ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9703/20 Справа № 212/1756/18 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2020 року м.Кривий Ріг
справа № 212/1756/18
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , Саксаганський відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно - східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро)
розглянувши успрощеному позовномупровадженні,у порядкуч.13ст.7,ч.1ст.369ЦПК України,без повідомленняучасників справи,за наявнимиу справіматеріалами,апеляційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Жовтневогорайонного судум.Кривого РогуДніпропетровської областівід 29вересня 2020року,яке ухваленосуддею ВаврушакН.М.у містіКривому РозіДніпропетровської областіта повнийтекст рішенняскладено 30вересня 2020року, -
ВСТАНОВИВ:
В березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , Саксаганського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно - східного міжрегіонального управління юстиції (м.Дніпро) про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, пені за несвоєчасну сплату аліментів та зміну розміру аліментів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2012 року з відповідача на її користь, починаючи стягнення з 19 березня 2012 року, стягнуті аліменти на утримання їх з відповідачем спільної дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народження у розмірі 350 грн., щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивач вказує, що відповідач обов`язок із сплати аліментів за виконавчим листом виконує не у повному обсязі, внаслідок чого, за період з 01 грудня 2014 року по серпень 2018 року, у відповідача утворилась заборгованість зі сплати аліментів на утримання дочки у розмірі 11621,60 грн., а у зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати аліментів утворилась пеня за період з 01.12.2014 року по 01.09.2018 року у розмірі 53988,21 грн.
Також зазначила, що виконавчий лист перебуває на виконанні у Саксаганському ДВС та державним виконавцем невірно розраховується розмір аліментів, які повинен сплачувати відповідач, а саме не у відповідності із Законом України «Про державний бюджет», що призвело до заниження розміру заборгованості та аліментам.
Також позивач вказала, що коштів, стягнутих за рішенням суду у 2012 році, на даний час недостатньо для повноцінного утримання дитини, оскільки з часу присудження аліментів в твердій грошовій сумі значно підвищилась вартість життя та аліменти, стягнуті у твердій грошовій сумі, не можуть забезпечити належний рівень матеріального утримання дитини, та є меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку станом на час звернення до суду.
Посилаючись на викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на свою користь заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 11621,60 гривень, пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 53988,21 гривень, змінити спосіб стягнення аліментів та стягнути з відповідача ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття та притягти до відповідальності виконавчу службу за невиконання посадових обов`язків.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 грудня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. 03 червня 2019 року відповідач звернувся до суду з заявою про скасування (заочного) рішення. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 вересня 2019 року, заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 грудня 2018 року скасовано, справа призначена до судового розгляду.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів, згідно розрахунку державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) від 08.07.2020 року, за період з грудня 2014 року по серпень 2018 року, в розмірі 6011,40 грн.
Змінено розмір аліментів, визначених рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 413/2637/2012 від 19 червня 2012 року, та вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно, в розмірі 1/4 частини заробітку, але не меншу 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили.
Відкликано виконавчий лист, виданий Апеляційним судом Дніпропетровської області у справі № 413/2637/2012 від 19 червня 2012 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_4 в розмірі 350 гривень, щомісяця, на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі про задоволення позовних вимог посилаючись на те, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин ч. 4 ст. 195 Сімейного кодексу України, відповідно до вимог якої розмір заборгованості по аліментам обчислюється державним виконавцем, а у разі спору судом. Зауважує на тому, що розмір заборгованості відповідача по сплаті аліментів за період з 01.12.2014 року по 01.09.2018 року складає 11621,60 грн., та саме ця заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Зауважує на тому, що у разі примусового виконання рішення про стягнення аліментів, збільшення мінімального розміру є підставою для автоматичного визначення державним виконавцем розміру аліментів з урахуванням цього збільшення з моменту набрання чинності Законом, тобто з 08 липня 2017 року та винесення відповідної постанови державного виконавця. Таке збільшення має відбуватись в автоматичному порядку, без жодних звернень стягувача аліментів.
Крім того позивач вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні її позовних вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату аліментів, оскільки вина відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів, на думку позивача, є доведеною, так як відповідач був обізнаний про те, що в нього є заборгованість по сплаті аліментів, обізнаний про розмір прожиткового мінімуму та про необхідний мінімальний розмір аліментів, який він має сплачувати. При визначенні розміру пені позивач просить врахувати висновки Верховного Суду, викладені в Постанові від 20.07.2020 року у справі № 362/4462/16-ц, провадження № 61-10968св19 та врахувати Постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18.
