328/2006/20
16.12.2020
2/328/722/20
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
іменем України
16 грудня 2020 року м. Токмак
Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Величко А.О.,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Токмак, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 328/2006/20 (номер провадження 2/328/722/20) за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
встановив:
22 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 аліменти на утримання дітей сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення кожною дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вони з відповідачем мають спільних дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , що видане 20.04.2015 року виконкомом Чортовецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , що видане 22.08.2011 року виконкомом Чортовецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.
Діти проживають разом з позивачем та перебувають на її утриманні, що підтверджується довідкою від 21.09.2020 року, виданою виконавчим комітетом Новенської сільської ради Токмацького району Запорізької області.
Добровільно боржник аліменти не сплачує. Договору про стягнення аліментів між ними немає.
Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 15 жовтня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз`яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення за заперечує.
Відповідач ОСОБА_4 в судові засідання 16.11.2020 року о 09-00 год. та 16.12.2020 року о 09-00 год. не з`явився, повідомлявся у встановленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 128 ЦПК України, причини неявки не повідомив. Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Умови проведення заочного розгляду справи визначені ст. 280 ЦПК України, де передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
В даному випадку наявна вся сукупність умов для проведення заочного розгляду справи, а тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
Судом встановлено, що 31 травня 2011 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстровано шлюб, про що 31 травня 2011 року ск5ладено відповідний актовий запис за № 3, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Токмацьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) серія НОМЕР_4 (а.п. 7).
Під час укладення шлюбу позивач змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на прізвище « ОСОБА_7 ».
Від цього шлюбу у позивача з відповідачем є діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , що видане 20.04.2015 року виконкомом Чортовецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , що видане 22.08.2011 року виконкомом Чортовецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області (а.п. 5-6).
Батьком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження.
Позивач разом з дітьми проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Новенської сільської ради від 21.09.2020 року (а.п. 8).
Відповідач не надає матеріальну допомогу дітям, внаслідок чого позивач не має можливості сама утримувати дітей.
Згідно ч. 2 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 51 Конституції України передбачено обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Крім того, в ст. 180 СК України зазначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька (ст. 183 СК України) або у твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина, і виплачуються щомісячно.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення в суд з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.
З матеріалів справи слідує, що між сторонами у справі відсутня домовленість (договір) щодо сплати аліментів на утримання дітей.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-Х1І від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин 7, 8 статті 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного духовного і соціального розвитку.
Відповідно до положення ч.1, ч. 2 статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.
Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір`ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов`язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім`ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідач ухиляється від утримання дітей, ніякої матеріальної допомоги добровільно не надає.
Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову.
Таким чином, при визначенні частки заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, суд враховує також матеріальне становище дитини, але визначає її розмір таким чином, щоб це не впливало на стан здоров`я та загальний матеріальний стан відповідача. При визначенні суми аліментів, що будуть стягуватися, суд вважає можливим визначити розмір аліментів на утримання двох дітей у частці від доходу (заробітку) відповідача у розмірі 1/3 частини від усіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 22 вересня 2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду у справі про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Щодо судових витрат
Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
За вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини позивач звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.
У разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору щодо стягнення аліментів на утримання дітей, суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 840,80 грн. у дохід держави у порядку ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 1, 7, 141, 150, 155, 180-183, 191 СК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 11, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 274, 275, 278-279, 280284, 289, 354-355, 430 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) аліменти на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .) на утримання дітей сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів,але неменше ніж50%прожиткового мінімумудля дитинивідповідного віку,щомісячно,починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви, тобто з 22 вересня 2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду у справі про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, судові рішення оскаржуються до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Дата складання повного судового рішення 16 грудня 2020 року.
Суддя:
