ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2020 року м. Київ № 640/16625/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Вєкуа Н.Г., суддів: Головань О.В., Мазур А. С., помічника судді Лавренюк Н.С, розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк»

до Національного банку України

про визнання протиправним та скасування рішення, -

за участю сторін:

пр-к позивача: Деденко Дмитро Іванович

пр-к позивача: Іванченко Ірина Анатоліївна

пр-к позивача: Хара Едуард Анатолійович

пр-к відповідача: Лєтова Ірина Вікторівна

пр-к відповідача: Бондаренко Наталія Олександрівна

пр-к відповідача: Таранік Алла Володимирівна

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Акордбанк» (04136, м. Київ, вул. Стеценко, 6 Код ЄДРПОУ 35960913) з позовом до Національного банку України (01601, Київ, вул. Інститутська, 9 код ЄДРПОУ 00032106), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного банку України № 26/БТ від 22.01.2020 «Про накладення штрафу на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Акордбанк» на загальну суму 2 313 086, 75 гривень;

- стягнути з Національного банку України на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» суму сплаченого штрафу в розмірі 2 313 086, 75 гривень.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що вважає винесене рішення незаконним, винесеним із грубим порушенням норм матеріального права і таким, що порушує охоронювані законом права, свободи та інтереси банку, в зв`язку із чим підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували з підстав, наведених у відзиву на позов, та просили суд відмовити в їх задоволенні, оскільки вважають, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 23 липня 2020 року відкрито загальне провадження у справі.

В судовому засіданні 12.10.2020 року за клопотанням представника відповідача, суд перейшов до слухання справи у закритому судовому засіданні, в зв`язку із наявністю в матеріалах справ документів, які містять банківську таємницю.

В судовому засіданні 08.12.2020 року проголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва встановила наступне.

Управлінням безвиїзного нагляду за банками Департаменту фінансового моніторингу Національного банку України було проведено безвиїзний нагляд Публічного акціонерного Товариства «Комерційний бак «Акордбанк» з питань дотримання ним вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, за результатами якого складено Акт про результати безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу від 09.10.2019 року.

За результатами проведеного нагляду було виявлено ознаку здійснення позивачем ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу, визначену абзацом тринадцятим пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346, яка полягає у проведення клієнтами банку фінансових операцій, що не мають документального підтвердження очевидної економічної доцільності (сенсу) та/або, якщо у банку немає документів (інформації) щодо реальних фінансових можливостей здійснення фінансових операцій клієнтів, або в разі невідповідності фінансових операцій клієнта наявним у банку документам (інформації) щодо фінансового стану та/або змісту діяльності (соціального статусу) клієнта.

В зв`язку із виявленими порушеннями, відповідачем було винесено рішення № 26/БТ від 22.01.2020 року «Про накладення штрафу на Публічне акціонерне Товариство «Комерційний банк «Акордбанк» на загальну суму 2 313 086,75 грн.

Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого колегія суддів виходить із наступного.

В Україні діє принцип, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що прямо передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Відповідно до п. 3.3. глави 3 розділу І Положення №346 рішення про застосування заходу впливу приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (далі - Комітет з питань нагляду) відповідно до цього Положення.

Факт здійснення банком ризикової діяльності встановлює Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду. Національний банк має право зробити висновок про здійснення банком ризикової діяльності на підставі результатів аналізу звітності банку, за результатами банківського нагляду, перевірок дотримання банками вимог валютного законодавства або законодавства з питань фінансового моніторингу.

Таким чином, Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду платіжних систем НБУ мав належні повноваження щодо перевірки позивача на предмет здійснення ним ризикової діяльності та прийняття, за результатами такої перевірки, відповідних рішень про застосування заходів впливу.

Ознаки здійснення банком ризикової діяльності закріплені в п. 3.3. глави 3 розділу І Положення №346 та розподіляються на два окремі блоки: 1) ознаки здійснення банком ризикової діяльності; 2) ознаки здійснення банками ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу.

Так, відповідно до наведених положень ознаками здійснення банком ризикової діяльності, зокрема, можуть бути:

1) здійснення банком операцій (прямо або опосередковано), що не мають очевидної економічної доцільності (сенсу);

2) здійснення опосередкованого кредитування пов`язаних із банком осіб;

3) невключення до переліку пов`язаних із банком осіб, які мають ознаки пов`язаності з банком, та з якими банк здійснює операції прямо чи опосередковано;

4) здійснення операцій з цінними паперами, що мають ознаки фіктивності;

5) використання банком фінансових інструментів, що призводить до штучного поліпшення фінансового результату банку або викривлення його звітності;

6) дострокове повернення строкових коштів, залучених від пов`язаних з банком осіб;

7) одноразове грубе або систематичні порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу.

Ознаками здійснення банками ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу, зокрема, можуть бути:

1) проведення клієнтами банку фінансових операцій, що не мають документального підтвердження очевидної економічної доцільності (сенсу) та/або, якщо у банку немає документів (інформації) щодо реальних фінансових можливостей здійснення фінансових операцій клієнтів, або в разі невідповідності фінансових операцій клієнта наявним у банку документам (інформації) щодо фінансового стану та/або змісту діяльності (соціального статусу) клієнта;

2) участь банку (надання банком послуг) у проведенні фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що вони можуть бути пов`язані з виведенням капіталів, легалізацією кримінальних доходів, конвертацією (переведенням) безготівкових коштів у готівку, здійсненням фіктивного підприємництва, уникненням оподаткування тощо (зокрема пов`язаних зі зняттям готівкових коштів, переказом коштів за кордон, купівлею-продажем цінних паперів, використанням рахунків осіб не за призначенням тощо);

3) проведення банком або клієнтами банку фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що вони можуть бути пов`язані з уникненням виконання вимог та обмежень, передбачених банківським, валютним законодавством, законодавством з питань фінансового моніторингу;

4) нездійснення банком достатніх заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;

5) невикористання банком права відмовити в проведенні клієнтами банку регулярних фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що вони можуть бути пов`язані з використанням послуг банку для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму, фінансування розповсюдження зброї масового знищення чи вчинення іншого злочину;

6) здійснення банком або клієнтами банку фінансових операцій з використанням втрачених, викрадених документів або таких, що мають ознаки підроблених, недійсних (нікчемних);

7) здійснення фінансової операції клієнтом, який є публічним діячем, особою, близькою або пов`язаною з публічним діячем, щодо якого (якої) банк не має документально підтверджених відомостей стосовно джерел походження коштів (активів, прав на такі активи), достатніх для підтвердження його (її) реальних фінансових можливостей проводити чи ініціювати проведення відповідної фінансової операції;

8) створення/складення банком та/або подання ним Національному банку недостовірної(их) інформації/документів/висновків;

9) неодноразове проведення клієнтом банку фінансових операцій з перерахування коштів за кордон як здійснення авансових платежів (попередньої оплати) на виконання зовнішньоекономічного(их) договору(ів), стосовно якого(их) банку було відомо або могло бути відомо, зокрема із публічних джерел або від інших фінансових установ, що контрагент(и) неодноразово порушує(ють) виконання / не виконує(ють) умов(и) відповідного(их) зовнішньоекономічного(их) договору(ів);

10) проведення фінансових операцій клієнтів, щодо яких банком не вжито достатніх заходів стосовно встановлення їх кінцевого(их) бенефіціарного(их) власника(ів) [контролера(ів)] та/або щодо яких є підстави вважати, що вони використовують агентів, номінальних утримувачів (номінальних власників) або посередників з метою приховування кінцевого(их) бенефіціарного(их) власника(ів) [контролера(ів)].

В ході перевірки відповідачем були виявлені в діяльності позивача ознаки здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу та застосовано штрафні санкції на підставі п. 9.21 розділу 9 глави 1 Положення № 346.

Оцінюючи наявність ознак ризикової діяльності у виявлених відповідачем операціях, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон про запобігання) цей закон спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також формування загальнодержавної багатоджерельної аналітичної бази даних для надання правоохоронним органам України та іноземних держав можливості виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов`язані з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями.

