праці та тривалості стажу роботи в порівнянні з іншими працівниками підприємства, а також наявність двох неповнолітніх дітей на утриманні, тобто порушено вимоги ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 42 КЗпП України. Враховуючи кількість прийнятих працівників на інженерні посади та керівні посади в ДП «УКРАВТОГАЗ» за період з 01.01.2019 по 22.04.2019, відповідач зобов`язаний був виконати вимоги ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 42 КЗпП України. Так, відповідно до Журналу обліку працівників, прийнятих на роботу до ДП «УКРАВТОГАЗ» до служби головного інженера ДП «УКРАВТОГАЗ» було прийнято начальника відділу та провідного інженера 31.01.2019, у лютому 2019 року - до різних відділів було прийнято працівників на посади інженерного напрямку. Про ліквідацію структурних підрозділів було відомо директору ДП «Укравтогаз» ОСОБА_2 , починаючи з 23.01.2019 , який 31.01.2019 видав наказ №29, яким зобов`язав першого заступника директора ОСОБА_19 в термін до 04.02.2019 року надати пропозиції щодо комплектування новостворених підрозділів ДП «УКРАВТОГАЗ»; начальника відділу кадрів ДП «УКРАВТОГАЗ» ОСОБА_3 провести перестановку (перегрупування) працівників та переведення на вакантні посади у новостворені підрозділи, за їх згодою, з дотриманням вимог чинного законодавства України. На його думку, начальник відділу кадрів ДП «УКРАВТОГАЗ» ОСОБА_3 не здійснив перестановку (перегрупування) вже працюючих працівників на вакантні посади новостворених підрозділів. Так, йому не було запропоновано жодної посади інженерного напрямку. Не дивлячись на майбутні заплановані звільнення працівників, в ДП «УКРАВТОГАЗ» протягом лютого-березня 2019 року здійснювався активний прийом нових працівників, в тому числі й на посади керівників, професіоналів, фахівців.

Посилаючись на вказані обставини просив суд задовольнити його позов.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 28 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду та постановити нове про задоволенні його позову. Зазначає, що судом не враховано, що з дня повідомлення його про наступне скорочення і до дня його звільнення з підприємства ДП «Украавтогаз» НАК «Нафтогаз України» в ньому йшов активний набір та переведення працівників на вакантні посади, які утворилися відповідно до нового штатного розпису. Відповідачем було зараховано наказом №260к від 16.04.2019 року на посаду провідного інженера загального відділу Управління адміністративно-господарського забезпечення ДП «Укравтогаз» ОСОБА_4 , яка обіймала посаду касира кафе, а наказом від 21.03.2019 року № 497к було зараховано ОСОБА_5 , який раніше не працював на підприємстві, як тимчасово виконуючого обов`язки на посаду головного інженера ДП «Укравтогаз»,але йому не було запропоновано вказані посади, незважаючи на те, що ці посади у більшій ступені відповідають його кваліфікації та переважному праву на залишення на роботі.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 в частині оскарження рішення суду про відмову в задоволенні його вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу визнана неподаною та повернута ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.08.2020 року, а в частині оскарження рішення суду щодо його вимог про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди ухвалою від 11.08.2020 року відкрито апеляційне провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає. що 28.03.2019 року позивачу було повідомлено про можливість його переведення на інші вакантні посади, починаючи з 28.03.2019 року і по 28.05.2019 року у ДП «УКРАВТОГАЗ» не було вакантних посад безпосередньо поблизу його місця проживання, жодних інших нових вакансій не з`являлось, у вказаний період відповідач не здійснював прийом нових працівників, оскільки відбувалось лише переведення працівників. Наказом №560к від 16.04.2019 року було переведено ОСОБА_4 на посаду провідного інженера загального відділу Управління адміністративно-господарського забезпечення. Підставою для переведення ОСОБА_4 була її заява від 22.03.2019 року, у зв`язку з чим ця посада не була запропонована позивач. ОСОБА_5 було призначено на посаду тимчасово 21.03.2019 року, тобто до ліквідації служби головного інженера та повідомлення позивача про наступне вивільнення, у зв`язку з чим указана посада також не могла бути запропонована позивачу. Позивач не скористався своїм правом на переведення на вакантні посади ДП «УКРАВТОГАЗ», ним не було виявлено бажання обійняти інші вакантні посади та не надано доказів про його згоду на переведення на інші посади за період з 28.03.2019 року по 28.05.2019 року.

