ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2020 р.Cправа № 902/671/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21100)

до: Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" (вул. Київська, 173, м. Вінниця, 21022)

про стягнення 41381,42 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача Мукомел А.П. згідно витягу з ЄДРЮОФОПтаГФ, Гарбозюк Ю.І. за довіреністю;

відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 2311/12/20 від 03.07.2020 Державної екологічної інспекції у Вінницькій області з вимогою до Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" про стягнення суми збитків, завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 41 381,42 грн.

Ухвалою суду від 10.07.2020 позов залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали, але не пізніше закінчення дії карантину.

24.07.2020 до суду надійшов лист № 2561/12/20 від 24.07.2020 з матеріалами на виконання ухвали суду від 10.07.2020.

Ухвалою суду від 24.07.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/671/20 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.09.2020. При визначенні дати судового засідання судом враховано графік судових засідань та відпусток головуючого судді.

03.09.2020 на електронну адресу суду надійшла заява про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, яка скріплена електронним цифровим підписом представника відповідача Король Л.Б. Одночасно з заявою на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

10.09.2020 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву за підписом представника позивача Педченко Г.О. з клопотанням про поновлення процесуального строку на подання відповіді на відзив.

За результатами судового засідання 10.09.2020 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 10.09.2020 про: задоволення заяви відповідача та поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву; задоволення клопотання позивача та поновлення стркоу по подання відзиві на відзив; продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, відкладення підготовчого засідання на 13.10.2020.

Протокольною ухвалою від 13.10.2020, за клопотанням представника відповідача, оголошено перерву в судовому засіданні до 21.10.2020.

20.10.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання скріплене електронним цифровим підписом представника відповідача Король Л.Б. про поновлення процесуального строку для подання доказів, та долучення доказів до матеріалів справи.

При розгляді справи 21.10.2020 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання 21.10.2020, про задоволення клопотання відповідача, поновлення процесуального строку для подання доказів та долучено подані докази до матеріалів справи.

За наслідками судового засідання 21.10.2020 суд закрив підготовче провадження та згідно частини 3 статті 201 ГПК України перейшов до розгляду справи по суті оголосивши перерву в судовому засіданні до 19.11.2020. (протокол судового засідання від 21.10.2020)

У визначену судом дату (19.11.2020) розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікуванні.

Станом на 27.11.2020 суддя Матвійчук В.В. приступив до роботи.

Ухвалою суду від 27.11.2020 розгляд справи по суті призначено на 10.12.2020.

На визначену судом дату з`явились представники позивача.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, причин неявки суду не повідомив. При цьому суд зазначає, що про час та місце розгляду справи учасники повідомлені належним чином, ухвалою суду від 27.11.2020.

З урахуванням неявки представника відповідача суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 10.12.2020 прийнято судове рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 10.12.2020 представники позивача не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Стислий виклад позицій учасників справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що у процесі господарської діяльності відповідачем у несанкціонованому місці здійснено засмічення земельної ділянки виробничими відходами (мул) на відкритому ґрунті площею 8995,96кв.м., яка прилегла до мулованих майданчиків КП «Вінницяоблводоканал» та розташована на території Бохоницької сільської ради Вінницького району за межами населеного пункту, що межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 0520680500:01:006:0001 та 0520680500:01:006:0177. Вказані дії відповідача є порушення п. з) ст. 17 Закону України «Про відходи», якими державі заподіяно збитків на суму 41 381,42 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що розміщення мулу на відповідній земельній ділянці відбулось близько 10-20 років тому. Згідно «Схеми водоснабжения и канализации г. Винница в период до 2015 года» вказана земля була віднесена до резервних територій для будівництва мулованих майданчиків. Посилаючись на вказану обставину відповідач наполягає на застосуванні строків позовної давності до спірних правовідносин.

Щодо суті порушення відповідач наголошує, що 16.05.2018 підприємством отримано погодження від Державної санітарно-епідеміологічної служби щодо використання осаду (мулу) стічних вод м. Вінниці як органічного добрива. В подальшому підприємством було розроблено технологічний регламент використання осадів стічних вод, що утворюються на очисних спорудах каналізації м. Вінниця та погодженого з Міністерством охорони здоров`я України.

Відповідач наголошує, що ним систематично проводяться дослідження осаду та вміст шкідливих речовин, за результатами яких не було зафіксовано вмісту важких металів чи інших шкідливих речовин, доказом чого також слугує акт Інспекції № 541/ВН, відповідно до якого при обстеженні даної земельної території забруднення та засмічення земельних ділянок не виявлено.

Окрім того відповідач стверджує про помилковість розрахунку суми збитків позивачем по причині помилкового застосування деяких показників, що безпосередньо впливає на сам розрахунок.

У відповіді на відзив позивач заперечує доводи відповідача, наголошуючи на тому, що земельна ділянка, що засмічена промисловими відходами віднесена до земель державної власності та не зареєстрована в Державному Земельному Кадастрі, що унеможливлює надання інформації про нормативно грошову оцінку вказаної земельної ділянки. З огляду на наведене при розрахунку розміру збитків Інспекцією застосовано формулу (6) пункту 5.5. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.

Посилаючись на положення ст. 1 Закону України «Про відходи» позивач наголошує, що мул відноситься до відходів, який зафіксовано Інспекцією на земельній ділянці, що не перебуває у власності чи користуванні відповідача.

Заперечує позивач і доводи відповідача щодо використання мулу як органічного добрива. При цьому наголошує, що предметом даного спору є засмічення ділянки що не перебуває у власності чи користуванні відповідача.

Помилковим вважає позивач і твердження відповідача щодо строку позовної давності, вказуючи, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в якому зафіксовано засмічення відповідачем виробничими відходами земельної ділянки складено 13.12.2019, що свідчить про дотримання позивачем строку позовної давності права звернення до суду з даним позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з п. 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України, Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області в період з 03.12.2019 по 13.12.2019 проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання Комунальним підприємством «Вінницяоблводоканал» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складено акт № 886/ВН від 13.12.2019. (а.с.3-21)

Як вбачається зі змісту акту № 886/ВН від 13.12.2019 перевіркою встановлено, що на території, яка прилегла до мулових майданчиків КП «Вінницяоблводоканал» у несанкціонованому місці, розміщено виробничі відходи (мул) на відкритому ґрунті, що призвело до засмічення земельної ділянки площею 8995,96 кв.м.

Акт № 886/ВН від 13.12.2019 підписаний посадовими особами позивача та відповідача з відміткою в розділі VІІІ про те, що зауваження будуть надані окремим листом.

06.12.2019 старшими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Гарбозюком Ю.І. та Замушинською Ю.Ф. в присутності виконуючого обов`язки начальника очисних споруд каналізації КП «Вінницяоблводоканал» Проніна С.А. проведено обстеження земельної ділянки на території Бохоницької сільської ради Вінницького району за межами населеного пункту, за результатами якого складено акт обстеження засмічення земельної ділянки від 06.12.2019.

Результати обстеження земельної ділянки: під час обстеження території яка прилегла до мулових майданчиків КП «Вінницяоблводоканал», розташованих на земельній ділянці площею 23,4204 га з кадастровим номером 0520680500:01:006:0001 та використовується підприємством на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ВН №002216 від 07.06.2004, виявлено пошкодження обвалу ванн однієї з карт, що призвело до розміщення виробничих відходів (мулу) у несанкціонованому місці на відкритому ґрунті, що призвело до засмічення земельної ділянки із земель промисловості площею 8995,96 кв.м.. Засмічена земельна ділянка на якій виявлено розміщення виробничих відходів (мул) розташована на території Бохоницької сільської ради за межами населеного пункту та межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 0520680500:01:006:0001 та 0520680500:01:006:0177. Площа засміченої земельної ділянки визначена за допомогою сервісів публічної кадастрової карти України та становить 8995,96 кв.м.. Виробничі відходи (мул) на ній розміщено суцільним шаром товщиною 0,05м. Загальний об`єм розміщених відходів становить 449,8 кв.м. (а.с. 26)

На підстави даних нагляду Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області складено протокол про адміністративне правопорушення № 010572 від 17.12.2019. (а.с. 22)

Згідно означеного протоколу винесена постанова № 02/035 від 23.12.2019 про накладення адміністративного стягнення, якою визнано начальника очисних споруд КП «Вінницяоблводоканал» ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 52 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. (а.с. 23)

Відповідно до квитанції № 35 від 23.12.2019 суму штрафу сплачено у добровільному порядку. (а.с. 24)

На підставі вищевказаних документів та Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 171 від 27.10.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.05.1998р. за № 285/2725 (надалі - Методика), позивачем здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі в результаті засмічення відходами земельної ділянки, який склав 41 381,42 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 711/02 від 21.02.2020 про відшкодування збитків у сумі 41 381,42 грн., заподіяних державі в результаті засмічення земель через порушення природоохоронного законодавства. (а.с. 31)

За твердженням позивача відповідач в добровільному порядку заподіяну шкоду не відшкодував, що і стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища, а саме у сфері охорони та використання земель, регулюються, зокрема, Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про відходи», «Про охорону земель», Земельним кодексом України.

Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Згідно з пунктом «в» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про охорону земель» юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдання позадоговірної шкоди визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є правопорушення - протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду.

Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування шкоди не настає.

Обов`язок доказування відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, якими обґрунтовуються його вимоги або заперечення.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Підставою позовних вимог позивач визначає вчинення відповідачем екологічного правопорушення у вигляді засмічення земельної ділянки відходами (мулом), яке зафіксоване в акті № 886/ВН від 13.12.2019, складеному за результатами проведеного в період з 03-12.12.2019 планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та акту обстеження обстеження засміченої земельної ділянки від 06.12.2019.

За змістом ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни відшкодовують шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Для визначення порядку розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб`єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 171 від 27.10.1997 затверджено Методику.

Розрахунок розміру шкоди за засмічення земельної ділянки виконано позивачем за наступною формулою, яка відповідає формулі, наведеній в п. 5.5. Методики:

Ршз = А х Б х Гоз х Пдз х Кзз х Кнв х Кег, де:

Ршз - розмір шкоди від засмічення земель, грн.;

А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5;

Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами 100;

Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазначала засмічення, грн./ м2;

Пдз - площа засміченої земельної ділянки, м2;

Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6;

Кнв - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5;

Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.

Таким чином, за розрахунками позивача розмір шкоди від засмічення земельної ділянки становить: Ршз = 0,5 х 10 х 0,23 х 8995,96 х 4,0 х 1,0 х 1,0 = 41 381,42 грн.

Відповідно до п. 5.2. Методики основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена.

Пунктом 5.6. Методики передбачено, що довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а у відповідності із ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Як вбачається із доданого до позовної заяви розрахунку розміру шкоди, заподіяної в результаті засмічення земельних ресурсів відходами (мулом) через порушення природоохоронного законодавства на земельній ділянці що межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 0520680500:01:006:0001 та 05.20680500:01:006:0177, яка використовується КП «Вінницяоблводоканал» та розташована на території Бохоницької сільської ради Вінницького району за межами населеного пункту, вказаний розрахунок виконаний позивачем на підставі даних про спірну земельну ділянку, повідомлених у листі відділу Держгеокадастру у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 05.12.2019 № 951/405-19-0.20 та листі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 25.11.2016 № 8-2-0.4-31372/2-16.

Так, в листі відділу Держгеокадастру у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 05.12.2019 № 951/405-19-0.20 повідомлено, що земельна ділянка розташована між земельними ділянками з кадастровими номерами 0520680500:01:006:0001 та 05.20680500:01:006:0177, віднесена до земель державної власності промисловості (порушені землі без рослинного покриву) на території Бохоницької сільської ради, за межами населеного пункту не зареєстрована в Державному Земельному Кадастрі, у зв`язку з чим відділ не може надати інформацію про нормативно грошову оцінку вказаної земельної ділянки.

З наведеного слідує, що спірна земельна ділянки не сформована в установленому законом порядку. Відповідно нормативно грошова оцінка означеної земельної ділянки не проведена.

Згідно п. 4.7.1. грошова оцінка земель, по яких не проведено її визначення, здійснюється із застосуванням відповідних понижувальних коефіцієнтів до нормативної грошової оцінки угідь, зазначених нижче, по відповідному адміністративному району (місту обласного підпорядкування):

а) для перелогів - до нормативної грошової оцінки орних земель: 0,95;

б) для лісових земель - до нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь: 0,7;

в) для полезахисних лісосмуг та насаджень - до нормативної грошової оцінки орних земель: 0,9;

г) для чагарників - до нормативної грошової оцінки пасовищ: 0,8;

ґ) для забудованих земель - до нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь: 0,2;

д) для заболочених земель - до нормативної грошової оцінки сіножатей: 0,5;

е) для відкритих земель - до нормативної грошової оцінки пасовищ: 0,5.

Довідку про нормативну грошову оцінку відповідних угідь по адміністративному району (місту обласного підпорядкування) надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Листом від 25.11.2016 № 8-2-0.4-31372/2-16 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надало Державній екологічній інспекції у Вінницькій області інформацію про нормативно грошову оцінку 1 га ріллі та перелогів, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень у розрізі районів у 2016, відповідно до якої нормативно грошова оцінка 1 га угідь у Вінницькому районі станом на 01.01.2016 року становила: рілля, перелоги 28669,21 грн; багаторічні насадження 83977,96 грн; пасовище 4695,74 грн; сіножаті 5044,96 грн.

Як вбачається з розрахунку розміру шкоди позивачем взято за основу коефіцієнт 0,5 для відкритих земель (без рослинного покриву) розмір нормативно грошової оцінки пасовищ.

При цьому суд зауважує, що відповідно до інформації, наданої в листі відділу Держгеокадастру у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 05.12.2019 № 951/405-19-0.20, земельна ділянка розташована між земельними ділянками з кадастровими номерами 0520680500:01:006:0001 та 05.20680500:01:006:0177, віднесена до земель промисловості.

За змістом ч. 1 ст. 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Тоді як пасовищем є земельне угіддя, покрите рослинністю, що використовується тваринами (худобою, птицею) як підніжний корм, і відповідно до приписів ст. 22 цього Кодексу віднесено до земель сільськогосподарського призначення.

З огляду на наведене суд не може погодитись із застосуванням коефіцієнту 0,5 для відкритих земель (без рослинного покриву) розміру нормативно грошової оцінки пасовищ при розрахунку розміру шкоди, заподіяної в результаті засмічення відповідачем земельних ресурсів відходами (мулом) через порушення природоохоронного законодавства.

За таких обставин, суд доходить висновку, що розрахунок заявленої до стягнення шкоди не відповідає діючому законодавству.

Таким чином, позивачем не доведено наявність одного з елементів складу цивільного правопорушення як розмір заподіяної шкоди, а відтак і самої шкоди, що виключає настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відходи» відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

За змістом п. 3.2. Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

В силу п. 3.3. Методики факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини.

Факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення обов`язку відшкодувати шкоду. Обов`язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Наведені висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 13.04.2018 у справі № 904/6886/17, від 27.09.2018 у справі № 909/6/18, від 25.10.2018 у справі № 905/31/17, які на підставі ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України враховуються судом при виборі і застосування норм права до спірних відносин.

З огляду на вищевикладену правову позицію, позивачу необхідно було встановити факт того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, чого останнім зроблено не було.

Даним також спростовується твердження позивача, що підставою для нарахування та стягнення шкоди є саме засмічення, а не забруднення земельної ділянки.

В акті № 886/ВН від 13.12.2019 лише зафіксовано факт розміщення на земельній ділянці, якою користується відповідач, відходів (мулу), що призвело до її засмічення. Відомості, які б підтверджували висновок що таке розміщення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Під час розгляду справи позивачем не надано доказів, які б підтвердили обставини, що є необхідними для кваліфікації правопорушення як засмічення земельної ділянки, а саме: доказів того, що зафіксоване в акті № 886/ВН від 13.12.2019 засмічення земельної ділянки відходами (мулом) призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини; не обґрунтовано, що виявлені під час перевірки відходи мають ознаки забруднюючих елементів, та не обґрунтовано наслідків їх впливу на стан земель.

При цьому суд відмічає, що визнання постановою № 02/035 від 23.12.2019 начальника очисних споруд каналізації КП «Вінницяоблводоканал» ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 52 Кодексу України про адміністративне правопорушення, накладення на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. та факт сплати ним штрафу не є достатнім доказом заподіяння відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, тому підстави для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди відсутні.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зауважує наступне.

До спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства складено 13.12.2019, що свідчить про дотримання позивачем строку позовної давності права звернення до суду з даним позовом. При цьому доводи відповідача за яких останній наполягає на застосуванні позовної давності суд визнає безпідставними.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Вінницькій області є безпідставними та необґрунтованими, в зв`язку з чим в задоволенні позову належить відмовити в повному обсязі.

Щодо інших доводів учасників справи, суд зважає на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати позивача залишити за Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 17 грудня 2020 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21100)

3 - відповідачу (вул. Київська, 173, м. Вінниця, 21022)