Статтею 3 Закону про запобігання передбачено, що відносини, що виникають у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, регулюються цим Законом, іншими законодавчими актами України, що регулюють діяльність суб`єктів фінансового моніторингу, актами Кабінету Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктами 9, 29, 31 ч. 1 ст. 1 Закону про запобігання первинний фінансовий моніторинг - сукупність заходів, які здійснюються суб`єктами первинного фінансового моніторингу і спрямовані на виконання вимог цього Закону, нормативно-правових актів суб`єктів державного фінансового моніторингу, що включають, зокрема, проведення обов`язкового та внутрішнього фінансового моніторингу. Внутрішній фінансовий моніторинг - сукупність заходів з виявлення фінансових операцій, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, із застосуванням підходу, що ґрунтується на проведенні оцінки ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму; ідентифікації, верифікації клієнтів (представників клієнтів), ведення обліку таких операцій та відомостей про їх учасників; обов`язкового звітування до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення про фінансові операції, щодо яких виникає підозра, а також подання додаткової та іншої інформації у випадках, передбачених цим Законом. Обов`язковий фінансовий моніторинг - сукупність заходів, які здійснюються суб`єктами первинного фінансового моніторингу, з виявлення фінансових операцій, що підлягають обов`язковому фінансовому моніторингу, ідентифікації, верифікації клієнтів (представників клієнтів), ведення обліку таких операцій та відомостей про їх учасників, обов`язкового звітування про них центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також подання додаткової та іншої інформації у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 5 Закону про запобігання суб`єктами первинного фінансового моніторингу є, зокрема, банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи.

Завдання, обов`язки та права суб`єкта первинного фінансового моніторингу закріплені у ст. 6 Закону про запобігання.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону про запобігання суб`єкт первинного фінансового моніторингу, зокрема, зобов`язаний повідомляти спеціально уповноваженому органу про: а) фінансові операції, що підлягають обов`язковому фінансовому моніторингу, - протягом трьох робочих днів з дня їх реєстрації або спроби їх проведення; б) фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, а також інформацію про свої підозри щодо діяльності осіб або їх активи, якщо є підстави вважати, що вони пов`язані із злочином, визначеним Кримінальним кодексом України, - в день виникнення підозри або достатніх підстав для підозри, або спроби проведення фінансових операцій, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій; в) фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов`язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, - в день їх виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій, а також інформувати про такі фінансові операції та їх учасників визначені законом правоохоронні органи.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 17 Закону про запобігання суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов`язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум.

Так, за результатами безвиїзного нагляду встановлено, що за період з 31.01.2017 до 04.01.2019 на відкриті у позивача поточні рахунки клієнтів банку 90 фізичних осіб надійшли кошти на загальну суму 543 825 000,00 грн.

В подальшому кошти у сумі 543 046 842,40 грн клієнтами позивача були отримані готівкою, а саме: через каси чотирьох відділень банку на загальну суму 541 056 792,40 грн та двома клієнтами банку були здійснені фінансові операції із зняття зі своїх карткових рахунків готівкових коштів 08.06.2018 у сумі 995 025,00 грн та 18.06.2018 у сумі 995 025,00 грн.

Як встановлено відповідачем під час перевірки, кошти, що отримувались готівкою, попередньо надходили на поточні рахунки клієнтів з рахунків юридичної особи - кредитодавця ТОВ «Пауер Брок», відкритих в різних банках, як надання кредитів, згідно договорів про надання фінансового кредиту за рахунок власних коштів.

Суд зауважує, що видача споживчих кредитів, в т.ч. через відділення позивача відбулось в період з 31.01.2017 року по 04.01.2019 року (включно), в той час, як ліцензію Нацкомфінпослуг на ведення такого виду діяльності ТОВ «Пауер Брок» було отримано лише 23.05.2017 року.

Крім того, суд звертає увагу на значний проміжок часу, за який, позивачем було видано значні грошові кошти за кредитними договорами, що свідчить про те, що позивач мав змогу та час перевірки проведення фінансових операцій з видачі готівки за кредитними договорами фізичним особам.

Таким чином, суд погоджується із висновками відповідача в тій частині, що позивач, не здійснив належним чином перевірку аналізу фінансових операцій з видачі готівкових коштів за кредитними договорами, в т.ч. шляхом надання їх суб`єктом господарювання, який не мав на це відповідної ліцензії.

Натомість, заперечуючи проти вказаних порушень, позивач зазначив, що з урахуванням ризиків використання клієнтами послуг банку для легалізації кримінальних доходів, з 14.04.2017 року позивач не обслуговував клієнтів за фінансовими операціями з ТОВ «Пауер Брок».

Проте, суд вважає вказані доводи необґрунтованими, оскільки, як зазначено в акті перевірки, починаючи з 24.10.2017 року банк продовжив відкриття рахунків фізичним особам, на які надходили кошти від ТОВ «Пауер Брок» за кредитними договорами.

Таким чином, з 31.01.2017 року і до моменту прийняття рішення позивачем про наявність ризиків співпраці із ТОВ «Пауер Брок», фізичним особам було видано готівкових коштів банку на суму 37,3 млн грн., а всього за весь період проведення фінансових операцій з видачі готівкових коштів за кредитними договорами, позивачем було видано готівкових коштів на загальну суму 543,1 млн.грн.

Згідно умов вищезазначених кредитних договорів зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом забезпечується власними коштами та всім належним позичальнику на праві власності майном, на яке згідно чинного законодавства України може бу звернено стягнення.

При цьому, за інформацією, яка була надана Державною фіскальною службою України листами від 21.11.2018 №21648/5/99-99-16-04-16, від 07.06.2019 № 11319/5/99-99-16-04-16-90, 90 клієнтів банку не мали достатніх доходів для погашення кредитних зобов`язань у відповідних сумах.

За результатами аналізу руху коштів за рахунками клієнтів було встановлено зокрема, факти видачі з кас готівкових коштів клієнтам позивача з їх поточного рахунку протягом короткого проміжку часу (від 2 до 12 днів) на підставі 2-6 кредитних договорів.

Так, 7 фізичних осіб протягом 5 днів отримали готівкові кошти на загальну суму 8 349 904,68 грн з каси відділення банку № 6 та протягом трьох днів отримали готівкові кошти на загальну 15 000 000,00 грн з каси відділення банку № 8.

Відповідно до інформації, яка містилась в анкетах клієнтів банку 8 із них були особами похилого віку (від 60 до 70 років) і 1 фізична особа є студенткою (1998 року народження).

Тобто, вказані особи повинні були бути віднесені банком до вразливих верств населення, та в подальшому стати підставою для проведення перевірки інформації щодо наявності їх фінансової можливості на повернення значних коштів, отриманих за кредитними договорами.

При цьому, як встановлено судом та фактично не заперечувалось позивачем, банком не здійснювався аналіз фінансових операцій з видачі готівкових коштів за кредитними договорами, при тому, що попередні кредити ще не були погашені та видавались без застави і поручительства.

Погашення заборгованості відбувалось через мережу терміналів самообслуговування, що на думку позивача свідчить про наявність фактів погашення клієнтами заборгованості та вказує на відсутність схеми здійснення клієнтами банку фінансових операцій, спрямованих на конвертацію безготівкових коштів у готівку.

Суд, проаналізувавши доводи сторін, не погоджується із такими висновками позивача з огляду на наступне.

Погашення виданих кредитів здійснювалось через ПКТС ТОВ «ФК Фенікс» та склало близько 18,3 % від загальної суми виданих кредитів.

При цьому, відповідно до матеріалів, які були використані відповідачем під час проведення перевірки, в деяких випадках погашення суми через термінал ТОВ «ФК Фенікс» відбувалось на наступний день після отримання кредиту або кожного дня, сумою не більше 15.000 грн. До того ж, окремі фізичні особи здійснювали погашення кредитів в іншому регіоні, ніж їх місце проживання та роботи.

За результатами безвиїзного нагляду було встановлено, що 30 клієнтів позивача за період з 31.01.2017 до 04.01.2019 року здійснювали фінансові операції з отримання готівкових коштів на суму більш ніж 2,5 млн грн.

При цьому, як підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, позивач не приділив належу увагу клієнтам, які проводили зазначені операції

Зокрема, не перевірив та не встановив вказані в анкетах та опитувальниках клієнтів банку дані відносно місця роботи, посади та реальних фінансових можливостей виконання зобов`язань із повернення кредитних коштів.

Відповідно до п.3.2 Глави 3 «Порядок ідентифікації, верифікації клієнта, особи від імені або за дорученням якої проводиться фінансова операція», ст. 9 , 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта, банк зобов`язаний провести поглиблену перевірку клієнта.

В порушення зазначених норм Закону, позивачем не було здійснено перевірку достовірності інформації, яка зазначалась в опитувальниках та анкетах клієнтів стосовно посади, місця роботи та отриманих доходів.

Вказане підтверджується відсутністю в анкетах клієнтів банку графи «Заходи щодо поглибленої перевірки клієнта» та в справах клієнтів станом на 01.10.2019 року відсутні будь-які документи, які б підтверджували здійснення вищезазначених заходів (зокрема листи клієнтам банку, отримані від них пояснення, запити до підрозділів безпеки банку, з метою надання/перевірки інформації).

