РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 року

м. Рівне

Справа № 569/22394/19

Провадження № 22-ц/4815/1255/20

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Хилевича С.В., Шимківа С.С.

секретар судового засідання :Шептицька С.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ТОВ «Рівнетеплоенерго»

розглянула в у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційнускаргу ОСОБА_1 нарішення Рівненськогоміського судуРівненської області від18вересня 2020року,ухваленого в складі судді Гордіцйчук І.О., дата складання повного тексту рішення не зазначена, у справі №569/22394/19

в с т а н о в и в :

В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Рівнетеплоенерго» про зобов`язання здійснити перерахунок вартості послуг з централізованого опалення.

Позовна заява мотивована тим, що він є споживачем послуг з централізованого опалення, які надає відповідач, в квартирів якійвін мешкаєта зареєстрований . Зазначає, що його права як споживача житлово-комунальних послуг із централізованого опалення відповідачем порушені, оскільки у період з 01 травня 2016 року по 01 листопада 2018 року ціна (тариф) на ці послуги була значно завищена за рахунок включення до їхньої собівартості незаконної, економічно необґрунтованої і завищеної ціни на природний газ. Внаслідок цього у зазначений період він був змушений сплачувати необґрунтовано збільшену вартість за послуги централізованого опалення, а відповідач отримав необґрунтовану економічну вигоду.

Окрім того зазначає, що внаслідок прийняття КМУ Постанови №315 від 27.04.2016 року ціна на газ, який придбавався виробниками теплової енергії у НАК «Навтогаз України» з метою надання послуг із опалення населенню, була збільшена на 3098,72 грн., тобто в 2,68 разів.

Зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2019 року у справі № 826/9665/16, що набрало законної сили 08 липня 2019 року, постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року № 315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758» була визнана протиправною та нечинною з моменту її прийняття, тобто з 27 квітня 2016 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц, провадження № 14-285цс18, викладено висновок про те, що у разі скасування судом акта, яким встановлені тарифи на житлово-комунальні послуги, за зверненням споживача, їх виконавець (постачальник) повинен здійснити перерахунок.

Йому як побутовому споживачу послуг з централізованого опалення, у період з 01 травня 2016 року по 01 листопада 2018 року зазначена послуга надавалася за вартістю, визнаною судовим рішенням незаконною та економічно необґрунтованою, сплачена ними вартість цих послуг є завищеною.

Посилаючись на викладене,просив суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок вартості послуг з централізованого опалення, нарахованої відповідачем та частково сплаченої позивачами заперіод з 01 травня 2016 року по 01 листопада 2018 року.

Рішенням Рівненськогоміського судуРівненськоїобласті від18вересня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Рівнетеплоенерго» про зобов`язання здійснити перерахунок вартості послуг з централізованого опалення відмовлено.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі позивач, покликається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не був врахований жоден довід позивача та не зроблений жоден висновок з цього приводу, а також не зазначено будь-яких посилань на норми права. Вказує, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення його позову не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки судом не враховано тієї обставини, що згідно рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2019 року, в тому числі ТОВ «Рівнетеплоенерго», має поновити право особи до того стану, який існував до прийняттяпостанови КМУ № 315 від 27 квітня 2016 року. А також судом не враховано рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року «5-р/2019 у справів № 1-17/2018 та рішення інших вищих судових інстанцій які набрали законної сили і підлягають обов`язковому виконанню.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення судом першої інстанції постановлено з дотримання норм матеріального та процесуального права, її доводи правильності висновків суду не спростовують. Просить її залишити без задоволення.

У частині третій статті 3ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 352 ЦПКУкраїни передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Послуги з централізованого опалення по даній адресі надає та здійснює ТОВ «Рівнетеплоенерго».

Пред`являючи позов, позивач посилався на те, що на підставі пункту 16 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг визначено, що регульована ціна для виробників теплової енергії у період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року встановлюється окремим рішенням Кабінету Міністрів України.

27 квітня 2016 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 315, якою внесено зміни до Положення,затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758. Зокрема, було змінено пункт 16 Положення, який викладено у такій редакції: «НАК «Нафтогаз України» у період з 01 травня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) постачає природний газ виробникам теплової енергії за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно доПодаткового кодексу України) з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню у розмірі 4 942 грн за 1 тис. куб. м.

