15.12.2020 227/3153/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2020 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Левченка А.М.,
за участю секретаря судового засідання Коверченкової М.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Кулініча О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ
17.08.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», про відшкодування моральної шкоди внаслідок отримання травм на виробництві.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що з 10.07.2018 року працював гірничомонтажником підземним 5го розряду з повним робочим днем в шахті філії «Добропільське управління по монтажу демонтажу та ремонту гірничого обладнання» ТОВ «Добропіллявугілля». 16.08.2019 року під час виконання трудових обов`язків стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок чого ОСОБА_1 травмував обидві ноги. Згідно довідки МСЕК від 20.02.2020 року позивачу первинно встановлена третя група інвалідності, протипоказана важка фізична праця та робота в підземних умовах, втрата професійної працездатності склала 60%. 26.02.2020 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров`я. Внаслідок травми були заподіяні фізичний біль, фізичні та душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення особистих немайнових прав на охорону здоров`я, безпечну працю. Також було порушено нормальне життя, багато разів лікувався, через постійні проблеми зі здоров`ям позбавлений можливості вести привичний спосіб життя, вимушений відмовлятись від багатьох речей та обмежувати в можливостях. Ушкодження здоров`я призвело до негативних наслідків морального характеру, що потребує додаткових зусиль для організації життя. У зв`язку з викладеним просив суд стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 100000,00 грн.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та просили їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог позивача з підстав викладених в у відзиві. В обґрунтування відзиву зазначено, що діючим законодавством не забороняється виконання робіт з важкими та шкідливими умовами праці, а лише встановлює особливості регулювання трудових відносин на роботах з умовами підвищеного ризику для здоров`я з шкідливими умовами праці. Вважають не доведеним факт спричинення моральної шкоди позивачу, оскільки висновки МСЕК не містять свідчень про спричинення моральної шкоди. При розслідуванні нещасного випадку комісія встановила, що саме ОСОБА_1 грубо порушив законодавство, а в діях посадових осіб виявлені лише супутні порушення вимог з охорони праці та промислової безпеки. У позові не міститься посилання на те, у чому саме полягає завдання моральної шкоди позивачеві, якими доказами це підтверджується, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір моральної шкоди. У зв`язку з чим просили відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову до ТОВ «ДТЕК Добропіллявугіллля», про відшкодування моральної шкоди.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.
Згідно ст.ст.2, 5 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи справу суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами у зв`язку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст.237-1 КЗпП України.
В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Добропіллявугілля», що також підтверджується копією трудової книжки (а.с.7, 8).
Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.09.2011 року(а.с.7, 8), ОСОБА_1 на підставі наказу №109к від 26.02.2020 року був звільнений з підприємства за станом здоров`я згідно п.2 ст.40 КЗпП України.
Відповідно до Акту розслідування нещасного випадку за формою Н-1/П від 17.10.2019 року (а.с.9-17), з ОСОБА_1 16.08.2019 року на шахті «Алмазна» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» стався нещасний випадок. ОСОБА_1 отримав травму на виробництві, виконуючи наряд з іншими працівниками, позивач опустився в шахту для виконання робіт, під час транспортування секції від сполучення демонтажної лави, належним чином не був зафіксований домкрат пересування секції, внаслідок чого стався розрив сполучної ланки ланцюга конвеєра СП-251, та «коуш» канату і частина данки ланцюга конвеєра СП-251 ЗЛ 24х86Н відлетіли до лебідки ЛПК-10Б та травмувало обидві ноги ОСОБА_3 , який знаходився у тупиковій частині 2-го південного конвеєрного штреку з лівої сторони лебідки.
Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №088084, позивачу встановлено 60% відсотків втрати професійної працездатності з 18.02.2020 року до 01.03.2022 року внаслідок трудового каліцтва, що сталося 16.08.2019 року (а.с.19).
Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №416818 ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності з 18.02.2020 року строком до 01.03.2022 року та протипоказана важка фізична праця і роботи в підземних умовах(а.с.18).
Після травмування на виробництві ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в травматичному відділенні Добропільської ЛІЛ з 16.08.2019 року по 03.10.2019 року з діагнозом:закритий поперечно уламковий перелом н/3 правої в/гомілкової кістки, зі зміщенням та закритий багато уламковий перелом в/3-н/3 першої плеснової кістки лівої стопи, її зміщенням. Садно середньої н/3 правої гомілки. Забій м`яких тканин обох гомілок, обох ступнів. Була зроблена операція 1-ї плеснової кістки лівої стопи пластиною з гвинтами. Вказане вбачається з копії епікризу історії хвороби №4293 (а.с.22).
Також в матеріалах справи мається епікриз на вибулого хворого з денного стаціонару (а.с.21) та епікриз історії хвороби №6564 (а.с.24), які свідчать про звернення позивача до лікарні з метою лікування, через отриману виробничу травму.
Надаючи правову оцінку правовідносинам у справі, суд виходить з наступного.
Згідно до ч.3 ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Статтею 158 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.
Статтею 173КЗпП Українипередбачено,що шкода,заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Згідно ст.1 Гірничого закону України, шахта це гірниче підприємство з видобування корисних копалин (вугілля, солей тощо) підземним способом. Праця шахтарів супроводжується великим ризиком і характеризується низкою особливостей. Оскільки зсуви порід і обвали лишаються частим явищем, відбивання, відкачування, транспортування руди по штреках і штольнях, а також кріпильні роботи пов`язані з небезпекою для здоров`я. Основними виробничими шкідливостями, які характеризують умови праці шахтарів, є несприятливі метеорологічні умови, пил і токсичні гази, шум і вібрація, недостатнє освітлення.
Тобто, робота в шахті є роботою з небезпечними та шкідливими умовами праці, а саме це виробничі процеси та (або) види робіт, що супроводжуються об`єктивними факторами, які створюють загрозу для здоров`я та життя працівників.
Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується, зокрема, на принципах пріоритету життя й здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях.
Таким чином, судом встановлено, що позивач отримав ушкодження здоров`я під час виконання ним трудових обов`язків на шахті «Алмазна» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», а тому наявні у зв`язку з цим підстави, передбачені статтями 153, 237-1 Кодексу законів про працю України, для відшкодування моральної шкоди.
Представник відповідача посилається у своєму відзиві на позовну заяву на те, що при розслідуванні нещасного випадку комісія встановила, що саме ОСОБА_1 грубо порушив законодавство, а в діях посадових осіб виявлені лише супутні порушення вимог з охорони праці та промислової безпеки.
Однак, ця обставина не може бути підставою для відмови в позові ОСОБА_1 до роботодавця, оскільки, як це випливає з аналізу норм частини 2 статті 153, статті 173, частини 1 статті 237-1 Кодексу законів про працю України, до числа умов виникнення зобов`язання з відшкодування моральної шкоди відносяться наявність моральних страждань працівника або втрати нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника вживати додаткових зусиль для організації свого життя.
При цьому, вина роботодавця не є умовою настання такого виду юридичної відповідальності.
Крім того актом форми Н-1/П про розслідування нещасного випадку на виробництві, що стався 16.08.2019 року на шахті «Алмазна» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» від 17.10.2019 року, встановлена вина не тільки ОСОБА_1 , а також і підприємства з технічних та організаційних причини.
Тому суд вважає, що у судовому засіданні встановлено, що травми та моральну шкоду позивачу заподіяно з вини відповідача внаслідок травмування під час виконання ним трудових обов`язків в небезпечних та шкідливих умовах праці.
Небезпечні умови праці і стали однією із причин нещасних випадків на виробництві з позивачем, який внаслідок отриманих травм отримав ушкодження здоров`я.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що отримання позивачем, під час виконання ним професійних обов`язків на підприємстві відповідача, ушкодження здоров`я, за наслідком якого виникла втрата професійної працездатності (60%), відбулось у зв`язку з незабезпеченням належних та безпечних умов праці з боку роботодавця, внаслідок чого позивачу було спричинено моральні страждання у вигляді фізичних та душевних страждань, тому така моральна шкода має відшкодовуватись за рахунок роботодавця, яким є відповідач по справі.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України №5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
Відповідно до частини 3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди є Акт розслідування нещасного випадку на виробництві форми Н-1/П від 17.10.2019 року, рішення МСЕК про встановлення позивачу втрати професійної працездатності та третьої групи інвалідності.
Крім того, суд визнаючи заподіяння позивачу моральної шкоди бере до уваги рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004, в якому зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричиняє порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я, тощо.
На основі аналізу приведених вище доказів, суд вважає, що вина відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоров`я є доведеною, що є підставою для задоволення позову.
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди саме в розмірі 100000,00 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована та є завищеною.
Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров`я, ступінь втрати ним професійної працездатності та встановлення третьої групи інвалідності строком до 01.03.2022 року, тобто не довічно, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 35000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.
Доводи відповідача, з приводу того, що позивач не надав обґрунтований розрахунок моральної шкоди, а також не надав підтвердження спричинення йому моральної шкоди внаслідок отримання травм на виробництві не заслуговують на увагу, так як в п.4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004р. зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності вже спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст.141 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з вимогою немайнового характеру та від сплати судового збору звільнений на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, тобто в сумі 350,00 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 81, 89, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 173, 237-1 КЗпП України, суд,
ВИРІШИВ
Цивільний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 35000 грн. (тридцять п`ять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на користь державного бюджету судовий збір в розмірі 350 грн. 00 коп. (триста п`ятдесят гривень 00 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
- позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
- відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», ЄДРПОУ 37014600, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноарміська, 1а.
Повне судове рішення складено 15.12.2020 року.
Головуючий суддя А.М. Левченко
10.12.2020