За результатами наданих відповідачем документів, суд встановив, що позивачем тільки 28.01.2019 та 02.04.2019 року було встановлено високий рівень ризику 86 клієнтам, при цьому встановлення такого ризику позивачем відбулось лише після закриття їм рахунків, а відносно 4 клієнтів переоцінка ризиків взагалі не відбулась.

Зазначені вище факти на думку колегії суддів, свідчать про неналежне здійснення позивачем аналізу проведених клієнтами банку фінансових операцій, з метою виявлення таких, що не відповідають фінансовому стану та не вжиття останнім всіх необхідних для цього заходів.

При цьому, суд зазначає, що належне управління ризиками є самостійним обов`язком банку, а його виконання не поставлено у залежність від отримання будь-яких запитів, рішень, доручень, листі від спеціально уповноваженого органу, яким є Державна служба фінансового моніторингу, а отже твердження позивача щодо відсутності стосовно клієнтів банку рішень спеціально уповноваженого органу про зупинення операцій або запиту щодо відстеження (моніторингу) фінансових операцій по рахунках клієнтів є безпідставним та необґрунтованим.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача шодо законності або відсутності заборони в чинному законодавстві України на здійснення певних правочинів чи дій, як-то відкриття рахунку у короткий проміжок часу, відсутність судових рішень про визнання кредитних договорів недійсними, відсутності обов`язку банку щодо перевірки інформації, зазначеної в опитувальниках клієнтів банку, відсутності погашення заборгованості, яка в подальшому була переведена на іншого боржника, оскільки дані факти не спростовують виявлених під час перевірки обставин нездійснення позивачем належного аналізу фінансових операцій клієнтів та, в подальшому невжиття позивачем належних заходів для запобігання проведення клієнтами банку сумнівних операцій.

Крім того, за результатам безвиїзного нагляду було виявлено порушення позивачем пункту 72 розділу V Положення № 417, яке встановлено сукупністю наступних обставин.

Перевіркою встановлено, що клієнтами позивача юридичними особами, а саме ТОВ «ЛОРЕКС» (37206513), TOB «СТАНІСЛАВНА-ЛТД» (20882255), TOB «САВАННА ТД» (40453469), TOB «АЛЬБИОН» (38841210), TOB «САМСОН - 2017» (41770576), ТОВ «АРИДАН» (39034503) за період з 18.10.2017 до 11.04.2018 було отримано готівкові кошти через касу позивача на загальну суму 287 231 813,00 грнна закупівлю сільськогосподарської продукції.

Як встановлено відповідачем, кошти, що готівкою отримувались вищезазначеними товариствами, надходили на їх поточні рахунки від клієнта банку - TOB «ДЕЙМИС-ЛТД» (413081741),як «оплата за сільськогосподарську продукцію».

Так, за інформацією податкового органу звітність за формою № 1-ДФ за 4 квартал 2017 року TOB «САВАННА ТД», TOB «АЛЬБИОН», TOB «САМСОН - 2017», TOB «ДЕЙМИС-ЛТД» та фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва 2017 рік TOB «АЛЬБИОН», TOB «САМСОН - 2017», TOB «ДЕЙМИС-ЛТД» не надавались, проте у справах цих клієнтів наявні вказані звіти з відміткою податкового органу про їх отримання.

На думку суду, у разі проведення належної перевірки вказаних контрагентів (в т.ч. шляхом направлення запитів до фіскального органу), позивач мав змогу спростувати або підтвердити інформацію, надану клієнтами банку.

Досліджені судом матеріали справи свідчать про відсутність таких дій з боку позивача.

Крім того, відповідачем встановлено, а судом підтверджено, що фінансова звітність TOB «ІНТРАНС ГРУП», TOB «ОНІС-АМТ», TOB «КОВ-МЕТ», TOB «ПРОМЕТ ПЛЮС», TOB «CTIM-MET», TOB «ДІОНІТ», TOB «ГЕРТА ПPOM», TOB «ГЛОРІЯ Ф1НАНС» за формою № 1ДФ, TOB «САВАННА ТД», TOB «АЛЬБИОН», TOB «САМСОН - 2017», TOB «ДЕЙМИС-ЛТД» за 3 квартал 2017 року за формою № 1 ДФ, TOB «САВАННА ТД» за 2016 рік не подавалась взагалі.

Для підтвердження здійснення господарських операцій, контрагентами були надані позивачу товаро-транспортні накладні від 01.11.2017 року, в яких вантажовідправником зазначені TOB «ЛОРЕКС», TOB «СТАНІСЛАВНА-ЛТД», TOB «САВАННА ТД», «АЛЬБИОН», замовником є TOB «САМСОН - 2017», а вантажоодержувачем є «ДЕЙМИС-ЛТД» для TOB «СП Південна Аграрна - Експортна Компанія» (далі- TOB «CK ПАЕК»). Водночас, як встановлено судом, TOB «СП «ПАЕК» відповідачу було надано листа № 11 /06-2 від 11.06.2018, відповідно до якого останній зазначив, що протягом листопада 2017 року товарно-транспортні накладні з пунктом навантаження Миколаївська область, Баштанський район, та пунктом розвантаження Новоодеський район, с, Костянтинівна, вул. Миколаївська, буд. 1, не оформлювались.

Крім того, у зазначених товарно-транспортних накладних від 01.11.2017 автомобільним перевізником вказано TOB «СП «ПАЕК», в той час як, відповідачем встановлено, що TOB «СП «ПАЕК» отримує продукцію від ГОВ «ДЕЙМИС-ЛТД», яку постачальник доставляє власним транспортом безпосередньо до елеватору.

Матеріалами нагляду також було встановлено складення актів приймання №6 та № 17 із зазначенням недостовірних відомостей.

В акті приймання № 6 від 05.01.2018 та № 17 від 11.01.2018 містяться дані щодо постачальника ОСОБА_7 , який на дату складання зазначених актів, згідно з інформацією Міністерства юстиції України, був померлим.

До того ж, паспорт одного із постачальників - ОСОБА_8 , на дату складання акту приймання рахувався в базі даних викрадених та втрачених паспортів.

Відповідно до інформації, яка була надана відповідачу Державною міграційною службою України, бланки паспортів двох постачальників - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на дату складання актів приймання не друкувались, а паспорт постачальника ОСОБА_11 ( НОМЕР_1 ) був оформлений на іншу людину - ОСОБА_12 .

Суд звертає увагу, що вказані джерела інформації, в т.ч. сайт Державної міграційної служби та Міністерства внутрішніх справ України, за допомогою яких можливо зробити перевірку у базах даних недійсних, викрадених або втрачених паспортів, є відкритими та безкоштовними, тому у разі необхідності, позивач міг скористатись послугами даних джерел для перевірки наданої інформації.

Однак, як свідчать наявні в матеріалах справи докази, зазначених дій позивач не вчиняв.

Таким чином, суд погоджується із висновками відповідача, що надані клієнтами документи до банку повинні були бути більш ретельно перевірені, з урахуванням відображеної в них інформації.

Відповідно до підпункту 3.2. пункту 3 Глави 3 Програм ідентифікації у разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта, Банк зобов`язаний провести поглиблену перевірку клієнта.

Згідно з підпунктом 3.6. пункту 3 Глави 3 Програм ідентифікації при одержанні від клієнта документів, працівник банку здійснює перевірку поданих клієнтом/представником клієнта документів на достовірність та відповідність їх чинному законодавству України, зокрема, щодо чинності (дійсності) документів на момент їх надання до банку та містити достовірність інформації на час їх подання до банку.

У разі виникнення сумніву щодо достовірності відомостей або документів, наданих клієнтом, а також, якщо ризик проведення клієнтом операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму оцінюється банком, як високий, працівник банку вживає заходів щодо перевірки та уточнення наданих клієнтом відомостей і документів, відповідно до Програм ідентифікації (підпункт 3.27. пункту 3 Глави 3 Програм ідентифікації).

Відповідно до підпункту 3.23 пункту 3 Глави 3 Програм ідентифікації за наявності у працівника банку підтвердженої інформації про те, що будь-який з поданих документів не є чинним, банк відмовляє клієнту у встановленні ділових відносин (проведенні фінансової операції).

Також, пунктом 5.1. Глави 5 Програм ідентифікації передбачено, зокрема, що банк проводить поглиблену перевірку клієнта в разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації, на підставі якої здійснювалась ідентифікація, верифікація та/або вивчення клієнта». Підставами для виникнення у працівників Банку сумнівів щодо достовірності чи повноти наданої інформації про клієнта/представника клієнта, можуть бути, зокрема, невідповідність інформації, що надана клієнтом, інформації, яка міститься в ЄДР наявність іншої суперечливої/сумнівної інформації в документах, наданих клієнтом з метою здійсненню ідентифікації та вивчення.

Проте, як свідчать анкети клієнтів-юридичних осіб ТОВ «САВАННА ТД», ТОВ «АЛЬБИОН», ТОВ «САМСОН-2017», в них відсутня інформація щодо здійснення поглибленої перевірки.

Враховуючи зазначене, суд вважає твердження позивача про відсутність підстав для проведення поглибленої перевірки клієнтів безпідставними та необґрунтованими.

При цьому, суд звертає увагу, що в позовній заяві позивач зазначає лише про невідповідність розміру статутного капіталу ТОВ «ДЕЙМИС-ЛТД» і не зазначає про інші, встановлені під час перевірки факти, що повинні були бути підставою для проведення поглибленої перевірки клієнтів банку.

Крім того, за результатами аналізу наданих позивачем справ клієнтів Банку, анкет клієнтів юридичних осіб, інформації з ЄДР та Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено проведення банком фінансових операцій так званих «металістів», відповідно до яких юридичні та фізичні особи отримували значні готівкові кошти в якості оплати за придбання металобрухту у фізичних осіб.

Аналізом документів, які були надані позивачем під час перевірки встановлено відкриття поточних рахунків TOB «JIOPEKC», TOB «СТАНІСЛАВНА-ЛТ Д». TOB «САВАННА ТД», TOB «АЛЬБИОН», TOB «САМСОН - 2017» в одному відділені банку.

До того ж, TOB «ЛОРЕКС», TOB «СТАНІСЛАВНА-ЛТД», TOB «АРИДАН», TOB «ДЕЙМИС-ЛТД», мають спільний номер контактного телефону, а місцезнаходження TOB «ЛОРЕКС», TOB «САМСОН - 2017» є місцем реєстрації значної кількості юридичних осіб.

В актах приймання, які були складені між фізичними особами та TOB «ІНТРАНС ГРУП», TOB «ПРОМЕТ ПЛЮС», TOB «EBOPH» зазначені одні і ті ж самі фізичні особи, які отримували кошти (у розмірі від 46 500,00 грн до 49 900,00 грн), тобто в граничних межах (до 50 000,00 грн), визначених пунктом 6 розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 14.

До того ж, аналіз платежів з переказу коштів клієнтами банку свідчить, що окремі фінансові операції за допомогою системи інтернет-банкінг, проводились з однакового IP-адресу.

Відповідно до листів TOB «ІНТРАНС ГРУП» №13 від 13.02.2018, TOB «КОВ-МЕТ» №010206/к від 13.02.2018, TOB «ОНІС-АМТ» №> 1/1-2 від 12.02.2018, TOB «ПРОМЕТ ПЛЮС» № 1/2 від 13.02.2018, TOB «СТІМ-МЕТ» № 120218 від 12.02.2018, TOB «ГЕРТА ПРОМ» №4-2018 від 08.02.2018, TOB «ДІОНІТ» № 1-25д від 26.02.2018 операційна діяльність підприємств була направлена на закупівлю металобрухту у населення, та в свою чергу розрахунок здійснюється готівкою на приймальних майданчиках металобрухту по факту постачання металобрухту на них.

Проте, згідно з наданими позивачем фінансовими звітами суб`єктів малого підприємництва за 2017 рік, клієнти банку та TOB «ГЛОРІЯ ФІНАНС» не мали основних засобів, але цими підприємствами були надані підтверджуючі документи про суборенду приймальних майданчиків на територіях ПАТ «Укрзалізниця», зокрема на станції «Дніпропетровськ-Ліски» (м. Дніпро), станції Волноваха (Лиманський центр ПАТ Укрзалізниці) на яких проводитися приймання і закупівля металобрухту.

Суд зауважує,, що для приймання металобрухту необхідно мати ваги, здійснювати радіаційний контроль та мати кваліфікованих спеціалістів.

Однак, клієнтами позивача не було надано підтверджуючих документів, що свідчили б про оренду/суборенду устаткування; документів, які підтверджують наявність кваліфікованих спеціалістів (трудових угод тощо). До того ж, як встановлено відповідачем, всі вищевказані підприємства мали у своєму штаті лише 1 особу- директора.

Крім зазначеного, суд звертає увагу, що закупівля металобрухту відбувалась в Дніпропетровській та Донецькій області (м. Волноваха, м. Краматорськ, ст. Ліски), проте зняття готівки за реалізацію металобрухту відбувалось лише у відділеннях позивача у м. Києві.

Незважаючи на вищезазначені факти, за інформацією позивача, яка була надана листом №02-5/742 БТ від 29.10.2018 року , останній не відмовляв вказаним клієнтам у здійсненні фінансових операцій та не зупиняв їх проведення.

Отже, на думку суду, зазначені факти вказують на порушення позивачем вимог абзацу першого пункту 72 розділу V Положення № 417 в частині невиконання Банком обов`язку на постійній основі, з урахуванням ризик-орієнтованих підходів, здійснювати належний наліз фінансових операцій клієнтів, з метою виявлення фінансових операцій, що не відповідають фінансовому стану (оцінці фінансового стану) та/або змісту діяльності клієнта.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не в повній мірі вчиняв дії та заходи стосовно вчасного виявлення операцій, які підпадають під ознаки фінансового моніторингу,

Натомість, відповідачем було належним чином доведено, що позивач приймав участь у проведені фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що вони можуть бути пов`язані з виведенням капіталів, легалізацією кримінальних доходів, здійсненням фіктивного підприємництва, уникнення оподаткування тощо.

За таких обставин, колегія суддів встановила, що банком були допущені порушення правил здійснення фінансового моніторингу, а відтак факт проведення банком діяльності, яка має ознаки ризикової, за результатами розгляду справи підтвердився.

Згідно із ст. 73 Закону України «Про банки та банківську діяльність» у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу.

Статтею 48 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

У зв`язку з наведеним, окрему увагу в даній справі колегія суддів вважає за необхідне приділити питанню «якості закону».

Аналізуючи поняття «якість закону» Європейський суд з прав людини в пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» (заява №2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (п. 51 рішення у справі «Сєрков проти України», заява №39766/05, п. 51-52 рішення у справі «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України», заява №33014/05, п. 115 рішення у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України», заява №77703/01, п. 37 рішення у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), заява №18139/91, п. 27 рішення у справі «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France), заява №11801/85, п. 56 рішення у справі «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява №27798/95).

Суд погоджується із доводами позивача, що законодавство України не містить визначення поняття «ризикова діяльність», а ознаки ризикової діяльності, визначені в п. 3.3. глави 3 розділу І Положення №346, мають загальний характер.

В п. 3.3. глави 3 розділу І Положення №346 наводяться ознаки діяльності, які, як визначено, лише «можуть бути» ризиковими. Більшість ознак - це загальний опис фінансових операцій банків та їх клієнтів без вказівки на конкретні фактори/критерії, що можуть свідчити про створення такими операціями надзвичайних та неприйнятних ризиків, загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.05.2018 у справі №826/9686/17, в якій зазначено, що для встановлення ознак ризикової діяльності в обов`язковому порядку оцінюється обсяг проведених «підозрілих» фінансових операцій, а також аналізується, яку саме частку такі фінансові операції займають в загальному обсязі здійснених за аналогічний період операцій.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам заборонено здійснювати ризикову діяльність.

Згідно зі статтею 66 вищенаведеного Закону, Національний банк здійснює державне регулювання діяльності банків, у тому числі, у формі адміністративного регулювання зокрема, шляхом встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

Перелік ознак, наявність яких є підставою для висновку Національного банку про провадження банком ризикової діяльності визначається нормативно-правовим актом Національного банку України та оприлюднюється у встановленому законом порядку (частина друга статті 48 Закону «Про банки і банківську діяльність»).

На виконання вищезазначеної норми пунктом 33 глави 3 розділу І Положення №346 визначено та в установленому порядку оприлюднено ознаки здійснення банками ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Положенням № 346 чітко визначені ознаки ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу, а Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначені загальні підстави, умови та види (форми) відповідальності за здійснення банками ризикової діяльності, а тому відсутність на законодавчому рівні визначення поняття «ризикова діяльність» не звільняє позивача від відповідальності за здійснення ризикової діяльності, заборону здійснення якої встановлено частиною першою статті 48 Закону «Про банки і банківську діяльність».

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем доведена правомірність винесення оскаржуваного рішення про накладення штрафу, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» про визнання протиправними та скасування рішення про накладення штрафу, колегія суддів вважає не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв`язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-11, 72-77, 79, 90, 139, 241 - 246, 255, 257, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» (04136, м. Київ, вул. Стеценко, 6 Код ЄДРПОУ 35960913) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено і підписано 15 грудня 2020 року

Головуючий суддя Н.Г. Вєкуа

Судді О.В. Головань

А.С. Мазур