Також позивач посилається на те, що державним виконавцем, з урахуванням систематичної недоплати відповідачем аліментів, жодного разу не було притягнуто відповідача до відповідальності, що, на думку позивача, свідчить про неналежне виконання державним виконавцем своїх посадових обов`язків та є підставою для притягнення посадових осіб Саксаганського ВДВС до правової відповідальності.
Позивач зауважує на тому, що від початку розгляду справи у позивача виникли сумніви у законних діях суду, тому суд мав задовольнити її заяву про відвід судді Ваврушак Н.М., однак, в порушення вимог ст. 36 ЦПК України, в задоволенні заявленого позивачем відводу судді Ваврушак Н.М. було відмовлено.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі та від спільного подружнього життя мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1 а.с.6,7).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2011 року, яке набрало законної сили 05 січня 2012 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано (том 1 а.с.5).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2012 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 350 гривень, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 19 березня 2012 року (том 1 а.с.9-10).
19 вересня 2012 року Апеляційним судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист у цивільній справі № 413/2637/2012 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 350 гривень, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 19 березня 2012 року (том 1 а.с.8).
Постановою державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Міщук А.Р. від 20.09.2013 року, при примусовому виконанні виконавчого провадження № 39828487 з виконання виконавчого листа № 2/413/2258/2012, звернуто стягнення на заробітну плату відповідача ОСОБА_3 , при цьому в Постанові зазначено про наявність заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 3275,41 грн. Виконавчий лист надіслано для виконання за місцем роботи відповідача (том 2 а.с.24-25).
Як на підставу задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по сплаті аліментів позивачем наданий розрахунок заборгованості по аліментам за період з грудня 2014 року по серпня2019 року, який складає 11621,60 грн., при цьому позивач вказувала, що заборгованість виникла у зв`язку з тим, що сума утримуваних аліментів не корегувалась відповідачем - Саксаганським відділомдержавної виконавчоїслужби ум.Кривому РозіПівденно -східного міжрегіональногоуправління юстиції(м.Дніпро) до встановленого прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Як на підставу задоволення позовних вимог щодо зміни розміру стягуваних алиментів позивач посилалась на те, що коштів, стягнутих за рішенням суду у 2012 році, на даний час недостатньо для повноцінного утримання дитини, оскільки з часу присудження аліментів в твердій грошовій сумі значно підвищилась вартість життя та аліменти, стягнуті у твердій грошовій сумі, не можуть забезпечити належний рівень матеріального утримання дитини.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті аліментів та змінюючи розмір аліментів, визначених рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 413/2637/2012 від 19 червня 2012 року, суд першої інстанції виходив наявності правових підстав для їх задоволення.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін, з огляду на наступне.
Порядок стягнення аліментів на утримання дітей визначається ст. ст. 79-91, 194-197 СК України тастаттею 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець, у разі надходження виконавчого документа, повинен підрахувати розмір заборгованості по аліментах і повідомити про нього стягувача і боржника.
Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику: у разі якщо виконавчий документ уперше надійшов для виконання; за заявою сторін виконавчого провадження; у разі надсилання постанови до адміністрації підприємства, установи, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця для проведення відрахування із заробітної плати (доходів), пенсії та стипендії боржника; у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку з надходженням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; за власною ініціативою; в інших передбачених законом випадках.
Відповідно до ч. 4ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а в разі спору - судом.
Виходячи зі змісту вищенаведених законодавчих норм, спір щодо розміру заборгованості за аліментами виникає між стороною виконавчого провадження (стягувачем та/чи боржником) і державним виконавцем, до компетенції якого законодавець відніс обчислення розміру заборгованості за аліментами.
В даному випадку стягнення аліментів на утримання дитини відбувалося за рішенням суду.
Таким чином, для стягнення заборгованості за аліментами, які стягуються за рішенням суду, законодавець встановлює порядок її стягнення в межах виконавчого провадження за рішенням суду про стягнення аліментів.
В рамках даної справи заявлені вимоги про обчислення розміру заборгованості по сплаті аліментів та її стягнення.
Як вбачаєтьсяіз матеріалівсправи,відповідно донаданого державнимвиконавцем розрахунку,заборгованість відповідачапо аліментамрозрахована державнимвиконавцем відповіднодо ЗаконуУкраїни «Провиконавче провадження»,Закону України«Про прожитковиймінімум»,Законів Українипро Державнийбюджет України,відповідно дояких прожитковиймінімум вУкраїні длядитини від6 до 18 років, складає: з 01.07.2018 року по 30.11.2018 року - 1944 грн.; з 01.01.2018року по 30.06.2018 року - 1860 грн.; з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року - 1860 грн.; з 01.05.2017 року по 30.11.2017 року - 1777 грн.; з 01.01.2017 року по 30.04.2017 року - 1689 грн.; з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року - 1689 грн.; з 01.05.2016 року по 30.11.2016 року - 1531 грн.; з 01.01.2016 року по 30.04.2016 року - 1455 грн.; з 01.09.2015 року по 31.12.2015 року - 1455 грн.; з 01.01.2015 року по 31.08.2015 року - 1286 грн.; з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року - 1286 грн., та з урахуванням приписів Бюджетного кодексу України, визначені суми аліментів до сплати, з урахуванням встановленого прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
З наданого розрахунку, який перевірено колегією суддів та колегія суддів вважає його правильним та погоджується з ним, вбачається, що у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів за період з 01.12.2014 року по 01.09.2018 року яка, з урахуванням утриманих сум із заробітної плати відповідача, складає 6011,40 гривень.
На підставі наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по аліментам та погоджується із встановленою судом сумою заборгованості, яка за період з грудня 2014 року по серпень 2018 року, складає 6011,40 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зв`язку із необхідністю зміни розміру аліментів, визначених рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 413/2637/2012 від 19 червня 2012 року, та відкликанням виконавчого листа у цивільній справі № 413/2637/2012 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 350 гривень, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 19 березня 2012 року.
Колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин ч. 4 ст. 195 СК України, відповідно до вимог якої розмір заборгованості по аліментам обчислюється державним виконавцем, а у разі спору судом, оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі застосовано відповідні норми матеріального права, враховані вимоги ч. 4 ст. 195 СК України та при наявності спору щодо заборгованості по сплаті аліментів правильно визначено розмір цієї заборгованості.
При цьому,доводи апеляційноїскарги позивачапро те,що розмірзаборгованості відповідачапо сплатіаліментів заперіод з01.12.2014року по01.09.2018року складає11621,60грн.,та самеця заборгованістьпідлягає стягненнюз відповідачана користьпозивача неможуть бутипідставою длястягнення звідповідача накористь позивачавказаної,визначеної позивачем,суми заборгованості,оскільки,відповідно до наданого державним виконавцем розрахунку, заборгованість відповідача по аліментам розрахована відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про прожитковий мінімум», Законів України про Державний бюджет України, відповідно до яких прожитковий мінімум в Україні для дитини від 6 до 18 років, складає: з 01.07.2018 року по 30.11.2018 року - 1944 грн.; з 01.01.2018року по 30.06.2018 року - 1860 грн.; з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року - 1860 грн.; з 01.05.2017 року по 30.11.2017 року - 1777 грн.; з 01.01.2017 року по 30.04.2017 року - 1689 грн.; з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року - 1689 грн.; з 01.05.2016 року по 30.11.2016 року - 1531 грн.; з 01.01.2016 року по 30.04.2016 року - 1455 грн.; з 01.09.2015 року по 31.12.2015 року - 1455 грн.; з 01.01.2015 року по 31.08.2015 року - 1286 грн.; з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року - 1286 грн., та складає 6011,40 грн. за період з 01.12.2014 року по 01.09.2018 року. При цьому наданий позивачем розрахунок розміру заборгованості відповідача по сплаті аліментів не відповідає вимогам Закону України «Про прожитковий мінімум» та вимогам Законів України про Державний бюджет України за спірний період.
Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що у разі примусового виконання рішення про стягнення аліментів, збільшення мінімального розміру є підставою для автоматичного визначення державним виконавцем розміру аліментів з урахуванням цього збільшення з моменту набрання чинності Законом, тобто з 08 липня 2017 року та винесення відповідної постанови державного виконавця. Таке збільшення має відбуватись в автоматичному порядку, без жодних звернень стягувача аліментів, оскільки державним виконавцем, відповідно до вимог чинного законодавства, нараховувались аліменти з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму в Україні для дитини від 6 до 18 років та з урахуванням набрання чинності 08 липня 2017 року змін до ч.2 ст.182 СК України.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про зміну розміру аліментів, визначених рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 413/2637/2012 від 19 червня 2012 року, з огляду на наступне.
Так, згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України.
За змістом ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зп. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядкупідстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннямист. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Так, у відповідності до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, та інші обставини, що мають істотне значення для справи.