Внаслідок прийняттяпостанови Кабінетом Міністрів України від 27 квітня 2016 року № 315ціна на газ, який придбавається виробниками теплової енергії у НАК «Нафтогаз України» з метою надання послуг із опалення та постачання гарячої води населенню, була збільшена на 3 098,72 грн, тобто у 2,68 разів. Після прийняття постановиКабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року № 315 середня ціна Гкал теплової енергії збільшилася з 678,92 грн до 1492,15 грн.

Оскільки рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2019 року у справі № 826/9665/16, що набрало законної сили, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року № 315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758» з моменту її прийняття, а саме з 27 квітня 2016 року, то позивач вважав, що відповідач повинен провести перерахунки вартості послуги з опалення .

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з частиною четвертоюстатті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого водопостачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії.

Статтею 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг»органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, завданням якої, у тому числі, є здійснення державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках шляхом формування і забезпечення прогнозованості цінової і тарифної політики на ринках, які перебувають у стані природної монополії, та суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

Указом Президента України від 27 серпня 2014 року № 694/2014NT було утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014затверджено Положення проНКРЕКП (далі - Положення про НКРЕКП).

Відповідно до пункту 3 Положення про НКРЕКП основними завданнями НКРЕКП, зокрема є державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водо відведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

Пункт 4 Положенняпро НКРЕКП передбачає, що НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, установлює тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Таким чином, НКРЕКП, як національна комісія регулювання природних монополій, що утворена та функціонує відповідно доЗакону України«Про природнімонополії» наділена повноваженнями по встановленню тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, що використовується для потреб населення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, що викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 826/16994/15, провадження № 11-681апп18, та у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 826/15733/15.

Отже, вирішуючи спір, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є НКРЕКП. Натомість відповідач не має повноважень коригувати чи змінювати ці тарифи самостійно, що узгоджується з положеннямиЗакону України«Про державнерегулювання усфері комунальнихпослуг» та Положенням про НКРЕКП.

Таких повноважень немає й суд, судовим рішенням встановлювати тариф, за яким має здійснюватися нарахування за послуги.

Згідно з пунктом 13 Положення про НКРЕКП рішення НКРЕКП приймаютьсяна засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань.

У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об`єднань споживачів і громадськості.

Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями. Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій. Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року справа № 243/11449/19-ц.

Суд першої інстанції, встановивши, що зміни у постанови НКРЕКП щодо визначення тарифів, які діяли у період, за який позивач просив здійснити перерахунок (з 01 травня 2016 року по 01 листопада 2018 року) не вносилися і зазначені постанови НКРЕКП у судовому порядку не оскаржувалися, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки саме по собі скасуванняпостанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року № 315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758», якою передбачалося підвищення ціни на природній газ, не свідчить про те, що не підлягає застосуванню постанови НКРЕКП щодо визначення тарифів за спірний період.

Крім того, згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень (№ 90073538)рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2019 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року були скасовані постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року, а справу № 826/9665/16 направлено на новий судовий розгляд.

При цьому ТОВ «Рівнетеплоенерго» не є уповноваженим органом, що встановлює та переглядає тарифи на теплову енергію.

Тарифи на теплову енергію (централізоване опалення) є регульованими державою та до складової собівартості, крім інших витрат енергоносіїв: електроенергія, вода, второнні енергетичні ресурси та матеріали, входить ціна на природній газ.

ВстановленапостановоюКабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року № 315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року№ 758»ціна на природній газ лише входить до структури тарифу на теплову енергію, яку виробляє ТОВ «Рівнетеплоенерго», і цей тариф у судовому порядку не скасований та НКРЕКП за спірний період не переглянутий.

Згідност. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи та надавши їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, враховуючи те, що суб`єктами відносин відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні-послуги» таЗакону України «Про теплопостачання»виступають КМУ, НКРЕКП, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та органи місцевого самоврядування, що унеможливлює прийняття відповідних рішень про перерахунок коштів кінцевим їх постачальником - відповідачем по справі, оскільки такий надає послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виключно в межах затверджених тарифів, у результаті чого дійшов правильного висновку, що передбачені законом підстави для здійснення відповідачем перерахунку вартості послуги з централізованого опалення, відсутні, у зв`яку з чим обгрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,368,375,381-384,389ЦПК України,апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненськогоміського судуРівненськоїобласті від18вересня 2020 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 17 грудня 2020 року.

Головуючий :

Судді :