При розгляді даної справи судом першої інстанції установлено, що 18.08.2014 року наказом № 126к по особовому складу ОСОБА_1 було прийнято на посаду провідного інженера за сумісництвом до відділу по роботі зі споживачами СПГ та моніторингу ринку газу Управління з питань обліку та реалізації газу Департаменту з питань обліку та реалізації газу регіонального виробничого управління «Донецькавтогаз» Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної Акціонерної Компанії «Нафтогаз України».

Наказом № 135к від 03.08.2018 року ОСОБА_1 було переведено на посаду головного інженера РВУ «Київавтогаз» Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної Акціонерної Компанії «Нафтогаз України»

Відповідно до наказу НАК «Нафтогаз України» від 23.01.2019 року №24 «Про затвердження організаційної структури ДП «Укравтогаз» з метою забезпечення ефективного використання матеріальних, технічних та фінансових ресурсів підприємства, поступового переходу до цільової, функціональної, дворівневої організаційної структури та зміни загального підходу до формування організаційно-управлінської структури підприємства було затверджено та введено в дію з 01.02.2019 нову організаційну структуру відповідача.

З огляду на наказ НАК «Нафтогаз України» від 31.01.2019 року № 29 «Щодо організаційної структури ДП «Укравтогаз» на виконання наказу НАК «Нафтогаз України» від 23.01.2019 року №24 «Про затвердження організаційної структури ДП «Укравтогаз» введено в дію з 01.02.2019 року нову організаційну структуру ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України».

Наказом НАК «Нафтогаз України» від 27.03.2019 року № 178 «Про ліквідацію структурних підрозділів» було, в тому числі, припинено діяльність регіонального виробничого управління «Київавтогаз» ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» шляхом ліквідації, затверджено план заходів щодо вказаної ліквідації, серед яких персональне попередження працівників про наступне вивільнення не пізніше ніж за 2 місяці протягом 5 днів з дня прийняття даного наказу.

28.03.2019 року позивач під розписку отримав повідомлення №2 про майбутнє звільнення у зв`язку з тим, що посада головного інженера виведена зі штатного розпису на підставі наказів НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» від 23.01.2019 року №24 «Про затвердження організаційної структури ДП «УКРАВТОГАЗ», наказу ДП «УКРАВТОГАЗ» від 31.01.2019 року №29 «Щодо організаційної структури ДП «УКРАВТОГАЗ», наказу ДП «УКРАВТОГАЗ» від 27.03.2019 року №178 «Про ліквідацію структурних підрозділів», в якому йому було запропоновано низку посад в ДП «Укравтогаз», в тому числі й посаду начальника АГНКС м. Житомир з окладом 8810 грн. та майстра АГНКС-2 м. Харків з окладом 7140 грн..

Протягом 2 місяців з дня повідомлення позивач не звернувся до відповідача із заявою про переведення його на одну із запропонованих посад.

Позивача було звільнено з посади головного інженера РВУ «Київавтогаз» ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» наказом №607к від 28.05.2019 у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

На ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.11.2019 року відповідачем було надано суду запитувані копії наказів про прийом працівників в період 01.01.2019 - 28.04.2019, а також за період 29.04.2019 - 27.05.2019 до моменту звільнення позивача з ДП «УКРАВТОГАЗ» НАК «Нафтогаз Україна».

Наказом НАК «Нафтогаз України» № 513к від 27.03.2019 року було переведено з 28.03.2019 заступника начальника служби з експлуатації та ремонту АГНКС ремонтно-експлуатаційної служби РВУ «Харківавтогаз» ОСОБА_6 на посаду провідного інженера відділу технічного обслуговування, ремонту та експлуатації АГНКС ДП «Укравтогаз» за адресою: м. Харків.

Наказом НАК «Нафтогаз України» № 560к від 16.04.2019 року було переведено з 22.04.2019 касира кафе РВУ «Київавтогаз» ОСОБА_4 на посаду провідного інженера загального відділу Управління адміністративно-господарського забезпечення ДП «Укравтогаз» за її заявою від 22.03.2019 про переведення.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 , суд першої інстанції виходив з того, що мала місце ліквідація структурного підрозділу відповідача, де працював за посадою позивач, що свідчить про зміну внутрішньої (організаційної) структури відповідача. Позивача з дотриманням вимог ч. 2 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України за 2 місяці було попереджено відповідачем про його вивільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та було запропоновано перелік посад, що були вільними саме в той момент, коли відповідач приймав рішення про скорочення його структурного підрозділу. Взяти до уваги те, що відповідач зарахував на посади провідного інженера відділу технічного обслуговування, ремонту та експлуатації АГНКС ДП «Укравтогаз» та провідного інженера загального відділу Управління адміністративно-господарського забезпечення ДП «Укравтогаз» наказами № 513к від 27.03.2019 року та № 560к від 16.04.2019 року двох працівників, неможна, так як вказані працівники були переведені на ці посади за їх заявами, що були датовані до 27.03.2019 року, тобто вважати, що дані посади були вільними на час попередження позивача про вивільнення не можливо. При цьому, робоче місце за першою згаданою посадою знаходиться у м. Харкові, а такі посади з огляду на позицію позивача ним не розглядались, так як потребували зміни постійного місця проживання. Отже, відсутні докази того, що у відповідача у період з 28.03.2019 року по день звільнення позивача були вільні інші посади ніж ті, що були йому запропоновані, і вони були наближені за кваліфікацією та окладом до посади позивача і не вимагали зміни його постійного місця проживання, а також що не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі за умови, що на одну й ту саму вільну посаду претендував позивач та інший працівник. Крім того, від запропонованих відповідачем для переведення посад позивач відмовився, оскільки не звернувся до відповідача протягом 2 місяців із відповідною заявою про його переведення на одну із цих посад.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, дослідивши її матеріали, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 06 листопада 1992 року«Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Перевіряючи дотримання судом першої інстанції вказаної постанови, суд апеляційної інстанції вважає, що судом виконано роз`яснення Верховного Суду України при вирішенні даної справи, оскільки дійсно встановлено, що у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, в зв`язку з чим посада, яку займав позивач виведена із штатного розпису.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі N 800/538/17, провадження N 11-431асі18.

Крім того, під час вивільнення керівник підприємства має право в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї менш кваліфікованого працівника. Про таку можливість згадано у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Як убачається із матеріалів справи, то відповідач не пізніше двох місяців та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, але суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем виконано обов`язок щодо надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з`явилися на підприємстві при введенні нового штатного розпису і які існували на день звільнення, а також відповідачем не надано доказів того, що при звільненні працівників ним виконано обов`язок перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (стаття 24 Конституції України).

Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Так, наказом від 23.01.2019 року №24 «Про затвердження організаційної структури ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» наказав затвердити та ввести в дію з 1 лютого 2019 року організаційну структуру ДП «Укравтогаз», визначену у Додатку №1 до вказаного наказу. Директору підприємства ОСОБА_2 забезпечити: вжиття в установленому законодавством України порядку заходів щодо ліквідації відокремлених підрозділів підприємства; приведення штатного розпису підприємства у відповідність із затвердженою організаційною структурою підприємства; надання копії затвердженого в установленому порядку штатного розпису підприємства до Департаменту управління персоналом та соціальної політики НАК «Нафтогаз України»; дотримання вимог трудового законодавства України під час комплектування працівниками нововведених посад підприємства та вивільнення працівників, посади яких будуть скорочені.

На виконання вимог указаного наказу від 23.01.2019 року №24 «Про затвердження організаційної структури ДП «УКРАВТОГАЗ» НАК «Нафтогаз України» директор ОСОБА_2 видав наказ № 129 від 31.01.2019 року, яким наказав ввести в дію з 1 лютого 2019 року організаційну структуру ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України»; підпорядкувати з 1 лютого 2019 року автомобільні газонаповнювальні компресорні станції (АГНКС) безпосередньо ДП «УКРАВТОГАЗ», вивівши їх з підпорядкування регіональних виробничих управлінь (РВУ) «Київавтогаз», «Львівавтогаз», «Харківавтогаз»; затвердити штатний розпис ДП «УКРАВТОГАЗ» НАК «Нафтогаз України» у відповідності із затвердженою організаційною структурою та надати копії затвердженого в установленому порядку штатного розпису до Департаменту управління персоналом та соціальної політики НАК «Нафтогаз України», що додається; першому заступнику ОСОБА_8 , в термін до 04 лютого 2019 року надати пропозиції щодо комплектування новостворених підрозділів Підприємства; начальнику відділу кадрів ОСОБА_3 , провести перестановку (перегрупування) працівників та переведення на вакантні посади у новостворені підрозділи, за їх згодою, з дотриманням вимог чинного законодавства України.

На виконання вимог указаного наказу від 23.01.2019 року №24 «Про затвердження організаційної структури ДП «УКРАВТОГАЗ» НАК «Нафтогаз України» директор ОСОБА_2 видав наказ №178 від 27.03.2019 року, яким припинено діяльність регіональних виробничих управлінь «Київавтогаз», «Львівавтогаз», «Харківавтогаз» шляхом ліквідації. Ліквідовано структурні підрозділи ДП «УКРАВТОГАЗ»: управління юридичного забезпечення та майнових прав; відділ кадрів, відділ внутрішнього аудиту та контрольно-ревізійної роботи; службу моніторингу діяльності АГНК; управління економічної та інформаційної безпеки; управління з перспективного розвитку та капітального будівництва; департамент з питань обліку та реалізації газу; службу головного інженера; управління матеріально-технічного забезпечення; департамент адміністративно-господарської діяльності та соціальних питань; фінансово-економічний департамент; управління бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, новий штатний розпис організаційної структури ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» було введено в дію з 01.02.2019 року, а з 27.03.2019 року ліквідовано регіональні виробничі управління «Київавтогаз», «Львівавтогаз», «Харківавтогаз» шляхом ліквідації. Ліквідовано структурні підрозділи ДП «УКРАВТОГАЗ»: управління юридичного забезпечення та майнових прав; відділ кадрів, відділ внутрішнього аудиту та контрольно-ревізійної роботи; службу моніторингу діяльності АГНК; управління економічної та інформаційної безпеки; управління з перспективного розвитку та капітального будівництва; департамент з питань обліку та реалізації газу; службу головного інженера; управління матеріально-технічного забезпечення; департамент адміністративно-господарської діяльності та соціальних питань; фінансово-економічний департамент; управління бухгалтерського та податкового обліку.

Статтею 42 КЗпП України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці ( ч. 1).

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України ( ч. 2 ).

Системний аналіз наведених норм права вказує на те, що у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. При цьому, при проведенні вивільнення орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Отже, при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці, враховуючи при цьому вимоги статті 184 КЗпП України, яка містить заборону щодо звільнення з ініціативи роботодавця, вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста ст. 179 КЗпП), одиноких матерів з дитиною віком до 14 років або дитиною-інвалідом.

Окремо необхідно вказати, що судова практика не допускає можливості проведення експертизи з метою визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Тому учасники трудового спору вправі подавати будь-які допустимі докази, що підтверджують факт наявності у працівника, який звільняється, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.

При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Отже, для виявлення працівників, які мають переважне право залишитися на роботі, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі чи іншого документу про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі.

Як убачається із матеріалів справи, то у 1998 році ОСОБА_1 закінчив Донбаську державну академію будівництва і архітектури і отримав базову вищу освіту за напрямком підготовки «Водне господарство і санітарна техніка» та здобув кваліфікацію бакалавра, а у 1999 році отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Теплогазопостачання і вентиляція» та здобув кваліфікацію інженера-будівельника (а.с.27 том 1).

З 18.08.2014 року ОСОБА_7 був прийнятий за сумісництвом на посаду провідного інженера відділу по роботі зі споживачами СПГ та моніторингу ринку газу управління з питань обліку та реалізації газу Департаменту з питань обліку та реалізації газу ДП «УКРАВТОГАЗ» НАК «Нафтогаз», з 23.01.2015 року на вказану посаду прийнятий постійно, 20.08.2015 року переведений на посаду заступника головного інженера служби головного інженера, 11.05.2017 року переведено на посаду начальника управління з перспективного розвитку та капітального будівництва ДП «УКРАВТОГАЗ» НАК «Нафтогаз», 31.07.2017 року переведено на посаду заступника начальника регіонального виробничого управління «Донецькавтогаз» ДП «УКРАВТОГАЗ», 03.08.2018 року переведено на посаду головного інженера регіонального виробничого управління «Київавтогаз» ДП «УКРАВТОГАЗ» з 07.08.2018 року, яку позивач і займав до звільнення ( а.с.28-33 том 1).

Отже, на момент звільнення позивача його загальний стаж роботи в ДП «УКРАВТОГАЗ» склав 4 роки 8 місяців, з яких він пропрацював на посадах інженера та керівних посадах регіонального виробничого управління «Київавтогаз» ДП «УКРАВТОГАЗ», маючи для цього відповідну вищу професійну освіту.

28.03.2019 року, ОСОБА_7 було повідомлено про те, що посада головного інженера виведена зі штатного розпису, у зв`язку з чим з 28.05.2019 року його може бути звільнено за п.1 ст. 40 КзпП України із займаної посади та позивачу запропоновано переведення на вакантні посади ДП «УКРАВТОГАЗ» з урахуванням його кваліфікації та спеціальності 12 вакантних посад, а саме: наповнювач балонів 4 розряду ( 5 посад); начальник АГНКС; машиніст компресорних установок 5 розряду (5 посад); майстер. У вказаному повідомленні позивачем зазначено, що з моменту введення в дію нового штатного розкладу, йому не було запропоновано жодної посади відповідно до його кваліфікації, продуктивності праці, професійного досвіду (а.с. 12 том 1).

Разом з тим, як убачається із матеріалів справи, то починаючи з лютого 2019 року, достовірно знаючи про те, що в подальшому буде ліквідовано структурні підрозділи департаменту, що вказані вище, відповідач розпочав приймати працівників на новостворені посади відповідно до штатного розпису, введеного з 01.02.2019 року, не запропонувавши їх працівникам, посади яких були скорочені в подальшому відповідно до наказу від 23.01.2019 року №24 «Про затвердження організаційної структури ДП «УКРАВТОГАЗ», зокрема і ОСОБА_7 ..

Так, наприклад - наказом №126к від 18.02.2019 року на посаду провідного інженера відділу фінансової безпеки та розслідувань до ДП «УКРАВТОГАЗ» був прийнятий ОСОБА_9 , наказом №229к від 20.02.2019 року на посаду провідного інженера відділу охоронних заходів був прийнятий ОСОБА_10 , наказом №475к від 14.03.2019 року на посаду начальника відділу - заступника начальника управління виробничого відділу АГНКС управління виробництва газу був прийнятий ОСОБА_11 , наказом №502к від 22.03.2019 року на посаду інженера 1 категорій відділу продажів АГНКС управління обліку та реалізації газу був прийнятий ОСОБА_12 і так ряд інших працівників ( а.с.134-138,140,152 том 2).

Крім того, саме в лютому-березні 2019 року і до 28.03.2019 року - день повідомлення позивача про наступне вивільнення, відповідачем було переведено на вакантні посади за штатним розписом від 01.02.2019 року, ряд працівників з регіональних виробничих управлінь «Київавтогаз» (у якому працював позивач), «Львівавтогаз», «Харківавтогаз» ДП «УКРАВТОГАЗ», а також інших підрозділів, що були ліквідовані 27.03.2019 року.

Так, наприклад - наказом №262к від 18.02.2019 року провідного інженера з технічного нагляду з експлуатації будівель та споруд регіонального виробничого управління «Київавтогаз» ОСОБА_13 переведено з 19.02.2019 року на посаду провідного інженера з цивільного захисту та пожежної безпеки ДП «УКРАВТОГАЗ»; наказом №227к від 20.02.2019 року провідного інженера служби обліку кадрів регіонального виробничого управління «Київавтогаз» ОСОБА_14 переведено з 25.02.2019 року на посаду відділу задворового адміністрування управління по роботі з персоналом ДП «УКРАВТОГАЗ»; наказом №160к від 19.02.2019 року начальника електротехнічної лабораторії регіонального виробничого управління «Київавтогаз» ОСОБА_15 переведено з 19.02.2019 року на посаду провідного інженера відділу енергопостачання та енергоресурсів ДП «УКРАВТОГАЗ»; наказом № 192к від 19.02.2019 року техніка з метрології регіонального виробничого управління «Київавтогаз» ОСОБА_16 переведено з 21.02.2019 року на посаду провідного інженера відділу автоматизації ДП «УКРАВТОГАЗ»; наказом №188к від 19.02.2019 року провідного інженера з експлуатації та ремонту АГНКС РЕС регіонального виробничого управління «Київавтогаз» ОСОБА_17 переведено з 21.02.2019 року на посаду провідного інженера відділу технічного обслуговування, ремонту та експлуатації ДП «УКРАВТОГАЗ»; наказом №152к від 19.02.2019 року заступника начальника служби експлуатації та ремонту АГНКС регіонального виробничого управління «Київавтогаз» ОСОБА_18 переведено з 20.02.2019 року на посаду провідного інженера відділу технічного обслуговування, ремонту та експлуатації ДП «УКРАВТОГАЗ» і так відповідними наказами у лютому-березні 2019 року здійснено перевід ряду працівників з регіонального виробничого управління «Київавтогаз» ( а.с.141, 148, 149, 158, 160, 163, 164, 171, 172, 175, 179, 183, 186, 191, 193, 194,199,200 том 2).

Також відповідними наказами у лютому-березні 2019 року здійснено перевід ряду працівників з регіональних виробничих управлінь «Львівавтогаз», «Харківавтогаз» ДП «УКРАВТОГАЗ», а також інших підрозділів, що були ліквідовані 27.03.2019 року ( а.с.142, 143, 144, 145, 146, 147, 150, 153, 154, 155, 156, 157, 159, 161, 162,164а, 165, 166, 167, 168, 169, 170, 173, 174, 176, 177, 178, 180, 181, 182, 184, 185, 187, 188, 189, 190, 192, 195-198 том 2).

Крім того, наказом №260к від 16.04.2019 року з 22.04.2019 року на посаду провідного інженера загального відділу Управління адміністративно-господарського забезпечення ДП «Укравтогаз» було переведено касира каферегіонального виробничого управління «Київавтогаз» ДП «УКРАВТОГАЗ» ОСОБА_4 (38 том 20.

Зважаючи на те, що ОСОБА_4 на вказану посаду переведена наказом №260к від 16.04.2019 року, є всі підстави вважати, що у період з 28.03.2019 року і до 16.04.2019 року вона була вакантною, і зважаючи на кваліфікацію позивача, вона відповідала саме його кваліфікації та професійному досвіду, а не кваліфікації касира кафе.

Також наказом №497к від 21.03.2019 року на вакантну посаду головного інженера ДП «УКРАВТОГАЗ» з 25.03.2019 року виконуючим обов`язки останнього було прийнято ОСОБА_5 ( а.с. 139 том 2).

Вказані посади не були запропоновані позивачу.

Посилання відповідача, що вказані працівники були переведені на ці посади за їх заявами, що були датовані до 27.03.2019 року, тобто неможна вважати, що дані посади були вільними на час попередження позивача про вивільнення, з якими погодився і суд першої інстанції, на увагу не заслуговують, оскільки у випадку з посадою провідного інженера загального відділу Управління адміністративно-господарського забезпечення ДП «Укравтогаз», на яку було переведено ОСОБА_4 , то зайнятою посада вважається з - дня видачі наказу про прийняття особи на посаду, тобто з 16.04.2019 року. Отже, станом на 28.03.2019 року вказана посада була вакантною.

У інших випадках відповідачу необхідно було заповнювати штат з працівників, посади яких підлягали скороченню, враховуючи при цьому вимоги ст. 42 КЗпП України.

Однак, будь-яких доказів того, що роботодавець перевіряв наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високу чи більш низьку кваліфікацію і продуктивність праці, матеріали справи не містять, і на їх наявність відповідач не посилається.

При цьому та обставина, що з огляду на позицію позивача, що ним не розглядались посади, які потребували зміни постійного місця проживання, що і враховано судом, є припущенням останнього з підстав, наведених позивачем у позові, проте вказане не звільняло роботодавця від його обов`язку запропонувати всі вакансії, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Аналізуючи вказані докази у їх сукупності з огляду на ст.ст. 42, 49-2 КЗпП України, суд апеляційної інстанції уважає, що звільнення позивача відбулось з порушенням норм трудового права, унаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог ОСОБА_7 про поновлення його на роботі та відшкодування моральної шкоди, розподіливши судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Колегія суддів уважає, що має місце порушення права позивача на працю, яке гарантовано Конституцією України, незаконним звільненням, чим заподіяно позивачу моральну шкоду і обов`язок по її відшкодуванню повинен бути покладений на відповідача.

При визначенні розміру моральної шкоди, колегія суддів враховує характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань, обставини, за яких позивач зазнав моральну шкоду, ступінь вини відповідача в спричиненні цієї шкоди, а також виходячи з засад об`єктивності та справедливості, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн., оскільки навіть сам по собі факт незаконного звільнення безумовно призводить до стресової ситуації та потребує додаткових зусиль для відновлення душевного спокою, самоорганізації для вирішення проблеми, пов`язаної з незаконним звільненням.

Суд апеляційної інстанції уважає за необхідне роз`яснити позивачу його право на звернення із позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі вказаного рішення, у разі якщо такий обов`язок відповідач не виконає добровільно.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині вирішення вимог про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2020 року в частині вирішення вимог про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди скасувати та постановити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 в частині вирішення вимог про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді головного інженера регіонального виробничого управління «Київавтогаз» Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Стягнути з Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн..

Стягнути з Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» судовий збір в розмірі 2 689 грн. 40 коп. у доход держави.

Стягнути з Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 152 грн. 60 коп..

Стягувач: ОСОБА_1 - місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Боржник: Дочірнє підприємство «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» - місце знаходження: 03134, м. Київ, вул. Григоровича- Барського, 2, код ЄДРПОУ - 36265925.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: А.О. Чобіток

Судді: О.В. Немировська

Т.І. Ящук