Згідно до положень ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції, враховуючи рівність обов`язку батьків щодо утримання дитини, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, матеріальне становище сторін, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги позивача про зміну розміру аліментів підлягають задоволенню шляхом зміни способу присудження аліментів, що стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 за рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2012 року по справі 413/2637/2012,2/413/2258/12 та визначення розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно в розмірі 1/4 частини заробітку, але не меншу 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Як на підставу задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату аліментів позивач посилалась на те, що у зв`язку наявністю заборгованості по сплаті аліментів відповідач повинен нести встановлену законом відповідальність.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів не має, а тому відсутні підстави для стягнення з останнього, пені на підставі ч. 1 ст. 196 СК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
За змістом ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України та ст.196 СК України, неустойка (пеня) є способом забезпечення виконання зобов`язання, що має на меті сприяти належному виконанню зобов`язання.
Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.
Таким чином, під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів боржником, необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов`язаних з її матеріальним забезпеченням.
Обов`язок утримувати дитину не залежить від звернення до суду, адже відповідач був обізнаний про свій обов`язок щомісячно сплачувати аліменти на дитину, тому повинен був прийняти міри для своєчасного перерахування аліментів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач був обізнаний про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення. Проте свої зобов`язання вчасно не виконував.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів з грудня 2014 року по серпень 2018 року загальна заборгованість ОСОБА_3 становить 6011,40 грн.
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що заборгованість відповідача по сплаті аліментів виникла внаслідок ухилення боржника ОСОБА_3 від сплати аліментів, тобто що ця заборгованість виникла з його вини, оскільки останній отримує заробітну плату і стягнення аліментів здійснювалося шляхом відрахування уповноваженою особою за місцем його роботи суми з заробітної плати, за виконавчим документом, який був направлений державним виконавцем для виконання за місцем роботи.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вина відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів не встановлена, а тому відсутні підстави для стягнення з останнього, пені на підставі ч. 1 ст. 196 СК України.
При цьому не можуть бути підставою для скасування рішення в цій частинні доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні її позовних вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне сплату аліментів, оскільки вина відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів, на думку позивача, є доведеною, так як відповідач був обізнаний про те, що в нього є заборгованість по сплаті аліментів, обізнаний про розмір прожиткового мінімуму та про необхідний мінімальний розмір аліментів, який він має сплачувати, оскільки як вбачаєтеся із матеріалів справи, Постановою державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Міщук А.Р. від 20.09.2013 року, при примусовому виконанні виконавчого провадження № 39828487 з виконання виконавчого листа № 2/413/2258/2012, звернуто стягнення на заробітну плату відповідача ОСОБА_3 . При цьому в Постанові пропонується з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплату боржнику, після відрахування податків проводити утримання в розмірі 50%, щомісячно, до повного погашення боргу, після погашення заборгованості аліменти утримувати по 350 грн., але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття дитини (том 2 а.с.24-25).
Наведене свідчить про те, що заборгованість по сплаті аліментів виникла не внаслідок ухилення боржника ОСОБА_3 від сплати аліментів, тобто що ця заборгованість виникла не з його вини, оскільки останній отримує заробітну плату і стягнення аліментів здійснювалося шляхом відрахування уповноваженою особою за місцем його роботи суми з заробітної плати за виконавчим документом, який був направлений державним виконавцем для виконання за місцем роботи.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що при визначенні розміру пені необхідно врахувати висновки Верховного Суду, викладені в Постанові від 20.07.2020 року у справі № 362/4462/16-ц, провадження № 61-10968св19 та врахувати Постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18 колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки в даному випаду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасну сплату аліментів.
При цьомуколегією суддівне приймаютьсядо увагидоводи апеляційноїскарги позивачапро те,що державнимвиконавцем,з урахуваннямсистематичної недоплативідповідачем аліментів,жодного разуне булопритягнуто відповідачадо відповідальності,що,на думкупозивача,свідчить проненалежне виконаннядержавним виконавцемсвоїх посадовихобов`язків тає підставоюдля притягненняпосадових осібСаксаганського ВДВСдо правовоївідповідальності,оскільки в даному випадку, оскаржуючи дії державного виконавця, позивач обрала невірний спосіб захисту порушених прав, які підлягають захисту відповідно до статті 447 ЦПК України, якою визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що від початку розгляду справи у позивача виникли сумніви у законних діях суду, тому суд мав задовольнити її заяву про відвід судді Ваврушак Н.М., однак, в порушення вимог ст. 36 ЦПК України, в задоволенні заявленого позивачем відводу судді Ваврушак Н.М. було відмовлено, оскільки наведені позивачем аргументи були предметом дослідження при вирішення заяви позивача про відвід судді Ваврушак Н.М. та не знайшли свого підтвердження (том 1 а.с.48).
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 14 грудня 2020 року.
Головуючий:
Судді:
